Статьи

Ще півстоліття тому вирішальним фактором у будь-яких війнах чи конфліктах було  військове знищення противника. Але  з появою інформаційних суспільств, таке знищення стало неактуальним та й дуже вартісним.  

Значно  швидше та дешевше можна ліквідувати  суперника  невоєнними методами – здійснити його  політичну ізоляцію  чере потужний інформаційний  тиск на вище керівництво. Це стало можливим завдяки інформації, яка стала  домінуючою силою  в глобальному світі.

В інформаційному суспільстві людина  створює та  споживає  інформацію у  неймовірних  обсягах.  Вченими підраховано, що за останні 30 років було створено більше інформації, ніж за 5.000 років до цього. Тільки  один примірник газети «Нью-Йорк Таймс» містить більше інформації, ніж це було доступно мешканцеві Англії  XVII  сторіччя за все його життя

Людина натовпу, що існувала у всі віки, як пасивний інструмент історії, стала головним об’єктом полювання на цій війні.  А  її свідомість – головним полем бойових дій. Агресивний  інформаційний терор, що, як правило, відбувається не в реальності,  а в свідомості, спрямований виключно на неї. По суті, робота великих медіа – груп зводиться до того, аби тероризувати людину натовпу  нескінченним потоком  інформації. 

Натиснути кнопку  вимикання дисплею – єдиний радикальний захід, аби  захистити себе від  маніпуляцій ЗМІ

Але людина цього  не робить – вона понад все боїться приректи себе на цілковите випадіння  з інформаційного простору. Сьогодні споживачі інформацій все частіше обирають інтернет- комунікації, онлайн – ЗМІ.  Це пов'язано з тим, що людина більше не хоче бути пасивним користувачем інформації, адже телебачення, радіо чи друковані видання не дають їй змоги посперечатися чи висловити свою точку зору.

Вона обирає комунікації, які дають їй змогу проявляти інтерактивність, створювати власний  інформаційний простір без табу та цензури. Тому інтернет стає тією ланкою, де найлегше вразити людину дезінформуванням та маніпуляціями ЗМІ.

Американський вчений Т. Рона  ще у 1976 році вперше  застосував термін "інформаційна війна" та окреслив її положення.  Після війни з Іраком, де методи інформаційного протистояння показали високу ефективність, вчені взялися досліджувати  стратегії інформаційних війн. Білоруський дослідник   та вчений Володимир Мироненко, що вивчав питання інформаційної агресії,  виділяє три етап підготовки інформаційної війни. 

1 Етап. Створення ядра

У суспільстві з’являється  досить велика кількість людей, яких  не задовольняє  діючий стан речей.  Вони мають  цінності, що несумісні з світоглядом діючої влади, як правило, виконавчої. 

Зазвичай ідеологами ядра  є  чесні, розумні, відповідальні люди. Таким громадянам доручають займатися просвітницькою роботою, взаємодіяти з громадськістю.  Їх завдання –  розкривати виразки, облудність, корумпованість, злочинність діючого ладу.  

Ядро має  достатньо бути агресивним, щоб не загубитися в інформаційному полі.  Ідеологи ядра – мають перш за все орієнтуватися на людей, які потерпають від нерозуміння інформації. Таким чином вони створюють «суспільство озлоблених» та суспільство «ображених». 

Ідеальний  ідеолог  ядра  – це людина, яка  перш за все невдоволена  своєю пасивною роллю у суспільстві,  а також  він має бути налаштований непримиренно.

Головна місія 1 етапу – переконувати громадськість, що альтернатива  діючій владі не тільки можлива, але й неминуча;  головні меседжі: влада злочинна,  прихильників альтернативи багато, вони повсякчас діють, вони переможуть

Що є альтернативою? – зазвичай окреслюється дуже схематично або поверхово. Замовник інформаційної війни  ніколи не виявляє себе на цьому етапі.  Ідеологи можуть не знати  чи не здогадуватися про  реальну альтернативу.

Робота з громадськістю організовується так, що висловити свою незгоду з думкою групи (ядра) означає поставити себе поза суспільством. Людина натовпу  не спроможна приректи себе на випадіння з цього простору – тому приймає цінності (повністю або частково) людей з ядра і стає їх послідовником.

2 Етап. Створення середовища

Люди різних опозиційних настроїв об’єднуються  для того, аби підтримувати один одного. При цьому організовуються вони на цьому етапі не за принципом «за», а  за принципом «проти».

Головна мета  2 етапу – створити альтернативний інформаційний простір  зі своїми установками і табу, аж до рефлексів  натовпу. Завдання етапу – реалізувати  інформаційну агресію, яка має переважати  агресію супротивника

У цей період  активно підключаються ЗМІ.  Людина у будь – якому випадку  потребує інформації щодо тих процесів, які зачіпають її інтереси. Не маючи прямого доступу до вузького політичного кола,  людина шукає пояснення процесів у  ЗМі. Якщо на першому етапі ЗМі були опосередкованими виконавцями  інформаційної війни, то на 2 етапі вони стають головним провідником інформаційного протистояння.  

Їх завдання  –  подавати аудиторії не чисті факти, а  їх інтерпретацію. Влада ЗМІ над свідомістю будується на тому, що аудиторія  не може  відчути  різницю між фактом та між його інтерпретацією, між реальною ситуацією та  її відображенням у ЗМІ. Людина натовпу  не здатна зберігати  критичну дистанцію від ЗМІ. Вона свідомо уникає інформації, яка йде всупереч з її політичними та соціальними поглядами. Інформація, яка  протилежна її установкам та переконанням, викликає в  людини неспокій та роздратування. Врешті, щоб уникнути психологічного  дискомфорту, людина вибирає ту інформацію у ЗМІ, яка відповідає її  поглядам.

ЗМІ на цьому етапі фокусуються на емоціях та почуттях людини. Їх завдання – створити політичну реальність у ЗМІ, привернути  посилену  увагу до певних людей, фактів, організацій, нехтуючи іншими. Це визначається політичною повісткою дня та статусами «гравців»,  різними критеріями власників ЗМІ.

3  Етап.  Створення атмосфери

На цьому етапі  завдається основний  удар  по противнику. Це не один раптовий напад – це масові, повсякчасні, безперестанні інформаційні атаки  з різних сторін.  Здебільшого  це серія влучних ударів,  які противник  не очікував, бо  цьому передує вміле маскування та дезінформація.

Кількість активістів та  симпатиків альтернативи  має бути великою, щоб підтримувати протистояння. Посіяти паніку, дезорганізувати управління, скувати дії противника, утримати напругу можна завдяки вчасним силовим маневрам ( априклад, зіткнення  активістів з правоохоронцями, побиттям журналістів і т.д).

ЗМІ на цьому етапі активно займаються організацією так званих псевдоподій. На відміну від реальних подій, псевдоподії  плануються попередньо і організовуються штучно з ціллю репортажів з місця події

В залежності від  мети та умов, ЗМІ покликані «роздути» проблему, «роз’ятрити рани»  людини, викликати в неї політично значущі емоції – цинізм, апатію, покірність, страх, ненависть, агресію.

Людина  натовпу  на цьому етапі втрачає не тільки критичність, а й серйозне ставлення до інформації. Вона бездумно натискає кнопки, ніби пробуючи виплутатись з потоку новин, але тим самим потрапляє в ще більші тенета.

Врешті,  у суспільстві створюється  вкрай напружена інформаційна та політична  атмосфера,  у якій жертва  нападу змушена приймати чужі правила гри, йти на поступки. Це прирікає противника  на неминучу поразку, він програє інформаційну  війну і  змушений прийняти політичну ізоляцію. Через деякий час окреслюється альтернатива – це можуть  бути як відомі політичні  діячі  або ж «несподівані» гравці, які мають  стати панівною силою над людиною натовпу.

Отже, основними об’єктами інформаційних операцій є:  військово–політичне керівництво, окремі соціальні групи населення, національні меншини, ЗМІ, відомі представники інтелігенції, культури, мистецтва, військова організація країни в цілому.

Основна здобич  інформаційного протистояння – розум тих, хто приймає рішення в стані супротивника, президента, міністрів, начальників, керівників. Головне завдання – примусити цей розум діяти за вигідним напрямком. Для цього створюють когнітивні карти, що дають змогу прогнозувати поведінку людини в будь –якій ситуації.

Головні виконавці інформаційної війни – спецслужби, досвідчені психологи, політологи, соціологи, піарники та енелпери. 

Складність інформаційної війни в тому, що її можна ідентифікувати лише за наслідками. Але помиляються ті, хто впевнені, що з ними такого ніколи не трапиться. Інформаційною війною можна дестабілізувати політичну  ситуацію в будь-якій країні, яка не турбується про надійний захист від інформаційного втручання ззовні та всередині.

Інформаційна війна – це завжди деструктивний процес, нейтралізація якого може тривати роками чи десятиліттями

Наприклад, відомий експерт у галузі ведення інформаційних війн Ф. Коен підрахував, що 10 хакерів зі 100.000 доларів можуть протягом кількох тижнів паралізувати інформаційну структуру країни.  20 хакерів з 1.000.000  доларів можуть поставити країну на коліна. А сотня хакерів з 30 мільйонами  доларів здатні ліквідувати всю інформаційну базу країни.

Саме  тому інформаційна безпека у більшості країн світу аналогічна терміну «національна безпека». США щороку витрачають на інформаційні технології  тільки з федерального бюджету 38 мільярдів доларів. Ще в 1953 році президентом США був підписаний план "Національної психологічної війни", в рамках якого Пентагон та ЦРУ реалізували цілком таємну програму "МК -ультра" (надмозковий контроль). До її реалізації були залучені велика кількість університетів, коледжів, компаній, лікарень. 

Аналогічна програма діяла і в Радянському Союзі – "Операція Зомбі" створена спецслужбами під керівництвом ЦК партії мала на меті психотропну обробку великої кількості людей. З того часу психологічні  методи  боротьби значно вдосканалились та ускладнились, і не всі країни можуть протистояти інформаційній війні.

Якщо говорити про Україну – то за останні 20 років зумисне чи ні, держава  була  і залишається  абсолютно  незахищеною в інформаційному полі. На державному рівні не було зроблено жодних кроків, аби захистити громадян  і суспільство від інформаційних маніпуляцій, дезінформування.

Більше того, за останні роки  Україна зазнавала постійних інформаційних атак зі Сходу та Заходу, які були спрямовані на знищення її ресурсів та послаблення економічної стабільності ( газові, продовольчі, територіальні війни). Всі ці війни Україна успішно  програвала, йдучи на поступки противнику. А влада не зробила жодних уроків та кроків, аби захистити своїх громадян.

Досі кабельні мережі  транслюють до 95% програм сусідніх країн. Фактично всі недержавні загальнонаціональні мовники контролюються приватними особами, які часто є громадянами інших країн. Обласні телерадіокомпанії не здатні впливати суттєво на  ситуації,  бо, як правило, мають обмежені власні  частоти та низьку довіру аудиторії. На прикордонних  територіях України фактично домінують телерадіостанції іноземних держав. Наслідок такого мовлення передбачити легко. Наприклад, Крим та східні області України давно були  повністю окуповані російськими ЗМІ, що призвело до непередбачуваних наслідків – втрати території. 

Влада має  усвідомити  важливість  захисту  національної інфосфери від зовнішнього впливу, це  має бути центральним питанням держави.  Інформаційна безпека особистості,  захист психіки та свідомості громадян – єдиний шлях  для відновлення  нормального суспільного життя в країні. Цього  можна досягнути  через ефективну інформаційну політику,  посилену інтегрованість країни в  світове інформаційне поле,  а також готовністю країни щохвилини відбивати інформаційні атаки з боку наддержав.

Публикация подготовлена для издания «Жінка-online»  и предоставлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Ще півстоліття тому вирішальним фактором у будь-яких війнах чи конфліктах було  військове знищення противника. Але  з появою інформаційних суспільств, таке знищення стало неактуальним та й дуже вартісним.  

Значно  швидше та дешевше можна ліквідувати  суперника  невоєнними методами – здійснити його  політичну ізоляцію  чере потужний інформаційний  тиск на вище керівництво. Це стало можливим завдяки інформації, яка стала  домінуючою силою  в глобальному світі.

В інформаційному суспільстві людина  створює та  споживає  інформацію у  неймовірних  обсягах.  Вченими підраховано, що за останні 30 років було створено більше інформації, ніж за 5.000 років до цього. Тільки  один примірник газети «Нью-Йорк Таймс» містить більше інформації, ніж це було доступно мешканцеві Англії  XVII  сторіччя за все його життя

Людина натовпу, що існувала у всі віки, як пасивний інструмент історії, стала головним об’єктом полювання на цій війні.  А  її свідомість – головним полем бойових дій. Агресивний  інформаційний терор, що, як правило, відбувається не в реальності,  а в свідомості, спрямований виключно на неї. По суті, робота великих медіа – груп зводиться до того, аби тероризувати людину натовпу  нескінченним потоком  інформації. 

Натиснути кнопку  вимикання дисплею – єдиний радикальний захід, аби  захистити себе від  маніпуляцій ЗМІ

Але людина цього  не робить – вона понад все боїться приректи себе на цілковите випадіння  з інформаційного простору. Сьогодні споживачі інформацій все частіше обирають інтернет- комунікації, онлайн – ЗМІ.  Це пов'язано з тим, що людина більше не хоче бути пасивним користувачем інформації, адже телебачення, радіо чи друковані видання не дають їй змоги посперечатися чи висловити свою точку зору.

Вона обирає комунікації, які дають їй змогу проявляти інтерактивність, створювати власний  інформаційний простір без табу та цензури. Тому інтернет стає тією ланкою, де найлегше вразити людину дезінформуванням та маніпуляціями ЗМІ.

Американський вчений Т. Рона  ще у 1976 році вперше  застосував термін "інформаційна війна" та окреслив її положення.  Після війни з Іраком, де методи інформаційного протистояння показали високу ефективність, вчені взялися досліджувати  стратегії інформаційних війн. Білоруський дослідник   та вчений Володимир Мироненко, що вивчав питання інформаційної агресії,  виділяє три етап підготовки інформаційної війни. 

1 Етап. Створення ядра

У суспільстві з’являється  досить велика кількість людей, яких  не задовольняє  діючий стан речей.  Вони мають  цінності, що несумісні з світоглядом діючої влади, як правило, виконавчої. 

Зазвичай ідеологами ядра  є  чесні, розумні, відповідальні люди. Таким громадянам доручають займатися просвітницькою роботою, взаємодіяти з громадськістю.  Їх завдання –  розкривати виразки, облудність, корумпованість, злочинність діючого ладу.  

Ядро має  достатньо бути агресивним, щоб не загубитися в інформаційному полі.  Ідеологи ядра – мають перш за все орієнтуватися на людей, які потерпають від нерозуміння інформації. Таким чином вони створюють «суспільство озлоблених» та суспільство «ображених». 

Ідеальний  ідеолог  ядра  – це людина, яка  перш за все невдоволена  своєю пасивною роллю у суспільстві,  а також  він має бути налаштований непримиренно.

Головна місія 1 етапу – переконувати громадськість, що альтернатива  діючій владі не тільки можлива, але й неминуча;  головні меседжі: влада злочинна,  прихильників альтернативи багато, вони повсякчас діють, вони переможуть

Що є альтернативою? – зазвичай окреслюється дуже схематично або поверхово. Замовник інформаційної війни  ніколи не виявляє себе на цьому етапі.  Ідеологи можуть не знати  чи не здогадуватися про  реальну альтернативу.

Робота з громадськістю організовується так, що висловити свою незгоду з думкою групи (ядра) означає поставити себе поза суспільством. Людина натовпу  не спроможна приректи себе на випадіння з цього простору – тому приймає цінності (повністю або частково) людей з ядра і стає їх послідовником.

2 Етап. Створення середовища

Люди різних опозиційних настроїв об’єднуються  для того, аби підтримувати один одного. При цьому організовуються вони на цьому етапі не за принципом «за», а  за принципом «проти».

Головна мета  2 етапу – створити альтернативний інформаційний простір  зі своїми установками і табу, аж до рефлексів  натовпу. Завдання етапу – реалізувати  інформаційну агресію, яка має переважати  агресію супротивника

У цей період  активно підключаються ЗМІ.  Людина у будь – якому випадку  потребує інформації щодо тих процесів, які зачіпають її інтереси. Не маючи прямого доступу до вузького політичного кола,  людина шукає пояснення процесів у  ЗМі. Якщо на першому етапі ЗМі були опосередкованими виконавцями  інформаційної війни, то на 2 етапі вони стають головним провідником інформаційного протистояння.  

Їх завдання  –  подавати аудиторії не чисті факти, а  їх інтерпретацію. Влада ЗМІ над свідомістю будується на тому, що аудиторія  не може  відчути  різницю між фактом та між його інтерпретацією, між реальною ситуацією та  її відображенням у ЗМІ. Людина натовпу  не здатна зберігати  критичну дистанцію від ЗМІ. Вона свідомо уникає інформації, яка йде всупереч з її політичними та соціальними поглядами. Інформація, яка  протилежна її установкам та переконанням, викликає в  людини неспокій та роздратування. Врешті, щоб уникнути психологічного  дискомфорту, людина вибирає ту інформацію у ЗМІ, яка відповідає її  поглядам.

ЗМІ на цьому етапі фокусуються на емоціях та почуттях людини. Їх завдання – створити політичну реальність у ЗМІ, привернути  посилену  увагу до певних людей, фактів, організацій, нехтуючи іншими. Це визначається політичною повісткою дня та статусами «гравців»,  різними критеріями власників ЗМІ.

3  Етап.  Створення атмосфери

На цьому етапі  завдається основний  удар  по противнику. Це не один раптовий напад – це масові, повсякчасні, безперестанні інформаційні атаки  з різних сторін.  Здебільшого  це серія влучних ударів,  які противник  не очікував, бо  цьому передує вміле маскування та дезінформація.

Кількість активістів та  симпатиків альтернативи  має бути великою, щоб підтримувати протистояння. Посіяти паніку, дезорганізувати управління, скувати дії противника, утримати напругу можна завдяки вчасним силовим маневрам ( априклад, зіткнення  активістів з правоохоронцями, побиттям журналістів і т.д).

ЗМІ на цьому етапі активно займаються організацією так званих псевдоподій. На відміну від реальних подій, псевдоподії  плануються попередньо і організовуються штучно з ціллю репортажів з місця події

В залежності від  мети та умов, ЗМІ покликані «роздути» проблему, «роз’ятрити рани»  людини, викликати в неї політично значущі емоції – цинізм, апатію, покірність, страх, ненависть, агресію.

Людина  натовпу  на цьому етапі втрачає не тільки критичність, а й серйозне ставлення до інформації. Вона бездумно натискає кнопки, ніби пробуючи виплутатись з потоку новин, але тим самим потрапляє в ще більші тенета.

Врешті,  у суспільстві створюється  вкрай напружена інформаційна та політична  атмосфера,  у якій жертва  нападу змушена приймати чужі правила гри, йти на поступки. Це прирікає противника  на неминучу поразку, він програє інформаційну  війну і  змушений прийняти політичну ізоляцію. Через деякий час окреслюється альтернатива – це можуть  бути як відомі політичні  діячі  або ж «несподівані» гравці, які мають  стати панівною силою над людиною натовпу.

Отже, основними об’єктами інформаційних операцій є:  військово–політичне керівництво, окремі соціальні групи населення, національні меншини, ЗМІ, відомі представники інтелігенції, культури, мистецтва, військова організація країни в цілому.

Основна здобич  інформаційного протистояння – розум тих, хто приймає рішення в стані супротивника, президента, міністрів, начальників, керівників. Головне завдання – примусити цей розум діяти за вигідним напрямком. Для цього створюють когнітивні карти, що дають змогу прогнозувати поведінку людини в будь –якій ситуації.

Головні виконавці інформаційної війни – спецслужби, досвідчені психологи, політологи, соціологи, піарники та енелпери. 

Складність інформаційної війни в тому, що її можна ідентифікувати лише за наслідками. Але помиляються ті, хто впевнені, що з ними такого ніколи не трапиться. Інформаційною війною можна дестабілізувати політичну  ситуацію в будь-якій країні, яка не турбується про надійний захист від інформаційного втручання ззовні та всередині.

Інформаційна війна – це завжди деструктивний процес, нейтралізація якого може тривати роками чи десятиліттями

Наприклад, відомий експерт у галузі ведення інформаційних війн Ф. Коен підрахував, що 10 хакерів зі 100.000 доларів можуть протягом кількох тижнів паралізувати інформаційну структуру країни.  20 хакерів з 1.000.000  доларів можуть поставити країну на коліна. А сотня хакерів з 30 мільйонами  доларів здатні ліквідувати всю інформаційну базу країни.

Саме  тому інформаційна безпека у більшості країн світу аналогічна терміну «національна безпека». США щороку витрачають на інформаційні технології  тільки з федерального бюджету 38 мільярдів доларів. Ще в 1953 році президентом США був підписаний план "Національної психологічної війни", в рамках якого Пентагон та ЦРУ реалізували цілком таємну програму "МК -ультра" (надмозковий контроль). До її реалізації були залучені велика кількість університетів, коледжів, компаній, лікарень. 

Аналогічна програма діяла і в Радянському Союзі – "Операція Зомбі" створена спецслужбами під керівництвом ЦК партії мала на меті психотропну обробку великої кількості людей. З того часу психологічні  методи  боротьби значно вдосканалились та ускладнились, і не всі країни можуть протистояти інформаційній війні.

Якщо говорити про Україну – то за останні 20 років зумисне чи ні, держава  була  і залишається  абсолютно  незахищеною в інформаційному полі. На державному рівні не було зроблено жодних кроків, аби захистити громадян  і суспільство від інформаційних маніпуляцій, дезінформування.

Більше того, за останні роки  Україна зазнавала постійних інформаційних атак зі Сходу та Заходу, які були спрямовані на знищення її ресурсів та послаблення економічної стабільності ( газові, продовольчі, територіальні війни). Всі ці війни Україна успішно  програвала, йдучи на поступки противнику. А влада не зробила жодних уроків та кроків, аби захистити своїх громадян.

Досі кабельні мережі  транслюють до 95% програм сусідніх країн. Фактично всі недержавні загальнонаціональні мовники контролюються приватними особами, які часто є громадянами інших країн. Обласні телерадіокомпанії не здатні впливати суттєво на  ситуації,  бо, як правило, мають обмежені власні  частоти та низьку довіру аудиторії. На прикордонних  територіях України фактично домінують телерадіостанції іноземних держав. Наслідок такого мовлення передбачити легко. Наприклад, Крим та східні області України давно були  повністю окуповані російськими ЗМІ, що призвело до непередбачуваних наслідків – втрати території. 

Влада має  усвідомити  важливість  захисту  національної інфосфери від зовнішнього впливу, це  має бути центральним питанням держави.  Інформаційна безпека особистості,  захист психіки та свідомості громадян – єдиний шлях  для відновлення  нормального суспільного життя в країні. Цього  можна досягнути  через ефективну інформаційну політику,  посилену інтегрованість країни в  світове інформаційне поле,  а також готовністю країни щохвилини відбивати інформаційні атаки з боку наддержав.

Публикация подготовлена для издания «Жінка-online»  и предоставлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *