Статьи

Сьогодні все більше і більше людей намагаються придушити в собі зловісне передчуття того, що ми стоїмо на порозі війни. Хочу одразу спростувати цю думку, але аж ніяк не розрадити. Ми вже десятки років як перебуваємо на полі бою, зустрівшись один на один із безжалісним ворогом та зазнаючи значних жертв. Ні, вночі не лунає канонада вибухів та пострілів, а скорботні вдови не оплакують своїх дітей. Але у цій новій формі війни під прицілом ворога знаходиться кожен з нас. Ми зазнаємо поразки там, де злий геній бореться проти нашої свідомості. Усе людство стало невинною жертвою інформаційної війни.

Це війна, де переваги ворога уже не рахуються чисельністю артилерії, наявністю хімічної чи навіть атомної зброї. Увесь її жах полягає в тому, що це безкровне винищення населення планети з допомогою слова. І тут уже не заховатись у окопах чи прикритися бронежилетом. Ворог невидимий, прихований у рекламному оголошенні, вечірньому випуску новин, радіопередачі. Й саме тому такий небезпечний.

Яка ж все-таки каша?

У Античності людство вважало, що земними справами управляють боги з Олімпу, за часів Середньовіччя населення повністю ввіряло свої життя правителям та імператорам, у XVIII ст. ми нарешті почали усвідомлювати свою безкрайню владу над усіма процесами, що відбуваються у світі. Протягом усієї еволюції людини мало хто міг уявити, що вже у XXI ст. ми перетворимося на піддослідних мишок у лабораторії інформації, де зможуть маніпулювати нашими думками та почуттями, позбавляти свободи вибору та дії. Якщо хочите, то ми лише сліпі вівці, які уже не в змозі відрізнити турботливого пастуха від злого вовка, але які безтямно продовжують споживати усе, що їм підносять.

Глобалізований світ разом із можливостями широких комунікацій та безперешкодного зв’язку приніс нам багато і негативних тенденцій. Ще на початку XXст. канадський філософ Маршалл Маклюєн попереджав про перетворення усього світового устрою у «Глобальне село», у якому людина буде являти собою дурну селючку, що заворожено сидить, обмотана павутиною світової мережі, втупившись у мерехтливий ящик. Ми уже не здатні помітити того, що наші вчинки далеко не відповідають нашим бажанням, моральним принципам чи душевним переконанням.

Хтось ще може бути настільки наївним, гадаючи, що ми самі генеруємо свої дії або, як це люблять говорити, є «господарями свого життя». Насправді, усе набагато простіше: все наше життя детально запрограмоване на сотні років вперед сильнішими, впливовішими, багатшими серед нас. Все, що їм залишається, це у потрібний момент нашептати нам на вухо за допомогою медіа та авторитетних джерел свій варіант гри, а ми в свою чергу неодмінно у неї зіграємо. Ще Франклін Рузвельт на початку XXст. сказав: «В політиці нічого не відбувається випадково. Якщо щось трапилося, то так було задумано».

Беручи до уваги події у нашій державі сьогодні, ніяк не можна не погодитися із думкою відомого політика. Розпалювання революційних настроїв серед населення, активні сепаратистські рухи на Кримському півострові, збройне протистояння у східних регіонах України – все це є далеко не випадковим збігом подій, а майстерним дітищем пропаганди, що протягом останніх років поглинала Україну у свій вирій дезінформації та брехні. Як результат – українці змушені жити не за своєю совістю, а за чиєюсь примхою.

Ми навіть не в змозі уявити, як глибоко торкаються нашої свідомості невпинні колеса пропагандистської машини

Ще минулого століття російські вчені проводили дослідження, на меті якого було довести, що навіювання та майстерна пропаганда мають винятковий вплив на людські вчинки та переконання. У дитячому садку дітей, які сиділи за одним столом, годували молочною кашею. Усім дали солодку їжу, і лише одному хлопчику не пощастило – у нього страва було пересолена. Як не дивно, але після впевнених висловлювань дітей про те, якою солодкою є їхня каша, останній хлопчик, не роздумуючи, погодився із загальною думкою та також констатував, що його каша солодка, хоч і як неприємно було йому їсти солону їжу. Напевне він так і не зрозумів, що його підвело: смакові якості чи друзі, але віра у загальну правду виявилася сильнішою. Так і ми, українці, досі не можемо розібратися, яку ж все-таки кашу нам підносять. І чи це каша взагалі?..

Ніж у спину брата!

Україна уже давно усвідомлювала те, що перебуває у епіцентрі складних геополітичних процесів, будучи лімітрофною територією у центрі Європи. Ми відчували загрозу, остерігалися ворогів, створювали ілюзію безпеки. І саме в цей, і так не простий для державного організму момент, нам у спину врізався підступний та зрадливий ніж «братнього народу», найближчого сусіда, країни, що бореться за світову гегемонію, Росії. Переслідуючи нав’язливу ідею світового лідерства та необґрунтовані амбіції відновлення могутності імперської Росії, Путін обрав Україну, як черговий засіб після Грузії, Казахстану та Кавказу, імплементації своєї загарбницької та експансіоністської політики.

Наразі ми всі є свідками того, що на шляху до досягнення своєї мети Кремль не нехтує будь-якими засобами: військовими, насильницькими, корупційними. Проте помилковою є думка про те, що Росія почала проти нас неоголошену війну лише у 2014. Тотальний підкуп, зловмисна маніпуляція свідомості, розповсюдження дезінформації та брехні, масова гіпнотизація українського суспільства розпочалася задовго до сьогоднішніх трагічних подій. І тому сьогодні уже нікого не дивує поширення на російському медіа-просторі таких понять, як «бандерівці», «фашисти», «національні екстремісти», «терористи»…

А те, що відбувається сьогодні у нашому політичному, економічному, суспільному та інформаційному просторі, – це тотальна та неприхована агресія з боку найнебезпечнішого ворога України. Як говорить письменник Олександр Васильєв, «за останні півстоліття ні в який час, ні в якій формі та ні проти кого не велась інформаційна війна такого масштабу і такої сили, як та, що вже більше трьох місяців розгорнута Росією проти України. Ця війна тотальна, з використанням абсолютно всіх існуючих ресурсів, максимально жорстока і ведеться виключно з метою повного знищення».

Приклади такої цинічної та безпощадної інформаційної боротьби не змушують себе чекати. Остання найбільш значуща політична подія, яка відбувалася в Україні, - вибори Президента України. Чесно кажучи, свідомих українців уже давно не здивуєш неприхованою брехнею та пропагандою, які кожного дня виливають із екранів телевізора «вірні пси» російської пропаганди, такі як Дмитро Кисельов та ін. Але те, що було представлено для народного загалу 25 травня цього року на російському телеканалі, шокувало навіть закоренілих скептиків. Після завершення голосування в Україні російські медіа оголосили переможцем у президентській гонці «національного екстреміста», «фашиста» та «бандерівця» Дмитра Яроша з рейтингом 37%.

Але тут собака зарита не лише в неприхованій брехні російських ЗМІ. Як виявляється, спеціалісти Служби безпеки України та Центральної виборчої комісії знайшли та попередньо знешкодили шкідливе програмне забезпечення (вірус), яке було розміщене у електронній системі обробки даних. Метою поширення цього вірусу була дискредитація результатів виборів в Україні та оголошення Яроша переможцем у виборах. Проте російські пропагандисти виявилися недалекоглядними. Адже українським спеціалістам вдалось знешкодити вірус, а от Росія далі так і продовжувала кормити свою аудиторію псевдо-інформацією.

Масштаби нахабної брехні, інсценування та викривлення реальності російськими ЗМІ просто вражають. Усі політичні процеси, що відбуваються в Україні, знаходять у словах ворожих пропагандистів до сміху прості та очевидні пояснення: масові виступи громадян України за повалення існуючої влади та про-європейський політичний курс – це всього-на-всього отруєння, гіпнотизування та вербування українських громадян США та країнами Заходу; експансіоністська діяльність Російської Федерації у Криму - сепаратистські настрої українського населення, рух місцевої самооборони або ж, зрештою, захист «братнім народом» російськомовного населення, права якого в значній мірі порушуються на території України; ну й розгорнута діяльність російських терористів на Сході України – це ніщо інше, як свавілля та неконтрольоване насильство українських «фашистів» та «бандерівців». І в усьому цьому хаосі невинних смертей, націоналістичних виступів та необґрунтованих збройних конфліктів Росія виступає заступницею та гарантом безпеки сусіднього народу. Іншого від російського медіа-простору і не почуєш…

Сьогодні Кремль активно впроваджує в дію пропагандистські технології ненависного йому фашизму Третього Рейху

У свій час Адольф Гітлер говорив: «Найблискучіші пропагандистські техніки не породжуватимуть успіху, поки в головах не народиться назавжди один фундаментальний принцип: він має зводитися до кількох пунктів та повторюватися без перерви». Це ми власне з кожним днем і спостерігаємо…

Зараз важко говорити однозначно про те, що військова машина Росії направлена лише на Україну. Можливо, це лише відправна точка, перший стрибок, за яким послідує зазіхання на території центральної та західної Європи. Чи можливе розгортання «Третьої світової» у XXIст.?.. А може ми ще й досі чуємо відгомін Другої світової війни?.. Сьогодні хтось боїться такі фрази вимовляти вголос, а хтось, в свою чергу, робить на них великі ставки… Як би там не було, але виступ лідера ЛДПР Володимира Жириновського на телеканалі «Росія 1» навіває не лише українцям, а й деяким європейцям неприємне відчуття. "Нас ніхто не буде бомбити. Треба, щоб росіяни увійшли на Україну. І я б це вітав…Ось - російські танки вже підходять до Угорщини, Відня і до Німеччини. Ось це потрібно."
Чим ж завершаться у майбутньому невгамовні старання імперської Росії здобути світову гегемонію - сказати важко. Чи понесе за собою інформаційна війна масштабне використання зброї масового знищення - сказати боязно. Але те, що російська загарбницька ідеологія та тоталітарна система зазнає краху, уже довела історія. Свого часу Отто фон Бісмарк сказав: «Росіян неможливо перемогти, ми переконалися в цьому за сотні років. Але росіянам можна нав’язати фальшиві цінності, і тоді вони переможуть самі себе!». Чекаємо на реалізацію цих слів...

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Сьогодні все більше і більше людей намагаються придушити в собі зловісне передчуття того, що ми стоїмо на порозі війни. Хочу одразу спростувати цю думку, але аж ніяк не розрадити. Ми вже десятки років як перебуваємо на полі бою, зустрівшись один на один із безжалісним ворогом та зазнаючи значних жертв. Ні, вночі не лунає канонада вибухів та пострілів, а скорботні вдови не оплакують своїх дітей. Але у цій новій формі війни під прицілом ворога знаходиться кожен з нас. Ми зазнаємо поразки там, де злий геній бореться проти нашої свідомості. Усе людство стало невинною жертвою інформаційної війни.

Це війна, де переваги ворога уже не рахуються чисельністю артилерії, наявністю хімічної чи навіть атомної зброї. Увесь її жах полягає в тому, що це безкровне винищення населення планети з допомогою слова. І тут уже не заховатись у окопах чи прикритися бронежилетом. Ворог невидимий, прихований у рекламному оголошенні, вечірньому випуску новин, радіопередачі. Й саме тому такий небезпечний.

Яка ж все-таки каша?

У Античності людство вважало, що земними справами управляють боги з Олімпу, за часів Середньовіччя населення повністю ввіряло свої життя правителям та імператорам, у XVIII ст. ми нарешті почали усвідомлювати свою безкрайню владу над усіма процесами, що відбуваються у світі. Протягом усієї еволюції людини мало хто міг уявити, що вже у XXI ст. ми перетворимося на піддослідних мишок у лабораторії інформації, де зможуть маніпулювати нашими думками та почуттями, позбавляти свободи вибору та дії. Якщо хочите, то ми лише сліпі вівці, які уже не в змозі відрізнити турботливого пастуха від злого вовка, але які безтямно продовжують споживати усе, що їм підносять.

Глобалізований світ разом із можливостями широких комунікацій та безперешкодного зв’язку приніс нам багато і негативних тенденцій. Ще на початку XXст. канадський філософ Маршалл Маклюєн попереджав про перетворення усього світового устрою у «Глобальне село», у якому людина буде являти собою дурну селючку, що заворожено сидить, обмотана павутиною світової мережі, втупившись у мерехтливий ящик. Ми уже не здатні помітити того, що наші вчинки далеко не відповідають нашим бажанням, моральним принципам чи душевним переконанням.

Хтось ще може бути настільки наївним, гадаючи, що ми самі генеруємо свої дії або, як це люблять говорити, є «господарями свого життя». Насправді, усе набагато простіше: все наше життя детально запрограмоване на сотні років вперед сильнішими, впливовішими, багатшими серед нас. Все, що їм залишається, це у потрібний момент нашептати нам на вухо за допомогою медіа та авторитетних джерел свій варіант гри, а ми в свою чергу неодмінно у неї зіграємо. Ще Франклін Рузвельт на початку XXст. сказав: «В політиці нічого не відбувається випадково. Якщо щось трапилося, то так було задумано».

Беручи до уваги події у нашій державі сьогодні, ніяк не можна не погодитися із думкою відомого політика. Розпалювання революційних настроїв серед населення, активні сепаратистські рухи на Кримському півострові, збройне протистояння у східних регіонах України – все це є далеко не випадковим збігом подій, а майстерним дітищем пропаганди, що протягом останніх років поглинала Україну у свій вирій дезінформації та брехні. Як результат – українці змушені жити не за своєю совістю, а за чиєюсь примхою.

Ми навіть не в змозі уявити, як глибоко торкаються нашої свідомості невпинні колеса пропагандистської машини

Ще минулого століття російські вчені проводили дослідження, на меті якого було довести, що навіювання та майстерна пропаганда мають винятковий вплив на людські вчинки та переконання. У дитячому садку дітей, які сиділи за одним столом, годували молочною кашею. Усім дали солодку їжу, і лише одному хлопчику не пощастило – у нього страва було пересолена. Як не дивно, але після впевнених висловлювань дітей про те, якою солодкою є їхня каша, останній хлопчик, не роздумуючи, погодився із загальною думкою та також констатував, що його каша солодка, хоч і як неприємно було йому їсти солону їжу. Напевне він так і не зрозумів, що його підвело: смакові якості чи друзі, але віра у загальну правду виявилася сильнішою. Так і ми, українці, досі не можемо розібратися, яку ж все-таки кашу нам підносять. І чи це каша взагалі?..

Ніж у спину брата!

Україна уже давно усвідомлювала те, що перебуває у епіцентрі складних геополітичних процесів, будучи лімітрофною територією у центрі Європи. Ми відчували загрозу, остерігалися ворогів, створювали ілюзію безпеки. І саме в цей, і так не простий для державного організму момент, нам у спину врізався підступний та зрадливий ніж «братнього народу», найближчого сусіда, країни, що бореться за світову гегемонію, Росії. Переслідуючи нав’язливу ідею світового лідерства та необґрунтовані амбіції відновлення могутності імперської Росії, Путін обрав Україну, як черговий засіб після Грузії, Казахстану та Кавказу, імплементації своєї загарбницької та експансіоністської політики.

Наразі ми всі є свідками того, що на шляху до досягнення своєї мети Кремль не нехтує будь-якими засобами: військовими, насильницькими, корупційними. Проте помилковою є думка про те, що Росія почала проти нас неоголошену війну лише у 2014. Тотальний підкуп, зловмисна маніпуляція свідомості, розповсюдження дезінформації та брехні, масова гіпнотизація українського суспільства розпочалася задовго до сьогоднішніх трагічних подій. І тому сьогодні уже нікого не дивує поширення на російському медіа-просторі таких понять, як «бандерівці», «фашисти», «національні екстремісти», «терористи»…

А те, що відбувається сьогодні у нашому політичному, економічному, суспільному та інформаційному просторі, – це тотальна та неприхована агресія з боку найнебезпечнішого ворога України. Як говорить письменник Олександр Васильєв, «за останні півстоліття ні в який час, ні в якій формі та ні проти кого не велась інформаційна війна такого масштабу і такої сили, як та, що вже більше трьох місяців розгорнута Росією проти України. Ця війна тотальна, з використанням абсолютно всіх існуючих ресурсів, максимально жорстока і ведеться виключно з метою повного знищення».

Приклади такої цинічної та безпощадної інформаційної боротьби не змушують себе чекати. Остання найбільш значуща політична подія, яка відбувалася в Україні, - вибори Президента України. Чесно кажучи, свідомих українців уже давно не здивуєш неприхованою брехнею та пропагандою, які кожного дня виливають із екранів телевізора «вірні пси» російської пропаганди, такі як Дмитро Кисельов та ін. Але те, що було представлено для народного загалу 25 травня цього року на російському телеканалі, шокувало навіть закоренілих скептиків. Після завершення голосування в Україні російські медіа оголосили переможцем у президентській гонці «національного екстреміста», «фашиста» та «бандерівця» Дмитра Яроша з рейтингом 37%.

Але тут собака зарита не лише в неприхованій брехні російських ЗМІ. Як виявляється, спеціалісти Служби безпеки України та Центральної виборчої комісії знайшли та попередньо знешкодили шкідливе програмне забезпечення (вірус), яке було розміщене у електронній системі обробки даних. Метою поширення цього вірусу була дискредитація результатів виборів в Україні та оголошення Яроша переможцем у виборах. Проте російські пропагандисти виявилися недалекоглядними. Адже українським спеціалістам вдалось знешкодити вірус, а от Росія далі так і продовжувала кормити свою аудиторію псевдо-інформацією.

Масштаби нахабної брехні, інсценування та викривлення реальності російськими ЗМІ просто вражають. Усі політичні процеси, що відбуваються в Україні, знаходять у словах ворожих пропагандистів до сміху прості та очевидні пояснення: масові виступи громадян України за повалення існуючої влади та про-європейський політичний курс – це всього-на-всього отруєння, гіпнотизування та вербування українських громадян США та країнами Заходу; експансіоністська діяльність Російської Федерації у Криму - сепаратистські настрої українського населення, рух місцевої самооборони або ж, зрештою, захист «братнім народом» російськомовного населення, права якого в значній мірі порушуються на території України; ну й розгорнута діяльність російських терористів на Сході України – це ніщо інше, як свавілля та неконтрольоване насильство українських «фашистів» та «бандерівців». І в усьому цьому хаосі невинних смертей, націоналістичних виступів та необґрунтованих збройних конфліктів Росія виступає заступницею та гарантом безпеки сусіднього народу. Іншого від російського медіа-простору і не почуєш…

Сьогодні Кремль активно впроваджує в дію пропагандистські технології ненависного йому фашизму Третього Рейху

У свій час Адольф Гітлер говорив: «Найблискучіші пропагандистські техніки не породжуватимуть успіху, поки в головах не народиться назавжди один фундаментальний принцип: він має зводитися до кількох пунктів та повторюватися без перерви». Це ми власне з кожним днем і спостерігаємо…

Зараз важко говорити однозначно про те, що військова машина Росії направлена лише на Україну. Можливо, це лише відправна точка, перший стрибок, за яким послідує зазіхання на території центральної та західної Європи. Чи можливе розгортання «Третьої світової» у XXIст.?.. А може ми ще й досі чуємо відгомін Другої світової війни?.. Сьогодні хтось боїться такі фрази вимовляти вголос, а хтось, в свою чергу, робить на них великі ставки… Як би там не було, але виступ лідера ЛДПР Володимира Жириновського на телеканалі «Росія 1» навіває не лише українцям, а й деяким європейцям неприємне відчуття. "Нас ніхто не буде бомбити. Треба, щоб росіяни увійшли на Україну. І я б це вітав…Ось - російські танки вже підходять до Угорщини, Відня і до Німеччини. Ось це потрібно."
Чим ж завершаться у майбутньому невгамовні старання імперської Росії здобути світову гегемонію - сказати важко. Чи понесе за собою інформаційна війна масштабне використання зброї масового знищення - сказати боязно. Але те, що російська загарбницька ідеологія та тоталітарна система зазнає краху, уже довела історія. Свого часу Отто фон Бісмарк сказав: «Росіян неможливо перемогти, ми переконалися в цьому за сотні років. Але росіянам можна нав’язати фальшиві цінності, і тоді вони переможуть самі себе!». Чекаємо на реалізацію цих слів...

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *