Статьи

Геній нацистської пропаганди, батько політичного піару Йозеф Геббельс подарував світу прості й ефективні технології масового переконання, якими активно користуються сучасні політики.

Його імя стало синонімом цинічної пропаганди і політичної дискредитації (у 1986 році канцлер Гельмут Коль назвав «Геббельсом» Михайла Горбачова), але  відомі політики й диктатори і зараз залюбки застосовують його спадок. Для них життєво необхідно промити мізки мільйонам і переконати у своєму особливому призначенні. Тому в умовах російської агресії і напередодні виборів важливо розрізняти, коли з екранів телевізорів, газетних шпальт і виборчих агіток вам на вуха вішають локшину, обертаючи на слухняну керовану масу.

Якби Пауль Йозеф Геббельс жив зараз, то був би мультимільйонером і найвідомішим рекламістом у світі

І байдуже, що саме він би рекламував – якщо праски, то весь світ був би переконаний, що вони прасують найкраще і можуть розгладити навіть зморшки на обличчі, а якщо політиків, то демократи й диктатори стояли б у черзі за його послугами під час виборчих кампаній.

Але рейхсміністр Народної просвіти та пропаганди Третього Рейху вчинив самогубство на 48-му році життя разом з усією родиною у зруйнованому Берліні 1 травня 1945 року. І хоча прямих нащадків не залишилось, у ХХІ столітті у нього з’явилося багато політичних онуків.

9 правил пропаганди

Останній фюрер Рейху (так, він ним побув, як і заповідав Гітлер, хоча і недовго – один день) довів мистецтво пропаганди до класичного еталону. З його ефективністю могла позмагатись тільки радянська ідеологічна машина. Якщо ви хочете дізнатися, що дивився і слухав звичайний німець у 30-х роках минулого століття, увімкніть російське телебачення. Але краще не вмикайте, адже від лавини маніпуляцій і брехні у здорових людей наступає роздратування і починає боліти голова.

Вільфрід Овен, один із референтів «рупора нацистів», виклав основні правила пропаганди і те, як останні років 100 пишуться брехливі новини і закладаються потрібні переконання у голови цілих народів.

1. Пропаганда завжди є тільки засобом, а не метою.

Не ЗМІ переслідують мету, а той, хто ними володіє. От і виходить, що кожен випуск російських новин і кожна публікація переконують у тому, що це Путін пригрозив Обамі, а не навпаки, що Крим сам попросився в Росію, а озброєні до зубів «зелені чоловічки» – прості російськомовні інтелігенти, бо так треба Путіну.

Теж саме стосується газети «Вести», яку у медійних колах пов’язують із Віктором Медведчуком, кумом і відданим соратником Путіна в Україні. У власників теж є мета – насадити людям потрібні їм думки.

 2. Пропаганда може й повинна, особливо під час війни, відмовитись від гуманізму і естетики, як би високо ми їх не цінували.

Збрехати на весь світ? Легко! Як приклад – сюжет Russia Today («Росія сьогодні» – міжнародне інформаційне агенство, орієнтоване на англомовних глядачів і читачів) про те, як нещасний єврейський раввін із Сімферополя тікає від бандерівських погромів. Обписану свастиками синагогу показують як жертву вандалів – тих самих, які зруйнували Київ! Картинка емоційна, та ніхто ж у сюжеті не каже, що цей єврейський священнослужитель виїжджає… у Київ, бо російські сепаратисти і вчинили цей нечуваний для Криму розбій і погром. Жодної прямої мови, тільки коментарі журналістів і яскраві картинки. Вибачень за викривлення інформації і відверту брехню обурений цим сюжетом раввін так і не дочекався.

3. Пропаганда є воістину грізною зброєю у руках знавця.

Геббельс, як і Сталін, добре розуміли цінність пропаганди і вміло користалися цією зброєю. Тому радянський народ був приголомшений звісткою про війну (це у вузьких колах знали про все, а кожен простолюдин в СРСР думав приблизно так: «Якщо у газеті «Правда» не писали про загрозу, а Сталін не сказав по радіо, то як Гітлер смів нападати?!»), а німці зазнали глибокого психологічного шоку, коли було оголошено про капітуляцію.

Пропаганда – це важливий інструмент для утримання народних мас у потрібних рамках. Хто не вірив сказаному чи перевіряв, опинялися у в’язницях і концтаборах.

От і зараз спробуйте запитати глядача російського ТБ, наприклад, навіщо в Україні російські війська, – у кращому випадку вам перекажуть побрехеньку про рятівну операцію українців добрими росіянами від націонал-радикалів, страшних американців і європейських гомосексуалістів.

4. Пропаганда повинна вестись якомога влучніше, адже у війну найбільш гуманним методом є той, який найшвидше досягає своєї мети.

Оголосити на всіх каналах, що в Криму чинять утиски росіян і російськомовних (ніхто не каже, скільки їх там насправді і як саме їх ображають) – і все, Росія може видавати паспорти і вводити рубль під захистом російських автоматів, а тисячі росіян і проросійськи налаштованих мешканців в Україні переконані, що так і є.

5. Пропаганда завжди звернена тільки до мас, а не до інтелігенції, тому її рівень повинен орієнтуватися на можливості сприйняття найобмеженіших.

Для масованої пропаганди головне, щоб закінчений алкоголік знав і навіть в угарі міг вимовити, що лідер країни – молодець і все робить правильно. Що подумає якийсь професор, пропагандистів не дуже цікавить, адже простих робітників більше, ніж інтелігентів.

6. Пропаганда має діяти не на розум, а на почуття, адже у мас – переважно жіноче сприйняття.

ЗМІ охоче показують Путіна як «свого» – міцного на слівце простого мужика, з яким можна випити, він ловить найбільшу рибу, водить винищувач і демонструє оголений спортивний торс. І як результат, чоловіче населення, особливо з глибинок, вважає його сильним лідером, а чимало росіянок щиро підспівують: «И я хочу теперь такого, как Путин». Приміряли образ сильного лідера, грубого, але справедливого і до Януковича. Згадайте заяви однієї представниці Партії регіонів, яка ще з часів Помаранчевого майдану в ефірах заявляла, що «повірила в Януковича як у чоловіка».

7. Пропаганда не повинна розважати, а бути засобом досягнення політичної мети. Тому розвага є смертельним ворогом її успіху.

Сучасні тенденції роблять навпаки, адже народ любить видовища, тож популярні російські серіали і програми успішно тиражують образи тупих українців, українок – повій чи прибиральниць у Москві і сиплять жартами про сало і газ.

8. Наполегливість – важлива передумова для успіху: пропаганда повинна обмежитися мінімумом і повторювати це постійно.

Із перших днів Майдану ЗМІ сусідньої держави оголосили, що в нас лютують фашисти і бандерівці (а також «бендерівці» й «біндерівці»). Постійне повторення цих словосполучень зробили свою чорну справу – мільйони почали переказувати легкозасвоювану брехню.

9. Пропаганда не може бути об’єк­тивною, вона повинна бути принципово суб’єктивно однобокою, щоб задовольнити мету пропагандиста.

Будь-яка країна намагається пропагувати і прищеплювати корисні для неї цінності. Нацистські ЗМІ переконували, що Німеччина стоїть на захисті миру, а самі німці – нація арійців, що відроджує культуру, яку весь світ повинен підтримувати і захищати. І тільки через засилля євреїв, циган та інших «неповноцінних», великій нації немає де розселитися.

Цікаві факти про Йозефа Геббельса:

1. Його зріст був 1, 54 м, із чотирьох років він кульгав, тому любив виступати перед «здоровими, справжніми арійцями».

2. Жінки обожнювали Йозефа Геббельса, а він їх колекціонував. У Бабельсбергу Геббельс організував кіностудію, і молоді красуні-актриси проходили «кастинг» через його ліжко. За це охоронці дали йому прізвисько «Бабельсберзький бичок». За життя у Геббельса було більше сотні найвродливіших жінок.

3. Для прославлення Гітлера він зобов’язав чиновників тримати в кабінеті на чільному місці портрет фюрера, а в родині – нацистський прапор (свастику на ньому мала вишити дружина голови родини). Його дружина Магда Геббельс подавала німкеням приклад.

4. У них було шестеро дітей, яких обожнювали в оточенні Гітлера і які цілковито слухалися батьків. Коли Геббельс із дружиною вирішили піти з життя, Магда сказала: «А хто швидше вип’є склянку з гіркими ліками?», – діти так і вчинили, не підозрюючи, що там цианістий калій. Дружина Геббельса теж отруїлась, а він сам змусив солдата застрелити його.

5. Його б не засудили на Нюрнбер­зькому суді: де юре він не вчиняв злочинів проти людства.

КОМЕНТАР

Юрій Вільховий, кандидат істори­чних наук, доцент кафедри Всесвітньої історії та методики викладання історії Полтавського національного педагогічного університету  ім. В.Г. Короленка:

«Пауль Йозеф Геббельс – парадоксальний діяч в історії. Людина без особливої освіти, він створив досконалу пропагандистську машину з густим ідеологічним ситом, яка охоплювала всіх. Ніхто не міг опинитися поза його впливом. Преса, культура, спорт, мистецтво – все служило масовому переконанню. Йозеф Геббельс особисто визначав, що буде читати, слухати і як думатиме німецький народ і ті народи, які необхідно було «обробити». Його девіз я б назвав «Бреши й підбріхуй!». Він був майстром переконливо говорити неправду. Берлін бомблять, метро затоплене, а він впевнено вів трансляцію і переможним тоном підбадьорював німців, що армія генерала Венка (якої вже не було) йде всіх рятувати, змітаючи все на своєму шляху. І німці вірили! Навіть вмирали з упевненістю, що Рейх врятовано.

Його геній і небезпека полягали в тому, що він вмів маніпулювати інформацією. Є правда, напівправда, а є брехня. Геббельс поєднував правду й напівправду з брехнею, і виходила така собі глобальна брехня – краща за правду. З останніх політичних копій: «Покращення вже сьогодні!». Партія Регіонів руйнує економіку, а говорить про покращення. Здавалося б: їм треба падати на коліна, молити про пробачення. Аж ні! Вони чудово зрозуміли, як треба брехати, і багато в чому просто копіюють вже випробувані моделі. І не дивуйтеся, що малоосвічені люди приймають це за істину. Те ж саме і з Путіним: його «зелені чоловічки» і переодягнені провокатори нагадують групу Отто Скорцені, яка, переодягнувшись у поляків, захопила радіостанцію, наговорила в ефірі лайливих слів на німців, і ця провокація про «утиски німецького населення» стала приводом до початку Другої Світової війни.

Кобзар чудово сказав: «Якби ви вчились так як треба, то й мудрість би була своя». І я б додав, що тоді нас важче було б одурити. Людина, яка має широкий кругозір, більше цікавиться суттю речей, менше піддається на ці маніпуляції. Треба до кожного джерела інформації ставитись дуже критично і шукати додаткові джерела, щоб не споживати однобоку подачу».

Підготувала Ольга Цвігуненко, історик, за матеріалами наукових статей та записів зі щоденників Геббельса

Публикация подготовлена для интернет-издания «Події та коментарі» и предоставлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

 

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Геній нацистської пропаганди, батько політичного піару Йозеф Геббельс подарував світу прості й ефективні технології масового переконання, якими активно користуються сучасні політики.

Його імя стало синонімом цинічної пропаганди і політичної дискредитації (у 1986 році канцлер Гельмут Коль назвав «Геббельсом» Михайла Горбачова), але  відомі політики й диктатори і зараз залюбки застосовують його спадок. Для них життєво необхідно промити мізки мільйонам і переконати у своєму особливому призначенні. Тому в умовах російської агресії і напередодні виборів важливо розрізняти, коли з екранів телевізорів, газетних шпальт і виборчих агіток вам на вуха вішають локшину, обертаючи на слухняну керовану масу.

Якби Пауль Йозеф Геббельс жив зараз, то був би мультимільйонером і найвідомішим рекламістом у світі

І байдуже, що саме він би рекламував – якщо праски, то весь світ був би переконаний, що вони прасують найкраще і можуть розгладити навіть зморшки на обличчі, а якщо політиків, то демократи й диктатори стояли б у черзі за його послугами під час виборчих кампаній.

Але рейхсміністр Народної просвіти та пропаганди Третього Рейху вчинив самогубство на 48-му році життя разом з усією родиною у зруйнованому Берліні 1 травня 1945 року. І хоча прямих нащадків не залишилось, у ХХІ столітті у нього з’явилося багато політичних онуків.

9 правил пропаганди

Останній фюрер Рейху (так, він ним побув, як і заповідав Гітлер, хоча і недовго – один день) довів мистецтво пропаганди до класичного еталону. З його ефективністю могла позмагатись тільки радянська ідеологічна машина. Якщо ви хочете дізнатися, що дивився і слухав звичайний німець у 30-х роках минулого століття, увімкніть російське телебачення. Але краще не вмикайте, адже від лавини маніпуляцій і брехні у здорових людей наступає роздратування і починає боліти голова.

Вільфрід Овен, один із референтів «рупора нацистів», виклав основні правила пропаганди і те, як останні років 100 пишуться брехливі новини і закладаються потрібні переконання у голови цілих народів.

1. Пропаганда завжди є тільки засобом, а не метою.

Не ЗМІ переслідують мету, а той, хто ними володіє. От і виходить, що кожен випуск російських новин і кожна публікація переконують у тому, що це Путін пригрозив Обамі, а не навпаки, що Крим сам попросився в Росію, а озброєні до зубів «зелені чоловічки» – прості російськомовні інтелігенти, бо так треба Путіну.

Теж саме стосується газети «Вести», яку у медійних колах пов’язують із Віктором Медведчуком, кумом і відданим соратником Путіна в Україні. У власників теж є мета – насадити людям потрібні їм думки.

 2. Пропаганда може й повинна, особливо під час війни, відмовитись від гуманізму і естетики, як би високо ми їх не цінували.

Збрехати на весь світ? Легко! Як приклад – сюжет Russia Today («Росія сьогодні» – міжнародне інформаційне агенство, орієнтоване на англомовних глядачів і читачів) про те, як нещасний єврейський раввін із Сімферополя тікає від бандерівських погромів. Обписану свастиками синагогу показують як жертву вандалів – тих самих, які зруйнували Київ! Картинка емоційна, та ніхто ж у сюжеті не каже, що цей єврейський священнослужитель виїжджає… у Київ, бо російські сепаратисти і вчинили цей нечуваний для Криму розбій і погром. Жодної прямої мови, тільки коментарі журналістів і яскраві картинки. Вибачень за викривлення інформації і відверту брехню обурений цим сюжетом раввін так і не дочекався.

3. Пропаганда є воістину грізною зброєю у руках знавця.

Геббельс, як і Сталін, добре розуміли цінність пропаганди і вміло користалися цією зброєю. Тому радянський народ був приголомшений звісткою про війну (це у вузьких колах знали про все, а кожен простолюдин в СРСР думав приблизно так: «Якщо у газеті «Правда» не писали про загрозу, а Сталін не сказав по радіо, то як Гітлер смів нападати?!»), а німці зазнали глибокого психологічного шоку, коли було оголошено про капітуляцію.

Пропаганда – це важливий інструмент для утримання народних мас у потрібних рамках. Хто не вірив сказаному чи перевіряв, опинялися у в’язницях і концтаборах.

От і зараз спробуйте запитати глядача російського ТБ, наприклад, навіщо в Україні російські війська, – у кращому випадку вам перекажуть побрехеньку про рятівну операцію українців добрими росіянами від націонал-радикалів, страшних американців і європейських гомосексуалістів.

4. Пропаганда повинна вестись якомога влучніше, адже у війну найбільш гуманним методом є той, який найшвидше досягає своєї мети.

Оголосити на всіх каналах, що в Криму чинять утиски росіян і російськомовних (ніхто не каже, скільки їх там насправді і як саме їх ображають) – і все, Росія може видавати паспорти і вводити рубль під захистом російських автоматів, а тисячі росіян і проросійськи налаштованих мешканців в Україні переконані, що так і є.

5. Пропаганда завжди звернена тільки до мас, а не до інтелігенції, тому її рівень повинен орієнтуватися на можливості сприйняття найобмеженіших.

Для масованої пропаганди головне, щоб закінчений алкоголік знав і навіть в угарі міг вимовити, що лідер країни – молодець і все робить правильно. Що подумає якийсь професор, пропагандистів не дуже цікавить, адже простих робітників більше, ніж інтелігентів.

6. Пропаганда має діяти не на розум, а на почуття, адже у мас – переважно жіноче сприйняття.

ЗМІ охоче показують Путіна як «свого» – міцного на слівце простого мужика, з яким можна випити, він ловить найбільшу рибу, водить винищувач і демонструє оголений спортивний торс. І як результат, чоловіче населення, особливо з глибинок, вважає його сильним лідером, а чимало росіянок щиро підспівують: «И я хочу теперь такого, как Путин». Приміряли образ сильного лідера, грубого, але справедливого і до Януковича. Згадайте заяви однієї представниці Партії регіонів, яка ще з часів Помаранчевого майдану в ефірах заявляла, що «повірила в Януковича як у чоловіка».

7. Пропаганда не повинна розважати, а бути засобом досягнення політичної мети. Тому розвага є смертельним ворогом її успіху.

Сучасні тенденції роблять навпаки, адже народ любить видовища, тож популярні російські серіали і програми успішно тиражують образи тупих українців, українок – повій чи прибиральниць у Москві і сиплять жартами про сало і газ.

8. Наполегливість – важлива передумова для успіху: пропаганда повинна обмежитися мінімумом і повторювати це постійно.

Із перших днів Майдану ЗМІ сусідньої держави оголосили, що в нас лютують фашисти і бандерівці (а також «бендерівці» й «біндерівці»). Постійне повторення цих словосполучень зробили свою чорну справу – мільйони почали переказувати легкозасвоювану брехню.

9. Пропаганда не може бути об’єк­тивною, вона повинна бути принципово суб’єктивно однобокою, щоб задовольнити мету пропагандиста.

Будь-яка країна намагається пропагувати і прищеплювати корисні для неї цінності. Нацистські ЗМІ переконували, що Німеччина стоїть на захисті миру, а самі німці – нація арійців, що відроджує культуру, яку весь світ повинен підтримувати і захищати. І тільки через засилля євреїв, циган та інших «неповноцінних», великій нації немає де розселитися.

Цікаві факти про Йозефа Геббельса:

1. Його зріст був 1, 54 м, із чотирьох років він кульгав, тому любив виступати перед «здоровими, справжніми арійцями».

2. Жінки обожнювали Йозефа Геббельса, а він їх колекціонував. У Бабельсбергу Геббельс організував кіностудію, і молоді красуні-актриси проходили «кастинг» через його ліжко. За це охоронці дали йому прізвисько «Бабельсберзький бичок». За життя у Геббельса було більше сотні найвродливіших жінок.

3. Для прославлення Гітлера він зобов’язав чиновників тримати в кабінеті на чільному місці портрет фюрера, а в родині – нацистський прапор (свастику на ньому мала вишити дружина голови родини). Його дружина Магда Геббельс подавала німкеням приклад.

4. У них було шестеро дітей, яких обожнювали в оточенні Гітлера і які цілковито слухалися батьків. Коли Геббельс із дружиною вирішили піти з життя, Магда сказала: «А хто швидше вип’є склянку з гіркими ліками?», – діти так і вчинили, не підозрюючи, що там цианістий калій. Дружина Геббельса теж отруїлась, а він сам змусив солдата застрелити його.

5. Його б не засудили на Нюрнбер­зькому суді: де юре він не вчиняв злочинів проти людства.

КОМЕНТАР

Юрій Вільховий, кандидат істори­чних наук, доцент кафедри Всесвітньої історії та методики викладання історії Полтавського національного педагогічного університету  ім. В.Г. Короленка:

«Пауль Йозеф Геббельс – парадоксальний діяч в історії. Людина без особливої освіти, він створив досконалу пропагандистську машину з густим ідеологічним ситом, яка охоплювала всіх. Ніхто не міг опинитися поза його впливом. Преса, культура, спорт, мистецтво – все служило масовому переконанню. Йозеф Геббельс особисто визначав, що буде читати, слухати і як думатиме німецький народ і ті народи, які необхідно було «обробити». Його девіз я б назвав «Бреши й підбріхуй!». Він був майстром переконливо говорити неправду. Берлін бомблять, метро затоплене, а він впевнено вів трансляцію і переможним тоном підбадьорював німців, що армія генерала Венка (якої вже не було) йде всіх рятувати, змітаючи все на своєму шляху. І німці вірили! Навіть вмирали з упевненістю, що Рейх врятовано.

Його геній і небезпека полягали в тому, що він вмів маніпулювати інформацією. Є правда, напівправда, а є брехня. Геббельс поєднував правду й напівправду з брехнею, і виходила така собі глобальна брехня – краща за правду. З останніх політичних копій: «Покращення вже сьогодні!». Партія Регіонів руйнує економіку, а говорить про покращення. Здавалося б: їм треба падати на коліна, молити про пробачення. Аж ні! Вони чудово зрозуміли, як треба брехати, і багато в чому просто копіюють вже випробувані моделі. І не дивуйтеся, що малоосвічені люди приймають це за істину. Те ж саме і з Путіним: його «зелені чоловічки» і переодягнені провокатори нагадують групу Отто Скорцені, яка, переодягнувшись у поляків, захопила радіостанцію, наговорила в ефірі лайливих слів на німців, і ця провокація про «утиски німецького населення» стала приводом до початку Другої Світової війни.

Кобзар чудово сказав: «Якби ви вчились так як треба, то й мудрість би була своя». І я б додав, що тоді нас важче було б одурити. Людина, яка має широкий кругозір, більше цікавиться суттю речей, менше піддається на ці маніпуляції. Треба до кожного джерела інформації ставитись дуже критично і шукати додаткові джерела, щоб не споживати однобоку подачу».

Підготувала Ольга Цвігуненко, історик, за матеріалами наукових статей та записів зі щоденників Геббельса

Публикация подготовлена для интернет-издания «Події та коментарі» и предоставлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

 

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.
Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *