Статьи

За останні 5 років в України з’явилось дві найбільші зовнішньополітичні можливості – підписати План з дій членства в НАТО та Асоціацію з ЄС. Весь цей час українська Попелюшка збиралась на бал, але ніяк не могла вибратись.

Парадоксально, але всі зовнішньополітичні намагання України легко накладаються на до болю знайомий сюжет про Попелюшку. Не сильна фізично, але працьовита, всередині постійні сумніви і зміни, а ззовні непримітна, невідома. Та ось українська «Попелюшка» у 2008 році отримала запрошення на бал НАТО, але не пустили внутрішні сумніви. Незабаром організатори і запрошення відібрали.

 «Щодо участі Грузії та України в ПДЧ (План дій з членства. – ред.) офіційна позиція МЗС Нідерландів така, що про членство говорити передчасно», «Для початку потрібно подолати ряд кроків»,  – це слова голови МЗС Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера та голови МЗС Нідерландів Максима Ферхахена, щодо підписання Плану дій з членства України в НАТО, яке розглядалось у Бухаресті 2008 року.

Пройшло 5 років. Зараз Європа організовує новий бал. Тепер у Вільнюсі. Та й говорить організатор  зовсім по-іншому. Починаючи з літа, в позитивному (для України, звісно) тоні лунають  запрошення.

Проте, прийшла осінь, Вільнюський бал практично розпочато, але на годиннику української Попелюшки опівніч пробило раніше і на авансцені з’явився гарбуз.

«Гарбузовий» четвер

«Кабінет Міністрів України на засіданні 21 листопада 2013 р. прийняв розпорядження «Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони», згідно з яким в інтересах національної безпеки України процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС призупинено» - таким нехитрим способом в «інтересах національної безпеки» було відкинуто інтереси національної стратегії розвитку.

У четвер, 21 листопада(до речі, на 9 річницю Помаранчевої революції) український уряд став тим гарбузом для української Попелюшки. Надії, побажання, сподівання українців отримали удар навіть нижче пояса.

«Мабуть вперше за останні кілька років на Україні склався новий консенсус, якого раніше не бувало – влада й опозиція і суспільство хоче одного і того ж самого. Останній раз таке було у 1991 році, коли українці вирішили відійти від Кремля, від імперії, від Радянського союзу» - тепер ці слова історика зі Львова  Ярослава Грицака, а вони, до речі, вересневої давності, неактуальні. Влада, очевидно, не захотіла того ж, що суспільство і опозиція.

«Позицію влади описав Збіґнєв Бжежинський, коли казав у «Логіці гангстерів», що у певний момент гангстеру може видатись кращим сусідський поліцейський ніж інший великий гангстер. Це пояснює логіку влади» - зауважив засновник інтелектуального об’єднання «Унівська група» Євген Глібовицький проте, вочевидь, ні  він, ні  Збіґнєв Бжежинський не в силах були передбачити, як себе поведуть місцеві гангстери.

Вони все пояснюють просто. Зокрема, прем’єр-міністр України Микола Азаров у ефірі «Шустер live»сказав: «Я абсолютно ніякої трагедії не бачу, і ніякої «історичності» в цьому моменті - якщо ми через півроку повернемося до цього питання»

А що далі? Балу не буде чи він буде без Нашої Попелюшки?

Українці vs гарбуз

Згідно із соціологічними дослідженнями Центру ім. Разумкова вступ нашої держави до ЄС підтримує 41.7 відсотка населення.

 Соціологічна група «Рейтинг», в свою чергу, наводить данні, що понад 50 відсотків населення України підтримує вступ до ЄС.

Важливою мотивацією у зміні вектору світогляду українства щодо Сходу та Заходу стало розуміння того, що Захід за непокору не каратиме, не погрожуватиме, він дарує і цінує свободу вибору, що не скажеш про реакцію Сходу.

«Коли європейці кажуть, що це ваш вибір, і якщо що, ми вас карати не будемо, демонструючи європейський стиль стосунків, залишаючи нам вибір, не ведучи інформаційних воєн, їхня позиція видається нам привабливішою, ніж та торгівельна і інформаційна війна котра ведется з того боку» - зауважила журналіст, народний депутат України  V та VI скликань Ольга Герасим’юк.

Українство обирає умови, а не вимоги. А така пауза від української влади, саме тоді, коли українська Попелюшка вже піднімалась сходинками на Вільнюський бал -  шок для українців. Проте, з реакцією суспільство не забарилось, гарбузи в кінці кожної історії їм бачити набридло, вони хочуть «happy end-ів».

Соціальні мережі під крилом хештегу «Євромайдан» зібрали тисячі небайдужих, котрі ставили свої лайки та робили репости не з теплих домівок, а з Майданів по всій країні.

З гаслом «I am Ukrainian and I cannot keep calm» у Києві, Львові, Донецьку, Харкові, Одесі, Миколаєві, Запоріжжі, Луцьку, Ужгороді, Чернівцях та багатьох інших містах, українці вже третій день виходять на Майдани. Ідею гарбуза за крок до омріяного Вільнюського балу не прийняли – факт.

Що кажуть організатори Вільнюського балу?

«Політика, перед всім, є грою зацікавлень, інтересів. Зараз є такий політичний клімат, який цю гру провокує» - ствердив журналіст і віце-президент агентства ALTAIR Войцех Лучак.

Зараз, попри стабільну-нестабільність України політичної, яка триватиме, вже традиційно, до наступних виборів та гарбузові перипетії останніх днів, Європа досі бачить можливість відкрити для себе 46-ти мільйонний ринок і закріпитись на ньому.

Є і інший варіант – геополітичний, а саме зміна геополітичних настроїв у Європі. Організатор побачив, що без нашої Попелюшки не все вдається і її потрібно далі запрошувати на бал. 

 «У Європейського союзу є інтерес мати безпечних, стабільних сусідів. Україна є сусід для всіх, а не тільки для Польщі, бо межує з ЄС. Тому всі країни Європейського союзу зацікавлені бачити стабільну Україну» - пояснив депутат Сейму Литви, заступник голови комісії Сейму з Європейських справ Лінас Бальсис.

Звісно, заяви уряду у той четвер викликали розчарування у Європейської спільноти. Замість Попелюшки, вони бачать лише гарбуз все ж, ще не опівніч, бал не завершено, а що, як у цій історії опівночі перетвориться гарбуз?

А що хоче Попелюшка отримати на балу? (НАГАДУВАННЯ)

Іван Максимович, 85 років, математик-пенсіонер, у Львові проживає з 1962. Один з десятків мільйонів українських громадян, котрі творять Попелюшку.

- Як вам Львів зараз?

- Львів дуже захайданий став. Брудно. Я, коли сюди приїхав у 1962 році, застав, як прибиральниці хідники мили у під'їзді. А тепер що? Тоді ще порядок був.

- Іван Максимович, а ви добре пам'ятаєте 1991 рік, можливо,ви брали участь у "живому ланцюгу"?

- Ні, не брав. Проте, як був напад на телевізійну студію, то ми надіслали телевізійникам телеграму підтримки, не дивлячись на ті часи.

- Ви це як викладач зробили?

- Ні, я був головою міськвиконкому і парторгу, і ми, не дивлячись на те, що наш директор нічого не зробив, надіслали телеграму, в якій засуджували той бандитизм.

- Як ви зустріли перше десятиліття незалежності, ніколи не виникало ностальгії за радянським минулим?

- Ні, ніколи. То була страшна система, гірша, ніж рабство. Розумієте, в рабів хоча б нашийники були, а тут люди нічого не мали ні нашийника, ні паспорта. Людей у цьому режимі розглядали гірше, ніж найпоганіших тварин, а колгоспи - це був механізм викачування хліба. Я добре це знаю, бо пережив голодомор. Батько встиг нас вивести з епіцентру подій, але я добре пам'ятаю, як голод проходив на Харківщині. Пригадую, як під забором нашої хати лежали "пухляки", їх було повно, вони вмирали...а тепер бачите що з Харковом. Вимерли там люди по селах, та й не тільки там. В одному селі на Черкащині в Чорнобайському районі, мене мама зводила до хатини біля ставка. А вона була така, як в Шевченка написана. Солома на даху роздерта, двері впали ,вікон не було. Матір мені розповідала, що у цій хаті батьки свою дитину з'їли, яка померла від голоду. Таке було. У мене родичі в селі померли під час голодомору. А отому Голубу, комуністу, якби його побачив, то плюнув би в морду, бо він каже, що голодомору не було. Вони ж викачали весь хліб.  

- А ви бували за кордоном?

- Так, я кожного року в Польщу їжджу.

- А в Росії бували?

- Та я там жив, але не в сучасній, а з 1944 року. Зараз не їжджу, бо не маю інтересу, хоча там і родичі мої живуть. Люди в них порядні живуть, але й скотів повно, як у нас, впринципі...

- Іване Максимовичу, а бували у 90-их у Польщі?

- Так, був, тоді там було набагато гірше, ніж у нас. Страшно було.

-  А зараз, які враження?

- Та безподобно. Чистота, у них цегляні хатинки повсюду, гарно, у дворах підстрижений газон, квіти цвітуть, дороги нормальні. Порядок у них. А наші люди президента Януковича звинувачують у бідах. А чого питається, він такий, яким він є. Люди винні, бо його ж обрали, 30 відсотків людей за нього проголосувало, то без фальсифікаційних голосів, а то маса народу. Худоба наші люди, але не в поведінці, а в рівні інтелекту...

ДОВІДКА: Польща стала королевою балу у 2004 році, її прийняли у Європейську сім’ю. 

Матеріал підготовано в межах спільного проекту Школи міжнародної журналістики та www.mymedia.org.ua (проект, що його впроваджує NIRAS/ВВС за фінансової підтримки Danida). 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

За останні 5 років в України з’явилось дві найбільші зовнішньополітичні можливості – підписати План з дій членства в НАТО та Асоціацію з ЄС. Весь цей час українська Попелюшка збиралась на бал, але ніяк не могла вибратись.

Парадоксально, але всі зовнішньополітичні намагання України легко накладаються на до болю знайомий сюжет про Попелюшку. Не сильна фізично, але працьовита, всередині постійні сумніви і зміни, а ззовні непримітна, невідома. Та ось українська «Попелюшка» у 2008 році отримала запрошення на бал НАТО, але не пустили внутрішні сумніви. Незабаром організатори і запрошення відібрали.

 «Щодо участі Грузії та України в ПДЧ (План дій з членства. – ред.) офіційна позиція МЗС Нідерландів така, що про членство говорити передчасно», «Для початку потрібно подолати ряд кроків»,  – це слова голови МЗС Німеччини Франка-Вальтера Штайнмайера та голови МЗС Нідерландів Максима Ферхахена, щодо підписання Плану дій з членства України в НАТО, яке розглядалось у Бухаресті 2008 року.

Пройшло 5 років. Зараз Європа організовує новий бал. Тепер у Вільнюсі. Та й говорить організатор  зовсім по-іншому. Починаючи з літа, в позитивному (для України, звісно) тоні лунають  запрошення.

Проте, прийшла осінь, Вільнюський бал практично розпочато, але на годиннику української Попелюшки опівніч пробило раніше і на авансцені з’явився гарбуз.

«Гарбузовий» четвер

«Кабінет Міністрів України на засіданні 21 листопада 2013 р. прийняв розпорядження «Питання укладання Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їх державами – членами, з іншої сторони», згідно з яким в інтересах національної безпеки України процес підготовки до укладання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС призупинено» - таким нехитрим способом в «інтересах національної безпеки» було відкинуто інтереси національної стратегії розвитку.

У четвер, 21 листопада(до речі, на 9 річницю Помаранчевої революції) український уряд став тим гарбузом для української Попелюшки. Надії, побажання, сподівання українців отримали удар навіть нижче пояса.

«Мабуть вперше за останні кілька років на Україні склався новий консенсус, якого раніше не бувало – влада й опозиція і суспільство хоче одного і того ж самого. Останній раз таке було у 1991 році, коли українці вирішили відійти від Кремля, від імперії, від Радянського союзу» - тепер ці слова історика зі Львова  Ярослава Грицака, а вони, до речі, вересневої давності, неактуальні. Влада, очевидно, не захотіла того ж, що суспільство і опозиція.

«Позицію влади описав Збіґнєв Бжежинський, коли казав у «Логіці гангстерів», що у певний момент гангстеру може видатись кращим сусідський поліцейський ніж інший великий гангстер. Це пояснює логіку влади» - зауважив засновник інтелектуального об’єднання «Унівська група» Євген Глібовицький проте, вочевидь, ні  він, ні  Збіґнєв Бжежинський не в силах були передбачити, як себе поведуть місцеві гангстери.

Вони все пояснюють просто. Зокрема, прем’єр-міністр України Микола Азаров у ефірі «Шустер live»сказав: «Я абсолютно ніякої трагедії не бачу, і ніякої «історичності» в цьому моменті - якщо ми через півроку повернемося до цього питання»

А що далі? Балу не буде чи він буде без Нашої Попелюшки?

Українці vs гарбуз

Згідно із соціологічними дослідженнями Центру ім. Разумкова вступ нашої держави до ЄС підтримує 41.7 відсотка населення.

 Соціологічна група «Рейтинг», в свою чергу, наводить данні, що понад 50 відсотків населення України підтримує вступ до ЄС.

Важливою мотивацією у зміні вектору світогляду українства щодо Сходу та Заходу стало розуміння того, що Захід за непокору не каратиме, не погрожуватиме, він дарує і цінує свободу вибору, що не скажеш про реакцію Сходу.

«Коли європейці кажуть, що це ваш вибір, і якщо що, ми вас карати не будемо, демонструючи європейський стиль стосунків, залишаючи нам вибір, не ведучи інформаційних воєн, їхня позиція видається нам привабливішою, ніж та торгівельна і інформаційна війна котра ведется з того боку» - зауважила журналіст, народний депутат України  V та VI скликань Ольга Герасим’юк.

Українство обирає умови, а не вимоги. А така пауза від української влади, саме тоді, коли українська Попелюшка вже піднімалась сходинками на Вільнюський бал -  шок для українців. Проте, з реакцією суспільство не забарилось, гарбузи в кінці кожної історії їм бачити набридло, вони хочуть «happy end-ів».

Соціальні мережі під крилом хештегу «Євромайдан» зібрали тисячі небайдужих, котрі ставили свої лайки та робили репости не з теплих домівок, а з Майданів по всій країні.

З гаслом «I am Ukrainian and I cannot keep calm» у Києві, Львові, Донецьку, Харкові, Одесі, Миколаєві, Запоріжжі, Луцьку, Ужгороді, Чернівцях та багатьох інших містах, українці вже третій день виходять на Майдани. Ідею гарбуза за крок до омріяного Вільнюського балу не прийняли – факт.

Що кажуть організатори Вільнюського балу?

«Політика, перед всім, є грою зацікавлень, інтересів. Зараз є такий політичний клімат, який цю гру провокує» - ствердив журналіст і віце-президент агентства ALTAIR Войцех Лучак.

Зараз, попри стабільну-нестабільність України політичної, яка триватиме, вже традиційно, до наступних виборів та гарбузові перипетії останніх днів, Європа досі бачить можливість відкрити для себе 46-ти мільйонний ринок і закріпитись на ньому.

Є і інший варіант – геополітичний, а саме зміна геополітичних настроїв у Європі. Організатор побачив, що без нашої Попелюшки не все вдається і її потрібно далі запрошувати на бал. 

 «У Європейського союзу є інтерес мати безпечних, стабільних сусідів. Україна є сусід для всіх, а не тільки для Польщі, бо межує з ЄС. Тому всі країни Європейського союзу зацікавлені бачити стабільну Україну» - пояснив депутат Сейму Литви, заступник голови комісії Сейму з Європейських справ Лінас Бальсис.

Звісно, заяви уряду у той четвер викликали розчарування у Європейської спільноти. Замість Попелюшки, вони бачать лише гарбуз все ж, ще не опівніч, бал не завершено, а що, як у цій історії опівночі перетвориться гарбуз?

А що хоче Попелюшка отримати на балу? (НАГАДУВАННЯ)

Іван Максимович, 85 років, математик-пенсіонер, у Львові проживає з 1962. Один з десятків мільйонів українських громадян, котрі творять Попелюшку.

- Як вам Львів зараз?

- Львів дуже захайданий став. Брудно. Я, коли сюди приїхав у 1962 році, застав, як прибиральниці хідники мили у під'їзді. А тепер що? Тоді ще порядок був.

- Іван Максимович, а ви добре пам'ятаєте 1991 рік, можливо,ви брали участь у "живому ланцюгу"?

- Ні, не брав. Проте, як був напад на телевізійну студію, то ми надіслали телевізійникам телеграму підтримки, не дивлячись на ті часи.

- Ви це як викладач зробили?

- Ні, я був головою міськвиконкому і парторгу, і ми, не дивлячись на те, що наш директор нічого не зробив, надіслали телеграму, в якій засуджували той бандитизм.

- Як ви зустріли перше десятиліття незалежності, ніколи не виникало ностальгії за радянським минулим?

- Ні, ніколи. То була страшна система, гірша, ніж рабство. Розумієте, в рабів хоча б нашийники були, а тут люди нічого не мали ні нашийника, ні паспорта. Людей у цьому режимі розглядали гірше, ніж найпоганіших тварин, а колгоспи - це був механізм викачування хліба. Я добре це знаю, бо пережив голодомор. Батько встиг нас вивести з епіцентру подій, але я добре пам'ятаю, як голод проходив на Харківщині. Пригадую, як під забором нашої хати лежали "пухляки", їх було повно, вони вмирали...а тепер бачите що з Харковом. Вимерли там люди по селах, та й не тільки там. В одному селі на Черкащині в Чорнобайському районі, мене мама зводила до хатини біля ставка. А вона була така, як в Шевченка написана. Солома на даху роздерта, двері впали ,вікон не було. Матір мені розповідала, що у цій хаті батьки свою дитину з'їли, яка померла від голоду. Таке було. У мене родичі в селі померли під час голодомору. А отому Голубу, комуністу, якби його побачив, то плюнув би в морду, бо він каже, що голодомору не було. Вони ж викачали весь хліб.  

- А ви бували за кордоном?

- Так, я кожного року в Польщу їжджу.

- А в Росії бували?

- Та я там жив, але не в сучасній, а з 1944 року. Зараз не їжджу, бо не маю інтересу, хоча там і родичі мої живуть. Люди в них порядні живуть, але й скотів повно, як у нас, впринципі...

- Іване Максимовичу, а бували у 90-их у Польщі?

- Так, був, тоді там було набагато гірше, ніж у нас. Страшно було.

-  А зараз, які враження?

- Та безподобно. Чистота, у них цегляні хатинки повсюду, гарно, у дворах підстрижений газон, квіти цвітуть, дороги нормальні. Порядок у них. А наші люди президента Януковича звинувачують у бідах. А чого питається, він такий, яким він є. Люди винні, бо його ж обрали, 30 відсотків людей за нього проголосувало, то без фальсифікаційних голосів, а то маса народу. Худоба наші люди, але не в поведінці, а в рівні інтелекту...

ДОВІДКА: Польща стала королевою балу у 2004 році, її прийняли у Європейську сім’ю. 

Матеріал підготовано в межах спільного проекту Школи міжнародної журналістики та www.mymedia.org.ua (проект, що його впроваджує NIRAS/ВВС за фінансової підтримки Danida). 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *