Статьи

— Опитування викликає чимало зауважень. Перш за все, професійного характеру, — починає Ірина Бекешкіна, соціологиня і директорка фонду «Демократичні ініціативи». Ми надіслали їй оригінал анкети, яку отримали 2000 школярів по всій Україні, і яка наробила шаленого галасу по всьому Фейсбуку.

 

(Ви теж можете завантажити для ознайомлення чи аналізу оригінали анкети для 7-9 та 11 класів) 

 

Питання для анкети розроблювали представники програми MYMEDIA (фінансується урядом Данії), а проводив дослідження центр «СоціоІнформ».

— Наш центр, отримав практично готову анкету. Ми не були її авторами. І вносили мінімальні зміни, бо не хотіли втручатися у задум замовників, — пояснює Наталія Зайцева-Чіпак, директорка «СоціоІнформу».

Майкл Андерсен, директор MYMEDIA підтверджує, що вони надали соціологам перелік питань, які їх цікавили. Але правки у них вносити можна було. І це робилося. Зокрема, врахували зауваження, які отримали після психологічної експертизи анкети. Тоді з опитувальника для учнів 7-9 класів зникло питання про те, чи підтримали би вони кандидата нетрадиційної сексуальної орієнтації на пост президента.  

— Лише після цього ми отримали від Міністерства освіти дозвіл на анкетування школярів, — пояснює Майкл Андерсен і ще раз підкреслює, що опитування було повністю законним.

Втім, це не означає, що воно було повністю ідеальним. До критики та обговорення його методології організатори повністю відкриті.
 
Саме тому попросили Ірину Бекешкіну з фонду «Демократичні ініціативи» проглянути анкету та оцінити її на відповідність законам соціологічної науки. Зауважень знайшлося чимало.

По-перше, на її думку, деякі питання, сформульовані занадто розмито. Зрозуміти їх складно навіть дорослій людині.  

— «В демократичних процесах молодь ігнорується», — цитує вона одне із тверджень анкети. — Що це таке? Я абсолютно не розумію, що це значить. Пояснення [з анкети]: «Думки молоді ігноруються». Ким? Хто їх ігнорує?

З цією ремаркою в «СоціоІнформі» погоджуються.

По-друге, окремі варіанти відповідей здаються скопійованими з анкети для дорослого населення, вважає Бекешкіна. «В яких видах громадської діяльності ви готові взяти учать?», запитують у дітей.  Серед відповідей — участь у забезпечені правопорядку.

— Ну як діти можуть брати участь у забезпечені правопорядку? Або участь в діяльності органів самоорганізації населення. Вони можуть брати участь хіба в самоуправлінні у школі.

Наталія Зайцева-Чіпак у відповідь каже, що діти можуть брати участь у чергуваннях у школі, стежити за порядком на перервах. Це цілком можна вважати «забезпечення правопорядку».

По-третє, не для всіх питань обрано коректну шкалу оцінювання, переконана Ірина Бекешкіна. 

— Наприклад, четверте — оціночні судження [назва блоку питань]. Я вважаю, що шкала, вона, по-перше, не зовсім зрозуміла для школярів, а, по-друге, я не бачу для чого робити 7-бальну шкалу.

Йдеться про четвертий блок анкети. В ньому дітям пропонують оцінити, наскільки вони погоджуюся або ні з певними судженнями. Варіанти — він «зовсім не згоден» до «повністю згоден». Між ними ще п’ять проміжних відповідей.

Сам список суджень автори називаються оціночними. Пані Бекешкіна зауважує: насправді, деякі з них є фактичними. Тому оцінити їх за шкалою міри згоди неможливо в принципі.

Приміром, твердження «В минулому я / мої батьки були вимушені дати хабар вчителю» і можливі відповіді: «зовсім не згоден», «не згоден», «в чомусь не згоден», «важко відповісти», «в чомусь згоден», «згоден», «повністю згоден».

— Ну це що? Це не оціночне судження, це фактичне судження. Так чи ні. А так [з оцінкою міри] воно виглядає досить дивно. Міра згоди в тому, давав ти хабарі чи ні.

З цим Наталія Зайцева-Чіпак погоджується. Але пояснює, що вони зумисне завуалювали це питання і внесли його в перелік оціночних суджень.

— Боялися виводити його в окремий блок, бо воно могло налякати адміністрацію шкіл, могло б наштовхнути їх на відмову. Тому питання спробували заховати. Оцінити його за шкалою дійсно не можна, але там є відповіді: «повністю згоден», тобто давав хабар, і навпаки.

На думку Ірини, некоректна така шкала оцінки і щодо судження «Я б не голосував за жінку-кандидата на пост президента». Вона пропонує більш доречні варіанти: «в будь-якому разі не голосувала би», «скоріше голосувала би», «можливо, проголосувала б», «проголосувала б точно», «проголосувала б, якби мені подобався кандидат».   

Наталія Зайцевої-Чіпак натомість переконана, що шкала цілком адекватна, адже йдеться не про конкретного кандидата, а абстрактного.

— Можна питати і про жінку-кандидата на пост президента. І про кандидата на пост нетрадиційної сексуальної орієнтації, — додає Ірина.

Це репліка на звинувачення письменниці Лариси Ніцой, з поста якої і розпочалася дискусія: «Що за постановка питання? Уже в ньому закладене нав’язування думки, що президент — жінка  — це ненормально».

— Таке тлумачення питання висмикнуте з контексту, — коментує це Наталія Зайцева-Чіпак. —  В анкеті питання про жінку-президента подане в переліку різних ціннісних тверджень, які вимірюють схильність до консервативних чи ліберальних цінностей. Тут є варіанти відповіді «Повністю незгоден» та «Важко відповісти». У такій постановці питання ніхто нікому нічого не нав’язує.

Додає, що це відпрацьована методика: частину тверджень ставлять у позитивному формулюванні, частину у негативному, щоб не наштовхувати респондента на відповіді.

— Будь-які питання можна ставити і піднімати. Але робити це коректно, — наголошує Ірина Бекешкіна. — Я не згодна з тими, хто думає, що там СБУ [має розслідувати], якийсь страшний сепаратизм, що є теми, яких не можна заміряти. Я думаю, що все можна.

Тієї ж думки Володимир Паніотто, директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Йому ми теж надіслали оригінал анкети для ознайомлення.

— Такі питання треба ставити, інакше ми будемо жити у суспільстві і не розуміти, наскільки у нас небезпечна ситуація, — каже він.

Погоджується, що опитування має деякі недоліки. Втім, вони не критичні. А сама дискусія довкола нього викриває значно серйознішу проблему — цензури і заборони соціологам досліджувати теми, які можуть бути незручними. Але ці незручні питання обов’язково слід ставити, інакше неможливо зрозуміти, що відбувається у суспільстві.  

З 1991-го року КМІС регулярно проводить опитування, в якому цікавиться, який з трьох варіантів взаємин з Росією є найбільш прийнятним для українців: із закритими кордонами, з відкритими кордонами або об’єднатися в одну державу. Через це їх теж іноді звинувачують у проросійських настроях.

— Кажуть, мовляв, ви провокуєте людей до об’єднання в одну державу. Це навіть ще до війни було. Зараз тим більше. Але саме завдяки цим даним ми, наприклад, показали, що в Криму кількість [людей], які хотіли об’єднатися [з Росією], збільшувалася до 65% в перші десять років незалежності, а потім почала падати. І в 2013 році складала 20%. Тобто 80% не хотіли Росії, і це [анексія] була спецоперація, заснована на обмані населення.

Критика опитування є перебільшеною, а в деяких моментах доведеною до абсурду, додає пан Володимир.  

— Можливо, наміри у людей, які не задоволені, є патріотичними. Але за умов, коли йде інформаційна війна, коли по телебаченню і не такі речі кажуть, коли в нас продовжують працювати депутатами і виступати на всіх каналах той же «Опозиційний блок»… То починати цькувати соціологів, які намагаються отримати інформацію, щоб займатися боротьбою — це більша шкода, ніж від цього дослідження.

Його авторів звинувачують, насамперед, у нав’язуванні проросійських і сепаратистських настроїв дітям. А також думки про те, що Україна може розпастися або об’єднатися з Росією.

Принаймні, саме так Лариса Ніцой потрактувала питання анкети: «Існує декілька можливих варіантів розвитку України в майбутньому. Якому одному з цих варіантів Ви надаєте перевагу?». Варіанти відповіді на нього були такими: Україна залишається повністю незалежною, позаблоковою державою; Україна стає частиною великого союзу, що включає Росію; Україна стає частиною Європейського Союзу; Україна розпадається на декілька окремих держав; важко відповісти.

— Опитувальники складаються на основі вже виявлених думок респондентів та тих дискусій, що потрапляють у публічний дискурс, — пояснює Наталія Зайцева-Чіпак з «СоціоІнформу».  — В Україні є носії такої точки зору, то чому соціолог не може виміряти кількість людей, які так думають?

Обговорення саме цього питання стало найгострішим моментом усієї дискусії. До його формулювання в анкеті Ірина Бекешкіна теж має зауваження.

— Що означає «можливі варіанти»? Я б не сказала, що вони такі можливі. Можна написати: «Як ви вважаєте, яке майбутнє можливе для України»? І тут [у варіантах відповідей] теж якось кострубато: «Україна залишається повністю позаблоковою незалежною державою». Тут вже натяк, що якщо вона хоче бути повністю незалежною, то має бути позаблоковою. А блок у нас —  це НАТО, це не ЄС. Або: «Україна стає частиною великого союзу, що включає Росію». Що значить «великий союз»? Незрозуміло.  

Володимир Паніотто критикує інший блок анкети, в якому школярам за шкалою від «цілковито не погоджуюся» до «цілковито погоджуюся» пропонують оцінити два судження: «Українська і російська культури цілковито однакові» і «Україна і Росія мають бути однією державою».   

— Тут є тільки такі проросійські судження, проукраїнських — немає. Але все ж таки по кожному з них можна було висловитися [тобто вказати, що ти, приміром, повністю не погоджуєшся і так висловити проукраїнську позицію].

Ці дві тези потрапили у дослідження через те, що їх активно експлуатують в російській пропаганді, пояснюють у «СоціоІнформі».

— Ми дивимось, чи діє на дітей пропаганда. Через кілька років їм вирішувати долю держави. Важливо розуміти, які настрої їм притаманні.

Паніотто підкреслює, що питання анкет дійсно можуть підштовхувати людей до певних висновків чи нав’язувати думку. Але тільки якщо вони сформульовані незбалансовано. У випадку зі шкільним дослідженням баланс був, вважає він.

— Соціологи дають два варіанти відповідей, на мій погляд немає тут ніякого нав’язування.

Наталія Зайцева-Чіпак ще раз повторює, що соціологічне опитування завжди ґрунтується на тому, що ми вже знаємо про думки людей.

— Якщо ми не будемо мати реальної картини того, що думають та чим живуть громадяни країни – ми так і не зможемо нічого змінити. Без розуміння реальних тенденцій серед молоді навряд можна розробляти науково обґрунтовані стратегії роботи з молоддю.

Першу хвилю опитування провели ще весною. Тоді дітям ставили ці ж питання. Більшість з них бачить Україну частиною Євросоюзу — таких 47%. Ще 29% хоче, щоб Україна була позаблоковою державою. Лише 6% бачать Україну в складі Росії і менше 2% очікують розпаду на кілька окремих держав. 16,5% не змогли відповісти на це питання. Теж ж саме стосується культурної ідентичності — більшість дітей не вважають українську та російську культури ідентичними, а 87% опитуваних вважають себе українцями.

Гендерне питання теж гостро не стоїть — більшість підтримали б кандидата-жінку на пості президента.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

— Опитування викликає чимало зауважень. Перш за все, професійного характеру, — починає Ірина Бекешкіна, соціологиня і директорка фонду «Демократичні ініціативи». Ми надіслали їй оригінал анкети, яку отримали 2000 школярів по всій Україні, і яка наробила шаленого галасу по всьому Фейсбуку.

 

(Ви теж можете завантажити для ознайомлення чи аналізу оригінали анкети для 7-9 та 11 класів) 

 

Питання для анкети розроблювали представники програми MYMEDIA (фінансується урядом Данії), а проводив дослідження центр «СоціоІнформ».

— Наш центр, отримав практично готову анкету. Ми не були її авторами. І вносили мінімальні зміни, бо не хотіли втручатися у задум замовників, — пояснює Наталія Зайцева-Чіпак, директорка «СоціоІнформу».

Майкл Андерсен, директор MYMEDIA підтверджує, що вони надали соціологам перелік питань, які їх цікавили. Але правки у них вносити можна було. І це робилося. Зокрема, врахували зауваження, які отримали після психологічної експертизи анкети. Тоді з опитувальника для учнів 7-9 класів зникло питання про те, чи підтримали би вони кандидата нетрадиційної сексуальної орієнтації на пост президента.  

— Лише після цього ми отримали від Міністерства освіти дозвіл на анкетування школярів, — пояснює Майкл Андерсен і ще раз підкреслює, що опитування було повністю законним.

Втім, це не означає, що воно було повністю ідеальним. До критики та обговорення його методології організатори повністю відкриті.
 
Саме тому попросили Ірину Бекешкіну з фонду «Демократичні ініціативи» проглянути анкету та оцінити її на відповідність законам соціологічної науки. Зауважень знайшлося чимало.

По-перше, на її думку, деякі питання, сформульовані занадто розмито. Зрозуміти їх складно навіть дорослій людині.  

— «В демократичних процесах молодь ігнорується», — цитує вона одне із тверджень анкети. — Що це таке? Я абсолютно не розумію, що це значить. Пояснення [з анкети]: «Думки молоді ігноруються». Ким? Хто їх ігнорує?

З цією ремаркою в «СоціоІнформі» погоджуються.

По-друге, окремі варіанти відповідей здаються скопійованими з анкети для дорослого населення, вважає Бекешкіна. «В яких видах громадської діяльності ви готові взяти учать?», запитують у дітей.  Серед відповідей — участь у забезпечені правопорядку.

— Ну як діти можуть брати участь у забезпечені правопорядку? Або участь в діяльності органів самоорганізації населення. Вони можуть брати участь хіба в самоуправлінні у школі.

Наталія Зайцева-Чіпак у відповідь каже, що діти можуть брати участь у чергуваннях у школі, стежити за порядком на перервах. Це цілком можна вважати «забезпечення правопорядку».

По-третє, не для всіх питань обрано коректну шкалу оцінювання, переконана Ірина Бекешкіна. 

— Наприклад, четверте — оціночні судження [назва блоку питань]. Я вважаю, що шкала, вона, по-перше, не зовсім зрозуміла для школярів, а, по-друге, я не бачу для чого робити 7-бальну шкалу.

Йдеться про четвертий блок анкети. В ньому дітям пропонують оцінити, наскільки вони погоджуюся або ні з певними судженнями. Варіанти — він «зовсім не згоден» до «повністю згоден». Між ними ще п’ять проміжних відповідей.

Сам список суджень автори називаються оціночними. Пані Бекешкіна зауважує: насправді, деякі з них є фактичними. Тому оцінити їх за шкалою міри згоди неможливо в принципі.

Приміром, твердження «В минулому я / мої батьки були вимушені дати хабар вчителю» і можливі відповіді: «зовсім не згоден», «не згоден», «в чомусь не згоден», «важко відповісти», «в чомусь згоден», «згоден», «повністю згоден».

— Ну це що? Це не оціночне судження, це фактичне судження. Так чи ні. А так [з оцінкою міри] воно виглядає досить дивно. Міра згоди в тому, давав ти хабарі чи ні.

З цим Наталія Зайцева-Чіпак погоджується. Але пояснює, що вони зумисне завуалювали це питання і внесли його в перелік оціночних суджень.

— Боялися виводити його в окремий блок, бо воно могло налякати адміністрацію шкіл, могло б наштовхнути їх на відмову. Тому питання спробували заховати. Оцінити його за шкалою дійсно не можна, але там є відповіді: «повністю згоден», тобто давав хабар, і навпаки.

На думку Ірини, некоректна така шкала оцінки і щодо судження «Я б не голосував за жінку-кандидата на пост президента». Вона пропонує більш доречні варіанти: «в будь-якому разі не голосувала би», «скоріше голосувала би», «можливо, проголосувала б», «проголосувала б точно», «проголосувала б, якби мені подобався кандидат».   

Наталія Зайцевої-Чіпак натомість переконана, що шкала цілком адекватна, адже йдеться не про конкретного кандидата, а абстрактного.

— Можна питати і про жінку-кандидата на пост президента. І про кандидата на пост нетрадиційної сексуальної орієнтації, — додає Ірина.

Це репліка на звинувачення письменниці Лариси Ніцой, з поста якої і розпочалася дискусія: «Що за постановка питання? Уже в ньому закладене нав’язування думки, що президент — жінка  — це ненормально».

— Таке тлумачення питання висмикнуте з контексту, — коментує це Наталія Зайцева-Чіпак. —  В анкеті питання про жінку-президента подане в переліку різних ціннісних тверджень, які вимірюють схильність до консервативних чи ліберальних цінностей. Тут є варіанти відповіді «Повністю незгоден» та «Важко відповісти». У такій постановці питання ніхто нікому нічого не нав’язує.

Додає, що це відпрацьована методика: частину тверджень ставлять у позитивному формулюванні, частину у негативному, щоб не наштовхувати респондента на відповіді.

— Будь-які питання можна ставити і піднімати. Але робити це коректно, — наголошує Ірина Бекешкіна. — Я не згодна з тими, хто думає, що там СБУ [має розслідувати], якийсь страшний сепаратизм, що є теми, яких не можна заміряти. Я думаю, що все можна.

Тієї ж думки Володимир Паніотто, директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС). Йому ми теж надіслали оригінал анкети для ознайомлення.

— Такі питання треба ставити, інакше ми будемо жити у суспільстві і не розуміти, наскільки у нас небезпечна ситуація, — каже він.

Погоджується, що опитування має деякі недоліки. Втім, вони не критичні. А сама дискусія довкола нього викриває значно серйознішу проблему — цензури і заборони соціологам досліджувати теми, які можуть бути незручними. Але ці незручні питання обов’язково слід ставити, інакше неможливо зрозуміти, що відбувається у суспільстві.  

З 1991-го року КМІС регулярно проводить опитування, в якому цікавиться, який з трьох варіантів взаємин з Росією є найбільш прийнятним для українців: із закритими кордонами, з відкритими кордонами або об’єднатися в одну державу. Через це їх теж іноді звинувачують у проросійських настроях.

— Кажуть, мовляв, ви провокуєте людей до об’єднання в одну державу. Це навіть ще до війни було. Зараз тим більше. Але саме завдяки цим даним ми, наприклад, показали, що в Криму кількість [людей], які хотіли об’єднатися [з Росією], збільшувалася до 65% в перші десять років незалежності, а потім почала падати. І в 2013 році складала 20%. Тобто 80% не хотіли Росії, і це [анексія] була спецоперація, заснована на обмані населення.

Критика опитування є перебільшеною, а в деяких моментах доведеною до абсурду, додає пан Володимир.  

— Можливо, наміри у людей, які не задоволені, є патріотичними. Але за умов, коли йде інформаційна війна, коли по телебаченню і не такі речі кажуть, коли в нас продовжують працювати депутатами і виступати на всіх каналах той же «Опозиційний блок»… То починати цькувати соціологів, які намагаються отримати інформацію, щоб займатися боротьбою — це більша шкода, ніж від цього дослідження.

Його авторів звинувачують, насамперед, у нав’язуванні проросійських і сепаратистських настроїв дітям. А також думки про те, що Україна може розпастися або об’єднатися з Росією.

Принаймні, саме так Лариса Ніцой потрактувала питання анкети: «Існує декілька можливих варіантів розвитку України в майбутньому. Якому одному з цих варіантів Ви надаєте перевагу?». Варіанти відповіді на нього були такими: Україна залишається повністю незалежною, позаблоковою державою; Україна стає частиною великого союзу, що включає Росію; Україна стає частиною Європейського Союзу; Україна розпадається на декілька окремих держав; важко відповісти.

— Опитувальники складаються на основі вже виявлених думок респондентів та тих дискусій, що потрапляють у публічний дискурс, — пояснює Наталія Зайцева-Чіпак з «СоціоІнформу».  — В Україні є носії такої точки зору, то чому соціолог не може виміряти кількість людей, які так думають?

Обговорення саме цього питання стало найгострішим моментом усієї дискусії. До його формулювання в анкеті Ірина Бекешкіна теж має зауваження.

— Що означає «можливі варіанти»? Я б не сказала, що вони такі можливі. Можна написати: «Як ви вважаєте, яке майбутнє можливе для України»? І тут [у варіантах відповідей] теж якось кострубато: «Україна залишається повністю позаблоковою незалежною державою». Тут вже натяк, що якщо вона хоче бути повністю незалежною, то має бути позаблоковою. А блок у нас —  це НАТО, це не ЄС. Або: «Україна стає частиною великого союзу, що включає Росію». Що значить «великий союз»? Незрозуміло.  

Володимир Паніотто критикує інший блок анкети, в якому школярам за шкалою від «цілковито не погоджуюся» до «цілковито погоджуюся» пропонують оцінити два судження: «Українська і російська культури цілковито однакові» і «Україна і Росія мають бути однією державою».   

— Тут є тільки такі проросійські судження, проукраїнських — немає. Але все ж таки по кожному з них можна було висловитися [тобто вказати, що ти, приміром, повністю не погоджуєшся і так висловити проукраїнську позицію].

Ці дві тези потрапили у дослідження через те, що їх активно експлуатують в російській пропаганді, пояснюють у «СоціоІнформі».

— Ми дивимось, чи діє на дітей пропаганда. Через кілька років їм вирішувати долю держави. Важливо розуміти, які настрої їм притаманні.

Паніотто підкреслює, що питання анкет дійсно можуть підштовхувати людей до певних висновків чи нав’язувати думку. Але тільки якщо вони сформульовані незбалансовано. У випадку зі шкільним дослідженням баланс був, вважає він.

— Соціологи дають два варіанти відповідей, на мій погляд немає тут ніякого нав’язування.

Наталія Зайцева-Чіпак ще раз повторює, що соціологічне опитування завжди ґрунтується на тому, що ми вже знаємо про думки людей.

— Якщо ми не будемо мати реальної картини того, що думають та чим живуть громадяни країни – ми так і не зможемо нічого змінити. Без розуміння реальних тенденцій серед молоді навряд можна розробляти науково обґрунтовані стратегії роботи з молоддю.

Першу хвилю опитування провели ще весною. Тоді дітям ставили ці ж питання. Більшість з них бачить Україну частиною Євросоюзу — таких 47%. Ще 29% хоче, щоб Україна була позаблоковою державою. Лише 6% бачать Україну в складі Росії і менше 2% очікують розпаду на кілька окремих держав. 16,5% не змогли відповісти на це питання. Теж ж саме стосується культурної ідентичності — більшість дітей не вважають українську та російську культури ідентичними, а 87% опитуваних вважають себе українцями.

Гендерне питання теж гостро не стоїть — більшість підтримали б кандидата-жінку на пості президента.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *