Статьи

«Громадське телебачення», яке пів року тому «в’їхало на возі, причепивши значок Мерседесу» за словами Скрипіна та «змінюючи колеса на повному ході» вже почало активно впливати на медіа, а ще шість місяців тому їх називали мрійниками,  соціологи розводили руками, «ты кто по жизни?» - питав пересічний глядач,  вдосталь нагодований реаліті-шоу та всякого роду злиганнями, які із телебаченням давно не мали нічого спільного…

Український медіаланшафт змінюється поруч із державним мовником та приватними каналами з’являється «Громадське телебачення».  Воно несе із собою ідею, котрою нині запалені десятки журналістів та глядачів. Це нова схема існування та виживання для незалежних ЗМІ.  Це медіа для людей вибагливих, котрі незгодні споживати неякісний, та часто чужорідний контент  у вигляді десятків серіалів про мєнтів, бандюків та іншої сумнівної якості та форми продуктів.

Громадське телебачення – це перш за все люди, творці проекту який за пів року здатен був переломити ситуацію у просторі, здавалось би,  давно окупованому. Їхній  успіх наочно демонструє правильність обраної схеми, яку вже зараз позичають регіональні телеканали.  Ініціативу створення та переродження місцевих ЗМІ перехоплюють відразу декілька українських міст таких як Кременчук, Запоріжжя (у якому ініціатором виступає стрімер та волонтер Громадського в Києві  Тарас Білка), Черкаси та Донецьк. Регіональні ЗМІ вже давно потребують допомоги. Заплющте очі і на мить пригадайте ваше власне регіональне телебачення… Ну ж бо? Що перше приходить на думку? Поділюся власними спогадами. Зазвичай, перед нами постає жінка не визначеного віку, білосніжна копиця волосся, яка нагадує цукрову вату, на ній костюм (щоб серйозніше!), в руках вона тримає листок із якого майже невідривно читає заздалегідь написаний, «вилизаний» текст. Про програми привітань,  де «Василь із Фастова вітає Оксану з Вишневого» я взагалі мовчу.

Чому ми звикли і примирилися з тим, що регіональне телебачення виглядає так? Чому ця тітка із вибіленим волоссям та надірваним голосом має бути обличчям регіонів? Особисто мені соромно. Звісно, наявність хоч якогось телебачення у регіонах та містечках краще, ніж повна відсутність такого. Але на вулиці 2014 рік, а в більшості міст і досі можна знайти цей телевізійний несмак.

ЗМІ мають переродитися як фенікс. Постати із попелу. Та спершу вони повинні самоочиститися. Має відбутися люстрація. Останні події та інформаційна війна, яка точиться у країні, доводять необхідність в чесних ЗМІ, в яких працюють порядні люди, які знайомі із редакційними настановами БІ-бі-сі, котрі не заплямували власну совість та авторитет джинсою та побрехеньками.

Журналісти, котрі втратили залишки совісті, порушивши етичні та моральні принципи мусять зрозуміти, що від тепер їхнім «ЗМІ»стануть у кращому випадку блоги.

Зараз як ніколи важливо бути на сторожі правди, яка закінчується там, де розпочинаються маніпуляції та гра в піддавки з фактами

Регіональні ЗМІ такі ж важливі як і загальнонаціональні канали. Це їхній тил. Вони грають по один бік барикад. То ж чому все частіше можна зустріти відомості про те, що місцеві канали перекривають кисень тим, хто незгоден? Так було у Донецьку.
Історія із Донецьком взагалі особлива і поки що незавершена… Відома історія, коли, так звані, «патріархи» місцевих каналів не давали навіть змоги висловитися журналістам з протилежною точкою зору. І це добре, що ті, кому намагалися закрити рота все ж настояли на своєму. Ситуація із донецькими регіональними ЗМІ зараз дуже суперечлива. З одного боку є канали, котрі продалися тим, кого вже без сумнівів кличуть сепаратистами та бойовиками ДНР. Влаштувавши на каналі справжню вакханалію та заборонивши (цілком офіційно, мається на увазі офіційно на рівні їхньої псевдо республіки) висловлювати думку, котра не збігається із новоутворенням ДНР, яке скоріше нагадує виразку на тілі медіапростору. З іншого боку, створено «Громадське телебачення» Донеччини, яке завдяки Олексію Мацуці відстоює честь і гідність донецьких регіональних каналів.

Олексій Мацука, редактор «Новостей Донбасса» взяв за основу схему Громадського (Київ) та створив відділення на сході країни. Зараз вони успішно співпрацюють, маючи сумісні ефіри та вдвічі більше інформації.

Повертаючись  до запитання, «Якими ж мають бути регіональні ЗМІ?» відповім, що вони повинні бути Громадськими.  «Громадське телебачення» в Києві доводить ефективність цього задуму, а Донецьк тільки утверджує нас в необхідності брати участь у створенні місцевих мовників. Регіональні мовники повинні перестати виглядати так, ніби ми всі сіли у машину часу і повернулися у радянський союз. Регіональне телебачення мусить бути живим організмом. Там потрібне термінове вливання свіжої крові. Журналісти не повинні бути скутими, вони мусять говорити вільно і для цього не потрібен суфлер, не потрібен заздалегідь написаний і тричі перевірений текст. Це мусять бути люди, які розуміють проблему і готові її вирішувати. 

Колишня схема повинна бути знищена. Громадське доводить, що головним у створенні  все ж була ідея, яку підтримали.  Для регіонів це обійдеться не настільки дорого, як могло би здаватися. Зараз кожен має планшет, телефон і безліч гаджетів … кожен із глядачів є потенційним журналістом. Налагодити мережу громадських журналістів по всій країні об’єднаних регіоном – це просто. Варто лише захотіти змінити ситуацію.  Налагодити зв’язок між Києвом та регіонами та з часом перетворитися у велику, майже всеохопну мережу «Громадського телебачення» – ось, яке майбутнє може бути у наших ЗМІ. Головний офіс в Києві, який триматиме зв’язок із рештою регіонів та тісно співпрацюватиме у зв’язці, створить незламний інформаційний щит, котрий здатен буде протистояти будь-яким інформаційним війнам та зливам брехні. Регіональні ЗМІ повинні перетворитися у міцний тил і зараз у них на це є всі  шанси…

Публикация предоставлена для конкурса журналистских материалов о местных СМИ, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.


 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

«Громадське телебачення», яке пів року тому «в’їхало на возі, причепивши значок Мерседесу» за словами Скрипіна та «змінюючи колеса на повному ході» вже почало активно впливати на медіа, а ще шість місяців тому їх називали мрійниками,  соціологи розводили руками, «ты кто по жизни?» - питав пересічний глядач,  вдосталь нагодований реаліті-шоу та всякого роду злиганнями, які із телебаченням давно не мали нічого спільного…

Український медіаланшафт змінюється поруч із державним мовником та приватними каналами з’являється «Громадське телебачення».  Воно несе із собою ідею, котрою нині запалені десятки журналістів та глядачів. Це нова схема існування та виживання для незалежних ЗМІ.  Це медіа для людей вибагливих, котрі незгодні споживати неякісний, та часто чужорідний контент  у вигляді десятків серіалів про мєнтів, бандюків та іншої сумнівної якості та форми продуктів.

Громадське телебачення – це перш за все люди, творці проекту який за пів року здатен був переломити ситуацію у просторі, здавалось би,  давно окупованому. Їхній  успіх наочно демонструє правильність обраної схеми, яку вже зараз позичають регіональні телеканали.  Ініціативу створення та переродження місцевих ЗМІ перехоплюють відразу декілька українських міст таких як Кременчук, Запоріжжя (у якому ініціатором виступає стрімер та волонтер Громадського в Києві  Тарас Білка), Черкаси та Донецьк. Регіональні ЗМІ вже давно потребують допомоги. Заплющте очі і на мить пригадайте ваше власне регіональне телебачення… Ну ж бо? Що перше приходить на думку? Поділюся власними спогадами. Зазвичай, перед нами постає жінка не визначеного віку, білосніжна копиця волосся, яка нагадує цукрову вату, на ній костюм (щоб серйозніше!), в руках вона тримає листок із якого майже невідривно читає заздалегідь написаний, «вилизаний» текст. Про програми привітань,  де «Василь із Фастова вітає Оксану з Вишневого» я взагалі мовчу.

Чому ми звикли і примирилися з тим, що регіональне телебачення виглядає так? Чому ця тітка із вибіленим волоссям та надірваним голосом має бути обличчям регіонів? Особисто мені соромно. Звісно, наявність хоч якогось телебачення у регіонах та містечках краще, ніж повна відсутність такого. Але на вулиці 2014 рік, а в більшості міст і досі можна знайти цей телевізійний несмак.

ЗМІ мають переродитися як фенікс. Постати із попелу. Та спершу вони повинні самоочиститися. Має відбутися люстрація. Останні події та інформаційна війна, яка точиться у країні, доводять необхідність в чесних ЗМІ, в яких працюють порядні люди, які знайомі із редакційними настановами БІ-бі-сі, котрі не заплямували власну совість та авторитет джинсою та побрехеньками.

Журналісти, котрі втратили залишки совісті, порушивши етичні та моральні принципи мусять зрозуміти, що від тепер їхнім «ЗМІ»стануть у кращому випадку блоги.

Зараз як ніколи важливо бути на сторожі правди, яка закінчується там, де розпочинаються маніпуляції та гра в піддавки з фактами

Регіональні ЗМІ такі ж важливі як і загальнонаціональні канали. Це їхній тил. Вони грають по один бік барикад. То ж чому все частіше можна зустріти відомості про те, що місцеві канали перекривають кисень тим, хто незгоден? Так було у Донецьку.
Історія із Донецьком взагалі особлива і поки що незавершена… Відома історія, коли, так звані, «патріархи» місцевих каналів не давали навіть змоги висловитися журналістам з протилежною точкою зору. І це добре, що ті, кому намагалися закрити рота все ж настояли на своєму. Ситуація із донецькими регіональними ЗМІ зараз дуже суперечлива. З одного боку є канали, котрі продалися тим, кого вже без сумнівів кличуть сепаратистами та бойовиками ДНР. Влаштувавши на каналі справжню вакханалію та заборонивши (цілком офіційно, мається на увазі офіційно на рівні їхньої псевдо республіки) висловлювати думку, котра не збігається із новоутворенням ДНР, яке скоріше нагадує виразку на тілі медіапростору. З іншого боку, створено «Громадське телебачення» Донеччини, яке завдяки Олексію Мацуці відстоює честь і гідність донецьких регіональних каналів.

Олексій Мацука, редактор «Новостей Донбасса» взяв за основу схему Громадського (Київ) та створив відділення на сході країни. Зараз вони успішно співпрацюють, маючи сумісні ефіри та вдвічі більше інформації.

Повертаючись  до запитання, «Якими ж мають бути регіональні ЗМІ?» відповім, що вони повинні бути Громадськими.  «Громадське телебачення» в Києві доводить ефективність цього задуму, а Донецьк тільки утверджує нас в необхідності брати участь у створенні місцевих мовників. Регіональні мовники повинні перестати виглядати так, ніби ми всі сіли у машину часу і повернулися у радянський союз. Регіональне телебачення мусить бути живим організмом. Там потрібне термінове вливання свіжої крові. Журналісти не повинні бути скутими, вони мусять говорити вільно і для цього не потрібен суфлер, не потрібен заздалегідь написаний і тричі перевірений текст. Це мусять бути люди, які розуміють проблему і готові її вирішувати. 

Колишня схема повинна бути знищена. Громадське доводить, що головним у створенні  все ж була ідея, яку підтримали.  Для регіонів це обійдеться не настільки дорого, як могло би здаватися. Зараз кожен має планшет, телефон і безліч гаджетів … кожен із глядачів є потенційним журналістом. Налагодити мережу громадських журналістів по всій країні об’єднаних регіоном – це просто. Варто лише захотіти змінити ситуацію.  Налагодити зв’язок між Києвом та регіонами та з часом перетворитися у велику, майже всеохопну мережу «Громадського телебачення» – ось, яке майбутнє може бути у наших ЗМІ. Головний офіс в Києві, який триматиме зв’язок із рештою регіонів та тісно співпрацюватиме у зв’язці, створить незламний інформаційний щит, котрий здатен буде протистояти будь-яким інформаційним війнам та зливам брехні. Регіональні ЗМІ повинні перетворитися у міцний тил і зараз у них на це є всі  шанси…

Публикация предоставлена для конкурса журналистских материалов о местных СМИ, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.


 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *