Статьи

Ми боїмося слова «прогрес». Нас страшить його насиченість, невичерпність, ну і, звісно, актуальність. Інколи прогрес іде попереду нас, впевнено пристосовується у всіх епохах, століттях, віках, сферах життєдіяльності. Це явище майже завжди приємно дивує своєю загадковістю та новими відкриттями. Попри велику зацікавленість навіть сьогодні ніхто достеменно не знає,  куди проникне прогрес, до чого він торкнеться завтра.

Про суспільне мовлення в Україні практично не думали. Та й інформацію про це явище, не афішують на глянцевих сторінках і газетних шпальтах. Щоб знати більше, варто користуватись вже звичним виразом «Google в поміч». Саме завдяки дядьку Google можна чітко зорієнтуватись у значенні, меті, актуальності та доцільності досліджуваного явища.

Поговоримо про незалежність суспільного мовлення у найвпливовіших країнах світу

У Великій Британії ще з 1920-х років працює всесвітньо відома телерадіокомпанія ВВС (англ. British Broadcasting Corporation). Вона і є джерелом суспільного мовлення в цій країні. ВВС отримує фінансову підтримку від держави. У Німеччині вільне та незалежне мовлення фінансується за рахунок сплати щомісячного збору. В Японії з  середини минулого століття за прикладом ВВС створено «японську компанію громадського телерадіомовлення». При подачі інформації вона зважає на інтереси всіх ланок суспільства та розподіляє ефірний час таким чином, щоб утримати глядацьку аудиторію як за віковим аспектом, так і за перевагами в інтересах. Минулого року інформаційний прогрес дійшов до Росії – автоматично і безкоштовно запустили канал суспільного телебачення ОТР. Ініціатором виступив Дмитро Медвєдєв. А вже у червні на території рідної України було створено «Громадське ТЫ»  – незалежну від політики та бізнесу трансляцію подій в країні. Канал суспільного (громадського) мовлення вирішили так і називати – «Громадське ТВ».

Перші кроки – найважчі

Зважаючи на те, що Україна незалежна тільки з 1991 року, і що свою незалежність вона виборола в СССР, нічого дивного в тому, що по-справжньому вільне мовлення зареєстровано тільки минулого року. І вісім його засновників вміло  оминули перешкоди, найперше в законодавстві. Бо де це бачено, щоб такий важливий для незалежної країни законопроект  жодного разу не розглядали на засіданні Верховної Ради ще з 1997 року (автор –  Андрій Шевченко). А ми ж так хочемо в Європу, рівняємось  на стандарти ЄС.

Роман Скрипін – один із засновників «Громадського ТВ» каже: «Все починалося з ідеї». Дійсно, ідея створення подібного контенту в Україні цікава як явище. Не говорю вже про її унікальність (як згадувалося вище – у законодавстві нашої країни немає жодного положення про створення незалежного від впливу політики, юридичних та фізичних осіб суспільного мовлення).

Що ми маємо? Як то кажуть у нас на Україні, «Борітеся – поборете». «Громадське ТВ» зареєстровано як громадська організація. Про значення незалежного контенту правдивої та актуальної інформації можна говорити багато хорошого і позитивного. Самі розумієте. 

Перейдемо до фактів:

  1. «Все починалось з ідеї». Презентація «Громадського ТВ» відбулась 12 червня 2013 року. Критики не забарились. За словами Р. Скрипіна: «Всі сказали, що це лажа»;
  2. «Громадське ТВ» вперше вийшло в ефір 22 листопада 2013 р. Перед запуском планувалось випускати три інформаційні блоки по 2 години: о 10:00, 15:00 та 20:00. Шість годин на добу – цілком хороший початок;
  3. Важливо пам’ятати, що при створенні «Громадського ТВ» в Україні не застосовували шаблон. Подібного досвіду створення суспільного мовлення немає в світі. Горизонтальна структура, відсутність одного керівника сприяють збереженню міцних та дружніх стосунків між працівниками. Контент створювався не з верхівок, а знизу – на основі ініціативи та віри в проект. Сьогодні всі охочі можуть допомагати проекту на волонтерських засадах. Звідси, власне, й назва «Громадське ТВ»;
  4. Перші спонсорські гроші для створення каналу виділив Фонд розвитку ЗМІ (США). На ці кошти закупили необхідний мінімум техніки для налагодженої, продуктивної роботи;
  5. «Громадське ТВ – 30 людей у 80 м²»  –  цитата Р. Скрипіна;
  6. На «Громадському ТВ»  не потрібні гримери, суфлери та костюмери. Щоразу на екранах ми бачимо ведучих такими ж, якими їх можна зустріти повсякчас;
  7. Наразі статистика засвідчує в середньому 33 тис. одночасних переглядів каналу;
  8. Сьогодні ми дивимося «Громадське ТВ» в HD – якості. Заплановано створення  регіональної мережі, що значно розширить об’єм відтворюваної інформації;
  9. Серед цінностей «Громадського ТВ» найвищі – довіра та відповідальність. Оперативність вище якості, тому не потрібно критикувати часом задовільні  зображення трансляцій з місць подій.

 

Яка ж мета створення суспільного мовлення в Україні? 

На сайті «Громадського ТВ» прописана місія каналу: «Творити інформаційний простір для сталого розвитку суспільства». Не варто говорити, що актуальність суспільно-мовленнєвих субстанцій відсутня в мирні часи. Звісно, що зараз, у зв’язку з подіями в Україні рейтинги каналу високі. Після стабілізації ситуації вони впадуть, що є цілком природно. Але публіка не зникне. Адже за цей короткий період часу з’явились постійні шанувальники. На запитання «Чи транслюють «Громадське ТВ» на супутниковому телебаченні?» його засновник відповів: «Це дорого, і може виявитись марнотратством. Сьогодні навіть у селі з’являється швидкісний Інтернет».
 

Аналізуємо

Проаналізувавши існування та діяльність  незалежних телерадіомовних компаній у провідних країнах світу, помітним стає один момент: усюди на канали нараховують абонентську плату. Це відбувається автоматично, при перегляді телеканалів, які транслюють суспільне мовлення.
 
Також, щоб вважати суспільне мовлення повноцінним, необхідне  впровадження трансляції певну кількість годин на добу на двох національних телеканалах. В Україні «Громадське ТВ»  співпрацює з «Першим Національним». Цікаво, чи з’явиться найближчим часом ще один телеканал-співпрацівник?
 

Опитування і статистика

При дослідженні суспільного мовлення в Україні варто проводити соцопитування серед різних верств населення: від студентів до пенсіонерів. Виявилось, з двохсот  респондентів зі всієї України (крім АР Крим) лише 26 % знають або чули про явище суспільного мовлення, 74 % навіть не мають уявлення, що означає цей термін. На питання «Чи дивитесь Ви «Громадське ТВ?» 73 % дали ствердну відповідь і 27 % заперечили цей факт.
 
 
Цікаво: серед 146-ти глядачів «Громадського ТВ» лише третина розуміє цей контент інформації як  впровадження суспільного мовлення в Україні. Люди не знають, що вони стають споживачами громадського мовлення і взагалі не завжди звертають увагу відсутність політичної пропаганди.
 

На завершення: міні-інтерв’ю

Кандидат філологічних наук, доцент Ужгородського національного університету (УжНУ) Володимир  Тарасюк охоче ділиться своїми думками про те,  що в Україні дійсно необхідне суспільне мовлення. Певна частина студентів знає про це явище, але загалом, на думку викладача, вони обізнані недостатньо, попри те, що в УжНУ вивчають сучасний контент та методи подачі інформації на ньому.
 
Для порівняння Анна Бідун, студентка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в м. Луцьку розповідає, що в її університеті вивчають сучасний медіа-контент, але не настільки повно і глибоко, якби того хотілось. Тому для того, аби орієнтуватися краще, потрібно постійно шукати нові, цікаві джерела і пробувати осмислювати їх та порівнювати. На запитання «Чи знають твої ровесники про суспільне мовлення в Україні?» Анна відповідає: «Думаю, чимало моїх ровесників знайомі з суспільним мовленням в Україні не більше, ніж зі своїм сусідом: знають в обличчя, але поняття не мають, чим і як він живе».
 
Лада Голубєва – студентка Київського національного університету культури і мистецтв – розповідає, що в їхньому виші також вивчають методи подачі інформації в мас-медіа. Про суспільне мовлення в Україні дівчині стало відомо з кінця минулого року. Лада вважає, що в нашій державі дійсно необхідне громадське мовлення. Адже,  як показала практика, суспільне телебачення  оперативніше подає інформацію та має більшу глядацьку аудиторію. 
 
Пані Людмила, психолог з Рівненщини, ділиться своєю думкою, що не можна довіряти новинам телебачення на 100%. З екрану телевізора найкраще можна вловити, що відбувається загалом у світі. За дуже короткий термін в громадян кардинально змінилося ставлення до телебачення в цілому: раніше був період неправдивої та упередженої інформації, потім усі насолоджувались об’єктивністю новин. На сьогодні, попри те, що люди не стали менше дивитись телевізор,  коли мова заходить про політику, вони воліють шукати інформацію та однодумців у Інтернеті. Таким чином зросла довіра до слів один одного.
 
Анна Єгорова, студентка Полтавського національного педагогічного університету, яка здобуває професію викладача, також знає про суспільне мовлення і вважає, що свідомі громадяни повинні бути проінформовані про нього. Цікаво, що «Громадського ТВ» вона не дивиться, але  сучасний контент та методи подачі інформації в ньому вивчає на дозвіллі. 
 

Прийшла пора робити висновки

Отож, Україна нарешті вирішила підтримати європейську тенденцію щодо заснування суспільного мовлення. Ніхто не казав, що буде легко. І ніхто не давай гарантій на успіх. Але українці – народ завзятий і невтомний. Тому, жодна з перепон не зупинила журналістів та медійників, які заснували «Громадське ТВ» як приклад суспільного мовлення в Україні. 
 
Не всі знають, що Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП)  ще минулого року планувала запустити власний канал  «Образ». Він мав стати прикладом громадського мовлення для створення правдивого уявлення про православну церкву.  Маючи в руках ліцензію на цифрове мовлення, у каналу не було чіткої концепції та завершених ідей для трансляції.
Навіть те, що проект УПЦ МП не втілили, не зупинило засновників «Громадського ТВ». Мету виконали: громадське мовлення для блага українців різних національностей, віросповідань, соціальних станів в Україні побудували.
 
Ця стаття не несе рекламного характеру. Перш за все, це приклад, як ні з чого побудувати корабель та запустити його у вільне плавання. Для України завжди проблемними були питання свободи слова, цензури, безпеки життя журналістів. Щоб вирішити їх, треба іти вперед, у ногу з часом. Заснування суспільного мовлення показало, що ми  -  не відстала нація. Коли народу не перешкоджають політичні сили,  ймовірність побудувати цивілізоване суспільство значно зростає. 
 
Створити в державі громадське мовлення означає зробити крок вперед, відчути в країні незалежність засобів масової інформації. А це вже прогрес, якого не варто боятися.
 
-------------

Про автора

Пришко Юлія Валеріївна. Студентка IV курсу Київського університету управління та підприємництва, член Малої Академії Літератури та Журналістики, учасник VI Всеукраїнського турніру юних журналістів, переможець міжнародного фестивалю «Рекітське Сузір’я» 2009-2013 рр. 
 

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Ми боїмося слова «прогрес». Нас страшить його насиченість, невичерпність, ну і, звісно, актуальність. Інколи прогрес іде попереду нас, впевнено пристосовується у всіх епохах, століттях, віках, сферах життєдіяльності. Це явище майже завжди приємно дивує своєю загадковістю та новими відкриттями. Попри велику зацікавленість навіть сьогодні ніхто достеменно не знає,  куди проникне прогрес, до чого він торкнеться завтра.

Про суспільне мовлення в Україні практично не думали. Та й інформацію про це явище, не афішують на глянцевих сторінках і газетних шпальтах. Щоб знати більше, варто користуватись вже звичним виразом «Google в поміч». Саме завдяки дядьку Google можна чітко зорієнтуватись у значенні, меті, актуальності та доцільності досліджуваного явища.

Поговоримо про незалежність суспільного мовлення у найвпливовіших країнах світу

У Великій Британії ще з 1920-х років працює всесвітньо відома телерадіокомпанія ВВС (англ. British Broadcasting Corporation). Вона і є джерелом суспільного мовлення в цій країні. ВВС отримує фінансову підтримку від держави. У Німеччині вільне та незалежне мовлення фінансується за рахунок сплати щомісячного збору. В Японії з  середини минулого століття за прикладом ВВС створено «японську компанію громадського телерадіомовлення». При подачі інформації вона зважає на інтереси всіх ланок суспільства та розподіляє ефірний час таким чином, щоб утримати глядацьку аудиторію як за віковим аспектом, так і за перевагами в інтересах. Минулого року інформаційний прогрес дійшов до Росії – автоматично і безкоштовно запустили канал суспільного телебачення ОТР. Ініціатором виступив Дмитро Медвєдєв. А вже у червні на території рідної України було створено «Громадське ТЫ»  – незалежну від політики та бізнесу трансляцію подій в країні. Канал суспільного (громадського) мовлення вирішили так і називати – «Громадське ТВ».

Перші кроки – найважчі

Зважаючи на те, що Україна незалежна тільки з 1991 року, і що свою незалежність вона виборола в СССР, нічого дивного в тому, що по-справжньому вільне мовлення зареєстровано тільки минулого року. І вісім його засновників вміло  оминули перешкоди, найперше в законодавстві. Бо де це бачено, щоб такий важливий для незалежної країни законопроект  жодного разу не розглядали на засіданні Верховної Ради ще з 1997 року (автор –  Андрій Шевченко). А ми ж так хочемо в Європу, рівняємось  на стандарти ЄС.

Роман Скрипін – один із засновників «Громадського ТВ» каже: «Все починалося з ідеї». Дійсно, ідея створення подібного контенту в Україні цікава як явище. Не говорю вже про її унікальність (як згадувалося вище – у законодавстві нашої країни немає жодного положення про створення незалежного від впливу політики, юридичних та фізичних осіб суспільного мовлення).

Що ми маємо? Як то кажуть у нас на Україні, «Борітеся – поборете». «Громадське ТВ» зареєстровано як громадська організація. Про значення незалежного контенту правдивої та актуальної інформації можна говорити багато хорошого і позитивного. Самі розумієте. 

Перейдемо до фактів:

  1. «Все починалось з ідеї». Презентація «Громадського ТВ» відбулась 12 червня 2013 року. Критики не забарились. За словами Р. Скрипіна: «Всі сказали, що це лажа»;
  2. «Громадське ТВ» вперше вийшло в ефір 22 листопада 2013 р. Перед запуском планувалось випускати три інформаційні блоки по 2 години: о 10:00, 15:00 та 20:00. Шість годин на добу – цілком хороший початок;
  3. Важливо пам’ятати, що при створенні «Громадського ТВ» в Україні не застосовували шаблон. Подібного досвіду створення суспільного мовлення немає в світі. Горизонтальна структура, відсутність одного керівника сприяють збереженню міцних та дружніх стосунків між працівниками. Контент створювався не з верхівок, а знизу – на основі ініціативи та віри в проект. Сьогодні всі охочі можуть допомагати проекту на волонтерських засадах. Звідси, власне, й назва «Громадське ТВ»;
  4. Перші спонсорські гроші для створення каналу виділив Фонд розвитку ЗМІ (США). На ці кошти закупили необхідний мінімум техніки для налагодженої, продуктивної роботи;
  5. «Громадське ТВ – 30 людей у 80 м²»  –  цитата Р. Скрипіна;
  6. На «Громадському ТВ»  не потрібні гримери, суфлери та костюмери. Щоразу на екранах ми бачимо ведучих такими ж, якими їх можна зустріти повсякчас;
  7. Наразі статистика засвідчує в середньому 33 тис. одночасних переглядів каналу;
  8. Сьогодні ми дивимося «Громадське ТВ» в HD – якості. Заплановано створення  регіональної мережі, що значно розширить об’єм відтворюваної інформації;
  9. Серед цінностей «Громадського ТВ» найвищі – довіра та відповідальність. Оперативність вище якості, тому не потрібно критикувати часом задовільні  зображення трансляцій з місць подій.

 

Яка ж мета створення суспільного мовлення в Україні? 

На сайті «Громадського ТВ» прописана місія каналу: «Творити інформаційний простір для сталого розвитку суспільства». Не варто говорити, що актуальність суспільно-мовленнєвих субстанцій відсутня в мирні часи. Звісно, що зараз, у зв’язку з подіями в Україні рейтинги каналу високі. Після стабілізації ситуації вони впадуть, що є цілком природно. Але публіка не зникне. Адже за цей короткий період часу з’явились постійні шанувальники. На запитання «Чи транслюють «Громадське ТВ» на супутниковому телебаченні?» його засновник відповів: «Це дорого, і може виявитись марнотратством. Сьогодні навіть у селі з’являється швидкісний Інтернет».
 

Аналізуємо

Проаналізувавши існування та діяльність  незалежних телерадіомовних компаній у провідних країнах світу, помітним стає один момент: усюди на канали нараховують абонентську плату. Це відбувається автоматично, при перегляді телеканалів, які транслюють суспільне мовлення.
 
Також, щоб вважати суспільне мовлення повноцінним, необхідне  впровадження трансляції певну кількість годин на добу на двох національних телеканалах. В Україні «Громадське ТВ»  співпрацює з «Першим Національним». Цікаво, чи з’явиться найближчим часом ще один телеканал-співпрацівник?
 

Опитування і статистика

При дослідженні суспільного мовлення в Україні варто проводити соцопитування серед різних верств населення: від студентів до пенсіонерів. Виявилось, з двохсот  респондентів зі всієї України (крім АР Крим) лише 26 % знають або чули про явище суспільного мовлення, 74 % навіть не мають уявлення, що означає цей термін. На питання «Чи дивитесь Ви «Громадське ТВ?» 73 % дали ствердну відповідь і 27 % заперечили цей факт.
 
 
Цікаво: серед 146-ти глядачів «Громадського ТВ» лише третина розуміє цей контент інформації як  впровадження суспільного мовлення в Україні. Люди не знають, що вони стають споживачами громадського мовлення і взагалі не завжди звертають увагу відсутність політичної пропаганди.
 

На завершення: міні-інтерв’ю

Кандидат філологічних наук, доцент Ужгородського національного університету (УжНУ) Володимир  Тарасюк охоче ділиться своїми думками про те,  що в Україні дійсно необхідне суспільне мовлення. Певна частина студентів знає про це явище, але загалом, на думку викладача, вони обізнані недостатньо, попри те, що в УжНУ вивчають сучасний контент та методи подачі інформації на ньому.
 
Для порівняння Анна Бідун, студентка Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в м. Луцьку розповідає, що в її університеті вивчають сучасний медіа-контент, але не настільки повно і глибоко, якби того хотілось. Тому для того, аби орієнтуватися краще, потрібно постійно шукати нові, цікаві джерела і пробувати осмислювати їх та порівнювати. На запитання «Чи знають твої ровесники про суспільне мовлення в Україні?» Анна відповідає: «Думаю, чимало моїх ровесників знайомі з суспільним мовленням в Україні не більше, ніж зі своїм сусідом: знають в обличчя, але поняття не мають, чим і як він живе».
 
Лада Голубєва – студентка Київського національного університету культури і мистецтв – розповідає, що в їхньому виші також вивчають методи подачі інформації в мас-медіа. Про суспільне мовлення в Україні дівчині стало відомо з кінця минулого року. Лада вважає, що в нашій державі дійсно необхідне громадське мовлення. Адже,  як показала практика, суспільне телебачення  оперативніше подає інформацію та має більшу глядацьку аудиторію. 
 
Пані Людмила, психолог з Рівненщини, ділиться своєю думкою, що не можна довіряти новинам телебачення на 100%. З екрану телевізора найкраще можна вловити, що відбувається загалом у світі. За дуже короткий термін в громадян кардинально змінилося ставлення до телебачення в цілому: раніше був період неправдивої та упередженої інформації, потім усі насолоджувались об’єктивністю новин. На сьогодні, попри те, що люди не стали менше дивитись телевізор,  коли мова заходить про політику, вони воліють шукати інформацію та однодумців у Інтернеті. Таким чином зросла довіра до слів один одного.
 
Анна Єгорова, студентка Полтавського національного педагогічного університету, яка здобуває професію викладача, також знає про суспільне мовлення і вважає, що свідомі громадяни повинні бути проінформовані про нього. Цікаво, що «Громадського ТВ» вона не дивиться, але  сучасний контент та методи подачі інформації в ньому вивчає на дозвіллі. 
 

Прийшла пора робити висновки

Отож, Україна нарешті вирішила підтримати європейську тенденцію щодо заснування суспільного мовлення. Ніхто не казав, що буде легко. І ніхто не давай гарантій на успіх. Але українці – народ завзятий і невтомний. Тому, жодна з перепон не зупинила журналістів та медійників, які заснували «Громадське ТВ» як приклад суспільного мовлення в Україні. 
 
Не всі знають, що Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП)  ще минулого року планувала запустити власний канал  «Образ». Він мав стати прикладом громадського мовлення для створення правдивого уявлення про православну церкву.  Маючи в руках ліцензію на цифрове мовлення, у каналу не було чіткої концепції та завершених ідей для трансляції.
Навіть те, що проект УПЦ МП не втілили, не зупинило засновників «Громадського ТВ». Мету виконали: громадське мовлення для блага українців різних національностей, віросповідань, соціальних станів в Україні побудували.
 
Ця стаття не несе рекламного характеру. Перш за все, це приклад, як ні з чого побудувати корабель та запустити його у вільне плавання. Для України завжди проблемними були питання свободи слова, цензури, безпеки життя журналістів. Щоб вирішити їх, треба іти вперед, у ногу з часом. Заснування суспільного мовлення показало, що ми  -  не відстала нація. Коли народу не перешкоджають політичні сили,  ймовірність побудувати цивілізоване суспільство значно зростає. 
 
Створити в державі громадське мовлення означає зробити крок вперед, відчути в країні незалежність засобів масової інформації. А це вже прогрес, якого не варто боятися.
 
-------------

Про автора

Пришко Юлія Валеріївна. Студентка IV курсу Київського університету управління та підприємництва, член Малої Академії Літератури та Журналістики, учасник VI Всеукраїнського турніру юних журналістів, переможець міжнародного фестивалю «Рекітське Сузір’я» 2009-2013 рр. 
 

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *