Статьи

У вирі інноваційних подій мобільного ХХІ століття, тоді, коли інформація має вагу та ціну (і досить не маленьку), треба вміти правильно розставити пріоритети, насамперед інформаційні. Згадаємо давно відому всім істину, що засоби масової інформації – це четверта влада, яка є очима сприймання реальності. Істина в тому, що очей завжди вдвічі більше, аніж людей. Важкоінколи підібрати собі пару, правда?

 

Медіасистема у нас «провладна»?

 

Безумовно, сьогодні існує безліч інформаційних ресурсів, звідки можна дізнатись про події, які відбуваються навколо. Їх можна об’єднати і створити систему. От тільки в Україні всі вони вже об’єднані під чітким керівництвом «товстих гаманців», або ж існують самостійно і зазнають численних утисків від влади. Тоді робимо висновок: медіасистема у нас «провладна»? Громадське телебачення повинно стати незалежним, звільненим від утисків та залякувань, позбавленим постійної боротьби за правдиве слово. І тут потрібна сила, щоб вистояти, не зламатись, показати власну гідність та честь боротись до кінця!

 
 

Наповнення» людської свідомості непотрібною інформацією в деяких випадках не залишає місця на правду

 
 

Сьогодні питання інформації є надзвичайно актуальним.  Суспільство повністю залежить і відчуває потребу в інформуванні, як спраглий у воді. От тільки єдине, чого бракує новітній спільноті – так це вміння правильно трактувати те, що виходить із засобів масової комунікації. Люди повинні створити у собі фільтр, який забиратиме непотрібне, залишаючи вартісне. Чи кожен зуміє це зробити? Ні, саме тому й відбуваються інформаційні маніпуляції.

 
Люди «ковтають» все, що їм дають.  І як наслідок, утворюється досі нездоланий інтелектуальний бар’єр, що  дозволяє так зване зомбування масової свідомості тими, кому це потрібно. «Наповнення» людської думки непотрібною інформацією, в деяких випадках, не залишає місця на правду.
 
Громадське телебачення повинно забезпечити суспільство «правдивим наповненням». Застарілий період «ведучий – сюжет» втратив сенс для людини ХХІ століття. Їй треба щось нове. Насамперед, це онлайн-дебати, професійна думка експерта, в чиїх знаннях не сумнівається і кому дійсно довіряє суспільство.Українська спільнота має знати власну значущість, адже якщо журналістика спрямована на людей, то виходить, завдання суспільства -скеровувати журналістів на правильний шлях. Люди повинні вказувати, що вони бажають знати, а що – ні.
 

Чи не продамся за «30 срібняків Юди»?

 

Проблему дезінформаваності громадськості ми вже пройшли, вказавши на те, що їй потрібні зміни, як зовнішні, так і внутрішні. А як щодо самих інформаторів? Щоб мати якісне громадське телебачення, треба мати, насамперед, якісний контент, як інформаційний, так і професійний. Нам потрібні журналісти, які працюватимуть, найперше, для того, щоб задовільнити потреби аудиторії, для яких власна вигода буде другорядною.

 
Перш, ніж щось змінювати в країні (або хоча б говорити про те), починати треба зі самого себе. «Чи зможу я говорити правду? Чи не продамся за «30 срібняків Юди»?» Коли журналісти зможуть дати відповідь на поставлені питання, тоді й зруйнується той «вічний» комунікаційний бар’єр: журналіст стане авторитетом для людей. І тільки подолавши всі ці «але», ми зможемо говорити про певний рівень інформованості та якості громадського телебачення, яке відповідатиме стандартам та честі носити ім’я «Українське».
 

І завданням нової, постмодерної української журналістики полягатиме в тому, щоб «поглинання» відбувалося так, як цього вимагає цивілізоване суспільство, щоб воно було правдиве! Зможемо?

 

Ситуація на медіаринку України просто вражає. Для того, щоб отримати якісну та правдиву інформацію, глядач/слухач повинен вміти моніторити саму інформацію: відбирати вартісне і відкидати зайве. Також важливо є враховувати й те, що бажанням реципієнта є просто отримати інформацію, а не перевіряти її на правдивість чи фальш. Більшість глядачів/слухачів не готові зробити вибір, вони просто, наче губка, поглинають вже готове. І завдання нової, постмодерної української журналістики полягатиме в тому, щоб «поглинання» відбувалося так, як цього вимагає цивілізоване демократичне суспільство - щоб воно було правдиве! Зможемо?

 

Про автора

Уляна Бойчук, студентка 2 курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка.
 

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

У вирі інноваційних подій мобільного ХХІ століття, тоді, коли інформація має вагу та ціну (і досить не маленьку), треба вміти правильно розставити пріоритети, насамперед інформаційні. Згадаємо давно відому всім істину, що засоби масової інформації – це четверта влада, яка є очима сприймання реальності. Істина в тому, що очей завжди вдвічі більше, аніж людей. Важкоінколи підібрати собі пару, правда?

 

Медіасистема у нас «провладна»?

 

Безумовно, сьогодні існує безліч інформаційних ресурсів, звідки можна дізнатись про події, які відбуваються навколо. Їх можна об’єднати і створити систему. От тільки в Україні всі вони вже об’єднані під чітким керівництвом «товстих гаманців», або ж існують самостійно і зазнають численних утисків від влади. Тоді робимо висновок: медіасистема у нас «провладна»? Громадське телебачення повинно стати незалежним, звільненим від утисків та залякувань, позбавленим постійної боротьби за правдиве слово. І тут потрібна сила, щоб вистояти, не зламатись, показати власну гідність та честь боротись до кінця!

 
 

Наповнення» людської свідомості непотрібною інформацією в деяких випадках не залишає місця на правду

 
 

Сьогодні питання інформації є надзвичайно актуальним.  Суспільство повністю залежить і відчуває потребу в інформуванні, як спраглий у воді. От тільки єдине, чого бракує новітній спільноті – так це вміння правильно трактувати те, що виходить із засобів масової комунікації. Люди повинні створити у собі фільтр, який забиратиме непотрібне, залишаючи вартісне. Чи кожен зуміє це зробити? Ні, саме тому й відбуваються інформаційні маніпуляції.

 
Люди «ковтають» все, що їм дають.  І як наслідок, утворюється досі нездоланий інтелектуальний бар’єр, що  дозволяє так зване зомбування масової свідомості тими, кому це потрібно. «Наповнення» людської думки непотрібною інформацією, в деяких випадках, не залишає місця на правду.
 
Громадське телебачення повинно забезпечити суспільство «правдивим наповненням». Застарілий період «ведучий – сюжет» втратив сенс для людини ХХІ століття. Їй треба щось нове. Насамперед, це онлайн-дебати, професійна думка експерта, в чиїх знаннях не сумнівається і кому дійсно довіряє суспільство.Українська спільнота має знати власну значущість, адже якщо журналістика спрямована на людей, то виходить, завдання суспільства -скеровувати журналістів на правильний шлях. Люди повинні вказувати, що вони бажають знати, а що – ні.
 

Чи не продамся за «30 срібняків Юди»?

 

Проблему дезінформаваності громадськості ми вже пройшли, вказавши на те, що їй потрібні зміни, як зовнішні, так і внутрішні. А як щодо самих інформаторів? Щоб мати якісне громадське телебачення, треба мати, насамперед, якісний контент, як інформаційний, так і професійний. Нам потрібні журналісти, які працюватимуть, найперше, для того, щоб задовільнити потреби аудиторії, для яких власна вигода буде другорядною.

 
Перш, ніж щось змінювати в країні (або хоча б говорити про те), починати треба зі самого себе. «Чи зможу я говорити правду? Чи не продамся за «30 срібняків Юди»?» Коли журналісти зможуть дати відповідь на поставлені питання, тоді й зруйнується той «вічний» комунікаційний бар’єр: журналіст стане авторитетом для людей. І тільки подолавши всі ці «але», ми зможемо говорити про певний рівень інформованості та якості громадського телебачення, яке відповідатиме стандартам та честі носити ім’я «Українське».
 

І завданням нової, постмодерної української журналістики полягатиме в тому, щоб «поглинання» відбувалося так, як цього вимагає цивілізоване суспільство, щоб воно було правдиве! Зможемо?

 

Ситуація на медіаринку України просто вражає. Для того, щоб отримати якісну та правдиву інформацію, глядач/слухач повинен вміти моніторити саму інформацію: відбирати вартісне і відкидати зайве. Також важливо є враховувати й те, що бажанням реципієнта є просто отримати інформацію, а не перевіряти її на правдивість чи фальш. Більшість глядачів/слухачів не готові зробити вибір, вони просто, наче губка, поглинають вже готове. І завдання нової, постмодерної української журналістики полягатиме в тому, щоб «поглинання» відбувалося так, як цього вимагає цивілізоване демократичне суспільство - щоб воно було правдиве! Зможемо?

 

Про автора

Уляна Бойчук, студентка 2 курсу факультету журналістики Львівського національного університету ім. Івана Франка.
 

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *