Статьи

Місцева медіа-індустрія, завжди є об’єктом для нарікань. Не задоволені і журналісти, і аудиторія. Що зробити, щоб читач довіряв місцевим ЗМІ? Як не вмерти з голоду пишучи чесно? Навіщо місцеві ЗМІ?

За даними дослідження КІІS (Київського національного інституту соціології ) проведеного на замовлення U-media у 2004-2008 роках визначили, що для аудиторії місцеві ЗМІ - це джерело новин регіону, спосіб проведення дозвілля, можливість орієнтуватися у своєму місті. Місцеві медіа підтримують локальну ідентичність, тобто відображають традиції, звичаї особливості регіону, які накладаються на сприйняття загальноукраїнських подій і явищ.

За даними того ж дослідження найбільшу потребу у місцевій інформації має аудиторія від 20 до 45. Ця інформація є ближчою до людей. Адже вони можуть її і самі перевірити за бажанням.

На регіональне інтернет-ЗМІ читач покладається як на найбільш надійне і оперативне джерело інформації. До того ж, це джерело, що дає можливість для обміну інформацією мешканцям регіону, представляє думки вагомих у області людей і допомагає у практично-побутових потребах.

Сувора реальність регіональних медіа

Коли відмінник студент-журфаківець вперше відправляється на практику в газету, зазвичай не надто модну, регіональну, він стикається з реальністю. Навіщо семестр вивчали  організацію роботи редакції? Де всі ці секретаріати, випускові редактори, літредактори, коректори? Де книга стилів, яка б навчила писати у стилі видання? І доводиться боляче падати з неба на землю, адже регіональна преса або сайт, це абсолютно унікальна кухня, у якій зазвичай працює троє з реально необхідних 15 працівників.
Регіональне медіа - дорівнює неякісне. Такий штамп не рідкість і має свої підстави.

По-перше, власником або покровителем видання зазвичай є один із місцевих можновладців або органи місцевої влади

Тому, політика видань часто керується принципом «пиши враже, що пан скаже», а вся розкрутка видання зводиться до того, щоб «начальству» було не соромно.

По-друге, регіональні ЗМІ грішать джинсою. Фактично у кожному номері є замовний матеріал, а перед виборами їх кількість зростає. Бракує збалансованості, відокремлення фактів від коментарів та повноти представлених фактів. У такий спосіб медіа «грає» на користь власника.

По-третє, бракує якісних журналістів. Це не означає, що відсутні професіонали своєї справи як такі, але немає вузькогалузевих спеціалістів. Наприклад, у ЗМІ Кіровограда відсутні фахові аналітики здатні писати про бізнес, економіку, політичні явища. Бракує навіть тих, хто не поверхово пише на культурну тематику.

Як зробити зі ЗМІ цукерочку?

Як вирішити ці проблеми, створити цікаве і успішне місцеве медіа? З цим питанням ми звернулись до спеціалістів.
Перш за все, треба пам’ятати і про потреби аудиторії.

"Регіональні споживачі інформації основну масу новин черпають з центральних телеканалів, а місцеві ЗМІ - це щось допоміжне. Вони мають адаптувати загальнонаціональні ідеї до місцевого колориту. Чи тут люди солідарні з Києвом, чи мають свою особливу думку, чи переконані що у столиці їх не чують. В ЗМІ мають бути різні ніші, для різних читачів. Ми ж не можемо сказати – тут живуть розумні і високочолі, а тут обмежені і дурні. Це має бути сегмент для місцевих інтелектуалів, і для простих людей. – пояснює соціальний психолог Олег Покальчук. - Треба знаходити підстави для гордощів і «хвалити» представників регіону, бо люди це люблять. Також, безперечно, важлива інтеграція у соцмережі".

Якісний контент і реклама – саме це триматиме ЗМІ на плаву, каже засновник проектів «Платформа» та YanukovychLeaks Олександр Акименко

"Зараз є серйозне провисання між старою і новою бізнес-моделлю. Колись продавалась газета, а зараз не зовсім зрозуміло, коли людина заходить на сайт як і за що з неї брати гроші. Отже, «паперова» модель вже померла, а нова ще не народилась. Але я впевнений, що вона вибудується. Дві базові речі, що триматимуть ЗМІ на плаву, це якісна журналістика і рівень продажів реклами. Тоді буде читач, бо він відчує якісний місцевий контент і буде рекламодавець, бо він приходить туди, де є читач. На перше місце я ставлю якісний відділ продажів, бо без продажу у ЗМІ рекламної площі, підкреслюю, не джинси,а саме реклами залежить життєздатність медіа".  – каже Акименко.

Щоб якісно наповнити місцеві медіа журналісти мали б спеціалізуватись. Це б підняло їх рівень та полегшило роботу.
"Знайти хорошого журналіста це завжди проблема. Треба брати у приклад якісні  київські чи світові ЗМІ і намагатись наблизитись до них, запозичувати досвід, «вирощувати» і навчати журналіста не за місцевими, а за кращими всеукраїнськими зразками. Самим же журналістам варто спеціалізуватися. Тобто писати тільки про економіку, чи тільки про медицину, чи робити розслідування. Прикладом може бути Олексій Грибановський, київський журналіст, що десять років писав про угоди злиття і поглинання, про бізнес. І в якийсь момент він зрозумів, що це не дуже зручна ніша, що про це пише надто багато журналістів і почав спеціалізуватись на журналістиці даних: виготовляє інфографіку, робить медіа проекти. В довгостроковій перспективі він виграв. Зараз він один із трьох чи чотирьох людей в Україні, які роблять такі проекти для медіа. Він знайшов свою нішу. Тобто коли журналіст не буде розпилятись, то і загальний рівень буде зростати" - , вважає Олександр.

Жорсткий рецепт того, як триматись на плаву і водночас бути якісним медіа, пропонує Зураб Аласанія, засновник харківського інформаійного агенства «Медіапорт», генеральний директор Національної телекомпанії України.

"Місцевий ЗМІ не може вижити без покровительства. Зазвичай власником виступає місцевий олігарх, у якого є інший, основний бізнес. ЗМІ у нього зазвичай існує або як інструмент захисту, або як інструмент нападу. Коли раз в 4 роки настають вибори – він його обов’язково використовує під вибори, бо його змусять. Природно, в якийсь момент ЗМІ опиниться перед дилемою робити чи не робити лайно. Якщо люди вирішують не поступатись, вони розходяться, а олігарх наймає інших людей. У ЗМІ немає іншого шансу вижити, окрім як стати маленьким «олігархом». Якщо власник ЗМІ може розділити власність ЗМІ з журналістами – це чудово. Але досвід показує, що це зробити не виходить, бо журналісти не хочуть бути власниками ЗМІ. Значить власник повинен взяти на себе зобов’язання утримувати цей ЗМІ сам, будучи при цьому журналістом. Він втратить як журналіст, але як медіа менеджер він зобов’язаний думати про свободу, про незалежність і водночас про те, щоб хоч якось заробити. Шлях один: він йде в банк, бере кредит, створює окремий бізнес, наприклад, у сфері послуг, знайти компетентного управлінця, який займатиметься тим бізнесом і платити йому 50 відсотків. З решти 50 платити кредит та забезпечувати ЗМІ. Ніхто на цьому не розбагатіє, але таким чином можливо утримувати ЗМІ. Це економічна модель яка працює і автоматично закривається питання свободи".

Ніяка техніка не має жодного значення. Мають значення лише люди. Важливо зібрати колектив вільних однодумців

Якщо у вас є правильна людина, у якої все гаразд з цінностями, але вона нічого не тямить в журналістиці, то ремеслу я її навчу. Це не проблема. Якщо людина погана, в тому числі і для колективу, будь вона найкращим спеціалістом, я її не візьму. Правильні люди вони самі придумають нові технології, достатньо їм дати свободу. Свобода – це найкраща мотивація.

Далі лише питання професійності. Треба багато років, тихо і спокійно працювати. Ви не маєте покладатись навіть на рейтинги. Люди читають лайно, але не треба давати їм такої змоги. Треба привчати до кращого. Через кілька років люди звикнуть, що у вас може й не найоперативніша, але якісна продукція. Якщо у вас у місті щось відбулось і про це пише інший ЗМІ з купою помилок, нічого, ви повинні писати про це на наступний день, після того як ви точно все дізнаєтесь. Зате, люди будуть знати, що ваше ЗМІ лажи, лайна і чорнухи не пише, але пише так як є.

Тому через 2-3 роки у вас явиться колосальна перевага постійної аудиторії вашого ЗМІ над випадковою. У «Медіапорту» 60-відсоткова перевага сталої аудиторії над новоприбулою. І це дуже серйозний показник. – розповідає Аласанія.
Підсумувавши все вищесказане у нас зародилась певна модель, яку представимо в інфографіці. Хто наважиться протестувати і сказати, чи вона спрацює?

Публикация подготовлена для сайта "Гречка" и предоставлена для конкурса журналистских материалов о местных СМИ, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Місцева медіа-індустрія, завжди є об’єктом для нарікань. Не задоволені і журналісти, і аудиторія. Що зробити, щоб читач довіряв місцевим ЗМІ? Як не вмерти з голоду пишучи чесно? Навіщо місцеві ЗМІ?

За даними дослідження КІІS (Київського національного інституту соціології ) проведеного на замовлення U-media у 2004-2008 роках визначили, що для аудиторії місцеві ЗМІ - це джерело новин регіону, спосіб проведення дозвілля, можливість орієнтуватися у своєму місті. Місцеві медіа підтримують локальну ідентичність, тобто відображають традиції, звичаї особливості регіону, які накладаються на сприйняття загальноукраїнських подій і явищ.

За даними того ж дослідження найбільшу потребу у місцевій інформації має аудиторія від 20 до 45. Ця інформація є ближчою до людей. Адже вони можуть її і самі перевірити за бажанням.

На регіональне інтернет-ЗМІ читач покладається як на найбільш надійне і оперативне джерело інформації. До того ж, це джерело, що дає можливість для обміну інформацією мешканцям регіону, представляє думки вагомих у області людей і допомагає у практично-побутових потребах.

Сувора реальність регіональних медіа

Коли відмінник студент-журфаківець вперше відправляється на практику в газету, зазвичай не надто модну, регіональну, він стикається з реальністю. Навіщо семестр вивчали  організацію роботи редакції? Де всі ці секретаріати, випускові редактори, літредактори, коректори? Де книга стилів, яка б навчила писати у стилі видання? І доводиться боляче падати з неба на землю, адже регіональна преса або сайт, це абсолютно унікальна кухня, у якій зазвичай працює троє з реально необхідних 15 працівників.
Регіональне медіа - дорівнює неякісне. Такий штамп не рідкість і має свої підстави.

По-перше, власником або покровителем видання зазвичай є один із місцевих можновладців або органи місцевої влади

Тому, політика видань часто керується принципом «пиши враже, що пан скаже», а вся розкрутка видання зводиться до того, щоб «начальству» було не соромно.

По-друге, регіональні ЗМІ грішать джинсою. Фактично у кожному номері є замовний матеріал, а перед виборами їх кількість зростає. Бракує збалансованості, відокремлення фактів від коментарів та повноти представлених фактів. У такий спосіб медіа «грає» на користь власника.

По-третє, бракує якісних журналістів. Це не означає, що відсутні професіонали своєї справи як такі, але немає вузькогалузевих спеціалістів. Наприклад, у ЗМІ Кіровограда відсутні фахові аналітики здатні писати про бізнес, економіку, політичні явища. Бракує навіть тих, хто не поверхово пише на культурну тематику.

Як зробити зі ЗМІ цукерочку?

Як вирішити ці проблеми, створити цікаве і успішне місцеве медіа? З цим питанням ми звернулись до спеціалістів.
Перш за все, треба пам’ятати і про потреби аудиторії.

"Регіональні споживачі інформації основну масу новин черпають з центральних телеканалів, а місцеві ЗМІ - це щось допоміжне. Вони мають адаптувати загальнонаціональні ідеї до місцевого колориту. Чи тут люди солідарні з Києвом, чи мають свою особливу думку, чи переконані що у столиці їх не чують. В ЗМІ мають бути різні ніші, для різних читачів. Ми ж не можемо сказати – тут живуть розумні і високочолі, а тут обмежені і дурні. Це має бути сегмент для місцевих інтелектуалів, і для простих людей. – пояснює соціальний психолог Олег Покальчук. - Треба знаходити підстави для гордощів і «хвалити» представників регіону, бо люди це люблять. Також, безперечно, важлива інтеграція у соцмережі".

Якісний контент і реклама – саме це триматиме ЗМІ на плаву, каже засновник проектів «Платформа» та YanukovychLeaks Олександр Акименко

"Зараз є серйозне провисання між старою і новою бізнес-моделлю. Колись продавалась газета, а зараз не зовсім зрозуміло, коли людина заходить на сайт як і за що з неї брати гроші. Отже, «паперова» модель вже померла, а нова ще не народилась. Але я впевнений, що вона вибудується. Дві базові речі, що триматимуть ЗМІ на плаву, це якісна журналістика і рівень продажів реклами. Тоді буде читач, бо він відчує якісний місцевий контент і буде рекламодавець, бо він приходить туди, де є читач. На перше місце я ставлю якісний відділ продажів, бо без продажу у ЗМІ рекламної площі, підкреслюю, не джинси,а саме реклами залежить життєздатність медіа".  – каже Акименко.

Щоб якісно наповнити місцеві медіа журналісти мали б спеціалізуватись. Це б підняло їх рівень та полегшило роботу.
"Знайти хорошого журналіста це завжди проблема. Треба брати у приклад якісні  київські чи світові ЗМІ і намагатись наблизитись до них, запозичувати досвід, «вирощувати» і навчати журналіста не за місцевими, а за кращими всеукраїнськими зразками. Самим же журналістам варто спеціалізуватися. Тобто писати тільки про економіку, чи тільки про медицину, чи робити розслідування. Прикладом може бути Олексій Грибановський, київський журналіст, що десять років писав про угоди злиття і поглинання, про бізнес. І в якийсь момент він зрозумів, що це не дуже зручна ніша, що про це пише надто багато журналістів і почав спеціалізуватись на журналістиці даних: виготовляє інфографіку, робить медіа проекти. В довгостроковій перспективі він виграв. Зараз він один із трьох чи чотирьох людей в Україні, які роблять такі проекти для медіа. Він знайшов свою нішу. Тобто коли журналіст не буде розпилятись, то і загальний рівень буде зростати" - , вважає Олександр.

Жорсткий рецепт того, як триматись на плаву і водночас бути якісним медіа, пропонує Зураб Аласанія, засновник харківського інформаійного агенства «Медіапорт», генеральний директор Національної телекомпанії України.

"Місцевий ЗМІ не може вижити без покровительства. Зазвичай власником виступає місцевий олігарх, у якого є інший, основний бізнес. ЗМІ у нього зазвичай існує або як інструмент захисту, або як інструмент нападу. Коли раз в 4 роки настають вибори – він його обов’язково використовує під вибори, бо його змусять. Природно, в якийсь момент ЗМІ опиниться перед дилемою робити чи не робити лайно. Якщо люди вирішують не поступатись, вони розходяться, а олігарх наймає інших людей. У ЗМІ немає іншого шансу вижити, окрім як стати маленьким «олігархом». Якщо власник ЗМІ може розділити власність ЗМІ з журналістами – це чудово. Але досвід показує, що це зробити не виходить, бо журналісти не хочуть бути власниками ЗМІ. Значить власник повинен взяти на себе зобов’язання утримувати цей ЗМІ сам, будучи при цьому журналістом. Він втратить як журналіст, але як медіа менеджер він зобов’язаний думати про свободу, про незалежність і водночас про те, щоб хоч якось заробити. Шлях один: він йде в банк, бере кредит, створює окремий бізнес, наприклад, у сфері послуг, знайти компетентного управлінця, який займатиметься тим бізнесом і платити йому 50 відсотків. З решти 50 платити кредит та забезпечувати ЗМІ. Ніхто на цьому не розбагатіє, але таким чином можливо утримувати ЗМІ. Це економічна модель яка працює і автоматично закривається питання свободи".

Ніяка техніка не має жодного значення. Мають значення лише люди. Важливо зібрати колектив вільних однодумців

Якщо у вас є правильна людина, у якої все гаразд з цінностями, але вона нічого не тямить в журналістиці, то ремеслу я її навчу. Це не проблема. Якщо людина погана, в тому числі і для колективу, будь вона найкращим спеціалістом, я її не візьму. Правильні люди вони самі придумають нові технології, достатньо їм дати свободу. Свобода – це найкраща мотивація.

Далі лише питання професійності. Треба багато років, тихо і спокійно працювати. Ви не маєте покладатись навіть на рейтинги. Люди читають лайно, але не треба давати їм такої змоги. Треба привчати до кращого. Через кілька років люди звикнуть, що у вас може й не найоперативніша, але якісна продукція. Якщо у вас у місті щось відбулось і про це пише інший ЗМІ з купою помилок, нічого, ви повинні писати про це на наступний день, після того як ви точно все дізнаєтесь. Зате, люди будуть знати, що ваше ЗМІ лажи, лайна і чорнухи не пише, але пише так як є.

Тому через 2-3 роки у вас явиться колосальна перевага постійної аудиторії вашого ЗМІ над випадковою. У «Медіапорту» 60-відсоткова перевага сталої аудиторії над новоприбулою. І це дуже серйозний показник. – розповідає Аласанія.
Підсумувавши все вищесказане у нас зародилась певна модель, яку представимо в інфографіці. Хто наважиться протестувати і сказати, чи вона спрацює?

Публикация подготовлена для сайта "Гречка" и предоставлена для конкурса журналистских материалов о местных СМИ, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *