Статьи

Чи можуть економічні санкції Європи та Америки зупинити російську агресію в Україні? 

Кремль знов, як тридцять п’ять років тому, посилає свої війська в сусідню країну, що відмовляється коритися його волі. Захід знов, як тоді, намагається вгамувати агресора за допомогою санкцій. Агресор поки що не вгамовується. 

«Хоча я не особливо відчуваю зміни рівня життя, але падіння рубля та зростання цін на продовольчі товари очевидні, - розповідає 23-річний Денис із Москви. Він пояснює відсутність миттєвих негативних наслідків санкцій, запроваджених проти Росії багатьма західними державами, тим, що бюджет був сформований іще до війни. – Думаю, що ефект проявиться в довготерміновій перспективі. Те, що з ринку пішли американські та європейські гравці, дасть нашому  бізнесу змогу розширити свій вплив». 

Поки що не відчуває впливу санкцій і Дарія зі Ставрополя. «Але моя подруга, наприклад, не може купити свій улюблений сорт сиру. Для мене ж санкції – це певна психологічна напруга в моєму оточенні, - розповідає вона. Прогнози в Дарії песимістичні. – Звичайна дешева риба подорожчає, бо на неї штучно завищуватимуть ціни для тих покупців, які раніше споживали імпортну. Знаю, що зерно ми закуповуємо за кордоном, бо найкращі сорти пшениці гібридні й не здатні до самостійного розмноження. Тож може подорожчати і хліб». 

У крамниці, де купує продукти Артем із Нижнього Новгорода, ціни не зросли, а імпортних продуктів він не купує. «Але відчутно підвищились ціни в кафе та барах», - констатує він. Олена з Новосибірська, натомість, відчула зростання цін на всі продукти. Вона прогнозує подорожчання проїзду в транспорті та тарифів на житлово-комунальні послуги. «Причини – не санкції, а плачевний стан економіки й те, що держава марнує гроші на війну та корпорації, - каже вона. – Я думаю, що європейські санкції мають точковий характер, і ті, хто їх запроваджував, намагались якнайделікатніше поставитись до звичайних росіян». 

Російська політологиня Лілія Шевцова розповідає, що санкції – давній і доволі традиційний спосіб упливу на політику інших держав. За останнє десятиліття санкції були запроваджені щодо близько двадцяти п’яти держав, однак результати зазвичай були суперечливими й спричиняли зміни радше в тактиці, а не стратегії. Попри  оптимізм окремих західних політиків, важко говорити про зміни бодай у тактиці путінського режиму. 

Непросто також визначити ефект санкцій, адже російська економіка до їх запровадження вже перебувала у стагнації.  Чотири роки співвідношення зовнішнього боргу до внутрішнього валового продукту поступово зростало. Тепер зовнішній борг перевищує золотовалютні запаси Російської Федерації приблизно на триста мільярдів доларів США. Що, втім, не дивина – чимало держав у наш час живе у борг. А ось необхідність перекредитовуватись може стати для Росією проблемою. Якщо ж Центробанк РФ відкриє можливість брати кредити в євро та доларах, це суттєво зменшить валютні запаси країни. 

1979 року, коли США намагались покарати Радянський Союз за вторгнення до Афганістану, запровадивши ембарго на зерно, вони зашкодили переважно самим собі й за два роки скасували санкції.  Зараз Росія намагається відповідати на санкції Заходу симетрично – сьомого серпня на рік призупинила імпорт овочів, фруктів, м’яса, риби та молокопродуктів з США, країн Євросоюзу, Канади, Норвегії та Австралії. І цього разу, висловлюють думку експерти, російські санкції вдарять по російському ж споживачеві сильніше, ніж по Заходові. Для того, щоб налагодити імпорт із дружніх Росії країн, потрібен час, а кредитів для налагодження власного виробництва Захід не дасть. 

Якщо Захід запроваджує санкції проти Росію через вторгнення в Україну, логічно було б чекати санкцій і від Києва. 15 серпня набув чинності Закон України «Про санкції». У ньому є перелік підстав для запровадження санкцій проти представників іноземних країн – наприклад, порушення Загальної Декларації прав людини. Однак, щоб санкції почали діяти, потрібен Указ Президента. 

Петро Порошенко з запровадженням санкцій не поспішає. Він узагалі не любить поспіху – наприклад, дуже поволі продає свій концерн Roshen, одна з фабрик якого розташована в російському Ліпецьку.

На думку президента Центру економічного розвитку Олександра Пасхавера, вагання Порошенка щодо запровадження санкцій проти Росії виправдані. «Російський політик Анатолій Чубайс колись казав, що Росія має будувати ліберальну імперію. Мовляв, Москві не потрібні території й населення, треба лише скупити всі найважливіші активи на цих територіях і дозволити сусіднім країнам гратись у демократію, але під нашим наглядом. Ми воюємо за незалежність від Росії, але половина нашої енергетики працює на російських енергоносіях», - каже він. 

Тож, перш ніж запроваджувати санкції, Україні потрібно звільнитись від цієї залежності. «Заборона імпорту “снікерсів” – це мишачий писк на слона», - каже економіст і додає, що жодного сенсу розривати торгівельні відносини з Росією немає.  Співпрацю слід якомога швидше розірвати лише у військово-промисловому секторі. 

«Ми повинні позбуватись тенденції, коли головним імпортером української продукції в будь-якій сфері є Росія. Поки що розрив торгівельних відносин ударить у першу чергу по нас. Хоча й зараз українські підприємці знаходять нові ринки збуту», - коментує Пасхавер. Росія тим часом погрожує запровадити ввізне мито на українські товари у разі, якщо наша держава «вирішить продовжити євроінтеграцію». 

Лілія Шевцова вважає, що прагнення підтримати Україну – не єдина й не головна причина, з якої потужні західні держави запроваджують санкції проти Росії. Вони бачать, що агресія проти України – лише частина геополітичної стратегії Путіна. «Зараз за тим, що дозволятиме Путіну Захід, уважно дивляться Іран і Китай зі своїми інтересами. Коли Захід дасть слабину, вони знатимуть, як далеко зможуть зайти», - каже дослідниця. Тож, за її словами, санкції – це один із способів уберегти світовий порядок від драматичних змін. 

Цей текст написано в межах Школи міжнародної журналістики «Україна після виборів: геополітичні стратегії», організатором якої була Школа журналістики Українського католицького університету за сприяння проекту Mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Чи можуть економічні санкції Європи та Америки зупинити російську агресію в Україні? 

Кремль знов, як тридцять п’ять років тому, посилає свої війська в сусідню країну, що відмовляється коритися його волі. Захід знов, як тоді, намагається вгамувати агресора за допомогою санкцій. Агресор поки що не вгамовується. 

«Хоча я не особливо відчуваю зміни рівня життя, але падіння рубля та зростання цін на продовольчі товари очевидні, - розповідає 23-річний Денис із Москви. Він пояснює відсутність миттєвих негативних наслідків санкцій, запроваджених проти Росії багатьма західними державами, тим, що бюджет був сформований іще до війни. – Думаю, що ефект проявиться в довготерміновій перспективі. Те, що з ринку пішли американські та європейські гравці, дасть нашому  бізнесу змогу розширити свій вплив». 

Поки що не відчуває впливу санкцій і Дарія зі Ставрополя. «Але моя подруга, наприклад, не може купити свій улюблений сорт сиру. Для мене ж санкції – це певна психологічна напруга в моєму оточенні, - розповідає вона. Прогнози в Дарії песимістичні. – Звичайна дешева риба подорожчає, бо на неї штучно завищуватимуть ціни для тих покупців, які раніше споживали імпортну. Знаю, що зерно ми закуповуємо за кордоном, бо найкращі сорти пшениці гібридні й не здатні до самостійного розмноження. Тож може подорожчати і хліб». 

У крамниці, де купує продукти Артем із Нижнього Новгорода, ціни не зросли, а імпортних продуктів він не купує. «Але відчутно підвищились ціни в кафе та барах», - констатує він. Олена з Новосибірська, натомість, відчула зростання цін на всі продукти. Вона прогнозує подорожчання проїзду в транспорті та тарифів на житлово-комунальні послуги. «Причини – не санкції, а плачевний стан економіки й те, що держава марнує гроші на війну та корпорації, - каже вона. – Я думаю, що європейські санкції мають точковий характер, і ті, хто їх запроваджував, намагались якнайделікатніше поставитись до звичайних росіян». 

Російська політологиня Лілія Шевцова розповідає, що санкції – давній і доволі традиційний спосіб упливу на політику інших держав. За останнє десятиліття санкції були запроваджені щодо близько двадцяти п’яти держав, однак результати зазвичай були суперечливими й спричиняли зміни радше в тактиці, а не стратегії. Попри  оптимізм окремих західних політиків, важко говорити про зміни бодай у тактиці путінського режиму. 

Непросто також визначити ефект санкцій, адже російська економіка до їх запровадження вже перебувала у стагнації.  Чотири роки співвідношення зовнішнього боргу до внутрішнього валового продукту поступово зростало. Тепер зовнішній борг перевищує золотовалютні запаси Російської Федерації приблизно на триста мільярдів доларів США. Що, втім, не дивина – чимало держав у наш час живе у борг. А ось необхідність перекредитовуватись може стати для Росією проблемою. Якщо ж Центробанк РФ відкриє можливість брати кредити в євро та доларах, це суттєво зменшить валютні запаси країни. 

1979 року, коли США намагались покарати Радянський Союз за вторгнення до Афганістану, запровадивши ембарго на зерно, вони зашкодили переважно самим собі й за два роки скасували санкції.  Зараз Росія намагається відповідати на санкції Заходу симетрично – сьомого серпня на рік призупинила імпорт овочів, фруктів, м’яса, риби та молокопродуктів з США, країн Євросоюзу, Канади, Норвегії та Австралії. І цього разу, висловлюють думку експерти, російські санкції вдарять по російському ж споживачеві сильніше, ніж по Заходові. Для того, щоб налагодити імпорт із дружніх Росії країн, потрібен час, а кредитів для налагодження власного виробництва Захід не дасть. 

Якщо Захід запроваджує санкції проти Росію через вторгнення в Україну, логічно було б чекати санкцій і від Києва. 15 серпня набув чинності Закон України «Про санкції». У ньому є перелік підстав для запровадження санкцій проти представників іноземних країн – наприклад, порушення Загальної Декларації прав людини. Однак, щоб санкції почали діяти, потрібен Указ Президента. 

Петро Порошенко з запровадженням санкцій не поспішає. Він узагалі не любить поспіху – наприклад, дуже поволі продає свій концерн Roshen, одна з фабрик якого розташована в російському Ліпецьку.

На думку президента Центру економічного розвитку Олександра Пасхавера, вагання Порошенка щодо запровадження санкцій проти Росії виправдані. «Російський політик Анатолій Чубайс колись казав, що Росія має будувати ліберальну імперію. Мовляв, Москві не потрібні території й населення, треба лише скупити всі найважливіші активи на цих територіях і дозволити сусіднім країнам гратись у демократію, але під нашим наглядом. Ми воюємо за незалежність від Росії, але половина нашої енергетики працює на російських енергоносіях», - каже він. 

Тож, перш ніж запроваджувати санкції, Україні потрібно звільнитись від цієї залежності. «Заборона імпорту “снікерсів” – це мишачий писк на слона», - каже економіст і додає, що жодного сенсу розривати торгівельні відносини з Росією немає.  Співпрацю слід якомога швидше розірвати лише у військово-промисловому секторі. 

«Ми повинні позбуватись тенденції, коли головним імпортером української продукції в будь-якій сфері є Росія. Поки що розрив торгівельних відносин ударить у першу чергу по нас. Хоча й зараз українські підприємці знаходять нові ринки збуту», - коментує Пасхавер. Росія тим часом погрожує запровадити ввізне мито на українські товари у разі, якщо наша держава «вирішить продовжити євроінтеграцію». 

Лілія Шевцова вважає, що прагнення підтримати Україну – не єдина й не головна причина, з якої потужні західні держави запроваджують санкції проти Росії. Вони бачать, що агресія проти України – лише частина геополітичної стратегії Путіна. «Зараз за тим, що дозволятиме Путіну Захід, уважно дивляться Іран і Китай зі своїми інтересами. Коли Захід дасть слабину, вони знатимуть, як далеко зможуть зайти», - каже дослідниця. Тож, за її словами, санкції – це один із способів уберегти світовий порядок від драматичних змін. 

Цей текст написано в межах Школи міжнародної журналістики «Україна після виборів: геополітичні стратегії», організатором якої була Школа журналістики Українського католицького університету за сприяння проекту Mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *