Статьи

Сучасні ЗМІ регіонального масштабу знаходяться на різних стадіях свого розвитку. У цій статті ми розглядаємо регіон дослідження: Рівненська область але з врахуванням загальноукраїнських тенденцій. Охоплений період 2011-наш час.

Озвучимо робочі гіпотези:

Вид ЗМІ

Проблема1

Проблема2

Проблема3

Друковані не комунальні

Мала рентабельність бізнесу

«Джинса»

Фаховість авторів

Друковані комунальні

Відсутність мотивації до прибуткової роботи

Використання спільних бюджетних коштів громади для піару влади

Низькі тиражі

Електронні ЗМІ

Мала рентабельність бізнесу

Відсутність практики платного доступу до контенту

Низький рівень Інтернетизації регіону

Радіо ФМ станції

Великі затрати на започаткування і утримання

Професіоналізм журналістів

 

Інтернет радіо

Відсутність у Рівненській області

 

 

Телебачення недержавне

Великі витрати на започаткування і утримання

Професіоналізм журналістів

 

Телебачення державне чи комунальне

Заангажованість і цензура

«Джинса»

 

 Це гіпотези, які можуть бути підтверджені чи спростовані. Але розгляд кожної із них-це швидше тема наукового дослідження тому зупинимось лише на моментах, які є найбільш гострими і обговорюваними в регіонах.

Всеукраїнські акценти та дискусії: Родержавлення комунальних ЗМІ потрібне


За різними підрахунками, нині в Україні є приблизно 700 державних ЗМІ, які отримують дотаційну фінансову допомогу з місцевих бюджетів. Розмір дотацій може сягати від кількох тисяч на рік до навіть кількох мільйонів. Крім того, йдеться й про тисячі працівників таких ЗМІ по країні, яким доведеться працювати у нових умовах, а це значить самостійно заробляти гроші, тобто створювати комерційно привабливий продукт як для читача, так і для потенційного рекламодавця.

Потреба реформування таких ЗМІ обговорюється в Україні останніх років 15, але так з місця справа і не зрушила. Ось думка керівника правових проектів Інституту масової інформації Роман Головенко.

Реформування ЗМІ не сподобається як працівникам цих ЗМІ, так і місцевій владі, переконаний експерт: «Не сприймуть змін люди, які хотіли допрацювати, скажімо, до пенсії у такому ЗМІ. Водночас варто очікувати проявів невдоволення й з боку влади, оскільки вони могли розпоряджатися певним ресурсом, а їх цього ресурсу позбавляють – це по-перше. А з іншого боку, місцева влада може спробувати узяти під контроль ці ЗМІ, коли вони будуть перетворені вже на комерційні. Наприклад, колектив отримає на пільгових умовах майно цієї редакції, відповідно і колектив, і редактор свою лояльність до місцевої влади збереже. Єдине – це зніметься проблема витрат із місцевого бюджету, тобто припиниться фінансування».

Джерело:  http://www.pohlyad.com/news/n/24769

Про те, які важливі зміни в медійному законодавстві лобіюють медіаорганізації і що це змінить і інформаційному полі, журналіст ІМІ Роман Кабачій розмовляє в №5 (липень)2014 року "Українського журналу" (Прага, Чехія) із заступником головного редактора видання "Телекритика" Світланою Остапою. 

 

- Чому Україна в порівнянні до інших країн Східного Партнерства має гіршу законодавчу базу в медіасфері? У владі не було зацікавлення її бачити гнучкою і новаторською?

Кілька законів, які стосуються роздержавлення друкованої преси, створення суспільного мовлення – все це напрацьовується багато років, існувало кілька варіантів, доходило майже до ухвалення, але гальмувалося. Не було політичної волі, - всі політики котрі йшли до влади, обіцяли це зробити, але коли таки потрапляли в парламент і розуміли, що державні ЗМІ це їхній ресурс, тож вони не хотіли їх віддавати. Навіть коли публічно не визнавали, переносили голосування.

- Але зараз, попри те що інша політична ситуація, маємо Верховну Раду того ж складу.

Ситуація дійсно змінилася. Нам вдалося провести закон про суспільне мовлення, але вже застопорився закон про роздержавлення друкованих медіа. Тому що фракція ВО «Свобода» проти – у них немає власних ЗМІ, і вони адміністративно використовують комунальні газети в регіонах, де вони мають більшість в місцевих радах, передусім на Заході України. Пояснюють, мовляв ці ЗМІ єдині зберегли свою проукраїнську позицію, а приватні ЗМІ не пишуть про українські традиції, їм це не цікаво… Тому поки буде віце-прем’єром Олександр Сич зі «Свободи», навряд чи це питання вдасться зрушити з місця.

- Як «без втрат» провести роздержавлення комунальних ЗМІ, що це дасть? Деякі редактори побоюються невиправданої люстрації.

Для всіх безболісно не буде однозначно. Тому що одні «гарно влаштувалися» жити за бюджетні кошти, це не ринковий підхід, і несправедливо, коли одні журналісти крутяться як муха в окропі, роблять матеріали, які мають зацікавити читача, власне те чим журналіст і має займатися – шукати цікаву і суспільно важливу інформацію, - а ці друкують все що їм скидають згори з місцевої влади, отримують на це гроші на папір і на зарплату, і особливо не переймаються перспективами закриття. При цьому створюють конкуренцію тим ЗМІ, які працюють на ринкових умовах. Місцеві медіа в Україні ледве-ледве виживають, утримуючись за рахунок реклами і передплати. Рекламний ринок у деяких областях відверто слабенький, і успіх залежить безпосередньо від журналістів, котрі мусять готувати якісні статті – розслідування, бути критичним до влади, а не її гладити за шерстю, то вони виживатимуть і за передплатою. Але частина видань таки закриватиметься.

- Що принесе прозорість медіавласності, чому вона конче необхідна?

Для громадян важливо знати, кому належить даний канал. Бо якщо людина знатиме, що дана газета/телеканал належить, візьмімо, меру, зрозуміло, що ця газета ніколи не буде критикувати мера.

- Чи дозволить медіа-реформа запустити механізми перетворення наших ЗМІ на реальні бізнес-проекти?

Сподіваюся, що так буде. Таких проектів мало, вони намагаються виживати за рахунок реклами, але з труднощами. За останні роки холдинги олігархів скупили до комплекту низку ЗМІ, але навіть перебуваючи всередині таких холдингів, окремі редакції намагаються переходити до бізнес-моделі. Бо власник не може безконечно помпувати гроші – він або закриє це видання, або продасть. І ми вже це спостерігали – друковані ЗМІ закриваються, вони абсолютно невигідні, залишається телебачення/радіо або інтернет-видання. Так чи інакше, це теж бізнес, він має функціонувати в ринкових умовах і ми до цього прийдемо.

Інша справа, що вони би вже існували, якби ці олігархи не звикли втручатися в редакційну політику. Якщо ти не вмієш варити сталь, а купуєш завод і хочеш, аби він приносив тобі прибуток, то ти їм збоку не вказуєш, з якого боку доменної печі стояти. Так само й тут – хай ЗМІ функціонує як бізнес-модель, тим паче що у нас законом заборонене втручання в редакційну політику.

- Яким Ти бачиш медіа-простір України після реформи – чи буде у нас повноцінна преса, система розповсюдження, читачі розумних видань?

Наразі маємо відмирання низки ЗМІ, передусім цих «розумних», яких залишилося не так багато. З приводу системи розповсюдження то проблема ще й з земельним законодавством і позицією місцевої влади: що би в тебе на землі не стояло, маєш оформити ділянку саме під цю мету. Легше оформити кіоск на продаж тютюну, ніж преси, бо буде більший прибуток. Плюс – молодь не читає газет, і скоро сайти вже не будуть потрібні, а читатимуть лише соцмережі і твіттер…

 

Національна спілка журналістів: Потрібне роздержавлення, але…список пільг і умов прикладається

Досліджуючи позицію Національної спілки журналістів України в яку у більшості своїй і входять редактори та журналісти комунальних видань, ми так і не змогли сформувати єдиної думки. То заява про тиск влади на газети, то підтримка необхідності роздержавлення, але із довгим списком пільг і преференцій які нічим не відрізняються від корупційного ланцюжка чи діючого стану речей. Ну от першочергове надання замовлень від влади – це не є преференцією для одного ЗМІ на без конкурсній основі при існуванні інших ЗМІ? Складні питання передачі майна і роботи редакцій у т.зв перехідний період. То заяви про створення газет-клонів, яким йде фінансування і обурення тим, що влада сприяє протежуванню інших ЗМІ, а не усталених провладних. При чому обурення йде на спад, як тільки у список для просування знову включають лобійовану вже НСЖУ комунальне видання. То всі ці заяви НСЖУ спрямовані на роздержавлення і створення конкурентного середовища в регіональних друкованих ЗМІ чи продовження лобіювання такої собі профспілки комунальних редакторів? Далі аналізуємо деякі заяви. Наводимо їх із скороченнями.

Для того, щоб напрацювати ефективний законопроект про роздержавлення, пленум правління прийняв рішення про утворення експертної групи.

 

Заява пленуму НСЖУ

17 квітня 2014 Верховна Рада під час розгляду в другому читанні відхилила законопроект №2600 про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ.

Таким чином багатостраждальний і довгоочікуваний закон про звільнення комунальної преси від пут влади знову (вже вкотре!) став заручником політичних чвар і повертається на старт.

Впродовж 22 років незалежності державна та комунальна преса є заручницею влади, контролюється нею, служить не інтересам громад, а інтересам влади та владних персоналій. Це унеможливлює її перетворення в демократичний інструмент громадського контролю, яким преса є в усьому світі, окрім кількох недемократичних країн. Внаслідок цього обласні та районні комунальні газети втрачають довіру читачів.

Медіа-олігархам немає ніякого діла до комунальної преси: в обласних центрах вони мають свої медіа, а в районах їх цей бізнес не цікавить, бо він, за рідкісним виключенням, збитковий.

Комунальна преса надзвичайно рідко висвітлює точку зору місцевих громад, в основному, слугуючи місцевій владі. Держава взагалі не використовує місцеву пресу для роз’яснення державної політики.

Роздержавлення могло б стати потужним поштовхом перетворення місцевих газет в рупор громад. А запропоновані у відхиленому законопроекті порядок цього процесу і його державна підтримка сприяли б реалізації державної інформаційної політики.

Національна спілка журналістів України висловлює глибоку стурбованість провалом чергової спроби давно назрілого реформування державної та комунальної преси, якого давно очікує суспільство, і заявляє:

- «консервування» проблем місцевої комунальної преси призведе до її подальшої деградації, що вже набула загрозливих форм;

- реформування комунальних та державних друкованих ЗМІ є єдиним способом перетворення їх із медіа, що обслуговують владу, в нові демократичні, неполітичні, позапартійні громадські медіа, орієнтовані на інтереси громад;

- існування преси, підконтрольної владі і залежної від влади, є ознакою недемократичності суспільства й держави.

НСЖУ вимагає від усіх політичних сил, громадських та державних владних інституцій в найкоротший термін повернутись до питання реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ. Чим швидше ми почнемо реформування цього сектору вітчизняних медіа, тим швидше сформується в країні справжнє громадянське суспільство.

Закликаємо всі зацікавлені сторони до широкого діалогу і співробітництва з метою здійснення такого реформування з найменшими втратами для держави і редакційних колективів.

Те, що роздержавлення комунальних ЗМІ на часі зрозуміло, воно ще й підкріплено взятими на себе Україною зобов’язаннями перед європейською спільнотою. Детальніше у пояснювальній записці (із скороченнями) до Закону який після провального голосування був доопрацьований.

 

http://comin.kmu.gov.ua/img/1x1.gif

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА (червень 2014) до доопрацьованого проекту Закону України

«Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»

 

2017.     Обґрунтування необхідності прийняття Закону України

Парламентська Асамблея Ради Європи ще у 2005 році закликала органи влади України розпочати роздержавлення друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування (підпункт 12.4 пункту 12 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 05.10.2005 № 1466), Держкомтелерадіо України підготовлено проект Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

У зв’язку з цим Указом Президента України від 20 січня 2006 року № 39 «Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи» передбачено підготовку відповідно до стандартів Ради Європи та подання в установленому порядку Кабінету Міністрів України законопроекту про обмеження впливу органів державної влади та органів місцевого самоврядування на друковані засоби масової інформації.

21.03.2013 у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»

17.04.2014 вказаний законопроект відхилено.

Пунктом 2 протокольного доручення за результатами наради під головуванням Віце-прем’єр-міністра України Сича О.М. від 27.05.2014 «Щодо реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» Держкомтелерадіо України за участі Національної спілки журналістів України передбачено підготувати та подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект Закону України щодо реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації.

У зв’язку з цим, виникла необхідність внесення на розгляд Верховної Ради України урядового проекту Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

 

2. Мета і шляхи її досягнення

Проект Закону України розроблено з метою обмеження впливу органів державної влади та органів місцевого самоврядування на діяльність друкованих засобів масової інформації.

З цією метою проектом Закону України пропонується реформувати друковані засоби масової інформації та редакції, засновані органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування.

 

 3. Фінансово-економічне обґрунтування

Протягом 2013 року фінансову підтримку отримали 645 комунальних друкованих видань у сумі 97,9 млн. гривень. В середньому на 1 видання в 2013 році виділено 0,15 млн. гривень.

За оперативними даними на 2014 рік заплановано надати фінансову підтримку 645 комунальним друкованим виданням на сумі 97,06 млн. гривень. В середньому на 1 газету планується виділити фінансування в сумі 0,15 млн. гривень.

Розрахунок першого етапу реформування:

2015 рік: 45 (видань) * 0,15 млн. гривень * 1,054 (прогнозний коефіцієнт росту цін) = 7,11 млн. гривень (в середньому обсяг фінансової підтримки на одне видання становить : 7,11 млн. гривень/45 відань = 0,16 млн. гривень).

2016 рік: 45 (видань) * 0,16 млн. гривень * 1,045 (прогнозний коефіцієнт росту цін) = 7,53 млн. гривень (в середньому обсяг фінансової підтримки на одне видання становить: 7,53 млн. гривень/45 відань = 0,17 млн. гривень).

Загальна сума коштів необхідна на І етап реформування 14,63 млн. гривень.

 

Розрахунок другого етапу реформування:

2017 рік: 600 (видань) * 0,17 млн. гривень * 1,04 (прогнозний коефіцієнт росту цін) = 106,08 млн. гривень (в середньому обсяг фінансової підтримки на одне видання становить: 106,08 млн. гривень/600 відань = 0,18 млн. гривень).

 

 

Голова

Держкомтелерадіо України                                 Олег Наливайко

А ось і Проект самого Закону

 

ЗАКОН УКРАЇНИ (із скороченнями та коментарями автора)

 

 «Про реформування державних і комунальних 

друкованих засобів масової інформації»

 

Стаття 2. Етапи реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій

1. Реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у два етапи: перший – протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом та другий – протягом наступного одного року.

Стаття 3. Способи реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій

1. Реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у спосіб:

1) виходу органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції – у разі відсутності державного (комунального) майна у майні редакції;

2) виходу органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу на суб’єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації;

3) виходу органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з подальшою приватизацією майна, що перебуває на балансі редакції державного або комунального друкованого засобу масової інформації, відповідно до законодавства про приватизацію, – у разі неподання трудовим колективом редакції протягом установленого цим Законом строку пропозиції щодо своєї участі у реформуванні друкованого засобу масової інформації;

4) перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, в офіційні друковані видання.

Стаття 8. Перетворення редакції членами її трудового колективу на суб’єкт господарювання

1. Перетворення редакції членами її трудового колективу на суб’єкт господарювання здійснюється відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України.

2. Розподіл часток майна між засновниками (співзасновниками) суб’єкта господарювання здійснюється за рішенням загальних зборів суб’єкта господарювання з урахуванням балансової вартості майна.

3. У разі виходу суб’єкта господарювання із складу засновників (співзасновників) частка майна, отримана ним у процесі реформування редакції, не підлягає поверненню зазначеному засновникові (співзасновникові), а розподіляється між рештою засновників суб’єкта господарювання.

Стаття 12. Державна підтримка реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження

1. Реформованим друкованим засобам масової інформації місцевої сфери розповсюдження з метою забезпечення їх функціонування може надаватися державна підтримка за рахунок Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Надання державної підтримки здійснюється виключно за умови забезпечення функціонування друкованого засобу масової інформації, збереження його назви, цільового призначення і тематичної спрямованості.

2. Формами державної (ВСЕ НИЖЧЕ наведене не є КОРУПЦІЯ? – прим.автора)підтримки є:

встановлення для редакцій пільгових умов надання в оренду приміщень, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до частини другої статті 9 цього Закону;

адресна підтримка реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження;

надання редакціям реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження пріоритетного права на укладення договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

 

В.о. Голови

Верховної Ради України                                               О.ТУРЧИНОВ

 

Інформаційний простір Рівненщини

Повернемось до регіонів. Рівненська область та стан справ у інформаційному просторі, згідно опублікованої інформації на урядовому порталі.

Стан інформаційного простору Рівненської області у 2013 році (Департамент інформаційної політики КМУ, опубліковано 10.01.2014) http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=110623&cat_id=101483

http://comin.kmu.gov.ua/img/1x1.gif

 Про підсумки розвитку інформаційної сфери Рівненської області

  

І. Загальна оцінка ситуації в інформаційному просторі.

Аналізуючи інформаційну сферу Рівненщини, можна виділити п’ять (п’ятий щодо видавничої справи ми не беремо до уваги-прим.авт)домінуючих напрямків її  сучасного стану та розвитку у 2013 році. 

Перший. У регіоні по суті завершилося будівництво мереж цифрового телевізійного мовлення у всіх населених пунктах, зазначених у   відповідній Державній програмі, а саме -  у с. Антопіль Рівненського району, містах Дубровиця таКузнецовськ.

Другий. У звітному періоді остаточного сформувався мультиплекс МХ-5 за рахунок освоєння частотного ресурсу місцевими телекомпаніями —  переможцями конкурсів (ТРК “Рівне-1” і ТРК “Ритм”).

Третій. Суттєво розширила мережу власного ФМ-мовлення Рівненська ОДТРК. Її радіопередачі стали доступними для майже 80 відсотків населення краю. Це сталося завдяки введенню в експлуатацію  передавачів у Кузнецовську та Острозі.

Четвертий. На заміну проводовому радіо впевнено приходить ФМ-мовлення. Так, до уже діючих станцій в Сарнах та Березному з 1 вересня додалася ТРК “Бурштиновий шлях” у Володимирці Крім цього в УДЦР замовлено прорахунок частот для створення місцевого ефірного радіо у Демидівському, Млинівському та Радивилівському районах.

Програми місцевих телекомпаній – Рівненської ОДТРК і ТРК "Рівне-1" — з використанням аналогових технологій доступні відповідно для 78 і 63 відсотків глядачів.

Передачі місцевих мовників – радіо “Рівне-ФМ” нині є доступними для майже 80 відсотків мешканців області, радіо "Край" Рівненської ОДТРК  - близько 75, радіо "Трек" – 65, радіо "Ритм" – 40 відсотків жителів регіону.

Станом на 1 грудня 2013 року власні внутрішньообласні мережі телемовлення з використанням цифрових і аналогових технологій мають Рівненська ОДТРК (59 ТВК у місті Рівне і 30 ТВК у м. Дубровиця та по одному каналу у багатоканальних мережах ТОВ “Зеонбуд” у с. Антопіль, містах Дубровиця таКузнецовськ) і ТОВ ТРК “Рівне-1” (32 ТВК у с. Антопіль Рівненського району та по одному каналу у багатоканальних мережах ТОВ “Зеонбуд” у с. Антопіль і м.Дубровиця). 

Разом з тим населення Зарічненського, Рокитнівського та Дубровицького районів (близько 140 тисяч осіб) мають можливість безперешкодно дивитися і слухати програми білоруського телебачення і радіо з передавачів, розташованих у прикордонних з Україною містах Столін та Пінськ.

Місцеве телерадіомовлення на Рівненщині представлено сьогодні 9 ефірними телерадіомовними компаніями, 10 редакціями проводового радіомовлення. Крім цього, на території області працює 11 провайдерів, котрі надають послуги кабельного телебачення.

Спектр телерадіомовлення у 2013 році доповнився двома провайдерами, котрі надають абонентам послуги з використанням IPTV-технологій.

6 телерадіоорганізацій (Рівненська ОДТРК, ПРАТ  "Радіо "Трек" (м. Рівне), ТОВТРК "Ритм" (м. Рівне), КП ТРК "Полісся" (м. Сарни), КП ТРК «Березне» (м. Березне) і КПТРК “Бурштиновий шлях” (смт. Володимирець) здійснюють радіомовлення на семи частотах. Зокрема,  Рівненська ОДТРК нині працює в ефірі на частоті 66,53 мГц з позивними  радіо "Край";  на частотах 87,8 мГц у  с. Антопіль Рівненського району, 101,1 мГц — у м. Кузнецовську та 107,8 мГц — у м. Острозі з позивними радіо «Рівне-ФМ»). Крім цього передачі радіо "Край" розповсюджуються по проводовій мережі області.

1.2. Відсоток населення і території, що охоплені програмами відповідних телекомпаній:

–   обласна державна телерадіокомпанія – відповідно 95 % і 70 %;

–   ТзОВ „Телекомпанія „Рівне – 1” – 80 % і 60 %;

–   ТзОВ ТРК „Дубно” – місто Дубно і навколишні населені пункти;

–   ТРК „Рівне-атом” – місто Кузнецовськ і навколишні населені пункти в радіусі10 км.;

–   ПП Сфера-ТВ” – місто Рівне.

Крім цього в області працює 11 провайдерів програмної послуги.

2. Радіомовлення

2.1. Кількість та структура радіоорганізацій:

В області за ліцензіями Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення працює 15 радіоорганізація, у тому числі:

–   за формою власності: державні – 1, комунальні – 12, приватні – 2;

–   за способом розповсюдження: ефірне мовлення – 5, проводове мовлення – 10;

–   за сферою розповсюдження: Рівненська область – 1, міста і райони області – 14.

2.2. Стан, проблеми та перспективи мережі проводового мовлення.

Мережа проводового радіомовлення скоротилася до 33 тисяч 912 абонентських точок, у тому числі 19 тисяч 658 з них знаходяться в обласному центрі. Таким чином на основну кількість населення, котре проживає в районах, а це понад 909 тисяч чоловік, припадає всього 14 тисяч 254 радіоточки, або ж по 16 на кожну тисячу населення, котре проживає за межами Рівного.    

У той же час, редакції проводового радіомовлення продовжують працювати у Демидівському, Дубровицькому, Зарічненському, Корецькому, Костопільському, Млинівському, Радивилівському, Рівненському, Сарненському районах та місті Кузнецовську.

 Разом з тим, місцева влада спільно із журналістськими колективами  взяли курс на створення на своїх територіях ефірного ФМ-мовлення. Зокрема, у м. Сарни та Сарненському районі - КП «Полісся», м.Березне - ТРК «Березне», спільний проект Кузнецовської міської та Володимирецької районної рад Рівненщини і Маневицької районної ради Волинської області – КП  «ТРК «Бурштиновий шлях». Оскільки підприємство розташоване у Кузнецовську — місті-супутнику Рівненської АЕС, то й своїм першочерговим завданням воно вбачає інформування населення про діяльність територіальних громад, а головне – про роботу стратегічного енергетичного об'єкта та стан радіаційної безпеки довкола нього.

2.3. Відсоток населення і території області, що охоплені програмами відповідних радіокомпаній:

–   обласної державної телерадіокомпанії – відповідно 90 % і 65 %;

–   ЗАТ „Радіо „Трек” – відповідно 80 % і 55 %;

–   КП ТРК „Полісся” – відповідно – 15 % і 16 %;

–   Міського і районного проводового радіо – 90 % і 75 %.

3. Проблемні питання, що потребують нагального вирішення.

–   сприяння розширенню мережі ФМ радіомовлення РОДТРК;

–   сприяння розширенню цифрового мовлення місцевих ТРК.

3. Періодичні друковані засоби масової інформації

3.1. Кількість та структура друкованих ЗМІ.

За інформацією головного управління юстиції у Рівненській області станом на 1 січня 2013 року в області зареєстровано та перереєстровано 152 періодичних друкованих видань. Упродовж 2013 року всього зареєстровано 13 періодичних друкованих видань.

У звітному періоді не припинено випуску жодного комунального видання через фінансові причини. Станом на звітний період в області забезпечено вихід усіх районних і міських газет, заснованих за участю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

3.3. Стан, проблеми та перспективи реформування комунальних друкованих видань.

Проблемою на шляху реформування є відсутність законодавчої бази, яка б регулювала процес роздержавлення комунальних ЗМІ.

 Х. Пропозиції щодо подальшого розвитку інформаційної та видавничої сфер:

–   з метою забезпечення контролю за дотриманням інформаційного законодавства засновниками друкованих ЗМІ слід повернути функції реєстрації друкованих ЗМІ відповідним структурним підрозділам облдержадміністрації;

Засоби масової інформації Рівненської області (останній список із знайдених варіантів)

 

Рівненська обласна організація 

Національної спілки журналістів України

33028, м.Рівне, вул. Симона Петлюри, 1

тел. (0362) 26-17-67

Районні друковані видання

“Надслучанський вісник”

34600, м.Березне, вул.Київська, 7

Тел. (03653) 5-49-91

“Володимирецький вісник”

34300, смт. Володимирець, вул.Шкільна, 19

Тел. (03634) 2-31-94

“Рідний край”

35400, смт.Гоща, вул.П.Сагайдачного, 16

Тел. (03650) 2-22-09

“Вісник Демидівщини”

35200, смт. Демидівка, пр. Новий, 2

Тел. (03637) 6-21-25

“Замок”

35600, м.Дубно, вул.Пекарська, 30

Тел. (03656) 4-20-79

“Дубровицький вісник”

34100, м.Дубровиця, вул.Воробинська, 16

Тел. (03658) 2-00-75

“Нове життя”

35701, м. Здолбунів, вул..Лесі Українки, 6

Тел. (03652) 2-61-75

“Полісся”

34000, смт. Зарічне, вул.Центральна, 11

Тел. (03632) 3-03-94

“Вісті Кореччини”

34700, м.Корець, площа Київська, 5

Тел. (03651) 2-19-19

“Віче Костопільщини”

35000, м.Костопіль, вул.Сарненська, 24-а

Тел. (03657) 2-21-61

“Гомін”

35100, м.Млинів, вул..М.Горького, 1

Тел. (03659) 6-36-27

“Життя і слово”

35800, м.Острог. вул. Мануїльського, 34

Тел. (03654) 2-24-60

“Прапор перемоги”

35500, м.Радивилів, вул.Кременецька, 26

Тел. (03633) 4-37-87

“Слово і час”

33001, м.Рівне. вул..Соборна, 195

Тел. (0362) 62-81-32

“Новини Рокитнівщини”

34200, смт. Рокитне, вул.Незалежності, 36

Тел. (03635) 2-21-40

“Сарненські новини”

34500, м.Сарни, вул.Залоги, 14

Тел. (03655) 3-42-50

“Радивилів - пост”

35500, м.Радивилів, вул.О.Невського, 12

Тел. (03633) 4-13-78

Інтернет-видання Рівненщини - Аналізувались у попередньому матеріалі http://mymedia.org.ua/articles/localmedia/chi_snu_un_kalniy_recept_usp_shnogo_m_scevogo_on-layn_zm.html ,  а про  видання міста Рівного та їх власників можна ознайомитись тут http://mymedia.org.ua/articles/localmedia/komu_nalezhat_zm_r_vnenschini.html

Слід зауважити, що й на Рівненщині (дані НСЖУ-прим.авт) вже є кілька редакцій комунальних друкованих засобів масової інформації, які з року в рік нарощують тиражі власних видань, мають стабільні фінансові показники і давно забули про такі поняття як заборгованість із заробітної плати та плинність кадрів. Серед таких – ті ж «Сарненські новини», зарічненська газета «Полісся», «Володимирецький вісник». Зрештою, саме ці видання найчастіше опиняються  серед переможців творчих конкурсів, які щорічно організовує секретаріат обласної журналістської організації.

Ось ще одна типова ситуація коли влада не змогла порозумітися навіть із комунальними ЗМІ і почала створювати і насаджувати населенню свої провладні клони.

Цитуємо: На Рівненщині влада створює «клони» комунальних видань Служба інформації НСЖУ, 24.12.2013 (те що це було під час попередньої влади нічого не змінює, досвід показує, що у війні за інформаційні ресурси час і колір влади ролі не грають-прим.авт)

Цікаві газети обов'язково переможуть нецікаві видання, навіть, якщо розповсюджувати останні буде допомагати адмінресурс. На це налаштовували редакторів районних ЗМІ під час пленуму обласної організації НCЖУ, який відбувся у Рівному.

Також учасники обговорили корпоративну етику щодо публікації дійсних, а не «надутих» тиражів газет, випадки тиску на редакції районок та умови вступу до Спілки.

Як було відзначено під час пленуму, уже з перших днів 2014 року секретаріат обласної  журналістської організації на своєму офіційному сайті регулярно буде оприлюднювати справжні наклади усіх друкованих видань. (що це заважало робити раніше і чи справді робиться нині всі бажаючі можуть перевірити на сайті НСЖУ http://uju.rv.ua/ - ми не знайшли, прим.авт) Це, на думку голови обласної організації НСЖУ Дмитра Тарасюка, суттєво допоможе рекламодавцям при розміщенні реклами та оголошень зорієнтуватися у виборі добросовісних та чесних партнерів по бізнесу.

Інша тема – тиск на місцеву пресу з боку голів окремих районних державних адміністрацій та районних рад, які, як правило, є засновниками офіційних, давно зареєстрованих і давно знаних в районах друкованих видань. Найгостріша ситуація складається у Здолбунові та Гощі, де вдалися навіть до створення альтернативних видань. Саме з боку тамтешніх місцевих керівників й здійснюється тиск передусім на державних службовців та підприємців, аби «накрутити» якомога більші тиражі.

–Коли буде дійсно створені умови для здорової конкуренції, – каже головний редактор гощанської районної газети «Рідний край» Ірина Повар,– тоді можна говорити на скільки кожна газета варта того, щоб її передплачували люди. Але ці умови мають бути чесними.

– Сьогодні важливо інформувати громадськість про кожен випадок тиску влади на ЗМІ. Позиція Рівненської організації така, що кожен факт порушення закону став предметом осуду. Адже у Здолбунові, наприклад, дійшло до абсурдної ситуації. Влада створила газету-клон і по суті примушує силовими методами бюджетників передплачувати своє видання. Редактор наводив приклади, що навіть затриманим за розпиття спиртних напоїв у якості штрафу пропонують передплатити газету.  Це було б смішно, якби не було так сумно, – коментує Сергій Омельчук. – Хочу відзначити, що Рівненська організація – бойова  і принципова. І якщо влада болісно сприймає критику, то Спілка – на правильному шляху.

З тим, що комунальні ЗМІ в такому стані-це рудименти радянської системи погоджуються і незалежні представники мас-медіа. Які більше категорично висловлюються і звісно не переймаються проблемами перехідного періоду для таких комунальних ЗМІ.

Ціла підбірка матеріалів щодо цього є на сайті колег з Рівного http://4vlada.com/projects/21786

Державні та комунальні ЗМІ – це анахронізм епохи тоталітаризму. Про це пишуть навіть автори науково-практичного коментаря до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На жаль, в Україні представники державної влади та місцеві депутати цього або не розуміють, або розуміють, але не бачать в цьому проблеми для розвитку суспільства.

У спілкуванні представники міської ради зауважують: «А як же ми без газети виконаємо Закон про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування?». Таке розуміння проблеми говорить або про невігластво в правових питаннях, або просто про небажання щось змінювати.

Ось як фахові медіа-юристи пояснюють, що таке офіційні друковані видання:

«Визначення «офіційних друкованих видань органів державної влади та органів місцевого самоврядування» можна знайти в Законі 1997 року «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Ними є видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність. При цьому офіційні видання не є друкованими засобами масової інформації цих органів (у них немає редакцій, творчого колективу журналістів тощо).

Згадка у статті 5 саме про офіційні друковані видання є не випадковою, оскільки наявність заснованих органами державної влади чи органами місцевого самоврядування засобів масової інформації є анахронізмом, що суперечить демократичним принципам. Такі ЗМІ повинні припинити своє існування у теперішній формі.» (Науково-практичний коментар до ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ст.62. Видання ініційоване Комітетом Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації).

Отже, щоб виконати Закон, достатньо одного робочого місця за комп’ютером для людини, яка верстатиме інформацію про закони і рішення ради в бюлетені, який видаватиметься раз на місяць. І закон дотримано, і громада кошти зекономила б.

Ще у  здається далекому  2011 році Рівненський прес-клуб провів круглий стіл, на якому журналісти та громадські діячі обговорили проблеми медіа-сфери України та Рівненщини зокрема.

– Рівненський ринок перенасичений газетами, – вважає головний редактор газети «ОГО» Олексій Кривошеєв.
(нині редактор інтернет проекту VSE –прим.авт) – До того ж читачі здебільшого не зацікавлені в аналітичних матеріалах. Одна з найбільш актуальних тем – кримінал. За ті два роки, протягом яких я редактор, постійно відстоюю недоцільність відтворення на сторінках газети гори трупів.

Перенасиченість рику медіа, як вважають рівненські медійники та громадські діячі, ускладнює здорову конкуренцію між виданнями. Тиражі поступово зменшуються. Це призводить до того, що газета не може розраховувати на самоокупність, покладаючись лише на розкуповуваність тиражу читачами. Виживати вдається за рахунок реклами. На думку більшості керівників ЗМІ, якщо правила диктує рекламодавець, то знехтувати прихованою рекламою – джинсою – дуже складно.

Як зазначив керівник центру «Соціальне партнерство» Сергій Пінчук, здоровому розвитку видання сприяє, якщо його власник живе за кордоном, і його цікавить лише прибуток з газети, а не її вплив на політичну ситуацію в країні. Як приклад,Сергій наводить єдину газету, яка виходить в місті Глазго (Шотландія), має тираж 70 тисяч примірників і виходить двічі на день. Її справжній замовник – читач, а не рекламодавець, адже саме кошти читачів дають прибуток. Тому газета має величезний інтерес не порушувати журналістських стандартів, щоб не втратити довіри аудиторії.

Рівненські медійники та громадські діячі зійшлися на тому, що одним з рецептів виживання місцевих аналітичних ЗМІ, є перехід в інтернет, адже саме там постійно зростає частка їхньої цільової аудиторії.

Зі значним скепсисом поставились учасники круглого столу до діяльності комунальних ЗМІ.
– Хіба це нормально, коли головного редактора, шановану людину, з журналістською освітою, викликають «на килим» до керівника міста і розпікають за те, що він не надрукував в газеті про те, кого і з якої нагоди привітали очільники міста?! – обурюється журналіст газети «Літопис Заходу» Світлана Калько.
(нині журналіст інтернет-проекту журналістських розслідувань –прим.авт) – Та ця інформація (привітання зі святами від керманичів міста чи області – ред.) зовсім не має суспільного інтересу, і не повинна бути на сторінках газети.

Перевантаженість «інформаційним мотлохом» притаманна більшості комунальних ЗМІ, особливо районним. Про це зазначив голова РОГО «Комітет виборців України» Олексій Горецький. Учасники круглого столу зійшлися на тому, що поки існуватимуть комунальні ЗМІ, поки їхнє керівництво призначатимуть очільники міста, району чи області, а призначатимуть, очевидно, в першу чергу, не за професійні якості, а за лояльність до влади, доти доведеться редакторам стояти, похнюпившись, перед начальством. А потім, попри всі журналістські стандарти, продукувати комунальну дезінформацію.

Інформаційні війни районного масштабу: боротьба за справедливість чи за право бути єдиними?

Щодо просування і нав’язування передплати комунальних газет і створених партією колишньої влади газет-клонів. Цілковито і повсюдно в області така практика існувала і існує. Проаналізуємо цю практику на одному конкретному прикладі. Здолбунівський район Рівненської області у якому на момент вищенаведеної публікації існувала комунальна газета «Нове життя» та новостворена регіоналами при підтримці районної адміністрації інша газета «Дзеркало Здолбунівщини», а також малотиражна газета громадської організації.

Приводом до цього матеріалу було дві події: перша - це розгляд теми комунальних ЗМІ учасниками тренінгу з розслідувальної журналістики у Рівному, друга – це фраза редактора здолбунівської газети «Нове життя», кинута ним на ходу, про те, що його газета сотні тисяч допомоги не отримує з бюджету. З’ясовуємо.

http://zdolbunivcity.net/komunalni-zmi-bezalternatyvni-byudzhetopyyavky/

Почнемо з виступу. 

Інформація голови Рівненської обласної організації НСЖУ на розширеному пленумі 31 січня 2013 року (із скороченнями)

Кожен, без винятку, керівник засобу масової інформації знає, (принаймні мав би знати) про те, що з 23 вересня 1997 року в Україні діє Закон «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Саме він і регламентує взаємовідносини ЗМІ та органів влади в плані висвітлення діяльності останньої на шпальтах газет, у передачах радіо і телебачення. Дослівно цитую положення заключної частини ст. 5 цього документа:«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїх кошторисах зобов’язані передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності засобами масової інформації». На жаль, як показує практика особистого спілкування з окремими керівниками райдержадміністрацій та районних рад, не всі вони обізнані з діючим законодавством. І це прикро. Бо коли мова заходить про укладання угод з редакційними колективами (такі угоди також передбачені цим законом), аргумент у чиновників один: у бюджеті бракує коштів. Як наслідок – на висвітлення своєї діяльності у пресі, на радіо і телебаченні виділяють часто-густо просто сміхотворні кошти у порівнянні з тими сумами, на які упродовж року справді було надано послуг владним структурам редакційними колективами. Судіть самі.

Як бачимо, у Здолбунівському, Дубровицькому, Гощанському, Сарненському районах тамтешня влада на висвітлення своєї діяльності у заснованих ними ж засобах масової інформації у 2013 році до цього часу взагалі не передбачила жодної копійки.

Останнім часом на Рівненщині намітилася тенденція реформування засобів масової інформації на рівні районів. І робиться це не з ініціативи редакційних колективів. Про доцільність таких реформ влада журналістів навіть не запитує і не радиться. Як результат – ініціюється злиття редакцій газет та місцевого радіомовлення. Пояснюється це доволі модним нині словом – оптимізацією виробництва. Але ж ми все це вже проходили: був період, коли редактор газети відповідав і за місцеве радіомовлення. Нічого доброго з цього не вийшло. Бо, хоч завдання перед газетою і радіо стоять однакові,- методологія, стиль викладу одного й того ж матеріалу у цих засобах масової інформації зовсім різні.

А тепер щодо цьогорічної передплатної компанії. Мова – про Здолбунівський район.Упродовж останніх десятиліть єдиним постійним друкованим ЗМІ в цьому районі є газета „Нове життя”, яка відіграє помітну роль в соціально-економічному розвитку району, громадсько- політичному житті і формуванні національної свідомості та гідності громадян, є важливим інструментом забезпечення гласності та інформування населення, надійним рупором органів державної влади та місцевого самоврядування.

З метою втілення в життя державної політики підтримки ЗМІ та соціального захисту журналістів, в районі діє Програма цільової адресної підтримки газети “Нове життя” на 2011-2015 роки, затверджена рішенням сесії районної ради № 75 від 23 лютого 2011 року. Відповідно до цієї програми, Здолбунівська РДА та районна рада зобов’язані всіляко сприяти розвиткові газети, допомагати у здійсненні її передплати жителями району. Тому зовсім незрозумілою стала поява листа Здолбунівської районної державної адміністрації від 22.11.2012 року № 3817/01-25/12 керівникам навчальних, дошкільних, позашкільних закладів щодо здійснення передплати на перше півріччя 2013 року періодичних видань, серед яких з поміж низки загальнодержавних та обласних, згадується «Дзеркало Здолбунівщини». «Нового життя» у цьому переліку немає взагалі, зате якесь, нікому не відоме «Дзеркало Здолбунівщини», керівники навчальних закладів району мають передплатити аж 941 примірник.(ми проводили з цього приводу розслідування, усі частини якого можна прочитати у розділі http://zdolbunivcity.net/category/detektiv/ -прим.ЗС)

Постає цілком логічне питання: що ж це за газета, про яку так турбується заступник голови райдержадміністрації Олександр Федорук не без відома, звичайно, самого голови Віталія Шуля? Так от, газета зареєстрована 8.10.2012 року. Станом на 22 листопада, дату написання в райдержадміністрації листа, з друку вийшов лише один номер «Дзеркала Здолбунівщини» з безліччю граматичних та стилістичних помилок, накладом в 1000 примірників. Засновником і видавцем газети значиться Мельник Сергій Миколайович – депутат районної ради від Партії Регіонів. І коли колега Мельника по районній раді Сергій Кондарчук, до речі колишній редактор Здолбунівського районного радіо, член НСЖУ зробив відповідний депутатський запит, з райдержадміністрації одержав, на мій погляд, доволі дивну відповідь. Згадуваний уже Олександр Федорук пише: «Оскільки у районі є необхідність інформування громадськості про життєдіяльність освітянської сфери, напрацювань педколективів, поширення кращого досвіду роботи, виникла потреба у підписці газети, яка б висвітлювала питання освіти району. Тому 23 листопада 2012 року (зважте: яка оперативність!!!) між Здолбунівським районним методичним кабінетом та засновником газети «Дзеркало Здолбунівщини» було підписано угоду про співпрацю». Кінець цитати.

А чому такої угоди ні заввідділом освіти райдержадміністрації Валентина Бондарчук, ні завідуюча методкабінетом пані Глущук не підписали з редакцією «Нового життя», одним із співзасновників якої, повторюю, є райдержадміністрація? Невже ця газета обходить стороною проблеми освітянської галузі? Зовсім ні. Більше того, «Нове життя» на чолі із досвідченим редактором, заслуженим журналістом України Володимиром Дрозюком у 2011 році було визнано кращою газетою області в номінації за краще висвітлення питань діяльності закладів освіти та нагороджена Почесною грамотою управління освіти і науки обласної державної адміністрації. У 2012 році на шпальтах цієї газети було опубліковано понад 80 матеріалів на теми освітянського життя району, серед яких зарисовки про кращих людей галузі, цілі сторінки були присвячені досвіду роботи окремих шкіл, методоб’єднань . А ще більше сотні фотосвітлин на ці теми. Невже «Дзеркало Здолбунівщини» це робить краще і більше? Зрештою, треба було провести в районі тендер серед ЗМІ і на конкурсній умові визначити переможця, а вже потім укладати з ним відповідні угоди. Ніхто цього не робить. То чи не попахує тут корупційними діяннями? Це питання вже до правоохоронних органів, куди, швидше за все і звернеться секретаріат обласної журналістської організації.http://uju.rv.ua/uk/news/103–31-2013-.html

Запитання до редакції НЖ: А що вам заважає попрощатись із такими засновниками, від яких попахує корупційними діяннями?? Зробіть голосну заяву у своїй газеті, зберіть збори, і т.д. Ні, ви обмежились тим, що і вашу газету включили до списку «рекомендованих» на передплату та заспокоїлись. На відміну, наприклад, від своїх харківських колег. Цитуємо.

Вважаємо за необхідне напередодні Дня журналіста привернути увагу громадськості, правоохоронців та органів влади стосовно збільшення тиску на представників ЗМІ та погіршення ситуації зі свободою слова в Україні.

З 18 квітня триває конфлікт навколо Сахновщинської газети “Колос”, де районна та селищна ради змінили склад засновників, виключили трудовий колектив, який з 1995 року був співвласником газети, призначили діючого головного редактора Галину Пархоменко спочатку виконуючим обов’язки, а потім взагалі звільнили з роботи.

Причиною загострення конфлікту журналісти називають своє намагання укласти угоду відповідно до Закону «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

Відповідно до цієї угоди райрада, селищна рада мали б оплачувати місце у газеті відповідно до вартості друку своїх матеріалів. Колектив вимагає самостійності, у .т.ч. фінансової, та готовий працювати без бюджетних грошей. Тим більше, що вже почалася ініційована президентом реформа державних та комунальних ЗМІ, яка предбачає їх роздержавлення.

Ми обурені фактом намагання позбавити наших колег права на співзасновництво та можливості працювати за чинним законодавством.

Факти тиску на журналістів непоодинокі, про що свідчать події в Києві 18-19 травня цього року, коли журналістам не давали виконувати свої обов’язки, а також повідомлення наших колег з інших областей, де місцева влада не погоджується добровільно віддавати комунальні ЗМІ у руки професійних журналістів.

 На жаль, ми не бачимо реакції правоохоронців на порушення 171 статті УК України.

 Ми заявляємо про цілковиту підтримку наших сахновщинських колег.

Ми вважаємо неприпустимим тиск на журналістів.

Ми закликаємо всіх колег проявити професійну солідарність і вимагаємо від правоохоронних органів та чільної влади термінового реагування на порушення законності.

http://glavnoe.ua/news/n138127

Тепер щодо грошей. Як же без них.

Давайте підіб’ємо: 350748 грн за 5 років отримано газетою бюджетних коштів. Такі є ті сотні тисяч!! На районну програму ПІДТРИМКИ ГАЗЕТИ «НОВЕ ЖИТТЯ». В середньому на рік 70 тисяч гривень. 1 повна сторінка займає десь 950 кв.см. Якщо брати навіть комерційну розцінку у 2 грн. за 1 кв.см, то вартість 1 сторінки НЖ складає 1900 гривень. Газета виходить приблизно 50 номерів на рік. 8 сторінок. Разом 400 сторінок. Мінус 2*50=100 сторінок програми. Залишається 300 сторінок. Мінус 1,5 сторінки*50=75 сторінок реклама і оголошення. В залишку 225 стор. Тепер візьмемо дані, які наведені у виступі на засіданні НСЖУ про те, що НЖ написало про владу на 200 тисяч гривень. 200000:1900 за 1 сторінку=105 сторінок, що складає майже 50% всієї площі газети (за мінусом програми і оголошень). А чи не запитувала себе редакція НЖ: чи потрібно їх читачам ТАКА кількість інформації від влади, як правило, поданої під кутом зору самої влади? Тепер щодо тези у тому ж такі виступі про ТЕНДЕР між ЗМІ району. Ідея правильна. Ось тільки стартові умови не рівні. НЖ, як ми з’ясували, отримує з кишені читачів подвійну оплату. Один раз 70 тисяч у рік від районної влади (а районний бюджет – це гроші платників податків), другий – при передплаті чи купівлі у роздріб. Інша газета «Дзеркало Здолбунівщини» – отримала протежування від Здолбунівської РДА і «добровільну» передплату із звітуванням квитанціями бюджетників, третє ЗМІ – «Здолбунів CITY» – виходить невеликим тиражем, рідше і не має дотацій і цільового фінансування від влади. Щоб проводити тендер, спочатку треба ВСІХ вирівняти в умовах, а потім оголошувати тендер. А що заявляє НСЖУ у своєму листі Президенту?Просять: на період реформування залишити все майно редакціям, надати довгострокові оренди приміщень за ставками як для бюджетних організацій (вважай безкоштовно-ЗС), соціальний захист журналістів (зберегти прирівняний статус держслужбовців?-ЗС), не менше 3-х років державної фінансової підтримки (вважай, не змінювати існуючого стану-ЗС). То так можна приймати участь у тендерах чи скаржитись на те, що не включили у список «привілейованих» на передплату у районі!

З чим не можна не погодитись, так це з тим, що у невеликих містах комерційного зиску від газетного «бізнесу» дійсно не багато , але в деяких містах, наприклад Дубно, цілком нормально розвивається декілька комерційних проектів ЗМІ. Тому преса в малих громадах потрібна. Але потрібна цивілізована, вільна, справедлива, етична. Чим більше, тим краще. І ніхто не має мати переваг чи преференцій у вигляді статусу, прирівняного до держслужби, цільового фінансування чи пільгової оренди. Єдиним мірилом має бути професійність, попит у читачів. А якщо влада має ресурси, які готова виділяти на ЗМІ, то є декілька способів. Проектний на грантовій основі: хто запропонує цікавіші речі для читачів; цільовий: всім потроху на розвиток ЗМІ (без зобов’язання висвітлювати діяльність влади під потрібним їй кутом); тендерний: вибір переможця за оголошеними критеріями на висвітлення діяльності влади.

 Питання: як її висвітлювати? Якщо виходити із принципу «хто платить, той і замовляє музику», тоді під кожним матеріалом від влади треба ставити примітку «Рекламний матеріал», адже саме так робиться у нормальній журналістиці, коли чи політик, чи фірма розміщують свій власний матеріал.  А у нас дивна практика. Гроші платить райрада чи РДА, а в газеті подається інформація  так, що читачу важко зрозуміти походження цієї інформації і оцінити її об’єктивно. Не говорячи про те, що мало хто усвідомлює, що і сам частково причетний до того, що у нього з кишені взяли гроші (податки) на те, щоб влада сама про себе розповідала на сторінках газети. Рідко зустрінеш в комунальній пресі дискусії.

 Тобто не піддається сумніву наведена владою інформація, не питаються коментарі учасників зустрічі. От хто пам’ятає, коли у звіті в улюбленому стилі «Відбулась сесія, на якій розглянуто 20 питань, з яких прийняті важливі рішення» були присутні коментарі депутатів, людей, яких ці рішення стосуються. Кого взагалі цікавлять новини «відбулось засідання комісії ТЕБ НС при МНС, ДПС і т.д», на якій були присутні Василь Васильович, Петро Петрович і т.д., і так щономера? З таким підходом, дійсно, залишається розраховувати лише на бюджетне фінансування, бо відпущена у вільне плавання газета з такими матеріалами швидко потоне.

Ну і наостанок, ні заслуг, ні гарних матеріалів, які, звичайно, у комунальних газетах є, ніхто не применшує і не відбирає, але ситуація, яка є нині, – не ринкова і не справедлива. Потрібно її змінювати. На користь всім, а не трьом-пятьом людям редакцій комунальних ЗМІ. 

Пройшов рік, багато що змінилось. Разом із регіоналами в районі зникла і їх газета, змінився редакторі в комунальній газеті, але  ми дізнались його точку зору з приводу газетного і бізнес і комунальної преси.

Сергій Кондрачук - головний редактор Здолбунівської районної громадсько-політичної газети “Нове життя”

Головним редактором Здолбунівської комунальної газети “Нове життя” я працюю з листопада 2013 року. Співвласниками газети, на момент мого призначення, були Здолбунівська районна рада, Здолбунівська райдержадміністрація та трудовий колектив редакції. Оскільки в період революції гідності газета ще з кінця листопада 2013 року стала рупором революції один зі співзасновників - Здолбунівська РДА - надіслала лист до редакції з повідомленням про вихід із числа співзасновників. Але коли голова Здолбунівської РДА, призначений Януковичем, пішов у відставку і на його місце було призначено іншого голову, то райдержадміністрація направила нам ще один лист, в якому зазначила, що хотіла б і надалі бути у числі співзасновників газети та брати участь в Установчому договорі між співзасновниками газети від 10 липня 1999 року. І от на цьому документі варто зупинитися детальніше.

 

Вказаний договір регулює відносини між співзасновниками. Три чверті цього документа - це обов'язки редакції. Так, трудовий колектив зобов'язаний ефективно використовувати основні  та  оборотні  фонди  редакції,  виробничу  базу  редакції та  інші цінності, які вона має, забезпечувати безперебійний випуск газети згідно з графіком її виходу, постійно поліпшувати зміст газети, її читабельність і т. д. Можна сказати, що свої зобов'язання перед співзасновниками трудовий колектив виконує. А от щодо зобов'язань влади перед редакцією, то тут лише декілька речень, але яких: “Районна   рада   та   районна   державна адміністрація зобов'язуються покривати збитки редакції за рахунок дотації з районного бюджету”. Так от, з моменту підписання вказаної Угоди дотації на покриття збитків газети не було жодного разу, жодної копійки! Редакція працює із своїми співзасновниками наступним чином:

-                    Із районною радою в межах договору про висвітлення діяльності районної ради газетою “Нове життя”. Тобто кожного року райрада із вільних залишків районного бюджету виділяє певну суму, на яку газета друкує іміджеві матеріали про райраду. В поточному році ця сума склала “аж” 17 тисяч гривень. Це близько 6% від річного бюджету редакції. Чи може суттєво впливати ця цифра на фінансовий стан нашого суб'єкта господарювання? Думаю, читачі самі здогадуються відповідь на це питання. 

-        Із райдержадміністрацією - жодної співпраці, жодної фінансової допомоги. Така “співпраця” повелася роками і не залежить від прізвища голови РДА. Про дотацію, за яку мала б клопотати РДА - йшлося вище. Коштів на висвітлення своєї діяльності у них немає. Їм самим на заробітну плату не вистачає.

Але є ще один вкрай важливий момент. Балансоутримувачем майна, закріпленого за редакцією, є саме “Нове життя”, хоч це майно є комунальною власністю і належить територіальній громаді району. У 2004 році “Новим життям” було придбано за власні кошти автомобіль. Інші співзасновники не мали до його придбання жодного відношення. У 2014 році цей автомобіль редакція вирішила продати, оскільки немає фінансової можливості його утримувати. Авто було реалізовано через товарну біржу. А кошти від його продажу пішли у... бюджет розвитку районного бюджету, а не редакції!

Єдина допомога, окрім моральної, яку отримує колектив редакції від своїх співзасновників - це допомога у здійсненні передплати. Щопівроку райрадою направляються листи до установ та організацій району, в яких йдеться про прохання передплатити газету на наступний рік/півроку. Наразі тираж газети складає понад 1800 примірників. До слова, коли в районі з'явилася газета Партії регіонів і весь ресурс райдержадміністрації було направлено на збільшення тиражу саме цього видання, - тираж “Нового життя” був приблизно таким самим...

Висновок. За великим рахунком, “Нове життя” вже давно є самостійним суб'єктом господарювання. Наявність у співзасновниках влади мало впливає на фінансовий стан газети та на її редакційну політику. Коли ми пишемо матеріали про районну владу, то про те, що вона є нашим співзасновником - не думаємо. А у своїй господарській діяльності на допомозі співзасновників ми давно поставили хрест, так як навіть не розраховуємо на неї. Дадуть на початку року пару копійок - ну то й добре, а не дадуть - переживемо. Разом з тим, у мене є всі підстави казати, що до листопада 2014 року редакція стане прибутковим суб'єктом господарювання. Уже зараз ми повністю погасили борг перед друкарнею, здійснили косметичний ремонт приміщення редакції. Газета існуватиме та розвиватиметься не залежно від того, яка у неї форма власності та чи буде допомога від співзасновником. Скоріше, аби не заважали...

Проблеми є, чи є шляхи їх вирішення?

Зважаючи на те, що з першопочаткової матриці робочих гіпотез найбільше у цій статті розглядалось питання друкованих ЗМІ то і висновки робимо по них. Конкуренції в районах області майже немає, натомість в обласному центрі конкуренція досить гостра. Для підтримання можливостей існування комунальні ЗМІ спираються на бюджетне фінансування і лобіювання влади і засновників у передплаті цих видань. Відповідно найбільші зусилля витрачаються саме на це, а не на якість журналістики. Багато матеріалів носять відверто необроблений прес-релізовий характер повідомлень від влади. Часто відсутні гострі, оперативні, критичні матеріали по відношенню до тієї самої влади.

Зручність норм Законів про комунальні ЗМІ, які дають права і пільги на рівні із держслужбовцями іде в якний дисонанс із заявам НСЖУ про необхідність реформування, адеж свідомо погіршувати свій особистий стан як людини-журналіста комунального ЗМІ вряд чи хто буде. Пропоновані варіанти реформування від НСЖУ нагадують швидше декоративний, косметичний ремонт  ніж побудову нової системи чи докорінну зміну існуючої. Якщо буде прийнятий доопрацьований Закон про реформування ЗМІ то він лише відстрочить ліквідацію деяких комунальних ЗМІ, які ніколи не навчаться працювати у ринковому середовищі, який би Закон не вийшов і скільки би перехідного часу не відводилось і водночас жодним чином не вплине на ті редакції, які вже і так налагодили роботу із передплатниками, читачами і їх втрати будуть вимірюватись всього лише особистими благами від втрати статусу, зате будуть отримані набагато більші можливості від ведення незалежної журналістської діяльності.

Масштаби території і наклади ЗМІ поки що не дають оптимізму щодо фінансового виживання редакцій у тому ж складі в тих же розмірах офісів, що є. Тому слід чекати скорочень та інших елементів оптимізації.

Зате є шанс на розвиток конкуренції в т.ч зі сторони Інтернет-ЗМІ та громадської журналістики, що однозначно краще для читача та інформаційного простору краю. Для них якраз можливість на конкурсній основі долучитись до права отримання фінансування, яке до цього йшло лише комунальному ЗМІ, суттєва підтримка. Але якщо при цьому такі матеріали або будуть авторські з врахуванням думки різних сторін або якщо розміщується стаття замовника то позначатиметься позначкою рекламний матеріал.

Досі у нас всі матеріали від влади за які оплачено комунальним ЗМІ йшли і йдуть як об’єктивна інформація, хоча насправді це прес-релізи влади пропагандистського характеру які не враховують будь-якої іншої точки зору. Т.то матеріал з вчительської конференції перед 1 вересня знову по ЗМІ піде великим обсягом із цифрами про те скільки у нас діток в черзі до садочку, скільки призерів олімпіад і т.д і все це зі слів доповідача від влади. І можемо передбачити на 99% що після цієї доповіді не буде інформації від батьків дітей, які не можуть потрапити до тих самих садочків, не буде інтерв’ю із дітьми –переможцями олімпіад чи конкурсів які мали отримувати урядові чи президентські стипендії і досі їх не отримують.

Тому реформувати комунальні ЗМІ дійсно на часі. Натомість це шлях до створення конкуренції і появи нових ЗМІ. Медіа-олігархів справді не цікавлять малотиражні районні газети, але вони цікавлять громаду і місцевих бізнесменів тому інформаційного голоду вряд чи слід очікувати.

Додатково думку громадських активістів та журналістів різних видань з однієї із областей України можна переглянути на цьому відео. Це такий собі молодіжний погляд на те якими мають бути місцеві ЗМІ https://www.youtube.com/watch?v=YHWqs-89tWc

 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Сучасні ЗМІ регіонального масштабу знаходяться на різних стадіях свого розвитку. У цій статті ми розглядаємо регіон дослідження: Рівненська область але з врахуванням загальноукраїнських тенденцій. Охоплений період 2011-наш час.

Озвучимо робочі гіпотези:

Вид ЗМІ

Проблема1

Проблема2

Проблема3

Друковані не комунальні

Мала рентабельність бізнесу

«Джинса»

Фаховість авторів

Друковані комунальні

Відсутність мотивації до прибуткової роботи

Використання спільних бюджетних коштів громади для піару влади

Низькі тиражі

Електронні ЗМІ

Мала рентабельність бізнесу

Відсутність практики платного доступу до контенту

Низький рівень Інтернетизації регіону

Радіо ФМ станції

Великі затрати на започаткування і утримання

Професіоналізм журналістів

 

Інтернет радіо

Відсутність у Рівненській області

 

 

Телебачення недержавне

Великі витрати на започаткування і утримання

Професіоналізм журналістів

 

Телебачення державне чи комунальне

Заангажованість і цензура

«Джинса»

 

 Це гіпотези, які можуть бути підтверджені чи спростовані. Але розгляд кожної із них-це швидше тема наукового дослідження тому зупинимось лише на моментах, які є найбільш гострими і обговорюваними в регіонах.

Всеукраїнські акценти та дискусії: Родержавлення комунальних ЗМІ потрібне


За різними підрахунками, нині в Україні є приблизно 700 державних ЗМІ, які отримують дотаційну фінансову допомогу з місцевих бюджетів. Розмір дотацій може сягати від кількох тисяч на рік до навіть кількох мільйонів. Крім того, йдеться й про тисячі працівників таких ЗМІ по країні, яким доведеться працювати у нових умовах, а це значить самостійно заробляти гроші, тобто створювати комерційно привабливий продукт як для читача, так і для потенційного рекламодавця.

Потреба реформування таких ЗМІ обговорюється в Україні останніх років 15, але так з місця справа і не зрушила. Ось думка керівника правових проектів Інституту масової інформації Роман Головенко.

Реформування ЗМІ не сподобається як працівникам цих ЗМІ, так і місцевій владі, переконаний експерт: «Не сприймуть змін люди, які хотіли допрацювати, скажімо, до пенсії у такому ЗМІ. Водночас варто очікувати проявів невдоволення й з боку влади, оскільки вони могли розпоряджатися певним ресурсом, а їх цього ресурсу позбавляють – це по-перше. А з іншого боку, місцева влада може спробувати узяти під контроль ці ЗМІ, коли вони будуть перетворені вже на комерційні. Наприклад, колектив отримає на пільгових умовах майно цієї редакції, відповідно і колектив, і редактор свою лояльність до місцевої влади збереже. Єдине – це зніметься проблема витрат із місцевого бюджету, тобто припиниться фінансування».

Джерело:  http://www.pohlyad.com/news/n/24769

Про те, які важливі зміни в медійному законодавстві лобіюють медіаорганізації і що це змінить і інформаційному полі, журналіст ІМІ Роман Кабачій розмовляє в №5 (липень)2014 року "Українського журналу" (Прага, Чехія) із заступником головного редактора видання "Телекритика" Світланою Остапою. 

 

- Чому Україна в порівнянні до інших країн Східного Партнерства має гіршу законодавчу базу в медіасфері? У владі не було зацікавлення її бачити гнучкою і новаторською?

Кілька законів, які стосуються роздержавлення друкованої преси, створення суспільного мовлення – все це напрацьовується багато років, існувало кілька варіантів, доходило майже до ухвалення, але гальмувалося. Не було політичної волі, - всі політики котрі йшли до влади, обіцяли це зробити, але коли таки потрапляли в парламент і розуміли, що державні ЗМІ це їхній ресурс, тож вони не хотіли їх віддавати. Навіть коли публічно не визнавали, переносили голосування.

- Але зараз, попри те що інша політична ситуація, маємо Верховну Раду того ж складу.

Ситуація дійсно змінилася. Нам вдалося провести закон про суспільне мовлення, але вже застопорився закон про роздержавлення друкованих медіа. Тому що фракція ВО «Свобода» проти – у них немає власних ЗМІ, і вони адміністративно використовують комунальні газети в регіонах, де вони мають більшість в місцевих радах, передусім на Заході України. Пояснюють, мовляв ці ЗМІ єдині зберегли свою проукраїнську позицію, а приватні ЗМІ не пишуть про українські традиції, їм це не цікаво… Тому поки буде віце-прем’єром Олександр Сич зі «Свободи», навряд чи це питання вдасться зрушити з місця.

- Як «без втрат» провести роздержавлення комунальних ЗМІ, що це дасть? Деякі редактори побоюються невиправданої люстрації.

Для всіх безболісно не буде однозначно. Тому що одні «гарно влаштувалися» жити за бюджетні кошти, це не ринковий підхід, і несправедливо, коли одні журналісти крутяться як муха в окропі, роблять матеріали, які мають зацікавити читача, власне те чим журналіст і має займатися – шукати цікаву і суспільно важливу інформацію, - а ці друкують все що їм скидають згори з місцевої влади, отримують на це гроші на папір і на зарплату, і особливо не переймаються перспективами закриття. При цьому створюють конкуренцію тим ЗМІ, які працюють на ринкових умовах. Місцеві медіа в Україні ледве-ледве виживають, утримуючись за рахунок реклами і передплати. Рекламний ринок у деяких областях відверто слабенький, і успіх залежить безпосередньо від журналістів, котрі мусять готувати якісні статті – розслідування, бути критичним до влади, а не її гладити за шерстю, то вони виживатимуть і за передплатою. Але частина видань таки закриватиметься.

- Що принесе прозорість медіавласності, чому вона конче необхідна?

Для громадян важливо знати, кому належить даний канал. Бо якщо людина знатиме, що дана газета/телеканал належить, візьмімо, меру, зрозуміло, що ця газета ніколи не буде критикувати мера.

- Чи дозволить медіа-реформа запустити механізми перетворення наших ЗМІ на реальні бізнес-проекти?

Сподіваюся, що так буде. Таких проектів мало, вони намагаються виживати за рахунок реклами, але з труднощами. За останні роки холдинги олігархів скупили до комплекту низку ЗМІ, але навіть перебуваючи всередині таких холдингів, окремі редакції намагаються переходити до бізнес-моделі. Бо власник не може безконечно помпувати гроші – він або закриє це видання, або продасть. І ми вже це спостерігали – друковані ЗМІ закриваються, вони абсолютно невигідні, залишається телебачення/радіо або інтернет-видання. Так чи інакше, це теж бізнес, він має функціонувати в ринкових умовах і ми до цього прийдемо.

Інша справа, що вони би вже існували, якби ці олігархи не звикли втручатися в редакційну політику. Якщо ти не вмієш варити сталь, а купуєш завод і хочеш, аби він приносив тобі прибуток, то ти їм збоку не вказуєш, з якого боку доменної печі стояти. Так само й тут – хай ЗМІ функціонує як бізнес-модель, тим паче що у нас законом заборонене втручання в редакційну політику.

- Яким Ти бачиш медіа-простір України після реформи – чи буде у нас повноцінна преса, система розповсюдження, читачі розумних видань?

Наразі маємо відмирання низки ЗМІ, передусім цих «розумних», яких залишилося не так багато. З приводу системи розповсюдження то проблема ще й з земельним законодавством і позицією місцевої влади: що би в тебе на землі не стояло, маєш оформити ділянку саме під цю мету. Легше оформити кіоск на продаж тютюну, ніж преси, бо буде більший прибуток. Плюс – молодь не читає газет, і скоро сайти вже не будуть потрібні, а читатимуть лише соцмережі і твіттер…

 

Національна спілка журналістів: Потрібне роздержавлення, але…список пільг і умов прикладається

Досліджуючи позицію Національної спілки журналістів України в яку у більшості своїй і входять редактори та журналісти комунальних видань, ми так і не змогли сформувати єдиної думки. То заява про тиск влади на газети, то підтримка необхідності роздержавлення, але із довгим списком пільг і преференцій які нічим не відрізняються від корупційного ланцюжка чи діючого стану речей. Ну от першочергове надання замовлень від влади – це не є преференцією для одного ЗМІ на без конкурсній основі при існуванні інших ЗМІ? Складні питання передачі майна і роботи редакцій у т.зв перехідний період. То заяви про створення газет-клонів, яким йде фінансування і обурення тим, що влада сприяє протежуванню інших ЗМІ, а не усталених провладних. При чому обурення йде на спад, як тільки у список для просування знову включають лобійовану вже НСЖУ комунальне видання. То всі ці заяви НСЖУ спрямовані на роздержавлення і створення конкурентного середовища в регіональних друкованих ЗМІ чи продовження лобіювання такої собі профспілки комунальних редакторів? Далі аналізуємо деякі заяви. Наводимо їх із скороченнями.

Для того, щоб напрацювати ефективний законопроект про роздержавлення, пленум правління прийняв рішення про утворення експертної групи.

 

Заява пленуму НСЖУ

17 квітня 2014 Верховна Рада під час розгляду в другому читанні відхилила законопроект №2600 про реформування державних і комунальних друкованих ЗМІ.

Таким чином багатостраждальний і довгоочікуваний закон про звільнення комунальної преси від пут влади знову (вже вкотре!) став заручником політичних чвар і повертається на старт.

Впродовж 22 років незалежності державна та комунальна преса є заручницею влади, контролюється нею, служить не інтересам громад, а інтересам влади та владних персоналій. Це унеможливлює її перетворення в демократичний інструмент громадського контролю, яким преса є в усьому світі, окрім кількох недемократичних країн. Внаслідок цього обласні та районні комунальні газети втрачають довіру читачів.

Медіа-олігархам немає ніякого діла до комунальної преси: в обласних центрах вони мають свої медіа, а в районах їх цей бізнес не цікавить, бо він, за рідкісним виключенням, збитковий.

Комунальна преса надзвичайно рідко висвітлює точку зору місцевих громад, в основному, слугуючи місцевій владі. Держава взагалі не використовує місцеву пресу для роз’яснення державної політики.

Роздержавлення могло б стати потужним поштовхом перетворення місцевих газет в рупор громад. А запропоновані у відхиленому законопроекті порядок цього процесу і його державна підтримка сприяли б реалізації державної інформаційної політики.

Національна спілка журналістів України висловлює глибоку стурбованість провалом чергової спроби давно назрілого реформування державної та комунальної преси, якого давно очікує суспільство, і заявляє:

- «консервування» проблем місцевої комунальної преси призведе до її подальшої деградації, що вже набула загрозливих форм;

- реформування комунальних та державних друкованих ЗМІ є єдиним способом перетворення їх із медіа, що обслуговують владу, в нові демократичні, неполітичні, позапартійні громадські медіа, орієнтовані на інтереси громад;

- існування преси, підконтрольної владі і залежної від влади, є ознакою недемократичності суспільства й держави.

НСЖУ вимагає від усіх політичних сил, громадських та державних владних інституцій в найкоротший термін повернутись до питання реформування державних та комунальних друкованих ЗМІ. Чим швидше ми почнемо реформування цього сектору вітчизняних медіа, тим швидше сформується в країні справжнє громадянське суспільство.

Закликаємо всі зацікавлені сторони до широкого діалогу і співробітництва з метою здійснення такого реформування з найменшими втратами для держави і редакційних колективів.

Те, що роздержавлення комунальних ЗМІ на часі зрозуміло, воно ще й підкріплено взятими на себе Україною зобов’язаннями перед європейською спільнотою. Детальніше у пояснювальній записці (із скороченнями) до Закону який після провального голосування був доопрацьований.

 

http://comin.kmu.gov.ua/img/1x1.gif

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА (червень 2014) до доопрацьованого проекту Закону України

«Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»

 

2017.     Обґрунтування необхідності прийняття Закону України

Парламентська Асамблея Ради Європи ще у 2005 році закликала органи влади України розпочати роздержавлення друкованих засобів масової інформації, заснованих органами державної влади та місцевого самоврядування (підпункт 12.4 пункту 12 Резолюції Парламентської Асамблеї Ради Європи «Про виконання обов’язків та зобов’язань Україною» від 05.10.2005 № 1466), Держкомтелерадіо України підготовлено проект Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

У зв’язку з цим Указом Президента України від 20 січня 2006 року № 39 «Про План заходів із виконання обов’язків та зобов’язань України, що випливають з її членства в Раді Європи» передбачено підготовку відповідно до стандартів Ради Європи та подання в установленому порядку Кабінету Міністрів України законопроекту про обмеження впливу органів державної влади та органів місцевого самоврядування на друковані засоби масової інформації.

21.03.2013 у Верховній Раді України зареєстровано проект Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації»

17.04.2014 вказаний законопроект відхилено.

Пунктом 2 протокольного доручення за результатами наради під головуванням Віце-прем’єр-міністра України Сича О.М. від 27.05.2014 «Щодо реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» Держкомтелерадіо України за участі Національної спілки журналістів України передбачено підготувати та подати в установленому порядку на розгляд Уряду проект Закону України щодо реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації.

У зв’язку з цим, виникла необхідність внесення на розгляд Верховної Ради України урядового проекту Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації».

 

2. Мета і шляхи її досягнення

Проект Закону України розроблено з метою обмеження впливу органів державної влади та органів місцевого самоврядування на діяльність друкованих засобів масової інформації.

З цією метою проектом Закону України пропонується реформувати друковані засоби масової інформації та редакції, засновані органами державної влади, іншими державними органами та органами місцевого самоврядування.

 

 3. Фінансово-економічне обґрунтування

Протягом 2013 року фінансову підтримку отримали 645 комунальних друкованих видань у сумі 97,9 млн. гривень. В середньому на 1 видання в 2013 році виділено 0,15 млн. гривень.

За оперативними даними на 2014 рік заплановано надати фінансову підтримку 645 комунальним друкованим виданням на сумі 97,06 млн. гривень. В середньому на 1 газету планується виділити фінансування в сумі 0,15 млн. гривень.

Розрахунок першого етапу реформування:

2015 рік: 45 (видань) * 0,15 млн. гривень * 1,054 (прогнозний коефіцієнт росту цін) = 7,11 млн. гривень (в середньому обсяг фінансової підтримки на одне видання становить : 7,11 млн. гривень/45 відань = 0,16 млн. гривень).

2016 рік: 45 (видань) * 0,16 млн. гривень * 1,045 (прогнозний коефіцієнт росту цін) = 7,53 млн. гривень (в середньому обсяг фінансової підтримки на одне видання становить: 7,53 млн. гривень/45 відань = 0,17 млн. гривень).

Загальна сума коштів необхідна на І етап реформування 14,63 млн. гривень.

 

Розрахунок другого етапу реформування:

2017 рік: 600 (видань) * 0,17 млн. гривень * 1,04 (прогнозний коефіцієнт росту цін) = 106,08 млн. гривень (в середньому обсяг фінансової підтримки на одне видання становить: 106,08 млн. гривень/600 відань = 0,18 млн. гривень).

 

 

Голова

Держкомтелерадіо України                                 Олег Наливайко

А ось і Проект самого Закону

 

ЗАКОН УКРАЇНИ (із скороченнями та коментарями автора)

 

 «Про реформування державних і комунальних 

друкованих засобів масової інформації»

 

Стаття 2. Етапи реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій

1. Реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у два етапи: перший – протягом двох років з дня набрання чинності цим Законом та другий – протягом наступного одного року.

Стаття 3. Способи реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій

1. Реформування друкованих засобів масової інформації та редакцій здійснюється у спосіб:

1) виходу органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції – у разі відсутності державного (комунального) майна у майні редакції;

2) виходу органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з перетворенням редакції членами її трудового колективу на суб’єкт господарювання із збереженням назви, цільового призначення і тематичної спрямованості друкованого засобу масової інформації;

3) виходу органів державної влади, інших державних органів та органів місцевого самоврядування із складу засновників (співзасновників) друкованого засобу масової інформації та редакції з подальшою приватизацією майна, що перебуває на балансі редакції державного або комунального друкованого засобу масової інформації, відповідно до законодавства про приватизацію, – у разі неподання трудовим колективом редакції протягом установленого цим Законом строку пропозиції щодо своєї участі у реформуванні друкованого засобу масової інформації;

4) перетворення друкованих засобів масової інформації, заснованих центральними органами виконавчої влади, в офіційні друковані видання.

Стаття 8. Перетворення редакції членами її трудового колективу на суб’єкт господарювання

1. Перетворення редакції членами її трудового колективу на суб’єкт господарювання здійснюється відповідно до Цивільного і Господарського кодексів України.

2. Розподіл часток майна між засновниками (співзасновниками) суб’єкта господарювання здійснюється за рішенням загальних зборів суб’єкта господарювання з урахуванням балансової вартості майна.

3. У разі виходу суб’єкта господарювання із складу засновників (співзасновників) частка майна, отримана ним у процесі реформування редакції, не підлягає поверненню зазначеному засновникові (співзасновникові), а розподіляється між рештою засновників суб’єкта господарювання.

Стаття 12. Державна підтримка реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження

1. Реформованим друкованим засобам масової інформації місцевої сфери розповсюдження з метою забезпечення їх функціонування може надаватися державна підтримка за рахунок Державного бюджету України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Надання державної підтримки здійснюється виключно за умови забезпечення функціонування друкованого засобу масової інформації, збереження його назви, цільового призначення і тематичної спрямованості.

2. Формами державної (ВСЕ НИЖЧЕ наведене не є КОРУПЦІЯ? – прим.автора)підтримки є:

встановлення для редакцій пільгових умов надання в оренду приміщень, що перебувають у державній або комунальній власності, відповідно до частини другої статті 9 цього Закону;

адресна підтримка реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження;

надання редакціям реформованих друкованих засобів масової інформації місцевої сфери розповсюдження пріоритетного права на укладення договорів про висвітлення діяльності місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

 

В.о. Голови

Верховної Ради України                                               О.ТУРЧИНОВ

 

Інформаційний простір Рівненщини

Повернемось до регіонів. Рівненська область та стан справ у інформаційному просторі, згідно опублікованої інформації на урядовому порталі.

Стан інформаційного простору Рівненської області у 2013 році (Департамент інформаційної політики КМУ, опубліковано 10.01.2014) http://comin.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=110623&cat_id=101483

http://comin.kmu.gov.ua/img/1x1.gif

 Про підсумки розвитку інформаційної сфери Рівненської області

  

І. Загальна оцінка ситуації в інформаційному просторі.

Аналізуючи інформаційну сферу Рівненщини, можна виділити п’ять (п’ятий щодо видавничої справи ми не беремо до уваги-прим.авт)домінуючих напрямків її  сучасного стану та розвитку у 2013 році. 

Перший. У регіоні по суті завершилося будівництво мереж цифрового телевізійного мовлення у всіх населених пунктах, зазначених у   відповідній Державній програмі, а саме -  у с. Антопіль Рівненського району, містах Дубровиця таКузнецовськ.

Другий. У звітному періоді остаточного сформувався мультиплекс МХ-5 за рахунок освоєння частотного ресурсу місцевими телекомпаніями —  переможцями конкурсів (ТРК “Рівне-1” і ТРК “Ритм”).

Третій. Суттєво розширила мережу власного ФМ-мовлення Рівненська ОДТРК. Її радіопередачі стали доступними для майже 80 відсотків населення краю. Це сталося завдяки введенню в експлуатацію  передавачів у Кузнецовську та Острозі.

Четвертий. На заміну проводовому радіо впевнено приходить ФМ-мовлення. Так, до уже діючих станцій в Сарнах та Березному з 1 вересня додалася ТРК “Бурштиновий шлях” у Володимирці Крім цього в УДЦР замовлено прорахунок частот для створення місцевого ефірного радіо у Демидівському, Млинівському та Радивилівському районах.

Програми місцевих телекомпаній – Рівненської ОДТРК і ТРК "Рівне-1" — з використанням аналогових технологій доступні відповідно для 78 і 63 відсотків глядачів.

Передачі місцевих мовників – радіо “Рівне-ФМ” нині є доступними для майже 80 відсотків мешканців області, радіо "Край" Рівненської ОДТРК  - близько 75, радіо "Трек" – 65, радіо "Ритм" – 40 відсотків жителів регіону.

Станом на 1 грудня 2013 року власні внутрішньообласні мережі телемовлення з використанням цифрових і аналогових технологій мають Рівненська ОДТРК (59 ТВК у місті Рівне і 30 ТВК у м. Дубровиця та по одному каналу у багатоканальних мережах ТОВ “Зеонбуд” у с. Антопіль, містах Дубровиця таКузнецовськ) і ТОВ ТРК “Рівне-1” (32 ТВК у с. Антопіль Рівненського району та по одному каналу у багатоканальних мережах ТОВ “Зеонбуд” у с. Антопіль і м.Дубровиця). 

Разом з тим населення Зарічненського, Рокитнівського та Дубровицького районів (близько 140 тисяч осіб) мають можливість безперешкодно дивитися і слухати програми білоруського телебачення і радіо з передавачів, розташованих у прикордонних з Україною містах Столін та Пінськ.

Місцеве телерадіомовлення на Рівненщині представлено сьогодні 9 ефірними телерадіомовними компаніями, 10 редакціями проводового радіомовлення. Крім цього, на території області працює 11 провайдерів, котрі надають послуги кабельного телебачення.

Спектр телерадіомовлення у 2013 році доповнився двома провайдерами, котрі надають абонентам послуги з використанням IPTV-технологій.

6 телерадіоорганізацій (Рівненська ОДТРК, ПРАТ  "Радіо "Трек" (м. Рівне), ТОВТРК "Ритм" (м. Рівне), КП ТРК "Полісся" (м. Сарни), КП ТРК «Березне» (м. Березне) і КПТРК “Бурштиновий шлях” (смт. Володимирець) здійснюють радіомовлення на семи частотах. Зокрема,  Рівненська ОДТРК нині працює в ефірі на частоті 66,53 мГц з позивними  радіо "Край";  на частотах 87,8 мГц у  с. Антопіль Рівненського району, 101,1 мГц — у м. Кузнецовську та 107,8 мГц — у м. Острозі з позивними радіо «Рівне-ФМ»). Крім цього передачі радіо "Край" розповсюджуються по проводовій мережі області.

1.2. Відсоток населення і території, що охоплені програмами відповідних телекомпаній:

–   обласна державна телерадіокомпанія – відповідно 95 % і 70 %;

–   ТзОВ „Телекомпанія „Рівне – 1” – 80 % і 60 %;

–   ТзОВ ТРК „Дубно” – місто Дубно і навколишні населені пункти;

–   ТРК „Рівне-атом” – місто Кузнецовськ і навколишні населені пункти в радіусі10 км.;

–   ПП Сфера-ТВ” – місто Рівне.

Крім цього в області працює 11 провайдерів програмної послуги.

2. Радіомовлення

2.1. Кількість та структура радіоорганізацій:

В області за ліцензіями Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення працює 15 радіоорганізація, у тому числі:

–   за формою власності: державні – 1, комунальні – 12, приватні – 2;

–   за способом розповсюдження: ефірне мовлення – 5, проводове мовлення – 10;

–   за сферою розповсюдження: Рівненська область – 1, міста і райони області – 14.

2.2. Стан, проблеми та перспективи мережі проводового мовлення.

Мережа проводового радіомовлення скоротилася до 33 тисяч 912 абонентських точок, у тому числі 19 тисяч 658 з них знаходяться в обласному центрі. Таким чином на основну кількість населення, котре проживає в районах, а це понад 909 тисяч чоловік, припадає всього 14 тисяч 254 радіоточки, або ж по 16 на кожну тисячу населення, котре проживає за межами Рівного.    

У той же час, редакції проводового радіомовлення продовжують працювати у Демидівському, Дубровицькому, Зарічненському, Корецькому, Костопільському, Млинівському, Радивилівському, Рівненському, Сарненському районах та місті Кузнецовську.

 Разом з тим, місцева влада спільно із журналістськими колективами  взяли курс на створення на своїх територіях ефірного ФМ-мовлення. Зокрема, у м. Сарни та Сарненському районі - КП «Полісся», м.Березне - ТРК «Березне», спільний проект Кузнецовської міської та Володимирецької районної рад Рівненщини і Маневицької районної ради Волинської області – КП  «ТРК «Бурштиновий шлях». Оскільки підприємство розташоване у Кузнецовську — місті-супутнику Рівненської АЕС, то й своїм першочерговим завданням воно вбачає інформування населення про діяльність територіальних громад, а головне – про роботу стратегічного енергетичного об'єкта та стан радіаційної безпеки довкола нього.

2.3. Відсоток населення і території області, що охоплені програмами відповідних радіокомпаній:

–   обласної державної телерадіокомпанії – відповідно 90 % і 65 %;

–   ЗАТ „Радіо „Трек” – відповідно 80 % і 55 %;

–   КП ТРК „Полісся” – відповідно – 15 % і 16 %;

–   Міського і районного проводового радіо – 90 % і 75 %.

3. Проблемні питання, що потребують нагального вирішення.

–   сприяння розширенню мережі ФМ радіомовлення РОДТРК;

–   сприяння розширенню цифрового мовлення місцевих ТРК.

3. Періодичні друковані засоби масової інформації

3.1. Кількість та структура друкованих ЗМІ.

За інформацією головного управління юстиції у Рівненській області станом на 1 січня 2013 року в області зареєстровано та перереєстровано 152 періодичних друкованих видань. Упродовж 2013 року всього зареєстровано 13 періодичних друкованих видань.

У звітному періоді не припинено випуску жодного комунального видання через фінансові причини. Станом на звітний період в області забезпечено вихід усіх районних і міських газет, заснованих за участю органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

3.3. Стан, проблеми та перспективи реформування комунальних друкованих видань.

Проблемою на шляху реформування є відсутність законодавчої бази, яка б регулювала процес роздержавлення комунальних ЗМІ.

 Х. Пропозиції щодо подальшого розвитку інформаційної та видавничої сфер:

–   з метою забезпечення контролю за дотриманням інформаційного законодавства засновниками друкованих ЗМІ слід повернути функції реєстрації друкованих ЗМІ відповідним структурним підрозділам облдержадміністрації;

Засоби масової інформації Рівненської області (останній список із знайдених варіантів)

 

Рівненська обласна організація 

Національної спілки журналістів України

33028, м.Рівне, вул. Симона Петлюри, 1

тел. (0362) 26-17-67

Районні друковані видання

“Надслучанський вісник”

34600, м.Березне, вул.Київська, 7

Тел. (03653) 5-49-91

“Володимирецький вісник”

34300, смт. Володимирець, вул.Шкільна, 19

Тел. (03634) 2-31-94

“Рідний край”

35400, смт.Гоща, вул.П.Сагайдачного, 16

Тел. (03650) 2-22-09

“Вісник Демидівщини”

35200, смт. Демидівка, пр. Новий, 2

Тел. (03637) 6-21-25

“Замок”

35600, м.Дубно, вул.Пекарська, 30

Тел. (03656) 4-20-79

“Дубровицький вісник”

34100, м.Дубровиця, вул.Воробинська, 16

Тел. (03658) 2-00-75

“Нове життя”

35701, м. Здолбунів, вул..Лесі Українки, 6

Тел. (03652) 2-61-75

“Полісся”

34000, смт. Зарічне, вул.Центральна, 11

Тел. (03632) 3-03-94

“Вісті Кореччини”

34700, м.Корець, площа Київська, 5

Тел. (03651) 2-19-19

“Віче Костопільщини”

35000, м.Костопіль, вул.Сарненська, 24-а

Тел. (03657) 2-21-61

“Гомін”

35100, м.Млинів, вул..М.Горького, 1

Тел. (03659) 6-36-27

“Життя і слово”

35800, м.Острог. вул. Мануїльського, 34

Тел. (03654) 2-24-60

“Прапор перемоги”

35500, м.Радивилів, вул.Кременецька, 26

Тел. (03633) 4-37-87

“Слово і час”

33001, м.Рівне. вул..Соборна, 195

Тел. (0362) 62-81-32

“Новини Рокитнівщини”

34200, смт. Рокитне, вул.Незалежності, 36

Тел. (03635) 2-21-40

“Сарненські новини”

34500, м.Сарни, вул.Залоги, 14

Тел. (03655) 3-42-50

“Радивилів - пост”

35500, м.Радивилів, вул.О.Невського, 12

Тел. (03633) 4-13-78

Інтернет-видання Рівненщини - Аналізувались у попередньому матеріалі http://mymedia.org.ua/articles/localmedia/chi_snu_un_kalniy_recept_usp_shnogo_m_scevogo_on-layn_zm.html ,  а про  видання міста Рівного та їх власників можна ознайомитись тут http://mymedia.org.ua/articles/localmedia/komu_nalezhat_zm_r_vnenschini.html

Слід зауважити, що й на Рівненщині (дані НСЖУ-прим.авт) вже є кілька редакцій комунальних друкованих засобів масової інформації, які з року в рік нарощують тиражі власних видань, мають стабільні фінансові показники і давно забули про такі поняття як заборгованість із заробітної плати та плинність кадрів. Серед таких – ті ж «Сарненські новини», зарічненська газета «Полісся», «Володимирецький вісник». Зрештою, саме ці видання найчастіше опиняються  серед переможців творчих конкурсів, які щорічно організовує секретаріат обласної журналістської організації.

Ось ще одна типова ситуація коли влада не змогла порозумітися навіть із комунальними ЗМІ і почала створювати і насаджувати населенню свої провладні клони.

Цитуємо: На Рівненщині влада створює «клони» комунальних видань Служба інформації НСЖУ, 24.12.2013 (те що це було під час попередньої влади нічого не змінює, досвід показує, що у війні за інформаційні ресурси час і колір влади ролі не грають-прим.авт)

Цікаві газети обов'язково переможуть нецікаві видання, навіть, якщо розповсюджувати останні буде допомагати адмінресурс. На це налаштовували редакторів районних ЗМІ під час пленуму обласної організації НCЖУ, який відбувся у Рівному.

Також учасники обговорили корпоративну етику щодо публікації дійсних, а не «надутих» тиражів газет, випадки тиску на редакції районок та умови вступу до Спілки.

Як було відзначено під час пленуму, уже з перших днів 2014 року секретаріат обласної  журналістської організації на своєму офіційному сайті регулярно буде оприлюднювати справжні наклади усіх друкованих видань. (що це заважало робити раніше і чи справді робиться нині всі бажаючі можуть перевірити на сайті НСЖУ http://uju.rv.ua/ - ми не знайшли, прим.авт) Це, на думку голови обласної організації НСЖУ Дмитра Тарасюка, суттєво допоможе рекламодавцям при розміщенні реклами та оголошень зорієнтуватися у виборі добросовісних та чесних партнерів по бізнесу.

Інша тема – тиск на місцеву пресу з боку голів окремих районних державних адміністрацій та районних рад, які, як правило, є засновниками офіційних, давно зареєстрованих і давно знаних в районах друкованих видань. Найгостріша ситуація складається у Здолбунові та Гощі, де вдалися навіть до створення альтернативних видань. Саме з боку тамтешніх місцевих керівників й здійснюється тиск передусім на державних службовців та підприємців, аби «накрутити» якомога більші тиражі.

–Коли буде дійсно створені умови для здорової конкуренції, – каже головний редактор гощанської районної газети «Рідний край» Ірина Повар,– тоді можна говорити на скільки кожна газета варта того, щоб її передплачували люди. Але ці умови мають бути чесними.

– Сьогодні важливо інформувати громадськість про кожен випадок тиску влади на ЗМІ. Позиція Рівненської організації така, що кожен факт порушення закону став предметом осуду. Адже у Здолбунові, наприклад, дійшло до абсурдної ситуації. Влада створила газету-клон і по суті примушує силовими методами бюджетників передплачувати своє видання. Редактор наводив приклади, що навіть затриманим за розпиття спиртних напоїв у якості штрафу пропонують передплатити газету.  Це було б смішно, якби не було так сумно, – коментує Сергій Омельчук. – Хочу відзначити, що Рівненська організація – бойова  і принципова. І якщо влада болісно сприймає критику, то Спілка – на правильному шляху.

З тим, що комунальні ЗМІ в такому стані-це рудименти радянської системи погоджуються і незалежні представники мас-медіа. Які більше категорично висловлюються і звісно не переймаються проблемами перехідного періоду для таких комунальних ЗМІ.

Ціла підбірка матеріалів щодо цього є на сайті колег з Рівного http://4vlada.com/projects/21786

Державні та комунальні ЗМІ – це анахронізм епохи тоталітаризму. Про це пишуть навіть автори науково-практичного коментаря до Закону України «Про доступ до публічної інформації». На жаль, в Україні представники державної влади та місцеві депутати цього або не розуміють, або розуміють, але не бачать в цьому проблеми для розвитку суспільства.

У спілкуванні представники міської ради зауважують: «А як же ми без газети виконаємо Закон про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування?». Таке розуміння проблеми говорить або про невігластво в правових питаннях, або просто про небажання щось змінювати.

Ось як фахові медіа-юристи пояснюють, що таке офіційні друковані видання:

«Визначення «офіційних друкованих видань органів державної влади та органів місцевого самоврядування» можна знайти в Законі 1997 року «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Ними є видання, які спеціально видаються органами державної влади та органами місцевого самоврядування (відомості, бюлетені, збірники, інформаційні листки тощо) для інформування про свою діяльність. При цьому офіційні видання не є друкованими засобами масової інформації цих органів (у них немає редакцій, творчого колективу журналістів тощо).

Згадка у статті 5 саме про офіційні друковані видання є не випадковою, оскільки наявність заснованих органами державної влади чи органами місцевого самоврядування засобів масової інформації є анахронізмом, що суперечить демократичним принципам. Такі ЗМІ повинні припинити своє існування у теперішній формі.» (Науково-практичний коментар до ЗУ «Про доступ до публічної інформації», ст.62. Видання ініційоване Комітетом Верховної Ради України з питань свободи слова та інформації).

Отже, щоб виконати Закон, достатньо одного робочого місця за комп’ютером для людини, яка верстатиме інформацію про закони і рішення ради в бюлетені, який видаватиметься раз на місяць. І закон дотримано, і громада кошти зекономила б.

Ще у  здається далекому  2011 році Рівненський прес-клуб провів круглий стіл, на якому журналісти та громадські діячі обговорили проблеми медіа-сфери України та Рівненщини зокрема.

– Рівненський ринок перенасичений газетами, – вважає головний редактор газети «ОГО» Олексій Кривошеєв.
(нині редактор інтернет проекту VSE –прим.авт) – До того ж читачі здебільшого не зацікавлені в аналітичних матеріалах. Одна з найбільш актуальних тем – кримінал. За ті два роки, протягом яких я редактор, постійно відстоюю недоцільність відтворення на сторінках газети гори трупів.

Перенасиченість рику медіа, як вважають рівненські медійники та громадські діячі, ускладнює здорову конкуренцію між виданнями. Тиражі поступово зменшуються. Це призводить до того, що газета не може розраховувати на самоокупність, покладаючись лише на розкуповуваність тиражу читачами. Виживати вдається за рахунок реклами. На думку більшості керівників ЗМІ, якщо правила диктує рекламодавець, то знехтувати прихованою рекламою – джинсою – дуже складно.

Як зазначив керівник центру «Соціальне партнерство» Сергій Пінчук, здоровому розвитку видання сприяє, якщо його власник живе за кордоном, і його цікавить лише прибуток з газети, а не її вплив на політичну ситуацію в країні. Як приклад,Сергій наводить єдину газету, яка виходить в місті Глазго (Шотландія), має тираж 70 тисяч примірників і виходить двічі на день. Її справжній замовник – читач, а не рекламодавець, адже саме кошти читачів дають прибуток. Тому газета має величезний інтерес не порушувати журналістських стандартів, щоб не втратити довіри аудиторії.

Рівненські медійники та громадські діячі зійшлися на тому, що одним з рецептів виживання місцевих аналітичних ЗМІ, є перехід в інтернет, адже саме там постійно зростає частка їхньої цільової аудиторії.

Зі значним скепсисом поставились учасники круглого столу до діяльності комунальних ЗМІ.
– Хіба це нормально, коли головного редактора, шановану людину, з журналістською освітою, викликають «на килим» до керівника міста і розпікають за те, що він не надрукував в газеті про те, кого і з якої нагоди привітали очільники міста?! – обурюється журналіст газети «Літопис Заходу» Світлана Калько.
(нині журналіст інтернет-проекту журналістських розслідувань –прим.авт) – Та ця інформація (привітання зі святами від керманичів міста чи області – ред.) зовсім не має суспільного інтересу, і не повинна бути на сторінках газети.

Перевантаженість «інформаційним мотлохом» притаманна більшості комунальних ЗМІ, особливо районним. Про це зазначив голова РОГО «Комітет виборців України» Олексій Горецький. Учасники круглого столу зійшлися на тому, що поки існуватимуть комунальні ЗМІ, поки їхнє керівництво призначатимуть очільники міста, району чи області, а призначатимуть, очевидно, в першу чергу, не за професійні якості, а за лояльність до влади, доти доведеться редакторам стояти, похнюпившись, перед начальством. А потім, попри всі журналістські стандарти, продукувати комунальну дезінформацію.

Інформаційні війни районного масштабу: боротьба за справедливість чи за право бути єдиними?

Щодо просування і нав’язування передплати комунальних газет і створених партією колишньої влади газет-клонів. Цілковито і повсюдно в області така практика існувала і існує. Проаналізуємо цю практику на одному конкретному прикладі. Здолбунівський район Рівненської області у якому на момент вищенаведеної публікації існувала комунальна газета «Нове життя» та новостворена регіоналами при підтримці районної адміністрації інша газета «Дзеркало Здолбунівщини», а також малотиражна газета громадської організації.

Приводом до цього матеріалу було дві події: перша - це розгляд теми комунальних ЗМІ учасниками тренінгу з розслідувальної журналістики у Рівному, друга – це фраза редактора здолбунівської газети «Нове життя», кинута ним на ходу, про те, що його газета сотні тисяч допомоги не отримує з бюджету. З’ясовуємо.

http://zdolbunivcity.net/komunalni-zmi-bezalternatyvni-byudzhetopyyavky/

Почнемо з виступу. 

Інформація голови Рівненської обласної організації НСЖУ на розширеному пленумі 31 січня 2013 року (із скороченнями)

Кожен, без винятку, керівник засобу масової інформації знає, (принаймні мав би знати) про те, що з 23 вересня 1997 року в Україні діє Закон «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації». Саме він і регламентує взаємовідносини ЗМІ та органів влади в плані висвітлення діяльності останньої на шпальтах газет, у передачах радіо і телебачення. Дослівно цитую положення заключної частини ст. 5 цього документа:«Органи державної влади та органи місцевого самоврядування у своїх кошторисах зобов’язані передбачати витрати на висвітлення своєї діяльності засобами масової інформації». На жаль, як показує практика особистого спілкування з окремими керівниками райдержадміністрацій та районних рад, не всі вони обізнані з діючим законодавством. І це прикро. Бо коли мова заходить про укладання угод з редакційними колективами (такі угоди також передбачені цим законом), аргумент у чиновників один: у бюджеті бракує коштів. Як наслідок – на висвітлення своєї діяльності у пресі, на радіо і телебаченні виділяють часто-густо просто сміхотворні кошти у порівнянні з тими сумами, на які упродовж року справді було надано послуг владним структурам редакційними колективами. Судіть самі.

Як бачимо, у Здолбунівському, Дубровицькому, Гощанському, Сарненському районах тамтешня влада на висвітлення своєї діяльності у заснованих ними ж засобах масової інформації у 2013 році до цього часу взагалі не передбачила жодної копійки.

Останнім часом на Рівненщині намітилася тенденція реформування засобів масової інформації на рівні районів. І робиться це не з ініціативи редакційних колективів. Про доцільність таких реформ влада журналістів навіть не запитує і не радиться. Як результат – ініціюється злиття редакцій газет та місцевого радіомовлення. Пояснюється це доволі модним нині словом – оптимізацією виробництва. Але ж ми все це вже проходили: був період, коли редактор газети відповідав і за місцеве радіомовлення. Нічого доброго з цього не вийшло. Бо, хоч завдання перед газетою і радіо стоять однакові,- методологія, стиль викладу одного й того ж матеріалу у цих засобах масової інформації зовсім різні.

А тепер щодо цьогорічної передплатної компанії. Мова – про Здолбунівський район.Упродовж останніх десятиліть єдиним постійним друкованим ЗМІ в цьому районі є газета „Нове життя”, яка відіграє помітну роль в соціально-економічному розвитку району, громадсько- політичному житті і формуванні національної свідомості та гідності громадян, є важливим інструментом забезпечення гласності та інформування населення, надійним рупором органів державної влади та місцевого самоврядування.

З метою втілення в життя державної політики підтримки ЗМІ та соціального захисту журналістів, в районі діє Програма цільової адресної підтримки газети “Нове життя” на 2011-2015 роки, затверджена рішенням сесії районної ради № 75 від 23 лютого 2011 року. Відповідно до цієї програми, Здолбунівська РДА та районна рада зобов’язані всіляко сприяти розвиткові газети, допомагати у здійсненні її передплати жителями району. Тому зовсім незрозумілою стала поява листа Здолбунівської районної державної адміністрації від 22.11.2012 року № 3817/01-25/12 керівникам навчальних, дошкільних, позашкільних закладів щодо здійснення передплати на перше півріччя 2013 року періодичних видань, серед яких з поміж низки загальнодержавних та обласних, згадується «Дзеркало Здолбунівщини». «Нового життя» у цьому переліку немає взагалі, зате якесь, нікому не відоме «Дзеркало Здолбунівщини», керівники навчальних закладів району мають передплатити аж 941 примірник.(ми проводили з цього приводу розслідування, усі частини якого можна прочитати у розділі http://zdolbunivcity.net/category/detektiv/ -прим.ЗС)

Постає цілком логічне питання: що ж це за газета, про яку так турбується заступник голови райдержадміністрації Олександр Федорук не без відома, звичайно, самого голови Віталія Шуля? Так от, газета зареєстрована 8.10.2012 року. Станом на 22 листопада, дату написання в райдержадміністрації листа, з друку вийшов лише один номер «Дзеркала Здолбунівщини» з безліччю граматичних та стилістичних помилок, накладом в 1000 примірників. Засновником і видавцем газети значиться Мельник Сергій Миколайович – депутат районної ради від Партії Регіонів. І коли колега Мельника по районній раді Сергій Кондарчук, до речі колишній редактор Здолбунівського районного радіо, член НСЖУ зробив відповідний депутатський запит, з райдержадміністрації одержав, на мій погляд, доволі дивну відповідь. Згадуваний уже Олександр Федорук пише: «Оскільки у районі є необхідність інформування громадськості про життєдіяльність освітянської сфери, напрацювань педколективів, поширення кращого досвіду роботи, виникла потреба у підписці газети, яка б висвітлювала питання освіти району. Тому 23 листопада 2012 року (зважте: яка оперативність!!!) між Здолбунівським районним методичним кабінетом та засновником газети «Дзеркало Здолбунівщини» було підписано угоду про співпрацю». Кінець цитати.

А чому такої угоди ні заввідділом освіти райдержадміністрації Валентина Бондарчук, ні завідуюча методкабінетом пані Глущук не підписали з редакцією «Нового життя», одним із співзасновників якої, повторюю, є райдержадміністрація? Невже ця газета обходить стороною проблеми освітянської галузі? Зовсім ні. Більше того, «Нове життя» на чолі із досвідченим редактором, заслуженим журналістом України Володимиром Дрозюком у 2011 році було визнано кращою газетою області в номінації за краще висвітлення питань діяльності закладів освіти та нагороджена Почесною грамотою управління освіти і науки обласної державної адміністрації. У 2012 році на шпальтах цієї газети було опубліковано понад 80 матеріалів на теми освітянського життя району, серед яких зарисовки про кращих людей галузі, цілі сторінки були присвячені досвіду роботи окремих шкіл, методоб’єднань . А ще більше сотні фотосвітлин на ці теми. Невже «Дзеркало Здолбунівщини» це робить краще і більше? Зрештою, треба було провести в районі тендер серед ЗМІ і на конкурсній умові визначити переможця, а вже потім укладати з ним відповідні угоди. Ніхто цього не робить. То чи не попахує тут корупційними діяннями? Це питання вже до правоохоронних органів, куди, швидше за все і звернеться секретаріат обласної журналістської організації.http://uju.rv.ua/uk/news/103–31-2013-.html

Запитання до редакції НЖ: А що вам заважає попрощатись із такими засновниками, від яких попахує корупційними діяннями?? Зробіть голосну заяву у своїй газеті, зберіть збори, і т.д. Ні, ви обмежились тим, що і вашу газету включили до списку «рекомендованих» на передплату та заспокоїлись. На відміну, наприклад, від своїх харківських колег. Цитуємо.

Вважаємо за необхідне напередодні Дня журналіста привернути увагу громадськості, правоохоронців та органів влади стосовно збільшення тиску на представників ЗМІ та погіршення ситуації зі свободою слова в Україні.

З 18 квітня триває конфлікт навколо Сахновщинської газети “Колос”, де районна та селищна ради змінили склад засновників, виключили трудовий колектив, який з 1995 року був співвласником газети, призначили діючого головного редактора Галину Пархоменко спочатку виконуючим обов’язки, а потім взагалі звільнили з роботи.

Причиною загострення конфлікту журналісти називають своє намагання укласти угоду відповідно до Закону «Про порядок висвітлення діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування в Україні засобами масової інформації».

Відповідно до цієї угоди райрада, селищна рада мали б оплачувати місце у газеті відповідно до вартості друку своїх матеріалів. Колектив вимагає самостійності, у .т.ч. фінансової, та готовий працювати без бюджетних грошей. Тим більше, що вже почалася ініційована президентом реформа державних та комунальних ЗМІ, яка предбачає їх роздержавлення.

Ми обурені фактом намагання позбавити наших колег права на співзасновництво та можливості працювати за чинним законодавством.

Факти тиску на журналістів непоодинокі, про що свідчать події в Києві 18-19 травня цього року, коли журналістам не давали виконувати свої обов’язки, а також повідомлення наших колег з інших областей, де місцева влада не погоджується добровільно віддавати комунальні ЗМІ у руки професійних журналістів.

 На жаль, ми не бачимо реакції правоохоронців на порушення 171 статті УК України.

 Ми заявляємо про цілковиту підтримку наших сахновщинських колег.

Ми вважаємо неприпустимим тиск на журналістів.

Ми закликаємо всіх колег проявити професійну солідарність і вимагаємо від правоохоронних органів та чільної влади термінового реагування на порушення законності.

http://glavnoe.ua/news/n138127

Тепер щодо грошей. Як же без них.

Давайте підіб’ємо: 350748 грн за 5 років отримано газетою бюджетних коштів. Такі є ті сотні тисяч!! На районну програму ПІДТРИМКИ ГАЗЕТИ «НОВЕ ЖИТТЯ». В середньому на рік 70 тисяч гривень. 1 повна сторінка займає десь 950 кв.см. Якщо брати навіть комерційну розцінку у 2 грн. за 1 кв.см, то вартість 1 сторінки НЖ складає 1900 гривень. Газета виходить приблизно 50 номерів на рік. 8 сторінок. Разом 400 сторінок. Мінус 2*50=100 сторінок програми. Залишається 300 сторінок. Мінус 1,5 сторінки*50=75 сторінок реклама і оголошення. В залишку 225 стор. Тепер візьмемо дані, які наведені у виступі на засіданні НСЖУ про те, що НЖ написало про владу на 200 тисяч гривень. 200000:1900 за 1 сторінку=105 сторінок, що складає майже 50% всієї площі газети (за мінусом програми і оголошень). А чи не запитувала себе редакція НЖ: чи потрібно їх читачам ТАКА кількість інформації від влади, як правило, поданої під кутом зору самої влади? Тепер щодо тези у тому ж такі виступі про ТЕНДЕР між ЗМІ району. Ідея правильна. Ось тільки стартові умови не рівні. НЖ, як ми з’ясували, отримує з кишені читачів подвійну оплату. Один раз 70 тисяч у рік від районної влади (а районний бюджет – це гроші платників податків), другий – при передплаті чи купівлі у роздріб. Інша газета «Дзеркало Здолбунівщини» – отримала протежування від Здолбунівської РДА і «добровільну» передплату із звітуванням квитанціями бюджетників, третє ЗМІ – «Здолбунів CITY» – виходить невеликим тиражем, рідше і не має дотацій і цільового фінансування від влади. Щоб проводити тендер, спочатку треба ВСІХ вирівняти в умовах, а потім оголошувати тендер. А що заявляє НСЖУ у своєму листі Президенту?Просять: на період реформування залишити все майно редакціям, надати довгострокові оренди приміщень за ставками як для бюджетних організацій (вважай безкоштовно-ЗС), соціальний захист журналістів (зберегти прирівняний статус держслужбовців?-ЗС), не менше 3-х років державної фінансової підтримки (вважай, не змінювати існуючого стану-ЗС). То так можна приймати участь у тендерах чи скаржитись на те, що не включили у список «привілейованих» на передплату у районі!

З чим не можна не погодитись, так це з тим, що у невеликих містах комерційного зиску від газетного «бізнесу» дійсно не багато , але в деяких містах, наприклад Дубно, цілком нормально розвивається декілька комерційних проектів ЗМІ. Тому преса в малих громадах потрібна. Але потрібна цивілізована, вільна, справедлива, етична. Чим більше, тим краще. І ніхто не має мати переваг чи преференцій у вигляді статусу, прирівняного до держслужби, цільового фінансування чи пільгової оренди. Єдиним мірилом має бути професійність, попит у читачів. А якщо влада має ресурси, які готова виділяти на ЗМІ, то є декілька способів. Проектний на грантовій основі: хто запропонує цікавіші речі для читачів; цільовий: всім потроху на розвиток ЗМІ (без зобов’язання висвітлювати діяльність влади під потрібним їй кутом); тендерний: вибір переможця за оголошеними критеріями на висвітлення діяльності влади.

 Питання: як її висвітлювати? Якщо виходити із принципу «хто платить, той і замовляє музику», тоді під кожним матеріалом від влади треба ставити примітку «Рекламний матеріал», адже саме так робиться у нормальній журналістиці, коли чи політик, чи фірма розміщують свій власний матеріал.  А у нас дивна практика. Гроші платить райрада чи РДА, а в газеті подається інформація  так, що читачу важко зрозуміти походження цієї інформації і оцінити її об’єктивно. Не говорячи про те, що мало хто усвідомлює, що і сам частково причетний до того, що у нього з кишені взяли гроші (податки) на те, щоб влада сама про себе розповідала на сторінках газети. Рідко зустрінеш в комунальній пресі дискусії.

 Тобто не піддається сумніву наведена владою інформація, не питаються коментарі учасників зустрічі. От хто пам’ятає, коли у звіті в улюбленому стилі «Відбулась сесія, на якій розглянуто 20 питань, з яких прийняті важливі рішення» були присутні коментарі депутатів, людей, яких ці рішення стосуються. Кого взагалі цікавлять новини «відбулось засідання комісії ТЕБ НС при МНС, ДПС і т.д», на якій були присутні Василь Васильович, Петро Петрович і т.д., і так щономера? З таким підходом, дійсно, залишається розраховувати лише на бюджетне фінансування, бо відпущена у вільне плавання газета з такими матеріалами швидко потоне.

Ну і наостанок, ні заслуг, ні гарних матеріалів, які, звичайно, у комунальних газетах є, ніхто не применшує і не відбирає, але ситуація, яка є нині, – не ринкова і не справедлива. Потрібно її змінювати. На користь всім, а не трьом-пятьом людям редакцій комунальних ЗМІ. 

Пройшов рік, багато що змінилось. Разом із регіоналами в районі зникла і їх газета, змінився редакторі в комунальній газеті, але  ми дізнались його точку зору з приводу газетного і бізнес і комунальної преси.

Сергій Кондрачук - головний редактор Здолбунівської районної громадсько-політичної газети “Нове життя”

Головним редактором Здолбунівської комунальної газети “Нове життя” я працюю з листопада 2013 року. Співвласниками газети, на момент мого призначення, були Здолбунівська районна рада, Здолбунівська райдержадміністрація та трудовий колектив редакції. Оскільки в період революції гідності газета ще з кінця листопада 2013 року стала рупором революції один зі співзасновників - Здолбунівська РДА - надіслала лист до редакції з повідомленням про вихід із числа співзасновників. Але коли голова Здолбунівської РДА, призначений Януковичем, пішов у відставку і на його місце було призначено іншого голову, то райдержадміністрація направила нам ще один лист, в якому зазначила, що хотіла б і надалі бути у числі співзасновників газети та брати участь в Установчому договорі між співзасновниками газети від 10 липня 1999 року. І от на цьому документі варто зупинитися детальніше.

 

Вказаний договір регулює відносини між співзасновниками. Три чверті цього документа - це обов'язки редакції. Так, трудовий колектив зобов'язаний ефективно використовувати основні  та  оборотні  фонди  редакції,  виробничу  базу  редакції та  інші цінності, які вона має, забезпечувати безперебійний випуск газети згідно з графіком її виходу, постійно поліпшувати зміст газети, її читабельність і т. д. Можна сказати, що свої зобов'язання перед співзасновниками трудовий колектив виконує. А от щодо зобов'язань влади перед редакцією, то тут лише декілька речень, але яких: “Районна   рада   та   районна   державна адміністрація зобов'язуються покривати збитки редакції за рахунок дотації з районного бюджету”. Так от, з моменту підписання вказаної Угоди дотації на покриття збитків газети не було жодного разу, жодної копійки! Редакція працює із своїми співзасновниками наступним чином:

-                    Із районною радою в межах договору про висвітлення діяльності районної ради газетою “Нове життя”. Тобто кожного року райрада із вільних залишків районного бюджету виділяє певну суму, на яку газета друкує іміджеві матеріали про райраду. В поточному році ця сума склала “аж” 17 тисяч гривень. Це близько 6% від річного бюджету редакції. Чи може суттєво впливати ця цифра на фінансовий стан нашого суб'єкта господарювання? Думаю, читачі самі здогадуються відповідь на це питання. 

-        Із райдержадміністрацією - жодної співпраці, жодної фінансової допомоги. Така “співпраця” повелася роками і не залежить від прізвища голови РДА. Про дотацію, за яку мала б клопотати РДА - йшлося вище. Коштів на висвітлення своєї діяльності у них немає. Їм самим на заробітну плату не вистачає.

Але є ще один вкрай важливий момент. Балансоутримувачем майна, закріпленого за редакцією, є саме “Нове життя”, хоч це майно є комунальною власністю і належить територіальній громаді району. У 2004 році “Новим життям” було придбано за власні кошти автомобіль. Інші співзасновники не мали до його придбання жодного відношення. У 2014 році цей автомобіль редакція вирішила продати, оскільки немає фінансової можливості його утримувати. Авто було реалізовано через товарну біржу. А кошти від його продажу пішли у... бюджет розвитку районного бюджету, а не редакції!

Єдина допомога, окрім моральної, яку отримує колектив редакції від своїх співзасновників - це допомога у здійсненні передплати. Щопівроку райрадою направляються листи до установ та організацій району, в яких йдеться про прохання передплатити газету на наступний рік/півроку. Наразі тираж газети складає понад 1800 примірників. До слова, коли в районі з'явилася газета Партії регіонів і весь ресурс райдержадміністрації було направлено на збільшення тиражу саме цього видання, - тираж “Нового життя” був приблизно таким самим...

Висновок. За великим рахунком, “Нове життя” вже давно є самостійним суб'єктом господарювання. Наявність у співзасновниках влади мало впливає на фінансовий стан газети та на її редакційну політику. Коли ми пишемо матеріали про районну владу, то про те, що вона є нашим співзасновником - не думаємо. А у своїй господарській діяльності на допомозі співзасновників ми давно поставили хрест, так як навіть не розраховуємо на неї. Дадуть на початку року пару копійок - ну то й добре, а не дадуть - переживемо. Разом з тим, у мене є всі підстави казати, що до листопада 2014 року редакція стане прибутковим суб'єктом господарювання. Уже зараз ми повністю погасили борг перед друкарнею, здійснили косметичний ремонт приміщення редакції. Газета існуватиме та розвиватиметься не залежно від того, яка у неї форма власності та чи буде допомога від співзасновником. Скоріше, аби не заважали...

Проблеми є, чи є шляхи їх вирішення?

Зважаючи на те, що з першопочаткової матриці робочих гіпотез найбільше у цій статті розглядалось питання друкованих ЗМІ то і висновки робимо по них. Конкуренції в районах області майже немає, натомість в обласному центрі конкуренція досить гостра. Для підтримання можливостей існування комунальні ЗМІ спираються на бюджетне фінансування і лобіювання влади і засновників у передплаті цих видань. Відповідно найбільші зусилля витрачаються саме на це, а не на якість журналістики. Багато матеріалів носять відверто необроблений прес-релізовий характер повідомлень від влади. Часто відсутні гострі, оперативні, критичні матеріали по відношенню до тієї самої влади.

Зручність норм Законів про комунальні ЗМІ, які дають права і пільги на рівні із держслужбовцями іде в якний дисонанс із заявам НСЖУ про необхідність реформування, адеж свідомо погіршувати свій особистий стан як людини-журналіста комунального ЗМІ вряд чи хто буде. Пропоновані варіанти реформування від НСЖУ нагадують швидше декоративний, косметичний ремонт  ніж побудову нової системи чи докорінну зміну існуючої. Якщо буде прийнятий доопрацьований Закон про реформування ЗМІ то він лише відстрочить ліквідацію деяких комунальних ЗМІ, які ніколи не навчаться працювати у ринковому середовищі, який би Закон не вийшов і скільки би перехідного часу не відводилось і водночас жодним чином не вплине на ті редакції, які вже і так налагодили роботу із передплатниками, читачами і їх втрати будуть вимірюватись всього лише особистими благами від втрати статусу, зате будуть отримані набагато більші можливості від ведення незалежної журналістської діяльності.

Масштаби території і наклади ЗМІ поки що не дають оптимізму щодо фінансового виживання редакцій у тому ж складі в тих же розмірах офісів, що є. Тому слід чекати скорочень та інших елементів оптимізації.

Зате є шанс на розвиток конкуренції в т.ч зі сторони Інтернет-ЗМІ та громадської журналістики, що однозначно краще для читача та інформаційного простору краю. Для них якраз можливість на конкурсній основі долучитись до права отримання фінансування, яке до цього йшло лише комунальному ЗМІ, суттєва підтримка. Але якщо при цьому такі матеріали або будуть авторські з врахуванням думки різних сторін або якщо розміщується стаття замовника то позначатиметься позначкою рекламний матеріал.

Досі у нас всі матеріали від влади за які оплачено комунальним ЗМІ йшли і йдуть як об’єктивна інформація, хоча насправді це прес-релізи влади пропагандистського характеру які не враховують будь-якої іншої точки зору. Т.то матеріал з вчительської конференції перед 1 вересня знову по ЗМІ піде великим обсягом із цифрами про те скільки у нас діток в черзі до садочку, скільки призерів олімпіад і т.д і все це зі слів доповідача від влади. І можемо передбачити на 99% що після цієї доповіді не буде інформації від батьків дітей, які не можуть потрапити до тих самих садочків, не буде інтерв’ю із дітьми –переможцями олімпіад чи конкурсів які мали отримувати урядові чи президентські стипендії і досі їх не отримують.

Тому реформувати комунальні ЗМІ дійсно на часі. Натомість це шлях до створення конкуренції і появи нових ЗМІ. Медіа-олігархів справді не цікавлять малотиражні районні газети, але вони цікавлять громаду і місцевих бізнесменів тому інформаційного голоду вряд чи слід очікувати.

Додатково думку громадських активістів та журналістів різних видань з однієї із областей України можна переглянути на цьому відео. Це такий собі молодіжний погляд на те якими мають бути місцеві ЗМІ https://www.youtube.com/watch?v=YHWqs-89tWc

 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *