Статьи

Під ранок я засинала з ноутом і ввімкненою трансляцією, а вони працювали. Я прокидалася і бачила на екрані таких же втомлених колег без костюмів та гриму, які мовили без перерв на обіди та сон. Вони так само вболівали і боліли тим, що відбувається в країні. Тому я їм вірю.

Українське телебачення вийшло за межі студій та шоу. Українське телебачення вийшло в інтернет і віднайшло нову форму – стрім, безперервну відеотрансляцію з місця події. Ззаду падає Ленін, стріляють в людину чи захоплюють КМДА  -   і я в цей момент теж очевидець. За стрім, за сміливість,за правду – українці без офіціозу дали нагороду довіри громадському мовленню.
 

Ініціатива карається довірою - Hromadske 

 
У кухні  «Громадського» стоять два величезних ящики з яблуками. Кожен допомагає як може і дякує чим може за право знати правду. Їхню рекламну кампанію не спонсорують політики, камери не купляють олігархи і в гості заходять як владні,так і опозиційні.
 
10 мільйонів гривень  – це бюджет телеканалу на 2014 рік. 1 200 000 гривень зібрали краудфаундингом – спільними внесками на сайті. Розпочати  допомогли гроші міжнародного фонду «Відродження» та посольства США, а далі – «Громадське телебачення» просто набрало 38 400 627 переглядів і не може зупинитись.
 
«Hromadske» – це група журналістів, яких не влаштовувала підконтрольність більшості  українських медіа і які започаткували своє.
 
Журналіст Богдан Кутєпов, який вів авторські «нічні варти» Майдану з камерою та баяном, коментує місію Громадського: «Мабуть,тому що ми всі розуміємо свою місію. Хоч якби це пафосно не звучало, але місія «Громадського» – служити глядачам. Для нас рейтинги не так важливі як те, що ми показуємо. Ми запрошуємо в студію, он щойно був міліціонер з Львівщини, начальник відділу кадрів з планом реформування. Виходить, стукає до Авакова… Це, звісно, не Таїсія Повалій чи Чєчєтов – його не так дивляться. Але він говорить толкові речі! У тому цінність, і ми  це розуміємо, і готові поступатися амбіціями.
 
Спочатку нам сказали, що ми ніколи не запустимось – ми запустились. Потім нам сказали, що ми довго не протримаємось – ми протрималися, уже 5 місяців було. Тепер кажуть, що ми через гроші посваримось. Ну грошей в нас немає. Тут всі яскраві особистості, кожен по-своєму. Тому іскри сиплються, коли між собою тертя. Але ми це пройшли. І ніхто від нас не відвалився, не пішов зі скандалом.Тому що ми розуміємо свою місію. І ми хочемо створити не номінальне, а справжнє громадське телебачення, яке не залежить від волі політиків чи грошей олігархів».
 

Запасний аеродром «ГРОМ»

 
На «Гром ТВ» працює декілька моїх друзів, з якими ми слухаємо лекцію, а потім розбігаємося робити матеріали. Тільки я їду фотографувати, а друзі – розслідувати. «Незалежне телебачення» рік тому звучало для мене сумним оксимороном. Зараз я щаслива визнавати зворотнє.
 
Інтернет-телеканал «Гром ТВ» був заснований одразу з рухом «Стоп цензурі». На той момент Жан Новосельцев, Сергій Кудімов і Мирослав Откович думали створити майданчик, вільний від зангажованого редагування, такий собі «запасний аеродром». Однак, за словами Жана Новосельцева, ані часу, ані фінансування на бурхливий розвиток проекту не мали. Сайт «Гром ТВ»  тим не менш повільно, але почав набирати аудиторію, а редакція наповнювалася за рахунок студентів-волонтерів, які отримували нові знання і були готові працювати заради досвіду. Далі з'явився майор Микола Мельниченко, кілька юридичних компаній і громадських об'єднань, які перші місяці активно допомагали проекту  – з орендою приміщення, придбанням камер і монтажних машин. 
 
Співзасновник Жан Новосельцев акцентує на тому, що телеканал буде змінюватись.
 
Головним акцентом «ГромТВ» ставив проведення журналістських розслідувань з «театралізованими» елементами - проводились експерименти під прикриттям. На рахунку каналу  десятки цікавих викриттів, однак з часом засновники проекту почали усвідомлювати  – справжній сенс громадського телебачення, окрім інформаційної  – виховна і освітня функції. У решті-решт, якщо ми набили руку на виробництві розслідувань, а це за суттю своєю  – копирсання в чомусь брудному, то зробити цікавим чисте і корисне буде не складно.
 
На мою думку, справжній суспільний мовник має вміщувати в собі всі ці моменти, а не ставати рупором однієї з політичних сил. На жаль, подібні «розвиваючі» проекти не цікавлять ані владу, ані опозицію. Політикам вигідно, щоб народ залишався необізнаним – тоді їм легше керувати. Нинішня еліта «дає добро» лише на інформування про нагальні проблеми, а це не більше ніж констатація фактів, це наче лікувати симптоми і не намагатись ліквідувати саму причину проблеми. Однак засновники «Гром ТВ»  не втрачають надії – зараз промо розміщено на кількох краудфаундингових сайтах, ведуться перемовини з меценатами, і рано чи пізно в Україні з'явиться по-справжньому світлий суспільний канал» 
 
Журналіст Саша жаліється мені, що у редакції немає відпускних на відрядження. Якби були, «рванув би» у Крим хоч зараз. За декілька днів знімати у Сімферополь поїду я, а ще за декілька – там викрадуть активісток Катерину Бутко, Олександру Рязанцеву та фотографа Олеся Кромпляса.
 
А Саша все так само буде рватись у Крим, хоч за тиждень до нашої розмови він бігав стрімером «Гром ТВ» та показував мені цілий арсенал куль, які влучили у його бронежилет.
 
Настя Станко з Громадського буде бігти до Михайлівського, бо тітушки напали на її чоловіка. Дмитра Гнапа поб’ють в Маріїнці, а  куля силовиків влучить у планшет Богдана Кутєпова прямо в напис «Преса».
 
І все це – у режимі безперервного стріму, не вимикаючи камери.
 
Вони йдуть на це, адже глядачі мають право знати. І вони готові жертвувати задля цього права. І якщо в сусідній Росії влада вдає з себе Бога і збирається вимкнути навіть дощ (єдиний опозиційний телеканал «Дождь»), то в Україні цей процес зможуть зупинити лиш ті, хто його запустив – громадськість.
 
Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).
 

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

------------------

Про автора

Юлія Кочетова - студентка Інституту журналістики, фотожурналіст-фрілансер, чиї світлини з Майдану публікувались у міжнародних виданнях The Telegraph, National Geographic,The Guardian,Bild Am Abend, Gazeta Prawna.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Під ранок я засинала з ноутом і ввімкненою трансляцією, а вони працювали. Я прокидалася і бачила на екрані таких же втомлених колег без костюмів та гриму, які мовили без перерв на обіди та сон. Вони так само вболівали і боліли тим, що відбувається в країні. Тому я їм вірю.

Українське телебачення вийшло за межі студій та шоу. Українське телебачення вийшло в інтернет і віднайшло нову форму – стрім, безперервну відеотрансляцію з місця події. Ззаду падає Ленін, стріляють в людину чи захоплюють КМДА  -   і я в цей момент теж очевидець. За стрім, за сміливість,за правду – українці без офіціозу дали нагороду довіри громадському мовленню.
 

Ініціатива карається довірою - Hromadske 

 
У кухні  «Громадського» стоять два величезних ящики з яблуками. Кожен допомагає як може і дякує чим може за право знати правду. Їхню рекламну кампанію не спонсорують політики, камери не купляють олігархи і в гості заходять як владні,так і опозиційні.
 
10 мільйонів гривень  – це бюджет телеканалу на 2014 рік. 1 200 000 гривень зібрали краудфаундингом – спільними внесками на сайті. Розпочати  допомогли гроші міжнародного фонду «Відродження» та посольства США, а далі – «Громадське телебачення» просто набрало 38 400 627 переглядів і не може зупинитись.
 
«Hromadske» – це група журналістів, яких не влаштовувала підконтрольність більшості  українських медіа і які започаткували своє.
 
Журналіст Богдан Кутєпов, який вів авторські «нічні варти» Майдану з камерою та баяном, коментує місію Громадського: «Мабуть,тому що ми всі розуміємо свою місію. Хоч якби це пафосно не звучало, але місія «Громадського» – служити глядачам. Для нас рейтинги не так важливі як те, що ми показуємо. Ми запрошуємо в студію, он щойно був міліціонер з Львівщини, начальник відділу кадрів з планом реформування. Виходить, стукає до Авакова… Це, звісно, не Таїсія Повалій чи Чєчєтов – його не так дивляться. Але він говорить толкові речі! У тому цінність, і ми  це розуміємо, і готові поступатися амбіціями.
 
Спочатку нам сказали, що ми ніколи не запустимось – ми запустились. Потім нам сказали, що ми довго не протримаємось – ми протрималися, уже 5 місяців було. Тепер кажуть, що ми через гроші посваримось. Ну грошей в нас немає. Тут всі яскраві особистості, кожен по-своєму. Тому іскри сиплються, коли між собою тертя. Але ми це пройшли. І ніхто від нас не відвалився, не пішов зі скандалом.Тому що ми розуміємо свою місію. І ми хочемо створити не номінальне, а справжнє громадське телебачення, яке не залежить від волі політиків чи грошей олігархів».
 

Запасний аеродром «ГРОМ»

 
На «Гром ТВ» працює декілька моїх друзів, з якими ми слухаємо лекцію, а потім розбігаємося робити матеріали. Тільки я їду фотографувати, а друзі – розслідувати. «Незалежне телебачення» рік тому звучало для мене сумним оксимороном. Зараз я щаслива визнавати зворотнє.
 
Інтернет-телеканал «Гром ТВ» був заснований одразу з рухом «Стоп цензурі». На той момент Жан Новосельцев, Сергій Кудімов і Мирослав Откович думали створити майданчик, вільний від зангажованого редагування, такий собі «запасний аеродром». Однак, за словами Жана Новосельцева, ані часу, ані фінансування на бурхливий розвиток проекту не мали. Сайт «Гром ТВ»  тим не менш повільно, але почав набирати аудиторію, а редакція наповнювалася за рахунок студентів-волонтерів, які отримували нові знання і були готові працювати заради досвіду. Далі з'явився майор Микола Мельниченко, кілька юридичних компаній і громадських об'єднань, які перші місяці активно допомагали проекту  – з орендою приміщення, придбанням камер і монтажних машин. 
 
Співзасновник Жан Новосельцев акцентує на тому, що телеканал буде змінюватись.
 
Головним акцентом «ГромТВ» ставив проведення журналістських розслідувань з «театралізованими» елементами - проводились експерименти під прикриттям. На рахунку каналу  десятки цікавих викриттів, однак з часом засновники проекту почали усвідомлювати  – справжній сенс громадського телебачення, окрім інформаційної  – виховна і освітня функції. У решті-решт, якщо ми набили руку на виробництві розслідувань, а це за суттю своєю  – копирсання в чомусь брудному, то зробити цікавим чисте і корисне буде не складно.
 
На мою думку, справжній суспільний мовник має вміщувати в собі всі ці моменти, а не ставати рупором однієї з політичних сил. На жаль, подібні «розвиваючі» проекти не цікавлять ані владу, ані опозицію. Політикам вигідно, щоб народ залишався необізнаним – тоді їм легше керувати. Нинішня еліта «дає добро» лише на інформування про нагальні проблеми, а це не більше ніж констатація фактів, це наче лікувати симптоми і не намагатись ліквідувати саму причину проблеми. Однак засновники «Гром ТВ»  не втрачають надії – зараз промо розміщено на кількох краудфаундингових сайтах, ведуться перемовини з меценатами, і рано чи пізно в Україні з'явиться по-справжньому світлий суспільний канал» 
 
Журналіст Саша жаліється мені, що у редакції немає відпускних на відрядження. Якби були, «рванув би» у Крим хоч зараз. За декілька днів знімати у Сімферополь поїду я, а ще за декілька – там викрадуть активісток Катерину Бутко, Олександру Рязанцеву та фотографа Олеся Кромпляса.
 
А Саша все так само буде рватись у Крим, хоч за тиждень до нашої розмови він бігав стрімером «Гром ТВ» та показував мені цілий арсенал куль, які влучили у його бронежилет.
 
Настя Станко з Громадського буде бігти до Михайлівського, бо тітушки напали на її чоловіка. Дмитра Гнапа поб’ють в Маріїнці, а  куля силовиків влучить у планшет Богдана Кутєпова прямо в напис «Преса».
 
І все це – у режимі безперервного стріму, не вимикаючи камери.
 
Вони йдуть на це, адже глядачі мають право знати. І вони готові жертвувати задля цього права. І якщо в сусідній Росії влада вдає з себе Бога і збирається вимкнути навіть дощ (єдиний опозиційний телеканал «Дождь»), то в Україні цей процес зможуть зупинити лиш ті, хто його запустив – громадськість.
 
Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).
 

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

------------------

Про автора

Юлія Кочетова - студентка Інституту журналістики, фотожурналіст-фрілансер, чиї світлини з Майдану публікувались у міжнародних виданнях The Telegraph, National Geographic,The Guardian,Bild Am Abend, Gazeta Prawna.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *