Статьи
Громадське мовлення існує в 29 європейських державах, прямо визнається і регулюється законами в 17 країнах Європи, найбільш поширене в Великобританії, Данії, Німеччині, Ірландії, Італії, Іспанії, Мальті, Нідерландах, Швеції, Норвегії. На якій стадії українське громадське телебачення? Ембріон. Чи є в нього майбутнє? Беззаперечно. Але спершу громадське мовлення має пройти всі стадії дорослішання і стати зрілою складовою нашої країни.
 
Народження
 
Громадське мовлення в Україні знаходиться на стадії зародження. Цей процес не міг не статися, адже в суспільстві на це є запит. Рейтинги «Hromadske.tv» (яке, до речі, було засновано у листопаді 2013 року) цьому яскраве підтвердження. Тиждень трансляцій «Громадського» на Першому національному позначився зростанням частки державного телебачення в загальному телепросторі. За час демонстрації (з 28 лютого по 4 березня 2014 року) програм «Громадського» рейтинг «Першого національного» зріс на 144 %, а частка на 158 %.
 
«Hromadske.tv» – це спільний проект українських журналістів, які ставили перед собою мету – створити громадське медіа, завданням якого буде об’єктивне та неупереджене інформування про важливі громадсько-політичні, економічні, культурні, соціальні процеси без цензури, в умовах прозорого фінансування та звітування.
 
Серед журналістів, які входять у склад програмної ради – Мустафа Найєм, Дмитро Гнап, Сергій Андрушко, Юлія Банкова. Головою програмної ради є Роман Скрипін.
 
Команда «Hromadske.tv» активно проявила себе під час подій Євромайдану, зробивши стрімкі кроки для свого дорослішання.
Щодо сусідньої РФ, громадське телебачення Росії «ОТР» офіційно розпочало мовлення 19 травня 2013 року. Його можна вважати нашим однолітком... Новий, як виявилось успішний формат мовлення в Росії запропонував незалежний інформаційний канал «Дождь», який на сьогодні є дійсно об’єктивним ЗМІ (у світлі нещодавніх подій в Україні). Але це інша тема. Зараз щодо періоду «дитинства» громадського мовлення.
 
Дитинство
 
Для того, щоб стати повноцінною дитиною, українським громадським телебаченням мають піклуватися та доглядати його «батьки» – засновники. «Хрещеними батьками» громадського мовлення має все ж таки стати новообрана українська  влада. Вона повинна принаймні вивчити можливість виділення коштів на національному та регіональному рівнях для цього напрямку. Держава має сприяти розвитку громадського мовлення: надання ліцензії поза «аукціоном»;  включення в регіональний цифровий мультиплекс; низькі тарифи на послуги провайдера цифрового мультиплексу; можливість надання бюджетного фінансування.
 
Якщо зазирнути до європейського досвіду громадського телебачення, то в період «дитинства» його програми повинні вже відповідати таким вимогам:
  • передачі розважального характеру мають складати не більше 20% загального обсягу мовлення;
  • Національна рада визначає критерії відношення передач до розважального чи інформаційного жанрів;
  • власне виробництво має складати не менш 50% загального обсягу мовлення;
  • не менш двох годин добового мовлення в проміжках часу між 06.00 і 23.00 мають складати інформаційні передачі загальнодержавного, місцевого чи регіонального значення;
  • в програмах громадського мовлення забороняється здійснення політичної агітації.

Пройшовши принаймні ці вимоги можна подорослішати й перейти до наступної стадії розвитку.

 Юність
 
Французьке телебачення пережило дитинство. «France Television» грає роль громадського телебачення, яке було створено в 1989 році. Фінансується з внесків власників телевізорів. В 2009 році країна прийняла закон про поступову відмову від реклами на громадському телебаченні. Голову «France Television» визначає президент Франції, який після цього затверджується у двох палатах парламенту.
Сьогодні, як і в інших країнах Західної Європи громадське мовлення, яке частково фінансується державою, стикається з певними економічними труднощами, викликаними конкуренцією з комерційними ЗМІ. Тим не менш, роль громадського телебачення залишається важливою.
 
Сучасне європейське телебачення слабко відрізняється від комерційних каналів. «France Television» тому в приклад. Звичайний глядач, який дивиться програми у вечірній прайм-тайм, зможе відрізнити громадське мовлення від комерційного хіба що відсутністю реклами. При цьому, багато глядачів, з різних причин, вважають відсутність реклами, скоріше, мінусом. Що не скажеш про українського телеглядача, який втомився від неякісної рекламної продукції, якої дуже багато.
 
Зрілість
 
В цьому віковому періоді доцільним було б пригадати досвід Німеччини, Фінляндії та США.
 
Німеччина має кілька телерадіокомпаній, в яких офіційна назва – «громадсько-правові». «ARD» – перша. Вона була заснована у 1950 році за розпорядженням окупаційної влади. Зараз до неї входить «Das Erste» («Перший канал») та «Deutsche Welle» («Німецька хвиля»). Друге німецьке телебачення, яке також відноситься до категорії громадських – «ZDF», засноване трохи пізніше, в 1961 році. Всі ці канали фінансуються, здебільшого, за рахунок глядачів (приблизно €18 у місяць з домогосподарства).
 
Обсяг реклами в громадському телебаченні Німеччини обмежений: тільки до 20 години вечора по буднях і максимум 20 хвилин в день.
Керівництво громадських каналів визначається на рік, може бути переобраним тільки ще на один, загальними зборами. На них присутні керівники підрозділів компаній громадського мовлення, а також представники федеральної влади.
 
Унікальну модель національного суспільного мовлення створила Фінляндія. В період становлення національної системи мовлення, країна переживала економічні труднощі, викликані необхідністю виплачувати післявійскові репарації СРСР. Ресурсів аудиторії було недостатньо для організації традиційної системи фінансування суспільного мовника «Yleisradio». З’явилась «фінська модель» фінансування суспільного ТБ: поряд з «Yleisradio» в 1957 р. держава дозволила діяльність комерційної телекомпанії «Mainos –TV», яка орендувала час для трансляції своїх програм. Головним джерелом доходів у «Mainos –TV» була реклама. За можливість використовувати канали «Yleisradio» комерційне «Mainos –TV» виплачувало громадському мовнику фіксовані 15 % від своїх рекламних доходів. Але навіть і після того, як Mainos -TV отримала ліцензію на власний канал, система її виплат громадському мовнику була збережена. Згідно законодавству Фінляндії сьогодні ця плата носить назву «виплати громадській телерадіослужбі», і становить 24 % всіх доходів «Yleisradio». Це дійсно унікальний випадок, коли реклама використовується для фінансування суспільного мовлення, однак до нього не входить.
 
Як не дивно, громадське телебачення у США не зовсім популярне. Громадська компанія «PBS» була створена в 1969 році. Вона належить корпорації суспільного телерадіомовлення «СPB», яка здебільшого фінансує освітні програми. Головні джерела доходу – спонсорство та внески телеглядачів. Частка надходжень від влади дуже мала. Щоправда, в деяких штатах (Меріленд, Міннесота і Південна Кароліна) громадське телебачення повністю фінансується за рахунок коштів місцевої влади. Рада директорів «PBS» включає 27 чоловік: 14 професійних директорів (глави телекомпаній, які обираються шляхом загального голосування), 12 генеральних директорів (від громадськості), які обираються радою професійних директорів. Усі члени ради директорів займають свою посаду протягом трьох років, не отримуючи за це заробітну плату. В Україні, прожити три роки без зарплатні, чесно кажучи, важко. Тільки ініціативні люди, які заради своєї ідеї підуть на все, можуть довести українське громадське телебачення до якісного зрілого віку. На це потрібен, в першу чергу, час.
 
Довгожитель
 
Японське громадське мовлення існує вже давно. Це довгожитель. Йому в цьому році виповниться 88 років. В Японії головною громадською компаніє є «NHK». Вона фінансується за рахунок обов’язкових внесків з домогосподарств. Створена за зразком «BBC». Довгожитель живе без реклами, а висвітлення політики має бути об’єктивним. До того ж, «NNK» зобов’язана попереджати щодо всіх природних катастроф. Правління складається з 12 чоловік, яких призначає прем’єр-міністр і затверджує парламент.
 
Старт громадського телебачення в Україні відбувся лише на 22 рік її незалежності. Об’єктивно ми відстаємо від інших краї. Наприклад, Британська мовна корпорація була заснована в 1922 році. Фінансується з ліцензійних внесків, сплачених усіма власниками телеприймачів країни, незалежно від того дивляться вони канали «BBC» чи ні. Внесок визначається урядом та схвалюється парламентом.
 
Якщо згадати 90-і роки «ВВС» дуже критикували за розважальні програми низької якості. Після цього воно кардинально змінилось: новини, громадсько-політичні програми, документальні фільми. Здавалося – все на краще, та результатом такої політики став різкий спад аудиторії  - з 50% доли до 30%. Крім того, класичне опитування громадськості, яке «ВВС» проводить щороку показав, що 64% глядачів не отримають достатньо цінностей за свої гроші.
 
Тому в 2000-х роках офіційно заявили, що будуть боротись за рейтинги за допомогою розважальних програм. І хоча аудиторія в умовах високої конкуренції не зросла, в співвідношення ціни та якості.
 
В громадському телебаченні Україна відстає від Великобританії на 91 рік. Воно, в порівнянні з нашим зародком, вже похилого віку. Так склалося. Історія не знає умовних нахилів.
 
«Інформувати, просвіщати, розважати». Це досить популярне гасло громадського мовлення. Європейські країни в різні часи використовували різні його частини
З 1945 по 1985 рік громадське телебачення, як правило, було направлено на інформування та просвіту. Але потреби суспільства це не задовольнило. Наприклад, коли в Великобританії почали з’являтись комерційні розважальні канали, аудиторія громадських каналів за п’ять років зменшилась вдвічі. Це дуже вплинуло на канал «ВВС», який почав розбавляти ефіри розважальними програмами… Дивлячись на світовий досвід «дорослішання» громадського мовлення хочеться, щоб за деякий час, Україна теж створила повноцінну «дитину», якою б всі пишалися, ставили в приклад і любили.
 
Публикация подготовлена для интернет-издания unuj.org в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua
 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.
Громадське мовлення існує в 29 європейських державах, прямо визнається і регулюється законами в 17 країнах Європи, найбільш поширене в Великобританії, Данії, Німеччині, Ірландії, Італії, Іспанії, Мальті, Нідерландах, Швеції, Норвегії. На якій стадії українське громадське телебачення? Ембріон. Чи є в нього майбутнє? Беззаперечно. Але спершу громадське мовлення має пройти всі стадії дорослішання і стати зрілою складовою нашої країни.
 
Народження
 
Громадське мовлення в Україні знаходиться на стадії зародження. Цей процес не міг не статися, адже в суспільстві на це є запит. Рейтинги «Hromadske.tv» (яке, до речі, було засновано у листопаді 2013 року) цьому яскраве підтвердження. Тиждень трансляцій «Громадського» на Першому національному позначився зростанням частки державного телебачення в загальному телепросторі. За час демонстрації (з 28 лютого по 4 березня 2014 року) програм «Громадського» рейтинг «Першого національного» зріс на 144 %, а частка на 158 %.
 
«Hromadske.tv» – це спільний проект українських журналістів, які ставили перед собою мету – створити громадське медіа, завданням якого буде об’єктивне та неупереджене інформування про важливі громадсько-політичні, економічні, культурні, соціальні процеси без цензури, в умовах прозорого фінансування та звітування.
 
Серед журналістів, які входять у склад програмної ради – Мустафа Найєм, Дмитро Гнап, Сергій Андрушко, Юлія Банкова. Головою програмної ради є Роман Скрипін.
 
Команда «Hromadske.tv» активно проявила себе під час подій Євромайдану, зробивши стрімкі кроки для свого дорослішання.
Щодо сусідньої РФ, громадське телебачення Росії «ОТР» офіційно розпочало мовлення 19 травня 2013 року. Його можна вважати нашим однолітком... Новий, як виявилось успішний формат мовлення в Росії запропонував незалежний інформаційний канал «Дождь», який на сьогодні є дійсно об’єктивним ЗМІ (у світлі нещодавніх подій в Україні). Але це інша тема. Зараз щодо періоду «дитинства» громадського мовлення.
 
Дитинство
 
Для того, щоб стати повноцінною дитиною, українським громадським телебаченням мають піклуватися та доглядати його «батьки» – засновники. «Хрещеними батьками» громадського мовлення має все ж таки стати новообрана українська  влада. Вона повинна принаймні вивчити можливість виділення коштів на національному та регіональному рівнях для цього напрямку. Держава має сприяти розвитку громадського мовлення: надання ліцензії поза «аукціоном»;  включення в регіональний цифровий мультиплекс; низькі тарифи на послуги провайдера цифрового мультиплексу; можливість надання бюджетного фінансування.
 
Якщо зазирнути до європейського досвіду громадського телебачення, то в період «дитинства» його програми повинні вже відповідати таким вимогам:
  • передачі розважального характеру мають складати не більше 20% загального обсягу мовлення;
  • Національна рада визначає критерії відношення передач до розважального чи інформаційного жанрів;
  • власне виробництво має складати не менш 50% загального обсягу мовлення;
  • не менш двох годин добового мовлення в проміжках часу між 06.00 і 23.00 мають складати інформаційні передачі загальнодержавного, місцевого чи регіонального значення;
  • в програмах громадського мовлення забороняється здійснення політичної агітації.

Пройшовши принаймні ці вимоги можна подорослішати й перейти до наступної стадії розвитку.

 Юність
 
Французьке телебачення пережило дитинство. «France Television» грає роль громадського телебачення, яке було створено в 1989 році. Фінансується з внесків власників телевізорів. В 2009 році країна прийняла закон про поступову відмову від реклами на громадському телебаченні. Голову «France Television» визначає президент Франції, який після цього затверджується у двох палатах парламенту.
Сьогодні, як і в інших країнах Західної Європи громадське мовлення, яке частково фінансується державою, стикається з певними економічними труднощами, викликаними конкуренцією з комерційними ЗМІ. Тим не менш, роль громадського телебачення залишається важливою.
 
Сучасне європейське телебачення слабко відрізняється від комерційних каналів. «France Television» тому в приклад. Звичайний глядач, який дивиться програми у вечірній прайм-тайм, зможе відрізнити громадське мовлення від комерційного хіба що відсутністю реклами. При цьому, багато глядачів, з різних причин, вважають відсутність реклами, скоріше, мінусом. Що не скажеш про українського телеглядача, який втомився від неякісної рекламної продукції, якої дуже багато.
 
Зрілість
 
В цьому віковому періоді доцільним було б пригадати досвід Німеччини, Фінляндії та США.
 
Німеччина має кілька телерадіокомпаній, в яких офіційна назва – «громадсько-правові». «ARD» – перша. Вона була заснована у 1950 році за розпорядженням окупаційної влади. Зараз до неї входить «Das Erste» («Перший канал») та «Deutsche Welle» («Німецька хвиля»). Друге німецьке телебачення, яке також відноситься до категорії громадських – «ZDF», засноване трохи пізніше, в 1961 році. Всі ці канали фінансуються, здебільшого, за рахунок глядачів (приблизно €18 у місяць з домогосподарства).
 
Обсяг реклами в громадському телебаченні Німеччини обмежений: тільки до 20 години вечора по буднях і максимум 20 хвилин в день.
Керівництво громадських каналів визначається на рік, може бути переобраним тільки ще на один, загальними зборами. На них присутні керівники підрозділів компаній громадського мовлення, а також представники федеральної влади.
 
Унікальну модель національного суспільного мовлення створила Фінляндія. В період становлення національної системи мовлення, країна переживала економічні труднощі, викликані необхідністю виплачувати післявійскові репарації СРСР. Ресурсів аудиторії було недостатньо для організації традиційної системи фінансування суспільного мовника «Yleisradio». З’явилась «фінська модель» фінансування суспільного ТБ: поряд з «Yleisradio» в 1957 р. держава дозволила діяльність комерційної телекомпанії «Mainos –TV», яка орендувала час для трансляції своїх програм. Головним джерелом доходів у «Mainos –TV» була реклама. За можливість використовувати канали «Yleisradio» комерційне «Mainos –TV» виплачувало громадському мовнику фіксовані 15 % від своїх рекламних доходів. Але навіть і після того, як Mainos -TV отримала ліцензію на власний канал, система її виплат громадському мовнику була збережена. Згідно законодавству Фінляндії сьогодні ця плата носить назву «виплати громадській телерадіослужбі», і становить 24 % всіх доходів «Yleisradio». Це дійсно унікальний випадок, коли реклама використовується для фінансування суспільного мовлення, однак до нього не входить.
 
Як не дивно, громадське телебачення у США не зовсім популярне. Громадська компанія «PBS» була створена в 1969 році. Вона належить корпорації суспільного телерадіомовлення «СPB», яка здебільшого фінансує освітні програми. Головні джерела доходу – спонсорство та внески телеглядачів. Частка надходжень від влади дуже мала. Щоправда, в деяких штатах (Меріленд, Міннесота і Південна Кароліна) громадське телебачення повністю фінансується за рахунок коштів місцевої влади. Рада директорів «PBS» включає 27 чоловік: 14 професійних директорів (глави телекомпаній, які обираються шляхом загального голосування), 12 генеральних директорів (від громадськості), які обираються радою професійних директорів. Усі члени ради директорів займають свою посаду протягом трьох років, не отримуючи за це заробітну плату. В Україні, прожити три роки без зарплатні, чесно кажучи, важко. Тільки ініціативні люди, які заради своєї ідеї підуть на все, можуть довести українське громадське телебачення до якісного зрілого віку. На це потрібен, в першу чергу, час.
 
Довгожитель
 
Японське громадське мовлення існує вже давно. Це довгожитель. Йому в цьому році виповниться 88 років. В Японії головною громадською компаніє є «NHK». Вона фінансується за рахунок обов’язкових внесків з домогосподарств. Створена за зразком «BBC». Довгожитель живе без реклами, а висвітлення політики має бути об’єктивним. До того ж, «NNK» зобов’язана попереджати щодо всіх природних катастроф. Правління складається з 12 чоловік, яких призначає прем’єр-міністр і затверджує парламент.
 
Старт громадського телебачення в Україні відбувся лише на 22 рік її незалежності. Об’єктивно ми відстаємо від інших краї. Наприклад, Британська мовна корпорація була заснована в 1922 році. Фінансується з ліцензійних внесків, сплачених усіма власниками телеприймачів країни, незалежно від того дивляться вони канали «BBC» чи ні. Внесок визначається урядом та схвалюється парламентом.
 
Якщо згадати 90-і роки «ВВС» дуже критикували за розважальні програми низької якості. Після цього воно кардинально змінилось: новини, громадсько-політичні програми, документальні фільми. Здавалося – все на краще, та результатом такої політики став різкий спад аудиторії  - з 50% доли до 30%. Крім того, класичне опитування громадськості, яке «ВВС» проводить щороку показав, що 64% глядачів не отримають достатньо цінностей за свої гроші.
 
Тому в 2000-х роках офіційно заявили, що будуть боротись за рейтинги за допомогою розважальних програм. І хоча аудиторія в умовах високої конкуренції не зросла, в співвідношення ціни та якості.
 
В громадському телебаченні Україна відстає від Великобританії на 91 рік. Воно, в порівнянні з нашим зародком, вже похилого віку. Так склалося. Історія не знає умовних нахилів.
 
«Інформувати, просвіщати, розважати». Це досить популярне гасло громадського мовлення. Європейські країни в різні часи використовували різні його частини
З 1945 по 1985 рік громадське телебачення, як правило, було направлено на інформування та просвіту. Але потреби суспільства це не задовольнило. Наприклад, коли в Великобританії почали з’являтись комерційні розважальні канали, аудиторія громадських каналів за п’ять років зменшилась вдвічі. Це дуже вплинуло на канал «ВВС», який почав розбавляти ефіри розважальними програмами… Дивлячись на світовий досвід «дорослішання» громадського мовлення хочеться, щоб за деякий час, Україна теж створила повноцінну «дитину», якою б всі пишалися, ставили в приклад і любили.
 
Публикация подготовлена для интернет-издания unuj.org в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MEMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua
 
Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *