Статьи

Тему суспільного мовлення в Україні обговорюють довго. Особливо актуальною вона стає або після виборів, коли приходить нова влада й намагається встановити свої порядки всюди (і в телерадіопросторі також), або під час складних ситуацій в історії нашої держави.

У період єврореволюції потреба в суспільному мовнику зазвучала по-новому. В найдраматичніший момент української історії в людей виникла потреба в оперативному, а головне — правдивому інформуванні про події, що відбувалися в столиці. Потреба в незалежній інформації: незалежній від влади та опозиції.
 
Та перш за все потрібно зрозуміти, що таке суспільне мовлення і чи може бути воно незалежним. У рекомендаціях, розроблених Європейською мовною спілкою (ЄМС), систему суспільного або громадського мовлення визначають як систему мовлення, призначену для громадськості, фінансовану та контрольовану громадськістю. Суспільне мовлення в цьому випадку має незалежні (від впливу з боку будь-якої гілки державної влади по всій вертикалі, економічних, релігійних та інших груп) програмну політику й фінансово-господарську діяльність. Воно орієнтується на задоволення інформаційних потреб усіх верств і груп суспільства. До змісту програм суспільного мовлення, згідно з рекомендаціями ЄМС, мають входити інформаційні, розважальні, освітні, спортивні та інші програми для усіх вікових і соціальних груп.
 
Таким чином, суспільне мовлення   це сукупність недержавних загальнонаціональних та регіональних телерадіоканалів, що є загальносуспільною власністю. Їх не можна приватизувати. Вони працюють для громадян і незалежні від поглядів того чи іншого органу державної влади, політичної сили або групи впливу.
 
Головними ознаками суспільного мовлення є його незалежність від надмірного державного та комерційного впливу, поряд з цим йому властиве належне фінансування для того, щоб конкурувати з комерційними мовниками, і до того ж мовлення має бути таким, що його визнає суспільство. У світовій практиці такий досвід фінансування має корпорація ВВС.
 
В Україні під суспільне мовлення заклали законодавчий «наріжний камінь». Це Закон України «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України» від 4 жовтня 2005 року. За ним у суспільне телерадіомовлення мають увійти телевізійне мовлення на двох загальнонаціональних телеканалах, на супутниковому каналі, радіомовлення на трьох загальнонаціональних каналах, на супутниковому каналі та в мережі проводового мовлення України й за її межами, теле  й радіомовлення в мережі Інтернет, виробництво фільмів, програм, впровадження прогресивних технологій та стандартів мовлення.
 

Публикация подготовлена для газеты «Вільне життя плюс» в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Тему суспільного мовлення в Україні обговорюють довго. Особливо актуальною вона стає або після виборів, коли приходить нова влада й намагається встановити свої порядки всюди (і в телерадіопросторі також), або під час складних ситуацій в історії нашої держави.

У період єврореволюції потреба в суспільному мовнику зазвучала по-новому. В найдраматичніший момент української історії в людей виникла потреба в оперативному, а головне — правдивому інформуванні про події, що відбувалися в столиці. Потреба в незалежній інформації: незалежній від влади та опозиції.
 
Та перш за все потрібно зрозуміти, що таке суспільне мовлення і чи може бути воно незалежним. У рекомендаціях, розроблених Європейською мовною спілкою (ЄМС), систему суспільного або громадського мовлення визначають як систему мовлення, призначену для громадськості, фінансовану та контрольовану громадськістю. Суспільне мовлення в цьому випадку має незалежні (від впливу з боку будь-якої гілки державної влади по всій вертикалі, економічних, релігійних та інших груп) програмну політику й фінансово-господарську діяльність. Воно орієнтується на задоволення інформаційних потреб усіх верств і груп суспільства. До змісту програм суспільного мовлення, згідно з рекомендаціями ЄМС, мають входити інформаційні, розважальні, освітні, спортивні та інші програми для усіх вікових і соціальних груп.
 
Таким чином, суспільне мовлення   це сукупність недержавних загальнонаціональних та регіональних телерадіоканалів, що є загальносуспільною власністю. Їх не можна приватизувати. Вони працюють для громадян і незалежні від поглядів того чи іншого органу державної влади, політичної сили або групи впливу.
 
Головними ознаками суспільного мовлення є його незалежність від надмірного державного та комерційного впливу, поряд з цим йому властиве належне фінансування для того, щоб конкурувати з комерційними мовниками, і до того ж мовлення має бути таким, що його визнає суспільство. У світовій практиці такий досвід фінансування має корпорація ВВС.
 
В Україні під суспільне мовлення заклали законодавчий «наріжний камінь». Це Закон України «Про систему суспільного телебачення і радіомовлення України» від 4 жовтня 2005 року. За ним у суспільне телерадіомовлення мають увійти телевізійне мовлення на двох загальнонаціональних телеканалах, на супутниковому каналі, радіомовлення на трьох загальнонаціональних каналах, на супутниковому каналі та в мережі проводового мовлення України й за її межами, теле  й радіомовлення в мережі Інтернет, виробництво фільмів, програм, впровадження прогресивних технологій та стандартів мовлення.
 

Публикация подготовлена для газеты «Вільне життя плюс» в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *