Статьи

Світова громадськість сьогодні особливо активно слідкує за подіями, що розгортаються на сході нашої країни. Її очі та вуха — журналісти. Медійникам доводиться працювати за дуже непростих умов. Викрадення і побиття журналістів трапляються тут чи не щодня. Так ще з 25 квітня перебуває в заручниках у Слов’янську львівський журналіст, позаштатний кореспондент телеканалу ZIK Юрій Лелявський.

У понеділок невідомі обстріляли з вогнепальної зброї дачу головного редактора донецького інтернет-видання «ОстроВ» Сергія Гармаша. Задля власної безпеки він змушений був залишити межі області. В інформаційній блокаді перебувають місцеві мешканці. Телевізійні ретранслятори стали чи не найбільш стратегічними об’єктами інфраструктури й постійно переходять із рук терористів до силовиків і навпаки. У Краматорську перестала виходити друком низка видань — журналісти не можуть потрапити на робочі місця, виникають проблеми з доставкою газети читачам. Чи отримують сьогодні медійники належну підтримку від української влади та силовиків? Чи усвідомлює медіаспільнота рівень відповідальності, який лягає на її плечі? Адже нині не лише від об’єктивного і своєчасного висвітлення останніх події, а й від зовсім, здавалося б, «деталей» залежить дуже багато. Чому  терористів і бандитів не можна називати в ефірах «активістами» і «самообороною»? Як боротися зі звеличенням окупантів, що його досі можемо бачити на вітчизняному телебаченні в російських серіалах про армію і «ментів»? Про це «День» запитав у провідних українських журналістів та експертів.

«ПРИ ШТАБІ АТО НЕМАЄ ЖОДНОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ДЛЯ РОБОТИ ЗІ ЗМІ ТА ГРОМАДСЬКІСТЮ»

Дмитро ТИМЧУК, координатор групи «Інформаційний опір», керівник Центру військово-політичних досліджень:
— Вважаю, що українські ЗМІ висвітлюють події на сході та проведення АТО об’єктивно. Недоліки є в роботі державних структур, які займаються питаннями організації роботи журналістів. Так у зоні проведення АТО вільно пересуваються представники російських медіа, які є скоріше пропагандистами та ворожою агентурою, ніж журналістами. Вони безперешкодно контактують із терористами і навіть фактично беруть участь в допитах захоплених бандитами українських силовиків! Важко собі уявити, щоб, наприклад, в Росії під час проведення операції на Кавказі іноземні журналісти не просто вільно пересувалися, але ще й робили все, що їм заманеться.
Силовики повинні проводити акредитацію журналістів в зоні АТО. Лише тоді можна було б покласти на них відповідальність за фізичну безпеку представників ЗМІ. Сьогодні, наскільки я знаю, цим ніхто не займається. Крім того, має бути складено список людей, які транслюють упереджену інформацію для іноземних медіа і розкривають розвіддані щодо боєздатності, пересування українських силовиків тощо. Щодо них слід провести відповідні заходи.

Українське законодавство чітко визначає поняття «терористична діяльність», «терористичний акт» тощо. Люди, які зі зброєю в руках здійснюють агресію щодо державної влади, повністю підпадають під визначення терористів

Не можна називати їх «самообороною» чи «ополченням». Сьогодні ми діємо в умовах мирного часу. Інша справа, якщо б був запроваджений надзвичайний стан — тоді можна було застосувати певні елементи цензури. В будь-якій країні світу за подібних умов влада саме так би й вчинила — це нормальна практика. В Україні ж із політичних мотивів цього вирішили робити.

Група «Інформаційний опір» займається суто оперативним інформуванням. Для ЗМІ ж важливо не лише надати аудиторії останні новин, а й продемонструвати якусь «картинку», передати атмосферу і дух цих подій — для цього потрібно зустрічатися з місцевим населенням, спілкуватися з силовиками тощо. Все це вимагає роботи кореспондентів на місцях. На жаль, не всі медіа можуть собі їх дозволити, часто покладаючись лише на повідомлення інформаційних агентств. Але тут є відповідальність і силовиків. Ви чули щось про організацію журналістських пулів для висвітлення проведення операції? Я — ні. Наскільки мені відомо, при штабі АТО немає жодної спеціальної структури для роботи зі ЗМІ та громадськістю. Принаймні керівник операції повинен мати свого прес-секретаря. Зараз же всю інформацію озвучують представники СБУ або МВС у Києві.

Слід пам’ятати, що навіть якщо журналіст прагне бути винятково нейтральним і об’єктивним, сторона, яка гарантуватиме йому особисту безпеку, викликатиме додаткові симпатії

Західні й зокрема американські військові давно зрозуміли — щоб здобути прихильність ЗМІ, потрібно їм допомагати. У нас силові структури у цьому напрямку взагалі нічого не роблять. Трапляються лише поодинокі випадки співпраці на рівні особистих зв’язків з командирами окремих підрозділів. Необхідно створити відпрацьований механізм акредитації і забезпечення роботи журналістів.

"КАНАЛИ НЕ ГОТОВІ ПОВНІСТЮ ВІДМОВИТИСЬ ВІД РОСІЙСЬКОГО КОНТЕНТУ"

Марічка ПАДАЛКО, ведуча каналу «1+1»:
— Українським журналістам сьогодні надзвичайно складно працювати в східних регіонах — вони роблять це з ризиком для власного життя. Зараз навіть йдеться про евакуацію наших місцевих кореспондентів — вони постійно отримують погрози на свою адресу. В Криму кореспонденти «1+1» вже давно не працюють під своїми іменами. На Луганщині та Донеччині зараз схожа ситуація — в прямий ефір звідти виходять київські кореспонденти, місцеві лише надають інформацію. Про велику небезпеку для журналістів постійно повідомляє СБУ. Але, попри всі ці умови, мені здається, нам вдається більш-менш адекватно висвітлювати ситуацію.
В умовах АТО журналісти повинні дотримуватися балансу — з одного боку, інформувати глядача, а з другого — не видавати тієї інформації, яка може зашкодити силовикам. Сьогодні вони дуже допомагають нам у нашій роботі — нещодавно Збройні сили навіть надали знімальній групі вертоліт. Більшість своїх сюжетів ми знімаємо з тилу силовиків й основний хронометраж присвячуємо висвітленню їхньої діяльності.  Терористи з’являться на екрані значно рідше.

На жаль, канали сьогодні не готові повністю відмовитись від російського контенту, що прославляє ФСБ, «ментів» і російську армію (нещодавно з такою ініціативою виступив генеральний директор «1+1 Медіа» Олександр Ткаченко. — Ред.) Планування сезону з урахуванням вартості та рейтингів відбувається приблизно на півроку вперед, тому миттєво відреагувати жоден канал сьогодні не в змозі. На «1+1» поступово відбувається переорієнтація на інші ринки і контент. У сітці мовлення каналу сьогодні присутня зокрема турецька продукція, хоча її поява тут не пов’язана безпосередньо з нинішньою ситуацією. Можливо ми залучатимемо також польський ринок. Раніше у нас вже були спроби використовувати румунський контент. Думаю, зараз канал почне активно шукати інші ринки, які будуть привабливі для українського глядача. «Роксолана» свого часу «вистрілила» зовсім несподівано — ми тоді потрапили пальцем в небо. Впевнена, що й сьогодні ми знайдемо, чим заповнити ефір, зважаючи на політичні умови, настрої глядачів та економічну ситуацію. Остання зараз зовсім непроста — зокрема, ми на каналі вже отримали попередження про те, що зарплати підвищувати не будуть, премії скоротять тощо. Європейський контент значно дорожчий і про це також потрібно пам’ятати. Але я впевнена, що тамтешні виробники розуміють, що сьогодні в них є можливість вийти на новий ринок, і тому вони будуть йти назустріч. Не маю сумніву, що й росіяни в майбутньому адаптуватимуть свій контент таким чином, щоб він міг потрапити на український ринок. Адже сьогодні антиукраїнська пропаганда проскакує в них навіть у серіалах «для домогосподарок», в яких не йдеться про армію чи міліцію. Сподіваюсь, що менеджери каналів будуть значно ретельніше переглядати будь-які російські серіали перед тим, як ставити їх у ефір.

Публикация подготовлена для газеты "День" и предоставлена для конкурса журналистских материалов о работе журналистов во время социально-политических конфликтов и военных действий, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

 


 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Світова громадськість сьогодні особливо активно слідкує за подіями, що розгортаються на сході нашої країни. Її очі та вуха — журналісти. Медійникам доводиться працювати за дуже непростих умов. Викрадення і побиття журналістів трапляються тут чи не щодня. Так ще з 25 квітня перебуває в заручниках у Слов’янську львівський журналіст, позаштатний кореспондент телеканалу ZIK Юрій Лелявський.

У понеділок невідомі обстріляли з вогнепальної зброї дачу головного редактора донецького інтернет-видання «ОстроВ» Сергія Гармаша. Задля власної безпеки він змушений був залишити межі області. В інформаційній блокаді перебувають місцеві мешканці. Телевізійні ретранслятори стали чи не найбільш стратегічними об’єктами інфраструктури й постійно переходять із рук терористів до силовиків і навпаки. У Краматорську перестала виходити друком низка видань — журналісти не можуть потрапити на робочі місця, виникають проблеми з доставкою газети читачам. Чи отримують сьогодні медійники належну підтримку від української влади та силовиків? Чи усвідомлює медіаспільнота рівень відповідальності, який лягає на її плечі? Адже нині не лише від об’єктивного і своєчасного висвітлення останніх події, а й від зовсім, здавалося б, «деталей» залежить дуже багато. Чому  терористів і бандитів не можна називати в ефірах «активістами» і «самообороною»? Як боротися зі звеличенням окупантів, що його досі можемо бачити на вітчизняному телебаченні в російських серіалах про армію і «ментів»? Про це «День» запитав у провідних українських журналістів та експертів.

«ПРИ ШТАБІ АТО НЕМАЄ ЖОДНОЇ СПЕЦІАЛЬНОЇ СТРУКТУРИ ДЛЯ РОБОТИ ЗІ ЗМІ ТА ГРОМАДСЬКІСТЮ»

Дмитро ТИМЧУК, координатор групи «Інформаційний опір», керівник Центру військово-політичних досліджень:
— Вважаю, що українські ЗМІ висвітлюють події на сході та проведення АТО об’єктивно. Недоліки є в роботі державних структур, які займаються питаннями організації роботи журналістів. Так у зоні проведення АТО вільно пересуваються представники російських медіа, які є скоріше пропагандистами та ворожою агентурою, ніж журналістами. Вони безперешкодно контактують із терористами і навіть фактично беруть участь в допитах захоплених бандитами українських силовиків! Важко собі уявити, щоб, наприклад, в Росії під час проведення операції на Кавказі іноземні журналісти не просто вільно пересувалися, але ще й робили все, що їм заманеться.
Силовики повинні проводити акредитацію журналістів в зоні АТО. Лише тоді можна було б покласти на них відповідальність за фізичну безпеку представників ЗМІ. Сьогодні, наскільки я знаю, цим ніхто не займається. Крім того, має бути складено список людей, які транслюють упереджену інформацію для іноземних медіа і розкривають розвіддані щодо боєздатності, пересування українських силовиків тощо. Щодо них слід провести відповідні заходи.

Українське законодавство чітко визначає поняття «терористична діяльність», «терористичний акт» тощо. Люди, які зі зброєю в руках здійснюють агресію щодо державної влади, повністю підпадають під визначення терористів

Не можна називати їх «самообороною» чи «ополченням». Сьогодні ми діємо в умовах мирного часу. Інша справа, якщо б був запроваджений надзвичайний стан — тоді можна було застосувати певні елементи цензури. В будь-якій країні світу за подібних умов влада саме так би й вчинила — це нормальна практика. В Україні ж із політичних мотивів цього вирішили робити.

Група «Інформаційний опір» займається суто оперативним інформуванням. Для ЗМІ ж важливо не лише надати аудиторії останні новин, а й продемонструвати якусь «картинку», передати атмосферу і дух цих подій — для цього потрібно зустрічатися з місцевим населенням, спілкуватися з силовиками тощо. Все це вимагає роботи кореспондентів на місцях. На жаль, не всі медіа можуть собі їх дозволити, часто покладаючись лише на повідомлення інформаційних агентств. Але тут є відповідальність і силовиків. Ви чули щось про організацію журналістських пулів для висвітлення проведення операції? Я — ні. Наскільки мені відомо, при штабі АТО немає жодної спеціальної структури для роботи зі ЗМІ та громадськістю. Принаймні керівник операції повинен мати свого прес-секретаря. Зараз же всю інформацію озвучують представники СБУ або МВС у Києві.

Слід пам’ятати, що навіть якщо журналіст прагне бути винятково нейтральним і об’єктивним, сторона, яка гарантуватиме йому особисту безпеку, викликатиме додаткові симпатії

Західні й зокрема американські військові давно зрозуміли — щоб здобути прихильність ЗМІ, потрібно їм допомагати. У нас силові структури у цьому напрямку взагалі нічого не роблять. Трапляються лише поодинокі випадки співпраці на рівні особистих зв’язків з командирами окремих підрозділів. Необхідно створити відпрацьований механізм акредитації і забезпечення роботи журналістів.

"КАНАЛИ НЕ ГОТОВІ ПОВНІСТЮ ВІДМОВИТИСЬ ВІД РОСІЙСЬКОГО КОНТЕНТУ"

Марічка ПАДАЛКО, ведуча каналу «1+1»:
— Українським журналістам сьогодні надзвичайно складно працювати в східних регіонах — вони роблять це з ризиком для власного життя. Зараз навіть йдеться про евакуацію наших місцевих кореспондентів — вони постійно отримують погрози на свою адресу. В Криму кореспонденти «1+1» вже давно не працюють під своїми іменами. На Луганщині та Донеччині зараз схожа ситуація — в прямий ефір звідти виходять київські кореспонденти, місцеві лише надають інформацію. Про велику небезпеку для журналістів постійно повідомляє СБУ. Але, попри всі ці умови, мені здається, нам вдається більш-менш адекватно висвітлювати ситуацію.
В умовах АТО журналісти повинні дотримуватися балансу — з одного боку, інформувати глядача, а з другого — не видавати тієї інформації, яка може зашкодити силовикам. Сьогодні вони дуже допомагають нам у нашій роботі — нещодавно Збройні сили навіть надали знімальній групі вертоліт. Більшість своїх сюжетів ми знімаємо з тилу силовиків й основний хронометраж присвячуємо висвітленню їхньої діяльності.  Терористи з’являться на екрані значно рідше.

На жаль, канали сьогодні не готові повністю відмовитись від російського контенту, що прославляє ФСБ, «ментів» і російську армію (нещодавно з такою ініціативою виступив генеральний директор «1+1 Медіа» Олександр Ткаченко. — Ред.) Планування сезону з урахуванням вартості та рейтингів відбувається приблизно на півроку вперед, тому миттєво відреагувати жоден канал сьогодні не в змозі. На «1+1» поступово відбувається переорієнтація на інші ринки і контент. У сітці мовлення каналу сьогодні присутня зокрема турецька продукція, хоча її поява тут не пов’язана безпосередньо з нинішньою ситуацією. Можливо ми залучатимемо також польський ринок. Раніше у нас вже були спроби використовувати румунський контент. Думаю, зараз канал почне активно шукати інші ринки, які будуть привабливі для українського глядача. «Роксолана» свого часу «вистрілила» зовсім несподівано — ми тоді потрапили пальцем в небо. Впевнена, що й сьогодні ми знайдемо, чим заповнити ефір, зважаючи на політичні умови, настрої глядачів та економічну ситуацію. Остання зараз зовсім непроста — зокрема, ми на каналі вже отримали попередження про те, що зарплати підвищувати не будуть, премії скоротять тощо. Європейський контент значно дорожчий і про це також потрібно пам’ятати. Але я впевнена, що тамтешні виробники розуміють, що сьогодні в них є можливість вийти на новий ринок, і тому вони будуть йти назустріч. Не маю сумніву, що й росіяни в майбутньому адаптуватимуть свій контент таким чином, щоб він міг потрапити на український ринок. Адже сьогодні антиукраїнська пропаганда проскакує в них навіть у серіалах «для домогосподарок», в яких не йдеться про армію чи міліцію. Сподіваюсь, що менеджери каналів будуть значно ретельніше переглядати будь-які російські серіали перед тим, як ставити їх у ефір.

Публикация подготовлена для газеты "День" и предоставлена для конкурса журналистских материалов о работе журналистов во время социально-политических конфликтов и военных действий, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

 


 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *