Статьи

Львівський майдан протестує вже третій тиждень. Про втому мітингувальників говорять і психологи, і людні торгівельні центри. Що це: згасання протесту чи просто втома?

Протест і поп-культура

Вечір п’ятниці. На центральній площі Львова мітингують близько трьохсот людей. В автобусі, що їде в протилежну частину міста, до торгівельно-розважального центру «King Kross», яблуку немає де впасти. Ресторани, льодовий каток, кінотеатр, боулінг з «революційних» причин не закрили. Продавці бідкаються, що кількість покупців з початку Євромайдану зменшилася, але і без того магазин явно не пустує.

Олені на вигляд близько тридцяти, тримає за руку двох дітей. До торгівельного центру вони приїхали повечеряти і відпочити. Попри те, що Олена не на майдані, мітинги, що відбуваються зараз по всій країні, вона підтримує – у неділю дві години стояла на віче заради майбутнього дітей. Сьогодні не протестує через прозаїчні причини -  не має з ким залишити малечу. На наші питання відповідає дещо знервовано.

Четверо молодих дівчат і голландець Овен грають у боулінг. Кажуть, що дуже вболівають за Євромайдан. Морального вибору у питанні бути тут чи на площі не бачать. Галя, найсміливіша з них, пояснює – в житті потрібно вміти правильно розставляти пріоритети. На Майдані вони вже були, там нічого цікавого не відбувається, от вони і вирішили приїхати сюди. До Києва панянки також не збираються — у них робота. Під час розмови з дівчатами голландець періодично хмільним голосом викрикує гасло «Слава Україні!»

Оксана, молода повнява дівчина з хустиною на плечах, продає солодощі. «З часу коли почалася революція, покупців поменшало, – каже дівчина, – але я їх не засуджую. Сама я жодного разу на мітинги не ходила. Вступати в ЄС Україні не потрібно, там ювенальна юстиція і різні сексуальні меншини».

Сергій працює охоронцем в одній з місцевих піцерій. «Я не мітингую, тільки проходжу повз», – жартує. Хлопець живе в центрі міста, по дорозі на роботу проходить повз Євромайдан. Жалкує, що не має вільного часу, але навіть, якщо б такий з’явився, на мітинг він, найімовірніше, не пішов би. «Там дуже мало ідейних протестувальників, більшість прийшла туди на дискотеку, потусуватись», – впевненим голосом говорить хлопець.

Протест і джаз

Цього ж дня у Львові відбувається міжнародний джазовий  фестиваль «Jazz Bez». Він також не залишився поза революційними подіями. Для середовища фестивалю, говорять організатори, принциповим є відстоювання громадянських свобод, тому програму заходу переформатували: вхід на концерти для студентів зробили безкоштовним, а кошти, зібрані від виступів, вирішили передати на потреби мітингувальників. Попри такі преференції студентів в коридорах театру Марії Заньковецької майже немає – зібралася звична театральна публіка. Про мітинг, який відбувається за декількасот метрів від театру, нагадують жовто-блакитні стрічки на одязі кількох молодих дівчат та афіша фестивалю з домальованими жовтими зірочками.

Поетка Мар’яна Савка тримає в руках біло-червоні троянди. Події, що відбувається зараз в країні вона вважає подарунком долі. «Цей президент, уряд і парламент абсолютно не гідні українського народу», – з нотками обурення в голосі говорить вона. Частина друзів Мар’яни Савки поїхала на майдан, інші – збираються їхати. «Піднялася вся Україна, а це доводить, що ми дійсно європейський народ, а не обслуговуючий персонал для олігархічних кланів». Найважливіше зараз, вважає поетка, не розслаблятися, робити свою роботу професійно, але водночас працювати на ідею. «Суспільство почало організовуватись знизу – це дуже здоровий момент. В 2004 році я також була на майдані, він був дуже правильно збудований з перших хвилин, адже це робили політики. Зараз це громадянський рух. Оця самоорганізація громадян вселяє в мене найбільшу надію», – говорить вона, посміхаючись.

В акторів театру Леся Курбаса реакція на розгін майдану беркутівцями 30 листопада була миттєвою – відмінили вистави, сіли в машину і поїхали до Києва. Після повернення до Львова актори зрозуміли – вистави все ж потрібно грати, проте кошти від них віддавати майдану. «До розгону студентів беркутівцями я не бачив протесту, – говорить Олег Стефан,  актор. – Я в душі давно європеєць, багато подорожую. Принципи толерантності, честі, любові нероздільні зі мною. Сьогодні в інтернеті показують відео, де українців в аеропорту пускають через вікно для  громадян ЄС. Для мене нічого не змінилося, я давно європеєць».

Співачка Мар’яна Садовська на сцену виходить з жовто-блакитною стрічкою на малиновій сукні. «Нашою відповіддю на насильство буде те, що ми будемо творити музику ще пристрасніше, ще з більшою відданістю, як ніколи до сьогодні», – говорить вона до присутніх. Концерт співачка завершує виконанням гімну України, але на європейський мотив – під музику Бетховена.

Психологія протесту

Десята вечора. Біля пам’ятника Шевченку приблизно двісті людей. Зі сцени лунає музика. Мітингувальники танцюють.

Світлана Єфімова, психотерапевт, сьогодні ще з двома колегами чергує на майдані. Їх штаб через холодну погоду перемістився до найближчої кав’ярні. Пані Світлана прийшла сюди, бо вважає, що її професійна допомога тут необхідна: мали приїхати львівські студенти, яких побили в Києві. Хоча поки що був лише один такий хлопець.

Тим, що людей на майдані мало, жінки не переймаються. На їх погляд, київський Майдан зараз головний, львівський  – має більше інформаційну функцію. І додають: «Засуджувати тих, хто не прийшли протестувати не можна. Життя продовжується. Люди безкінечно не можуть стояти на Майдані. Хтось може прийти вранці, хтось ввечері. Зрештою, Майдан може існувати тільки тоді, коли там є кругообіг».

«Зараз емоційне напруження нижче, ніж тиждень тому, – зважено пояснює психолог,   – з’явилася втома. Щоб продовжувати майдан, потрібно вмикати раціональність і працювати системно. Якщо на початках всі стояли тут цілодобово, зараз потрібно налагоджувати зміни і чергування. Емоційний запал на даному етапі і не має бути високим, емоції не можуть утримуватися постійно на одному рівні, на то вони і емоції».

«Майдан – це реакція, – компетентно додають жінки прощаючись, – така реакція в суспільстві має бути постійною».

Цей текст написано за результатами майстер-класу турецької журналістки Ясемін Чонгар. Майстер-клас проведено в межах спільного проекту Школи журналістики Українського католицького університету та www.mymedia.org.ua (проект, що його впроваджує NIRAS/ВВС за фінансової підтримки Danida). Матеріал написано для ресурсу vidia.org

Фото - svit24.net

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Львівський майдан протестує вже третій тиждень. Про втому мітингувальників говорять і психологи, і людні торгівельні центри. Що це: згасання протесту чи просто втома?

Протест і поп-культура

Вечір п’ятниці. На центральній площі Львова мітингують близько трьохсот людей. В автобусі, що їде в протилежну частину міста, до торгівельно-розважального центру «King Kross», яблуку немає де впасти. Ресторани, льодовий каток, кінотеатр, боулінг з «революційних» причин не закрили. Продавці бідкаються, що кількість покупців з початку Євромайдану зменшилася, але і без того магазин явно не пустує.

Олені на вигляд близько тридцяти, тримає за руку двох дітей. До торгівельного центру вони приїхали повечеряти і відпочити. Попри те, що Олена не на майдані, мітинги, що відбуваються зараз по всій країні, вона підтримує – у неділю дві години стояла на віче заради майбутнього дітей. Сьогодні не протестує через прозаїчні причини -  не має з ким залишити малечу. На наші питання відповідає дещо знервовано.

Четверо молодих дівчат і голландець Овен грають у боулінг. Кажуть, що дуже вболівають за Євромайдан. Морального вибору у питанні бути тут чи на площі не бачать. Галя, найсміливіша з них, пояснює – в житті потрібно вміти правильно розставляти пріоритети. На Майдані вони вже були, там нічого цікавого не відбувається, от вони і вирішили приїхати сюди. До Києва панянки також не збираються — у них робота. Під час розмови з дівчатами голландець періодично хмільним голосом викрикує гасло «Слава Україні!»

Оксана, молода повнява дівчина з хустиною на плечах, продає солодощі. «З часу коли почалася революція, покупців поменшало, – каже дівчина, – але я їх не засуджую. Сама я жодного разу на мітинги не ходила. Вступати в ЄС Україні не потрібно, там ювенальна юстиція і різні сексуальні меншини».

Сергій працює охоронцем в одній з місцевих піцерій. «Я не мітингую, тільки проходжу повз», – жартує. Хлопець живе в центрі міста, по дорозі на роботу проходить повз Євромайдан. Жалкує, що не має вільного часу, але навіть, якщо б такий з’явився, на мітинг він, найімовірніше, не пішов би. «Там дуже мало ідейних протестувальників, більшість прийшла туди на дискотеку, потусуватись», – впевненим голосом говорить хлопець.

Протест і джаз

Цього ж дня у Львові відбувається міжнародний джазовий  фестиваль «Jazz Bez». Він також не залишився поза революційними подіями. Для середовища фестивалю, говорять організатори, принциповим є відстоювання громадянських свобод, тому програму заходу переформатували: вхід на концерти для студентів зробили безкоштовним, а кошти, зібрані від виступів, вирішили передати на потреби мітингувальників. Попри такі преференції студентів в коридорах театру Марії Заньковецької майже немає – зібралася звична театральна публіка. Про мітинг, який відбувається за декількасот метрів від театру, нагадують жовто-блакитні стрічки на одязі кількох молодих дівчат та афіша фестивалю з домальованими жовтими зірочками.

Поетка Мар’яна Савка тримає в руках біло-червоні троянди. Події, що відбувається зараз в країні вона вважає подарунком долі. «Цей президент, уряд і парламент абсолютно не гідні українського народу», – з нотками обурення в голосі говорить вона. Частина друзів Мар’яни Савки поїхала на майдан, інші – збираються їхати. «Піднялася вся Україна, а це доводить, що ми дійсно європейський народ, а не обслуговуючий персонал для олігархічних кланів». Найважливіше зараз, вважає поетка, не розслаблятися, робити свою роботу професійно, але водночас працювати на ідею. «Суспільство почало організовуватись знизу – це дуже здоровий момент. В 2004 році я також була на майдані, він був дуже правильно збудований з перших хвилин, адже це робили політики. Зараз це громадянський рух. Оця самоорганізація громадян вселяє в мене найбільшу надію», – говорить вона, посміхаючись.

В акторів театру Леся Курбаса реакція на розгін майдану беркутівцями 30 листопада була миттєвою – відмінили вистави, сіли в машину і поїхали до Києва. Після повернення до Львова актори зрозуміли – вистави все ж потрібно грати, проте кошти від них віддавати майдану. «До розгону студентів беркутівцями я не бачив протесту, – говорить Олег Стефан,  актор. – Я в душі давно європеєць, багато подорожую. Принципи толерантності, честі, любові нероздільні зі мною. Сьогодні в інтернеті показують відео, де українців в аеропорту пускають через вікно для  громадян ЄС. Для мене нічого не змінилося, я давно європеєць».

Співачка Мар’яна Садовська на сцену виходить з жовто-блакитною стрічкою на малиновій сукні. «Нашою відповіддю на насильство буде те, що ми будемо творити музику ще пристрасніше, ще з більшою відданістю, як ніколи до сьогодні», – говорить вона до присутніх. Концерт співачка завершує виконанням гімну України, але на європейський мотив – під музику Бетховена.

Психологія протесту

Десята вечора. Біля пам’ятника Шевченку приблизно двісті людей. Зі сцени лунає музика. Мітингувальники танцюють.

Світлана Єфімова, психотерапевт, сьогодні ще з двома колегами чергує на майдані. Їх штаб через холодну погоду перемістився до найближчої кав’ярні. Пані Світлана прийшла сюди, бо вважає, що її професійна допомога тут необхідна: мали приїхати львівські студенти, яких побили в Києві. Хоча поки що був лише один такий хлопець.

Тим, що людей на майдані мало, жінки не переймаються. На їх погляд, київський Майдан зараз головний, львівський  – має більше інформаційну функцію. І додають: «Засуджувати тих, хто не прийшли протестувати не можна. Життя продовжується. Люди безкінечно не можуть стояти на Майдані. Хтось може прийти вранці, хтось ввечері. Зрештою, Майдан може існувати тільки тоді, коли там є кругообіг».

«Зараз емоційне напруження нижче, ніж тиждень тому, – зважено пояснює психолог,   – з’явилася втома. Щоб продовжувати майдан, потрібно вмикати раціональність і працювати системно. Якщо на початках всі стояли тут цілодобово, зараз потрібно налагоджувати зміни і чергування. Емоційний запал на даному етапі і не має бути високим, емоції не можуть утримуватися постійно на одному рівні, на то вони і емоції».

«Майдан – це реакція, – компетентно додають жінки прощаючись, – така реакція в суспільстві має бути постійною».

Цей текст написано за результатами майстер-класу турецької журналістки Ясемін Чонгар. Майстер-клас проведено в межах спільного проекту Школи журналістики Українського католицького університету та www.mymedia.org.ua (проект, що його впроваджує NIRAS/ВВС за фінансової підтримки Danida). Матеріал написано для ресурсу vidia.org

Фото - svit24.net

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *