Статьи

 «Звичайно, існує» - ствердите Ви. Навіть зможете мене послати. На веб-сторінку «hromadske.tv». І на цьому можна було б ставити крапку. Адже «Громадське ТБ» не лише існує, а й працює і розвивається. Ви маєте рацію, а я отримую цілком логічну і точну відповідь.

Але припустімо, що я мав на увазі не те, звичне нам, «Громадське». Сьогодні хочу поговорити про феномен громадського, чи то пак, суспільного мовлення, яке вже давно стало еталоном багатьох світових ЗМІ. 
 
Аналізуючи те, що я прочитав на «Вікіпедії», громадське мовлення – це такий різновид аудіовізуального ЗМІ, який суспільству служить, йому звітує і, у свою чергу, отримує від того-ж таки суспільства фінансування, тобто стільки коштів, скільки необхідно для повноцінної діяльності засобу масової комунікації.
 
Принципами подібного ЗМК мають бути: 
незалежність від конкретних осіб чи груп та їхніх інтересів, 
універсальність (для кожного потенційного реципієнта теми, висвітлені мовником, повинні бути актуальними), 
різноманітність програм, 
виваженість 
висока якість продукції. 
 
Зрозуміло, що «громадські журналісти» мусять дотримуватися й усіх загальножурналістських принципів і стандартів (таких, як правдивість інформації, її достовірність тощо).
 
Протягом останнього часу виникло кілька мовників, які позиціонують себе як громадські. Між ними «Громадське ТБ», «Громадське радіо», «Гром ТВ»… і не слід забувати про «Перший національний», бо саме він настільки просякнутий громадськістю, як виловлений із річки рушник – водою…
 
Варто почати з Національної телекомпанії України (НТКУ). Це - найстаріше «суспільне мовлення» в Україні. Та чи справді суспільне?
100% витрат НТКУ фінансують громадяни нашої держави. Іноді НТКУ звітує про свою роботу. Безперечно, служить суспільству. Щоправда, якому ж суспільству вона служить – це вже інше, риторичне запитання. 
 
Більше того! НТКУ є найуніверсальнішим із всіх українських ЗМІ. У кожному віддаленому селі антена «ловить» лише один канал – «Перший». А крім цього, вагомим аргументом його «суспільності» є різноманіття контенту і спрямованість на всіх громадян: канал виважено орієнтується на якомога більшу аудиторію. І малюк, і пенсіонер завжди знайдуть щось цікаве та актуальне: від «Вечірньої казки», радянських мультфільмів і низькопробних концертів аж до засідань Верховної Ради і серйозних аналітичних програм. Але основними недоліками НТКУ є: її повна залежність від державних органів (замість об’єктивного висвітлення фактів), низька якість продукції (крім «шапок» програм на каналі нічого не змінилося упродовж мого свідомого життя) та маніпуляції аудиторією за допомогою подачі неправдивої інформації (достатньо згадати реакцію НТКУ на події нещодавньої революції). За своєю суттю НТКУ є старим, ще радянським засобом масового ідеологічного зомбування, щоправда, зі зміненою назвою. НТКУ можна порівняти хіба із страшною беззубою бабою, одягненою у новий костюм. Вона ще дихає, рухається, працює, та жити їй залишилося недовго. На жаль, НТКУ зараз є у такому стані. Та маю надію, що невдовзі вона (найімовірніше – із допомогою Зураба Аласанії) самознищиться і народить із власного попелу нового, молодого фенікса – суспільне мовлення.
 
«Громадське ТБ». Організоване спільними зусиллями народу України. Через проект «Велика ідея» ініціатори-журналісти зібрали необхідні кошти пожертвами громадян протягом досить короткого часу. На решту потрібної суми будуть гранти. 
Начебто і назва цього ЗМК змушує стверджувати, що він громадський, і якість контенту на каналі вища, ніж багато програм сучасного українського телебачення. Та найголовніше: «Громадське ТБ» - об’єктивний ЗМІ. У його ефірі мають змогу виступити всі охочі. Змістової цензури (принаймні, дотепер) на каналі не було. Багато он-лайн «стрімів» з місця подій, мінімум коментарів… Переважає подача фактів. Висновки робить глядач, а не ведучий. Щоденний аналіз ситуації, часта присутність в ефірі лідерів громадської думки і компетентних у різних сферах осіб – беззаперечні досягнення «Громадського». Саме так має працювати суспільне мовлення. На перший погляд воно ідеальне.
 
Але якщо спробувати знайти недоліки? Першим з них буде недоступність інтернет-телебачення левовій частці українців. Адже інтернетом користується молодь, і ще незначний відсоток людей середнього й старшого віку, та й більшість з них – високоосвічена еліта, інтелігенція. Всі інші мають змогу насолодитися щоденною кількагодинною трансляцією «Громадського» на «Першому». Інша проблема полягає у тому, що дотепер «Громадське ТБ» висвітлювало лише політичні, суспільнозначимі і навколополітичні теми. Потрібно розвивати культурну тематику, започатковувати дитячі, освітні, історичні, економічні, розважальні, інші програми. Грубо кажучи, необхідно розвивати різноманіття контенту. Мені здалося, що цільова аудиторія «Громадського ТБ» - це лише соціально активна частина населення й інтелектуали. А справжнє суспільне мовлення має орієнтуватися на кожного без вийнятку. Тому необхідно його «вилікувати» від цих «хвороб». 
 
Звичайно, «Громадське ТБ» розпочало роботу майже одночасно із початком великої революції. Три місяці вся увага громадян була сконцетрована на подіях у Києві. Майже одразу після перемоги Майдану, увага людства зосередилася на кримській «анексії». Часу на впровадження ефірів про культуру колектив «Громадського ТБ» не мав. Але маю надію, що воно й справді з часом набуде всіх тих рис суспільного мовлення, якого йому бракує.
 
«Гром ТВ» - ще одне онлайн-телебачення, яке потроху вмирає, заглушене «Громадським ТБ». Якщо проаналізувати, то «Гром ТВ» так і не стало громадським мовленням, оскільки спектр сфер, які розглядав мовник, не є достатньо широким. Єдине, за що можна похвалити «Гром ТВ» –цикл журналістських розслідувань.
 
«Громадське радіо» виступає громадським аудіальним ЗМК. За форматом це – розмовна інтернет-радіостанція. Основний недолік – недостатня інформованість суспільства про даний ЗМК. Зокрема тому, що на станом на зараз радіостанція працює лише в мережі Інтернет, а отже, недоступна широкому загалу. Хоча, якщо радіо зможе виходити на радіохвилях, його чекатиме така ж популярність, як і «Громадського ТБ». І хоч радіостанція є спадкоємицею «Громадського радіо» О. Кривенка, та я плекаю надію: тільки б її не спіткала доля першого «Громадського радіо».
 
Тож я приходжу до висновку, що справжнього громадського мовлення в Україні сьогодні немає. Кожен з тих ЗМК, які позиціонують себе як громадські, має деякі ознаки і риси громадського мовника, але водночас не має інших. Тому їх можна охарактеризувати як квазігромадські. Але шляхом поступового вдосконалення можна зробити з кожного із них справжнє суспільне мовлення, на кшталт всесвітньовідомих громадських ЗМІ інших держав. Основне – не залишатися на місці. Це зрозуміли ще стародавні римляни. Навіть склали про це сентенцію: Non progredi – regredi.
 
Публикация подготовлена для интернет-издания Главное в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

 «Звичайно, існує» - ствердите Ви. Навіть зможете мене послати. На веб-сторінку «hromadske.tv». І на цьому можна було б ставити крапку. Адже «Громадське ТБ» не лише існує, а й працює і розвивається. Ви маєте рацію, а я отримую цілком логічну і точну відповідь.

Але припустімо, що я мав на увазі не те, звичне нам, «Громадське». Сьогодні хочу поговорити про феномен громадського, чи то пак, суспільного мовлення, яке вже давно стало еталоном багатьох світових ЗМІ. 
 
Аналізуючи те, що я прочитав на «Вікіпедії», громадське мовлення – це такий різновид аудіовізуального ЗМІ, який суспільству служить, йому звітує і, у свою чергу, отримує від того-ж таки суспільства фінансування, тобто стільки коштів, скільки необхідно для повноцінної діяльності засобу масової комунікації.
 
Принципами подібного ЗМК мають бути: 
незалежність від конкретних осіб чи груп та їхніх інтересів, 
універсальність (для кожного потенційного реципієнта теми, висвітлені мовником, повинні бути актуальними), 
різноманітність програм, 
виваженість 
висока якість продукції. 
 
Зрозуміло, що «громадські журналісти» мусять дотримуватися й усіх загальножурналістських принципів і стандартів (таких, як правдивість інформації, її достовірність тощо).
 
Протягом останнього часу виникло кілька мовників, які позиціонують себе як громадські. Між ними «Громадське ТБ», «Громадське радіо», «Гром ТВ»… і не слід забувати про «Перший національний», бо саме він настільки просякнутий громадськістю, як виловлений із річки рушник – водою…
 
Варто почати з Національної телекомпанії України (НТКУ). Це - найстаріше «суспільне мовлення» в Україні. Та чи справді суспільне?
100% витрат НТКУ фінансують громадяни нашої держави. Іноді НТКУ звітує про свою роботу. Безперечно, служить суспільству. Щоправда, якому ж суспільству вона служить – це вже інше, риторичне запитання. 
 
Більше того! НТКУ є найуніверсальнішим із всіх українських ЗМІ. У кожному віддаленому селі антена «ловить» лише один канал – «Перший». А крім цього, вагомим аргументом його «суспільності» є різноманіття контенту і спрямованість на всіх громадян: канал виважено орієнтується на якомога більшу аудиторію. І малюк, і пенсіонер завжди знайдуть щось цікаве та актуальне: від «Вечірньої казки», радянських мультфільмів і низькопробних концертів аж до засідань Верховної Ради і серйозних аналітичних програм. Але основними недоліками НТКУ є: її повна залежність від державних органів (замість об’єктивного висвітлення фактів), низька якість продукції (крім «шапок» програм на каналі нічого не змінилося упродовж мого свідомого життя) та маніпуляції аудиторією за допомогою подачі неправдивої інформації (достатньо згадати реакцію НТКУ на події нещодавньої революції). За своєю суттю НТКУ є старим, ще радянським засобом масового ідеологічного зомбування, щоправда, зі зміненою назвою. НТКУ можна порівняти хіба із страшною беззубою бабою, одягненою у новий костюм. Вона ще дихає, рухається, працює, та жити їй залишилося недовго. На жаль, НТКУ зараз є у такому стані. Та маю надію, що невдовзі вона (найімовірніше – із допомогою Зураба Аласанії) самознищиться і народить із власного попелу нового, молодого фенікса – суспільне мовлення.
 
«Громадське ТБ». Організоване спільними зусиллями народу України. Через проект «Велика ідея» ініціатори-журналісти зібрали необхідні кошти пожертвами громадян протягом досить короткого часу. На решту потрібної суми будуть гранти. 
Начебто і назва цього ЗМК змушує стверджувати, що він громадський, і якість контенту на каналі вища, ніж багато програм сучасного українського телебачення. Та найголовніше: «Громадське ТБ» - об’єктивний ЗМІ. У його ефірі мають змогу виступити всі охочі. Змістової цензури (принаймні, дотепер) на каналі не було. Багато он-лайн «стрімів» з місця подій, мінімум коментарів… Переважає подача фактів. Висновки робить глядач, а не ведучий. Щоденний аналіз ситуації, часта присутність в ефірі лідерів громадської думки і компетентних у різних сферах осіб – беззаперечні досягнення «Громадського». Саме так має працювати суспільне мовлення. На перший погляд воно ідеальне.
 
Але якщо спробувати знайти недоліки? Першим з них буде недоступність інтернет-телебачення левовій частці українців. Адже інтернетом користується молодь, і ще незначний відсоток людей середнього й старшого віку, та й більшість з них – високоосвічена еліта, інтелігенція. Всі інші мають змогу насолодитися щоденною кількагодинною трансляцією «Громадського» на «Першому». Інша проблема полягає у тому, що дотепер «Громадське ТБ» висвітлювало лише політичні, суспільнозначимі і навколополітичні теми. Потрібно розвивати культурну тематику, започатковувати дитячі, освітні, історичні, економічні, розважальні, інші програми. Грубо кажучи, необхідно розвивати різноманіття контенту. Мені здалося, що цільова аудиторія «Громадського ТБ» - це лише соціально активна частина населення й інтелектуали. А справжнє суспільне мовлення має орієнтуватися на кожного без вийнятку. Тому необхідно його «вилікувати» від цих «хвороб». 
 
Звичайно, «Громадське ТБ» розпочало роботу майже одночасно із початком великої революції. Три місяці вся увага громадян була сконцетрована на подіях у Києві. Майже одразу після перемоги Майдану, увага людства зосередилася на кримській «анексії». Часу на впровадження ефірів про культуру колектив «Громадського ТБ» не мав. Але маю надію, що воно й справді з часом набуде всіх тих рис суспільного мовлення, якого йому бракує.
 
«Гром ТВ» - ще одне онлайн-телебачення, яке потроху вмирає, заглушене «Громадським ТБ». Якщо проаналізувати, то «Гром ТВ» так і не стало громадським мовленням, оскільки спектр сфер, які розглядав мовник, не є достатньо широким. Єдине, за що можна похвалити «Гром ТВ» –цикл журналістських розслідувань.
 
«Громадське радіо» виступає громадським аудіальним ЗМК. За форматом це – розмовна інтернет-радіостанція. Основний недолік – недостатня інформованість суспільства про даний ЗМК. Зокрема тому, що на станом на зараз радіостанція працює лише в мережі Інтернет, а отже, недоступна широкому загалу. Хоча, якщо радіо зможе виходити на радіохвилях, його чекатиме така ж популярність, як і «Громадського ТБ». І хоч радіостанція є спадкоємицею «Громадського радіо» О. Кривенка, та я плекаю надію: тільки б її не спіткала доля першого «Громадського радіо».
 
Тож я приходжу до висновку, що справжнього громадського мовлення в Україні сьогодні немає. Кожен з тих ЗМК, які позиціонують себе як громадські, має деякі ознаки і риси громадського мовника, але водночас не має інших. Тому їх можна охарактеризувати як квазігромадські. Але шляхом поступового вдосконалення можна зробити з кожного із них справжнє суспільне мовлення, на кшталт всесвітньовідомих громадських ЗМІ інших держав. Основне – не залишатися на місці. Це зрозуміли ще стародавні римляни. Навіть склали про це сентенцію: Non progredi – regredi.
 
Публикация подготовлена для интернет-издания Главное в рамках конкурса журналистских материалов об общественном вещании, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 
Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *