Статьи

Україна ніби наречена, оточена залицяльниками. Хтось намагається взяти її силою, хтось своїм спокоєм та рівновагою.  Однак важливо розуміти – усім без винятку зовнішнім «партнерам» Україна потрібна насамперед  через власну вигоду.

Не варто тішитися солідарністю чи симпатією до українців. Щирими вони є хіба що в людей, які в усьому світі підтримують Україну своїми акціями. Та, на жаль, все залежить від представників влади. 
 

Шлюбний контракт з ЄС 

 
У листопаді 2013 українці вийшли на Майдан, обурені різкою зміною зовнішньополітичного вектору  тодішньої влади. Та з кожним тижнем революція почала активно еволюціонувати, відповідаючи на агресію свого ж президента. З’явилася перша кров, а згодом боротьба й зовсім стала не за євроінтеграцію. Саме тоді українці відчули на собі наслідки занадто дипломатичного ставлення ЄС до тих, хто потребував реальних його дій відносно тодішнього режиму. 
 
Зараз готовність Заходу до конкретних рішень уже перевіряє Путін, ввівши свої війська на територію України та зазіхнувши на цілісність держави. 
 
На своєму саміті 7 березня Євросоюз таки вирішив пригрозити Росії візовими та економічними санкціями.  Та чи зможе це убезпечити Україну від подальшої агресії російської влади? Чи означатиме це рішучість ЄС щодо повної інтеграції до себе України? Та й Володимир Путін, здається, був готовий до такого розвитку подій. Ще у вівторок 4 березня на прес-конференції заявив, що збиток від можливих санкцій у зв'язку з ситуацією навколо України буде взаємним, оскільки в сучасному світі все взаємопов'язано. Офіційний представник МЗС Росії Олександр Лукашевич в свою чергу підкреслив, що Москві доведеться відповідати на можливі санкції Вашингтона.
 
Як би там не було, але суто політична підтримка ЄС України виглядає достатньо безпомічною 
 
«У ситуації з українськими європерспективами усе достатньо просто. «Хочуть – будь ласка», але коли виникають проблеми та загострення, то все стає набагато складніше. З одного боку вони мають втручатися і будуть втручатися через дві причини: перша  – не хочуть війни на кордонах ЄС, друга – зацікавлені у тому, щоб труба,  яка  проходить через територію Росії та України, працювала та Європа отримувала газ, - каже  заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня» Сергій Рахманін. - Вони не готові до військових втручань,  до «гри м’язами». Але якщо в якийсь момент Росія не відчує, що варто зупинитися та зробить зайвий крок, то ЄС може натиснути на відомі йому больові точки. Та загалом  говорити про якусь серйозну агресивну позицію щодо Росії аби захистити Україну – цього не буде».
 
Та не тільки газовий та геополітичний аспекти стримують  Європу у стосунках з Росією, а й низка інших проблем. Політичний експерт, співробітник Центру Карнегі у Москві Лілія Шевцова вважає так: «По-перше, невдовзі відбудуться вибори до Європарламенту і, після цього, формування нової Єврокомісії. Тобто, усі теперішні лідери вже зараз є «кульгавими качками». Хто прийде в ЄС, хто очолить замість Кетрін Ештон європейську дипломатію - поки невідомо. Ця організаційна  невизначеність звичайно ж впливає . По-друге, немає координованої зовнішньої політики ЄС. Її підмінено власне позицією Берліна, який намагається зберегти статус-кво у відносинах з Путіним. По-третє, Європа зацікавлена в економічних відносинах з Росією. Це й зрозуміло – 48% потреб в енергоносіях задовольняється за рахунок Російської Федерації».
 
Але варто пам’ятати, що навіть не російська агресія відкрила справжню готовність ЄС до дій, а самі українці, які несподівано для всього світу вибухнули народним гнівом.
 
«У ЄС поки не існує стратегії поведінки щодо України та Росії з однієї простої причини – ніхто не думав, що така конфліктна ситуація виникне прямо зараз»
 
«В кращому випадку, такого загострення очікували після президентських виборів в Україні і то у разі програшу Януковича. Тепер ЄС ухвалюватиме рішення на ходу», – зазначив російський журналіст Костянтин Еґґерт.
 

Американський гарбуз для Путіна 

 
Та під Заходом зараз розуміють двох гравців – ЄС та США.  Експерт Лілія Шевцова вважає, що Євросоюз без Америки є «політичним карликом», бо тільки американці в рамках євроатлантичного співробітництва зазвичай штовхали Європу до якихось  активних дій.
Так відбувається й зараз. Поки ЄС лякає та лякається, президент США Барак Обама доручив запровадити санкції проти осіб, «напряму причетних до дестабілізації України, в тому числі Криму». Але навряд візові санкції, заморожування рахунків, активів та майна деяких російських чиновників, а також припинення підготовки до саміту «великої вісімки», зможуть вплинути суттєво на рішення Путіна. Тут мають запрацювати серйозні економічні, торгівельні обмеження з Росією та якнайшвидша активізація військового співробітництва з Україною. 
 
Враховуючи те, що російська влада почала реалізовувати достатньо прямий та жорсткий сценарій й над українською державою нависла загроза цілісності, головна  увага прикута саме до НАТО та Сполучених Штатів. Втім,  формального обов’язку захищати суверенітет України альянс не має, тим більше прямими військовими методами. 
 

Проте загалом і Євросоюз, і США розуміють, що найкращим захистом кордонів ЄС від Росії є міцна інтеграція України з Європою, а можливо і з НАТО.

На що сподіватися?

 

«Якщо сподіватись на допомогу, то з великою ймовірністю ти програєш, якщо сподіватись тільки на себе – переможеш. Очікування допомоги зі сторони вбиває волю та паралізує мізки. Якщо ти розраховуєш тільки на себе –  концентруєшся і маєш шанс перемогти. Якщо порівнювати Україну з людиною, то це особистість, яка має зібрати до купи мізки, напружити м’язи і намагатися працювати головою та руками, коли це потрібно», – підсумовує Сергій Рахманін. 

Щоб уберегти себе від загроз та зазіхань, Україна зараз не повинна відштовхувати нову владу. Хоча, звісно, її є за що критикувати. Новим правителям слід негайно консолідувати суспільство, відновлювати функціонування державних інститутів, економіку, провести судові реформи та розглянути проекти, щодо корупції та інших сфер. Необхідно вже зараз робити Україну майбутнього привабливою у соціально-економічному плані, насамперед для тих груп населення, над якими зараз працює російська пропаганда. Все це складний та тривалий процес краще, ніж вичікувати реакцію сусідів та постійно сподіватися на допомогу. 
 
Останні події показали, що Україна дуже потрібна ЄС та США, нехай навіть для власних цілей. Тому цим треба скористатися, запровадивши свої правила гри. 
 
Работа одного из победителей ІІ Школы международной журналистики «Украина – ЕС – Россиия: что дальше?», проведенной совместно УКУ и www.mymedia.org.ua (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке Danida) 

 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Україна ніби наречена, оточена залицяльниками. Хтось намагається взяти її силою, хтось своїм спокоєм та рівновагою.  Однак важливо розуміти – усім без винятку зовнішнім «партнерам» Україна потрібна насамперед  через власну вигоду.

Не варто тішитися солідарністю чи симпатією до українців. Щирими вони є хіба що в людей, які в усьому світі підтримують Україну своїми акціями. Та, на жаль, все залежить від представників влади. 
 

Шлюбний контракт з ЄС 

 
У листопаді 2013 українці вийшли на Майдан, обурені різкою зміною зовнішньополітичного вектору  тодішньої влади. Та з кожним тижнем революція почала активно еволюціонувати, відповідаючи на агресію свого ж президента. З’явилася перша кров, а згодом боротьба й зовсім стала не за євроінтеграцію. Саме тоді українці відчули на собі наслідки занадто дипломатичного ставлення ЄС до тих, хто потребував реальних його дій відносно тодішнього режиму. 
 
Зараз готовність Заходу до конкретних рішень уже перевіряє Путін, ввівши свої війська на територію України та зазіхнувши на цілісність держави. 
 
На своєму саміті 7 березня Євросоюз таки вирішив пригрозити Росії візовими та економічними санкціями.  Та чи зможе це убезпечити Україну від подальшої агресії російської влади? Чи означатиме це рішучість ЄС щодо повної інтеграції до себе України? Та й Володимир Путін, здається, був готовий до такого розвитку подій. Ще у вівторок 4 березня на прес-конференції заявив, що збиток від можливих санкцій у зв'язку з ситуацією навколо України буде взаємним, оскільки в сучасному світі все взаємопов'язано. Офіційний представник МЗС Росії Олександр Лукашевич в свою чергу підкреслив, що Москві доведеться відповідати на можливі санкції Вашингтона.
 
Як би там не було, але суто політична підтримка ЄС України виглядає достатньо безпомічною 
 
«У ситуації з українськими європерспективами усе достатньо просто. «Хочуть – будь ласка», але коли виникають проблеми та загострення, то все стає набагато складніше. З одного боку вони мають втручатися і будуть втручатися через дві причини: перша  – не хочуть війни на кордонах ЄС, друга – зацікавлені у тому, щоб труба,  яка  проходить через територію Росії та України, працювала та Європа отримувала газ, - каже  заступник головного редактора тижневика «Дзеркало тижня» Сергій Рахманін. - Вони не готові до військових втручань,  до «гри м’язами». Але якщо в якийсь момент Росія не відчує, що варто зупинитися та зробить зайвий крок, то ЄС може натиснути на відомі йому больові точки. Та загалом  говорити про якусь серйозну агресивну позицію щодо Росії аби захистити Україну – цього не буде».
 
