Статьи

18 жовтня у кінотеатрі «Люм’єр» відбувся показ фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія «Війна за свій рахунок».

На презентацію стрічки режисера з передової прийшло багато охочих, причім різного віку. Перед переглядом пан Леонід зазначив, що в фільмі свідомо відтворили ненормативну лексику – адже глядач побачить реальних бійців у реальних бойових умовах. Хоча лексика тут відіграє далеко не головну роль.

У майже півгодинному фільмі йдеться про те, як звичайні молодики різних професій із протилежних кінців України вступили до Національної гвардії, аби захищати країну від російської агресії. Проблематика стрічки - зіткнення романтичних патріотичних почуттів із реальністю на полі бою. В умовах, коли чоловікам довелося відвойовувати Україну, їх можна вважати двічі, тричі і навіть більше разів героями. Держава, яка дає їм каски часів Другої світової, вчить марширувати та надсилає не зовсім адекватних командирів - чи цього очікували нацгвардійці?

Цей фільм у жодному разі не є скаргою. Навпаки, як коментує Кантер, у ньому запропоновано шляхи вирішення нагальних проблем. Зокрема висунуто ідею, щоб добровольці обирали власного командира, який би користувався авторитетом та довірою. Власне, така пропозиція була підтримана та реалізована.

Кантер зізнається, що вояка він не вельми вправний. Однак на війні кожне ремесло необхідне. Тому режисер вирішив боротися з російською агресією тим шляхом, на якому він найбільш корисний, до чого закликає всіх. Його зброєю є камера. Автор фільму стверджує, що війна ведеться не тільки на фронті. А людям, які зараз не на передовій, радить займатися соціальними проектами на підтримку армії. Та найголовніше – кожен повинен розвиватися, бути ментально готовим до протистояння.

Спілкування завершилось зворушливим запитанням дівчинки з залу про те, чи доходять малюнки дітей до гвардійців. На це Кантер відповів, що доходять та розчулюють навіть найстійкіших і щоразу нагадують їм, за що вони воюють: за спокій усіх дітей!

Показ фільму відбувся за ініціативи небайдужих франківців «Заради життя». Кошти від перегляду кінострічки та з благодійного ярмарка підуть на підтримку армії.

Матеріал створено для видання «Галицький кореспондент» учасником Програми міжредакційного обміну, що ініційована Фондом розвитку ЗМІ за фінансової підтримки проекту MYMEDIA. 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

18 жовтня у кінотеатрі «Люм’єр» відбувся показ фільму Леоніда Кантера та Івана Яснія «Війна за свій рахунок».

На презентацію стрічки режисера з передової прийшло багато охочих, причім різного віку. Перед переглядом пан Леонід зазначив, що в фільмі свідомо відтворили ненормативну лексику – адже глядач побачить реальних бійців у реальних бойових умовах. Хоча лексика тут відіграє далеко не головну роль.

У майже півгодинному фільмі йдеться про те, як звичайні молодики різних професій із протилежних кінців України вступили до Національної гвардії, аби захищати країну від російської агресії. Проблематика стрічки - зіткнення романтичних патріотичних почуттів із реальністю на полі бою. В умовах, коли чоловікам довелося відвойовувати Україну, їх можна вважати двічі, тричі і навіть більше разів героями. Держава, яка дає їм каски часів Другої світової, вчить марширувати та надсилає не зовсім адекватних командирів - чи цього очікували нацгвардійці?

Цей фільм у жодному разі не є скаргою. Навпаки, як коментує Кантер, у ньому запропоновано шляхи вирішення нагальних проблем. Зокрема висунуто ідею, щоб добровольці обирали власного командира, який би користувався авторитетом та довірою. Власне, така пропозиція була підтримана та реалізована.

Кантер зізнається, що вояка він не вельми вправний. Однак на війні кожне ремесло необхідне. Тому режисер вирішив боротися з російською агресією тим шляхом, на якому він найбільш корисний, до чого закликає всіх. Його зброєю є камера. Автор фільму стверджує, що війна ведеться не тільки на фронті. А людям, які зараз не на передовій, радить займатися соціальними проектами на підтримку армії. Та найголовніше – кожен повинен розвиватися, бути ментально готовим до протистояння.

Спілкування завершилось зворушливим запитанням дівчинки з залу про те, чи доходять малюнки дітей до гвардійців. На це Кантер відповів, що доходять та розчулюють навіть найстійкіших і щоразу нагадують їм, за що вони воюють: за спокій усіх дітей!

Показ фільму відбувся за ініціативи небайдужих франківців «Заради життя». Кошти від перегляду кінострічки та з благодійного ярмарка підуть на підтримку армії.

Матеріал створено для видання «Галицький кореспондент» учасником Програми міжредакційного обміну, що ініційована Фондом розвитку ЗМІ за фінансової підтримки проекту MYMEDIA. 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *