Статьи

Здавалось би, що інформаційна війна є різновидом звичайної війни. Як висловився один американський генерал: «Війна – це узаконений спосіб руйнувати речі і вбивати людей». Точніше не сказати.

Інформаційна війна хоч і не руйнує речі, але вона впливає на душу, свідомість і вчинки людей. Це максимальний прояв медіа маніпуляції, яка є завжди, до речі, прихованою і в цьому її особливість. Інформаційна війна не тільки сприяє дезорганізації і втраті сил суперника, а й дозволяє повернути статус кво на свою сторону, вселити віру в справедливість своїм діям і вчасно провести мобілізацію, якщо буде потрібно. Коли йде мова про гострі політичні зіткнення, коли ставка занадто висока, відбувається схожа ситуація. Як ви думаєте, коли в Росії велася остання інформаційна війна? Певно, що це риторичне запитання. І ним вже задавались в Абхазії, Грузії та Південній Осетії.

Чому маніпулювання взагалі можливе? Тому що в його основі лежить знання ряду психологічних і соціальних закономірностей.

Чого хочуть люди? Люди хочуть мати несуперечливу картину світу. Вони хочуть знати, що відбувається. Також вони не в стані усвідомити те, що деякі речі просто трапляються, що не мають пояснення і світ хаотичний. Люди не можуть в це повірити, так як потребують пояснень. Окрім цього більшість хоче, щоб пояснення світу давалось нами самими. Нікому не подобається, коли навязують чужу думку. Зате подобається усвідомлювати, що людина є частиною чогось цілого, адже на стороні більшості стоїть правда, там всі переможці, чи не так? Масмедіа лише створює враження, що розділяючи створену позицію, людина знаходяться серед більшості. Тому сьогодні лише ЗМІ, по суті, створюють бачення світу, надають йому нових образів, виконують наші потреби порядку. Як казав Йозеф Геббельс: «Брехня, повторена в газетах тисячу разів, стає правдою». «Дайте мені засоби масової інформації і я з будь-якого народу зроблю стадо свиней».

Важливим АЛЕ є те, що засоби масової інформації ніколи не говорять нам, що добре, а що погано. І для того, щоб ми зробили вибір, нас повинні підштовхнути до цього.

Коли ми чуємо «державний переворот у Києві» і «непорядки у Києві», у нас складаються різні уявлення про одну і ту саму подію. ЗМІ лише називають цю подію. В цьому і полягає різниця сучасних російських масмедіа від тих, що були 30-40 років тому, від радянської пропаганди. Перевага перших полягає в тому, що ми не нільки переконані в правильності нашого умовиводу, але й відсутності нав’язування чужого світобачення.

Чому саме телебачення?

Тому що людині краще один раз побачити канал новин, ніж сто разів почути про подію. У нас складається ефект живої присутності, все відбувається на наших очах. Жоден інший комунікаційний канал такого ефекту створити не може, як і інтернет.

5 травня у м. Слов'янськ Донецької області біля телевізійної вежі почався збройний конфлікт. У соцмережах користувачі писали про одного загиблого з боку проросійських активістів і декількох поранених. Пройшо декілька днів, і вже 9 травня спроби захопити вежу знову повторилися. Ці події лише підтверджують всю небезпечність російської інформаційної війни.

Президент Росії Володимир Путін вже встиг нагородити орденами працівників російських ЗМІ «За об'єктивність у висвітленні подій в Криму»

Указ № 269 «Про відзначення державними нагородами РФ», був підписаний ще 22 квітня, але публічно про нього не повідомлялося, передає Еспресо.TV з посиланням на «Ведомости». Але ж неможливо підкупити людей Майдану на смерть, вони можуть лише загинути за високі ідеали, за сім’ю. Підкупити можна лише озброєних, які точно знають, що нічим не ризикують.

Що ще робить телебачення для самих вишуканих розумів?

Ми хочемо самі сформувати для себе картину світу, прийти до висновків і довіряти теж самі собі, але знаємо, що політики нас обманюють, правда?

Щоб знайти з цього вихід, варто використати тактику телебачення, яке, до речі, полягається на витоки інформації. Для того щоб проводити інформаційну війну в державі потрібно як мінімум контролювати всі канали. В Україні це зробити важко, так як у всіх каналів різні власники, в Європі присутній плюралізм, але за певний час результату можна було би досягти. В Росії на це не йде багато часу. Якщо згадати конфлікт з Південною Осетією, було сказано, що тоді Росія програла інформаційну війну. Так ось сьогодні вона виявилась готовою, адже ці механізми почали розвиватись ще в 2012-2013 рр. Люди, що направляють інформацію на РТР та УРТ є просто блискучими професіоналами своєї справи, їхні механізми однозначно перевершили і українські і західні. Професіоналізм і потужність Дмитра Кисельова, російського журналіста та телеведучого, не можна порівняти із всією роботою достовірного російського телеканалу «Дощ» разом взятою. Такого немає на телеканалах України. До речі, Дмитро Кисельов українець.

Чому Дуров покинув свою мережу?

Цікаво те, що засновник соціальной мережі Павел Дуров, який нещодавно продав свою долю «ВКонтакті», працює над новим софтом, який зробить стеження в інтернеті технічно неможливим. Це один з вагомих кроків у боротьбі з використанням особистих даних і проведенням інформаційних війн.

Він повідомив, що йому довелося продати частку во « В контакті» через конфлікт з ФСБ. Як зазначає газета Відомості: «13 грудня 2013 ФСБ зажадала від нас видати особисті дані організаторів груп Евромайдана. Нашою відповіддю була і залишається категорична відмова - юрисдикція Росії не поширюється на українських користувачів «В контакті» . Видача особистих даних українців російській владі була б не лише порушенням закону, а й зрадою всіх тих мільйонів жителів України, які нам довірилися», - пише Дуров на своїй сторінці в соцмережі.

За його словами, в процесі йому «довелося пожертвувати багатьом, у тому числі моєї часткою «В контакті». «Але я ні про що не шкодую - захист особистих даних людей варто цього і набагато більшого.

З грудня 2013 у мене немає власності, але у мене залишилося щось важливіше - чиста совість і ідеали, які я готовий захищати», - зазначає Дуров

«Ніколи ще в історії людства комунікація не була настільки легкою і доступною. І ніколи ще настільки легким і доступним не було тотальне стеження», - каже Дуров, згадуючи нещодавній скандал з Едвардом Сноуденом. Як він пише у своїй колонці для видання Slon, зараз всі його сили кинуті на розробку софта, який зробить це тотальне стеження технічно неможливим. Тому в цьому році Дуров пожертвував гроші на створення некомерційного фонду Digital Fortress, місія якого - фінансування технологій безпечного спілкування. «Я завжди хотів мати спосіб передачі інформації, користуючись яким я міг би бути впевненим, що навіть штатний системний адміністратор або розробник не зможе отримати доступ до моїх повідомлень», - говорить Дуров.

Україна програла інформаційну війну

"Україна не є незалежною, бо не можна вважати незалежною країну, яка інформаційно собою не володіє, яка є не при власній тямі", - вважає письменниця Оксана Забужко.

Україна тут не виняток. Масова таблоїдизація українських ЗМІ є цілком програмовою, політичною і соціальною інженерією, яка в країнах європейської унії, де цей процес помітили раніше, отримала цілком вже прийнятий і в академічному середовищі вживаний за згодою термін - "путінізація ЗМІ", - зазначила письменниця, і вона мала рацію.

Саме контроль за інформацією є тим інструментом поневолення України, який впродовж 12 років дуже активно діяв на наших теренах, і станом на сьогодні цей процес інформаційної окупації, підкорення собі основних українських телевізійних і радіоресурсів, цей процес в принципі можна вважати завершеним.

"Жовті" новини, низькопробний шоубіз, суцільний таблоїд, на тлі якого відбувається маніпуляція шляхом вкидання певних політичних проектів, маніпуляція думкою українського виборця у напрямку імітації політичного життя і в напрямку тому, який вигідний замовникам.

Так, під час проведення антитерористичних акцій в Одесі 2 травня загинуло близько 48 людей, але ж ніхто не каже в скільки разів більше було жертв в Дагестані через російські «антитерористичні» дії.

Без розуміння цих речей, без установки українському суспільству діагнозу його фундаментальної свободи, говорити про свободу індивідуальну, безперечно, потрібно, важливо, але необхідно попереджати людей про те, що вони живуть в умовах інформаційної окупації, і про те, що їм потрібно навчитись боронитись, виробити техніку інформаційної безпеки та інформаційного самозахисту для мобілізації. Україна програла інформаційну війну.

До речі, ключовою розгадкою того, чому саме Слов'янськ став найгарячішою точкою на карті Донеччини, може бути сланцевий газ, йдеться у сюжеті ТСН.

Журналісти провели власне розслідування про таємниці так званого "Юзівського проекту", які неохоче обговорюють і в самій Україні, оскільки він приховує великі ресурси, що можуть змінити енергетичну мапу світу.

Так, у містечку Слов'янськ немає ні важливих підприємств, ні шахт, ні військових частин чи наукових інститутів. Проте він розташований у самому центрі території "Юзівського проекту", де зосереджені поклади наймодернішого енергетичного ресурсу 21-го століття - природного газу щільних піщаників, так званого сланцевого газу. Гігантське родовище охоплює частину території Донецької на Харківської областей.

Щодо Краматорська - устаткування для металургії, вугільної галузі і енергетичного комплексу, яке там виробляють, в основному закупає Російська Федерація

Московські газети неодноразово натякали на те, що прибутки від газових компаній отримують безпосередньо Володимир Путін та його оточення. Таким чином, відторгнення від України частини Донбасу має пряме відношення до найбільших кишень Росії, а не до слов'янської єдності.Обставини вказують на те, що на Сході України немає ніякої боротьби за гуманізм, за федералізацію, захист російськомовного населення, слов'янських патріотів і проти міфічних бандерівців та столичної хунти. Це все вигадані образи, які створили в кремлівських кабінетах і вклали в голови пересічних дончан, щоб приховати справжню мету спецоперації Росії. Висновки робимо самі.

Мережева структура з патріотів і негідників

Прихильник нової київської влади , командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко розповів російскому телеканалу «Дощ» про те, чому став воювати, чим Слов'янськ, на його думку, схожий на Чечню, і чи зможе Україна стати колишньою.

«Давайте подивимося, як це все починалося. Перший мітинг, на який вийшов народний губернатор Губарєв і заявив про те, що ми за Росію,збирала Партія регіонів. Зібрали бюджетників, привели з усіх міст, і потім так вийшло випадково, що прийшов Губарєв, йому дали виступити, і він цих людей дуже швидко запалив ідеєю Росії, федералізації, зігравши на те, що наші гроші відбирає центр. Після цього ми бачили, що всі мітинги за Росію збиралися директорами підприємств, шахт, бюджетних установ, мерами обласних міст, тобто всіма тими людьми, які спочатку працювали саме з правлячою Партією регіонів.

Росія тут абсолютно була ні при чому. Фінансувалося це за рахунок місцевих підприємців, підприємств та інше. Нагнітались антиукраїнські настрої.

Представники Партії регіонів хотіли повторити те ж саме, що було в 2005 : закріпитися, зберегтися, а потім прийти і перемогти знову. У процесі цих торгів вони лякали центральну владу сепаратизмом.

Що відбувалося далі? Далі ті сили, яких підняла з дна Партія регіонів, всі ці колишні монтажники , слюсарі , вони відчули , що вони можуть стати кимось ще : народними мерами, губернаторами, вони можуть віджати щось. Ця сила почала виходити з-під контролю , вона почала діяти самостійно. З'явилася група авантюристів, ці люди жодного відношення до політики не мають зараз.

Якщо на Сході України є люди, які дійсно виступають за приєднання до Росії, як вони можуть відстоювати свої права? Перше - вибиратися до Верховної Ради, приймати закон про референдум, і цей референдум проводити, приєднуватися, або якимось іншим шляхом. А що відбувається? Нахабна брехня по телевізору про якихось бандерівців, про «Правий сектор», про те, що вбивають людину на мітингу, це прес -секретар «Свободи», 19 -річний хлопець Дмитро. По російському телебаченню показують, що це проросійські мітингувальники вбили бандерівця . Тобто нахабна брехня - раз. Друге - викрадення людей, вбивства людей, залякування людей, штурми адмінбудівель.

А чому вийшло, що міліція в Донецьку настільки нелояльна до Києва і не підкоряється ?

По-перше, варто подивитися, з кого складається міліція, це природний відбір. Залишаються люди, в основному, для корупційних схем – це раз. Друге - вони самі стали жертвою пропаганди , вони самі розповідали про відрубані руки беркутівців на Майдані , розповідали , як « Беркут» палили коктейлями «Молотова», і вони в це вірять самі. Третє - меркантильні міркування , їм розповідають, що вони будуть отримувати 1200 доларів, коли будуть служити в російській поліції.

Тепер, насправді, ситуація в Слов’янську залежить від того , як будуть далі розвиватися події в країні. Все залежить від народу. Від Росії це зараз не залежить, тому що позиція Росії вже зрозуміла, вона допомагатиме дуже прагматично , тобто залежно від успіхів , які матимуть сепаратисти, ніякого вторгнення не буде. Це перше . Друге - все залежить від народу , якщо народ вийде на авансцену третім гравцем, то тоді може все бути по-іншому. Якщо ні, то залякають людськими жертвами , всіх амністують, можливо , віддадуть область.

Те, що люди беззбройні зупиняють військову техніку руками - це міф. Як зсередини виглядає все це дійство? Знаходиться координатор, знаходяться люди, які за гроші збирають інших людей, це група, кістяк . Всі інші місцеві жителі обробляються протягом декількох днів страшними розповідями. Місцева міліція дуже лякає цих людей і стоять, в основному, для того, щоб люди не розбігалися.

Вирішується це моментально, наприклад, створенням територіальних частин з місцевих, які просто пройдуться по людях і поговорять з ними про те, що приїдутьбандерівці і почнуть вбивати. Це елементарно все робиться при бажанні , тим більше, якщо є держава . У нас поки держави зараз немає, є мережева структура з патріотів , ну і мережева структура з негідників».

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.
 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Здавалось би, що інформаційна війна є різновидом звичайної війни. Як висловився один американський генерал: «Війна – це узаконений спосіб руйнувати речі і вбивати людей». Точніше не сказати.

Інформаційна війна хоч і не руйнує речі, але вона впливає на душу, свідомість і вчинки людей. Це максимальний прояв медіа маніпуляції, яка є завжди, до речі, прихованою і в цьому її особливість. Інформаційна війна не тільки сприяє дезорганізації і втраті сил суперника, а й дозволяє повернути статус кво на свою сторону, вселити віру в справедливість своїм діям і вчасно провести мобілізацію, якщо буде потрібно. Коли йде мова про гострі політичні зіткнення, коли ставка занадто висока, відбувається схожа ситуація. Як ви думаєте, коли в Росії велася остання інформаційна війна? Певно, що це риторичне запитання. І ним вже задавались в Абхазії, Грузії та Південній Осетії.

Чому маніпулювання взагалі можливе? Тому що в його основі лежить знання ряду психологічних і соціальних закономірностей.

Чого хочуть люди? Люди хочуть мати несуперечливу картину світу. Вони хочуть знати, що відбувається. Також вони не в стані усвідомити те, що деякі речі просто трапляються, що не мають пояснення і світ хаотичний. Люди не можуть в це повірити, так як потребують пояснень. Окрім цього більшість хоче, щоб пояснення світу давалось нами самими. Нікому не подобається, коли навязують чужу думку. Зате подобається усвідомлювати, що людина є частиною чогось цілого, адже на стороні більшості стоїть правда, там всі переможці, чи не так? Масмедіа лише створює враження, що розділяючи створену позицію, людина знаходяться серед більшості. Тому сьогодні лише ЗМІ, по суті, створюють бачення світу, надають йому нових образів, виконують наші потреби порядку. Як казав Йозеф Геббельс: «Брехня, повторена в газетах тисячу разів, стає правдою». «Дайте мені засоби масової інформації і я з будь-якого народу зроблю стадо свиней».

Важливим АЛЕ є те, що засоби масової інформації ніколи не говорять нам, що добре, а що погано. І для того, щоб ми зробили вибір, нас повинні підштовхнути до цього.

Коли ми чуємо «державний переворот у Києві» і «непорядки у Києві», у нас складаються різні уявлення про одну і ту саму подію. ЗМІ лише називають цю подію. В цьому і полягає різниця сучасних російських масмедіа від тих, що були 30-40 років тому, від радянської пропаганди. Перевага перших полягає в тому, що ми не нільки переконані в правильності нашого умовиводу, але й відсутності нав’язування чужого світобачення.

Чому саме телебачення?

Тому що людині краще один раз побачити канал новин, ніж сто разів почути про подію. У нас складається ефект живої присутності, все відбувається на наших очах. Жоден інший комунікаційний канал такого ефекту створити не може, як і інтернет.

5 травня у м. Слов'янськ Донецької області біля телевізійної вежі почався збройний конфлікт. У соцмережах користувачі писали про одного загиблого з боку проросійських активістів і декількох поранених. Пройшо декілька днів, і вже 9 травня спроби захопити вежу знову повторилися. Ці події лише підтверджують всю небезпечність російської інформаційної війни.

Президент Росії Володимир Путін вже встиг нагородити орденами працівників російських ЗМІ «За об'єктивність у висвітленні подій в Криму»

Указ № 269 «Про відзначення державними нагородами РФ», був підписаний ще 22 квітня, але публічно про нього не повідомлялося, передає Еспресо.TV з посиланням на «Ведомости». Але ж неможливо підкупити людей Майдану на смерть, вони можуть лише загинути за високі ідеали, за сім’ю. Підкупити можна лише озброєних, які точно знають, що нічим не ризикують.

Що ще робить телебачення для самих вишуканих розумів?

Ми хочемо самі сформувати для себе картину світу, прийти до висновків і довіряти теж самі собі, але знаємо, що політики нас обманюють, правда?

Щоб знайти з цього вихід, варто використати тактику телебачення, яке, до речі, полягається на витоки інформації. Для того щоб проводити інформаційну війну в державі потрібно як мінімум контролювати всі канали. В Україні це зробити важко, так як у всіх каналів різні власники, в Європі присутній плюралізм, але за певний час результату можна було би досягти. В Росії на це не йде багато часу. Якщо згадати конфлікт з Південною Осетією, було сказано, що тоді Росія програла інформаційну війну. Так ось сьогодні вона виявилась готовою, адже ці механізми почали розвиватись ще в 2012-2013 рр. Люди, що направляють інформацію на РТР та УРТ є просто блискучими професіоналами своєї справи, їхні механізми однозначно перевершили і українські і західні. Професіоналізм і потужність Дмитра Кисельова, російського журналіста та телеведучого, не можна порівняти із всією роботою достовірного російського телеканалу «Дощ» разом взятою. Такого немає на телеканалах України. До речі, Дмитро Кисельов українець.

Чому Дуров покинув свою мережу?

Цікаво те, що засновник соціальной мережі Павел Дуров, який нещодавно продав свою долю «ВКонтакті», працює над новим софтом, який зробить стеження в інтернеті технічно неможливим. Це один з вагомих кроків у боротьбі з використанням особистих даних і проведенням інформаційних війн.

Він повідомив, що йому довелося продати частку во « В контакті» через конфлікт з ФСБ. Як зазначає газета Відомості: «13 грудня 2013 ФСБ зажадала від нас видати особисті дані організаторів груп Евромайдана. Нашою відповіддю була і залишається категорична відмова - юрисдикція Росії не поширюється на українських користувачів «В контакті» . Видача особистих даних українців російській владі була б не лише порушенням закону, а й зрадою всіх тих мільйонів жителів України, які нам довірилися», - пише Дуров на своїй сторінці в соцмережі.

За його словами, в процесі йому «довелося пожертвувати багатьом, у тому числі моєї часткою «В контакті». «Але я ні про що не шкодую - захист особистих даних людей варто цього і набагато більшого.

З грудня 2013 у мене немає власності, але у мене залишилося щось важливіше - чиста совість і ідеали, які я готовий захищати», - зазначає Дуров

«Ніколи ще в історії людства комунікація не була настільки легкою і доступною. І ніколи ще настільки легким і доступним не було тотальне стеження», - каже Дуров, згадуючи нещодавній скандал з Едвардом Сноуденом. Як він пише у своїй колонці для видання Slon, зараз всі його сили кинуті на розробку софта, який зробить це тотальне стеження технічно неможливим. Тому в цьому році Дуров пожертвував гроші на створення некомерційного фонду Digital Fortress, місія якого - фінансування технологій безпечного спілкування. «Я завжди хотів мати спосіб передачі інформації, користуючись яким я міг би бути впевненим, що навіть штатний системний адміністратор або розробник не зможе отримати доступ до моїх повідомлень», - говорить Дуров.

Україна програла інформаційну війну

"Україна не є незалежною, бо не можна вважати незалежною країну, яка інформаційно собою не володіє, яка є не при власній тямі", - вважає письменниця Оксана Забужко.

Україна тут не виняток. Масова таблоїдизація українських ЗМІ є цілком програмовою, політичною і соціальною інженерією, яка в країнах європейської унії, де цей процес помітили раніше, отримала цілком вже прийнятий і в академічному середовищі вживаний за згодою термін - "путінізація ЗМІ", - зазначила письменниця, і вона мала рацію.

Саме контроль за інформацією є тим інструментом поневолення України, який впродовж 12 років дуже активно діяв на наших теренах, і станом на сьогодні цей процес інформаційної окупації, підкорення собі основних українських телевізійних і радіоресурсів, цей процес в принципі можна вважати завершеним.

"Жовті" новини, низькопробний шоубіз, суцільний таблоїд, на тлі якого відбувається маніпуляція шляхом вкидання певних політичних проектів, маніпуляція думкою українського виборця у напрямку імітації політичного життя і в напрямку тому, який вигідний замовникам.

Так, під час проведення антитерористичних акцій в Одесі 2 травня загинуло близько 48 людей, але ж ніхто не каже в скільки разів більше було жертв в Дагестані через російські «антитерористичні» дії.

Без розуміння цих речей, без установки українському суспільству діагнозу його фундаментальної свободи, говорити про свободу індивідуальну, безперечно, потрібно, важливо, але необхідно попереджати людей про те, що вони живуть в умовах інформаційної окупації, і про те, що їм потрібно навчитись боронитись, виробити техніку інформаційної безпеки та інформаційного самозахисту для мобілізації. Україна програла інформаційну війну.

До речі, ключовою розгадкою того, чому саме Слов'янськ став найгарячішою точкою на карті Донеччини, може бути сланцевий газ, йдеться у сюжеті ТСН.

Журналісти провели власне розслідування про таємниці так званого "Юзівського проекту", які неохоче обговорюють і в самій Україні, оскільки він приховує великі ресурси, що можуть змінити енергетичну мапу світу.

Так, у містечку Слов'янськ немає ні важливих підприємств, ні шахт, ні військових частин чи наукових інститутів. Проте він розташований у самому центрі території "Юзівського проекту", де зосереджені поклади наймодернішого енергетичного ресурсу 21-го століття - природного газу щільних піщаників, так званого сланцевого газу. Гігантське родовище охоплює частину території Донецької на Харківської областей.

Щодо Краматорська - устаткування для металургії, вугільної галузі і енергетичного комплексу, яке там виробляють, в основному закупає Російська Федерація

Московські газети неодноразово натякали на те, що прибутки від газових компаній отримують безпосередньо Володимир Путін та його оточення. Таким чином, відторгнення від України частини Донбасу має пряме відношення до найбільших кишень Росії, а не до слов'янської єдності.Обставини вказують на те, що на Сході України немає ніякої боротьби за гуманізм, за федералізацію, захист російськомовного населення, слов'янських патріотів і проти міфічних бандерівців та столичної хунти. Це все вигадані образи, які створили в кремлівських кабінетах і вклали в голови пересічних дончан, щоб приховати справжню мету спецоперації Росії. Висновки робимо самі.

Мережева структура з патріотів і негідників

Прихильник нової київської влади , командир батальйону «Донбас» Семен Семенченко розповів російскому телеканалу «Дощ» про те, чому став воювати, чим Слов'янськ, на його думку, схожий на Чечню, і чи зможе Україна стати колишньою.

«Давайте подивимося, як це все починалося. Перший мітинг, на який вийшов народний губернатор Губарєв і заявив про те, що ми за Росію,збирала Партія регіонів. Зібрали бюджетників, привели з усіх міст, і потім так вийшло випадково, що прийшов Губарєв, йому дали виступити, і він цих людей дуже швидко запалив ідеєю Росії, федералізації, зігравши на те, що наші гроші відбирає центр. Після цього ми бачили, що всі мітинги за Росію збиралися директорами підприємств, шахт, бюджетних установ, мерами обласних міст, тобто всіма тими людьми, які спочатку працювали саме з правлячою Партією регіонів.

Росія тут абсолютно була ні при чому. Фінансувалося це за рахунок місцевих підприємців, підприємств та інше. Нагнітались антиукраїнські настрої.

Представники Партії регіонів хотіли повторити те ж саме, що було в 2005 : закріпитися, зберегтися, а потім прийти і перемогти знову. У процесі цих торгів вони лякали центральну владу сепаратизмом.

Що відбувалося далі? Далі ті сили, яких підняла з дна Партія регіонів, всі ці колишні монтажники , слюсарі , вони відчули , що вони можуть стати кимось ще : народними мерами, губернаторами, вони можуть віджати щось. Ця сила почала виходити з-під контролю , вона почала діяти самостійно. З'явилася група авантюристів, ці люди жодного відношення до політики не мають зараз.

Якщо на Сході України є люди, які дійсно виступають за приєднання до Росії, як вони можуть відстоювати свої права? Перше - вибиратися до Верховної Ради, приймати закон про референдум, і цей референдум проводити, приєднуватися, або якимось іншим шляхом. А що відбувається? Нахабна брехня по телевізору про якихось бандерівців, про «Правий сектор», про те, що вбивають людину на мітингу, це прес -секретар «Свободи», 19 -річний хлопець Дмитро. По російському телебаченню показують, що це проросійські мітингувальники вбили бандерівця . Тобто нахабна брехня - раз. Друге - викрадення людей, вбивства людей, залякування людей, штурми адмінбудівель.

А чому вийшло, що міліція в Донецьку настільки нелояльна до Києва і не підкоряється ?

По-перше, варто подивитися, з кого складається міліція, це природний відбір. Залишаються люди, в основному, для корупційних схем – це раз. Друге - вони самі стали жертвою пропаганди , вони самі розповідали про відрубані руки беркутівців на Майдані , розповідали , як « Беркут» палили коктейлями «Молотова», і вони в це вірять самі. Третє - меркантильні міркування , їм розповідають, що вони будуть отримувати 1200 доларів, коли будуть служити в російській поліції.

Тепер, насправді, ситуація в Слов’янську залежить від того , як будуть далі розвиватися події в країні. Все залежить від народу. Від Росії це зараз не залежить, тому що позиція Росії вже зрозуміла, вона допомагатиме дуже прагматично , тобто залежно від успіхів , які матимуть сепаратисти, ніякого вторгнення не буде. Це перше . Друге - все залежить від народу , якщо народ вийде на авансцену третім гравцем, то тоді може все бути по-іншому. Якщо ні, то залякають людськими жертвами , всіх амністують, можливо , віддадуть область.

Те, що люди беззбройні зупиняють військову техніку руками - це міф. Як зсередини виглядає все це дійство? Знаходиться координатор, знаходяться люди, які за гроші збирають інших людей, це група, кістяк . Всі інші місцеві жителі обробляються протягом декількох днів страшними розповідями. Місцева міліція дуже лякає цих людей і стоять, в основному, для того, щоб люди не розбігалися.

Вирішується це моментально, наприклад, створенням територіальних частин з місцевих, які просто пройдуться по людях і поговорять з ними про те, що приїдутьбандерівці і почнуть вбивати. Це елементарно все робиться при бажанні , тим більше, якщо є держава . У нас поки держави зараз немає, є мережева структура з патріотів , ну і мережева структура з негідників».

Публикация подготовлена для конкурса журналистских материалов об информационных войнах, организованном общественной организацией «Телекритика» и проектом MYMEDIA при финансовой поддержке Министерства иностранных дел Дании (Danida).

Републикация конкурсных материалов всячески приветствуется, при условии размещения активной гиперссылки на ресурс mymedia.org.ua.
 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *