Статьи

Лише за останнє десятиліття українці двічі вдало повставали проти дій влади й фактично двічі домоглися зміни режимів. Масова акція протесту 2004 року стала своєрідною відправною точкою повстання-2013, яке політологи впевнено називають революцією. Важко сперечатися, що наразі за рівнем протестної активності Україна є лідером серед пострадянських країн-сусідів Білорусії та Росії, де вже друге десятиліття залишаються беззміними режими Лукашенко й Путіна.

Кожного разу на Майдані екс-влада робила неприпустимі помилки, починаючи з ігнорування мітингувальників у листопаді й закінчуючи вбивством повстанців у лютому. Ці події активізували навіть найбільш пасивних українців та змусили пильно стежити за подіями. Для порівняння, 80% росіян не взяли б участь у масових протестах, а 76% білорусів не відважились би активно виступити проти своєї влади. До того ж наші сусіди менш готові до рішучих дій, тоді коли 43% українців не бояться страйків та бойкотів, а 14% навіть згодні вдаватися до захоплень держбудівель.  

Отже, цифри свідчать, що рівень протестної активності в Україні значно вищий, ніж у сусідніх Білорусі та Росії. Але чому готовність до масових акції більша саме в українців та що вплинуло на її ріст?

Економіка: Зарплатня нижче, а корупція вище

Рівень середньої заробітної платні в Україні є одним з найнижчих на теренах колишнього СРСР. Так, станом на кінець 2013 року наш співвітчизник може заробити у середньому 380 доларів. У той час як в Білорусі за місяць заробляють 506 доларів, а в Росії – 800 доларів. Якщо ви спитаєте білоруса чи росіянина, чому він не повстав проти провладної диктатури у своїй країні, то він відповість, що це несе забагато ризиків і дає замало надій. Через більш високий рівень життя, баланс витрат і надбань від протестів проти влади для білорусів і росіян виглядає іншим, ніж для українців.

У Росії та Білорусі влада й суспільство мають специфічний соціальний контракт, коли обмеження демократичних прав і свобод компенсується економічними бонусами з боку держави, чого в Україні спостерігати не доводиться

«Путін будує державу за принципом: грошей має бути багато, - зазначає російський журналіст Костянтин фон Еггерт. - Він дає людям стабільність, а вони у свою чергу бояться її втратити через протестну активність».

Фінансове становище більшості мешканців Західної України майже за межею бідності. Наприклад, у Тернополі середня зарплатня подекуди складає 1500-2000 гривень, на які не можна придбати навіть зимове пальто. До того ж за минулий рік в Україні відбулося значне скороченням обсягів роботи в сфері будівництва та переробної промисловості.

Економічні негаразди не єдине, що у поганому сенсі відрізняє нашу країну від сусідів. Наразі Україна займає 144 місце серед 177 країн з найменшим рівнем корупції, тоді коли Білорусь - 123, а Росія – 127. Про це свідчать дані рейтингу центру антикорупційних досліджень та ініціатив Transparency International.

Політика: Непослідовність влади, як заклик до рішучих дій

Практика демонструє, що навіть найпотужніші авторитарні режими змушені враховувати суспільні настрої, щоб мати змогу контролювати ситуацію. Ряд політичних помилок, яких екс-влада припустилася протягом листопада 2013 - лютий 2014 рр., радикалізував протести, демонструючи, що режим Януковича є одним з найяскравіших прикладів «недотиранії». Розгін мирної акції 30 листопада, відсутність бажання негайно відправити екс-міністра Захарченка та екс-прем’єр-міністра Азарова у відставку, диктаторські закони 16 січня та вбивство повстанців – все це продемонструвало неадекватне сприйняття дійсності та байдужість Януковича до українського народу.  

Соціологічні дослідження Київського міжнародного інституту соціології свідчать, що 49% українців вважають відповідальним за ескалацію конфлікта в Україні екс-Президента Віктора Януковича. У той же час тільки 34% покладають відповідальність на екс-опозицію, 18% на ЄС та США і тільки 7% – на Російську Федерацію.  

Але говорячи про причини, які змусили вийти їх на Майдан, українці не ставлять на перше місце провал у Вільнюсі. Головним каталізатором протестів для більшості громадян стало не знищення «євромрії», а побиття студентів 30 листопада – 70% мітингувальників вийшли на протести саме через це, свідчать соціологічні данні фонду демократичних ініціатив імені Ілька Кучеріва. І якщо антидемократичні режими в Росії та Білорусії є послідовними та рішучими, то «недотиранія» команди Януковича не лякала суспільство, а тільки дратувала.

Згідно з соціологічним опитуванням аналітичного центру «Центр Разумкова», з 2008 до 2013 років громадянська активність українців зросла: 26,4% українців у 2013 році відповіли, що якщо їхня діяльність принесе конкретну користь суспільству, то вони будуть діяти. Цей же показник у 2008 році складав тільки 14,8% . Українці більше не чекають рішень від влади, вони не прагнуть виключно збагачення, вони хочуть стати повноправними суб'єктами державної політики.

Цінності: Стабільність в обмін на свободу

На перший погляд здається, що українське повстання спровоковане виключно економічними та політичними негараздами, але, враховуючи унікальність протестної форми «майдан», можна стверджувати, що деякі причини криються набагато глибше, у цінностях та світоглядних особливостях українців.

На питання, чому він вже третій місяць приймає активну участь у Євромайдані, одеський активіст Андрій відповідає запитанням: «А як інакше?». Хлопець розповідає, що під час «Помаранчевої революції» йому було 13 років, і саме тоді він зрозумів, що боротися за свої права не тільки дозволено, але й потрібно. «Мене дуже надихнуло те, що у людей є своя активна позиція, яку вони хочуть і не бояться відстоювати. З'явилася надія», – згадує активіст Євромайдану. І дійсно, рушійною силою протестів у листопаді 2013 року стало саме студентство та свідома молодь, які були народжені вже за часів Незалежності. І якщо їхні батьки більшою мірою прагнули стабільності, то вони вимагають дотримання своїх громадянських прав.  

«Майдан у головах. Ті, хто був на майдані дев’ять років тому, отримали вишкіл 2004 року, - зазначає український журналіст Сергій Рахманін. – Вони відчули, що обмануті, а їх перемога вкрадена, тому визріла необхідність відбити її. Ці люди більше не орієнтується на лідера й вони здатні брати відповідальність на себе».

На відміну від 2004 року громадяни більше не сподіваються на диво від політиків і це є найголовнішою зброєю Майдану

Якщо до 2004 року для того, щоб мати підтримку громадян, найголовнішим для керманича української держави було мати потужний капітал, після 2004 – бути харизматичним, то вже з 2014 року українці потребують підзвітності, відповідальності та прозорості влади. Сучасна українська молодь частіше приймає участь у закордонних освітніх програмах, аніж білоруси та росіяни. А тривале перебування Правобережної України під протекторатом Австро-Угорської імперіі посіяло у частині українців повагу до західних цінностей та прагнення демократії. Наприклад, цифри аналітичного центру Левада-центр свідчать, що мешканці західних регіонів України більш тяжіють до стверждення ліберальних цінностей, які у тому числі відстоював і відстоює Майдан.

Так, доктор Тарас Кузьо, професор та старший науковий співробітник кафедри українознавства в Університеті Торонто зазначає: «Євромайдан є наслідком придушення трьох «стовпів» української держави, починаючи з 1991 року: демократизації, української національної ідентичності та Європейської інтеграції». 28 листопада в українців зухвало відібрали надію, яку вони плекали всі 22 роки незалежності та декілька століть до цього.

Рушійною силою українського політичного життя завжди був страх, якого нові керманичі мають терміново позбутися. В іншому випадку, суспільство в черговий раз покаже, наскільки воно переросло своїх лідерів, а «Майдан у головах» знову вийде на поверхню. Адже, як ми бачимо, українці більш ніж готові до боротьби з владою, а рівень протестних настроїв залишається показово високим.  

Работа одного из победителей ІІ Школы международной журналистики «Украина – ЕС – Россиия: что дальше?», проведенной совместно УКУ и www.mymedia.org.ua (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке Danida) 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Лише за останнє десятиліття українці двічі вдало повставали проти дій влади й фактично двічі домоглися зміни режимів. Масова акція протесту 2004 року стала своєрідною відправною точкою повстання-2013, яке політологи впевнено називають революцією. Важко сперечатися, що наразі за рівнем протестної активності Україна є лідером серед пострадянських країн-сусідів Білорусії та Росії, де вже друге десятиліття залишаються беззміними режими Лукашенко й Путіна.

Кожного разу на Майдані екс-влада робила неприпустимі помилки, починаючи з ігнорування мітингувальників у листопаді й закінчуючи вбивством повстанців у лютому. Ці події активізували навіть найбільш пасивних українців та змусили пильно стежити за подіями. Для порівняння, 80% росіян не взяли б участь у масових протестах, а 76% білорусів не відважились би активно виступити проти своєї влади. До того ж наші сусіди менш готові до рішучих дій, тоді коли 43% українців не бояться страйків та бойкотів, а 14% навіть згодні вдаватися до захоплень держбудівель.  

Отже, цифри свідчать, що рівень протестної активності в Україні значно вищий, ніж у сусідніх Білорусі та Росії. Але чому готовність до масових акції більша саме в українців та що вплинуло на її ріст?

Економіка: Зарплатня нижче, а корупція вище

Рівень середньої заробітної платні в Україні є одним з найнижчих на теренах колишнього СРСР. Так, станом на кінець 2013 року наш співвітчизник може заробити у середньому 380 доларів. У той час як в Білорусі за місяць заробляють 506 доларів, а в Росії – 800 доларів. Якщо ви спитаєте білоруса чи росіянина, чому він не повстав проти провладної диктатури у своїй країні, то він відповість, що це несе забагато ризиків і дає замало надій. Через більш високий рівень життя, баланс витрат і надбань від протестів проти влади для білорусів і росіян виглядає іншим, ніж для українців.

У Росії та Білорусі влада й суспільство мають специфічний соціальний контракт, коли обмеження демократичних прав і свобод компенсується економічними бонусами з боку держави, чого в Україні спостерігати не доводиться

«Путін будує державу за принципом: грошей має бути багато, - зазначає російський журналіст Костянтин фон Еггерт. - Він дає людям стабільність, а вони у свою чергу бояться її втратити через протестну активність».

Фінансове становище більшості мешканців Західної України майже за межею бідності. Наприклад, у Тернополі середня зарплатня подекуди складає 1500-2000 гривень, на які не можна придбати навіть зимове пальто. До того ж за минулий рік в Україні відбулося значне скороченням обсягів роботи в сфері будівництва та переробної промисловості.

Економічні негаразди не єдине, що у поганому сенсі відрізняє нашу країну від сусідів. Наразі Україна займає 144 місце серед 177 країн з найменшим рівнем корупції, тоді коли Білорусь - 123, а Росія – 127. Про це свідчать дані рейтингу центру антикорупційних досліджень та ініціатив Transparency International.

Політика: Непослідовність влади, як заклик до рішучих дій

Практика демонструє, що навіть найпотужніші авторитарні режими змушені враховувати суспільні настрої, щоб мати змогу контролювати ситуацію. Ряд політичних помилок, яких екс-влада припустилася протягом листопада 2013 - лютий 2014 рр., радикалізував протести, демонструючи, що режим Януковича є одним з найяскравіших прикладів «недотиранії». Розгін мирної акції 30 листопада, відсутність бажання негайно відправити екс-міністра Захарченка та екс-прем’єр-міністра Азарова у відставку, диктаторські закони 16 січня та вбивство повстанців – все це продемонструвало неадекватне сприйняття дійсності та байдужість Януковича до українського народу.  

Соціологічні дослідження Київського міжнародного інституту соціології свідчать, що 49% українців вважають відповідальним за ескалацію конфлікта в Україні екс-Президента Віктора Януковича. У той же час тільки 34% покладають відповідальність на екс-опозицію, 18% на ЄС та США і тільки 7% – на Російську Федерацію.  

Але говорячи про причини, які змусили вийти їх на Майдан, українці не ставлять на перше місце провал у Вільнюсі. Головним каталізатором протестів для більшості громадян стало не знищення «євромрії», а побиття студентів 30 листопада – 70% мітингувальників вийшли на протести саме через це, свідчать соціологічні данні фонду демократичних ініціатив імені Ілька Кучеріва. І якщо антидемократичні режими в Росії та Білорусії є послідовними та рішучими, то «недотиранія» команди Януковича не лякала суспільство, а тільки дратувала.

Згідно з соціологічним опитуванням аналітичного центру «Центр Разумкова», з 2008 до 2013 років громадянська активність українців зросла: 26,4% українців у 2013 році відповіли, що якщо їхня діяльність принесе конкретну користь суспільству, то вони будуть діяти. Цей же показник у 2008 році складав тільки 14,8% . Українці більше не чекають рішень від влади, вони не прагнуть виключно збагачення, вони хочуть стати повноправними суб'єктами державної політики.

Цінності: Стабільність в обмін на свободу

На перший погляд здається, що українське повстання спровоковане виключно економічними та політичними негараздами, але, враховуючи унікальність протестної форми «майдан», можна стверджувати, що деякі причини криються набагато глибше, у цінностях та світоглядних особливостях українців.

На питання, чому він вже третій місяць приймає активну участь у Євромайдані, одеський активіст Андрій відповідає запитанням: «А як інакше?». Хлопець розповідає, що під час «Помаранчевої революції» йому було 13 років, і саме тоді він зрозумів, що боротися за свої права не тільки дозволено, але й потрібно. «Мене дуже надихнуло те, що у людей є своя активна позиція, яку вони хочуть і не бояться відстоювати. З'явилася надія», – згадує активіст Євромайдану. І дійсно, рушійною силою протестів у листопаді 2013 року стало саме студентство та свідома молодь, які були народжені вже за часів Незалежності. І якщо їхні батьки більшою мірою прагнули стабільності, то вони вимагають дотримання своїх громадянських прав.  

«Майдан у головах. Ті, хто був на майдані дев’ять років тому, отримали вишкіл 2004 року, - зазначає український журналіст Сергій Рахманін. – Вони відчули, що обмануті, а їх перемога вкрадена, тому визріла необхідність відбити її. Ці люди більше не орієнтується на лідера й вони здатні брати відповідальність на себе».

На відміну від 2004 року громадяни більше не сподіваються на диво від політиків і це є найголовнішою зброєю Майдану

Якщо до 2004 року для того, щоб мати підтримку громадян, найголовнішим для керманича української держави було мати потужний капітал, після 2004 – бути харизматичним, то вже з 2014 року українці потребують підзвітності, відповідальності та прозорості влади. Сучасна українська молодь частіше приймає участь у закордонних освітніх програмах, аніж білоруси та росіяни. А тривале перебування Правобережної України під протекторатом Австро-Угорської імперіі посіяло у частині українців повагу до західних цінностей та прагнення демократії. Наприклад, цифри аналітичного центру Левада-центр свідчать, що мешканці західних регіонів України більш тяжіють до стверждення ліберальних цінностей, які у тому числі відстоював і відстоює Майдан.

Так, доктор Тарас Кузьо, професор та старший науковий співробітник кафедри українознавства в Університеті Торонто зазначає: «Євромайдан є наслідком придушення трьох «стовпів» української держави, починаючи з 1991 року: демократизації, української національної ідентичності та Європейської інтеграції». 28 листопада в українців зухвало відібрали надію, яку вони плекали всі 22 роки незалежності та декілька століть до цього.

Рушійною силою українського політичного життя завжди був страх, якого нові керманичі мають терміново позбутися. В іншому випадку, суспільство в черговий раз покаже, наскільки воно переросло своїх лідерів, а «Майдан у головах» знову вийде на поверхню. Адже, як ми бачимо, українці більш ніж готові до боротьби з владою, а рівень протестних настроїв залишається показово високим.  

Работа одного из победителей ІІ Школы международной журналистики «Украина – ЕС – Россиия: что дальше?», проведенной совместно УКУ и www.mymedia.org.ua (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке Danida) 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *