Статьи

Питання громадського мовлення в Україні у зв’язку з останніми подіями набуло масового характеру  та важливого значення.  Проблема появи такого ресурсу постала, безумовно,  через заангажованість центральних ЗМІ,  їх підпорядкування певним керівникам,  які самі вирішують, про що має говорити телеканал/радіо/газета і в який спосіб. Така інформаційна війна,  що точилась і точиться в Україні та навколо неї  також призвели до того,  що ми зараз маємо.

По суті ні для кого не секрет, що громадянські чвари виростають на ґрунті того, що навіть у різних куточках нашої країни одна і та ж інформація по-різному подається людям з різних точок зору (і – головне!) не об’єктивних точок зору. Коли Україна зрозуміла, що свобода вибору, свобода голосу є найголовнішою для щастя кожного громадянина,  постала ідея громадського мовлення.

Визначними критеріями , які відрізняють його від інших засобів інформації за даними громадської організації «Світова рада радіо і телебачення» є:  

  • універсальне спрямування програм, тобто для всіх громадян в однаковій мірі.
  • різноманітність і виваженість змісту, жанрів, груп глядачів та слухачів,
  • дистинктивність — програми громадських мовників відрізняються від програм інших мовників кращою якістю, культурно-збагачуючим змістом та високим рівнем новацій.
  • незалежність мовників від політичного та ринкового тиску.

 

На превеликий жаль,  в Україні ми не можемо ототожнювати центральні, регіональні засоби масової інформації з громадським мовленням, адже першочерговою проблемою українських ЗМІ є їх упередженість і необ’єктивність, себто «мені подобається цей політик, я буду говорити про нього тільки хороше і мені все рівно, що він щось робить не так». Така масова позиція призводить до того, що по «одну сторону барикад» ми маємо одне розуміння тієї самої інформації, а по іншу – інше.

 

Звернімося до прикладів наших іноземних колег.

 

Так, у Америці громадське мовлення давно вже стало чи не “першою владою”, в основному це некомерційні радіостанції, які самі продукують інформацію. Їх фінансує значна кількість джерел, але цих коштів не вистачає для нормального функціонування

Взагалі будь-яка країна може називатися успішною, якщо в ній достатня кількість коштів з бюджету йде на розвиток і підтримку громадського мовлення. У сенсі функціонування ситуація у США близька до України, але в Україні така галузь можна сказати не фінансується взагалі і є продуктом діяльності в більшій мірі ентузіастів. Проте, громадське мовлення Америки якраз виконує усі функції, які потрібно:

  • забезпечує громадян об'єктивною інформацією та висвітлює суспільну проблематику;
  • є незалежним від будь-яких адміністративних, релігійних і політичних організацій;
  • у ньому відсутня будь-яка рекламна і комерційна діяльність.

 

ЗМІ Сполучених Штатів у загальнонаціональному масштабі близькі з нами і в тому сенсі, що там рідко розділяється громадська думка і політика. Залежність від провладної верхівки інформаційного простору США є очевидним, тому навіть дослідники Нью-Йоркського університету Родні Бенсон та Метью Паверс займалися цією проблемою, виклавши її у праці: «Громадські медіа і політична залежність».

 

Науковцями встановлено, що мовники, які є найбільш залежними від рекламодавців, мають найвужчий асортимент програм, тому другим важливим критерієм громадського мовлення є його різноплановість. Першочергова увага має бути приділена освіті. Ефірний простір або сторінки друкованого видання мають бути насичені культурно-просвітницькою інформацію і нести в маси культуру свого народу, сприяти розвитку молодих діячів.

 

Яскравим прикладом того, як центральний телеканал є громадським, можна вважати британське BBC. Англійці давно вже більше довіряють йому ніж самій владі

Бі-Бі-Сі встановлює планку для інших британських каналів, популяризуючи нові формати та вкладаючи гроші у високоякісний інформаційні продукти. Підтримка їх незалежності забезпечується Громадською Радою глядачів, які на волонтерській основі щорічно складають звіт про те, чи задовольняє BBC потреби широкого кола людей різного віку і соціального статусу. Телеканал відповідає усім вимогам, які викладаються Королівською Хартією – Royal Charter:

  • сприяють сталому розвитку громадянського суспільства;
  • промотують навчання та просвітництво;
  • стимулюють творчість і розквіт культури;
  • представляють Велику Британію, її народи, регіони та громади на міжнародній арені.

 

Тому BBC є взірцем громадського телебачення, яке підтримується владою, але при цьому не керується нею.

 

Третім і не мало важливим критерієм є паралельна інтеграція в інтернет. BBC став таким телеканалом, що на певному етапі почав online-трансляцію. В Україні ж сталося так, що громадський інтернет – канал став продукувати ефір на телебачення. У вирі останніх подій таким каналом стало Громадське ТБ. Першочергово, саме соціальна активність і прихильність людей призвела до того, що канал став загальнодоступним у інформаційному просторі.

 

Він першим інформував про останні події у ситемі online абсолютно наживо 24 години на добу – це є визначальним для будь-якого громадського мовлення. Лише пряма мова може бути джерелом істинності, і в цьому сенсі радіо та телебачення стоїть на передових засадах. Не випадково їм довіряють більше ніж друкованим виданням.

 

Незаангажованість, повна взаємодія з глядачами, співпраця з найрізноманітнішими представниками суспільства для того, щоб створити адекватну, об’єктивну картину сьогоднішніх подій.

 

Усім цим критерієм відповідає саме Громадське ТБ,  що і призвело до його загальнонаціональної визнаності.

 

Повернімося знову до європейських прикладів. Так, у Франції, Швеції роль громадського мовлення беруть на себе національні ЗМІ. Зокрема, у Франції це "France 2", "France 3" та "La Cinquieme". У Швеції - Шведське телебачення, Шведське радіо, Освітнє мовлення.

 

Натомість в Україні останні 5 років Перший Національний телеканал точно не міг бути прикладом громадського телебачення, адже, коли ефір навіть на 20-30% заповнений продукцією іншої держави, навряд чи можна говорити про національну просвіту. Лише з лютого 2014 року Перший Національний став співпрацювати з Громадським ТБ і непрямо, але наблизився до статусу громадського мовника.

 

Проблемою  Громадського ТБ на даному етапі є те, що він виходить в ефір переважно як політичний канал, але для громадського статусу цього замалу. 22 роки в Україні інформаційники системно ніколи не несли культуру в маси, а тим більш освіту. Для правильного розуміння інформації все це має бути в комплексі. Візьмемо для прикладу хоча б радіо “Свобода”. Де-факто їх ефір можна назвати громадським, бо він відповідає критеріям незалежності, об’єктивності, залучення якомога більшої кількості громадян, подання інформації у прямій мові від різних людей з різними думками і оцінками. Але при цьому майже повністю викинуто з ефіру головну особливість радіо – музику.

 

Безперечно, громадське мовлення повинне не нав’язувати думку народові, а бути посередником між людиною і інформацією, просто подавати факт и, щоб люди самі робили висновки, а не видавали чужі думки за свої

Громадським мовником можна в принципі назвати канал ТВІ, який, на жаль, з 2012 року є лише інтернет-каналом. Такий висновок можна зробити тому, що на цьому каналі працюють незалежні журналісти, які не нав’язують свою думку, а працюють заради народу. Ефір ТВІ є насиченим програмами різного рівня і тематики – від суто політичних до культурно-просвітницьких. Саме у 2010-2012 році, коли канал активно транслювався на ТБ, він виконував функцію громадського провідника. «Вечір з Миколою Княжицьким» допомагав нам зрозуміти політичну, соціальну ситуацію в країні, постійно обговорювались проблеми освітнього, просвітницького рівня . Наприкінці програми до бесіди запрошували українських музикантів, проблема тільки в тому, що до 12 години ночі мало хто досиджував і цей аспект пропускав, але дякувати, що він був.

 

Сьогодні , коли ТВІ працює в інтернеті , ми можемо в режимі нон-стоп слідкувати за останньою інформацією з будь-яких галузей, чути пряму мову істориків, політиків, освітян, музикантів. Канал намагається підтримувати культурних діячів, ставити перед владою такі питання, відповіді на які хоче знати народ. З цих аспектів ТВІ є справжнім посередником між інформацією і людьми, владою і людьми. Не більше і не менше.

 

Звертаючись до проблем сьогоднішнього громадського мовлення наголошую, що воно проходить в Україні тільки етап становлення. Безумовно, в більшості своїй фінансування повністю відсутнє. Тому влада на усіх рівнях повинна приділяти цьому увагу.

 

Повинен підвищитись взаємозв’язок простих громадян з такими ресурсами. Український народ має сам обирати, що він хоче і повинен бачити чи чути. Як говорять на 5 каналі, «відділяти інформаційне зерно від полови». Але відділяти треба не менш важливе від більш важливого, бо будь-яка інформація є важливою, а правду від брехні.

 

Якщо влада хоче отримати довіру народу, вона має допомагати громадським мовникам, а не наказувати їм чи, тим більш, перекривати їм вільний доступ до людей. Якщо люди у 90-100 % масі будуть довіряти таким ЗМІ, то не буде проблеми у владі і країна не буде потерпати від бід 

Тому неодмінною має бути «чистка персоналу»: творець громадського мовлення повинен повністю усвідомлювати, що, коли і навіщо він говорить, бути абсолютним професіоналом, розуміти свою відповідальність перед народом і готовність нести цю відповідальність, якщо знадобиться.

 

Щодо структури громадського мовлення то тут, безумовно, треба брати приклад з наших старших європейських і американських колег. Потрібно розширювати межі інформаційного простору, робити українську культуру і просвітництво загальнодоступним для кожного, знайомити з творчістю українських письменників чи музикантів постійно, врегульовано і якісно.

 

Тож на громадське мовлення покладається велика відповідальність і за сучасної ситуації, воно має нарешті стати «першою владою» і відігравати одну з головних ролей у розбудові нової вільної країни.

 

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

 

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

------------------

Про автора

 Перепелиця Вероніка - студентка II курсу філологічного факультету Донецького національного університету.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Питання громадського мовлення в Україні у зв’язку з останніми подіями набуло масового характеру  та важливого значення.  Проблема появи такого ресурсу постала, безумовно,  через заангажованість центральних ЗМІ,  їх підпорядкування певним керівникам,  які самі вирішують, про що має говорити телеканал/радіо/газета і в який спосіб. Така інформаційна війна,  що точилась і точиться в Україні та навколо неї  також призвели до того,  що ми зараз маємо.

По суті ні для кого не секрет, що громадянські чвари виростають на ґрунті того, що навіть у різних куточках нашої країни одна і та ж інформація по-різному подається людям з різних точок зору (і – головне!) не об’єктивних точок зору. Коли Україна зрозуміла, що свобода вибору, свобода голосу є найголовнішою для щастя кожного громадянина,  постала ідея громадського мовлення.

Визначними критеріями , які відрізняють його від інших засобів інформації за даними громадської організації «Світова рада радіо і телебачення» є:  

  • універсальне спрямування програм, тобто для всіх громадян в однаковій мірі.
  • різноманітність і виваженість змісту, жанрів, груп глядачів та слухачів,
  • дистинктивність — програми громадських мовників відрізняються від програм інших мовників кращою якістю, культурно-збагачуючим змістом та високим рівнем новацій.
  • незалежність мовників від політичного та ринкового тиску.

 

На превеликий жаль,  в Україні ми не можемо ототожнювати центральні, регіональні засоби масової інформації з громадським мовленням, адже першочерговою проблемою українських ЗМІ є їх упередженість і необ’єктивність, себто «мені подобається цей політик, я буду говорити про нього тільки хороше і мені все рівно, що він щось робить не так». Така масова позиція призводить до того, що по «одну сторону барикад» ми маємо одне розуміння тієї самої інформації, а по іншу – інше.

 

Звернімося до прикладів наших іноземних колег.

 

Так, у Америці громадське мовлення давно вже стало чи не “першою владою”, в основному це некомерційні радіостанції, які самі продукують інформацію. Їх фінансує значна кількість джерел, але цих коштів не вистачає для нормального функціонування

Взагалі будь-яка країна може називатися успішною, якщо в ній достатня кількість коштів з бюджету йде на розвиток і підтримку громадського мовлення. У сенсі функціонування ситуація у США близька до України, але в Україні така галузь можна сказати не фінансується взагалі і є продуктом діяльності в більшій мірі ентузіастів. Проте, громадське мовлення Америки якраз виконує усі функції, які потрібно:

  • забезпечує громадян об'єктивною інформацією та висвітлює суспільну проблематику;
  • є незалежним від будь-яких адміністративних, релігійних і політичних організацій;
  • у ньому відсутня будь-яка рекламна і комерційна діяльність.

 

ЗМІ Сполучених Штатів у загальнонаціональному масштабі близькі з нами і в тому сенсі, що там рідко розділяється громадська думка і політика. Залежність від провладної верхівки інформаційного простору США є очевидним, тому навіть дослідники Нью-Йоркського університету Родні Бенсон та Метью Паверс займалися цією проблемою, виклавши її у праці: «Громадські медіа і політична залежність».

 

Науковцями встановлено, що мовники, які є найбільш залежними від рекламодавців, мають найвужчий асортимент програм, тому другим важливим критерієм громадського мовлення є його різноплановість. Першочергова увага має бути приділена освіті. Ефірний простір або сторінки друкованого видання мають бути насичені культурно-просвітницькою інформацію і нести в маси культуру свого народу, сприяти розвитку молодих діячів.

 

Яскравим прикладом того, як центральний телеканал є громадським, можна вважати британське BBC. Англійці давно вже більше довіряють йому ніж самій владі

Бі-Бі-Сі встановлює планку для інших британських каналів, популяризуючи нові формати та вкладаючи гроші у високоякісний інформаційні продукти. Підтримка їх незалежності забезпечується Громадською Радою глядачів, які на волонтерській основі щорічно складають звіт про те, чи задовольняє BBC потреби широкого кола людей різного віку і соціального статусу. Телеканал відповідає усім вимогам, які викладаються Королівською Хартією – Royal Charter:

  • сприяють сталому розвитку громадянського суспільства;
  • промотують навчання та просвітництво;
  • стимулюють творчість і розквіт культури;
  • представляють Велику Британію, її народи, регіони та громади на міжнародній арені.

 

Тому BBC є взірцем громадського телебачення, яке підтримується владою, але при цьому не керується нею.

 

Третім і не мало важливим критерієм є паралельна інтеграція в інтернет. BBC став таким телеканалом, що на певному етапі почав online-трансляцію. В Україні ж сталося так, що громадський інтернет – канал став продукувати ефір на телебачення. У вирі останніх подій таким каналом стало Громадське ТБ. Першочергово, саме соціальна активність і прихильність людей призвела до того, що канал став загальнодоступним у інформаційному просторі.

 

Він першим інформував про останні події у ситемі online абсолютно наживо 24 години на добу – це є визначальним для будь-якого громадського мовлення. Лише пряма мова може бути джерелом істинності, і в цьому сенсі радіо та телебачення стоїть на передових засадах. Не випадково їм довіряють більше ніж друкованим виданням.

 

Незаангажованість, повна взаємодія з глядачами, співпраця з найрізноманітнішими представниками суспільства для того, щоб створити адекватну, об’єктивну картину сьогоднішніх подій.

 

Усім цим критерієм відповідає саме Громадське ТБ,  що і призвело до його загальнонаціональної визнаності.

 

Повернімося знову до європейських прикладів. Так, у Франції, Швеції роль громадського мовлення беруть на себе національні ЗМІ. Зокрема, у Франції це "France 2", "France 3" та "La Cinquieme". У Швеції - Шведське телебачення, Шведське радіо, Освітнє мовлення.

 

Натомість в Україні останні 5 років Перший Національний телеканал точно не міг бути прикладом громадського телебачення, адже, коли ефір навіть на 20-30% заповнений продукцією іншої держави, навряд чи можна говорити про національну просвіту. Лише з лютого 2014 року Перший Національний став співпрацювати з Громадським ТБ і непрямо, але наблизився до статусу громадського мовника.

 

Проблемою  Громадського ТБ на даному етапі є те, що він виходить в ефір переважно як політичний канал, але для громадського статусу цього замалу. 22 роки в Україні інформаційники системно ніколи не несли культуру в маси, а тим більш освіту. Для правильного розуміння інформації все це має бути в комплексі. Візьмемо для прикладу хоча б радіо “Свобода”. Де-факто їх ефір можна назвати громадським, бо він відповідає критеріям незалежності, об’єктивності, залучення якомога більшої кількості громадян, подання інформації у прямій мові від різних людей з різними думками і оцінками. Але при цьому майже повністю викинуто з ефіру головну особливість радіо – музику.

 

Безперечно, громадське мовлення повинне не нав’язувати думку народові, а бути посередником між людиною і інформацією, просто подавати факт и, щоб люди самі робили висновки, а не видавали чужі думки за свої

Громадським мовником можна в принципі назвати канал ТВІ, який, на жаль, з 2012 року є лише інтернет-каналом. Такий висновок можна зробити тому, що на цьому каналі працюють незалежні журналісти, які не нав’язують свою думку, а працюють заради народу. Ефір ТВІ є насиченим програмами різного рівня і тематики – від суто політичних до культурно-просвітницьких. Саме у 2010-2012 році, коли канал активно транслювався на ТБ, він виконував функцію громадського провідника. «Вечір з Миколою Княжицьким» допомагав нам зрозуміти політичну, соціальну ситуацію в країні, постійно обговорювались проблеми освітнього, просвітницького рівня . Наприкінці програми до бесіди запрошували українських музикантів, проблема тільки в тому, що до 12 години ночі мало хто досиджував і цей аспект пропускав, але дякувати, що він був.

 

Сьогодні , коли ТВІ працює в інтернеті , ми можемо в режимі нон-стоп слідкувати за останньою інформацією з будь-яких галузей, чути пряму мову істориків, політиків, освітян, музикантів. Канал намагається підтримувати культурних діячів, ставити перед владою такі питання, відповіді на які хоче знати народ. З цих аспектів ТВІ є справжнім посередником між інформацією і людьми, владою і людьми. Не більше і не менше.

 

Звертаючись до проблем сьогоднішнього громадського мовлення наголошую, що воно проходить в Україні тільки етап становлення. Безумовно, в більшості своїй фінансування повністю відсутнє. Тому влада на усіх рівнях повинна приділяти цьому увагу.

 

Повинен підвищитись взаємозв’язок простих громадян з такими ресурсами. Український народ має сам обирати, що він хоче і повинен бачити чи чути. Як говорять на 5 каналі, «відділяти інформаційне зерно від полови». Але відділяти треба не менш важливе від більш важливого, бо будь-яка інформація є важливою, а правду від брехні.

 

Якщо влада хоче отримати довіру народу, вона має допомагати громадським мовникам, а не наказувати їм чи, тим більш, перекривати їм вільний доступ до людей. Якщо люди у 90-100 % масі будуть довіряти таким ЗМІ, то не буде проблеми у владі і країна не буде потерпати від бід 

Тому неодмінною має бути «чистка персоналу»: творець громадського мовлення повинен повністю усвідомлювати, що, коли і навіщо він говорить, бути абсолютним професіоналом, розуміти свою відповідальність перед народом і готовність нести цю відповідальність, якщо знадобиться.

 

Щодо структури громадського мовлення то тут, безумовно, треба брати приклад з наших старших європейських і американських колег. Потрібно розширювати межі інформаційного простору, робити українську культуру і просвітництво загальнодоступним для кожного, знайомити з творчістю українських письменників чи музикантів постійно, врегульовано і якісно.

 

Тож на громадське мовлення покладається велика відповідальність і за сучасної ситуації, воно має нарешті стати «першою владою» і відігравати одну з головних ролей у розбудові нової вільної країни.

 

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

 

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

------------------

Про автора

 Перепелиця Вероніка - студентка II курсу філологічного факультету Донецького національного університету.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *