Статьи
Я завжди дотримувалася думки, що перед тим, як щось робити чи створювати, то потрібно мати чітке розуміння та усвідомлення того, що хочеш насамперед дати, а вже потім отримати, що і як хочеш донести до тих, кому це адресовано. Яка ж насправді головна мета твоєї роботи й потреба суспільства. Звичайно, що все можна перекинути на гучну фразу: «попит породжує пропозицію», а відтак і виправдати всі нікому непотрібні шоу та інші безглуздя, які насправді не дають жодної інтелектуальної поживу ані мозку, ані душі. Споживацький інтерес – це не завжди вияв справжніх потреб людини. Іноді – це просте зомбування однієї сторони та звичка – іншої. До речі, це якраз і є «живленням» комерційних ЗМІ, які таким способом отримують прибуток. 
 
Живленням громадського телебачення має бути не реклама, а якісна журналістська продукція, за яку люди будуть готові платити гроші. Те ж саме стосуватиметься й журналістів, їхньої харизми, ерудованості та вміння подавати інформацію.
На мою думку, будь-яке телебачення, або ж точніше його творці, повинні мати відповідальність за те, що вони подають своїм споживачам.
 
Тому, я вважаю, що головним аспектом, на який слід звертати увагу творцям громадського телебачення – це духовно-інтелектуальний розвиток громадян. Скажімо, нині це неабияк на часі. Дослідники уже давно писали про так званий «квантовий стрибок», коли людська свідомість розширюється та більшість людей починають шукати чогось вищого ніж просто подача інформації, яка забиває мізки. 
Я свідома того, що для багатьох, зокрема політиків, це дуже не вигідно, коли люди ставатимуть свідомими, справді освіченими та мислячими, коли знатимуть хто вони і для чого живуть у цьому світі. Тоді вони будуть просто вільними і йтимуть своєю дорогою, а відтак творитимуть своє життя та своє щасливе майбутнє.
 
Звичайно, що я готова до хвилі несприйняття моїх думок, бо у звичному суспільстві, більшість керується насамперед тим, що можна отримати, а вже потім тим, а що я можу дати взамін. Ось так і виходить, що всілякі безглузді передачі є найбільш оплатними, а тому й найбажанішими для всіх продавців телеефіру.
 
Хоча, як мені здається, що громадське телебачення все ж таки має бути вікном у майбутнє. Воно повинно давати людям світло іншої якості. Звичайно, про одну з головних функцій телебачення – правдивість не варто забувати (як і про всі інші також), а тому все, що насправді чорне потрібно називати чорним, біле – білим. Однак це далеко не все і зрештою не головне. Телебачення майбутнього повинно мати це бачення майбутнього і дуже важливо, щоб воно було правдиво позитивним. Не ідеалістично-утопічним, а все ж таки правдивим і позитивним.
 
Що я маю на увазі.
Скажімо, перший крок уже зроблено, завдяки об’єктивному висвітленню подій, думок, дискусій на «громадському телебаченні». Це безперечний плюс. Однак в людей є ще й інші потреби. Одна з яких -  бачення картини в цілому, а не лише її частинки, яку можна назвати словом «політика», «економіка» чи… Людям потрібне глибинне розуміння процесів, поступова зміна свідомості, бачення світу. Громадське телебачення повинно мати всі рубрики, і важливо, щоб усі вони були якісними. Я за те, що б в телепросторі були якісні культурні програми, історичні, економічні, екологічні, пригодницькі, спортивні, медичні, психологічні, наукові… Це ті речі, які формують і створюють нову свідомість суспільства, дають повну картину, створюють усі умови для вміння аналізувати та мислити самостійно, брати на себе повну відповідальність за своє життя та вчинки, врешті-решт відчувати себе людьми.
 
Можливо, я пишу надто ідеалістично, але практика показує навіть те, що всі ті речі, які колись описували письменники фантасти, згодом ставали реальністю. Раніше в них ніхто не вірив, а нині… результат на обличчя.
 
Нині не потрібно чекати сотні років для того, щоб мати можливість у чомусь переконуватися. Громадськість уже дозріла до отримання чогось якісно нового і від телевізійників залежить чи зможемо ми використати цей шанс і донести це до людей. Хоча насправді шанс в громадського телебачення тільки один – або давити те, що потрібне, цінне, або незабаром готуватися до того, що воно просто перестане існувати…
 
Публикация подготовлена для интернет-издания Главное в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.
Я завжди дотримувалася думки, що перед тим, як щось робити чи створювати, то потрібно мати чітке розуміння та усвідомлення того, що хочеш насамперед дати, а вже потім отримати, що і як хочеш донести до тих, кому це адресовано. Яка ж насправді головна мета твоєї роботи й потреба суспільства. Звичайно, що все можна перекинути на гучну фразу: «попит породжує пропозицію», а відтак і виправдати всі нікому непотрібні шоу та інші безглуздя, які насправді не дають жодної інтелектуальної поживу ані мозку, ані душі. Споживацький інтерес – це не завжди вияв справжніх потреб людини. Іноді – це просте зомбування однієї сторони та звичка – іншої. До речі, це якраз і є «живленням» комерційних ЗМІ, які таким способом отримують прибуток. 
 
Живленням громадського телебачення має бути не реклама, а якісна журналістська продукція, за яку люди будуть готові платити гроші. Те ж саме стосуватиметься й журналістів, їхньої харизми, ерудованості та вміння подавати інформацію.
На мою думку, будь-яке телебачення, або ж точніше його творці, повинні мати відповідальність за те, що вони подають своїм споживачам.
 
Тому, я вважаю, що головним аспектом, на який слід звертати увагу творцям громадського телебачення – це духовно-інтелектуальний розвиток громадян. Скажімо, нині це неабияк на часі. Дослідники уже давно писали про так званий «квантовий стрибок», коли людська свідомість розширюється та більшість людей починають шукати чогось вищого ніж просто подача інформації, яка забиває мізки. 
Я свідома того, що для багатьох, зокрема політиків, це дуже не вигідно, коли люди ставатимуть свідомими, справді освіченими та мислячими, коли знатимуть хто вони і для чого живуть у цьому світі. Тоді вони будуть просто вільними і йтимуть своєю дорогою, а відтак творитимуть своє життя та своє щасливе майбутнє.
 
Звичайно, що я готова до хвилі несприйняття моїх думок, бо у звичному суспільстві, більшість керується насамперед тим, що можна отримати, а вже потім тим, а що я можу дати взамін. Ось так і виходить, що всілякі безглузді передачі є найбільш оплатними, а тому й найбажанішими для всіх продавців телеефіру.
 
Хоча, як мені здається, що громадське телебачення все ж таки має бути вікном у майбутнє. Воно повинно давати людям світло іншої якості. Звичайно, про одну з головних функцій телебачення – правдивість не варто забувати (як і про всі інші також), а тому все, що насправді чорне потрібно називати чорним, біле – білим. Однак це далеко не все і зрештою не головне. Телебачення майбутнього повинно мати це бачення майбутнього і дуже важливо, щоб воно було правдиво позитивним. Не ідеалістично-утопічним, а все ж таки правдивим і позитивним.
 
Що я маю на увазі.
Скажімо, перший крок уже зроблено, завдяки об’єктивному висвітленню подій, думок, дискусій на «громадському телебаченні». Це безперечний плюс. Однак в людей є ще й інші потреби. Одна з яких -  бачення картини в цілому, а не лише її частинки, яку можна назвати словом «політика», «економіка» чи… Людям потрібне глибинне розуміння процесів, поступова зміна свідомості, бачення світу. Громадське телебачення повинно мати всі рубрики, і важливо, щоб усі вони були якісними. Я за те, що б в телепросторі були якісні культурні програми, історичні, економічні, екологічні, пригодницькі, спортивні, медичні, психологічні, наукові… Це ті речі, які формують і створюють нову свідомість суспільства, дають повну картину, створюють усі умови для вміння аналізувати та мислити самостійно, брати на себе повну відповідальність за своє життя та вчинки, врешті-решт відчувати себе людьми.
 
Можливо, я пишу надто ідеалістично, але практика показує навіть те, що всі ті речі, які колись описували письменники фантасти, згодом ставали реальністю. Раніше в них ніхто не вірив, а нині… результат на обличчя.
 
Нині не потрібно чекати сотні років для того, щоб мати можливість у чомусь переконуватися. Громадськість уже дозріла до отримання чогось якісно нового і від телевізійників залежить чи зможемо ми використати цей шанс і донести це до людей. Хоча насправді шанс в громадського телебачення тільки один – або давити те, що потрібне, цінне, або незабаром готуватися до того, що воно просто перестане існувати…
 
Публикация подготовлена для интернет-издания Главное в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 
Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *