Статьи
Сьогодні, коли наша держава прокинулася від 20-річної німої коми, час їй заговорити. Та так, щоб почули не тільки на заході й на сході, але й у всіх куточках світу. Йдеться про створення в нашій державі громадського мовлення, яке б відповідало усім нормам Резолюції Ради Європи, викликало довіру в аудиторії і головне – не залежало від влади. 
 
Дозволю собі заявити, що зараз найсприятливіший час для створення цього проекту. Україна відкрилася світу. І що б не говорили наші недоброзичливці, відкрилася з найкращого боку. Події Євромайдану показали, що демократії бути в Україні. А коли є демократія можна говорити й про громадське мовлення. Це перша й основна цеглина в фундаменті складної споруди, що покликана стати «четвертою гілкою влади». Механізм запущено, що далі?
 
По-перше, знайти джерела фінансування. Це одне з ключових факторів незалежності організацій громадського мовлення, оскільки як джерела, так і обсяги фінансових ресурсів здатні впливати на ступінь свободи організації у виконанні нею своїх функцій.   
Розглянемо досвід інших країн.
 
В США вже 45 років успішно функціонує некомерційна громадська служба телелемовлення - PBS (Public Broadcasting Service). Об'єднання налічує близько 350 телевізійних станцій, яким фактично і належить, і яким постачає контент.
Фінансується за рахунок федеральних та місцевих грантів, а також через пожертви від приватних осіб та комерційних компаній. Цікаво, що під час будь-якої програми громадського телемовлення робиться пауза, і ведучий закликає глядачів підтримати улюблену програму й зробити добровільне пожертвування.
 
Практичні німці знайшли інший спосіб фінансування громадського мовлення ARD, а точніше "Робочої співдружності суспільно-правових мовних станцій ФРН". Усі домогосподарства в Німеччині сплачують абонентську плату, ще одним фінансовим чинником виступає реклама. У цілому бюджет цього громадського мовника складає близько 9 млрд. євро. 
 
Україна може піти третім шляхом – об’єднавши кілька шляхів фінансування: субсидії уряду, внески приватних осіб, комерційні доходи від розміщення реклами, а також доходи від продажу інших додаткових послуг, які можуть гарантувати прибуток
У благополучному майбутньому, коли українське громадське мовлення стане на ноги, можна буде задіяти абонплату з громадян (у помірному розмірі).
 
Наступне питання - управління. Будь-яка організація, безперечно, має мати свою структуру управління. І чим прозоріша та простіша ієрархія такої системи, тим більше шансів у громадського мовлення завоювати довіру і визнання у суспільстві.
 
До прикладу керівництво PBS здійснює Рада Директорів, яка складається з  27 членів: 14 професійних директорів (керівників телестанцій), 12 загальних директорів (зовнішні менеджери) та президент. Всі вони працюють на своїх посадах три роки на добровільних засадах, тобто не отримують за це платні.
 
Нагляд за роботою ARD здійснює Рада телерадіомовників та Адміністративна рада. Рада телерадіомовлення обирає генерального директора кожного з мовників та контролює програми, за які відповідає гендиректор. Адміністративна рада здійснює нагляд за фінансовою діяльністю мовника та роботою його керівника. У наглядових органах є представники партій, профспілок, асоціацій роботодавців, церкви тощо.
 
Для України найкращим варіантом буде створення Наглядової ради з представників громадськості. Адже, суспільство повинно бути не тільки об‘єктом громадського мовлення а і його контролером. Воно і тільки воно може гарантувати, що організація-мовник справді якнайкраще виконуватиме свою місію служіння національним інтересам. 
 
Третім важливим питанням є програми передач громадського мовлення. На цьому етапі результат залежатиме від професіоналізму українських журналістів, вміння робити акценти на економічних, культурних, історичних та інших особливостях українського народу. Адже кожна країна має свої традиції і надбання. І те, що цікаво американцям може зовсім не припасти до душі німцям. В цьому випадку Україна може тільки опиратися на загальноприйнятні вимоги Ради Європи та уподобання своїх громадян.
 
Таким чином, окресливши загальну картину створення громадського мовлення в Україні, хочеться додати ще один заключний штрих. Це прийняття  СПРАВЖНЬОГО закону про систему суспільного мовлення, який буде захищати право громадян на достовірну об’єктивну інформацію з вуст громадського мовника.
 
Будучи оптимісткою, я вірю в світле майбутнє своєї держави. І, згадавши вислів Сократа хочу сказати: Заговори до мене, Україно, щоб я тебе побачила!
 
------

Про автора

Маріанна Палагнюк, студентка Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка.
 

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.
Сьогодні, коли наша держава прокинулася від 20-річної німої коми, час їй заговорити. Та так, щоб почули не тільки на заході й на сході, але й у всіх куточках світу. Йдеться про створення в нашій державі громадського мовлення, яке б відповідало усім нормам Резолюції Ради Європи, викликало довіру в аудиторії і головне – не залежало від влади. 
 
Дозволю собі заявити, що зараз найсприятливіший час для створення цього проекту. Україна відкрилася світу. І що б не говорили наші недоброзичливці, відкрилася з найкращого боку. Події Євромайдану показали, що демократії бути в Україні. А коли є демократія можна говорити й про громадське мовлення. Це перша й основна цеглина в фундаменті складної споруди, що покликана стати «четвертою гілкою влади». Механізм запущено, що далі?
 
По-перше, знайти джерела фінансування. Це одне з ключових факторів незалежності організацій громадського мовлення, оскільки як джерела, так і обсяги фінансових ресурсів здатні впливати на ступінь свободи організації у виконанні нею своїх функцій.   
Розглянемо досвід інших країн.
 
В США вже 45 років успішно функціонує некомерційна громадська служба телелемовлення - PBS (Public Broadcasting Service). Об'єднання налічує близько 350 телевізійних станцій, яким фактично і належить, і яким постачає контент.
Фінансується за рахунок федеральних та місцевих грантів, а також через пожертви від приватних осіб та комерційних компаній. Цікаво, що під час будь-якої програми громадського телемовлення робиться пауза, і ведучий закликає глядачів підтримати улюблену програму й зробити добровільне пожертвування.
 
Практичні німці знайшли інший спосіб фінансування громадського мовлення ARD, а точніше "Робочої співдружності суспільно-правових мовних станцій ФРН". Усі домогосподарства в Німеччині сплачують абонентську плату, ще одним фінансовим чинником виступає реклама. У цілому бюджет цього громадського мовника складає близько 9 млрд. євро. 
 
Україна може піти третім шляхом – об’єднавши кілька шляхів фінансування: субсидії уряду, внески приватних осіб, комерційні доходи від розміщення реклами, а також доходи від продажу інших додаткових послуг, які можуть гарантувати прибуток
У благополучному майбутньому, коли українське громадське мовлення стане на ноги, можна буде задіяти абонплату з громадян (у помірному розмірі).
 
Наступне питання - управління. Будь-яка організація, безперечно, має мати свою структуру управління. І чим прозоріша та простіша ієрархія такої системи, тим більше шансів у громадського мовлення завоювати довіру і визнання у суспільстві.
 
До прикладу керівництво PBS здійснює Рада Директорів, яка складається з  27 членів: 14 професійних директорів (керівників телестанцій), 12 загальних директорів (зовнішні менеджери) та президент. Всі вони працюють на своїх посадах три роки на добровільних засадах, тобто не отримують за це платні.
 
Нагляд за роботою ARD здійснює Рада телерадіомовників та Адміністративна рада. Рада телерадіомовлення обирає генерального директора кожного з мовників та контролює програми, за які відповідає гендиректор. Адміністративна рада здійснює нагляд за фінансовою діяльністю мовника та роботою його керівника. У наглядових органах є представники партій, профспілок, асоціацій роботодавців, церкви тощо.
 
Для України найкращим варіантом буде створення Наглядової ради з представників громадськості. Адже, суспільство повинно бути не тільки об‘єктом громадського мовлення а і його контролером. Воно і тільки воно може гарантувати, що організація-мовник справді якнайкраще виконуватиме свою місію служіння національним інтересам. 
 
Третім важливим питанням є програми передач громадського мовлення. На цьому етапі результат залежатиме від професіоналізму українських журналістів, вміння робити акценти на економічних, культурних, історичних та інших особливостях українського народу. Адже кожна країна має свої традиції і надбання. І те, що цікаво американцям може зовсім не припасти до душі німцям. В цьому випадку Україна може тільки опиратися на загальноприйнятні вимоги Ради Європи та уподобання своїх громадян.
 
Таким чином, окресливши загальну картину створення громадського мовлення в Україні, хочеться додати ще один заключний штрих. Це прийняття  СПРАВЖНЬОГО закону про систему суспільного мовлення, який буде захищати право громадян на достовірну об’єктивну інформацію з вуст громадського мовника.
 
Будучи оптимісткою, я вірю в світле майбутнє своєї держави. І, згадавши вислів Сократа хочу сказати: Заговори до мене, Україно, щоб я тебе побачила!
 
------

Про автора

Маріанна Палагнюк, студентка Тернопільського педагогічного університету ім. В. Гнатюка.
 

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *