Статьи

Україні необхідно вибудовувати нові відносини з агресивним сусідом, зменшуючи економічну залежність та підвищуючи свою обороноздатність. 

Росія традиційно вважалась якщо не головним, то одним із головних стратегічних партнерів України. Та тепер, коли сусідня держава анексувала Крим та розв’язала збройний конфлікт на Донбасі,  Україна  має підстави замислитись про повну економічну та політичну незалежність від Росії. Громадянські ініціативи закликають владу відмовитись від торгівельних відносин із Росією, а політики обіцяють відгородитися стіною. Та чи можливо й чи потрібно це насправді? 

Україна є залежною від Росії передусім енергетично. Найбільше енергоносіїв ми імпортуємо саме з Росії, й саме «газова голка» завжди була головним інструментом маніпулювання, який Кремль застосовував щодо нашої держави. Навесні 2014 року Росія застосувала його в черговий раз: роздмухуючи війну на Донбасі, вона водночас заговорила про підвищення ціни на газ або припинення його постачання до України. Вічний страх «не пережити зиму» спонукає Київ шукати компромісу. 

А тим часом про те, що російський газ необхідно чимось замістити, говорять віддавна. Іще 2006-го було розроблено енергетичну стратегію України на період до 2030 року, спрямовану на скорочення імпорту енергоносіїв. Наголос у ній зроблений на використанні енергії вітру, сонця та тепла землі, а також економії та модернізації промисловості, що споживає більшість імпортованого газу. Проте суттєвих кроків у цьому напрямку за останні роки наша держава не зробила. А теперішня економічна скрута ще дужче ускладнює впровадження відновлюваної енергетики, що потребує значних інвестицій. 

Чи можна співпрацювати з Росією, яка веде проти нас війну? Відповідь на це питання лежить у площині етики. Спершу прем’єр-міністр Арсеній Яценюк відповів однозначно: ні. Та згодом стало зрозуміло, що зіскочити з енергетичної голки не так легко. 

У червні був створений кризовий енергетичний штаб, а згодом розроблений план економії природного газу. Фактично це повернення до стратегії-2030, хоча тепер її доведеться скоригувати. Оригінальний варіант передбачав модернізацію теплоелектростанцій та добудову енергоблоків атомних електростанцій. Проте 70% кам’яного вугілля, яке спалюють ТЕС, видобувається на окупованих територіях Донбасу. Звідти його вивозять – до Росії. 

Альтернативу українському вугіллю знайшли в Південноафриканській республіці. 19 серпня «Укрінтеренерго» підписало угоду з компанією Steel Mont Trading Ltd на постачання 1 мільйона тонн вугілля за ціною 86 доларів США за тонну (з урахуванням транспортних витрат – до 110 доларів). Ціна видалась багатьом завищеною, а президент Петро Порошенко на засіданні Ради національної безпеки і оборони поставив під сумнів прозорість схеми постачання вугілля. Скандал змусив постачальника відмовитись від співпраці з Україною та повернув нас до необхідності домовлятися з Росією. Тепер українські компанії мають формальне виправдання для того, щоб закупляти відносно дешевше російське вугілля. 

21 листопада з Москвою уклали контракт на постачання тепловидільних елементів – ядерного пального для українських атомних електростанцій. Крім того, «Укрінтеренерго» веде переговори про імпорт російської електроенергії. Крім того, у грудні Україна може знов почати купувати російський газ. Угода між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» дозволяє закуповувати тільки необхідні обсяги газу. За словами Юрія Продана, йдеться про півтора мільярди кубометрів газу за ціною 378 доларів за тисячу кубометрів. 

Багатьох в Україні шокувала заява Арсенія Яценюка про можливу співпрацю з самопроголошеними Луганською та Донецькою народними республіками – власне, необхідне нам вугілля в обмін на газ та електроенергію. Прем’єр уточнив, що переговори вестимуться не з терористами, а з українськими компаніями, які мають шахти на окупованих територіях. 

Отже, російські танки на Донбасі та окупація Криму не заважають нам торгувати з Москвою. Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер уважає, що в паливно-енергетичних питаннях слід керуватись раціональними, а не емоційними аргументами. Якщо в Росії можна купити енергоносії дешевше, каже він, така угода – благо для України.  

«Рішучі кроки, які ведуть до розвалу держави – не найкраще виявлення революційних настроїв, - говорить Пасхавер. – Треба поступово зменшувати вплив Росії на економіку, диверсифікувати ринки. Коли Україна була у складі СРСР, 80-85% її економіки були орієнтовані на Росію. Вже зараз ми набагато більше експортуємо до Євросоюзу, ніж до Росію. Цю позитивну тенденцію потрібно підтримувати, водночас уникаючи ситуації, коли Росія є головним покупцем у тій чи іншій галузі». 

Утім, залежність України від Росією є не лише економічною. Століття перебування частини України в Російській імперії та особливо сім десятиліть радянської влади сформували спільний культурний простір. Географічне розташування України й Росії зумовлює взаємозалежність транспортної інфраструктури: через Україну лежить шлях із Західної Європи в Азію та на Кавказ, із Росії на Балкани та в Середземноморський регіон. Іще один зв’язок із Росією – трудова міграція: позаторік 43,2% заробітчан з України виїжджали саме туди. За офіційними даними, 2013-го до Росії їздили на заробітки 3,5 мільйона українців. Коли ж спалахнула війна на Донбасі, тисячі громадян нашої держави виїхали до Росії та отримали там статус біженців. 

Є й суто політичні аргументи. Нашу країну Кремль сприймає як поле бою з Заходом. Росія заповзялась у будь-який спосіб перешкодити рухові України до Європейського Союзу, а особливо НАТО. 

Питання євроатлантичної інтеграції знову стоїть для українців на порядку денному – політичні сили, що готуються створити коаліцію в новій Верховній Раді, внесли пункт про скасування позаблокового статусу України до коаліційної угоди. 

Проте вступ до НАТО неможливий, поки в Україні йде війна. Це означає, що Росія, підживлюючи конфлікт на Донбасі, спроможна перешкодити нашому рухові в євроатлантичному напрямку. Проте ніщо не заважає Україні проводити реформи, яких альянс вимагає від своїх потенційних членів, посилювати свою військову потугу та підвищувати стандарти. Зараз реформи відкладають, мотивуючи зволікання війною. 

Слід розуміти, що агресивний і сильний сусід завжди намагатиметься втрутитись у наші справи. «Україна повинна жити, пам’ятаючи, що поряд є великий сусід, інтереси якого суперечать інтересам теперішньої української держави. Й бути готовою до всього, - закликає політолог Лілія Шевцова. – Проте переривати економічні відносини з Росією недоцільно. Співпраця має бути вибірковою. А тим часом ваші політики повинні негайно провести низку реформ і подолати корупцію. Ваша слабкість не в силі Росії, а у вашій слабкості». 

Цей текст написано в межах Школи міжнародної журналістики «Україна після виборів: геополітичні стратегії», організатором якої була Школа журналістики Українського католицького університету за сприяння проекту Mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Україні необхідно вибудовувати нові відносини з агресивним сусідом, зменшуючи економічну залежність та підвищуючи свою обороноздатність. 

Росія традиційно вважалась якщо не головним, то одним із головних стратегічних партнерів України. Та тепер, коли сусідня держава анексувала Крим та розв’язала збройний конфлікт на Донбасі,  Україна  має підстави замислитись про повну економічну та політичну незалежність від Росії. Громадянські ініціативи закликають владу відмовитись від торгівельних відносин із Росією, а політики обіцяють відгородитися стіною. Та чи можливо й чи потрібно це насправді? 

Україна є залежною від Росії передусім енергетично. Найбільше енергоносіїв ми імпортуємо саме з Росії, й саме «газова голка» завжди була головним інструментом маніпулювання, який Кремль застосовував щодо нашої держави. Навесні 2014 року Росія застосувала його в черговий раз: роздмухуючи війну на Донбасі, вона водночас заговорила про підвищення ціни на газ або припинення його постачання до України. Вічний страх «не пережити зиму» спонукає Київ шукати компромісу. 

А тим часом про те, що російський газ необхідно чимось замістити, говорять віддавна. Іще 2006-го було розроблено енергетичну стратегію України на період до 2030 року, спрямовану на скорочення імпорту енергоносіїв. Наголос у ній зроблений на використанні енергії вітру, сонця та тепла землі, а також економії та модернізації промисловості, що споживає більшість імпортованого газу. Проте суттєвих кроків у цьому напрямку за останні роки наша держава не зробила. А теперішня економічна скрута ще дужче ускладнює впровадження відновлюваної енергетики, що потребує значних інвестицій. 

Чи можна співпрацювати з Росією, яка веде проти нас війну? Відповідь на це питання лежить у площині етики. Спершу прем’єр-міністр Арсеній Яценюк відповів однозначно: ні. Та згодом стало зрозуміло, що зіскочити з енергетичної голки не так легко. 

У червні був створений кризовий енергетичний штаб, а згодом розроблений план економії природного газу. Фактично це повернення до стратегії-2030, хоча тепер її доведеться скоригувати. Оригінальний варіант передбачав модернізацію теплоелектростанцій та добудову енергоблоків атомних електростанцій. Проте 70% кам’яного вугілля, яке спалюють ТЕС, видобувається на окупованих територіях Донбасу. Звідти його вивозять – до Росії. 

Альтернативу українському вугіллю знайшли в Південноафриканській республіці. 19 серпня «Укрінтеренерго» підписало угоду з компанією Steel Mont Trading Ltd на постачання 1 мільйона тонн вугілля за ціною 86 доларів США за тонну (з урахуванням транспортних витрат – до 110 доларів). Ціна видалась багатьом завищеною, а президент Петро Порошенко на засіданні Ради національної безпеки і оборони поставив під сумнів прозорість схеми постачання вугілля. Скандал змусив постачальника відмовитись від співпраці з Україною та повернув нас до необхідності домовлятися з Росією. Тепер українські компанії мають формальне виправдання для того, щоб закупляти відносно дешевше російське вугілля. 

21 листопада з Москвою уклали контракт на постачання тепловидільних елементів – ядерного пального для українських атомних електростанцій. Крім того, «Укрінтеренерго» веде переговори про імпорт російської електроенергії. Крім того, у грудні Україна може знов почати купувати російський газ. Угода між НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» дозволяє закуповувати тільки необхідні обсяги газу. За словами Юрія Продана, йдеться про півтора мільярди кубометрів газу за ціною 378 доларів за тисячу кубометрів. 

Багатьох в Україні шокувала заява Арсенія Яценюка про можливу співпрацю з самопроголошеними Луганською та Донецькою народними республіками – власне, необхідне нам вугілля в обмін на газ та електроенергію. Прем’єр уточнив, що переговори вестимуться не з терористами, а з українськими компаніями, які мають шахти на окупованих територіях. 

Отже, російські танки на Донбасі та окупація Криму не заважають нам торгувати з Москвою. Президент Центру економічного розвитку Олександр Пасхавер уважає, що в паливно-енергетичних питаннях слід керуватись раціональними, а не емоційними аргументами. Якщо в Росії можна купити енергоносії дешевше, каже він, така угода – благо для України.  

«Рішучі кроки, які ведуть до розвалу держави – не найкраще виявлення революційних настроїв, - говорить Пасхавер. – Треба поступово зменшувати вплив Росії на економіку, диверсифікувати ринки. Коли Україна була у складі СРСР, 80-85% її економіки були орієнтовані на Росію. Вже зараз ми набагато більше експортуємо до Євросоюзу, ніж до Росію. Цю позитивну тенденцію потрібно підтримувати, водночас уникаючи ситуації, коли Росія є головним покупцем у тій чи іншій галузі». 

Утім, залежність України від Росією є не лише економічною. Століття перебування частини України в Російській імперії та особливо сім десятиліть радянської влади сформували спільний культурний простір. Географічне розташування України й Росії зумовлює взаємозалежність транспортної інфраструктури: через Україну лежить шлях із Західної Європи в Азію та на Кавказ, із Росії на Балкани та в Середземноморський регіон. Іще один зв’язок із Росією – трудова міграція: позаторік 43,2% заробітчан з України виїжджали саме туди. За офіційними даними, 2013-го до Росії їздили на заробітки 3,5 мільйона українців. Коли ж спалахнула війна на Донбасі, тисячі громадян нашої держави виїхали до Росії та отримали там статус біженців. 

Є й суто політичні аргументи. Нашу країну Кремль сприймає як поле бою з Заходом. Росія заповзялась у будь-який спосіб перешкодити рухові України до Європейського Союзу, а особливо НАТО. 

Питання євроатлантичної інтеграції знову стоїть для українців на порядку денному – політичні сили, що готуються створити коаліцію в новій Верховній Раді, внесли пункт про скасування позаблокового статусу України до коаліційної угоди. 

Проте вступ до НАТО неможливий, поки в Україні йде війна. Це означає, що Росія, підживлюючи конфлікт на Донбасі, спроможна перешкодити нашому рухові в євроатлантичному напрямку. Проте ніщо не заважає Україні проводити реформи, яких альянс вимагає від своїх потенційних членів, посилювати свою військову потугу та підвищувати стандарти. Зараз реформи відкладають, мотивуючи зволікання війною. 

Слід розуміти, що агресивний і сильний сусід завжди намагатиметься втрутитись у наші справи. «Україна повинна жити, пам’ятаючи, що поряд є великий сусід, інтереси якого суперечать інтересам теперішньої української держави. Й бути готовою до всього, - закликає політолог Лілія Шевцова. – Проте переривати економічні відносини з Росією недоцільно. Співпраця має бути вибірковою. А тим часом ваші політики повинні негайно провести низку реформ і подолати корупцію. Ваша слабкість не в силі Росії, а у вашій слабкості». 

Цей текст написано в межах Школи міжнародної журналістики «Україна після виборів: геополітичні стратегії», організатором якої була Школа журналістики Українського католицького університету за сприяння проекту Mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *