Конкурсы

Впровадження суспільного мовлення – велика справа, яка потребує фахового обговорення, виважених кроків, залучення коштів і особливу тишу: без гучних заяв, непродуманих рішень і поспіху. Однак важливо, щоб ця тиша не перетворилася на затяжне затишшя.

Статут НСТУ – найвища юридична дія

23 липня Комітет з питань свободи слова та інформації підтримав проект закону про внесення змін до Закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» (надалі зміни до закону – О. Т.) і рекомендує парламенту прийняти цей проект у першому читанні за основу. За словами директора Інституту медіа права Тараса Шевченка, зміни знімають низку питань, зокрема уточнюють процедуру формування Наглядової ради і її правління, але невирішеним є питання стосовно організаційно-правової форми. Медіаюрист неодноразово наголошував, що Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) має бути акціонерним товариством, а не бюджетною установою, яка впливатиме на редакційну політику і отримаємо, те що маємо тепер.

Екс-президент Національної радіокомпанії України, доцент Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Віктор Набруско теж такої думки. Більше того, експерт вважає, що слід чітко прописати у змінах до закону або у Статуті НСТУ: де буде радіо, а де телебачення. «Для такої держави як Україна, для таких традицій, які склалися, і з досвіду сусідніх держав, зокрема Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, потрібно окремо вибудовувати Наглядову раду і структуру для телебачення суспільного і для радіо суспільного. Можливо, Наглядова рада одна, але дві окремі структурні одиниці», – пояснює пан Віктор.

Об’єднання телебачення і радіо в одну юридичну особу, з однієї сторони, зменшить кількість коштів на їх підтримку і сприятиме конвергенції медіа. А з іншої, теле- і радіовиробництво – це процеси, що різняться між собою певними технологічними, інформаційними моментами, на які керівництву слід зважати. Крім того, важливо, щоб пріоритети під час розвитку і вдосконалення надавалися обом каналам інформації, а не один мовник поглинув іншого.

Написання Статуту НСТУ – це найвища юридична дія, яку повинен зробити уряд. Зважаючи на можливість відставки Кабінету Міністрів, існує, як стверджує Тарас Шевченко, значний політичний ризик. «В особі Яценюка ми мали хорошого партнера, який розумів і підтримував це питання. І, більше того, саме він наполягав: мовник має бути сформований як акціонерне товариство, що найбільше дає свободу господарської діяльності», – пояснює медіаюрист.

Наглядова рада: дійти до спільного знаменника важко

У змінах до закону не враховано побажання експерта Ради Європи Ів Саломон щодо чіткого зазначення кількості представників від депутатських фракцій і груп, які входять до Наглядової ради. Їх має бути менше ніж представників громадських організацій. У Верховній Раді поточного скликання наразі чотири фракції і три групи, є і позафракційні. Поки що така кількість не перевищує представників від громади. Однак восени нас чекатимуть перевибори. Яку ситуацію спостерігатимемо, не відомо. І навряд чи теперішні фракції захочуть висувати своїх представників, мовляв уже буде новий парламент і хай тоді вирішують, кого делегувати. Безумовно, це також гальмує процес запровадження суспільного мовлення. 

У вимогах до членів Наглядової ради не уточнено, що вони мають діяти незалежно від тих органів, які висували їхні кандидатури; не зазначено, що має бути приблизно однакова кількість чоловіків і жінок, і до списку громадських організацій не включено представників нацменшин. Ів Саламон також на цьому наголошувала.

Доволі дискусійним є питання, чи повинні представники громади розуміти процес медіавиробництва

Тарас Шевченко вважає, що у Наглядовій раді мають бути люди з різним досвідом у різних сферах. «Це – ключове питання. Оскільки є ризик, що будуть маніпуляції і просування своїх політичних ставлеників через тіньові кишенькові громадські організації, яких, на жаль, в Україні теж дуже багато», – зазначає експерт.

Віктор Набруско навпаки переконаний, що в Наглядову раду мають увійти ті, які прямо або опосередковано були задіяні у медіасфері. Однак обидва фахівці стверджують, що членами Наглядової ради, по-перше, мають бути авторитетні у своїй сфері люди, а, по-друге, незалежні особи, які не виконуватимуть вказівки партійних чиновників, а прийматимуть рішення, виходячи із закону, принципів діяльності суспільного мовника і діятимуть в інтересах України. Очевидно, відбираючи кандидатів, треба зважати не тільки на їхні програми і резюме, де чітко має зазначатися професійний досвід та досягнення, а й на рекомендації певних організацій, людей і, найважливіше, чи поважає та довіряє їм суспільство.

Під час круглого столу щодо першочергових дій з впровадження суспільного мовлення в Україні, який організовувала ГО «Телекритика», екс-заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Лариса Мудрак представила календарний план формування Наглядової ради, оскільки Нацрада згідно з законодавством за це відповідальна.

Передбачалося, що у липні нові члени Нацради уже приступлять до розроблення та затвердження положення про порядок формування Наглядової ради (визначать форму заяви та вимоги до громадських організацій і їх кандидатів; механізм створення експертної ради з розгляду цих заяв; напишуть календарний план проведення конференцій, на яких відбиратимуть кандидатів) і почнуть відкриту кампанію зі збору пропозицій щодо кандидатур. Однак липень закінчується, а цього не зроблено. Хоча, в принципі, пані Лариса припускала, що нових членів Нацради оберуть у червні, а це відбулося лише на початку липня.

Альтернативи державним коштам немає

У змінах до закону пропонують скасувати норму про фінансування НСТУ протягом перших чотирьох років лише за рахунок державного бюджету. А відразу приступити, до кількох джерел надходжень: благодійних внесків фізичних і юридичних осіб, з державного і місцевого бюджетів, продажу власної продукції.

«Сьогодні ми не бачимо альтернативи фінансування суспільного мовника в інший спосіб, ніж держава. Оплата з якихось окремих податків виглядає малоймовірною з огляду на нестабільну ситуацію, яка є зараз. Але важливі зміни криються в нюансах. Тобто державне фінансування теж може надаватися в різний спосіб. На сьогоднішній день всі рішення приймає Держкомтелерадіо, при цьому фінансування видається у формі державного замовлення», – стверджує Тарас Шевченко. Такий спосіб надходження коштів означає, що держава чітко диктує контент і слідкує, щоб всі її вказівки були виконані. Цей підхід прямо суперечить редакційній свободі суспільного мовника. 

Введення абонентської плати, яка практикується за кордоном, не є доречним. Тарас Шевченко пояснює: «Відповідно до міжнародних стандартів в тих країнах, де на момент реформування державне мовлення займає надзвичайно мізерну частку ринку, постановка питання про оплату всіма громадянами за телеканал, який дивляться 2 %, є абсолютно несправедливою і невиправданою. В більшості держав, де ця оплата існує до сьогоднішнього дня, відбувалося в ситуації, коли існувала монополія на суспільне мовлення, тобто коли приватних каналів, в принципі, не існувало». 

Світова практика свідчить, що тільки два суспільні мовники фінансуються за кошти народу – японський та британський. Решта, окрім абонплати, «виживають» завдяки дотаціям з держави і надходженням з реклами

Безумовно, держава має виділити кошти і на певні проекти під час реорганізації мовників, на базі яких буде створено НСТУ, наприклад, на технічне переоснащення.

Гравець на ринку інформаційних технологій

Автори змін до закону збільшили кількість загальнонаціональних каналів суспільного телебачення: з двох на не менше двох (суспільно-політичний, культурно-освітній та інші). Щодо радіоканалів, то змін не передбачено. Віктор Набруско цілком погоджується з цим, зазначаючи, що суспільно-політичний теле-, радіоканал має охоплювати усі сфери життя, верстви населення і різну вікову категорію, виконуючи, передусім, інформаційну та аналітичну функції. «Смисл громадського мовника у тому, що він має забезпечити інтереси всієї громади», – пояснює пан Віктор. При цьому експерт рекомендує створити ще канал регіонального спрямування. Обласні теле-, радіокомпанії, наприклад, виробляли б ранковий і вечірній випуск новин відповідно до свого регіону, а в інший час ефіру кожна медіаорганізація створювала б певні програми, які транслювалися б у всіх регіонах.

Таким чином можна і задовольнити інформаційні потреби нацменшин: регіональні теле-, радіокомпанії, скажімо, у певний час вели б мовлення їхньою мовою.

Не зважаючи на тематичне, вікове і географічне спрямування каналу, суспільний мовник має чітко виконувати завдання і дотримуватися принципів, зазначених у законі. «Це означає, що новини мають бути максимально незалежними і критичними до будь-якої влади, на відмінну від державного мовлення, цілі якого, якби піар органів влади. І це прямо записано у статуті, наприклад, в Національній телекомпанії. Ціллю суспільного мовника є забезпечення громадян максимально правдивою, об’єктивною інформацією. Тобто головна зміна, яка має відбутися – це незалежна редакційна політика, не підкотрольність владі та олігархам», – наголошує Тарас Шевченко. 

Віктор Набруско зазначає, що при створенні контенту суспільного мовника слід використовувати національний потенціал, тобто підтримувати свого виробника. «Подивимося на наші комерційні канали – звучать програми, вироблені в Росії. Ми споживаємо незграбну нашу інформаційну політику, коли стимулювали сусіднього виробника», – розмірковує фахівець.

Правильно побудовані правила гри на медіаринку мотивуватимуть вітчизняні ЗМІ до створення якісного продукту, розвиватимуть їхні вміння і сприятимуть консолідації українського суспільства.

Трішки про іномовлення

Зі списку компаній, на базі яких буде сформовано НСТУ, автори змін до закону вилучили Державну телерадіокомпанію «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення». У пояснювальній записці йдеться, що телеканал «УТР» використають для створення іномовлення.

Віктор Набруско вважає, що ця ідея потребує негайного впровадження. При цьому він зазначає, компанія, відповідальна за іномовлення, не може бути суспільною: «Це – пропаганда. Світовий досвід говорить про те, що ні Deutsche Welle, ні Голос Америки, ні ВВС іномовне не входять у структуру суспільного мовлення. Це – окрема інституція, яка забезпечує інтереси держави на міжнародному рівні».

Післямова

Навряд чи суспільне мовлення запрацює 1 січня наступного року, так як це йому провокували

І тут справа не у коштах, законодавчих ініціативах, відсутності спільного бачення щодо вирішення певних питань, а радше – у політичній волі, громадянській позиції, професіоналізмі, відповідальних за це людей.

Note: Авторка розглянула не всі зміни до закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України». Детальніше тут.

Публикация подготовлена для сайта mymedia.org.ua, созданного в рамках проекта MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida). Републикация материалов сайта всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Впровадження суспільного мовлення – велика справа, яка потребує фахового обговорення, виважених кроків, залучення коштів і особливу тишу: без гучних заяв, непродуманих рішень і поспіху. Однак важливо, щоб ця тиша не перетворилася на затяжне затишшя.

Статут НСТУ – найвища юридична дія

23 липня Комітет з питань свободи слова та інформації підтримав проект закону про внесення змін до Закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України» (надалі зміни до закону – О. Т.) і рекомендує парламенту прийняти цей проект у першому читанні за основу. За словами директора Інституту медіа права Тараса Шевченка, зміни знімають низку питань, зокрема уточнюють процедуру формування Наглядової ради і її правління, але невирішеним є питання стосовно організаційно-правової форми. Медіаюрист неодноразово наголошував, що Національна суспільна телерадіокомпанія України (НСТУ) має бути акціонерним товариством, а не бюджетною установою, яка впливатиме на редакційну політику і отримаємо, те що маємо тепер.

Екс-президент Національної радіокомпанії України, доцент Інституту журналістики КНУ ім. Т. Шевченка Віктор Набруско теж такої думки. Більше того, експерт вважає, що слід чітко прописати у змінах до закону або у Статуті НСТУ: де буде радіо, а де телебачення. «Для такої держави як Україна, для таких традицій, які склалися, і з досвіду сусідніх держав, зокрема Польщі, Чехії, Словаччини, Румунії, потрібно окремо вибудовувати Наглядову раду і структуру для телебачення суспільного і для радіо суспільного. Можливо, Наглядова рада одна, але дві окремі структурні одиниці», – пояснює пан Віктор.

Об’єднання телебачення і радіо в одну юридичну особу, з однієї сторони, зменшить кількість коштів на їх підтримку і сприятиме конвергенції медіа. А з іншої, теле- і радіовиробництво – це процеси, що різняться між собою певними технологічними, інформаційними моментами, на які керівництву слід зважати. Крім того, важливо, щоб пріоритети під час розвитку і вдосконалення надавалися обом каналам інформації, а не один мовник поглинув іншого.

Написання Статуту НСТУ – це найвища юридична дія, яку повинен зробити уряд. Зважаючи на можливість відставки Кабінету Міністрів, існує, як стверджує Тарас Шевченко, значний політичний ризик. «В особі Яценюка ми мали хорошого партнера, який розумів і підтримував це питання. І, більше того, саме він наполягав: мовник має бути сформований як акціонерне товариство, що найбільше дає свободу господарської діяльності», – пояснює медіаюрист.

Наглядова рада: дійти до спільного знаменника важко

У змінах до закону не враховано побажання експерта Ради Європи Ів Саломон щодо чіткого зазначення кількості представників від депутатських фракцій і груп, які входять до Наглядової ради. Їх має бути менше ніж представників громадських організацій. У Верховній Раді поточного скликання наразі чотири фракції і три групи, є і позафракційні. Поки що така кількість не перевищує представників від громади. Однак восени нас чекатимуть перевибори. Яку ситуацію спостерігатимемо, не відомо. І навряд чи теперішні фракції захочуть висувати своїх представників, мовляв уже буде новий парламент і хай тоді вирішують, кого делегувати. Безумовно, це також гальмує процес запровадження суспільного мовлення. 

У вимогах до членів Наглядової ради не уточнено, що вони мають діяти незалежно від тих органів, які висували їхні кандидатури; не зазначено, що має бути приблизно однакова кількість чоловіків і жінок, і до списку громадських організацій не включено представників нацменшин. Ів Саламон також на цьому наголошувала.

Доволі дискусійним є питання, чи повинні представники громади розуміти процес медіавиробництва

Тарас Шевченко вважає, що у Наглядовій раді мають бути люди з різним досвідом у різних сферах. «Це – ключове питання. Оскільки є ризик, що будуть маніпуляції і просування своїх політичних ставлеників через тіньові кишенькові громадські організації, яких, на жаль, в Україні теж дуже багато», – зазначає експерт.

Віктор Набруско навпаки переконаний, що в Наглядову раду мають увійти ті, які прямо або опосередковано були задіяні у медіасфері. Однак обидва фахівці стверджують, що членами Наглядової ради, по-перше, мають бути авторитетні у своїй сфері люди, а, по-друге, незалежні особи, які не виконуватимуть вказівки партійних чиновників, а прийматимуть рішення, виходячи із закону, принципів діяльності суспільного мовника і діятимуть в інтересах України. Очевидно, відбираючи кандидатів, треба зважати не тільки на їхні програми і резюме, де чітко має зазначатися професійний досвід та досягнення, а й на рекомендації певних організацій, людей і, найважливіше, чи поважає та довіряє їм суспільство.

Під час круглого столу щодо першочергових дій з впровадження суспільного мовлення в Україні, який організовувала ГО «Телекритика», екс-заступник голови Національної ради з питань телебачення і радіомовлення Лариса Мудрак представила календарний план формування Наглядової ради, оскільки Нацрада згідно з законодавством за це відповідальна.

Передбачалося, що у липні нові члени Нацради уже приступлять до розроблення та затвердження положення про порядок формування Наглядової ради (визначать форму заяви та вимоги до громадських організацій і їх кандидатів; механізм створення експертної ради з розгляду цих заяв; напишуть календарний план проведення конференцій, на яких відбиратимуть кандидатів) і почнуть відкриту кампанію зі збору пропозицій щодо кандидатур. Однак липень закінчується, а цього не зроблено. Хоча, в принципі, пані Лариса припускала, що нових членів Нацради оберуть у червні, а це відбулося лише на початку липня.

Альтернативи державним коштам немає

У змінах до закону пропонують скасувати норму про фінансування НСТУ протягом перших чотирьох років лише за рахунок державного бюджету. А відразу приступити, до кількох джерел надходжень: благодійних внесків фізичних і юридичних осіб, з державного і місцевого бюджетів, продажу власної продукції.

«Сьогодні ми не бачимо альтернативи фінансування суспільного мовника в інший спосіб, ніж держава. Оплата з якихось окремих податків виглядає малоймовірною з огляду на нестабільну ситуацію, яка є зараз. Але важливі зміни криються в нюансах. Тобто державне фінансування теж може надаватися в різний спосіб. На сьогоднішній день всі рішення приймає Держкомтелерадіо, при цьому фінансування видається у формі державного замовлення», – стверджує Тарас Шевченко. Такий спосіб надходження коштів означає, що держава чітко диктує контент і слідкує, щоб всі її вказівки були виконані. Цей підхід прямо суперечить редакційній свободі суспільного мовника. 

Введення абонентської плати, яка практикується за кордоном, не є доречним. Тарас Шевченко пояснює: «Відповідно до міжнародних стандартів в тих країнах, де на момент реформування державне мовлення займає надзвичайно мізерну частку ринку, постановка питання про оплату всіма громадянами за телеканал, який дивляться 2 %, є абсолютно несправедливою і невиправданою. В більшості держав, де ця оплата існує до сьогоднішнього дня, відбувалося в ситуації, коли існувала монополія на суспільне мовлення, тобто коли приватних каналів, в принципі, не існувало». 

Світова практика свідчить, що тільки два суспільні мовники фінансуються за кошти народу – японський та британський. Решта, окрім абонплати, «виживають» завдяки дотаціям з держави і надходженням з реклами

Безумовно, держава має виділити кошти і на певні проекти під час реорганізації мовників, на базі яких буде створено НСТУ, наприклад, на технічне переоснащення.

Гравець на ринку інформаційних технологій

Автори змін до закону збільшили кількість загальнонаціональних каналів суспільного телебачення: з двох на не менше двох (суспільно-політичний, культурно-освітній та інші). Щодо радіоканалів, то змін не передбачено. Віктор Набруско цілком погоджується з цим, зазначаючи, що суспільно-політичний теле-, радіоканал має охоплювати усі сфери життя, верстви населення і різну вікову категорію, виконуючи, передусім, інформаційну та аналітичну функції. «Смисл громадського мовника у тому, що він має забезпечити інтереси всієї громади», – пояснює пан Віктор. При цьому експерт рекомендує створити ще канал регіонального спрямування. Обласні теле-, радіокомпанії, наприклад, виробляли б ранковий і вечірній випуск новин відповідно до свого регіону, а в інший час ефіру кожна медіаорганізація створювала б певні програми, які транслювалися б у всіх регіонах.

Таким чином можна і задовольнити інформаційні потреби нацменшин: регіональні теле-, радіокомпанії, скажімо, у певний час вели б мовлення їхньою мовою.

Не зважаючи на тематичне, вікове і географічне спрямування каналу, суспільний мовник має чітко виконувати завдання і дотримуватися принципів, зазначених у законі. «Це означає, що новини мають бути максимально незалежними і критичними до будь-якої влади, на відмінну від державного мовлення, цілі якого, якби піар органів влади. І це прямо записано у статуті, наприклад, в Національній телекомпанії. Ціллю суспільного мовника є забезпечення громадян максимально правдивою, об’єктивною інформацією. Тобто головна зміна, яка має відбутися – це незалежна редакційна політика, не підкотрольність владі та олігархам», – наголошує Тарас Шевченко. 

Віктор Набруско зазначає, що при створенні контенту суспільного мовника слід використовувати національний потенціал, тобто підтримувати свого виробника. «Подивимося на наші комерційні канали – звучать програми, вироблені в Росії. Ми споживаємо незграбну нашу інформаційну політику, коли стимулювали сусіднього виробника», – розмірковує фахівець.

Правильно побудовані правила гри на медіаринку мотивуватимуть вітчизняні ЗМІ до створення якісного продукту, розвиватимуть їхні вміння і сприятимуть консолідації українського суспільства.

Трішки про іномовлення

Зі списку компаній, на базі яких буде сформовано НСТУ, автори змін до закону вилучили Державну телерадіокомпанію «Всесвітня служба «Українське телебачення і радіомовлення». У пояснювальній записці йдеться, що телеканал «УТР» використають для створення іномовлення.

Віктор Набруско вважає, що ця ідея потребує негайного впровадження. При цьому він зазначає, компанія, відповідальна за іномовлення, не може бути суспільною: «Це – пропаганда. Світовий досвід говорить про те, що ні Deutsche Welle, ні Голос Америки, ні ВВС іномовне не входять у структуру суспільного мовлення. Це – окрема інституція, яка забезпечує інтереси держави на міжнародному рівні».

Післямова

Навряд чи суспільне мовлення запрацює 1 січня наступного року, так як це йому провокували

І тут справа не у коштах, законодавчих ініціативах, відсутності спільного бачення щодо вирішення певних питань, а радше – у політичній волі, громадянській позиції, професіоналізмі, відповідальних за це людей.

Note: Авторка розглянула не всі зміни до закону України «Про суспільне телебачення і радіомовлення України». Детальніше тут.

Публикация подготовлена для сайта mymedia.org.ua, созданного в рамках проекта MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida). Републикация материалов сайта всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *