Articles

Транскордонна торгівля сьогодні - єдиний спосіб вижити для десятків тисяч мешканців прикордонної Львівщини. Вона існує завдяки різниці в цінах між польсьскими та українськими товарами і корумпованості українських митників та прикордонників.

Львівська область має сім пунктів пропуску через митний кордон, з яких три залізничні, а один - пішохідний. На фоні тотального безробіття у прикордонних областях та можливості вільно відвідувати суміжні території Польщі для місцевих мешканців, ці пукти перетину використовуються переважно саме для заробітків. Часто напівлегальних, а то й нелегальних.

Чи не залишиться без роботи мешканці прикордоння області, коли почне працювати передбачена Угодою про асоціацію зона вільної торгівлі?

Шегинське пекло

- Пхається, як жид до парламенту, – чути у черзі на пішохідному пункті пропуску "Шегині-Медика". Слова стосуються жіночки, яка щойно протиснулась біля мене, аби опинитись трохи ближче до залізних турнікетів. Охочих оминути чергу немало – переважно вона складається з місцевих мешканців, тому церемоній обмаль.

Після півторигодинного очікування, польські прикордонники починають запускати людей – і тут про будь-яку поштивість не може бути й мови: охочі потрапити на польський бік штовхаються, кричать, готові у тисняві затоптати один одного.

- Таке тут робиться переважно зранку і в будні. На вихідні, свята і ввечері людей менше, – каже один з місцевих. На вигляд йому під шістдесят, у нього прокурений голос, мішки під очима та втомлений погляд.

- Це просто цирк якийсь, – коментує ситуацію життєрадісна літня полячка, в автомобілі якої ми з подругою сидимо невдовзі. Перед тим, втікаючи від натовпу на пішохідному переході, ми перелізли крізь дірку в паркані і знову потрапили на український бік – так робить багато хто з місцевих.

Полячка третя, хто погоджується взяти нас в автомобіль – українці прохання під'їхати з ними ігнорують. Щоправда, вона ж відразу кладе біля нас по дві пачки цигарок – норму перевезення через кордон в добу.

Місцеві мешканці із цигарками та пляшками горілки в руках – звична картина для базарчика на польському боці у селі Медика.
До них підходить інша українка і cкуповує "Приму" - по 4,5 злотих за пачку - в Україні вони натомість коштують 5-6 гривень.

– А що, кожен хоче заробити, – відповідає вона мені, коли я запитую про ціну.

В розташованому поруч супермаркеті "Biedronka" левова частка покупців – українці. Вони ходять із візками, повністю завантаженими дешевою польською ковбасою, сосиками йогуртами і пральними порошками.

Поляк Сташек вже сім років орендує магазин на місцевому базарі. Він нічого не чув про Вільнюський саміт. Утім, припускає, що скасування мит таки вдарить по його бізнесі. Українцям, каже він, буде невигідно купувати товари в його крамниці.

Такої ж думки і Евеліна із сусідньої крамниці, в якій українці теж оптом закуповують ковбаси та сири.

Українці, що перетинають тут кордон, знають про Угоду про асоціацію не більше, ніж поляки. Тобто - нічого.

В містечку Перемишль, шо за шість кілометрів від польського кордону, зустрічаю на вулиці українську жіночку із важкими торбами. В одній із них – люстра, яку через дешевизну купила собі додому. Вона займається посередництвом – купує цигарки у тих, хто переправляє їх через кордон і сама доставляє на так званий "український базар" у Перемишлі.

Однак зараз, за її словами, з цим стало дуже строго - адже польські митники працюють ретельніше і цигарки переносити тепер дуже небезпечно.

"Романтика" транскордону

Із 23-річним Святославом (ім'я змінене на прохання інтерв'юйованого) ми сидимо в кафе біля ринку "Південний" у Львові. Нещодавно він здобув у Львові вищу гуманітарну освіту, проте працює в майстерні меблів. Cвятослав – фанат футболу, до мене прийшов щойно з тренування, ще вдягнутий у спортивний костюм.

Хлопець родом із села Дубрівка Жовківського району, що за 7 кілометрів від пункту пропуску кордону у містечку Рава-Руська.

Наразі Святослав живе у Львові, однак, коли буває вдома, щокілька днів перетинає кордон – завдяки карті малого прикордонного руху. Так, за його словами, роблять 80% мешканців Дубрівки та більшість селян із довколишніх сіл.

У Польщу, розповідає хлопець, вони везуть цигарки та алкоголь, а звідти – практично все: побутову техніку, будівельні матеріали, автомобільні шини, автомобільні запчастини, продукти, побутову хімію, хімію для сільського господарства, промислову техніку, хлібопекарське устаткування.

Ця діяльність має назву "перекид" – місцеві мешканці їдуть до території Гребенне у Польщі, де українські машини привозять у великій кількості товари з країн ЄС. Українці ж перевозять їх через кордон і отримують за це гроші.

– Я сам вивозив з Польщі таке, що мама не горюй. Це могли бути 6 холодильників, 10 пральних машин, 70 коліс, тобто перевищував узаконені норми 50 кілограмів-500 євро у 10 разів, – розповідає Святослав.

Це стає можливим завдяки корумпованості на українському боці кордону. Там, як каже Святослав "беруть всі".

Якщо "границя дає добро" - себто є дозволи "згори" - через кордон можна везти будь-що і в будь-якій кількості. Однак "підмазати" треба теж солідно - за один перетин кордону дати гроші п'ять-шість разів. За таку поїздку "чистими" можна заробити 800-1000 гривень, із врахуванням того, що близько 700 платяться за хабарі.

Завдяки такому "бізнесу", розповідає хлопець, офіційно безробітні місцеві мешканці можуть заробити до 6 тисяч гривень на місяць.
Святослав знає, що у листопаді мають підписати Угоду про асоціацію, проте не вірить у це.

– Через великий вплив Росії, СНД та певну залежність України від них, – каже він. – Я би цього хотів, я не залежний від Польщі так, як мої друзі в селі.
Доступність польських товарів для українського покупця, припускає Святослав, стане катастрофою для них.

– Мене цікавить психологія людей – вони виросли на Польщі, на контрабанді і хабарах. Це для них в чомусь романтика. Ти хвилюєшся, це азарт, адреналін – там когось ти обманув, або ж щось сховав, що ніхто не знайшов.

Я думаю, що вони, швидше за все, поїдуть на заробітки, – каже Святослав про майбутнє таких людей у разі, якщо вони позбудуться свого бізнесу..

Що ж зміниться?

– І так, і ні, – коментує перший заступник директора державного департаменту з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Тарас Качка перспективи занепаду бізнесу мешканців зони малого прикордонного руху.

– Зона вільної торгівлі не впливає на рівень податків. Можливо, якісь наші товари будуть дешевшими там, їхні – тут.

Проте на побутовому рівні ситуація не зміниться протягом наступних кількох років. Прикордонна торгівля залишиться. Мито обумовлює лише невеличку частину різниці в ціні.

У разі його скасування ціни зблизяться на якісь 10%, але не в рази, – каже Качка.
Боятись, за його словами, слід того, що зникнуть дрібні контрабандисти, натомість дрібний бізнес, що живиться з кордону легально, спокійно зможе перевести свою діяльність в інший формат.

– Кордон – це завжди місце різкої зміни соціальних стандартів життя. У Польщі це видно на прикладі західного кордону, який жив з кордону з Німеччиною. Він просто і далі живе, проте в інший спосіб. До прикладу, німці їздять до Польщі, аби користуватись дешевшими послугами місцевих дантистів, – каже Качка.

Особливо позитивний поштовх для прикордонного регіону, на думку Качки, угода здійснить саме в частині надання послуг.

– Лібералізація у сфері послуг дає навіть більше можливостей для прикордонних територій, ніж для віддалених районів країни. Це спрятиме розвитку прикордонного регіону, адже вони живляться не лише через проблеми проходження, але і через сам факт проходження. Тому і бізнес їм вести стане легше, – каже Качка.

Позитивно налаштований експерт і щодо зменшення корупмованості української митниці
– Є цілий розділ, присвячений сприянню торгівлі і спрощенню митного контролю і ми максимально широко адаптуємось до європейських стандартів у цій сфері. Це не одномоменте питання – воно потребує довготривалого періоду.

Воно стосується не лише змін законодавства, а змін адміністративних практик, які вкорінюються в поведінці людей.

Якщо нам треба перевиховати в позитивному значенні десятки тисяч людей, то це займає досить довгий час, – каже він.

Відомий український економіст, член-кореспондент Академії технологічних наук України Олександр Пасхавер дивиться на питання більш глобально.

– Проблема полягає в тому, що будь-які зміни лякають. Якщо буде вільна торгівля, в людей буде більше можливостей заробляти, а не менше. Люди вигадають, що зробити, - каже він.

Угода про асоціацію, на думку економіста, скасує жорсткі рамки, в яких зараз перебувають мешканці прикордоння.

- В цих людей наразі одне бажання - що б не відбувалось, аби їм дали цигарки перевозити. Вони просто не хочуть змінюватись. Проте як тільки зміняться обставини, вони сядуть за стіл, і придумають, як зробити краще, – переконує він.

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA welcomes the use, reprint and distribution of materials published on our site.
  • 2Mandatory conditions of using MYMEDIA materials are an indication of their authorship, pointing mymedia.org as the primary source and an active link to the original material on our site.
  • 3If only part of material is republished it must be mentioned in the text.
  • 4No changes of the content, names or facts, mentioned in material, are allowed as well as its other transformations that can cause distortion of the meaning and intent of the author.
  • 5MYMEDIA reserves the right at any time to revoke the permission to use our materials.

Транскордонна торгівля сьогодні - єдиний спосіб вижити для десятків тисяч мешканців прикордонної Львівщини. Вона існує завдяки різниці в цінах між польсьскими та українськими товарами і корумпованості українських митників та прикордонників.

Львівська область має сім пунктів пропуску через митний кордон, з яких три залізничні, а один - пішохідний. На фоні тотального безробіття у прикордонних областях та можливості вільно відвідувати суміжні території Польщі для місцевих мешканців, ці пукти перетину використовуються переважно саме для заробітків. Часто напівлегальних, а то й нелегальних.

Чи не залишиться без роботи мешканці прикордоння області, коли почне працювати передбачена Угодою про асоціацію зона вільної торгівлі?

Шегинське пекло

- Пхається, як жид до парламенту, – чути у черзі на пішохідному пункті пропуску "Шегині-Медика". Слова стосуються жіночки, яка щойно протиснулась біля мене, аби опинитись трохи ближче до залізних турнікетів. Охочих оминути чергу немало – переважно вона складається з місцевих мешканців, тому церемоній обмаль.

Після півторигодинного очікування, польські прикордонники починають запускати людей – і тут про будь-яку поштивість не може бути й мови: охочі потрапити на польський бік штовхаються, кричать, готові у тисняві затоптати один одного.

- Таке тут робиться переважно зранку і в будні. На вихідні, свята і ввечері людей менше, – каже один з місцевих. На вигляд йому під шістдесят, у нього прокурений голос, мішки під очима та втомлений погляд.

- Це просто цирк якийсь, – коментує ситуацію життєрадісна літня полячка, в автомобілі якої ми з подругою сидимо невдовзі. Перед тим, втікаючи від натовпу на пішохідному переході, ми перелізли крізь дірку в паркані і знову потрапили на український бік – так робить багато хто з місцевих.

Полячка третя, хто погоджується взяти нас в автомобіль – українці прохання під'їхати з ними ігнорують. Щоправда, вона ж відразу кладе біля нас по дві пачки цигарок – норму перевезення через кордон в добу.

Місцеві мешканці із цигарками та пляшками горілки в руках – звична картина для базарчика на польському боці у селі Медика.
До них підходить інша українка і cкуповує "Приму" - по 4,5 злотих за пачку - в Україні вони натомість коштують 5-6 гривень.

– А що, кожен хоче заробити, – відповідає вона мені, коли я запитую про ціну.

В розташованому поруч супермаркеті "Biedronka" левова частка покупців – українці. Вони ходять із візками, повністю завантаженими дешевою польською ковбасою, сосиками йогуртами і пральними порошками.

Поляк Сташек вже сім років орендує магазин на місцевому базарі. Він нічого не чув про Вільнюський саміт. Утім, припускає, що скасування мит таки вдарить по його бізнесі. Українцям, каже він, буде невигідно купувати товари в його крамниці.

Такої ж думки і Евеліна із сусідньої крамниці, в якій українці теж оптом закуповують ковбаси та сири.

Українці, що перетинають тут кордон, знають про Угоду про асоціацію не більше, ніж поляки. Тобто - нічого.

В містечку Перемишль, шо за шість кілометрів від польського кордону, зустрічаю на вулиці українську жіночку із важкими торбами. В одній із них – люстра, яку через дешевизну купила собі додому. Вона займається посередництвом – купує цигарки у тих, хто переправляє їх через кордон і сама доставляє на так званий "український базар" у Перемишлі.

Однак зараз, за її словами, з цим стало дуже строго - адже польські митники працюють ретельніше і цигарки переносити тепер дуже небезпечно.

"Романтика" транскордону

Із 23-річним Святославом (ім'я змінене на прохання інтерв'юйованого) ми сидимо в кафе біля ринку "Південний" у Львові. Нещодавно він здобув у Львові вищу гуманітарну освіту, проте працює в майстерні меблів. Cвятослав – фанат футболу, до мене прийшов щойно з тренування, ще вдягнутий у спортивний костюм.

Хлопець родом із села Дубрівка Жовківського району, що за 7 кілометрів від пункту пропуску кордону у містечку Рава-Руська.

Наразі Святослав живе у Львові, однак, коли буває вдома, щокілька днів перетинає кордон – завдяки карті малого прикордонного руху. Так, за його словами, роблять 80% мешканців Дубрівки та більшість селян із довколишніх сіл.

У Польщу, розповідає хлопець, вони везуть цигарки та алкоголь, а звідти – практично все: побутову техніку, будівельні матеріали, автомобільні шини, автомобільні запчастини, продукти, побутову хімію, хімію для сільського господарства, промислову техніку, хлібопекарське устаткування.

Ця діяльність має назву "перекид" – місцеві мешканці їдуть до території Гребенне у Польщі, де українські машини привозять у великій кількості товари з країн ЄС. Українці ж перевозять їх через кордон і отримують за це гроші.

– Я сам вивозив з Польщі таке, що мама не горюй. Це могли бути 6 холодильників, 10 пральних машин, 70 коліс, тобто перевищував узаконені норми 50 кілограмів-500 євро у 10 разів, – розповідає Святослав.

Це стає можливим завдяки корумпованості на українському боці кордону. Там, як каже Святослав "беруть всі".

Якщо "границя дає добро" - себто є дозволи "згори" - через кордон можна везти будь-що і в будь-якій кількості. Однак "підмазати" треба теж солідно - за один перетин кордону дати гроші п'ять-шість разів. За таку поїздку "чистими" можна заробити 800-1000 гривень, із врахуванням того, що близько 700 платяться за хабарі.

Завдяки такому "бізнесу", розповідає хлопець, офіційно безробітні місцеві мешканці можуть заробити до 6 тисяч гривень на місяць.
Святослав знає, що у листопаді мають підписати Угоду про асоціацію, проте не вірить у це.

– Через великий вплив Росії, СНД та певну залежність України від них, – каже він. – Я би цього хотів, я не залежний від Польщі так, як мої друзі в селі.
Доступність польських товарів для українського покупця, припускає Святослав, стане катастрофою для них.

– Мене цікавить психологія людей – вони виросли на Польщі, на контрабанді і хабарах. Це для них в чомусь романтика. Ти хвилюєшся, це азарт, адреналін – там когось ти обманув, або ж щось сховав, що ніхто не знайшов.

Я думаю, що вони, швидше за все, поїдуть на заробітки, – каже Святослав про майбутнє таких людей у разі, якщо вони позбудуться свого бізнесу..

Що ж зміниться?

– І так, і ні, – коментує перший заступник директора державного департаменту з питань адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу Тарас Качка перспективи занепаду бізнесу мешканців зони малого прикордонного руху.

– Зона вільної торгівлі не впливає на рівень податків. Можливо, якісь наші товари будуть дешевшими там, їхні – тут.

Проте на побутовому рівні ситуація не зміниться протягом наступних кількох років. Прикордонна торгівля залишиться. Мито обумовлює лише невеличку частину різниці в ціні.

У разі його скасування ціни зблизяться на якісь 10%, але не в рази, – каже Качка.
Боятись, за його словами, слід того, що зникнуть дрібні контрабандисти, натомість дрібний бізнес, що живиться з кордону легально, спокійно зможе перевести свою діяльність в інший формат.

– Кордон – це завжди місце різкої зміни соціальних стандартів життя. У Польщі це видно на прикладі західного кордону, який жив з кордону з Німеччиною. Він просто і далі живе, проте в інший спосіб. До прикладу, німці їздять до Польщі, аби користуватись дешевшими послугами місцевих дантистів, – каже Качка.

Особливо позитивний поштовх для прикордонного регіону, на думку Качки, угода здійснить саме в частині надання послуг.

– Лібералізація у сфері послуг дає навіть більше можливостей для прикордонних територій, ніж для віддалених районів країни. Це спрятиме розвитку прикордонного регіону, адже вони живляться не лише через проблеми проходження, але і через сам факт проходження. Тому і бізнес їм вести стане легше, – каже Качка.

Позитивно налаштований експерт і щодо зменшення корупмованості української митниці
– Є цілий розділ, присвячений сприянню торгівлі і спрощенню митного контролю і ми максимально широко адаптуємось до європейських стандартів у цій сфері. Це не одномоменте питання – воно потребує довготривалого періоду.

Воно стосується не лише змін законодавства, а змін адміністративних практик, які вкорінюються в поведінці людей.

Якщо нам треба перевиховати в позитивному значенні десятки тисяч людей, то це займає досить довгий час, – каже він.

Відомий український економіст, член-кореспондент Академії технологічних наук України Олександр Пасхавер дивиться на питання більш глобально.

– Проблема полягає в тому, що будь-які зміни лякають. Якщо буде вільна торгівля, в людей буде більше можливостей заробляти, а не менше. Люди вигадають, що зробити, - каже він.

Угода про асоціацію, на думку економіста, скасує жорсткі рамки, в яких зараз перебувають мешканці прикордоння.

- В цих людей наразі одне бажання - що б не відбувалось, аби їм дали цигарки перевозити. Вони просто не хочуть змінюватись. Проте як тільки зміняться обставини, вони сядуть за стіл, і придумають, як зробити краще, – переконує він.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1
  • 2
  • 3Как вы провели лето? *