Статьи

Впродовж останніх чотирьох місяців, під час «Революції Гідності», поряд із серцем подій Майданом, в Україні сформувалась унікальна протестна аполітична організація – Автомайдан.

Новий вид протистояння владі одразу припав до душі українській діаспорі у Західній Європі, яка створювала аналогічні формування в Англії, Австрії, Італії, Литві, Словаччині та Польщі. Люди різних соціальних груп систематично збирались, і  на власних автомобілях вирушали пікетувати помешкання українських чиновників в Європі та Україні.  

Таким чином, Автомайдан привертав увагу усієї світової спільноти до конкретних корумпованих політиків. Це загалом підривало політичний авторитет президента Януковича та його команди, а також загрожувало їй втратою фінансових активів: європейські банки почали перевіряти рахунки українських можновладців, а бізнес-партнери засумнівались в надійності своїх українських колег. Тож можна вважати, що Автомайдан, з перших днів існування, був ефективним підрозділом Євромайдану і тому не подобався владі. 

Український журналіст Отар Довженко: «Автомайдан – це українське ноу-хау. Думаю його вплив на події під час революції був суттєвий, такий як і вплив афганців та «Правого сектору». Ми не знаємо напевне, який результат був би без цієї організації. І вона, зрештою, дала нам нових лідерів». 

Марцін Свєнціцький – депутат Сейму Польщі: «Не чув про такі організації у Європі. Зокрема в Польщі аналогів Автомайдану  не було. Ніколи тут машини організовано не блокували вулиць. Це, можна сказати, українська інновація». 

Майкл Андерсен – датський журналіст: «Я добре знайомий з діяльністю Автомайдану: «Про подібні організації у світі я ніколи не чув. Були випадки, коли водії висловлювали солідарність з мітингувальниками і сигналили їм. Але це все». 

За кулісами автобази

Учасниками Автомайдану ставали організатори та активісти Євромайданів у містах і селищах, члени штабів національного опору, адвокати, які надавали юридичну допомогу учасникам протестних акцій, члени громадянського руху, депутати, журналісти та підприємці. Ядром організації стали Анатолій Гриценко, Сергій Хаджинов, Дмитро Булатов, Сергій Коба, Андрій Дзиндзя та Сергій Поярков. 

Надзвичайно доречним стало підсилення цієї автоспільноти групою «Дорожнього патруля», яка тривалий час «воювала» з поборами ДАІ на дорогах країни, докладно вивчивши правила дорожнього руху та закони. Тому саме ДАІ стало структурою, котра від імені держави знешкоджуватиме Автомайдан надалі. 

Оперативні центри для кординації Автомайдану відкривались по всій Україні. Через них волонтери по раціях розповсюджували оперативну інформацію серед водіїв,  публікували новини Автомайдану у соціальних мережах, агітували людей на вулицях приєднатись до акцій протесту

Явище «вільних колон автомобілістів» поступово ставало масовим. Всі бажаючі, заповнивши інтернет-анкету чи залишивши свої дані у штабах Євромайдану, ставали учасниками формування. Кількість волонтерів постійно зростала. Зокрема, львівський Автомайдан налічує близько 500 учасників.

«Важливо пояснити як працював механізм Автомайдану впродовж революції. В офісах організації зазвичай чергувало декілька людей – один публікував новини на сайті, інший вів радіопереговори з водіями: повідомляв новини, шукав волонтерів, які можуть допомогти у різних точках революції, оголошував час з’їздів з метою нових автопікетів тощо». (Вікторія Веселовська – волонтер Автомайдану). 

Як закрутились колеса

Під час правління президента Януковича в незалежній Україні у різних сферах життєдіяльності формувалися протестні структури, оскільки ситуація в економічній, політичній, соціальній, фінансовій сферах ставала просто катастрофічною.

Наприклад, журналісти заснували рух «Стоп цензурі» і боролися з несправедливою редакційною політикою на багатьох центральних телеканалах. Підприємці створили «Дорожній контроль», щоб фіксувати правопорушення здійснені міліцією. В той же час серед програмістів зародилась ідея нового протестного руху з використанням автомобілів. Але попередньо сплановані і організовані акції у 2011 і 2012 роках проти економічного тиску на бізнес та соціальної політики влади не мали особливого результату.

Як повноцінна організація, Автомайдан проявив себе тоді, коли у центрі Києва, за наказом Януковича, бійці спецпідрозділу «Беркут» жорстоко побили студентів, які прагнули відстояти європейське майбутнє для своєї країни. За весь період незалежності держави, жодною попередньою владою так грубо не порушувались демократичні свободи людини.

Ця вражаюча для українців подія спровокувала мільйонне віче: люди вимагали відставки уряду і президента. Події розгорталися б так, як і під час всіх кольорових революцій, за планом Джина Шарпа – автора робіт про ненасильницьке протистояння. Та двоє колег-програмістів – Олексій Гриценко та Сергій Хаджинов, котрі вже мали досвід антикорупційних автоакцій у 2011-2012 роках, закликали мітингуючих «озброїлись» автівками,  перетворившись на мобільний загін швидкого реагування.

Після інтернет-агітації у соціальній мережі «Facebook», наступного дня, 30 листопада 2013 року, після жорстокого розгону протестантів, вони, з’їхались власними авто на майдан – центральну площу України. Так і виникла назва «Автомайдан». Звідти водії вирушили блокувати урядовий квартал.

«Ваші документи, будь ласка» (перші перешкоди)

Активісти столичного Автомайдану проводили автопробіги до резиденцій міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, генерального прокурора Віктора Пшонки, спікера Верховної Ради Володимира Рибака, тодішнього прем’єр-міністра Миколи Азарова і, звичайно ж, біля «Межигір’я» – резиденції президента Віктора Януковича. Вони вимагали відставки президента і уряду.

В той час, автопробіги на підтримку українського Євромайдану у Вільнюсі та Каунасі провели литовці й пообіцяли на цьому не зупинятися. 

Витяг з матеріалу на roadcontrol.ua: У Литовській Республіці з'явився свій Автомайдан. Сьогодні, 9 лютого 2014 року, у містах Вільнюс і Каунас пройшов перший автопробіг. У заході взяли участь більше двадцяти автомобілів. Маршрут учасників акції пролягав повз посольств України та Росії. "Автомайданівці" виступили проти диктатури і порушення прав людини в Україні. Поліція нікого не б'є і не садить у в'язницю.» 

У Литві навіть з’явився громадський рух «За демократію, Україна!» Пікетування помешкань українських провладних політиків привернула увагу європейців. Європосли почали дедалі більше зосереджувати увагу на діяльності близького до Януковича середовища. Його ж реакція не забарилась.

Замість того, щоб виконати вимоги Майдану, влада поглибила кризу, ухваливши репресивні закони проти громадянських прав. Серед них – закон про обмеження руху автоколон до 5 машин. Спочатку автомайданівці жартували над цим законом, вішаючи на автомобілі наліпки з написом «Я – п’ятий». Але за якийсь час закони набули чинності: учасників Автомайдану почали відкрито судити і забирати у них права

Справи фальсифіковували десятками. У них один і той же інспектор ДАІ фіксував порушення на різних постах з різницею в часі у хвилину.

Яскравим прикладом таких фальсифікацій став суд над священиком Михайлом Димидом, якого звинуватили у тому, що він, їдучи в колоні Автомайдану до Межигір’я, не зупинився на вимогу автоінспектора. Химерність, якщо не анекдотичність, цього суду в тому, що суд довго відмовлявся заслухати свідків захисту, які мали засвідчити те, що обвинувачений священик у той час взагалі не був на тому місці, де його буцім-то намагалися зупинити інспектори ДАІ. 

Отець Михайло Димид: «Є одне пояснення, воно дуже смішне. Є такі люди, що мають дар білокації – одночасно можуть перебувати у кількох місцях. Переважно такий дар мали святі люди. Вони робили чуда одночасно у двох місцях. Якщо мене визнають у суді винуватим, то це означатиме, що якийсь елемент білокації у мене є». 

Зміна маршрутного листа

Через ігнорування владою активістів, а пізніше й повне знищення демократії в Україні, мирне протистояння стало радикальним: мітингарі вирушили штурмувати силовий кордон перед урядовим кварталом. Натомість, озброєні спецслужби почали застосовувати проти них вогнепальну зброю. Тоді з’явились перші поранені. Спочатку до них викликали карети швидких і доправляли їх до лікарень. Але звідти постраждалих, незалежно від фізичного стану, міліція викрадала і передавала в руки спецпідрозділу «Беркуту», який протягом декількох годин возив їх вулицями Києва, катував і в напівживому стані доставляв до СІЗО як «підозрюваних в організації масових безпорядків». 

Автомайданівці оперативно інформували усі структури Євромайдану по телефону або у соціальних мережах, що сідати в амбулаторні машини і таксі небезпечно. Вони перевозили потерпілих до лікарень своїми машинами, блокували під’їзди до лікарень, перешкоджаючи міліції та «Беркуту» викрадати поранених, а також, за проханнями, доставляли необхідні речі на Майдан. 

Зі спогадів волонтера Автомайдану: «Тоді ніхто вже не збирався пікетувати маєтки Януковича. Ми просто систематично виконували функції доставки, при чому будь-якої: ліків, їжі, одягу. Частина з нас возила поранених до лікарень, частина ловила злочинців по Києву». 

Для допомоги «Беркуту» влада формувала «народні гвардії» – групи проплачених спортсменів та злочинців, передчасно звільнених з місць позбавлення волі. Їх завданням були інсинуації та провокації проти Євромайдану. Багаточисельні групи так званих «тітушок»  у масках, озброєні битами, ходили  Києвом і нищили людське майно.

Щоб запобігти мародерству і вандалізму, Автомайданом було зініційоване створення бригад для виявлення і затримування «тітушок» з метою зберегти безпеку і порядок у столиці. Молодиків вдавалось затримувати поодинці, групами або й цілими автобусами. Затриманих привозили до комендантів майдану, допитували, фотографували і відпускали

Зі спогадів активіста Автомайдану: «Ми буквально влаштували нічний рейд, в ході якого виявили, схопили і відвели на Майдан близько 150 «тітушок». Багато з них ховалися в одному з супермаркетів на вулиці Сагайдачного. Вдалося дізнатись, що їм сказали нападати та бити активістів Майдану». 

18-20 лютого, коли в центрі столиці, від снайперських куль десятками гинули люди, а сотні машин з підмогою були затримані на в’їздах до столиці співробітниками Державтоінспекції – Автомайдан створив схеми об’їздів усіх контрольно-пропускних пунктів. Багатьом водіям вдавалось з їхньою допомогою добиратися до епіцентру подій.

Тим часом, дорожній контроль у регіонах також взяв активну участь у захисті людей та формуванні свідомих громад: зокрема у Львові після пошкодження провокаторами правоохоронних структур, автомайданівці виконували обов’язки міліції, а також патрулювали усі райони міста з метою попередження порушення громадського порядку. Мер Львова Андрій Садовий повідомив, що завдяки роботі таких патрулів, рівень злочинності у місті знизився вдвічі.

Вимушений «піт-стоп». (Репресії проти активістів)

Зі спогадів волонтера Автомайдану: «Нас підставили: запустили інформацію в інтернеті про необхідність допомоги, щоб зібрати в одному місці, а потім напали і затримали чотирьох з нас. «Беркут» просто розгромив нашу автоколону, яка патрулювала 17-ту лікарню». 

Під час полювання на тітушок, радіоперемовини Автомайдану прослуховувались, а їхнє місцеперебування відстежувалось. Почались переслідування лідерів організації. Сергію Кобі довелось втекти до Німеччини, Андрія Дзиндзю викрали, побили та «знешкодили у СІЗО». Сергія Пояркова затримали нібито за побиття судді, а історія викрадення Дмитра Булатова облетіла весь світ.

Коментар активіста у соціальній мережі: «Емнесті інтернейшнл» вже висловила стурбованість його зникненням , що дозволяє припустити , що й тут ми маємо справу з новим виданням «справи Гонгадзе»». 

Через тиждень після зникнення, Булатов вийшов на зв’язок. Повідомив, що перебуває у Київській області, після тривалих катувань невідомими. Порізане вухо, численні гематоми, пошкоджені руки – наслідки багатоденної «розмови» із викрадачами. Коли Булатова шпиталізували, міліція намагалась його арештувати. Через це депутати-опозиціонери та представники ЄС подбали про те, щоб вивезти його на лікування до Литви. 

Майкл Андерсен – датський журналіст: «Факт викрадення Булатова – лідера Автомайдану, викликало шок на Заході. Цей випадок привернув увагу всієї світової общини. Така реакція української влади на діяльність Автомайдану схиляє до думки, що новоутворена організація має суттєвий вплив на революційні процеси в Україні». 

Український журналіст Мустафа Наєм після знайдення Булатова: «Украина времен Виктора Януковича... это когда радуешься, что просто пытали. Уроды» 

Діяльність Автомайдану не подобалась не лише українській владі, а й багатьом простим громадянам,  які через блокування активістами дорожнього руху в містах і областях, часто не мали можливості добратись на роботу та відвезти дітей до школи.

Коментар громадянина у соціальній мережі: Мне кажется нужно все делать по закону, надоели эти автомайдановцы и все те, кто их поддерживают. Людям нет как добраться в город со всех приближенный к Межигорье поселков. Я уже молчу о том, что они делают в Киеве. Хочется, чтобы в стране было нормальное положение без лишних проблем, и скорей бы все закончилось! Очень этого хочу!». 

Тиск на організацію чинився з усіх сторін. З початку існування Автомайдану судами було порушено кілька десятків кримінальних справ, у багатьох забрали водійські права. Без прав залишились деякі журналісти, які висвітлювали події Автомайдану. Лише у Києві було спалено близько 80 машин. Зловмисники спотворювали авто лайливими написами, вульгарними малюнками та свастикою, заповнювали отвори монтажною піною, обливали кислотою, проколювали шини, розбивали скло. Тоді Автомайдан, на деякий час, зменшив оберти, але швидко відновив попередній темп. 

Mobile – perpetuum? (Що буде з Автомайданом)

За сприяння Автомайдану частина вимог мітингувальників сьогодні досягнута: Янукович і його уряд у відставці, у Києві – нова влада, а Дмитро Булатов навіть став міністром молоді та спорту України.

Лідери Автомайдану оголосили про створення Ради Автомайдану, яка, враховуючи досвід чотирьох місяців революції, посилить міри безпеки та захисту своїх активістів. Створення Ради Автомайдану – крок до офіційного оформлення руху як громадської або політичної організації. Він уже заявив про перехід в опозицію до нової влади в Україні.

Сергій Хаджинов – лідер Автомайдану: «Точно можу сказати, що ми не будемо лягати ні під яку політичну партію. Будемо притримуватися нейтралітету. Пріоритетом для Автомайдану стане боротьба з корупцією, і вона не обмежиться пікетами біля резиденцій політиків в околицях Києва. Навіть, коли буде новий президент і нова влада, ми точно так само не посоромимося спитати його, звідки у нього розкішний маєток..» 

Одна з головних вимог Автомайдану сьогодні – це розпуск ДАІ. Не виключено, що частина цієї організації, зокрема представники «Дорожнього контролю», зможуть докорінно змінити цю структуру

Залишається лише припускати: стане Автомайдан видозміненим українським ДАІ, чи перетвориться на конкурентноздатну політичну силу. Та він вже продемонстрував світові новий метод мирного протистояння, який, при потребі, зможуть застосовувати країни у майбутньому.

Работа участника ІІ Школы международной журналистики «Украина – ЕС – Россиия: что дальше?», проведенной совместно УКУ и www.mymedia.org.ua (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке Danida) 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Впродовж останніх чотирьох місяців, під час «Революції Гідності», поряд із серцем подій Майданом, в Україні сформувалась унікальна протестна аполітична організація – Автомайдан.

Новий вид протистояння владі одразу припав до душі українській діаспорі у Західній Європі, яка створювала аналогічні формування в Англії, Австрії, Італії, Литві, Словаччині та Польщі. Люди різних соціальних груп систематично збирались, і  на власних автомобілях вирушали пікетувати помешкання українських чиновників в Європі та Україні.  

Таким чином, Автомайдан привертав увагу усієї світової спільноти до конкретних корумпованих політиків. Це загалом підривало політичний авторитет президента Януковича та його команди, а також загрожувало їй втратою фінансових активів: європейські банки почали перевіряти рахунки українських можновладців, а бізнес-партнери засумнівались в надійності своїх українських колег. Тож можна вважати, що Автомайдан, з перших днів існування, був ефективним підрозділом Євромайдану і тому не подобався владі. 

Український журналіст Отар Довженко: «Автомайдан – це українське ноу-хау. Думаю його вплив на події під час революції був суттєвий, такий як і вплив афганців та «Правого сектору». Ми не знаємо напевне, який результат був би без цієї організації. І вона, зрештою, дала нам нових лідерів». 

Марцін Свєнціцький – депутат Сейму Польщі: «Не чув про такі організації у Європі. Зокрема в Польщі аналогів Автомайдану  не було. Ніколи тут машини організовано не блокували вулиць. Це, можна сказати, українська інновація». 

Майкл Андерсен – датський журналіст: «Я добре знайомий з діяльністю Автомайдану: «Про подібні організації у світі я ніколи не чув. Були випадки, коли водії висловлювали солідарність з мітингувальниками і сигналили їм. Але це все». 

За кулісами автобази

Учасниками Автомайдану ставали організатори та активісти Євромайданів у містах і селищах, члени штабів національного опору, адвокати, які надавали юридичну допомогу учасникам протестних акцій, члени громадянського руху, депутати, журналісти та підприємці. Ядром організації стали Анатолій Гриценко, Сергій Хаджинов, Дмитро Булатов, Сергій Коба, Андрій Дзиндзя та Сергій Поярков. 

Надзвичайно доречним стало підсилення цієї автоспільноти групою «Дорожнього патруля», яка тривалий час «воювала» з поборами ДАІ на дорогах країни, докладно вивчивши правила дорожнього руху та закони. Тому саме ДАІ стало структурою, котра від імені держави знешкоджуватиме Автомайдан надалі. 

Оперативні центри для кординації Автомайдану відкривались по всій Україні. Через них волонтери по раціях розповсюджували оперативну інформацію серед водіїв,  публікували новини Автомайдану у соціальних мережах, агітували людей на вулицях приєднатись до акцій протесту

Явище «вільних колон автомобілістів» поступово ставало масовим. Всі бажаючі, заповнивши інтернет-анкету чи залишивши свої дані у штабах Євромайдану, ставали учасниками формування. Кількість волонтерів постійно зростала. Зокрема, львівський Автомайдан налічує близько 500 учасників.

«Важливо пояснити як працював механізм Автомайдану впродовж революції. В офісах організації зазвичай чергувало декілька людей – один публікував новини на сайті, інший вів радіопереговори з водіями: повідомляв новини, шукав волонтерів, які можуть допомогти у різних точках революції, оголошував час з’їздів з метою нових автопікетів тощо». (Вікторія Веселовська – волонтер Автомайдану). 

Як закрутились колеса

Під час правління президента Януковича в незалежній Україні у різних сферах життєдіяльності формувалися протестні структури, оскільки ситуація в економічній, політичній, соціальній, фінансовій сферах ставала просто катастрофічною.

Наприклад, журналісти заснували рух «Стоп цензурі» і боролися з несправедливою редакційною політикою на багатьох центральних телеканалах. Підприємці створили «Дорожній контроль», щоб фіксувати правопорушення здійснені міліцією. В той же час серед програмістів зародилась ідея нового протестного руху з використанням автомобілів. Але попередньо сплановані і організовані акції у 2011 і 2012 роках проти економічного тиску на бізнес та соціальної політики влади не мали особливого результату.

Як повноцінна організація, Автомайдан проявив себе тоді, коли у центрі Києва, за наказом Януковича, бійці спецпідрозділу «Беркут» жорстоко побили студентів, які прагнули відстояти європейське майбутнє для своєї країни. За весь період незалежності держави, жодною попередньою владою так грубо не порушувались демократичні свободи людини.

Ця вражаюча для українців подія спровокувала мільйонне віче: люди вимагали відставки уряду і президента. Події розгорталися б так, як і під час всіх кольорових революцій, за планом Джина Шарпа – автора робіт про ненасильницьке протистояння. Та двоє колег-програмістів – Олексій Гриценко та Сергій Хаджинов, котрі вже мали досвід антикорупційних автоакцій у 2011-2012 роках, закликали мітингуючих «озброїлись» автівками,  перетворившись на мобільний загін швидкого реагування.

Після інтернет-агітації у соціальній мережі «Facebook», наступного дня, 30 листопада 2013 року, після жорстокого розгону протестантів, вони, з’їхались власними авто на майдан – центральну площу України. Так і виникла назва «Автомайдан». Звідти водії вирушили блокувати урядовий квартал.

«Ваші документи, будь ласка» (перші перешкоди)

Активісти столичного Автомайдану проводили автопробіги до резиденцій міністра внутрішніх справ Віталія Захарченка, генерального прокурора Віктора Пшонки, спікера Верховної Ради Володимира Рибака, тодішнього прем’єр-міністра Миколи Азарова і, звичайно ж, біля «Межигір’я» – резиденції президента Віктора Януковича. Вони вимагали відставки президента і уряду.

В той час, автопробіги на підтримку українського Євромайдану у Вільнюсі та Каунасі провели литовці й пообіцяли на цьому не зупинятися. 

Витяг з матеріалу на roadcontrol.ua: У Литовській Республіці з'явився свій Автомайдан. Сьогодні, 9 лютого 2014 року, у містах Вільнюс і Каунас пройшов перший автопробіг. У заході взяли участь більше двадцяти автомобілів. Маршрут учасників акції пролягав повз посольств України та Росії. "Автомайданівці" виступили проти диктатури і порушення прав людини в Україні. Поліція нікого не б'є і не садить у в'язницю.» 

У Литві навіть з’явився громадський рух «За демократію, Україна!» Пікетування помешкань українських провладних політиків привернула увагу європейців. Європосли почали дедалі більше зосереджувати увагу на діяльності близького до Януковича середовища. Його ж реакція не забарилась.

Замість того, щоб виконати вимоги Майдану, влада поглибила кризу, ухваливши репресивні закони проти громадянських прав. Серед них – закон про обмеження руху автоколон до 5 машин. Спочатку автомайданівці жартували над цим законом, вішаючи на автомобілі наліпки з написом «Я – п’ятий». Але за якийсь час закони набули чинності: учасників Автомайдану почали відкрито судити і забирати у них права

Справи фальсифіковували десятками. У них один і той же інспектор ДАІ фіксував порушення на різних постах з різницею в часі у хвилину.

Яскравим прикладом таких фальсифікацій став суд над священиком Михайлом Димидом, якого звинуватили у тому, що він, їдучи в колоні Автомайдану до Межигір’я, не зупинився на вимогу автоінспектора. Химерність, якщо не анекдотичність, цього суду в тому, що суд довго відмовлявся заслухати свідків захисту, які мали засвідчити те, що обвинувачений священик у той час взагалі не був на тому місці, де його буцім-то намагалися зупинити інспектори ДАІ. 

Отець Михайло Димид: «Є одне пояснення, воно дуже смішне. Є такі люди, що мають дар білокації – одночасно можуть перебувати у кількох місцях. Переважно такий дар мали святі люди. Вони робили чуда одночасно у двох місцях. Якщо мене визнають у суді винуватим, то це означатиме, що якийсь елемент білокації у мене є». 

Зміна маршрутного листа

Через ігнорування владою активістів, а пізніше й повне знищення демократії в Україні, мирне протистояння стало радикальним: мітингарі вирушили штурмувати силовий кордон перед урядовим кварталом. Натомість, озброєні спецслужби почали застосовувати проти них вогнепальну зброю. Тоді з’явились перші поранені. Спочатку до них викликали карети швидких і доправляли їх до лікарень. Але звідти постраждалих, незалежно від фізичного стану, міліція викрадала і передавала в руки спецпідрозділу «Беркуту», який протягом декількох годин возив їх вулицями Києва, катував і в напівживому стані доставляв до СІЗО як «підозрюваних в організації масових безпорядків». 

Автомайданівці оперативно інформували усі структури Євромайдану по телефону або у соціальних мережах, що сідати в амбулаторні машини і таксі небезпечно. Вони перевозили потерпілих до лікарень своїми машинами, блокували під’їзди до лікарень, перешкоджаючи міліції та «Беркуту» викрадати поранених, а також, за проханнями, доставляли необхідні речі на Майдан. 

Зі спогадів волонтера Автомайдану: «Тоді ніхто вже не збирався пікетувати маєтки Януковича. Ми просто систематично виконували функції доставки, при чому будь-якої: ліків, їжі, одягу. Частина з нас возила поранених до лікарень, частина ловила злочинців по Києву». 

Для допомоги «Беркуту» влада формувала «народні гвардії» – групи проплачених спортсменів та злочинців, передчасно звільнених з місць позбавлення волі. Їх завданням були інсинуації та провокації проти Євромайдану. Багаточисельні групи так званих «тітушок»  у масках, озброєні битами, ходили  Києвом і нищили людське майно.

Щоб запобігти мародерству і вандалізму, Автомайданом було зініційоване створення бригад для виявлення і затримування «тітушок» з метою зберегти безпеку і порядок у столиці. Молодиків вдавалось затримувати поодинці, групами або й цілими автобусами. Затриманих привозили до комендантів майдану, допитували, фотографували і відпускали

Зі спогадів активіста Автомайдану: «Ми буквально влаштували нічний рейд, в ході якого виявили, схопили і відвели на Майдан близько 150 «тітушок». Багато з них ховалися в одному з супермаркетів на вулиці Сагайдачного. Вдалося дізнатись, що їм сказали нападати та бити активістів Майдану». 

18-20 лютого, коли в центрі столиці, від снайперських куль десятками гинули люди, а сотні машин з підмогою були затримані на в’їздах до столиці співробітниками Державтоінспекції – Автомайдан створив схеми об’їздів усіх контрольно-пропускних пунктів. Багатьом водіям вдавалось з їхньою допомогою добиратися до епіцентру подій.

Тим часом, дорожній контроль у регіонах також взяв активну участь у захисті людей та формуванні свідомих громад: зокрема у Львові після пошкодження провокаторами правоохоронних структур, автомайданівці виконували обов’язки міліції, а також патрулювали усі райони міста з метою попередження порушення громадського порядку. Мер Львова Андрій Садовий повідомив, що завдяки роботі таких патрулів, рівень злочинності у місті знизився вдвічі.

Вимушений «піт-стоп». (Репресії проти активістів)

Зі спогадів волонтера Автомайдану: «Нас підставили: запустили інформацію в інтернеті про необхідність допомоги, щоб зібрати в одному місці, а потім напали і затримали чотирьох з нас. «Беркут» просто розгромив нашу автоколону, яка патрулювала 17-ту лікарню». 

Під час полювання на тітушок, радіоперемовини Автомайдану прослуховувались, а їхнє місцеперебування відстежувалось. Почались переслідування лідерів організації. Сергію Кобі довелось втекти до Німеччини, Андрія Дзиндзю викрали, побили та «знешкодили у СІЗО». Сергія Пояркова затримали нібито за побиття судді, а історія викрадення Дмитра Булатова облетіла весь світ.

Коментар активіста у соціальній мережі: «Емнесті інтернейшнл» вже висловила стурбованість його зникненням , що дозволяє припустити , що й тут ми маємо справу з новим виданням «справи Гонгадзе»». 

Через тиждень після зникнення, Булатов вийшов на зв’язок. Повідомив, що перебуває у Київській області, після тривалих катувань невідомими. Порізане вухо, численні гематоми, пошкоджені руки – наслідки багатоденної «розмови» із викрадачами. Коли Булатова шпиталізували, міліція намагалась його арештувати. Через це депутати-опозиціонери та представники ЄС подбали про те, щоб вивезти його на лікування до Литви. 

Майкл Андерсен – датський журналіст: «Факт викрадення Булатова – лідера Автомайдану, викликало шок на Заході. Цей випадок привернув увагу всієї світової общини. Така реакція української влади на діяльність Автомайдану схиляє до думки, що новоутворена організація має суттєвий вплив на революційні процеси в Україні». 

Український журналіст Мустафа Наєм після знайдення Булатова: «Украина времен Виктора Януковича... это когда радуешься, что просто пытали. Уроды» 

Діяльність Автомайдану не подобалась не лише українській владі, а й багатьом простим громадянам,  які через блокування активістами дорожнього руху в містах і областях, часто не мали можливості добратись на роботу та відвезти дітей до школи.

Коментар громадянина у соціальній мережі: Мне кажется нужно все делать по закону, надоели эти автомайдановцы и все те, кто их поддерживают. Людям нет как добраться в город со всех приближенный к Межигорье поселков. Я уже молчу о том, что они делают в Киеве. Хочется, чтобы в стране было нормальное положение без лишних проблем, и скорей бы все закончилось! Очень этого хочу!». 

Тиск на організацію чинився з усіх сторін. З початку існування Автомайдану судами було порушено кілька десятків кримінальних справ, у багатьох забрали водійські права. Без прав залишились деякі журналісти, які висвітлювали події Автомайдану. Лише у Києві було спалено близько 80 машин. Зловмисники спотворювали авто лайливими написами, вульгарними малюнками та свастикою, заповнювали отвори монтажною піною, обливали кислотою, проколювали шини, розбивали скло. Тоді Автомайдан, на деякий час, зменшив оберти, але швидко відновив попередній темп. 

Mobile – perpetuum? (Що буде з Автомайданом)

За сприяння Автомайдану частина вимог мітингувальників сьогодні досягнута: Янукович і його уряд у відставці, у Києві – нова влада, а Дмитро Булатов навіть став міністром молоді та спорту України.

Лідери Автомайдану оголосили про створення Ради Автомайдану, яка, враховуючи досвід чотирьох місяців революції, посилить міри безпеки та захисту своїх активістів. Створення Ради Автомайдану – крок до офіційного оформлення руху як громадської або політичної організації. Він уже заявив про перехід в опозицію до нової влади в Україні.

Сергій Хаджинов – лідер Автомайдану: «Точно можу сказати, що ми не будемо лягати ні під яку політичну партію. Будемо притримуватися нейтралітету. Пріоритетом для Автомайдану стане боротьба з корупцією, і вона не обмежиться пікетами біля резиденцій політиків в околицях Києва. Навіть, коли буде новий президент і нова влада, ми точно так само не посоромимося спитати його, звідки у нього розкішний маєток..» 

Одна з головних вимог Автомайдану сьогодні – це розпуск ДАІ. Не виключено, що частина цієї організації, зокрема представники «Дорожнього контролю», зможуть докорінно змінити цю структуру

Залишається лише припускати: стане Автомайдан видозміненим українським ДАІ, чи перетвориться на конкурентноздатну політичну силу. Та він вже продемонстрував світові новий метод мирного протистояння, який, при потребі, зможуть застосовувати країни у майбутньому.

Работа участника ІІ Школы международной журналистики «Украина – ЕС – Россиия: что дальше?», проведенной совместно УКУ и www.mymedia.org.ua (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке Danida) 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *