Статьи

 

Номинация «Гражданская журналистика и блогинг»

 

Нові виклики мультимедійності вимагають від журналіста і редактора не лише нових професійних навичок, а й “переформатування” самого мислення, підвищення ефективності організації власного часу і стилю взаємодії зі світом. Ці поради — результат осмислення власного досвіду роботи в редакції Видавничого дому “ОГО” (м.Рівне), яка вже не перший рік працює як мультимедійний ньюзрум.  

1. На подію варто приходити завчасно. "Завчасно" - означає не лише прийти на місце події хвилин за 10-15 до її початку, а й вийти з редакції з "запасом" часу.

Тобто, якщо ви знаєте, що дістатись потрібного місця громадським транспортом можна за 10 хвилин, а подія розпочинається об 11 годині - це не означає, що вийти потрібно о 10.50. По-перше, як уже було сказано, ви маєте бути на події хвилин за 10 до початку. (Зайняти зручне місце, перекинутись словом з колегами чи організаторами події, можливо, довідавшись дещо ексклюзивне). А, по-друге, врахуйте: маршрутки чи автобусу може довго не бути. Якщо ви викликали таксі - воно може приїхати пізніше. Якщо ви їдете редакційним автомобілем — водій цілком імовірно вирішить саме зараз заїхати на заправку. Якщо ідете пішки — дорогою ви можете зустріти знайомого.

Отже, вийти краще о 10.35 — 10 хвилин на дорогу, 5 — резерв часу, 10 — для орієнтування на місці.

Ви можете відразу не знайти місце проведення події. А, знайшовши, не відразу потрапити на потрібний поверх чи в потрібний кабінет (не працює ліфт, закритий головний вхід, запитуватимуть паспорт тощо).

Непередбачуваних ситуацій може трапитись більше, ніж ви собі уявляєте. Щоб бути до них готовими - виходьте раніше!

Краще прийти на подію на 10 хвилин раніше, ніж запізнитись бодай на 5 хвилин. Зрозумійте, що, якщо організатори події - не ваші друзі чи дуже хороші знайомі, а подія має статус більший, ніж приватна вечірка, вас ніхто чекати не буде. Коли подія розпочнеться - вам буде важко зорієнтуватись, що саме відбувається. Організатори, швидше за все, вже будуть зайняті самою подією, а не коментуванням її для преси. Вам може елементарно не вистачити місця в залі або зручної позиції для фотозйомки. Якщо ви з ноутбуком, який потребує живлення — розетка може бути зайнята кимось із ваших колег. Одне слово, ви почуватиметесь розгублено, і часу для орієнтування знадобиться набагато більше.

2. На події в більшості випадків не варто бути до кінця. Водночас, професійність журналіста передбачає вміння розрізняти, де сидіти не варто, а де конче потрібно добути до останньої хвилини.

Урочистості до Дня вчителя зі святковим концертом - подія з розряду тих, де до кінця бути не обов'язково. Головне, якщо ви готуєте інформаційний матеріал, - дізнатись, кого саме нагородили (записувати на слух - неефективно, домовтесь, щоб вам дали чи “скинули” сценарій нагородження, де є всі прізвища) і зробити максимум фото цих людей, щоб поставити у фотогалерею сайту. Попросити про це краще до початку події, що ще раз підкреслює важливість завчасного приходу.

А ось засідання бюджетної комісії міської ради, де найскандальніше питання поставлене в порядку денного останнім, - доведеться відсидіти до кінця.

Потрібно відчути момент, коли кількість зібраної інформації (факти, фото, відео) досягла "критичної точки", достатньої для підготовки нормального матеріалу. Відчули? То швидше починайте його готувати!

3. Ефективність — це оптимальне співвідношення витрачених ресурсів і отриманого результату. Потрібно прагнути мінімумом зусиль за мінімум часу досягати максимального результату. Не втрачати у якості, щоб не було соромно за написане, але не “убиватись” там, де це навряд чи оцінять. Наприклад, якщо людина категорично відмовилась надати своє фото на першу сторінку — знайдіть інше фото, іншого героя чи іншу тему, це в більшості випадків буде простіше, ніж їхати вмовляти людину за будь-яку ціну, а потім півдня плакатись колегам про відмову, втрачаючи робочий час. Якщо читач просить вас приїхати сфотографувати купи сміття біля будинку на іншому кінці міста — спочатку поцікавтесь, чи має він змогу зробити фото на телефон і надіслати вам, а ви тим часом візьмете телефоном коментар комунальників.

4. На події головне - визначити організатора (якщо ви раніше про це не довідались) і отримати в нього необхідну для матеріалу інформацію (кількість та склад учасників, питання, що обговорюватимуться, можливість отримати електронною поштою текстові матеріали, якщо зараз їх в наявності немає тощо). Як уже зазначалось, це варто робити ДО, а не ПІД ЧАС події.

5. Обов'язково запишіть пряму мову одного з промовців - без неї матеріал нагадуватиме сухий прес-реліз. Пряма мова може складатись з 2-3 речень. Зазвичай це думка людини з певного питання, оцінка нею того, що відбувається, або опис якоїсь деталі події, явища. Зовсім не обов'язково записувати пряму мову на диктофон, якщо це не надважливий коментар зі складного питання або важлива заява статусного ньюзмейкера. Можна і варто вловити суть думки, передати її дух, а не букву. Відразу перевірте, чи записано у вас прізвище, ім'я людини та її посада або статус. Якщо ви цього не зробили на події - відразу думайте, хто може вам у цьому допомогти: колега з іншого ЗМІ, який там теж був, пошук в інтернеті, колеги по редакції, які знайомі з темою або можуть ідентифікувати людину за фото.

6.       На події фотографуйте не лише головного героя (автора книги, що презентується; чиновника, який вітає освітян; співака на сцені), а й присутніх - люди люблять розглядати себе та своїх знайомих, що особливо актуально у невеликому місті. Фоторепортаж про подію — це не тільки 10 фотографій письменника з книжкою в різних ракурсах (можливо, так багато їх робити й не потрібно), а й ще 10 фотографій учасників презентації (“А хто там був?”).

7.       Під час події (а краще - до неї) постійно думайте, що, крім тексту, ви можете звідти принести. Фото - це обов'язково, але, можливо, можна і варто відзняти невеликий відеофрагмент або навіть декілька? Це доречно, якщо подія - видовищна (наприклад, встановлення рекорду, виступ відомого співака, трюки спортсменів-екстремалів, танці на інвалідних візках тощо), або виступає відома людина, слова якої можуть бути цікаві багатьом, або коментується важливе питання, і варто передати пряму мову експерта дослівно. Не лише РОЗКАЖІТЬ людям про подію, а й ПОКАЖІТЬ її!

8. Ідучи на подію, яка відбуватиметься в розвитку (наприклад, резонансна сесія міської ради з багатьма питаннями), створіть зазделегідь “заготовку” першого матеріалу за темою. На місці події, пересвідчившись, що все іде за планом, ви зможете додати кілька свіжих деталей, можливо, фото з місця події — і відразу активувати матеріал на сайті. Розвиток події в такому разі буде в наступних матеріалах. Зрозуміло, що так варто робити у разі, коли сама по собі подія є новиною (скажімо, резонансна сесія, яку кілька разів переносили через неявку депутатів, або судове засідання в гучній справі). Те саме може стосуватись засідання, де мають прийняти або не прийняти якесь прогнозоване рішення — ви можете спрогнозувати його і так само створити “заготовку”, згодом лише додавши деталей або змінивши час з майбутнього на минулий, якщо ви цю подію вже проанонсували — і це може бути окремий матеріал).

9. Якщо відчуваєте, що вам потрібні письмові коментарі за темою — напишіть відповідні прохання до початку роботи над матеріалом, а не після. Не виключено, що, поки ви викладете вже відомі вам факти, про не відомі ви дізнаєтесь, отримавши електронною поштою або через соцмережі готову письмову відповідь. Якщо відповідь не надійшла впродовж 30-40 хвилин — зателефонуйте. Якщо відсутність коментаря не критична — напишіть, що очікуєте на коментар, і активуйте статтю. А після його отримання зробіть окремий матеріал або підкорегуйте вже готовий.

10. Почавши писати, намагайтесь 15 хвилин пропрацювати безперервно. Не заходьте в соцмережі, встановіть у месенджері статус “Дуже зайнятий” або “Не турбувати” або ж вимкніть його взагалі. Встановіть телефон на вібродзвінок, щоб не відволікати себе та колег гучною музикою рінгтону.

Через 15 хвилин безперервної роботи ви, цілком імовірно, вийдете на потрібний рівень продуктивності, якщо у вас його не було від самого початку

11. Познайомились під час події з її учасниками? Надішліть їм посилання на готовий матеріал, фото і т.д. Людям буде приємно подивитись на себе, а ви - збільшите кількість переглядів свого матеріалу і отримаєте корисні контакти на майбутнє. Можливо, на наступну подію, до якої будуть причетні ці люди, вас запросять першим, або вам "підкинуть" цікаву тему. Коли запитують, хто це фотографує і для чого - повідомляйте, який ЗМІ ви представляєте, анонсуйте, коли вийде ваш матеріал - ви робите собі і своєму ЗМІ безкоштовну рекламу, яка потім працюватиме на вас! Якщо це масовий захід — можна попросити ведучого оголосити, де саме будуть фото учасників події.

12. Підтримуйте стосунки з колегами з інших ЗМІ. Вони можуть виручити вас з фото, коли ви не встигли його зробити, допомогти уточнити прізвище героя, якщо ви не встигли записати, зрештою, елементарно потримати мікрофон, якщо ви не встигли зайняти "вигідну позицію" на зйомці телесюжету. Так, ваші редакції можуть бути конкурентами, але на особистістному рівні варто підтримувати рівні стосунки з колегами з усіх ЗМІ. Журналістське коло - обмежене, і в ньому краще мати репутацію адекватної в спілкуванні людини, яка при потребі може прийти на допомогу, аніж відлюдька чи скандаліста.

13. Ідучи на подію, щоразу ретельно перевіряйте свою "бойову готовність". Чи заряджений фотоапарат (якщо ви знаєте, що зранку вам іти фотографувати - зарядіть його з вечора, якщо подія призначена на 11 годину - встигніть зарядити зранку). Якщо запізнюєтесь на роботу — попросіть це зробити колегу, який вже є на робочому місці. Перевірте, чи є батарейки в диктофоні і чи вони працюють. Чи пише ручка (краще мати запасну) і чи достатньо аркушів у блокноті. Чи записані у вас телефони організаторів події або людини, з якою ви маєте зустрітись (цілком можливо, що на місці зустрічі її не виявиться, і вам потрібно буде оперативно сконтактувати з нею ще раз, незважаючи на те, що попередньої домовленості вже було досягнуто). Можливо, вам доведеться терміново викликати таксі, щоб дістатися певного місця - отже, номери відповідних служб теж варто мати в записній книжці свого телефону. Якщо вам терміново знадобилась інформація, яка у вас зберігається на робочому комп'ютері, а зараз ви не маєте до нього доступу - мерщій телефонуйте колегам, які є зараз у редакції. Зайве говорити, що їхні телефони теж мають бути у вас записані.

Надзвичайно важливо: чи є у вас гроші на рахунку телефону? Чи він заряджений? Поставте у телефоні будильник — нагадування про необхідність вирушати на важливу зустріч.

14. Якщо на події вам дають якісь роздаткові матеріали (буклети, прес-релізи, проекти рішень, довідкову інформацію, літературу з теми, програмку заходу, список учасників тощо) - беріть усе. Прес-службам буде приємно, колеги, можливо, здивуються вашій допитливості, але цілком можливо, що щось з цієї інформації знадобиться вам для підготовки іншого матеріалу або навіть кількох, причому не обов'язково відразу, а, можливо, через деякий час. Якщо герой матеріалу пропонує вам фото- чи відеоматеріали з власного архіву - беріть, можливо, з цього вийде окрема фотогалерея. Для цього завжди майте при собі флешку з достатнім обсягом вільного місця.

15. Для економії часу при зустрічі можна відразу цікавитись у людини, чи є в неї певні матеріали в електронному вигляді або у паперовому, щоб зробити копію. Тоді безпосередньо розмова стосуватиметься лише уточнення того, чого немає в електронному форматі. Наприклад, це може бути біографія героя, довідка про установу, де він працює, тощо. Якщо ви задасте це питання першим — це може в рази (!) зменшити тривалість вашої майбутньої розмови.

16. Якщо матеріал рекламний — ви зекономите купу часу і спростите собі роботу, якщо напряму спитаєте у співрозмовника (у разі, коли це наперед не було обумовлене), яку саме інформацію він хотів би висвітлити, який аспект діяльності свого підприємства розкрити, яку потребу його як клієнта має задовольнити готовий матеріал. Навколо цього і будуйте розмову. Приміром, може виявитись, що інтерв'ю має бути суто предметним, і ви зекономите купу часу на розпитування біографічних деталей співрозмовника. Можливо, людина розповість, що інше ЗМІ певний час тому вже готувало про нього матеріал, і героя цілком влаштує, якщо ви лише дещо переформатуєте інформацію, яку він вже надав вашим колегам — це зекономить і ваш час, і час співрозмовника. Можливо, ви раніше вже готували матеріал про цю людину (підприємство) — тоді варто запитати, що нового хотів би додати співрозмовник у порівнянні з тим, що розповідав рік тому. Не виключено, що нове вміститься в 2-3 речення, і розмова, таким чином, триватиме не більше 5 хвилин.

17. Зібравши на події певний обсяг інформації, відразу подумки "скануйте" його на предмет доцільності подачі в одному чи кількох матеріалах. Для прикладу, засідання міськвиконкому, де розглядалось 10-15 різнорідних питань, - це само по собі не подія і не тема матеріалу. Це лише майданчик, формат, у якому відбувалось обговорення кількох абсолютно різних питань. Окреме питання - окремий матеріал. Водночас, якщо питання дріб'язкове, малозначуще, інформації по ньому мало - не варто з усіх сил "витягувати" його на окрему статтю. Краще подумайте, які теми були дійсно ключовими, і зосередьте увагу на них. Так само можна відразу помічати собі, до яких тем варто повернутись у майбутньому і через який час (новини-тенденції). Наприклад, пішовши на прес-конференцію про хід вступної кампанії до ВНЗ, варто відразу ж спланувати, а коли варто повернутися до теми знову (коли буде наступна фаза або підсумки кампанії). Інший аспект цього ж питання: в якому жанрі можна підготувати матеріал з події? Можливо, "за гарячими" слідами певної події варто подати новину, а потім поспілкуватись з тим самим героєм окремо, і підготувати інтерв'ю.

18. Майте психологічну установку "Всі люди хороші". Думати "Навряд чи він погодиться зі мною розмовляти", "Цей чиновник не схожий на того, хто дає коментарі" і т.д. - забороняється! Цілком можливо, що навіть той, хто не дуже любить пресу, саме для вас зробить виняток! У житті взагалі дуже багато всього грунтується на винятках, і не потрібно боятися їх робити або самому бути героєм певної виняткової ситуації. Непередбачуваність - характерна риса журналістської праці, і варто бути готовим насамперед до ПРИЄМНИХ несподіванок!

Інколи корисно "не знати" передісторію певної людини, сприймати її як "чистий аркуш" - і вона може підсвідомо "считати" ваше позитивне ставлення до неї і погодитись з вами говорити

Натомість, "навантаживши" себе упередженнями, почутими від колег, щодо певної людини ще до зустрічі з нею, ви ускладнюєте собі життя. Можливо, насправді все не так складно! Скільки людей - стільки і думок. Не виключено, що "погана" людина була "поганою" лише для одного окремо взятого вашого колеги.

19. Зіткнувшись із несподіванкою при підготовці матеріалу, згадуйте слово "МОЖЛИВІСТЬ". Яку можливість мені це дає? Можливо, те, що зараз видається вам перешкодою, насправді відкриває можливість абсолютно іншого, ще цікавішого, повороту теми? Інший експерт замість того, який відмовився спілкуватись. Інше місце зустрічі з героєм, яке допоможе розкрити його більш неформально. Довге очікування героя, під час якого ви побачите щось інше цікаве або допишете раніше не дописаний матеріал. Варіантів може бути безліч, головне - коли щось пішло "не за планом", прагматично запитуйте себе: як я можу цим скористатись?

20. Інше корисне запитання, яке варто ставити самому собі при роботі над матеріалом: "Хто мені може в цьому допомогти?". Корисним контактом, поясненням складної теми, елементарно, як уже говорилось вище, фотографією з місця події тощо. Дуже часто вирішення певної проблеми лежить виключно у площині знаходження відповіді на запитання: "Кому зателефонувати, щоб допомогли?" Звідси висновок - постійно розширюйте коло контактів у різних сферах, зберігайте телефони, візитки тощо. У найнесподіваніший момент вам може знадобитись порада або допомога адвоката, нотаріуса, лікаря-невропатолога, кінолога, перукаря, звукорежисера, вишивальниці тощо. Тільки варто не забувати, що якщо ви потребуєте допомоги людей - маєте бути готові і допомагати їм у відповідь, на цьому тримається життя. Ще раз хочу наголосити: не знаєте відповіді на певне запитання, не маєте телефону потрібної людини, не уявляєте, як дістатись певного місця чи про що говорити з експертом з певного питання, або ж вам потрібно уточнити юридичні, економічні чи ще якісь вузькогалузеві нюанси для матеріалу - думайте: кого зі знайомих мені людей я можу про це запитати? Хто з них зараз є онлайн? Кому я можу зателефонувати? Хто з моїх знайомих може знати таку людину і представити мене їй? Просіть, просіть, просіть!!!

21. Прогнозуйте. Більшість подій, якщо це не аварії, катастрофи і т.д. - можна передбачити зазделегідь. (Відсотків 50 контенту можна створювати наперед; тижневу газету не обов'язково робити у день здачі). Регулярно переглядайте анонси подій на сайтах державних установ, закладів освіти і т.д. Подбайте, щоб ваша електронна адреса була в базах розсилки прес-служб. Краще витратити 5 хвилин на день, щоб видалити з пошти спам, аніж прогавити анонс чи прес-реліз, який міг би стати темою для матеріалу, підготовка якого займе 5 хвилин. Слідкуйте за новинами в соцмережах від людей та організацій, які є джерелом новин та подій. Церковний та народний календар, календар знаменних дат, елементарні сторінки про кожен день у Вікіпедії - все це джерела інформації. Окремо хочу зауважити: часто анонс події - це окрема новина!

22. Пригадуйте. Біда більшості журналістів - вони не повертаються до написаного ними ж самими (що вже казати про їхні ЗМІ в цілому). Між тим, багато подій з часом отримують новий поворот. Як кажуть, кожна історія прагне свого закінчення, і людям цікаво: чи покарали винних, чи вирішилась проблема і т.д. Саме тому корисно переглядати свої ж матеріали минулих місяців чи років, передивлятись підшивку газети або архів сайту. Ловіть "довгограючі" теми, і як тільки відчули, що ця подія чи проблема - це новина-тенденція, беріть собі "на олівець": приміром, через 2 місяці повернутись до теми. “Плюс” для тележурналіста: в архіві зберігається відео події. Для інтернет-журналіста — є можливість зробити гіперпосилання.

23. Оптимально "пакуйте" контент, який напрацювали. Взяли довжелезне інтерв'ю в чиновника? Відзняли фотосесію гарних історичних місць? Принесли з засідання виконкому 5 тем, а, крім того, записали в блокнот репліку мера на тему, яка не розглядалась? Переговорили до чи після події з ньюзмейкером, який розповів щось цікаве не за темою події? Відразу думайте: а як ще я зможу використати цю інформацію? Можливо, репліка мера - це частинка "пазлу" зовсім нового матеріалу, для якого достатньо буде лише підняти на своєму ж сайті історію питання, яке нині прокоментував мер, і долучити її до наявного коментаря? Можливо, частина інтерв'ю чиновника може знадобитись для іншого матеріалу, який подасте, приміром, за місяць? Можливо, його взагалі варто від початку розбити на 2-3 частини, згрупувавши за темами, і подавати "порціями"? Можливо, фотографуючи історичні місця, ви подбаєте і про те, щоб "по ходу" сфотографувати монастир, про який у вас давно є текстовий матеріал для газети від позаштатного дописувача з району, але без фото він "не грає"? Одним словом, напрацювавши певний обсяг контенту (текст, фото, відео) - думайте, якими порціями, куди і коли його можна "спакувати". Це особливо актуально, якщо ваша редакція має декілька ЗМІ - приміром, газету і інтернет-портал, який є самостійним ЗМІ. Тоді щось може піти в одне ЗМІ, а щось - в інше.

24. Будьте уважними. Ви журналіст - і в маршрутці, коли їдете на роботу, і в гостях, коли родичі або друзі розповідають вам цікаву історію з життя або діляться проблемою, і біля телевізора, коли переглядаєте новини центральних телеканалів чи навіть популярне телешоу. Цікаве можна побачити скрізь, записуйте теми та ідеї в блокнот чи на телефон, щось може і не знадобитися, щось може знадобитись через рік, а щось може з часом стати частинкою "пазлу", якої саме бракувало для підготовки матеріалу. В будь-якому разі, "банк ідей" має бути завжди більшим, ніж реальний обсяг роботи, який ви маєте зараз виконати. Майте запас тем, ідей, фактів і думок, працюйте на випередження.

25. Переключайтесь, майте запасні варіанти дій. Подібно кільком вікнам на моніторі, які відкриті у вас одночасно, майте різні завдання на день: короткі дзвінки, написання довших статей, зустрічі, давно відкладені теми, швидка підготовка коротких новин тощо. Це та сама “двошвидкісна журналістика”, яка є сучасним трендом — короткі новини та довгі історії (“лонгріди”). Це допоможе вам переключатись, коли, приміром, одне завдання "злетіло" і потрібно чимось зайняти час. У вас завжди має бути на цей випадок щось недороблене, недописане, давно сплановане і т.д. Відміна зустрічі - це не катастрофа, а можливість зробити замість цього якусь статтю за матеріалами інтернет-джерел, нікуди  не виходячи. Відключення світла в редакції - це знову ж таки не катастрофа і не привід на півдня іти в кафе пити каву і бідкатись "знову світло відключили", а можливість привести в порядок записи в блокноті, виписати ключові теми на наступний день, зробити телефонні дзвінки героям статей, які вже вийшли і домовитись про нові зустрічі. Є купа справ, які журналісту можна робити без інтернету. Головне - мати багато справ, і справ різнорідних, між якими можна буде легко переключатись, варіювати перелік завдань на конкретний проміжок часу, залежно від зміни ситуації. Тоді ви будете у виграшному становищі порівняно з колегами, які мають лише один варіант дій.

26. Плануйте! Успішні люди записують свої цілі і планують справи. Неуспішні - діють хаотично, під впливом обставин. Не вони управляють життям, а воно їх кидає. У вас завжди має бути список тем для матеріалів на найближчий час, список людей, яким ви маєте подзвонити чи з якими зустрітися, список справ, які повинні вирішити. Перечитуйте його регулярно, викреслюйте зроблене, додавайте нове. Ставте будильник у телефоні на час, коли вам потрібно зробити важливий дзвінок або вийти з редакції на певну подію. Ввечері думайте про те, що робитимете вранці, вранці - відразу робіть дзвінки про зустрічі, які допоможуть спланувати ваш подальший день. Спланувавши зустрічі, які жорстко прив'язані до часу і які залежать від людей, на яких ви вплинути не можете, - ви знатимете, скільки у вас реально є часу сьогодні і в які саме години - тоді ви зможете розподілити його між іншими справами і робити їх спокійно, планомірно.

27. Допомагайте! Людина звернулась до редакції, бо бачить у вас надію, можливість допомоги. Не завжди ваша стаття чи сюжет реально вирішить проблему людини. Будьте до цього готові. Не беріть на себе непомірних зобов'язань. Відверто пояснюйте, що ви - журналіст, і ви допоможете тим, чим зможете. Але якщо можете справді допомогти людині бодай телефоном фахівця, до якого вона може звернутись, щоб він справді їй чимось допоміг - дайте їй той телефон. Можливо, ви відчуваєте, що тема для вас складна або просто не цікава вашому ЗМІ - дайте телефон іншого колеги або громадської організації, яка захищає таких людей. Тобто не можете допомогти матеріалом - спробуйте допомогти інформацією. З іншого боку, якщо ви відчуваєте, що вас просто використовують (людина налаштована годинами розповідати вам усе своє життя або демонструвати цілі томи листування з правоохоронцями, а у вас призначені зустрічі, потрібно здати статтю в номер і т.д.) - ввічливо поясніть, що ви обмежені в часі. Загальне правило: людей, які прийшли до редакції, - не "футболити", але відчувати момент, якщо хтось "перегибає палку".

28. Повернулися з події - відразу пишіть. Якщо принесли фото чи відео, яке може бути окремим матеріалом (фотогалерея про подію, відеофрагмент події) - першим “скидайте” фото і відео, хай воно вже збирає перегляди і живе своїм окремим життям, а текст можете написати трішки пізніше, поставивши в нього посилання на фото-відео. Краще нехай частина зібраної вами інформації ВЖЕ буде доступна людям, а тим часом ви доробите і іншу частину, аніж ви триматимете все при собі, щоб видати відразу все, а вас тим часом випередять більш спритні колеги.

Будьте першим, хто розповість людям про подію. Переносьте на екран деталі, поки вони свіжі у вашій пам'яті. Усвідомлюйте, що завтра буде новий день і нові теми, і не варто давати накопичуватись не зробленому, потім буде лише важче.

29. Живіть перш за все своїм життям як журналіст. Якщо ви володієте інформацією і потрібно лише перетворити її на матеріал - робіть саме це, а не моніторте годинами сайти колег, які також були на події на предмет того, чи вони вже написали раніше за вас. Спочатку виконайте свою роботу - а потім вже, зробивши своє, будете знайомитись з доробком колег. Сказане не стосується випадку, коли, можливо, вам варто перевірити певну інформацію, побачивши, як про це написали інші, бо самі ви не впевнені (не розібрались, тема нова і т.д.), а особисто спитати в когось немає змоги. В таких ситуаціях інколи справді варто почекати годинку, щоб подивитись, як побачили складну тему інші.

30.   Вчіться, порівнюйте! Читайте інші сайти та газети, запозичуйте теми та формат їх висвітлення, звертайте увагу на те, як інші пишуть про те саме. Задавайте собі питання: "Як я можу використати досвід колег? Що вони роблять краще за мене? Як мені зробити краще наступного разу?" Замислюйтесь: чим наша газета відрізняється від конкуруючої? Як мені робити так, як робить журналіст, який мені подобається? Якби журналістом ТСН був я - як би я зробив сюжет на певну тему? Дивіться схожі на ваш сайт сайти інших міст. Придбайте в іншому місті місцеву газету, схожу на вашу. Шукайте спільне: якщо в сусідньому обласному центрі спрацював певний конкурс, можливо, вам варто запропонувати зробити у вашій редакції такий самий? Ідеї носяться в повітрі, все нове - це комбінація вже існуючих елементів у нових поєднаннях. Не бійтесь запозичувати те, що успішно працює - збирайте з нього СВІЙ пазл!

 

Публикация подготовлена для блога "ОГО" и предоставлена для конкурса журналистских материалов о местных СМИ, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

 

Номинация «Гражданская журналистика и блогинг»

 

Нові виклики мультимедійності вимагають від журналіста і редактора не лише нових професійних навичок, а й “переформатування” самого мислення, підвищення ефективності організації власного часу і стилю взаємодії зі світом. Ці поради — результат осмислення власного досвіду роботи в редакції Видавничого дому “ОГО” (м.Рівне), яка вже не перший рік працює як мультимедійний ньюзрум.  

1. На подію варто приходити завчасно. "Завчасно" - означає не лише прийти на місце події хвилин за 10-15 до її початку, а й вийти з редакції з "запасом" часу.

Тобто, якщо ви знаєте, що дістатись потрібного місця громадським транспортом можна за 10 хвилин, а подія розпочинається об 11 годині - це не означає, що вийти потрібно о 10.50. По-перше, як уже було сказано, ви маєте бути на події хвилин за 10 до початку. (Зайняти зручне місце, перекинутись словом з колегами чи організаторами події, можливо, довідавшись дещо ексклюзивне). А, по-друге, врахуйте: маршрутки чи автобусу може довго не бути. Якщо ви викликали таксі - воно може приїхати пізніше. Якщо ви їдете редакційним автомобілем — водій цілком імовірно вирішить саме зараз заїхати на заправку. Якщо ідете пішки — дорогою ви можете зустріти знайомого.

Отже, вийти краще о 10.35 — 10 хвилин на дорогу, 5 — резерв часу, 10 — для орієнтування на місці.

Ви можете відразу не знайти місце проведення події. А, знайшовши, не відразу потрапити на потрібний поверх чи в потрібний кабінет (не працює ліфт, закритий головний вхід, запитуватимуть паспорт тощо).

Непередбачуваних ситуацій може трапитись більше, ніж ви собі уявляєте. Щоб бути до них готовими - виходьте раніше!

Краще прийти на подію на 10 хвилин раніше, ніж запізнитись бодай на 5 хвилин. Зрозумійте, що, якщо організатори події - не ваші друзі чи дуже хороші знайомі, а подія має статус більший, ніж приватна вечірка, вас ніхто чекати не буде. Коли подія розпочнеться - вам буде важко зорієнтуватись, що саме відбувається. Організатори, швидше за все, вже будуть зайняті самою подією, а не коментуванням її для преси. Вам може елементарно не вистачити місця в залі або зручної позиції для фотозйомки. Якщо ви з ноутбуком, який потребує живлення — розетка може бути зайнята кимось із ваших колег. Одне слово, ви почуватиметесь розгублено, і часу для орієнтування знадобиться набагато більше.

2. На події в більшості випадків не варто бути до кінця. Водночас, професійність журналіста передбачає вміння розрізняти, де сидіти не варто, а де конче потрібно добути до останньої хвилини.

Урочистості до Дня вчителя зі святковим концертом - подія з розряду тих, де до кінця бути не обов'язково. Головне, якщо ви готуєте інформаційний матеріал, - дізнатись, кого саме нагородили (записувати на слух - неефективно, домовтесь, щоб вам дали чи “скинули” сценарій нагородження, де є всі прізвища) і зробити максимум фото цих людей, щоб поставити у фотогалерею сайту. Попросити про це краще до початку події, що ще раз підкреслює важливість завчасного приходу.

А ось засідання бюджетної комісії міської ради, де найскандальніше питання поставлене в порядку денного останнім, - доведеться відсидіти до кінця.

Потрібно відчути момент, коли кількість зібраної інформації (факти, фото, відео) досягла "критичної точки", достатньої для підготовки нормального матеріалу. Відчули? То швидше починайте його готувати!

3. Ефективність — це оптимальне співвідношення витрачених ресурсів і отриманого результату. Потрібно прагнути мінімумом зусиль за мінімум часу досягати максимального результату. Не втрачати у якості, щоб не було соромно за написане, але не “убиватись” там, де це навряд чи оцінять. Наприклад, якщо людина категорично відмовилась надати своє фото на першу сторінку — знайдіть інше фото, іншого героя чи іншу тему, це в більшості випадків буде простіше, ніж їхати вмовляти людину за будь-яку ціну, а потім півдня плакатись колегам про відмову, втрачаючи робочий час. Якщо читач просить вас приїхати сфотографувати купи сміття біля будинку на іншому кінці міста — спочатку поцікавтесь, чи має він змогу зробити фото на телефон і надіслати вам, а ви тим часом візьмете телефоном коментар комунальників.

4. На події головне - визначити організатора (якщо ви раніше про це не довідались) і отримати в нього необхідну для матеріалу інформацію (кількість та склад учасників, питання, що обговорюватимуться, можливість отримати електронною поштою текстові матеріали, якщо зараз їх в наявності немає тощо). Як уже зазначалось, це варто робити ДО, а не ПІД ЧАС події.

5. Обов'язково запишіть пряму мову одного з промовців - без неї матеріал нагадуватиме сухий прес-реліз. Пряма мова може складатись з 2-3 речень. Зазвичай це думка людини з певного питання, оцінка нею того, що відбувається, або опис якоїсь деталі події, явища. Зовсім не обов'язково записувати пряму мову на диктофон, якщо це не надважливий коментар зі складного питання або важлива заява статусного ньюзмейкера. Можна і варто вловити суть думки, передати її дух, а не букву. Відразу перевірте, чи записано у вас прізвище, ім'я людини та її посада або статус. Якщо ви цього не зробили на події - відразу думайте, хто може вам у цьому допомогти: колега з іншого ЗМІ, який там теж був, пошук в інтернеті, колеги по редакції, які знайомі з темою або можуть ідентифікувати людину за фото.

6.       На події фотографуйте не лише головного героя (автора книги, що презентується; чиновника, який вітає освітян; співака на сцені), а й присутніх - люди люблять розглядати себе та своїх знайомих, що особливо актуально у невеликому місті. Фоторепортаж про подію — це не тільки 10 фотографій письменника з книжкою в різних ракурсах (можливо, так багато їх робити й не потрібно), а й ще 10 фотографій учасників презентації (“А хто там був?”).

7.       Під час події (а краще - до неї) постійно думайте, що, крім тексту, ви можете звідти принести. Фото - це обов'язково, але, можливо, можна і варто відзняти невеликий відеофрагмент або навіть декілька? Це доречно, якщо подія - видовищна (наприклад, встановлення рекорду, виступ відомого співака, трюки спортсменів-екстремалів, танці на інвалідних візках тощо), або виступає відома людина, слова якої можуть бути цікаві багатьом, або коментується важливе питання, і варто передати пряму мову експерта дослівно. Не лише РОЗКАЖІТЬ людям про подію, а й ПОКАЖІТЬ її!

8. Ідучи на подію, яка відбуватиметься в розвитку (наприклад, резонансна сесія міської ради з багатьма питаннями), створіть зазделегідь “заготовку” першого матеріалу за темою. На місці події, пересвідчившись, що все іде за планом, ви зможете додати кілька свіжих деталей, можливо, фото з місця події — і відразу активувати матеріал на сайті. Розвиток події в такому разі буде в наступних матеріалах. Зрозуміло, що так варто робити у разі, коли сама по собі подія є новиною (скажімо, резонансна сесія, яку кілька разів переносили через неявку депутатів, або судове засідання в гучній справі). Те саме може стосуватись засідання, де мають прийняти або не прийняти якесь прогнозоване рішення — ви можете спрогнозувати його і так само створити “заготовку”, згодом лише додавши деталей або змінивши час з майбутнього на минулий, якщо ви цю подію вже проанонсували — і це може бути окремий матеріал).

9. Якщо відчуваєте, що вам потрібні письмові коментарі за темою — напишіть відповідні прохання до початку роботи над матеріалом, а не після. Не виключено, що, поки ви викладете вже відомі вам факти, про не відомі ви дізнаєтесь, отримавши електронною поштою або через соцмережі готову письмову відповідь. Якщо відповідь не надійшла впродовж 30-40 хвилин — зателефонуйте. Якщо відсутність коментаря не критична — напишіть, що очікуєте на коментар, і активуйте статтю. А після його отримання зробіть окремий матеріал або підкорегуйте вже готовий.

10. Почавши писати, намагайтесь 15 хвилин пропрацювати безперервно. Не заходьте в соцмережі, встановіть у месенджері статус “Дуже зайнятий” або “Не турбувати” або ж вимкніть його взагалі. Встановіть телефон на вібродзвінок, щоб не відволікати себе та колег гучною музикою рінгтону.

Через 15 хвилин безперервної роботи ви, цілком імовірно, вийдете на потрібний рівень продуктивності, якщо у вас його не було від самого початку

11. Познайомились під час події з її учасниками? Надішліть їм посилання на готовий матеріал, фото і т.д. Людям буде приємно подивитись на себе, а ви - збільшите кількість переглядів свого матеріалу і отримаєте корисні контакти на майбутнє. Можливо, на наступну подію, до якої будуть причетні ці люди, вас запросять першим, або вам "підкинуть" цікаву тему. Коли запитують, хто це фотографує і для чого - повідомляйте, який ЗМІ ви представляєте, анонсуйте, коли вийде ваш матеріал - ви робите собі і своєму ЗМІ безкоштовну рекламу, яка потім працюватиме на вас! Якщо це масовий захід — можна попросити ведучого оголосити, де саме будуть фото учасників події.

12. Підтримуйте стосунки з колегами з інших ЗМІ. Вони можуть виручити вас з фото, коли ви не встигли його зробити, допомогти уточнити прізвище героя, якщо ви не встигли записати, зрештою, елементарно потримати мікрофон, якщо ви не встигли зайняти "вигідну позицію" на зйомці телесюжету. Так, ваші редакції можуть бути конкурентами, але на особистістному рівні варто підтримувати рівні стосунки з колегами з усіх ЗМІ. Журналістське коло - обмежене, і в ньому краще мати репутацію адекватної в спілкуванні людини, яка при потребі може прийти на допомогу, аніж відлюдька чи скандаліста.

13. Ідучи на подію, щоразу ретельно перевіряйте свою "бойову готовність". Чи заряджений фотоапарат (якщо ви знаєте, що зранку вам іти фотографувати - зарядіть його з вечора, якщо подія призначена на 11 годину - встигніть зарядити зранку). Якщо запізнюєтесь на роботу — попросіть це зробити колегу, який вже є на робочому місці. Перевірте, чи є батарейки в диктофоні і чи вони працюють. Чи пише ручка (краще мати запасну) і чи достатньо аркушів у блокноті. Чи записані у вас телефони організаторів події або людини, з якою ви маєте зустрітись (цілком можливо, що на місці зустрічі її не виявиться, і вам потрібно буде оперативно сконтактувати з нею ще раз, незважаючи на те, що попередньої домовленості вже було досягнуто). Можливо, вам доведеться терміново викликати таксі, щоб дістатися певного місця - отже, номери відповідних служб теж варто мати в записній книжці свого телефону. Якщо вам терміново знадобилась інформація, яка у вас зберігається на робочому комп'ютері, а зараз ви не маєте до нього доступу - мерщій телефонуйте колегам, які є зараз у редакції. Зайве говорити, що їхні телефони теж мають бути у вас записані.

Надзвичайно важливо: чи є у вас гроші на рахунку телефону? Чи він заряджений? Поставте у телефоні будильник — нагадування про необхідність вирушати на важливу зустріч.

14. Якщо на події вам дають якісь роздаткові матеріали (буклети, прес-релізи, проекти рішень, довідкову інформацію, літературу з теми, програмку заходу, список учасників тощо) - беріть усе. Прес-службам буде приємно, колеги, можливо, здивуються вашій допитливості, але цілком можливо, що щось з цієї інформації знадобиться вам для підготовки іншого матеріалу або навіть кількох, причому не обов'язково відразу, а, можливо, через деякий час. Якщо герой матеріалу пропонує вам фото- чи відеоматеріали з власного архіву - беріть, можливо, з цього вийде окрема фотогалерея. Для цього завжди майте при собі флешку з достатнім обсягом вільного місця.

15. Для економії часу при зустрічі можна відразу цікавитись у людини, чи є в неї певні матеріали в електронному вигляді або у паперовому, щоб зробити копію. Тоді безпосередньо розмова стосуватиметься лише уточнення того, чого немає в електронному форматі. Наприклад, це може бути біографія героя, довідка про установу, де він працює, тощо. Якщо ви задасте це питання першим — це може в рази (!) зменшити тривалість вашої майбутньої розмови.

16. Якщо матеріал рекламний — ви зекономите купу часу і спростите собі роботу, якщо напряму спитаєте у співрозмовника (у разі, коли це наперед не було обумовлене), яку саме інформацію він хотів би висвітлити, який аспект діяльності свого підприємства розкрити, яку потребу його як клієнта має задовольнити готовий матеріал. Навколо цього і будуйте розмову. Приміром, може виявитись, що інтерв'ю має бути суто предметним, і ви зекономите купу часу на розпитування біографічних деталей співрозмовника. Можливо, людина розповість, що інше ЗМІ певний час тому вже готувало про нього матеріал, і героя цілком влаштує, якщо ви лише дещо переформатуєте інформацію, яку він вже надав вашим колегам — це зекономить і ваш час, і час співрозмовника. Можливо, ви раніше вже готували матеріал про цю людину (підприємство) — тоді варто запитати, що нового хотів би додати співрозмовник у порівнянні з тим, що розповідав рік тому. Не виключено, що нове вміститься в 2-3 речення, і розмова, таким чином, триватиме не більше 5 хвилин.

17. Зібравши на події певний обсяг інформації, відразу подумки "скануйте" його на предмет доцільності подачі в одному чи кількох матеріалах. Для прикладу, засідання міськвиконкому, де розглядалось 10-15 різнорідних питань, - це само по собі не подія і не тема матеріалу. Це лише майданчик, формат, у якому відбувалось обговорення кількох абсолютно різних питань. Окреме питання - окремий матеріал. Водночас, якщо питання дріб'язкове, малозначуще, інформації по ньому мало - не варто з усіх сил "витягувати" його на окрему статтю. Краще подумайте, які теми були дійсно ключовими, і зосередьте увагу на них. Так само можна відразу помічати собі, до яких тем варто повернутись у майбутньому і через який час (новини-тенденції). Наприклад, пішовши на прес-конференцію про хід вступної кампанії до ВНЗ, варто відразу ж спланувати, а коли варто повернутися до теми знову (коли буде наступна фаза або підсумки кампанії). Інший аспект цього ж питання: в якому жанрі можна підготувати матеріал з події? Можливо, "за гарячими" слідами певної події варто подати новину, а потім поспілкуватись з тим самим героєм окремо, і підготувати інтерв'ю.

18. Майте психологічну установку "Всі люди хороші". Думати "Навряд чи він погодиться зі мною розмовляти", "Цей чиновник не схожий на того, хто дає коментарі" і т.д. - забороняється! Цілком можливо, що навіть той, хто не дуже любить пресу, саме для вас зробить виняток! У житті взагалі дуже багато всього грунтується на винятках, і не потрібно боятися їх робити або самому бути героєм певної виняткової ситуації. Непередбачуваність - характерна риса журналістської праці, і варто бути готовим насамперед до ПРИЄМНИХ несподіванок!

Інколи корисно "не знати" передісторію певної людини, сприймати її як "чистий аркуш" - і вона може підсвідомо "считати" ваше позитивне ставлення до неї і погодитись з вами говорити

Натомість, "навантаживши" себе упередженнями, почутими від колег, щодо певної людини ще до зустрічі з нею, ви ускладнюєте собі життя. Можливо, насправді все не так складно! Скільки людей - стільки і думок. Не виключено, що "погана" людина була "поганою" лише для одного окремо взятого вашого колеги.

19. Зіткнувшись із несподіванкою при підготовці матеріалу, згадуйте слово "МОЖЛИВІСТЬ". Яку можливість мені це дає? Можливо, те, що зараз видається вам перешкодою, насправді відкриває можливість абсолютно іншого, ще цікавішого, повороту теми? Інший експерт замість того, який відмовився спілкуватись. Інше місце зустрічі з героєм, яке допоможе розкрити його більш неформально. Довге очікування героя, під час якого ви побачите щось інше цікаве або допишете раніше не дописаний матеріал. Варіантів може бути безліч, головне - коли щось пішло "не за планом", прагматично запитуйте себе: як я можу цим скористатись?

20. Інше корисне запитання, яке варто ставити самому собі при роботі над матеріалом: "Хто мені може в цьому допомогти?". Корисним контактом, поясненням складної теми, елементарно, як уже говорилось вище, фотографією з місця події тощо. Дуже часто вирішення певної проблеми лежить виключно у площині знаходження відповіді на запитання: "Кому зателефонувати, щоб допомогли?" Звідси висновок - постійно розширюйте коло контактів у різних сферах, зберігайте телефони, візитки тощо. У найнесподіваніший момент вам може знадобитись порада або допомога адвоката, нотаріуса, лікаря-невропатолога, кінолога, перукаря, звукорежисера, вишивальниці тощо. Тільки варто не забувати, що якщо ви потребуєте допомоги людей - маєте бути готові і допомагати їм у відповідь, на цьому тримається життя. Ще раз хочу наголосити: не знаєте відповіді на певне запитання, не маєте телефону потрібної людини, не уявляєте, як дістатись певного місця чи про що говорити з експертом з певного питання, або ж вам потрібно уточнити юридичні, економічні чи ще якісь вузькогалузеві нюанси для матеріалу - думайте: кого зі знайомих мені людей я можу про це запитати? Хто з них зараз є онлайн? Кому я можу зателефонувати? Хто з моїх знайомих може знати таку людину і представити мене їй? Просіть, просіть, просіть!!!

21. Прогнозуйте. Більшість подій, якщо це не аварії, катастрофи і т.д. - можна передбачити зазделегідь. (Відсотків 50 контенту можна створювати наперед; тижневу газету не обов'язково робити у день здачі). Регулярно переглядайте анонси подій на сайтах державних установ, закладів освіти і т.д. Подбайте, щоб ваша електронна адреса була в базах розсилки прес-служб. Краще витратити 5 хвилин на день, щоб видалити з пошти спам, аніж прогавити анонс чи прес-реліз, який міг би стати темою для матеріалу, підготовка якого займе 5 хвилин. Слідкуйте за новинами в соцмережах від людей та організацій, які є джерелом новин та подій. Церковний та народний календар, календар знаменних дат, елементарні сторінки про кожен день у Вікіпедії - все це джерела інформації. Окремо хочу зауважити: часто анонс події - це окрема новина!

22. Пригадуйте. Біда більшості журналістів - вони не повертаються до написаного ними ж самими (що вже казати про їхні ЗМІ в цілому). Між тим, багато подій з часом отримують новий поворот. Як кажуть, кожна історія прагне свого закінчення, і людям цікаво: чи покарали винних, чи вирішилась проблема і т.д. Саме тому корисно переглядати свої ж матеріали минулих місяців чи років, передивлятись підшивку газети або архів сайту. Ловіть "довгограючі" теми, і як тільки відчули, що ця подія чи проблема - це новина-тенденція, беріть собі "на олівець": приміром, через 2 місяці повернутись до теми. “Плюс” для тележурналіста: в архіві зберігається відео події. Для інтернет-журналіста — є можливість зробити гіперпосилання.

23. Оптимально "пакуйте" контент, який напрацювали. Взяли довжелезне інтерв'ю в чиновника? Відзняли фотосесію гарних історичних місць? Принесли з засідання виконкому 5 тем, а, крім того, записали в блокнот репліку мера на тему, яка не розглядалась? Переговорили до чи після події з ньюзмейкером, який розповів щось цікаве не за темою події? Відразу думайте: а як ще я зможу використати цю інформацію? Можливо, репліка мера - це частинка "пазлу" зовсім нового матеріалу, для якого достатньо буде лише підняти на своєму ж сайті історію питання, яке нині прокоментував мер, і долучити її до наявного коментаря? Можливо, частина інтерв'ю чиновника може знадобитись для іншого матеріалу, який подасте, приміром, за місяць? Можливо, його взагалі варто від початку розбити на 2-3 частини, згрупувавши за темами, і подавати "порціями"? Можливо, фотографуючи історичні місця, ви подбаєте і про те, щоб "по ходу" сфотографувати монастир, про який у вас давно є текстовий матеріал для газети від позаштатного дописувача з району, але без фото він "не грає"? Одним словом, напрацювавши певний обсяг контенту (текст, фото, відео) - думайте, якими порціями, куди і коли його можна "спакувати". Це особливо актуально, якщо ваша редакція має декілька ЗМІ - приміром, газету і інтернет-портал, який є самостійним ЗМІ. Тоді щось може піти в одне ЗМІ, а щось - в інше.

24. Будьте уважними. Ви журналіст - і в маршрутці, коли їдете на роботу, і в гостях, коли родичі або друзі розповідають вам цікаву історію з життя або діляться проблемою, і біля телевізора, коли переглядаєте новини центральних телеканалів чи навіть популярне телешоу. Цікаве можна побачити скрізь, записуйте теми та ідеї в блокнот чи на телефон, щось може і не знадобитися, щось може знадобитись через рік, а щось може з часом стати частинкою "пазлу", якої саме бракувало для підготовки матеріалу. В будь-якому разі, "банк ідей" має бути завжди більшим, ніж реальний обсяг роботи, який ви маєте зараз виконати. Майте запас тем, ідей, фактів і думок, працюйте на випередження.

25. Переключайтесь, майте запасні варіанти дій. Подібно кільком вікнам на моніторі, які відкриті у вас одночасно, майте різні завдання на день: короткі дзвінки, написання довших статей, зустрічі, давно відкладені теми, швидка підготовка коротких новин тощо. Це та сама “двошвидкісна журналістика”, яка є сучасним трендом — короткі новини та довгі історії (“лонгріди”). Це допоможе вам переключатись, коли, приміром, одне завдання "злетіло" і потрібно чимось зайняти час. У вас завжди має бути на цей випадок щось недороблене, недописане, давно сплановане і т.д. Відміна зустрічі - це не катастрофа, а можливість зробити замість цього якусь статтю за матеріалами інтернет-джерел, нікуди  не виходячи. Відключення світла в редакції - це знову ж таки не катастрофа і не привід на півдня іти в кафе пити каву і бідкатись "знову світло відключили", а можливість привести в порядок записи в блокноті, виписати ключові теми на наступний день, зробити телефонні дзвінки героям статей, які вже вийшли і домовитись про нові зустрічі. Є купа справ, які журналісту можна робити без інтернету. Головне - мати багато справ, і справ різнорідних, між якими можна буде легко переключатись, варіювати перелік завдань на конкретний проміжок часу, залежно від зміни ситуації. Тоді ви будете у виграшному становищі порівняно з колегами, які мають лише один варіант дій.

26. Плануйте! Успішні люди записують свої цілі і планують справи. Неуспішні - діють хаотично, під впливом обставин. Не вони управляють життям, а воно їх кидає. У вас завжди має бути список тем для матеріалів на найближчий час, список людей, яким ви маєте подзвонити чи з якими зустрітися, список справ, які повинні вирішити. Перечитуйте його регулярно, викреслюйте зроблене, додавайте нове. Ставте будильник у телефоні на час, коли вам потрібно зробити важливий дзвінок або вийти з редакції на певну подію. Ввечері думайте про те, що робитимете вранці, вранці - відразу робіть дзвінки про зустрічі, які допоможуть спланувати ваш подальший день. Спланувавши зустрічі, які жорстко прив'язані до часу і які залежать від людей, на яких ви вплинути не можете, - ви знатимете, скільки у вас реально є часу сьогодні і в які саме години - тоді ви зможете розподілити його між іншими справами і робити їх спокійно, планомірно.

27. Допомагайте! Людина звернулась до редакції, бо бачить у вас надію, можливість допомоги. Не завжди ваша стаття чи сюжет реально вирішить проблему людини. Будьте до цього готові. Не беріть на себе непомірних зобов'язань. Відверто пояснюйте, що ви - журналіст, і ви допоможете тим, чим зможете. Але якщо можете справді допомогти людині бодай телефоном фахівця, до якого вона може звернутись, щоб він справді їй чимось допоміг - дайте їй той телефон. Можливо, ви відчуваєте, що тема для вас складна або просто не цікава вашому ЗМІ - дайте телефон іншого колеги або громадської організації, яка захищає таких людей. Тобто не можете допомогти матеріалом - спробуйте допомогти інформацією. З іншого боку, якщо ви відчуваєте, що вас просто використовують (людина налаштована годинами розповідати вам усе своє життя або демонструвати цілі томи листування з правоохоронцями, а у вас призначені зустрічі, потрібно здати статтю в номер і т.д.) - ввічливо поясніть, що ви обмежені в часі. Загальне правило: людей, які прийшли до редакції, - не "футболити", але відчувати момент, якщо хтось "перегибає палку".

28. Повернулися з події - відразу пишіть. Якщо принесли фото чи відео, яке може бути окремим матеріалом (фотогалерея про подію, відеофрагмент події) - першим “скидайте” фото і відео, хай воно вже збирає перегляди і живе своїм окремим життям, а текст можете написати трішки пізніше, поставивши в нього посилання на фото-відео. Краще нехай частина зібраної вами інформації ВЖЕ буде доступна людям, а тим часом ви доробите і іншу частину, аніж ви триматимете все при собі, щоб видати відразу все, а вас тим часом випередять більш спритні колеги.

Будьте першим, хто розповість людям про подію. Переносьте на екран деталі, поки вони свіжі у вашій пам'яті. Усвідомлюйте, що завтра буде новий день і нові теми, і не варто давати накопичуватись не зробленому, потім буде лише важче.

29. Живіть перш за все своїм життям як журналіст. Якщо ви володієте інформацією і потрібно лише перетворити її на матеріал - робіть саме це, а не моніторте годинами сайти колег, які також були на події на предмет того, чи вони вже написали раніше за вас. Спочатку виконайте свою роботу - а потім вже, зробивши своє, будете знайомитись з доробком колег. Сказане не стосується випадку, коли, можливо, вам варто перевірити певну інформацію, побачивши, як про це написали інші, бо самі ви не впевнені (не розібрались, тема нова і т.д.), а особисто спитати в когось немає змоги. В таких ситуаціях інколи справді варто почекати годинку, щоб подивитись, як побачили складну тему інші.

30.   Вчіться, порівнюйте! Читайте інші сайти та газети, запозичуйте теми та формат їх висвітлення, звертайте увагу на те, як інші пишуть про те саме. Задавайте собі питання: "Як я можу використати досвід колег? Що вони роблять краще за мене? Як мені зробити краще наступного разу?" Замислюйтесь: чим наша газета відрізняється від конкуруючої? Як мені робити так, як робить журналіст, який мені подобається? Якби журналістом ТСН був я - як би я зробив сюжет на певну тему? Дивіться схожі на ваш сайт сайти інших міст. Придбайте в іншому місті місцеву газету, схожу на вашу. Шукайте спільне: якщо в сусідньому обласному центрі спрацював певний конкурс, можливо, вам варто запропонувати зробити у вашій редакції такий самий? Ідеї носяться в повітрі, все нове - це комбінація вже існуючих елементів у нових поєднаннях. Не бійтесь запозичувати те, що успішно працює - збирайте з нього СВІЙ пазл!

 

Публикация подготовлена для блога "ОГО" и предоставлена для конкурса журналистских материалов о местных СМИ, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *