Статьи

З розвитком напружених подій у нашій державі посилилася конфронтація проукраїнських і проросійських ЗМІ та інших видів комунікацій. Причому, помітно, останні явно втомилися втовкмачувати в голови українців слізливий постулат про нероздільність трьох східнослов’янських народів. Натомість рекордна кількість учасників Євромайданів по усій країні стверджує: революція настала. І в першу чергу у свідомості людей.

Пропаганда проросійських засобів масової комунікації все та ж, яка була і півстоліття тому. Нас лякають викривленими образами бандерівців і фашистами, яких ніхто не боїться, заманюють символом військової потуги північно-східного сусіда – бравими хлопцями у блакитних беретах та смугастих тільняшках, який уже нікого не захоплює. Російські ЗМК роблять у своїх інформаційних війнах навіть крок назад, вводячи в образ героя безлику, неорганічну, ворожу для багатьох простих громадян постать беркутівця. Вона мала б стати побратимом хвацькому десантнику під біло-синьо-червоним стягом у демонстрації громадському позасвідомому сили з боку Росії, натомість виконує покладену на неї функцію все слабше і слабше, викликаючи зворотній ефект.

Реалії ж Євромайдану заскорузлих образів на свій захист не потребують. Щодня на українських телеканалах, у друкованих та Інтернет виданнях, у спеціалізованих спільнотах соціальних мереж з’являються факти, як вербальні, так і графічні, що змушують трепетати навіть байдужі серця.

Що вже казати про раціональну сторону питання. Неозброєним оком помітні переваги євровибору, яких не обійшли увагою наші медіа. Натомість російські наводять аргументи та контраргументи досить непереконливі або такі, які до теперішньої політичної ситуації жодного стосунку не мають. Вони переходять на особистості, через брак фактів використовують лайку та обрáзи, навішують ярлики. Їхні антигерої – лідери української опозиції. Причому образ антигероя вони формують за однією, часто за вуха притягнутою до дійсності, ознакою. О. Тягнибок для них фашист. Для дискредитації В. Кличка проросійські друковані та Інтернет видання роз тиражували його відверті фото з геївських журналів.

Взагалі, тема лояльного ставлення до секс-меншин у ЄС – улюблений і єдиний аргумент проросійських ЗМК на користь того, що Україні інтегруватися в Європу не варто. Їй, як і радикальній приналежності О. Тягнибока та сумнівним місцям позування В. Кличка, присвячена найбільша кількість демотиваторів у групах соціальних мереж.

Вони рухаються давно проторованою колією, гадаючи, що усі ці картинки у підсвідомості громадян мають таку ж силу, як і раніше. Проте час іде. А от спільноти прихильників Євромайдану для своїх наративів використовують матеріал з теперішнього повсякденного життя. Вони також глузують. Але над чим? Над тим, що насправді знайшло своє підтвердження. Над управлінською імпотенцією правлячої верхівки, її антиукраїнським налаштуванням, президентом-зеком, М. Азаровим та його новим есперанто. Усе це відображається у відповідних ЗМК.

І їм народ вірить, а не тим, які спромоглися штучно одягти лідерів опозиції та учасників Євромайдану у нацистські мундири. Їм, а не тим, які у своїх групах Vk та Facebook стверджують, що хлопці в беретах та тільняшках проти Євроінтеграції тоді, як справжні десантники під своїм прапором охороняють мирних громадян на Майдані Незалежності, навчаючи основам ведення бою.

Проросійським ЗМК катастрофічно бракує зброї у інформаційній війні проти українських. У хід ідуть погрози, залякування. На місці розумних аргументів стоїть лайка, яка ілюструє відчай

Наприклад, група Vk «Антиевромайдан» з безліччю своїх абсолютно ідентичних як за назвою, так і за контентом, клонів у мережі(видно, фантазії для інформаційної різноманітності забракло) в припадку називає учасників Євромайдану «уродами», «фашистскими ублюдками», «жополизами Заходу». Нерви здають, тверезих аргументів шукати ніколи. Буває… Члени ж спільнот на підтримку Євромайдану(«Україна*Євромайдан*Революція*Новини», «Євромайдан», «Українська революція - Євромайдан», «Євромайдан live») коли навіть і ображають когось, то за певні «заслуги»: побиття мітингуючих, кількаденні прогулянки В. Януковича Росією та Китаєм в час напруженої політичної ситуації в країні, відверту брехню та зневагу з уст влади.

Проросійські ЗМК закидають прихильникам Євромайдану продажність Заходу. А чим займаються самі? Правду кажуть, найактивніше у наявності певної вади звинувачує інших той, кому вона притаманна. Навіть назви деяких «антиєвромайданівських» спільнот говорять, що за ними ховаються не противники Євроінтеграції, а противники української державності: «За единую Русь», «Украина против ЕС. Украина с Россией», «Новороссия – наша земля».

За допомогою нехитрих голосувань типу: «Хто кращий: Росія чи ЄС?» вони мовою цифр намагаються довести перевагу на користь свого варіанту. Але хіба може такий рейтинг показувати об’єктивну картину уподобань населення, якщо в ньому беруть участь виключно представники спільноти проросійського вибору. Інші користувачі сюди просто не заходять. А накручений в такий спосіб рейтинг є чудовим маніпулятивним інструментом щодо тих, які застряли у болоті міфу «русского мира», щоб іще глибше їх затягнути.

Вони ще піднімають голову проти більшості українців, бризкають отрутою у їх бік, але продовжують варитися у ній самі. Самі вірять в те, що Євромайдан організували і фінансують США, що його учасники – фашисти. Самі коментують новини та демотиватори у своїх спільнотах, самі сміються над своїми жартами. Методи боротьби у інформаційному просторі проросійських ЗМК затискають прихильників їхніх ідей у обмежене комунікативне коло, закриту спільноту на зразок секти.

Вони глибоко шкодують за минулим, яке уособлює зруйнований пам’ятник вождю світового пролетаріату в Києві. Спільнота Vk «АнтиЕвропа» навіть організувала збірку благодійних коштів на відновлення цього пам’ятника. Групи її типу та інші проросійські ЗМК інтерпретують цю подію як відчай ненависних їм націоналістів, проте символьними штампами, переходом на особистості та далекі від наявної політичної ситуації події самі викривають його присутність серед своїх лав.

Вони не приховують своєї тривоги з цього приводу тоді, як проукраїнські ЗМК на всю територію країни поширили відео про звитягу над символом минулого, який під тріумфальні крики «Слава Україні!» злетів з постаменту.

Яким би шляхом це не було здійснено, але ідол впав, його прихильники розбіглись. Разом із ним тріщить ідеологія, яку він символізував, і яка тримала в рабстві наш народ не рік і не два, прищеплюючи йому почуття другосортності, меншовартості на фоні «старшого брата».

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

З розвитком напружених подій у нашій державі посилилася конфронтація проукраїнських і проросійських ЗМІ та інших видів комунікацій. Причому, помітно, останні явно втомилися втовкмачувати в голови українців слізливий постулат про нероздільність трьох східнослов’янських народів. Натомість рекордна кількість учасників Євромайданів по усій країні стверджує: революція настала. І в першу чергу у свідомості людей.

Пропаганда проросійських засобів масової комунікації все та ж, яка була і півстоліття тому. Нас лякають викривленими образами бандерівців і фашистами, яких ніхто не боїться, заманюють символом військової потуги північно-східного сусіда – бравими хлопцями у блакитних беретах та смугастих тільняшках, який уже нікого не захоплює. Російські ЗМК роблять у своїх інформаційних війнах навіть крок назад, вводячи в образ героя безлику, неорганічну, ворожу для багатьох простих громадян постать беркутівця. Вона мала б стати побратимом хвацькому десантнику під біло-синьо-червоним стягом у демонстрації громадському позасвідомому сили з боку Росії, натомість виконує покладену на неї функцію все слабше і слабше, викликаючи зворотній ефект.

Реалії ж Євромайдану заскорузлих образів на свій захист не потребують. Щодня на українських телеканалах, у друкованих та Інтернет виданнях, у спеціалізованих спільнотах соціальних мереж з’являються факти, як вербальні, так і графічні, що змушують трепетати навіть байдужі серця.

Що вже казати про раціональну сторону питання. Неозброєним оком помітні переваги євровибору, яких не обійшли увагою наші медіа. Натомість російські наводять аргументи та контраргументи досить непереконливі або такі, які до теперішньої політичної ситуації жодного стосунку не мають. Вони переходять на особистості, через брак фактів використовують лайку та обрáзи, навішують ярлики. Їхні антигерої – лідери української опозиції. Причому образ антигероя вони формують за однією, часто за вуха притягнутою до дійсності, ознакою. О. Тягнибок для них фашист. Для дискредитації В. Кличка проросійські друковані та Інтернет видання роз тиражували його відверті фото з геївських журналів.

Взагалі, тема лояльного ставлення до секс-меншин у ЄС – улюблений і єдиний аргумент проросійських ЗМК на користь того, що Україні інтегруватися в Європу не варто. Їй, як і радикальній приналежності О. Тягнибока та сумнівним місцям позування В. Кличка, присвячена найбільша кількість демотиваторів у групах соціальних мереж.

Вони рухаються давно проторованою колією, гадаючи, що усі ці картинки у підсвідомості громадян мають таку ж силу, як і раніше. Проте час іде. А от спільноти прихильників Євромайдану для своїх наративів використовують матеріал з теперішнього повсякденного життя. Вони також глузують. Але над чим? Над тим, що насправді знайшло своє підтвердження. Над управлінською імпотенцією правлячої верхівки, її антиукраїнським налаштуванням, президентом-зеком, М. Азаровим та його новим есперанто. Усе це відображається у відповідних ЗМК.

І їм народ вірить, а не тим, які спромоглися штучно одягти лідерів опозиції та учасників Євромайдану у нацистські мундири. Їм, а не тим, які у своїх групах Vk та Facebook стверджують, що хлопці в беретах та тільняшках проти Євроінтеграції тоді, як справжні десантники під своїм прапором охороняють мирних громадян на Майдані Незалежності, навчаючи основам ведення бою.

Проросійським ЗМК катастрофічно бракує зброї у інформаційній війні проти українських. У хід ідуть погрози, залякування. На місці розумних аргументів стоїть лайка, яка ілюструє відчай

Наприклад, група Vk «Антиевромайдан» з безліччю своїх абсолютно ідентичних як за назвою, так і за контентом, клонів у мережі(видно, фантазії для інформаційної різноманітності забракло) в припадку називає учасників Євромайдану «уродами», «фашистскими ублюдками», «жополизами Заходу». Нерви здають, тверезих аргументів шукати ніколи. Буває… Члени ж спільнот на підтримку Євромайдану(«Україна*Євромайдан*Революція*Новини», «Євромайдан», «Українська революція - Євромайдан», «Євромайдан live») коли навіть і ображають когось, то за певні «заслуги»: побиття мітингуючих, кількаденні прогулянки В. Януковича Росією та Китаєм в час напруженої політичної ситуації в країні, відверту брехню та зневагу з уст влади.

Проросійські ЗМК закидають прихильникам Євромайдану продажність Заходу. А чим займаються самі? Правду кажуть, найактивніше у наявності певної вади звинувачує інших той, кому вона притаманна. Навіть назви деяких «антиєвромайданівських» спільнот говорять, що за ними ховаються не противники Євроінтеграції, а противники української державності: «За единую Русь», «Украина против ЕС. Украина с Россией», «Новороссия – наша земля».

За допомогою нехитрих голосувань типу: «Хто кращий: Росія чи ЄС?» вони мовою цифр намагаються довести перевагу на користь свого варіанту. Але хіба може такий рейтинг показувати об’єктивну картину уподобань населення, якщо в ньому беруть участь виключно представники спільноти проросійського вибору. Інші користувачі сюди просто не заходять. А накручений в такий спосіб рейтинг є чудовим маніпулятивним інструментом щодо тих, які застряли у болоті міфу «русского мира», щоб іще глибше їх затягнути.

Вони ще піднімають голову проти більшості українців, бризкають отрутою у їх бік, але продовжують варитися у ній самі. Самі вірять в те, що Євромайдан організували і фінансують США, що його учасники – фашисти. Самі коментують новини та демотиватори у своїх спільнотах, самі сміються над своїми жартами. Методи боротьби у інформаційному просторі проросійських ЗМК затискають прихильників їхніх ідей у обмежене комунікативне коло, закриту спільноту на зразок секти.

Вони глибоко шкодують за минулим, яке уособлює зруйнований пам’ятник вождю світового пролетаріату в Києві. Спільнота Vk «АнтиЕвропа» навіть організувала збірку благодійних коштів на відновлення цього пам’ятника. Групи її типу та інші проросійські ЗМК інтерпретують цю подію як відчай ненависних їм націоналістів, проте символьними штампами, переходом на особистості та далекі від наявної політичної ситуації події самі викривають його присутність серед своїх лав.

Вони не приховують своєї тривоги з цього приводу тоді, як проукраїнські ЗМК на всю територію країни поширили відео про звитягу над символом минулого, який під тріумфальні крики «Слава Україні!» злетів з постаменту.

Яким би шляхом це не було здійснено, але ідол впав, його прихильники розбіглись. Разом із ним тріщить ідеологія, яку він символізував, і яка тримала в рабстві наш народ не рік і не два, прищеплюючи йому почуття другосортності, меншовартості на фоні «старшого брата».

Публикация подготовлена в рамках конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua. 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *