Статьи

У буремному ХХІ столітті для завоювання територій, а головне – умів та сердець, вже не обов’язково мати у своєму арсеналі передові бойові установки чи різнобічно навчених солдатів. Вони згодяться для закріплення результатів. Все інше зробить «дивна зброя», відома з давніх-давен сила слова, яке є найпершим формотворенням інформації. Щоправда, сила слова брехливого, нав’язливого, дезорієнтуючого.

Від якої тільки зброї не страждало людство за всю свою історичну долю. Та наслідки інформаційної, яка у високотехнологічну добу переживає друге народження, завжди було найбільш важко залагодити. Це добре розуміли королі та імператори, диктатори та президенти, які у різні епохи послуговувалися різновидами цієї зброї. Маємо нещастя споглядати використання потуг інформаційного протиборства і ми, у наш, здавалося, мирний час.

Архіактуальною стала тема інформаційних війн для, до недавнього часу, більш-менш спокійної України. Російські очорнителі інформації, які називаються інформагентствами та каналами загальнодержавного значення, спрацювали на славу, і як результат замовник масштабного фейку – Кремль отримав бажаний Крим і зазіхає на Донбас. Було перекручено сотні новин, а найголовніше були спроби використати нашу перемогу проти нас самих. Прикладів цьому по Інтернет просторам гуляє вдосталь, щоб вкотре переконатися – наш східний сусід завжди, протягом свого історичного поступу, керувався сумним давно відомим принципом: «на війні всі засоби хороші», і нахабно продовжує це робити.

Радянська свідомість ще жива

"Людей вражає тими псевдо новинами, немов струмом, тільки через те що вони не мають імунітету проти таких атак, – каже письменник та у минулому редактор Анатолій Шкуліпа. – Особливо це стосується найбільш непідготовлених до «обстрілу брехнею» соціальних груп, таких як пенсіонери, тобто люди, які цілком і повністю сформувалися у Радянському Союзі і зазнали впливу, одного з інструментів інформаційної війни, а саме жорсткої пропаганди, що стала опорою тієї держави. А також молодь, яка ще не сформувалася і не має чітких орієнтирів і точок опори у суспільно-політичному середовищі. Проблему так званої, радянської свідомості, маємо на протязі всієї нашої незалежності. І ніяк не можемо її подолати, вона як гідра – одну голову зрубав, інша вилазить. З пенсіонерами важче з молоддю звісно легше буде. Чимало літніх людей вбачають у Росії одвічну заступницю та піклувальницю, більш поширеним є термін «старший брат». І це не їх вина, це злагоджена, багатолітня ідеологія, яка і сьогодні не припиняє прогресувати. Вони і далі живуть з радянським типом мислення, часто без будь яких зачатків національної самосвідомості.

Російські спецслужби відповідальні за розповсюдження і широку дію неякісних інформаційних продуктів, обрали хитрий і підступний шлях

Адже перш за все давлять на ті регіони де переважає російськомовне населення, які є дотаційними. Відбувається тиск на найменш захищені соціально верстви, розповсюджуючи легенду про те як добре живеться в Російській Федерації. Віддаленість від адміністративно-економічного центру, себто Києва, теж грає на руку московським експансіоністам. Обидві «гарячі точки» і Крим і Донбас межують з РФ.

Цікаво що інформаційні війни Росія проводить не тільки стосовно України. Вони мали і мають місце і в інших потрібних Росії країнах і територіях. Зокрема це колишні республіки Союзу, або їх частини. Певні прояви інформаційних атак мали місце в кінці ХХ століття в Прибалтиці, але там з цією проблемою успішно справились , назавжди відійшовши з-під імперського орлиного крила. Наш сусід виступає ніби провайдером інформаційного зараження, мисливцем за умами. Вдало спекулюючи ідеологічними принципами, родом з недалекого минулого. Тим самим «братня країна», ніби бореться зі своїм супротивником Європейским Союзом, який, на відміну від імперських методів Росії, при значно більших і сильніших ресурсах, інформаційних війн стосовно України не здійснює. Шукаючи зближення якісно іншими, прозорішими кроками.

Причини і протидія

Чому ж Росія веде інформаційну війну проти України? Як з цим боротися? Народна думка тут неабияк важлива.
Карина Соболєва, студентка: «Мені здається Україна не може себе захистити бо вплив Росії надто великий. Взяти навіть найбільш надоїдливу тему – російські новини. Їх вплив буде більший, як на українців так і на росіян, бо в тій самій Росії нема жодного джерела суто українського, коли Україна має і канали і газети родом з РФ. Та й етнічних росіян у нас більше, ніж українців у Росії. Ще, росіяни почали інформаційне протиборство підготовленими, «в расплох застали», як кажуть. В той час як Україна переживала стрес за стресом і не була готова до такого».

Дарія Москаленко, студентка: «Ми оце говоримо про Росію і вже є учасниками інформаційної війни. Мені здається постійне згадування у ЗМІ, не важливо чиїх, оцих всіх подій останнього часу безпосередньо пов’язаних з РФ, є теж одним із ходів. Щоб населення постійно перебувало в певному інформаційному хаосі. Не могло зрозуміти ситуацію. Я взагалі не розумію чого всі зациклились саме на Росії. Інформаційні війни веде і Америка. І дуже давно. До речі вони і нас стосуються!»

Ірина, 47 років, безробітна: «Причина всім відома – Росія не бажає відпускати Україну, яка завжди була її житницею. Не буде України, розпадеться і Росія. Це ще моя бабуся так казала. І я пересвідчилась, давно вже, що це правда. Росія, побачила що в нас зміни зріють і давай собі видумувати різні способи, почали брехати, висмоктувати із пальця проблеми. А боротися прості люди як можуть?! Тільки не вірити в оту брехню, от і все. Або поки президента не виберемо, а він уже нехай думає що його, та як.

Неоднозначні думки наштовхують на висновок, що перемогти все таки можна, головне розуміти з чим (ким) боротися

Історія однієї сім’ї

Багатовікове спільне існування українського і російського народів створило грунт для проростання багатьох родинних дерев. Чимало вихідців із України зараз громадяни РФ. Не зважаючи на всі політичні перипетії родичі переживають один за одного, вболівають за долю обох країн, і не хочуть воювати проти братів і сестер. Та все ж по обидва боки кордону безперервно працює пропагандистська машина, але дехто знайшов спосіб фільтрувати інформаційний потік.

У Володимира та Людмили є рідня у Російській Федерації. Доволі часто сім’ї їздять одна до одної в гості. Та цей рік став повною несподіванкою для родичів по обидва боки прикордонної застави.

– В нас як тільки почався Майдан, – розповідає Володимир, – мені почала телефонувати сестра і просити роз’яснити ситуацію. В них в Росії на перших порах взагалі про нас не згадували, а потім понеслась… Відтоді ми з ріднею мало не щовечора зізвонюємось і намагаємося обмінюватися «справжніми новинами». Ну нам в цій ситуації краще, а в них же хоч телевізор не вмикай, газет не читай. Весь світ з тих їхніх новин сміється, а вони хоч би що. Родичі і сусідам своїм і знайомим у Росії розказують, пояснюють, що нема тут ніяких бандерівців, а навпаки окупанти російські. Благо, що хоч в Україні відключили ті недолугі канали, справжні розсадники сепаратистських настроїв. Один тільки наш дід невдоволений (сміється). Каже: «Ніде тепер і "Поле чудес" подивитися стало».

– Я й сину кажу, – продовжує Людмила, – усім кого знаєш з Росії розповідай правду. Нехай люди знають що та як у нас.
Як бачимо одна з українських сімей, через просте спілкування намагається протистояти брудній інформаційній політиці Кремля. І я впевнений так робить кожен свідомий українець в кого є знайомі чи рідні в Росії. Біда тільки в тому, що багато росіян наївно вірять сказаному «дикторами-брехунами» типу Кісельова, який давно вже став героєм демотиваторів в українській мережі. Ця сліпа віра пояснюється ізольованістю російського медійного простору, відсутністю нейтральних мовників (за виключенням опозиційного «Дождя», який переживає постійні утиски) та можливо наявністю все ж тієї радянської складової у свідомості багатьох росіян, переконаннями про великодержавність Росії і виправданням будь-яких її дій стосовно «братніх народів».

Вплив на молодь

На початку про вплив «інформаційних обстрілів» на молодих людей вже згадувалося. Особливо це стосується росіян. Кремлівські реалізатори інформаційної війни добралися і до соціальних мереж, користувачами яких у переважній більшості є молоді люди. У популярних російських пабліках соцмережі «Вконтакте» кожен шостий допис (на 27.04. 2014) стосується України і дотичних до неї подій. Звісно що дописи і меми носять антиукраїнський характер, вихваляючи дії російського керівництва. Користувачами широковідомих російських груп є й чимало українських підлітків, що в свою чергу може негативно вплинути на сприйняття і оцінку ними подій що відбуваються на Батьківщині.

Думка психолога

Досліджуючи доволі складну тему інформаційного протиборства, яка впливає перш за все на внутрішній світ людини, її психологічний тип, не обійтись без коментаря фахівця.

– Інформаційний потік сьогодні шалений, – стверджує психолог Тетяна Калініна. – Варто навчитись вибирати з багнюки перли. Найнеобхіднішу інформацію, найбільш правдиву і перевірену. В умовах інформаційних війн ЗМІ займають чи не найголовнішу роль. Якщо це країна з демократичними устоями,то взагалі журналісти мають майже необмежені можливості і повинні цим активно користуватися. Виступати світилами, які будуть виводити людей з темряви.

Що стосується безпосередньо інформаційної війни то над нею часто працюють багато різних фахівців, адже головне її покликання – нащупати і вдарити по болючих місцях. У нашому випадку це всім відомі історичні діячі, які завжди викликали дискусію в суспільстві. Це зроблено спеціально задля розколу українського соціуму, затьмарення його нових орієнтирів, зациклення на внутрішній боротьбі між собою. Чутки про неминуче військове вторгнення РФ теж одна з «бомб». До речі цією чуткою грішили чимало українських медіа, перетворивши її на новину №1. Часто при виробленні концепції інформаційних воєн, її повязують з елементами кібер війни, психологічної війни, мережевої війни. Також «невидимі» воєнні дії вибудовують на глибоких філософсько-психологічних засадах багатьох складних підходів, а саме нейролінгвістичного програмування, «вікон Овертона» і меметики. У випадку з російським інформаційним наступом, констатуємо доволі примітивний автогенез, що тільки сприятиме неминучому провалу. В деяких моментах прослідковуємо просто таки абсурдні дії, які вкотре вказують на відсталість російського інформаційного продукту від сучасних стандартів медійної якості, його підпорядкованість та заангажованість. Чого варті одні тільки постановочні сцени про бандерівців і надумані на рівному місці байки про біженців.

Наостанок хочу сформувати певні прості рекомендації для пересічних споживачів інформації:
1. Зберігати спокій за будь яких новин.
2. Не користуватися послугами російських джерел (саме сайтів, що доволі поширено серед українців) і бабусь під під’їздом, що мають дивовижну здатність нагнітати розпач.
3. Мінімум обтяжливої (негативної) інформації кожного дня і максимум позитивних емоцій.
Щоб там не було, а в України на фронтах інформаційної боротьби є значні перемоги. Найважливіша з них та, що у світі сповідують саме українську версію розгортання подій. Саме інформацію українських ЗМІ вважають правдивою і достойною уваги, аж ніяк не «брехливу наживку» нав’язливого сусіда-попечителя. У Європі взагалі вважають що Україна вже виграла інформаційну війну у Росії. І це вкотре підтвердив польський дисидент і письменник Адам Міхнік в інтерв’ю каналу ТВі.

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

У буремному ХХІ столітті для завоювання територій, а головне – умів та сердець, вже не обов’язково мати у своєму арсеналі передові бойові установки чи різнобічно навчених солдатів. Вони згодяться для закріплення результатів. Все інше зробить «дивна зброя», відома з давніх-давен сила слова, яке є найпершим формотворенням інформації. Щоправда, сила слова брехливого, нав’язливого, дезорієнтуючого.

Від якої тільки зброї не страждало людство за всю свою історичну долю. Та наслідки інформаційної, яка у високотехнологічну добу переживає друге народження, завжди було найбільш важко залагодити. Це добре розуміли королі та імператори, диктатори та президенти, які у різні епохи послуговувалися різновидами цієї зброї. Маємо нещастя споглядати використання потуг інформаційного протиборства і ми, у наш, здавалося, мирний час.

Архіактуальною стала тема інформаційних війн для, до недавнього часу, більш-менш спокійної України. Російські очорнителі інформації, які називаються інформагентствами та каналами загальнодержавного значення, спрацювали на славу, і як результат замовник масштабного фейку – Кремль отримав бажаний Крим і зазіхає на Донбас. Було перекручено сотні новин, а найголовніше були спроби використати нашу перемогу проти нас самих. Прикладів цьому по Інтернет просторам гуляє вдосталь, щоб вкотре переконатися – наш східний сусід завжди, протягом свого історичного поступу, керувався сумним давно відомим принципом: «на війні всі засоби хороші», і нахабно продовжує це робити.

Радянська свідомість ще жива

"Людей вражає тими псевдо новинами, немов струмом, тільки через те що вони не мають імунітету проти таких атак, – каже письменник та у минулому редактор Анатолій Шкуліпа. – Особливо це стосується найбільш непідготовлених до «обстрілу брехнею» соціальних груп, таких як пенсіонери, тобто люди, які цілком і повністю сформувалися у Радянському Союзі і зазнали впливу, одного з інструментів інформаційної війни, а саме жорсткої пропаганди, що стала опорою тієї держави. А також молодь, яка ще не сформувалася і не має чітких орієнтирів і точок опори у суспільно-політичному середовищі. Проблему так званої, радянської свідомості, маємо на протязі всієї нашої незалежності. І ніяк не можемо її подолати, вона як гідра – одну голову зрубав, інша вилазить. З пенсіонерами важче з молоддю звісно легше буде. Чимало літніх людей вбачають у Росії одвічну заступницю та піклувальницю, більш поширеним є термін «старший брат». І це не їх вина, це злагоджена, багатолітня ідеологія, яка і сьогодні не припиняє прогресувати. Вони і далі живуть з радянським типом мислення, часто без будь яких зачатків національної самосвідомості.

Російські спецслужби відповідальні за розповсюдження і широку дію неякісних інформаційних продуктів, обрали хитрий і підступний шлях

Адже перш за все давлять на ті регіони де переважає російськомовне населення, які є дотаційними. Відбувається тиск на найменш захищені соціально верстви, розповсюджуючи легенду про те як добре живеться в Російській Федерації. Віддаленість від адміністративно-економічного центру, себто Києва, теж грає на руку московським експансіоністам. Обидві «гарячі точки» і Крим і Донбас межують з РФ.

Цікаво що інформаційні війни Росія проводить не тільки стосовно України. Вони мали і мають місце і в інших потрібних Росії країнах і територіях. Зокрема це колишні республіки Союзу, або їх частини. Певні прояви інформаційних атак мали місце в кінці ХХ століття в Прибалтиці, але там з цією проблемою успішно справились , назавжди відійшовши з-під імперського орлиного крила. Наш сусід виступає ніби провайдером інформаційного зараження, мисливцем за умами. Вдало спекулюючи ідеологічними принципами, родом з недалекого минулого. Тим самим «братня країна», ніби бореться зі своїм супротивником Європейским Союзом, який, на відміну від імперських методів Росії, при значно більших і сильніших ресурсах, інформаційних війн стосовно України не здійснює. Шукаючи зближення якісно іншими, прозорішими кроками.

Причини і протидія

Чому ж Росія веде інформаційну війну проти України? Як з цим боротися? Народна думка тут неабияк важлива.
Карина Соболєва, студентка: «Мені здається Україна не може себе захистити бо вплив Росії надто великий. Взяти навіть найбільш надоїдливу тему – російські новини. Їх вплив буде більший, як на українців так і на росіян, бо в тій самій Росії нема жодного джерела суто українського, коли Україна має і канали і газети родом з РФ. Та й етнічних росіян у нас більше, ніж українців у Росії. Ще, росіяни почали інформаційне протиборство підготовленими, «в расплох застали», як кажуть. В той час як Україна переживала стрес за стресом і не була готова до такого».

Дарія Москаленко, студентка: «Ми оце говоримо про Росію і вже є учасниками інформаційної війни. Мені здається постійне згадування у ЗМІ, не важливо чиїх, оцих всіх подій останнього часу безпосередньо пов’язаних з РФ, є теж одним із ходів. Щоб населення постійно перебувало в певному інформаційному хаосі. Не могло зрозуміти ситуацію. Я взагалі не розумію чого всі зациклились саме на Росії. Інформаційні війни веде і Америка. І дуже давно. До речі вони і нас стосуються!»

Ірина, 47 років, безробітна: «Причина всім відома – Росія не бажає відпускати Україну, яка завжди була її житницею. Не буде України, розпадеться і Росія. Це ще моя бабуся так казала. І я пересвідчилась, давно вже, що це правда. Росія, побачила що в нас зміни зріють і давай собі видумувати різні способи, почали брехати, висмоктувати із пальця проблеми. А боротися прості люди як можуть?! Тільки не вірити в оту брехню, от і все. Або поки президента не виберемо, а він уже нехай думає що його, та як.

Неоднозначні думки наштовхують на висновок, що перемогти все таки можна, головне розуміти з чим (ким) боротися

Історія однієї сім’ї

Багатовікове спільне існування українського і російського народів створило грунт для проростання багатьох родинних дерев. Чимало вихідців із України зараз громадяни РФ. Не зважаючи на всі політичні перипетії родичі переживають один за одного, вболівають за долю обох країн, і не хочуть воювати проти братів і сестер. Та все ж по обидва боки кордону безперервно працює пропагандистська машина, але дехто знайшов спосіб фільтрувати інформаційний потік.

У Володимира та Людмили є рідня у Російській Федерації. Доволі часто сім’ї їздять одна до одної в гості. Та цей рік став повною несподіванкою для родичів по обидва боки прикордонної застави.

– В нас як тільки почався Майдан, – розповідає Володимир, – мені почала телефонувати сестра і просити роз’яснити ситуацію. В них в Росії на перших порах взагалі про нас не згадували, а потім понеслась… Відтоді ми з ріднею мало не щовечора зізвонюємось і намагаємося обмінюватися «справжніми новинами». Ну нам в цій ситуації краще, а в них же хоч телевізор не вмикай, газет не читай. Весь світ з тих їхніх новин сміється, а вони хоч би що. Родичі і сусідам своїм і знайомим у Росії розказують, пояснюють, що нема тут ніяких бандерівців, а навпаки окупанти російські. Благо, що хоч в Україні відключили ті недолугі канали, справжні розсадники сепаратистських настроїв. Один тільки наш дід невдоволений (сміється). Каже: «Ніде тепер і "Поле чудес" подивитися стало».

– Я й сину кажу, – продовжує Людмила, – усім кого знаєш з Росії розповідай правду. Нехай люди знають що та як у нас.
Як бачимо одна з українських сімей, через просте спілкування намагається протистояти брудній інформаційній політиці Кремля. І я впевнений так робить кожен свідомий українець в кого є знайомі чи рідні в Росії. Біда тільки в тому, що багато росіян наївно вірять сказаному «дикторами-брехунами» типу Кісельова, який давно вже став героєм демотиваторів в українській мережі. Ця сліпа віра пояснюється ізольованістю російського медійного простору, відсутністю нейтральних мовників (за виключенням опозиційного «Дождя», який переживає постійні утиски) та можливо наявністю все ж тієї радянської складової у свідомості багатьох росіян, переконаннями про великодержавність Росії і виправданням будь-яких її дій стосовно «братніх народів».

Вплив на молодь

На початку про вплив «інформаційних обстрілів» на молодих людей вже згадувалося. Особливо це стосується росіян. Кремлівські реалізатори інформаційної війни добралися і до соціальних мереж, користувачами яких у переважній більшості є молоді люди. У популярних російських пабліках соцмережі «Вконтакте» кожен шостий допис (на 27.04. 2014) стосується України і дотичних до неї подій. Звісно що дописи і меми носять антиукраїнський характер, вихваляючи дії російського керівництва. Користувачами широковідомих російських груп є й чимало українських підлітків, що в свою чергу може негативно вплинути на сприйняття і оцінку ними подій що відбуваються на Батьківщині.

Думка психолога

Досліджуючи доволі складну тему інформаційного протиборства, яка впливає перш за все на внутрішній світ людини, її психологічний тип, не обійтись без коментаря фахівця.

– Інформаційний потік сьогодні шалений, – стверджує психолог Тетяна Калініна. – Варто навчитись вибирати з багнюки перли. Найнеобхіднішу інформацію, найбільш правдиву і перевірену. В умовах інформаційних війн ЗМІ займають чи не найголовнішу роль. Якщо це країна з демократичними устоями,то взагалі журналісти мають майже необмежені можливості і повинні цим активно користуватися. Виступати світилами, які будуть виводити людей з темряви.

Що стосується безпосередньо інформаційної війни то над нею часто працюють багато різних фахівців, адже головне її покликання – нащупати і вдарити по болючих місцях. У нашому випадку це всім відомі історичні діячі, які завжди викликали дискусію в суспільстві. Це зроблено спеціально задля розколу українського соціуму, затьмарення його нових орієнтирів, зациклення на внутрішній боротьбі між собою. Чутки про неминуче військове вторгнення РФ теж одна з «бомб». До речі цією чуткою грішили чимало українських медіа, перетворивши її на новину №1. Часто при виробленні концепції інформаційних воєн, її повязують з елементами кібер війни, психологічної війни, мережевої війни. Також «невидимі» воєнні дії вибудовують на глибоких філософсько-психологічних засадах багатьох складних підходів, а саме нейролінгвістичного програмування, «вікон Овертона» і меметики. У випадку з російським інформаційним наступом, констатуємо доволі примітивний автогенез, що тільки сприятиме неминучому провалу. В деяких моментах прослідковуємо просто таки абсурдні дії, які вкотре вказують на відсталість російського інформаційного продукту від сучасних стандартів медійної якості, його підпорядкованість та заангажованість. Чого варті одні тільки постановочні сцени про бандерівців і надумані на рівному місці байки про біженців.

Наостанок хочу сформувати певні прості рекомендації для пересічних споживачів інформації:
1. Зберігати спокій за будь яких новин.
2. Не користуватися послугами російських джерел (саме сайтів, що доволі поширено серед українців) і бабусь під під’їздом, що мають дивовижну здатність нагнітати розпач.
3. Мінімум обтяжливої (негативної) інформації кожного дня і максимум позитивних емоцій.
Щоб там не було, а в України на фронтах інформаційної боротьби є значні перемоги. Найважливіша з них та, що у світі сповідують саме українську версію розгортання подій. Саме інформацію українських ЗМІ вважають правдивою і достойною уваги, аж ніяк не «брехливу наживку» нав’язливого сусіда-попечителя. У Європі взагалі вважають що Україна вже виграла інформаційну війну у Росії. І це вкотре підтвердив польський дисидент і письменник Адам Міхнік в інтерв’ю каналу ТВі.

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *