Статьи

Інформація – головний продукт сучасного світу. А що роблять з продуктом? Продають. Як? Будь-якою ціною. Чи є гарантія у покупця, що він завжди якісний і корисний? Навряд чи.

Про кількість інформації взагалі страшно говорити, бо виміряти практичного неможливо ні в яких одиницях. Як влучно зазначають упорядники підручника «Медіа-освіта та медіаграмотність», В. Ф.Іванов та О. В. Волошенюк: «Величезний надлишок інформаційної пропозиції призводить до того, що сучасна людина ризикує «потонути» в інформаційному морі. До цього додається загроза повірити брехливій інформації. На жаль, багато сучасних медіа не перевіряють достовірність оприлюднених даних, нормою стало використання численних маніпулятивних технологій, спрямованих або на безпідставне формування позитивного іміджу замовників, або на очорнення їхніх конкурентів».

Тож як людям нести цей непомірний інформаційний багаж на собі? А найтривожніше: як дітям ХХІ століття осмислити все побачене, почуте, прочитане, обрати з усього інформаційного здобутку найцікавіше і потрібне їм і, на кінець, як не загубити себе серед знаків,звуків, малюнків, кадрів?

З цим запитанням ми звернулися до педагога, директора спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови №7, Костянтина Білоуса:

«Сьогодні інформацію можна ставити поряд з фізичною зброєю. Жахливо, коли людина психологічно убита. «Словом можно убить, словом можно спасти, словом можно полки за собой повести…» Старшим потрібно чітко розуміти, що можна дивитися дітям самостійно , а де потрібно обов'язково бути присутнім і давати коментарі. Дитині складно усвідомити ситуацію через маленький життєвий досвід, недостатню поінформованість про події, недостатнє знання історії. Тому йому потрібно допомогти . Вона живе сьогоденням, а минуле їй повинні прищепити старші, навчити історії правдивої, заснованої на реальних наукових знаннях, а не тієї, яка змінюється з приходом нової влади».

Георгій Почепцов, доктор філологічних наук, заслужений журналіст України, автор численних книг з питань комунікаційних технологій вважає, що інформація перестає бути додатковим інструментарієм, а набуває самостійної сили.

Інформаційні війни зайняли нове місце не тільки у військовому, але і в мирному житті

Адже будь-яка виборча кампанія, особливо президентська, поступово доходить до такої температури, що перестає бути політичною кампанією, перетворюючись на інформаційну війну, яка має єдину мету: знищити свого опонента, хоча і не у фізичному сенсі.

Вважаю, що це батьківський злочин перед дітьми - навішувати шарфи на них з надписом «... – наш президент». Так само стосується і вчителів. Часто вони стають заручниками політичних обставин. Але ж діти самі потім виростуть і визначаться за кого вони будуть голосувати. Не треба втягувати дітей насильно в цей процес, - зазначає заступник декана факультету журналістики Запорізького національного університету, Віктор Костюк, - але з дітьми обов’язково треба говорити загально про політику. Бо діти самі на собі відчувають мистецтво управління державою. А це – і тепло в кабінетах, і забезпечення підручниками, і загальна турбота. Школа повинна забезпечити своїх вихованців знаннями медіа-освіти, навчити дітей сприймати ЗМІ, формувати власну думку на підставі декількох джерел. Навіть якщо вчителі не будуть з учнями говорити про політичні події, то сучасний же школяр сидить в Інтернеті – він сам все читає і бачить, і слухає.

Цю думку підтримує і Костянтин Білоус: «Я думаю, що ми з дітьми повинні говорити про державу як таку, про її значення для кожної людини, та що людина може зробити для держави. Поки ми не зрозуміємо, що в єдності наша сила, ми будемо намагатися бігати. Поки ми не зрозуміємо, що потрібно «засучить рукава» і працювати, щоб не Росія нас вибирала і не Європа, а ми Росію чи Європу».

До речі в тому ж підручнику з медіаосвіти та медіаграмотності автори пишуть, що особливе значення грамотна робота з інформацією має, коли йдеться про дітей та підлітків. У них нема ще життєвого досвіду, вони ще схильні до сліпого наслідування привабливих образів. Велика проблема пов’язана з віртуальними інтерактивними іграми. В усьому світі звертають увагу на те, що діти нерідко ототожнюють себе з образами (аватарами) в цих іграх, промінюючи реальні успіхи і боротьбу за гідне місце в своїй соціальній групі на примарні титули та здобутки. Але, звичайно, це зовсім не означає, що треба ховатися в мушлю та ізолюватися від інформаційних потоків. Тепер таке і не можливо. Треба вміти працювати з інформацією.

Віктор Костюк наголошує на важливості впровадження в загальноосвітньому закладі курсу медіа-освіти: «Багато залежить від адміністрації школи в першу чергу, та чи є людина, вчитель, який може цей курс викладати. Медіа-освіта може навчити навіть як захиститися від деякої інформації. Бо погіршується самопочуття і здоров’я людини. Якщо є багато чого незрозуміло для мене, то ясно що це не зрозуміло для дітей. Цей курс в світі давно впроваджується, наприклад у Скандинавських країнах, у Німеччині займаються цим з дитячого садка, елементи медіа-освіти даються дітям в ході вивчення інших предметів, паралельно. Його мета - навчитись правильно сприймати мас-медіа і самому брати участь в них. Така програма розроблена і в Україні».

Медіа-освіта потрібна будь-якій людині, яка хоче себе почувати частиною суспільства

Вона дає людині можливість адаптуватися, висловлювати свою думку. Я б, наприклад, запровадив у 11 класі цей курс, але у нас немає таких людей , які могли б його викладати. Вести цей курс має авторитетна людина, - вважає Костянтин Білоус.

До слова, Луї Альтюссер, неомарксист, в інтерв'ю 1968 року «Філософія як революційна зброя» говорить, що правильні ідеї служать людям, неправильні - їх ворогам. В якості головного ідеологічного апарату сучасної держави він бачить школу. Саме там закладається основна структура, з якою людина потім йде по життю.

Тож логічно зробити висновок, що якщо саме школа, з наймолодшого віку буде готувати дитину до суворого виклику сучасного інформаційного суспільства за допомогою вивчення курсу «Медіаосвіта», вже дорослій сформованій особистості буде простіше співіснувати в суспільстві, відчувати себе впевнено в прояві своєї волі, у вираженні і формуванні своїх думок, розпізнавати маніпулятивні технології і шкідливу пропаганду, виявляти неправдиву інформацію, бути готовим до інформаційних війн, які подекуди ведуться страшніше, аніж збройні.

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Інформація – головний продукт сучасного світу. А що роблять з продуктом? Продають. Як? Будь-якою ціною. Чи є гарантія у покупця, що він завжди якісний і корисний? Навряд чи.

Про кількість інформації взагалі страшно говорити, бо виміряти практичного неможливо ні в яких одиницях. Як влучно зазначають упорядники підручника «Медіа-освіта та медіаграмотність», В. Ф.Іванов та О. В. Волошенюк: «Величезний надлишок інформаційної пропозиції призводить до того, що сучасна людина ризикує «потонути» в інформаційному морі. До цього додається загроза повірити брехливій інформації. На жаль, багато сучасних медіа не перевіряють достовірність оприлюднених даних, нормою стало використання численних маніпулятивних технологій, спрямованих або на безпідставне формування позитивного іміджу замовників, або на очорнення їхніх конкурентів».

Тож як людям нести цей непомірний інформаційний багаж на собі? А найтривожніше: як дітям ХХІ століття осмислити все побачене, почуте, прочитане, обрати з усього інформаційного здобутку найцікавіше і потрібне їм і, на кінець, як не загубити себе серед знаків,звуків, малюнків, кадрів?

З цим запитанням ми звернулися до педагога, директора спеціалізованої школи з поглибленим вивченням іноземної мови №7, Костянтина Білоуса:

«Сьогодні інформацію можна ставити поряд з фізичною зброєю. Жахливо, коли людина психологічно убита. «Словом можно убить, словом можно спасти, словом можно полки за собой повести…» Старшим потрібно чітко розуміти, що можна дивитися дітям самостійно , а де потрібно обов'язково бути присутнім і давати коментарі. Дитині складно усвідомити ситуацію через маленький життєвий досвід, недостатню поінформованість про події, недостатнє знання історії. Тому йому потрібно допомогти . Вона живе сьогоденням, а минуле їй повинні прищепити старші, навчити історії правдивої, заснованої на реальних наукових знаннях, а не тієї, яка змінюється з приходом нової влади».

Георгій Почепцов, доктор філологічних наук, заслужений журналіст України, автор численних книг з питань комунікаційних технологій вважає, що інформація перестає бути додатковим інструментарієм, а набуває самостійної сили.

Інформаційні війни зайняли нове місце не тільки у військовому, але і в мирному житті

Адже будь-яка виборча кампанія, особливо президентська, поступово доходить до такої температури, що перестає бути політичною кампанією, перетворюючись на інформаційну війну, яка має єдину мету: знищити свого опонента, хоча і не у фізичному сенсі.

Вважаю, що це батьківський злочин перед дітьми - навішувати шарфи на них з надписом «... – наш президент». Так само стосується і вчителів. Часто вони стають заручниками політичних обставин. Але ж діти самі потім виростуть і визначаться за кого вони будуть голосувати. Не треба втягувати дітей насильно в цей процес, - зазначає заступник декана факультету журналістики Запорізького національного університету, Віктор Костюк, - але з дітьми обов’язково треба говорити загально про політику. Бо діти самі на собі відчувають мистецтво управління державою. А це – і тепло в кабінетах, і забезпечення підручниками, і загальна турбота. Школа повинна забезпечити своїх вихованців знаннями медіа-освіти, навчити дітей сприймати ЗМІ, формувати власну думку на підставі декількох джерел. Навіть якщо вчителі не будуть з учнями говорити про політичні події, то сучасний же школяр сидить в Інтернеті – він сам все читає і бачить, і слухає.

Цю думку підтримує і Костянтин Білоус: «Я думаю, що ми з дітьми повинні говорити про державу як таку, про її значення для кожної людини, та що людина може зробити для держави. Поки ми не зрозуміємо, що в єдності наша сила, ми будемо намагатися бігати. Поки ми не зрозуміємо, що потрібно «засучить рукава» і працювати, щоб не Росія нас вибирала і не Європа, а ми Росію чи Європу».

До речі в тому ж підручнику з медіаосвіти та медіаграмотності автори пишуть, що особливе значення грамотна робота з інформацією має, коли йдеться про дітей та підлітків. У них нема ще життєвого досвіду, вони ще схильні до сліпого наслідування привабливих образів. Велика проблема пов’язана з віртуальними інтерактивними іграми. В усьому світі звертають увагу на те, що діти нерідко ототожнюють себе з образами (аватарами) в цих іграх, промінюючи реальні успіхи і боротьбу за гідне місце в своїй соціальній групі на примарні титули та здобутки. Але, звичайно, це зовсім не означає, що треба ховатися в мушлю та ізолюватися від інформаційних потоків. Тепер таке і не можливо. Треба вміти працювати з інформацією.

Віктор Костюк наголошує на важливості впровадження в загальноосвітньому закладі курсу медіа-освіти: «Багато залежить від адміністрації школи в першу чергу, та чи є людина, вчитель, який може цей курс викладати. Медіа-освіта може навчити навіть як захиститися від деякої інформації. Бо погіршується самопочуття і здоров’я людини. Якщо є багато чого незрозуміло для мене, то ясно що це не зрозуміло для дітей. Цей курс в світі давно впроваджується, наприклад у Скандинавських країнах, у Німеччині займаються цим з дитячого садка, елементи медіа-освіти даються дітям в ході вивчення інших предметів, паралельно. Його мета - навчитись правильно сприймати мас-медіа і самому брати участь в них. Така програма розроблена і в Україні».

Медіа-освіта потрібна будь-якій людині, яка хоче себе почувати частиною суспільства

Вона дає людині можливість адаптуватися, висловлювати свою думку. Я б, наприклад, запровадив у 11 класі цей курс, але у нас немає таких людей , які могли б його викладати. Вести цей курс має авторитетна людина, - вважає Костянтин Білоус.

До слова, Луї Альтюссер, неомарксист, в інтерв'ю 1968 року «Філософія як революційна зброя» говорить, що правильні ідеї служать людям, неправильні - їх ворогам. В якості головного ідеологічного апарату сучасної держави він бачить школу. Саме там закладається основна структура, з якою людина потім йде по життю.

Тож логічно зробити висновок, що якщо саме школа, з наймолодшого віку буде готувати дитину до суворого виклику сучасного інформаційного суспільства за допомогою вивчення курсу «Медіаосвіта», вже дорослій сформованій особистості буде простіше співіснувати в суспільстві, відчувати себе впевнено в прояві своєї волі, у вираженні і формуванні своїх думок, розпізнавати маніпулятивні технології і шкідливу пропаганду, виявляти неправдиву інформацію, бути готовим до інформаційних війн, які подекуди ведуться страшніше, аніж збройні.

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *