Статьи

«МінСтець», «Міністерство правди», «Міністр без Міністерства» – створення Міністерства інформації серед українців викликало більше обурення, ніж схвалення. Бо з одного боку, реформування в сфері інформації в Україні зараз необхідно, а з іншого – наша країна ризикує отримати в майбутньому відлагоджений механізм цензури. 

 Не дивлячись на те, що про створення нового державного органу було оголошено ще в грудні, фактичне ухвалення положення про Міністерство відбулося тільки у січні. На сьогоднішній день у Мінінформації є  Міністр і двоє заступників. Формально це вже існуючий орган виконавчої влади, але наразі в штаті немає ані юристів, ані аналітиків, ані навіть робочого місця для волонтерів. 

 Війна як першопричина

Необхідність контролювати інформаційні потоки з'явилася в Західній Європі на початку ХХ століття – дві світові війни продемонстрували, що боротьба у сфері ідей є настільки ж важливою, як в просторі матерій. Перше Міністерство інформації було створене у Великобританії в 1918, а згодом трансформувалось у Центральний офіс інформації. Аналогічне відомство з'явилося у Франції напередодні Другої Світової війни (у 1938 році). Головним завданням Міністерств на той час була протидія нацистській пропаганді. Подібні органи існують сьогодні в Індії та в Ізраїлі, бо обидві країни знаходяться у стані територіальних конфліктів з сусідніми державами. 

 Саме військовий конфлікт з проросійськими терористами на Сході України поставив перед владою необхідність формування інформаційної політики в умовах війни. Як каже нам положення про Міністерство інформації, завданнями цього органу є «забезпечення формування державної політики щодо діяльності засобів масової комунікації, формування стратегії інформаційної політики держави та забезпечення її дотримання, реалізація державної політики у сферах поширення інформації, просвітницької діяльності і використання національних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю засобів масової комунікації незалежно від їх підпорядкування і форми власності».

 І якщо з «формуванням стратегії інформаційної політики держави» все відносно ясно, то «здійснення державного нагляду за діяльністю ЗМІ» викликає низку питань.

«Сьогодні Мінінформації буде займатися війною, а завтра цензурою. Сьогодні Юрій Стець, а завтра Олена Бондаренко. Де гарантія, що після зміни влади Міністерство не потрапить у погані руки?»

Це Сергій Лещенко заявив на акції проти створення Мінінформації, яку ще на початку грудня під стінами Верховної Ради провели активісти рухів «Стоп цензурі» та «Чесно». Побоювання щодо стану свободи слова в Україні висловила й представник ОБСЄ Дун'я Міятович. Вона зазначила, що створення подібного відомства ніяк не допоможе у боротьбі з пропагандою, а тільки створить додаткову загрозу для свободи слова. 

 Що ці побоювання немає під собою жодних підстав вважає заступник Юрія Стеця Артем Біденко.

«Міністерство не створене заради цензури, немає жодної логіки взагалі будувати такий відкритий орган, щоб потім обмежувати журналістів. Його завдання, як не парадоксально, протилежне – допомагати ЗМІ, підтримувати їх і захищати від інших органів влади»

 Очевидно, що кажучи про допомогу ЗМІ, Артем Біденко має на увазі створення системи регулюючих органів в сфері медіа, яке, за словами чиновника, буде мати такі риси: точність, достовірність, прозорість і швидкість. У той же час, медіаексперти вважають, щоб у державі була інформаційна політика – не обов'язково створювати окреме Міністерство інформації. «У країни має бути інформаційна доктрина, а для цього потрібна хороша міжвідомча робота. І я вважаю, що в нас є орган, який має це робити – інформаційний департамент Кабміну. Але створювати окреме міністерство — повний абсурд», – каже медіаексперт Ярина Клочковська. 

 Кризовий менеджер, який піде геть

 Міністерство інформації – це кризовий менеджер, який має створити умови для подолання цієї кризи й піти геть, запевняє Артем Біденко. Відомство ставить перед собою три ключових завдання: написання Концепції інформаційної безпеки країни , так званої «білої книги»; контрпропаганда у вигляді донесення правди про ситуацію в Україні; координація інших органів влади, в тому числі в питаннях захисту прав і свобод журналістів. Але, як зазначає Дмитро Тимчук, ці функції може виконувати й орган при Раді національної безпеки й оборони. До того ж, існують такі відомства як Національна рада з питань телебачення і радіомовлення , структурні підрозділи з інформаційної політики і безпеки СБУ, Секретаріат Президента. 

 Тим не менш, за словами представників Мінінформації, запущено вже декілька проектів: «Інформаційні війська України», «Концепція інформаційної безпеки» та «Громадська рада при Міністерстві». Але на сьогоднішній день жоден з них не є готовий до використання – всі розробки лише на початковій стадії. Так, один з найбільш суперечливих проектів «Інформаційні війська», як зазначають представники Міністерства, покликаний для організації ефективної протидії російським «ботам» і «фейкам».

 «Завдяки цьому проекту, я сподіваюсь, у нас з'явиться чимало добровольців, готових поширювати достовірну інформацію й викривати російські фейки. Власне, сам проект інформаційних військ вже започатковано спільно з такими добровольцями»,– каже сам міністр Стець

 Він також запевняє, що тільки за перший день проекту бажання «зареєструватися до Інформаційних військ» висловило вже 35 тисяч українців.

 Працівники, які задіяні у розробці проектів Мінінформації, наразі знаходяться на добровольчих засадах. Всього за штатом Міністерство має 29 місць, але на сьогоднішній день активно працює тільки близько 15 волонтерів. Як каже Артем Біденко, найближчим часом планується відкриття офісу – у приміщенні досі вирішують проблему обігріву.  Заступник міністра також додає, що організовувати роботу вкрай складно, коли немає на це грошей. А причина браку грошей є доволі банальною – Міністерство ще досі не має власного рахунок, тож навіть не може заплатити за хостинг, не кажучи вже про оплату праці робітників. Загалом Юрій Стець оцінує річний бюджет, який буде необхідно витрачати на новостворене відомство, у 4 мільйона гривень.

 Зараз Міністерство інформації викликає відвертий скепсис з боку як медіаекспертів, так і звичайних громадян. Хоча з тим, що реформування в інформаційній сфері є необхідним, сьогодні майже ніхто не сперечається. Дехто вважає, що в сучасних умовах намагатися контролювати інформацію неможливо, бо дуже важко відірвати людину від інформаційного потоку навколишнього середовища. Але існує можливість керування цими потоками, що може ліквідувати численні ризики. Чи стане Мінінформації дієвим механізмом або ж лишиться «мертвим органом» виконавчої влади, стане зрозуміло вже зовсім скоро. 

 

 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

«МінСтець», «Міністерство правди», «Міністр без Міністерства» – створення Міністерства інформації серед українців викликало більше обурення, ніж схвалення. Бо з одного боку, реформування в сфері інформації в Україні зараз необхідно, а з іншого – наша країна ризикує отримати в майбутньому відлагоджений механізм цензури. 

 Не дивлячись на те, що про створення нового державного органу було оголошено ще в грудні, фактичне ухвалення положення про Міністерство відбулося тільки у січні. На сьогоднішній день у Мінінформації є  Міністр і двоє заступників. Формально це вже існуючий орган виконавчої влади, але наразі в штаті немає ані юристів, ані аналітиків, ані навіть робочого місця для волонтерів. 

 Війна як першопричина

Необхідність контролювати інформаційні потоки з'явилася в Західній Європі на початку ХХ століття – дві світові війни продемонстрували, що боротьба у сфері ідей є настільки ж важливою, як в просторі матерій. Перше Міністерство інформації було створене у Великобританії в 1918, а згодом трансформувалось у Центральний офіс інформації. Аналогічне відомство з'явилося у Франції напередодні Другої Світової війни (у 1938 році). Головним завданням Міністерств на той час була протидія нацистській пропаганді. Подібні органи існують сьогодні в Індії та в Ізраїлі, бо обидві країни знаходяться у стані територіальних конфліктів з сусідніми державами. 

 Саме військовий конфлікт з проросійськими терористами на Сході України поставив перед владою необхідність формування інформаційної політики в умовах війни. Як каже нам положення про Міністерство інформації, завданнями цього органу є «забезпечення формування державної політики щодо діяльності засобів масової комунікації, формування стратегії інформаційної політики держави та забезпечення її дотримання, реалізація державної політики у сферах поширення інформації, просвітницької діяльності і використання національних інформаційних ресурсів, створення умов для розвитку інформаційного суспільства, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю засобів масової комунікації незалежно від їх підпорядкування і форми власності».

 І якщо з «формуванням стратегії інформаційної політики держави» все відносно ясно, то «здійснення державного нагляду за діяльністю ЗМІ» викликає низку питань.

«Сьогодні Мінінформації буде займатися війною, а завтра цензурою. Сьогодні Юрій Стець, а завтра Олена Бондаренко. Де гарантія, що після зміни влади Міністерство не потрапить у погані руки?»

Це Сергій Лещенко заявив на акції проти створення Мінінформації, яку ще на початку грудня під стінами Верховної Ради провели активісти рухів «Стоп цензурі» та «Чесно». Побоювання щодо стану свободи слова в Україні висловила й представник ОБСЄ Дун'я Міятович. Вона зазначила, що створення подібного відомства ніяк не допоможе у боротьбі з пропагандою, а тільки створить додаткову загрозу для свободи слова. 

 Що ці побоювання немає під собою жодних підстав вважає заступник Юрія Стеця Артем Біденко.

«Міністерство не створене заради цензури, немає жодної логіки взагалі будувати такий відкритий орган, щоб потім обмежувати журналістів. Його завдання, як не парадоксально, протилежне – допомагати ЗМІ, підтримувати їх і захищати від інших органів влади»

 Очевидно, що кажучи про допомогу ЗМІ, Артем Біденко має на увазі створення системи регулюючих органів в сфері медіа, яке, за словами чиновника, буде мати такі риси: точність, достовірність, прозорість і швидкість. У той же час, медіаексперти вважають, щоб у державі була інформаційна політика – не обов'язково створювати окреме Міністерство інформації. «У країни має бути інформаційна доктрина, а для цього потрібна хороша міжвідомча робота. І я вважаю, що в нас є орган, який має це робити – інформаційний департамент Кабміну. Але створювати окреме міністерство — повний абсурд», – каже медіаексперт Ярина Клочковська. 

 Кризовий менеджер, який піде геть

 Міністерство інформації – це кризовий менеджер, який має створити умови для подолання цієї кризи й піти геть, запевняє Артем Біденко. Відомство ставить перед собою три ключових завдання: написання Концепції інформаційної безпеки країни , так званої «білої книги»; контрпропаганда у вигляді донесення правди про ситуацію в Україні; координація інших органів влади, в тому числі в питаннях захисту прав і свобод журналістів. Але, як зазначає Дмитро Тимчук, ці функції може виконувати й орган при Раді національної безпеки й оборони. До того ж, існують такі відомства як Національна рада з питань телебачення і радіомовлення , структурні підрозділи з інформаційної політики і безпеки СБУ, Секретаріат Президента. 

 Тим не менш, за словами представників Мінінформації, запущено вже декілька проектів: «Інформаційні війська України», «Концепція інформаційної безпеки» та «Громадська рада при Міністерстві». Але на сьогоднішній день жоден з них не є готовий до використання – всі розробки лише на початковій стадії. Так, один з найбільш суперечливих проектів «Інформаційні війська», як зазначають представники Міністерства, покликаний для організації ефективної протидії російським «ботам» і «фейкам».

 «Завдяки цьому проекту, я сподіваюсь, у нас з'явиться чимало добровольців, готових поширювати достовірну інформацію й викривати російські фейки. Власне, сам проект інформаційних військ вже започатковано спільно з такими добровольцями»,– каже сам міністр Стець

 Він також запевняє, що тільки за перший день проекту бажання «зареєструватися до Інформаційних військ» висловило вже 35 тисяч українців.

 Працівники, які задіяні у розробці проектів Мінінформації, наразі знаходяться на добровольчих засадах. Всього за штатом Міністерство має 29 місць, але на сьогоднішній день активно працює тільки близько 15 волонтерів. Як каже Артем Біденко, найближчим часом планується відкриття офісу – у приміщенні досі вирішують проблему обігріву.  Заступник міністра також додає, що організовувати роботу вкрай складно, коли немає на це грошей. А причина браку грошей є доволі банальною – Міністерство ще досі не має власного рахунок, тож навіть не може заплатити за хостинг, не кажучи вже про оплату праці робітників. Загалом Юрій Стець оцінує річний бюджет, який буде необхідно витрачати на новостворене відомство, у 4 мільйона гривень.

 Зараз Міністерство інформації викликає відвертий скепсис з боку як медіаекспертів, так і звичайних громадян. Хоча з тим, що реформування в інформаційній сфері є необхідним, сьогодні майже ніхто не сперечається. Дехто вважає, що в сучасних умовах намагатися контролювати інформацію неможливо, бо дуже важко відірвати людину від інформаційного потоку навколишнього середовища. Але існує можливість керування цими потоками, що може ліквідувати численні ризики. Чи стане Мінінформації дієвим механізмом або ж лишиться «мертвим органом» виконавчої влади, стане зрозуміло вже зовсім скоро. 

 

 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *