Articles
  • Home
  • Articles
  • SIJ works
  • Захист сексуальних меншин: проблема не в законах, а в голові

Євросоюз вимагає від України юридично унеможливити дискримінацію меншин, але зміна законодавства не зробить українців толерантними до ЛГБТ.  


У 900-сторінковому тексті угоди про асоціацію України з Європейським Союзом із десяток разів наголошено на важливості підтримання спільних цінностей. До таких цінностей належить повага до прав і свобод людини, зокрема прав національних та інших меншин, які сьогодні почуваються не повністю захищеними та рівноправними в нашій країні. Політики обіцяють покращити їхнє становище, вдосконаливши законодавство. Однак усіх проблем це не вирішить. 

Можна припустити, що на хвилі євроінтеграційних змін українські ЛГБТ-спільноти спробують вибороти для себе додаткові права, гарантовані законом – наприклад, узаконення одностатевих шлюбів чи бодай сімейного партнерства, як у низці країн ЄС (наприклад, у Данії чи Нідерландах). Вже створено сайт для вітчизняних гомосексуальних пар та батьків, де вони зможуть отримати кваліфіковані поради від лікарів та юристів. 

Польський консул у Львові Марчін Зєнєвіч розповідає, що за радянських часів сама тема сексуальних меншин у Польщі була забороненою, а факт їх існування приховувався. Після падіння комуністичної системи та з наближенням до вступу до Євросоюзу це питання набуло актуальності, хоча багатьом мешканцям консервативної католицької країни видавалося зайвим. Суспільству бракувало обізнаності щодо секс-меншин, але зрештою сприйняття цього явища стало більш усвідомленим. Загалом, становище і статус ЛГБТ у різних європейських країнах різняться в залежності від культурного і релігійного підґрунтя, а також від того, чи давно ця країна є членом Євросоюзу. 

У лютому 2013 року Верховна Рада України спробувала розширити права сексуальних меншин і вберегти їх від дискримінації. Проте законопроект №2342 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобіганню та протидії дискримінації в Україні» був відхилений. Дискусії щодо того, чи потрібно на законодавчому рівні захищати сексуальні меншини, точаться в суспільстві дотепер. Є сумніви і щодо того, чи вимагає Європа від України гарантувати рівноправність ЛГБТ і людей традиційної орієнтації. 

Економіст Тарас Качка, що бере участь у переговорній групі з боку України, розповідає: «В угоді є низка гарантій, пов’язаних із недискримінацією у різних аспектах. Кілька разів наголошено на тому, що дискримінація як така має бути викорінена. Це, по суті, є єдиним зобов’язанням». Однак в українській правовій системі дискримінація заборонена віддавна – про це йдеться у статті 24 Конституції. Є також тлумачення Конституційного Суду, яке забороняє дискримінацію на будь-якій підставі. 

«У нашому законодавстві є й інші гарантії, навіть Кодекс законів про працю ще з радянських часів містить заборону дискримінації, - каже Тарас Качка. – Отже, угода передбачає фіксацію і деталізацію цих гарантій. Це не підтримка чи популяризація меншин, а лише створення рівних умов для існування». 

На його думку, якщо ЛГБТ-спільноти України будуть такими ж активними, як у деяких європейських країнах, вони можуть отримати відповідний рівень підтримки суспільства, однак ані вимагати цього, ані вплинути на це Європа не може. 

«Ми бачимо, що навіть у ЄС є більш традиційні й більш відкриті суспільства, і ставлення до цього питання не є уніфікованим, - коментує Качка. – Тож, беручи до уваги те, що українське суспільство досить складне – традиційне й водночас мультикультурне, з досить високим рівнем толерантності, - було б нерозважливо нав’язувати комусь ту чи іншу модель суспільного розвитку. Юридично можна говорити тільки про недискримінацію, а все решта – питання суспільного діалогу. Головне забезпечити, щоб цей діалог був вільним». До того ж, один із пунктів програми співпраці з ЄС передбачає надання групам активістів можливості захищати свої права. Втім, застерігає Тарас Качка,  не всі твердження активістів щодо позиції Європи в питаннях сексуальних меншин відповідають дійсності. 

«Підписання договору про асоціацію з ЄС вигідне всім українцям, зокрема й ЛГБТ-спільнотам, - коментує заступник голови координаційної ради всеукраїнської громадської організації “Гей-форум України” Данило Лось. – Це внесе довгоочікувані зміни до трудового кодексу. Підписання угоди вимагає наявності чіткого антидискримінаційного законодавчого механізму. Це безкомпромісна вимога Європейського союзу з 2000 року. Законопроект №2342 покликаний підготувати трудовий кодекс до європейських стандартів, а саме заборонити дискримінацію за ознакою статі, віку, релігійних та інших переконань, національності, мови, інвалідності, місця проживання і, у тому числі, за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Це було б вигідно для всіх, адже кожен з нас належить до тієї чи іншої меншини. Подібне законодавство вже існує навіть у таких консервативних країнах як Польща, Молдова, Грузія». На думку активіста, влада навмисно створила «штучний гей-образ» навколо законопроекту №2342, щоб мотивувати небажання його ухвалювати.

«Спрощення візового режиму дозволить частіше їздити до Європи, - веде далі Данило Лось. – І рівень стигматизації ЛГБТ-спільноти зменшиться. Близько 80% громадян України ніколи не були закордоном і не бачили справжніх Німеччини, Франції, Нідерландів. Не дивно, що багато українців живе міфами й демонізує ґеїв та лесбійок. Статистика показує, що наші громадяни, які певний час проживали в країнах ЄС, більш толерантно ставляться до представників ЛГБТ-спільноти. А зменшення ксенофобії сприятиме євроінтеграції України». 

І все ж зміна законодавства не зможе автоматично гарантувати зростання рівня толерантності до нетрадиційних сімей. За даними World Values Survey, для 66% українців родина посідає перше місце серед цінностей. А в уявленнях більшості наших співгромадян сім’я – це жінка, чоловік і діти. Поки що Україну в Євросоюзі вважають однією з тих, що найсильніше дискримінують сексуальні меншини. Щоб це змінилось, необхідно не лише створити законодавчу базу, але й знищити стереотипи та змінити соціальні норми. А це, як свідчить досвід Польщі та інших країн, справа не одного десятиліття.

Матеріал підготовано в межах спільного проекту Школи міжнародної журналістики та www.mymedia.org.ua (проект, що його впроваджує NIRAS/ВВС за фінансової підтримки Danida).

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA welcomes the use, reprint and distribution of materials published on our site.
  • 2Mandatory conditions of using MYMEDIA materials are an indication of their authorship, pointing mymedia.org as the primary source and an active link to the original material on our site.
  • 3If only part of material is republished it must be mentioned in the text.
  • 4No changes of the content, names or facts, mentioned in material, are allowed as well as its other transformations that can cause distortion of the meaning and intent of the author.
  • 5MYMEDIA reserves the right at any time to revoke the permission to use our materials.

Євросоюз вимагає від України юридично унеможливити дискримінацію меншин, але зміна законодавства не зробить українців толерантними до ЛГБТ.  


У 900-сторінковому тексті угоди про асоціацію України з Європейським Союзом із десяток разів наголошено на важливості підтримання спільних цінностей. До таких цінностей належить повага до прав і свобод людини, зокрема прав національних та інших меншин, які сьогодні почуваються не повністю захищеними та рівноправними в нашій країні. Політики обіцяють покращити їхнє становище, вдосконаливши законодавство. Однак усіх проблем це не вирішить. 

Можна припустити, що на хвилі євроінтеграційних змін українські ЛГБТ-спільноти спробують вибороти для себе додаткові права, гарантовані законом – наприклад, узаконення одностатевих шлюбів чи бодай сімейного партнерства, як у низці країн ЄС (наприклад, у Данії чи Нідерландах). Вже створено сайт для вітчизняних гомосексуальних пар та батьків, де вони зможуть отримати кваліфіковані поради від лікарів та юристів. 

Польський консул у Львові Марчін Зєнєвіч розповідає, що за радянських часів сама тема сексуальних меншин у Польщі була забороненою, а факт їх існування приховувався. Після падіння комуністичної системи та з наближенням до вступу до Євросоюзу це питання набуло актуальності, хоча багатьом мешканцям консервативної католицької країни видавалося зайвим. Суспільству бракувало обізнаності щодо секс-меншин, але зрештою сприйняття цього явища стало більш усвідомленим. Загалом, становище і статус ЛГБТ у різних європейських країнах різняться в залежності від культурного і релігійного підґрунтя, а також від того, чи давно ця країна є членом Євросоюзу. 

У лютому 2013 року Верховна Рада України спробувала розширити права сексуальних меншин і вберегти їх від дискримінації. Проте законопроект №2342 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запобіганню та протидії дискримінації в Україні» був відхилений. Дискусії щодо того, чи потрібно на законодавчому рівні захищати сексуальні меншини, точаться в суспільстві дотепер. Є сумніви і щодо того, чи вимагає Європа від України гарантувати рівноправність ЛГБТ і людей традиційної орієнтації. 

Економіст Тарас Качка, що бере участь у переговорній групі з боку України, розповідає: «В угоді є низка гарантій, пов’язаних із недискримінацією у різних аспектах. Кілька разів наголошено на тому, що дискримінація як така має бути викорінена. Це, по суті, є єдиним зобов’язанням». Однак в українській правовій системі дискримінація заборонена віддавна – про це йдеться у статті 24 Конституції. Є також тлумачення Конституційного Суду, яке забороняє дискримінацію на будь-якій підставі. 

«У нашому законодавстві є й інші гарантії, навіть Кодекс законів про працю ще з радянських часів містить заборону дискримінації, - каже Тарас Качка. – Отже, угода передбачає фіксацію і деталізацію цих гарантій. Це не підтримка чи популяризація меншин, а лише створення рівних умов для існування». 

На його думку, якщо ЛГБТ-спільноти України будуть такими ж активними, як у деяких європейських країнах, вони можуть отримати відповідний рівень підтримки суспільства, однак ані вимагати цього, ані вплинути на це Європа не може. 

«Ми бачимо, що навіть у ЄС є більш традиційні й більш відкриті суспільства, і ставлення до цього питання не є уніфікованим, - коментує Качка. – Тож, беручи до уваги те, що українське суспільство досить складне – традиційне й водночас мультикультурне, з досить високим рівнем толерантності, - було б нерозважливо нав’язувати комусь ту чи іншу модель суспільного розвитку. Юридично можна говорити тільки про недискримінацію, а все решта – питання суспільного діалогу. Головне забезпечити, щоб цей діалог був вільним». До того ж, один із пунктів програми співпраці з ЄС передбачає надання групам активістів можливості захищати свої права. Втім, застерігає Тарас Качка,  не всі твердження активістів щодо позиції Європи в питаннях сексуальних меншин відповідають дійсності. 

«Підписання договору про асоціацію з ЄС вигідне всім українцям, зокрема й ЛГБТ-спільнотам, - коментує заступник голови координаційної ради всеукраїнської громадської організації “Гей-форум України” Данило Лось. – Це внесе довгоочікувані зміни до трудового кодексу. Підписання угоди вимагає наявності чіткого антидискримінаційного законодавчого механізму. Це безкомпромісна вимога Європейського союзу з 2000 року. Законопроект №2342 покликаний підготувати трудовий кодекс до європейських стандартів, а саме заборонити дискримінацію за ознакою статі, віку, релігійних та інших переконань, національності, мови, інвалідності, місця проживання і, у тому числі, за ознакою сексуальної орієнтації та гендерної ідентичності. Це було б вигідно для всіх, адже кожен з нас належить до тієї чи іншої меншини. Подібне законодавство вже існує навіть у таких консервативних країнах як Польща, Молдова, Грузія». На думку активіста, влада навмисно створила «штучний гей-образ» навколо законопроекту №2342, щоб мотивувати небажання його ухвалювати.

«Спрощення візового режиму дозволить частіше їздити до Європи, - веде далі Данило Лось. – І рівень стигматизації ЛГБТ-спільноти зменшиться. Близько 80% громадян України ніколи не були закордоном і не бачили справжніх Німеччини, Франції, Нідерландів. Не дивно, що багато українців живе міфами й демонізує ґеїв та лесбійок. Статистика показує, що наші громадяни, які певний час проживали в країнах ЄС, більш толерантно ставляться до представників ЛГБТ-спільноти. А зменшення ксенофобії сприятиме євроінтеграції України». 

І все ж зміна законодавства не зможе автоматично гарантувати зростання рівня толерантності до нетрадиційних сімей. За даними World Values Survey, для 66% українців родина посідає перше місце серед цінностей. А в уявленнях більшості наших співгромадян сім’я – це жінка, чоловік і діти. Поки що Україну в Євросоюзі вважають однією з тих, що найсильніше дискримінують сексуальні меншини. Щоб це змінилось, необхідно не лише створити законодавчу базу, але й знищити стереотипи та змінити соціальні норми. А це, як свідчить досвід Польщі та інших країн, справа не одного десятиліття.

Матеріал підготовано в межах спільного проекту Школи міжнародної журналістики та www.mymedia.org.ua (проект, що його впроваджує NIRAS/ВВС за фінансової підтримки Danida).

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1
  • 2
  • 3Как вы провели лето? *