Та не тільки газовий та геополітичний аспекти стримують  Європу у стосунках з Росією, а й низка інших проблем. Політичний експерт, співробітник Центру Карнегі у Москві Лілія Шевцова вважає так: «По-перше, невдовзі відбудуться вибори до Європарламенту і, після цього, формування нової Єврокомісії. Тобто, усі теперішні лідери вже зараз є «кульгавими качками». Хто прийде в ЄС, хто очолить замість Кетрін Ештон європейську дипломатію - поки невідомо. Ця організаційна  невизначеність звичайно ж впливає . По-друге, немає координованої зовнішньої політики ЄС. Її підмінено власне позицією Берліна, який намагається зберегти статус-кво у відносинах з Путіним. По-третє, Європа зацікавлена в економічних відносинах з Росією. Це й зрозуміло – 48% потреб в енергоносіях задовольняється за рахунок Російської Федерації».
 
Але варто пам’ятати, що навіть не російська агресія відкрила справжню готовність ЄС до дій, а самі українці, які несподівано для всього світу вибухнули народним гнівом.
 
«У ЄС поки не існує стратегії поведінки щодо України та Росії з однієї простої причини – ніхто не думав, що така конфліктна ситуація виникне прямо зараз»
 
«В кращому випадку, такого загострення очікували після президентських виборів в Україні і то у разі програшу Януковича. Тепер ЄС ухвалюватиме рішення на ходу», – зазначив російський журналіст Костянтин Еґґерт.
 

Американський гарбуз для Путіна 

 
Та під Заходом зараз розуміють двох гравців – ЄС та США.  Експерт Лілія Шевцова вважає, що Євросоюз без Америки є «політичним карликом», бо тільки американці в рамках євроатлантичного співробітництва зазвичай штовхали Європу до якихось  активних дій.
Так відбувається й зараз. Поки ЄС лякає та лякається, президент США Барак Обама доручив запровадити санкції проти осіб, «напряму причетних до дестабілізації України, в тому числі Криму». Але навряд візові санкції, заморожування рахунків, активів та майна деяких російських чиновників, а також припинення підготовки до саміту «великої вісімки», зможуть вплинути суттєво на рішення Путіна. Тут мають запрацювати серйозні економічні, торгівельні обмеження з Росією та якнайшвидша активізація військового співробітництва з Україною. 
 
Враховуючи те, що російська влада почала реалізовувати достатньо прямий та жорсткий сценарій й над українською державою нависла загроза цілісності, головна  увага прикута саме до НАТО та Сполучених Штатів. Втім,  формального обов’язку захищати суверенітет України альянс не має, тим більше прямими військовими методами. 
 

Проте загалом і Євросоюз, і США розуміють, що найкращим захистом кордонів ЄС від Росії є міцна інтеграція України з Європою, а можливо і з НАТО.

На що сподіватися?

 

«Якщо сподіватись на допомогу, то з великою ймовірністю ти програєш, якщо сподіватись тільки на себе – переможеш. Очікування допомоги зі сторони вбиває волю та паралізує мізки. Якщо ти розраховуєш тільки на себе –  концентруєшся і маєш шанс перемогти. Якщо порівнювати Україну з людиною, то це особистість, яка має зібрати до купи мізки, напружити м’язи і намагатися працювати головою та руками, коли це потрібно», – підсумовує Сергій Рахманін. 

Щоб уберегти себе від загроз та зазіхань, Україна зараз не повинна відштовхувати нову владу. Хоча, звісно, її є за що критикувати. Новим правителям слід негайно консолідувати суспільство, відновлювати функціонування державних інститутів, економіку, провести судові реформи та розглянути проекти, щодо корупції та інших сфер. Необхідно вже зараз робити Україну майбутнього привабливою у соціально-економічному плані, насамперед для тих груп населення, над якими зараз працює російська пропаганда. Все це складний та тривалий процес краще, ніж вичікувати реакцію сусідів та постійно сподіватися на допомогу. 
 
Останні події показали, що Україна дуже потрібна ЄС та США, нехай навіть для власних цілей. Тому цим треба скористатися, запровадивши свої правила гри. 
 
Работа одного из победителей ІІ Школы международной журналистики «Украина – ЕС – Россиия: что дальше?», проведенной совместно УКУ и www.mymedia.org.ua (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке Danida) 

 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *