Конкурсы

Колись авторитетна та злагоджена мережа так званих «районок» (районних газет), витворена за часів комуністичного минулого, з багатотисячними тиражами і професійними творчими колективами, мала вплив у своїй «інформаційній зоні» подекуди більший навіть за деякі республіканські видання. І не дивно, адже саме «районки» виконували роль флагманів місцевих ЗМІ, формуючи «інформаційний клімат» у регіоні свого розповсюдження. Ні для кого не секрет, що місцеві медіа в Україні вже давно переживають глибоку кризу, кінця краю якій не видно.

За тернисті роки незалежності ЗМі на місцях так і не зазнали докорінних змін, які мали б відбутися. Вони перебиваються й далі, так би мовити, пережитками минулої епохи. Інформаційна політика в регіонах продовжує свій регресивний характер. Немов останні жаринки, ще донедавна палаючого вогнища, засоби масової інформації місцевого масштабу, ледь жевріють аби не згаснути.

Місцева преса – чиновницька чи громадська?

У Ніжині, одному з двох міст обласного підпорядкування Чернігівщини, діють три, можна сказати, спільнокореневі газети – районні Ніжинський вісник та Ніжин-інфо та міська «Вісті». Всі вони мають спільну біду – комунальну. Цей негативний фактор сучасного регіонального медіа-розвитку перетворює засоби масової інформації на заручників, зовсім не громадських інтересів.

Газети є повністю залежними від засновників – міських та районних рад. Адже останні виступають одним з джерел фінансування. Засновники це добре розуміють і вдало використовують на свою користь. Відповідно до законодавства про пресу, вони мають право на використання 20 % газетної площі. Але ж відкриваємо «Ніжинський вісник». На кожній шпальті по декілька матеріалів присвячених діяльності органів місцевого самоврядування. Зрозуміло, що в умовах такої безвиході, редактор дає місцевим владним структурам зовсім не 20 % площі, а набагато більше. Складається враження, що головне завдання місцевої преси – висвітлювати життєдіяльність рад та адміністрацій. За влучним висловлюванням чернігівського журналіста Петра Антоненка, активно описується «переміщення начальників по району» . смішно стає, коли чиновники починають з’ясовувати стосунки, чиїх фотографій в газеті було більше. Тому відсутня аналітика, переважає описовий характер. Тобто, засновники не зацікавлені, аби аналізували їх діяльність. Це не забезпечує органам місцевого самоврядуванн зворотній зв'язок. Немає контактів з громадськістю.

Приміром, коли відбувалися події на Майдані, державні газети (не всі, але більшість) сиділи перелякані і не знали чию сторону прийняти. Боялися висловити свою думку, аби не отримати на горіхи з гори. В тому самому Ніжині, протягом листопада 2013- лютого 2014, відбулася велика кількість подій (студентські акції протесту, бажання людей потрапити на засідання міської ради, зняття пам’ятника Леніну, візити революціонерів та опозиційних депутатів і т. д.), яким не знайшлося місця на сторінках місцевих газет. І це в країні, яка хоче сповідувати демократичний курс. Як бачимо, переважна більшість місцевих інформаційних організмів відстає від подій, існуючи ніби у своїй патріархальній оболонці.

Волю місцевим ЗМІ!

У таких умовах, порушене ще в часи Президентства Ющенка, питання роздержавлення набуває ще більшої актуальності.

– Газети потрібно звільнити від недієвої опіки держави, – стверджує член спілки журналістів України, Надія Онищенко. – Звісно робити це потрібно поступово, підготувавши газету до реформ. Бо, деякі видання просто таки потонуть, коли їх відпустять у самостійне плавання. Перш за все у ЗМІ мають працювати професійні кадри. Мій особистий досвід показує що на місцях професіоналів від журналістики не те що мало, їх зовсім не лишилось. Нестабільна ситуація з фінансуванням відлякує дипломованих спеціалістів від роботи в тих самих районках. Засновники обирають штат засобу масової інформації, керуючись принципом, хто про них буде писати більше. Таким чином, формуючи редакційні колективи зі «своїх людей», вони вкотре приречуть газету на загибель. Інший аспект – здорова конкуренція. За відсутності професіоналів її теж нема. Редакції цілком і повністю покладаються на держоргани, знаючи що свої півтори тисячі передплатників вони, з горем пополам, та матимуть. Робити свою роботу краще за інших у них просто немає стимулу та й сенсу також.

Якщо у Ніжині три газети, то ясна річ, виграє та, яка виконує свої завдання як найкраще, найпрофесійніше

Ну і звісно та ж сама аналітика повинна бути присутня, потрібна творча думка, що в свою чергу зніме з багатьох місцевих медіа тавро нецікавості, сірості і передбачуваності.

Хоча з кожного правила, як відомо, існують винятки. Такі от як менська районна газета «Наше слово». Маючи двох попечителів – районну раду та адміністрацію, газета зуміла дати собі раду і на сьогодні має недосяжний, здавалося в нинішніх умовах для «бідної районки» тираж – понад 9000 примірників. Звісно тут не обійшлося без редактора-професіонала. Олександр Назаренко не лише протягом багатьох років редактує менську райгазету, а й займає активну громадську позицію, беручи участь у грантових конкурсах та суспільно значимих програмах, що в свою чергу неабияк підживлює газету.

Отож, багато чого залежить від самого колективу, від його громадянської позиції та розуміння своєї важливої ролі. Можна і необхідно успішно поєднувати і допомогу засновників, контролюючи їх «газетну монополію» і свою власну діяльність на благо розвитку ЗМІ міста, району чи області.

Формула «місцевого редактора»

Багато чого залежить від керівника, і це – факт. Щоб бути успішним редактором потрібен безперечно професійний рівень (хоча часто громадські журналісти мають успіхи у цій справі не гірші за професіоналів, але це інша історія) і небайдужість до своєї роботи. Її не шаблонне, творче виконання. На реальних прикладах бачимо наскільки цінна в наш час є саме громадська активність керівника, залучення до співпраці нових партнерів та грантових коштів дають позитивний результат. Також не потрібно відставати і від вимог часу, зокрема сучасного ринку.

Функції редактора сьогодні серйозно змінились. Його робота вже не зводиться до простого керування процесом та, грубо кажучи, редактуванння матеріалів

У ньому повинні бути присутні і суто менеджерські бачення свого продукту. Який буде конкурентноздатним, купівельно привабливим, матиме сучасний дизайнерський вигляд.

Місцеві ЗМІ в епоху Інтернет

Певно, ви подумали, що ми повністю зациклились на своїх районках і зовсім відстали від сучасності. Ні! У Ніжині, як і в більшості центрів місцевого інформаційного зосередження тенденція створення міських порталів та електронних ЗМІ успішно розвивається. Поряд із паперовими носіями інформації діє і міський електронний ресурс «Уездные новости». Його переваги явні. Кожен хто має доступ до мережі Інтернет , може не лише прочитати текстові новини, а й переглянути фото і відео ряд. Особливою популярністю у містян користуються відеоматеріали з сесій міської ради. Та часто редактори таких порталів у погоні за сенсаціями, грішать «роздуванням, із не завжди перевірених пліток справжніх інформаційних «бомб». З розвитком Інтернет-технологій такі форми подачі місцевої інформації набирають обертів. Інформація стала доступною кожному – це тренд наших днів. Її розповсюдження вже не обмежується межами того чи іншого району чи міста. Але це не означає, що більше не треба друкувати газет, навпаки на селі та у містечках газета житиме завжди. Все ж у свідомості читачів присутній принцип довіри до газети, тим більше в регіонах. Пошук нових шляхів розповсюдження та збуту місцевого інформаційного продукту є нагальним. На жаль, жоден з ніжинських таблоїдів немає власного сайту.

Було в місті і телерадіокомпанія «НТБ». Ніжинський канал носив статус міського, а тому район зоставався майже відрізаним від його зони покриття. Наразі «Ніжинське телебачення» вже не мовить через телевізійну мережу. У зв’язку з фінансовими труднощами його закрили, і він перебрався на Інтернет простори.

Оглянувши ніжинські ЗМІ, які мають сотні відповідників в інших регіонах України, можемо констатувати, що перспектива все ж є і цілком втішна. Запорука успіху на сьогоденному медійному ринку – нестандартний підхід і постійна зміна на краще. Не слід забувати газетам, сайтам, радіо і телебаченню, на плечі яких випав тягар саме місцевого інформування, що з філософських позицій, докорінно різниться з загальнодержавним, про здійснення певних комерційних ходів (вікторини, конкурси текстів, фотографій і таке інше). Це в свою чергу прикує до ЗМІ увагу різних верств населення і сприятиме популяризації.

Публикация предоставлена для конкурса журналистских материалов о местных СМИ, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Колись авторитетна та злагоджена мережа так званих «районок» (районних газет), витворена за часів комуністичного минулого, з багатотисячними тиражами і професійними творчими колективами, мала вплив у своїй «інформаційній зоні» подекуди більший навіть за деякі республіканські видання. І не дивно, адже саме «районки» виконували роль флагманів місцевих ЗМІ, формуючи «інформаційний клімат» у регіоні свого розповсюдження. Ні для кого не секрет, що місцеві медіа в Україні вже давно переживають глибоку кризу, кінця краю якій не видно.

За тернисті роки незалежності ЗМі на місцях так і не зазнали докорінних змін, які мали б відбутися. Вони перебиваються й далі, так би мовити, пережитками минулої епохи. Інформаційна політика в регіонах продовжує свій регресивний характер. Немов останні жаринки, ще донедавна палаючого вогнища, засоби масової інформації місцевого масштабу, ледь жевріють аби не згаснути.

Місцева преса – чиновницька чи громадська?

У Ніжині, одному з двох міст обласного підпорядкування Чернігівщини, діють три, можна сказати, спільнокореневі газети – районні Ніжинський вісник та Ніжин-інфо та міська «Вісті». Всі вони мають спільну біду – комунальну. Цей негативний фактор сучасного регіонального медіа-розвитку перетворює засоби масової інформації на заручників, зовсім не громадських інтересів.

Газети є повністю залежними від засновників – міських та районних рад. Адже останні виступають одним з джерел фінансування. Засновники це добре розуміють і вдало використовують на свою користь. Відповідно до законодавства про пресу, вони мають право на використання 20 % газетної площі. Але ж відкриваємо «Ніжинський вісник». На кожній шпальті по декілька матеріалів присвячених діяльності органів місцевого самоврядування. Зрозуміло, що в умовах такої безвиході, редактор дає місцевим владним структурам зовсім не 20 % площі, а набагато більше. Складається враження, що головне завдання місцевої преси – висвітлювати життєдіяльність рад та адміністрацій. За влучним висловлюванням чернігівського журналіста Петра Антоненка, активно описується «переміщення начальників по району» . смішно стає, коли чиновники починають з’ясовувати стосунки, чиїх фотографій в газеті було більше. Тому відсутня аналітика, переважає описовий характер. Тобто, засновники не зацікавлені, аби аналізували їх діяльність. Це не забезпечує органам місцевого самоврядуванн зворотній зв'язок. Немає контактів з громадськістю.

Приміром, коли відбувалися події на Майдані, державні газети (не всі, але більшість) сиділи перелякані і не знали чию сторону прийняти. Боялися висловити свою думку, аби не отримати на горіхи з гори. В тому самому Ніжині, протягом листопада 2013- лютого 2014, відбулася велика кількість подій (студентські акції протесту, бажання людей потрапити на засідання міської ради, зняття пам’ятника Леніну, візити революціонерів та опозиційних депутатів і т. д.), яким не знайшлося місця на сторінках місцевих газет. І це в країні, яка хоче сповідувати демократичний курс. Як бачимо, переважна більшість місцевих інформаційних організмів відстає від подій, існуючи ніби у своїй патріархальній оболонці.

Волю місцевим ЗМІ!

У таких умовах, порушене ще в часи Президентства Ющенка, питання роздержавлення набуває ще більшої актуальності.

– Газети потрібно звільнити від недієвої опіки держави, – стверджує член спілки журналістів України, Надія Онищенко. – Звісно робити це потрібно поступово, підготувавши газету до реформ. Бо, деякі видання просто таки потонуть, коли їх відпустять у самостійне плавання. Перш за все у ЗМІ мають працювати професійні кадри. Мій особистий досвід показує що на місцях професіоналів від журналістики не те що мало, їх зовсім не лишилось. Нестабільна ситуація з фінансуванням відлякує дипломованих спеціалістів від роботи в тих самих районках. Засновники обирають штат засобу масової інформації, керуючись принципом, хто про них буде писати більше. Таким чином, формуючи редакційні колективи зі «своїх людей», вони вкотре приречуть газету на загибель. Інший аспект – здорова конкуренція. За відсутності професіоналів її теж нема. Редакції цілком і повністю покладаються на держоргани, знаючи що свої півтори тисячі передплатників вони, з горем пополам, та матимуть. Робити свою роботу краще за інших у них просто немає стимулу та й сенсу також.

Якщо у Ніжині три газети, то ясна річ, виграє та, яка виконує свої завдання як найкраще, найпрофесійніше

Ну і звісно та ж сама аналітика повинна бути присутня, потрібна творча думка, що в свою чергу зніме з багатьох місцевих медіа тавро нецікавості, сірості і передбачуваності.

Хоча з кожного правила, як відомо, існують винятки. Такі от як менська районна газета «Наше слово». Маючи двох попечителів – районну раду та адміністрацію, газета зуміла дати собі раду і на сьогодні має недосяжний, здавалося в нинішніх умовах для «бідної районки» тираж – понад 9000 примірників. Звісно тут не обійшлося без редактора-професіонала. Олександр Назаренко не лише протягом багатьох років редактує менську райгазету, а й займає активну громадську позицію, беручи участь у грантових конкурсах та суспільно значимих програмах, що в свою чергу неабияк підживлює газету.

Отож, багато чого залежить від самого колективу, від його громадянської позиції та розуміння своєї важливої ролі. Можна і необхідно успішно поєднувати і допомогу засновників, контролюючи їх «газетну монополію» і свою власну діяльність на благо розвитку ЗМІ міста, району чи області.

Формула «місцевого редактора»

Багато чого залежить від керівника, і це – факт. Щоб бути успішним редактором потрібен безперечно професійний рівень (хоча часто громадські журналісти мають успіхи у цій справі не гірші за професіоналів, але це інша історія) і небайдужість до своєї роботи. Її не шаблонне, творче виконання. На реальних прикладах бачимо наскільки цінна в наш час є саме громадська активність керівника, залучення до співпраці нових партнерів та грантових коштів дають позитивний результат. Також не потрібно відставати і від вимог часу, зокрема сучасного ринку.

Функції редактора сьогодні серйозно змінились. Його робота вже не зводиться до простого керування процесом та, грубо кажучи, редактуванння матеріалів

У ньому повинні бути присутні і суто менеджерські бачення свого продукту. Який буде конкурентноздатним, купівельно привабливим, матиме сучасний дизайнерський вигляд.

Місцеві ЗМІ в епоху Інтернет

Певно, ви подумали, що ми повністю зациклились на своїх районках і зовсім відстали від сучасності. Ні! У Ніжині, як і в більшості центрів місцевого інформаційного зосередження тенденція створення міських порталів та електронних ЗМІ успішно розвивається. Поряд із паперовими носіями інформації діє і міський електронний ресурс «Уездные новости». Його переваги явні. Кожен хто має доступ до мережі Інтернет , може не лише прочитати текстові новини, а й переглянути фото і відео ряд. Особливою популярністю у містян користуються відеоматеріали з сесій міської ради. Та часто редактори таких порталів у погоні за сенсаціями, грішать «роздуванням, із не завжди перевірених пліток справжніх інформаційних «бомб». З розвитком Інтернет-технологій такі форми подачі місцевої інформації набирають обертів. Інформація стала доступною кожному – це тренд наших днів. Її розповсюдження вже не обмежується межами того чи іншого району чи міста. Але це не означає, що більше не треба друкувати газет, навпаки на селі та у містечках газета житиме завжди. Все ж у свідомості читачів присутній принцип довіри до газети, тим більше в регіонах. Пошук нових шляхів розповсюдження та збуту місцевого інформаційного продукту є нагальним. На жаль, жоден з ніжинських таблоїдів немає власного сайту.

Було в місті і телерадіокомпанія «НТБ». Ніжинський канал носив статус міського, а тому район зоставався майже відрізаним від його зони покриття. Наразі «Ніжинське телебачення» вже не мовить через телевізійну мережу. У зв’язку з фінансовими труднощами його закрили, і він перебрався на Інтернет простори.

Оглянувши ніжинські ЗМІ, які мають сотні відповідників в інших регіонах України, можемо констатувати, що перспектива все ж є і цілком втішна. Запорука успіху на сьогоденному медійному ринку – нестандартний підхід і постійна зміна на краще. Не слід забувати газетам, сайтам, радіо і телебаченню, на плечі яких випав тягар саме місцевого інформування, що з філософських позицій, докорінно різниться з загальнодержавним, про здійснення певних комерційних ходів (вікторини, конкурси текстів, фотографій і таке інше). Це в свою чергу прикує до ЗМІ увагу різних верств населення і сприятиме популяризації.

Публикация предоставлена для конкурса журналистских материалов о местных СМИ, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *