Статьи

Продовжуємо публікувати враження учасників Програми міжредакційного обміну від Фонду розвитку ЗМІ та MYMEDIA. Цього разу –  про стажування на Першому Національному та «Громадське ТБ: Черкаси», газетах Kyiv Post та «Львівська газета», інтернет-виданні Delo.ua. 

(Інша сторона медалі – враження редакцій від прийому стажерів: Delo.ua, «Новое время», «Галицький кореспондент», «Платформа», «Курс», Kyiv Post). 

ПАВЛО СТЕХ (ХАРКІВ), ПЕРШИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

В мотиваційному листі я написав: «Було би добре потрапити в Одесу, ну або ще кудись на периферію, але тільки не в Київ!». Коли від організаторів прийшов лист: «Вітаємо, ви поїдете у Київ, на Перший Національний», подумав, що з почуттям гумору і стьобу у них все гаразд. Згодом з'ясував, що в Одесі просто не було партнерів, готових прийняти стажерів.
 
Мій телевізійний досвід зводиться до двох місяців на районному державному каналі невеликого міста на Львівщині та чотирьох місяців роботи в харківському офісі «Радіо Свободи». Ще закінчив бакалаврат Харківської академії культури – отримав диплом телерепортера.
 
Найважче було включатися в шалений темп виробництва новин. Коли редактор, безапеляційним тоном кричить з іншого кутка ньюзруму, мовляв, 20 хвилин до ефіру – «поріж Клімкіна» чи «начитай Демчишина» – це було важко і весело.
 
Я пильно слідкую за процесом створення суспільного мовлення в Україні. Тож коли дізнався, що буду проходити стажування на Першому, найбільше зрадів можливості побачити зсередини процес трансформації старої системи. І головний висновок, який зробив після стажування – нові люди, котрі хочуть перетворити Перший національний на суспільного мовника – професіонали. Мені здається, що їм все вдасться.
 
 
 
ГЕННАДІЙ МАТВІЄНКО (ЗАПОРІЖЖЯ). «ДЕЛО.UA»
 
Програму міжредакційного обміну порадила Аліна Швидко, яка вже брала у ній участь. Вирішив спробувати, бо це цікавий досвід та нові знайомства. 
 
Вперше працював у такому великому ньюзрумі, як у «Дело.ua», і вперше чув такий гучний та одночасний стукіт клавіатур. Колектив гарний. Особливо завдячую Сергію Чепинському, який керував моїм стажуванням та давав цінні поради.  За час практики, найбільше запам'ятався похід до Верховної Ради, де довелося «виловлювати» нардепів, щоб поставити свої запитання. 
 
Столичний ритм журналістики, як і професіоналізм, набагато вищий, ніж у регіонах. Тому  спочатку було важко – все доводилося робити  набагато швидше, ніж я звик. 
 
 
Стажування дуже сподобалось. Добре, що існують такі програми, які можуть вирвати тебе з твого маленького світу місцевої журналістики і показати інший, набагато більший світ. Зрозумів, що треба продовжувати працювати над собою.
 
КАТЕРИНА СТАРОКОЛЬЦЕВА (ДНІПРОПЕТРОВСЬК), «ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА»
 
Протягом року я працювала у дніпропетровському щотижневику і дуже стомилась. Настільки, що вирішила покинути журналістику. Потім випадково побачила в мережі інформацію про Програму обміну вирішила податися. Просто, аби випробувати долю – якщо пройду, повернусь до журналістики, якщо ні – остаточно забуду про цю справу. І якщо чесно, я дуже чекала, що мене візьмуть. Так і сталося.
 
Чому я обрала для стажування саме Львів? По-перше, я спеціалізуюсь саме на культурній тематиці, тому робота у культурній столиці – це найкраще підґрунтя для професійного росту. По-друге, планую вступати на магістратуру до Українського католицького університету, тому портфоліо з публікаціями саме зі львівської газети були доречні.
     
Перше враження від редакції «Львівської газети» – це старі, кручені сходи, якими я підіймалась на другий поверх, здається, австрійського будинку. Проте офіс досить сучасний, скрізь висять плакати, написи, пахне кавою. Журналісти живуть наче у вислові Стіва Джобса «Працювати треба не по 12 годин в день, а головою!».
 
Об 11 вони розслаблено сидять з філіжанкою кави та обмінюються свіжими новинами, а через півгодини вже стукають по клавіатурі, як навіжені, дзвонять міністрам, зіркам, самому Богові, щоб взяти коментар. І мені дуже до вподоби такий синусоїдний темп життя. Проте, у Львові він все ж повільніший, ніж на дикому, невпинному Сході.
 
Працювати було не дуже легко. По-перше, Західна і Східна Україна мають різний темп життя – вже першого ж дня я написала статтю для блогу, що трішки здивувало моїх тимчасових колег, бо я ж тільки приїхала і навіть не адаптувалась. По-друге, моя українська дуже поступається російській, тож щоб написати навіть невеличкий текст, я мусила обдумувати кожне речення. По-третє, щоб зорієнтуватись у новому місті, зрозуміти, чим воно «дихає», треба трішечки більше часу – я ж приїхала лише на два тижні. Раджу усім їхати хоча б на місяць, результати будуть кращі.
 
 
Це стажування таки переконало мене, що журналістика – це моє. Так, це  складна професія, яка іноді втомлює та емоційно виснажує. Проте, якщо ти вже почав займатися журналістикою, то це назавжди і нікуди від цього не втечеш.   

КОСТЯНТИН ЯНЧЕНКО (ЛЬВІВ), Kyiv Post
 
В Україні надзвичайно низький рівень журналістської освіти. Це вимагає від студентів, які планують досягти чогось у професії, шукати  альтернативні академічному навчанню шляхи. Одним із таких шляхів є самоосвіта та участь у програмах, схожих на Програму обміну. 
 
Мене вразив колектив освічених і талановитих людей Kyiv Post, атмосфера доброзичливості в редакції, взаємодопомога. Працювалося комфортно. Вдалося реалізувати власні задуми, відчути корпоративний дух. 
 
Найбільше запам'яталося, як після виходу одного з матеріалів мені написав чоловік із Швеції і подякував, що я підняв важливу тему і доклав зусиль, аби про неї дізналася міжнародна спільнота. 
 
Найважчим було дотримуватися плану. Усі ми звикли замість того, аби фокусувати увагу читача на одній конкретній тезі, розпорошувати думку, стрибати з одного прикладу на інший, наводити зайві цитати та плутані аргументи. Правильно ж писати так: одна стаття – одна теза. Навчився я працювати за журналістськими стандартами Associated Press. 
 
 
МАКСИМ ВОЛОШИН (ЧЕРНІВЦІ), Громадське ТБ. Черкаси
 
Перед поїздкою на стажування виокремив для себе декілька напрямків, які прагнув освоїти у журналістиці. Це – володіння камерою і монтування сюжетів,  журналістська справа загалом, організація роботи колективу. За місяць усе це опанувати не можна, але закласти фундамент – цілком реально. По закінченню стажування можу впевнено сказати: план виконано.
 
В редакції «Громадського ТБ: Черкаси»  я побачив справжній приклад нового і креативного підходу до журналістики. Цей проект – щось абсолютно нестандартне та нове для Черкас. У регіонах таких осередків надзвичайно мало, але вони вкрай важливі – бо саме такі проекти і колективи розбудовують громадянське суспільство України. 
 
 

Матеріал написано стипендіатом програми MYMEDIA, що навчається у Школі журналістики Українського католицького університету. 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Продовжуємо публікувати враження учасників Програми міжредакційного обміну від Фонду розвитку ЗМІ та MYMEDIA. Цього разу –  про стажування на Першому Національному та «Громадське ТБ: Черкаси», газетах Kyiv Post та «Львівська газета», інтернет-виданні Delo.ua. 

(Інша сторона медалі – враження редакцій від прийому стажерів: Delo.ua, «Новое время», «Галицький кореспондент», «Платформа», «Курс», Kyiv Post). 

ПАВЛО СТЕХ (ХАРКІВ), ПЕРШИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ

В мотиваційному листі я написав: «Було би добре потрапити в Одесу, ну або ще кудись на периферію, але тільки не в Київ!». Коли від організаторів прийшов лист: «Вітаємо, ви поїдете у Київ, на Перший Національний», подумав, що з почуттям гумору і стьобу у них все гаразд. Згодом з'ясував, що в Одесі просто не було партнерів, готових прийняти стажерів.
 
Мій телевізійний досвід зводиться до двох місяців на районному державному каналі невеликого міста на Львівщині та чотирьох місяців роботи в харківському офісі «Радіо Свободи». Ще закінчив бакалаврат Харківської академії культури – отримав диплом телерепортера.
 
Найважче було включатися в шалений темп виробництва новин. Коли редактор, безапеляційним тоном кричить з іншого кутка ньюзруму, мовляв, 20 хвилин до ефіру – «поріж Клімкіна» чи «начитай Демчишина» – це було важко і весело.
 
Я пильно слідкую за процесом створення суспільного мовлення в Україні. Тож коли дізнався, що буду проходити стажування на Першому, найбільше зрадів можливості побачити зсередини процес трансформації старої системи. І головний висновок, який зробив після стажування – нові люди, котрі хочуть перетворити Перший національний на суспільного мовника – професіонали. Мені здається, що їм все вдасться.
 
 
 
ГЕННАДІЙ МАТВІЄНКО (ЗАПОРІЖЖЯ). «ДЕЛО.UA»
 
Програму міжредакційного обміну порадила Аліна Швидко, яка вже брала у ній участь. Вирішив спробувати, бо це цікавий досвід та нові знайомства. 
 
Вперше працював у такому великому ньюзрумі, як у «Дело.ua», і вперше чув такий гучний та одночасний стукіт клавіатур. Колектив гарний. Особливо завдячую Сергію Чепинському, який керував моїм стажуванням та давав цінні поради.  За час практики, найбільше запам'ятався похід до Верховної Ради, де довелося «виловлювати» нардепів, щоб поставити свої запитання. 
 
Столичний ритм журналістики, як і професіоналізм, набагато вищий, ніж у регіонах. Тому  спочатку було важко – все доводилося робити  набагато швидше, ніж я звик. 
 
 
Стажування дуже сподобалось. Добре, що існують такі програми, які можуть вирвати тебе з твого маленького світу місцевої журналістики і показати інший, набагато більший світ. Зрозумів, що треба продовжувати працювати над собою.
 
КАТЕРИНА СТАРОКОЛЬЦЕВА (ДНІПРОПЕТРОВСЬК), «ЛЬВІВСЬКА ГАЗЕТА»
 
Протягом року я працювала у дніпропетровському щотижневику і дуже стомилась. Настільки, що вирішила покинути журналістику. Потім випадково побачила в мережі інформацію про Програму обміну вирішила податися. Просто, аби випробувати долю – якщо пройду, повернусь до журналістики, якщо ні – остаточно забуду про цю справу. І якщо чесно, я дуже чекала, що мене візьмуть. Так і сталося.
 
Чому я обрала для стажування саме Львів? По-перше, я спеціалізуюсь саме на культурній тематиці, тому робота у культурній столиці – це найкраще підґрунтя для професійного росту. По-друге, планую вступати на магістратуру до Українського католицького університету, тому портфоліо з публікаціями саме зі львівської газети були доречні.
     
Перше враження від редакції «Львівської газети» – це старі, кручені сходи, якими я підіймалась на другий поверх, здається, австрійського будинку. Проте офіс досить сучасний, скрізь висять плакати, написи, пахне кавою. Журналісти живуть наче у вислові Стіва Джобса «Працювати треба не по 12 годин в день, а головою!».
 
Об 11 вони розслаблено сидять з філіжанкою кави та обмінюються свіжими новинами, а через півгодини вже стукають по клавіатурі, як навіжені, дзвонять міністрам, зіркам, самому Богові, щоб взяти коментар. І мені дуже до вподоби такий синусоїдний темп життя. Проте, у Львові він все ж повільніший, ніж на дикому, невпинному Сході.
 
Працювати було не дуже легко. По-перше, Західна і Східна Україна мають різний темп життя – вже першого ж дня я написала статтю для блогу, що трішки здивувало моїх тимчасових колег, бо я ж тільки приїхала і навіть не адаптувалась. По-друге, моя українська дуже поступається російській, тож щоб написати навіть невеличкий текст, я мусила обдумувати кожне речення. По-третє, щоб зорієнтуватись у новому місті, зрозуміти, чим воно «дихає», треба трішечки більше часу – я ж приїхала лише на два тижні. Раджу усім їхати хоча б на місяць, результати будуть кращі.
 
 
Це стажування таки переконало мене, що журналістика – це моє. Так, це  складна професія, яка іноді втомлює та емоційно виснажує. Проте, якщо ти вже почав займатися журналістикою, то це назавжди і нікуди від цього не втечеш.   

КОСТЯНТИН ЯНЧЕНКО (ЛЬВІВ), Kyiv Post
 
В Україні надзвичайно низький рівень журналістської освіти. Це вимагає від студентів, які планують досягти чогось у професії, шукати  альтернативні академічному навчанню шляхи. Одним із таких шляхів є самоосвіта та участь у програмах, схожих на Програму обміну. 
 
Мене вразив колектив освічених і талановитих людей Kyiv Post, атмосфера доброзичливості в редакції, взаємодопомога. Працювалося комфортно. Вдалося реалізувати власні задуми, відчути корпоративний дух. 
 
Найбільше запам'яталося, як після виходу одного з матеріалів мені написав чоловік із Швеції і подякував, що я підняв важливу тему і доклав зусиль, аби про неї дізналася міжнародна спільнота. 
 
Найважчим було дотримуватися плану. Усі ми звикли замість того, аби фокусувати увагу читача на одній конкретній тезі, розпорошувати думку, стрибати з одного прикладу на інший, наводити зайві цитати та плутані аргументи. Правильно ж писати так: одна стаття – одна теза. Навчився я працювати за журналістськими стандартами Associated Press. 
 
 
МАКСИМ ВОЛОШИН (ЧЕРНІВЦІ), Громадське ТБ. Черкаси
 
Перед поїздкою на стажування виокремив для себе декілька напрямків, які прагнув освоїти у журналістиці. Це – володіння камерою і монтування сюжетів,  журналістська справа загалом, організація роботи колективу. За місяць усе це опанувати не можна, але закласти фундамент – цілком реально. По закінченню стажування можу впевнено сказати: план виконано.
 
В редакції «Громадського ТБ: Черкаси»  я побачив справжній приклад нового і креативного підходу до журналістики. Цей проект – щось абсолютно нестандартне та нове для Черкас. У регіонах таких осередків надзвичайно мало, але вони вкрай важливі – бо саме такі проекти і колективи розбудовують громадянське суспільство України. 
 
 

Матеріал написано стипендіатом програми MYMEDIA, що навчається у Школі журналістики Українського католицького університету. 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *