Статьи

Надзвичайно вигідне геополітичне місце розташування України на світовій арені вкотре стає її прокляттям…

Як відомо з історії, саме на теренах сучасної України під гаслами допомоги та партнерства, наші «добрі» сусіди завжди прагнули реалізувати свої власні амбіції. Зі сходу «Старший брат», котрий на протязі століть доволі специфічно проявляв «братську любов» до українського народу, із заходу, «Європейська сестра» котра також неодноразово намагалась «вогнем і мечем» привити європейські цінності маленьким українцям, а віднедавна, до процесів визначення єдино вірного шляху утворення та розвитку країни, долучився ще й добрий заокеанський «Дядько Сем»… От серед такої «привітної та дружньої», а головне небайдужої до чужих проблем, родини і відбувалося становлення молодої держави під назвою Україна.
 
Звертаючись знову ж таки до світової історії слід зауважити, що за таку «допомогу» у зовнішніх, а особливо у внутрішніх справах своєї країни, Українці завжди намагалися сповна «віддячувати» всім своїм «братам і сестрам», однак спроби все – таки «допомогти» не зважаючи ні на що, не припиняються і по сьогодні.
 
Такий перебіг подій набув досить циклічного характеру і його не складно відслідкувати будь – кому, хто хоча – б одного разу відкривав книгу з Історії України. Однак на сьогоднішній день на сцені України, до речі як і в попередніх історичних епізодах,
 
відбувається дійсно вражаюче міжнародне театральне дійство під назвою «Інформаційна війна», що за розмахом може зрівнятись хіба що із «Холодною війною» часів СРСР, а за наслідками для України – із Другою світовою війною
 
Давайте спробуємо розібратися – що це таке, чому так відбувається і яким чином ми, як нація, можемо цьому протистояти?
 
Якщо опустити ліричний відступ, то вищезгадана послідовність подій та фактів складеться у досить не невтішну для України картину сьогодення, на якій ми вкотре зображені як об`єкт впливу інших держав, що постійно прагнуть здобути або утримати статус світових лідерів. Але якщо донедавна протистояння між державами або народами, у випадку неможливості розв'язанням протиріч, зводилося до застосування збройної боротьби і ведення бойових дій, бажано не на власній території, то в умовах сьогодення майже всі розвинені країни, для отримання більш вигідних геополітичних і геоекономічних позицій та встановлення і підтримання балансу сил у світі, схиляються до втілення так званої стратегії мінімізації витрат всіх учасників конфлікту, як суб`єктів впливу.
 
При цьому слід відзначити, що така мінімізація ніяким чином не стосується об’єктів протистояння, одним з яких, нажаль, і стала сьогодні наша держава. З цими твердженнями погоджуються і вітчизняні науковці, зокрема цитата із статті «Смысловое оружие: в теории и в ситуации Крыма» відомого спеціаліста у сфері інформаційних війн, Г.Г.  Почепцова, якнайкраще характеризує нинішню ситуацію: «...Украина только делает первые шаги к своим целям, которые отличны от целей, которые видят для нее другие. Смысловое же оружие направлено на то, чтобы заменить имеющиеся цели на нужные атакующему, в чем и проявляется его опасность».
 
У боротьбі за сфери впливу на глобальному та регіональному рівні, суперники, поряд з використанням чинників сили військового, економічного та дипломатичного тиску, дедалі частіше вдаються до використання методів непрямої дії, зокрема таких як інформаційне протиборство та інформаційна війна. Сам термін «інформаційна війна» був перекладений на українську мову із військового словника США. Дослівне визначення цього терміну на англійській мові звучить як - information and psychological warfire, що в перекладі може означати як інформаційне протиборство, так і інформаційна та психологічна війна, в залежності від контексту конкретного офіційного документа або наукової публікації.
 
Ефективність від застосування таких методів дійсно вражає, адже інформаційне протиборство, як правило не призводить до виникнення прямої воєнної конфронтації учасників протистояння, натомість при мінімізації втрат власних людських та матеріальних ресурсів забезпечує максимальний результат, однак такий «позитив» стосується тільки тих учасників, які є суб`єктами впливу і ведуть інформаційну війну поза межами власних територій. Іншими словами, навіщо давати до рук власного солдата зброю і примушувати його воювати ризикуючи власним життям, якщо при правильному підході можна дати зброю у руки солдата противника і змусити його воювати на своєму боці.
 
Саме така концепція ведення інформаційної війни, розроблена в США, дуже активно використовувалась у В'єтнамі. Результатом застосування цієї концепції став добровільний перехід близько 250 тис. в'єтконгівців на бік США
 
Неможливо не відзначити також надзвичайно високу ефективність німецької пропаганди на початку Другої світової війни. У деяких кампаніях початкового періоду війни німцям вдавалося домогтися успіху взагалі без єдиного пострілу, як наприклад, при окупації Австрії та Чехословаччини, де населення зустрічало німців цілком прихильно, а в деяких - опір супротивника ламався за короткий час.
 
Після вищенаведеного історичного екскурсу досить не складно зрозуміти, що в Українських реаліях сьогодення інформаційна війна набула дещо інших рис, однак від цього не стала менш загрозливою для існування держави. Наслідки міждержавного інформаційного протистояння дуже яскраво відображає ситуація з анексією Кримського півострову Російською Федерацією. У даному випадку результатом «правильно» проведеної інформаційної кампанії стала втрата Україною частини власної території фактично без будь – якого протистояння. Кримська кампанія була змодельована задовго до того, як на півострові з`явились  так звані «Зелені чоловічки». 
 
Підтвердженням цьому є фрази, які сьогодні майже відкрито озвучуються російською стороною, зокрема 10 квітня 2014 року Президент Російської Федерації В.В. Путін сказав на зустрічі із представниками «Общероссийского народного фронта»: «И только после проведения первых социологических опросов, прямо скажу – проведённых скрытно, цифры были достаточно близки к реалиям, стало окончательно ясно, что нами линия поведения выбрана правильно. Первый социологический опрос показал, что за присоединение к России выступает около 80 процентов населения в Крыму в целом, а в Севастополе – ещё больше». 
 
Натомість «головний пропагандист» Кремля так сьогодні характеризує події, які відбулись в Криму: «Россия, безусловно, хочет конкурировать на поле международной информации, поскольку информационные войны стали практикой современной жизни и основным видом ведения войны. Уже вслед за информационной победой летят бомбардировщики. К примеру, в Сирии американцы проиграли войну, и ничего не получилось. С Крымом проиграли информационную войну, и ничего не получилось. Раньше была артиллерийская подготовка перед атакой – сейчас информационная».
 
Тобто зрозуміло, що Росією заздалегідь було проведену вдалу інформаційну «арт-підготовку» і тільки після цього приймалось рішення про проведення повномасштабної військової операції, що в сукупності призвело втрати частини територій України
 
Із ноу-хау інструментів ведення інформаційної війни, які повною мірою використала Росія, можна відзначити і он-лайн ЗМІ та інтернет в цілому. У світовій мережі навіть з`явилися іронічно – гумористичні назви для таких інструментів – «Диванні війська спеціального призначення».
 
Транстериторіальність та відносна не контрольованість національного інформаційного простору у всесвітньої мережі з боку України, є дуже привабливим середовищем для ведення інформаційних воєн як проти неї самої, так і іншими країнами між собою, але у вітчизняному інформаційному середовищі.
 
Одним із нагальних прикладів, можна навести велику кількість порушень стандарту достовірності інформації під час публікацій в он-лайн ЗМІ. Тобто, абсолютно неконтрольовано з боку держави, публікується матеріал, авторство такої публікації указується лише з зазначенням імені й прізвища, але для пересічного читача вона виглядає як матеріал самого видання, як правило доволі авторитетного, написаний професійним журналістом за редакційним завданням і як наслідок, відверто замовна пропагандистка публікація сприймається читачем як «істинна в останній інстанції».
 
Окремою ланкою у інструментарії інформаційної війни є безперечно соціальні мережі, форуми, блогосфери, тощо. При правильному підході, такі інструменти можуть бути навіть більш дієвими ніж традиційні ЗМІ та інтернет видання, оскільки ілюзія взаємозв`язку людей в реальному часі породжує непохитну впевненість у правильності та істинності отриманої інформації, а отже досягається головна мета будь – якого протистояння: зруйнувати інформаційні системи супротивника, зберігши при цьому власні.
 
За «Концепцією інформаційної війни» американського вченого Р. Моландера інформаційне протистояння повинно відбуватись наступним чином: «…перебіг подій повинен відбуватись у відповідності до піар-сценарію, мета якого не знищення живої сили і техніки ворога, а досягнення піар-ефекту з метою паралізації його волі до опору».
 
Сухі дані статистики свідчать про надзвичайну ефективність використання таких інструментів, а відсутність дієвого контролю з боку держави породжує колосальне поле для ведення інформаційних «бойових» дій. Так, наприклад, оклад деяких російських журналістів федеральних каналів, котрих колишній голова Спілки журналістів Росії І. Яковенко на мітингу «Марш свободи» в Москві 13 квітня 2014 назвав «путінськими телевізійними військами», сягає 200 000 доларів! Такі суми є набагато вищими ніж світові зарплати будь – яких журналістів, а це може свідчити лише про одне – надзвичайну дієвість застосування новітньої інформаційної «зброї». 
 
Підсумовуючи все вище наведене можна констатувати, що у даному випадку Росія виграла інформаційну битву у інформаційному просторі України, а її досвідченіші суперники програли… Нажаль найбільші втрати, у вигляді анексії власних законних територій та повної дестабілізації суспільних процесів, понесла саме Україна.
 
Але на останок давайте згадаємо слова із книги «33 стратегії війни» письменника Роберта Гріна: «Програй битву, але виграй війну». Саме такими тактичним прийомами потрібно користуватись Україні у даному випадку, адже на сьогоднішній день склалась дуже загрозлива ситуація і відсутність адекватного реагування на неї з боку нашої держави, без створення сучасної матеріально-технічної, нормативної, інституціональної бази для більш дієвого захисту національних інтересів в інформаційній сфері, може призвести до незворотних наслідків. 
 
Давайте разом, якнайшвидше, станемо повноправними господарями у власному національному «інформаційному домі», адже рано чи пізно, крок за кроком, доведеться це робити, якщо звісно ми хочемо бути незалежною сильною європейською країною.
 

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.  

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Надзвичайно вигідне геополітичне місце розташування України на світовій арені вкотре стає її прокляттям…

Як відомо з історії, саме на теренах сучасної України під гаслами допомоги та партнерства, наші «добрі» сусіди завжди прагнули реалізувати свої власні амбіції. Зі сходу «Старший брат», котрий на протязі століть доволі специфічно проявляв «братську любов» до українського народу, із заходу, «Європейська сестра» котра також неодноразово намагалась «вогнем і мечем» привити європейські цінності маленьким українцям, а віднедавна, до процесів визначення єдино вірного шляху утворення та розвитку країни, долучився ще й добрий заокеанський «Дядько Сем»… От серед такої «привітної та дружньої», а головне небайдужої до чужих проблем, родини і відбувалося становлення молодої держави під назвою Україна.
 
Звертаючись знову ж таки до світової історії слід зауважити, що за таку «допомогу» у зовнішніх, а особливо у внутрішніх справах своєї країни, Українці завжди намагалися сповна «віддячувати» всім своїм «братам і сестрам», однак спроби все – таки «допомогти» не зважаючи ні на що, не припиняються і по сьогодні.
 
Такий перебіг подій набув досить циклічного характеру і його не складно відслідкувати будь – кому, хто хоча – б одного разу відкривав книгу з Історії України. Однак на сьогоднішній день на сцені України, до речі як і в попередніх історичних епізодах,
 
відбувається дійсно вражаюче міжнародне театральне дійство під назвою «Інформаційна війна», що за розмахом може зрівнятись хіба що із «Холодною війною» часів СРСР, а за наслідками для України – із Другою світовою війною
 
Давайте спробуємо розібратися – що це таке, чому так відбувається і яким чином ми, як нація, можемо цьому протистояти?
 
Якщо опустити ліричний відступ, то вищезгадана послідовність подій та фактів складеться у досить не невтішну для України картину сьогодення, на якій ми вкотре зображені як об`єкт впливу інших держав, що постійно прагнуть здобути або утримати статус світових лідерів. Але якщо донедавна протистояння між державами або народами, у випадку неможливості розв'язанням протиріч, зводилося до застосування збройної боротьби і ведення бойових дій, бажано не на власній території, то в умовах сьогодення майже всі розвинені країни, для отримання більш вигідних геополітичних і геоекономічних позицій та встановлення і підтримання балансу сил у світі, схиляються до втілення так званої стратегії мінімізації витрат всіх учасників конфлікту, як суб`єктів впливу.
 
При цьому слід відзначити, що така мінімізація ніяким чином не стосується об’єктів протистояння, одним з яких, нажаль, і стала сьогодні наша держава. З цими твердженнями погоджуються і вітчизняні науковці, зокрема цитата із статті «Смысловое оружие: в теории и в ситуации Крыма» відомого спеціаліста у сфері інформаційних війн, Г.Г.  Почепцова, якнайкраще характеризує нинішню ситуацію: «...Украина только делает первые шаги к своим целям, которые отличны от целей, которые видят для нее другие. Смысловое же оружие направлено на то, чтобы заменить имеющиеся цели на нужные атакующему, в чем и проявляется его опасность».
 
У боротьбі за сфери впливу на глобальному та регіональному рівні, суперники, поряд з використанням чинників сили військового, економічного та дипломатичного тиску, дедалі частіше вдаються до використання методів непрямої дії, зокрема таких як інформаційне протиборство та інформаційна війна. Сам термін «інформаційна війна» був перекладений на українську мову із військового словника США. Дослівне визначення цього терміну на англійській мові звучить як - information and psychological warfire, що в перекладі може означати як інформаційне протиборство, так і інформаційна та психологічна війна, в залежності від контексту конкретного офіційного документа або наукової публікації.
 
Ефективність від застосування таких методів дійсно вражає, адже інформаційне протиборство, як правило не призводить до виникнення прямої воєнної конфронтації учасників протистояння, натомість при мінімізації втрат власних людських та матеріальних ресурсів забезпечує максимальний результат, однак такий «позитив» стосується тільки тих учасників, які є суб`єктами впливу і ведуть інформаційну війну поза межами власних територій. Іншими словами, навіщо давати до рук власного солдата зброю і примушувати його воювати ризикуючи власним життям, якщо при правильному підході можна дати зброю у руки солдата противника і змусити його воювати на своєму боці.
 
Саме така концепція ведення інформаційної війни, розроблена в США, дуже активно використовувалась у В'єтнамі. Результатом застосування цієї концепції став добровільний перехід близько 250 тис. в'єтконгівців на бік США
 
Неможливо не відзначити також надзвичайно високу ефективність німецької пропаганди на початку Другої світової війни. У деяких кампаніях початкового періоду війни німцям вдавалося домогтися успіху взагалі без єдиного пострілу, як наприклад, при окупації Австрії та Чехословаччини, де населення зустрічало німців цілком прихильно, а в деяких - опір супротивника ламався за короткий час.
 
Після вищенаведеного історичного екскурсу досить не складно зрозуміти, що в Українських реаліях сьогодення інформаційна війна набула дещо інших рис, однак від цього не стала менш загрозливою для існування держави. Наслідки міждержавного інформаційного протистояння дуже яскраво відображає ситуація з анексією Кримського півострову Російською Федерацією. У даному випадку результатом «правильно» проведеної інформаційної кампанії стала втрата Україною частини власної території фактично без будь – якого протистояння. Кримська кампанія була змодельована задовго до того, як на півострові з`явились  так звані «Зелені чоловічки». 
 
Підтвердженням цьому є фрази, які сьогодні майже відкрито озвучуються російською стороною, зокрема 10 квітня 2014 року Президент Російської Федерації В.В. Путін сказав на зустрічі із представниками «Общероссийского народного фронта»: «И только после проведения первых социологических опросов, прямо скажу – проведённых скрытно, цифры были достаточно близки к реалиям, стало окончательно ясно, что нами линия поведения выбрана правильно. Первый социологический опрос показал, что за присоединение к России выступает около 80 процентов населения в Крыму в целом, а в Севастополе – ещё больше». 
 
Натомість «головний пропагандист» Кремля так сьогодні характеризує події, які відбулись в Криму: «Россия, безусловно, хочет конкурировать на поле международной информации, поскольку информационные войны стали практикой современной жизни и основным видом ведения войны. Уже вслед за информационной победой летят бомбардировщики. К примеру, в Сирии американцы проиграли войну, и ничего не получилось. С Крымом проиграли информационную войну, и ничего не получилось. Раньше была артиллерийская подготовка перед атакой – сейчас информационная».
 
Тобто зрозуміло, що Росією заздалегідь було проведену вдалу інформаційну «арт-підготовку» і тільки після цього приймалось рішення про проведення повномасштабної військової операції, що в сукупності призвело втрати частини територій України
 
Із ноу-хау інструментів ведення інформаційної війни, які повною мірою використала Росія, можна відзначити і он-лайн ЗМІ та інтернет в цілому. У світовій мережі навіть з`явилися іронічно – гумористичні назви для таких інструментів – «Диванні війська спеціального призначення».
 
Транстериторіальність та відносна не контрольованість національного інформаційного простору у всесвітньої мережі з боку України, є дуже привабливим середовищем для ведення інформаційних воєн як проти неї самої, так і іншими країнами між собою, але у вітчизняному інформаційному середовищі.
 
Одним із нагальних прикладів, можна навести велику кількість порушень стандарту достовірності інформації під час публікацій в он-лайн ЗМІ. Тобто, абсолютно неконтрольовано з боку держави, публікується матеріал, авторство такої публікації указується лише з зазначенням імені й прізвища, але для пересічного читача вона виглядає як матеріал самого видання, як правило доволі авторитетного, написаний професійним журналістом за редакційним завданням і як наслідок, відверто замовна пропагандистка публікація сприймається читачем як «істинна в останній інстанції».
 
Окремою ланкою у інструментарії інформаційної війни є безперечно соціальні мережі, форуми, блогосфери, тощо. При правильному підході, такі інструменти можуть бути навіть більш дієвими ніж традиційні ЗМІ та інтернет видання, оскільки ілюзія взаємозв`язку людей в реальному часі породжує непохитну впевненість у правильності та істинності отриманої інформації, а отже досягається головна мета будь – якого протистояння: зруйнувати інформаційні системи супротивника, зберігши при цьому власні.
 
За «Концепцією інформаційної війни» американського вченого Р. Моландера інформаційне протистояння повинно відбуватись наступним чином: «…перебіг подій повинен відбуватись у відповідності до піар-сценарію, мета якого не знищення живої сили і техніки ворога, а досягнення піар-ефекту з метою паралізації його волі до опору».
 
Сухі дані статистики свідчать про надзвичайну ефективність використання таких інструментів, а відсутність дієвого контролю з боку держави породжує колосальне поле для ведення інформаційних «бойових» дій. Так, наприклад, оклад деяких російських журналістів федеральних каналів, котрих колишній голова Спілки журналістів Росії І. Яковенко на мітингу «Марш свободи» в Москві 13 квітня 2014 назвав «путінськими телевізійними військами», сягає 200 000 доларів! Такі суми є набагато вищими ніж світові зарплати будь – яких журналістів, а це може свідчити лише про одне – надзвичайну дієвість застосування новітньої інформаційної «зброї». 
 
Підсумовуючи все вище наведене можна констатувати, що у даному випадку Росія виграла інформаційну битву у інформаційному просторі України, а її досвідченіші суперники програли… Нажаль найбільші втрати, у вигляді анексії власних законних територій та повної дестабілізації суспільних процесів, понесла саме Україна.
 
Але на останок давайте згадаємо слова із книги «33 стратегії війни» письменника Роберта Гріна: «Програй битву, але виграй війну». Саме такими тактичним прийомами потрібно користуватись Україні у даному випадку, адже на сьогоднішній день склалась дуже загрозлива ситуація і відсутність адекватного реагування на неї з боку нашої держави, без створення сучасної матеріально-технічної, нормативної, інституціональної бази для більш дієвого захисту національних інтересів в інформаційній сфері, може призвести до незворотних наслідків. 
 
Давайте разом, якнайшвидше, станемо повноправними господарями у власному національному «інформаційному домі», адже рано чи пізно, крок за кроком, доведеться це робити, якщо звісно ми хочемо бути незалежною сильною європейською країною.
 

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.  
Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *