Статьи

Політичну ситуацію та стан розвитку суспільства в Україні не можна вважати стабільними. Економічна та політична кризи спричиняють зростання рівня злочинності та правопорушень, а також появу нових, ще не визначених законодавством України. Одним з них є екстремістські організації, які не так поширені, як в деяких інших країнах, проте їх виникнення викликає великий суспільний резонанс.

Існує безліч визначень поняття «екстремізм», Олександр Фельдман, народний депутат України, засновник "Інституту прав людини, протидії ксенофобії та екстремізму" вважає, що: "Екстремізм – це схильність до вирішення складних проблем шляхом радикально простих крайнощів. Культурний екстремізм – це визнання всього іншого «чужим», «шкідливим» і його огульне викорінення. Економічний екстремізм – це «все відняти і поділити».  Політичний екстремізм – це політичне схвалення і обґрунтування будь–якого виду екстремізму, а також практична реалізація подібних ідей шляхом дискримінації, насильства і психологічного пресингу незгодних."

Екстремальність – природне явище. У нормальних умовах вона розповсюджена серед протестних груп, зокрема молоді.

Якщо в країні працює система виховання і освіти та існують можливості самореалізації в рамках офіційних суспільних структур – деструктивний потенціал трансформується в інновації, творчі ідеї та корисну для суспільства активність

Олександр Фельдман впевнений, що перетворенню природної екстремальності на екстремістські настрої і деструктивні прояви сприяють політики, які заграють з радикальними гаслами і використовують некоректні політтехнології. На його думку найбільша небезпека політичного екстремізму полягає в його практичній простоті та недооцінці чинників, що йому сприяють.

Наталія Беліцер, експерт інституту демократії імені Пилипа Орлика, зазначає, що в більшості цивілізованих країн будь-який прояв екстремізму з боку політиків під час політичних дебатів, у громадських місцях, у ЗМІ заборонений. Вона вважає, що екстремізм в нашій країні походить з часів ленінізму-сталінізму, а у сучасній Україні носіями екстремістських ідей є ліві політичні сили. "Загроза екстремізму, різних видів і форм ксенофобії – від вираженої українофобії до антисемітизму – походить аж ніяк не від українських правих. Я маю хронологічні файли подібного роду висловлювань і дій, які належать як представникам виконавчої влади, так і депутатському корпусу від правлячої коаліції, включно з комуністами", – наголосила Наталія Беліцер у розмові з Радіо Свобода.

Після  Революції Гідності в Україні зросла кількість проявів екстремізму серед політиків. Варто згадати лише висловлювання Олега Ляшка, лідера радикальної партії України. "Комуняку на гілляку, комуняки – брехуни!", – подібні фрази можна почути від нього під час засідань у Верховній Раді.

Президент Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров стверджує, що українське суспільство є заручником політичних ігрищ із використанням екстремізму й ксенофобії. Він намагався через суди вплинути на Верховну Раду й на законодавчому рівні зупинити поширення екстремізму. "Я подав майже 500 судових позовів проти депутатів, які використовують мову ворожнечі, які дозволяють собі екстремістські висловлювання. І нічого! Офіційно екстремізм в Україні заборонений, але на побутовому рівні українці не мають змогу убезпечити себе від його проявів. У суспільства відсутній зворотній зв’язок із політиками", – розповідає Багіров.

Найяскравішим прикладом екстремістської поведінки в Одесі можна вважати напад лідера партії "Родина" Олега Маркова на мітингарів біля одеської ОДА. Людина отримала важкі травми в присутності міліції, між тим покарання Олег Марков отримав тільки через кілька років, по статті хуліганство, хоча це був чистий прояв екстремістської поведінки, якою він хотів показати, що Одеса, мовляв, не стерпить українських націоналістів. 

Використання екстремістських гасел у внутрішньо неконсолідованому українському суспільстві становить серйозну загрозу існуванню України, вважає експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. На його думку для викорінення екстремізму в Україні можливі два шляхи: "Боротися з екстремізмом можна двома речами. Або заборонити взагалі будь–які його прояви, заганяючи все у підпілля – і тоді можна сидіти і чекати, доки вибухне цей казан. Або ж давайте розмовляти, обговорювати складні питання. Сам процес обговорення болючих проблем, які стосуються ксенофобії, має бути специфічний, має бути пошук спільних інтересів", – розмірковує Семиволос.

Дослідження проведені «Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС)» спільно з «Інститутом прав людини, протидії ксенофобії і екстремізму (ІПЛЕКС)» показують: близько 10% людей в Україні схвалюють насильство над представниками окремих рас і національностей; близько 17% опитаних мають екстремістські вподобання

Найбільш насторожує те, що екстремістські налаштовані людей представляють переважно не молодшу вікову групу (як у більшості країн), а середню – у віці від 30 до 40 років. Крім того, за рівнем освіти екстремістські налаштовані люди належать не до малоосвіченої частини суспільства, а до середньоосвіченої, тобто ми маємо справу із сформованими особами і сформованими поглядами. За таких соціологічних обставин ситуація з екстремізмом в Україні стає все більш гострою. 

Про це свідчить і хвиля "сміттєвої люстрації", яка не так давно прокотилася Україною. У ганебному киданні чиновників проглядаються саме екстремістські настрої, і насторожує те, що організатори та учасники подібних акцій це  люди середнього віку, що в свою чергу говорить про тенденцію серйозних проявів екстримізму саме серед людей середнього віку. 

Михайло Шутій, здобувач кафедри адміністративного права та організації адміністративної діяльності Академії управління МВС вважає, що мінімізувати загрозу можна буде через перейняття досвіду органів внутрішніх справ Європейских країн, де створено спеціальні підрозділи з метою боротьби з екстремістськими проявами. Він вважає, що до таких підрозділів доцільно включити спеціальні аналітичні групи, які на основі аналізу та всебічної оцінки ситуації мають доповідати керівництву пропозиції щодо прийняття відповідних управлінських рішень щодо протидії екстремістським організаціям чи навіть їх ліквідацію. 

"Особливою має стати роль громадських організацій у зазначеному питанні. З метою силового впливу на порушення громадського порядку та громадської безпеки, які відбуваються в наслідок дій екстремістських організацій, мабуть, є доцільним створення окремих спеціальних підрозділів, до яких би входили представники Служби безпеки України, МВС України та інших силових структур. Особлива увага повинна приділятися засобам масової інформації, телебаченню та радіо, адже правильно побудована діяльність силових структур разом з засобами масової інформації може знизити ризик виникнення масового безладу", – пише Михайло Шутій у своїй статті "Нормативне забезпечення протидії екстремізму в Україні та забезпечення громадської безпеки".

Загроза  появи екстремістських організацій, коли в країні нестабільний економічний та політичний стан є досить великою. І це одна з найгостріших проблем в даний момент. 

Робота переможця конкурсу статтей та есе «Свобода. Демократія. Зміни» в рамках медіашколи для молоді FreedomUkraine, організованої Академією української преси за підтримки програми MYMEDIA.

 

 

 

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Політичну ситуацію та стан розвитку суспільства в Україні не можна вважати стабільними. Економічна та політична кризи спричиняють зростання рівня злочинності та правопорушень, а також появу нових, ще не визначених законодавством України. Одним з них є екстремістські організації, які не так поширені, як в деяких інших країнах, проте їх виникнення викликає великий суспільний резонанс.

Існує безліч визначень поняття «екстремізм», Олександр Фельдман, народний депутат України, засновник "Інституту прав людини, протидії ксенофобії та екстремізму" вважає, що: "Екстремізм – це схильність до вирішення складних проблем шляхом радикально простих крайнощів. Культурний екстремізм – це визнання всього іншого «чужим», «шкідливим» і його огульне викорінення. Економічний екстремізм – це «все відняти і поділити».  Політичний екстремізм – це політичне схвалення і обґрунтування будь–якого виду екстремізму, а також практична реалізація подібних ідей шляхом дискримінації, насильства і психологічного пресингу незгодних."

Екстремальність – природне явище. У нормальних умовах вона розповсюджена серед протестних груп, зокрема молоді.

Якщо в країні працює система виховання і освіти та існують можливості самореалізації в рамках офіційних суспільних структур – деструктивний потенціал трансформується в інновації, творчі ідеї та корисну для суспільства активність

Олександр Фельдман впевнений, що перетворенню природної екстремальності на екстремістські настрої і деструктивні прояви сприяють політики, які заграють з радикальними гаслами і використовують некоректні політтехнології. На його думку найбільша небезпека політичного екстремізму полягає в його практичній простоті та недооцінці чинників, що йому сприяють.

Наталія Беліцер, експерт інституту демократії імені Пилипа Орлика, зазначає, що в більшості цивілізованих країн будь-який прояв екстремізму з боку політиків під час політичних дебатів, у громадських місцях, у ЗМІ заборонений. Вона вважає, що екстремізм в нашій країні походить з часів ленінізму-сталінізму, а у сучасній Україні носіями екстремістських ідей є ліві політичні сили. "Загроза екстремізму, різних видів і форм ксенофобії – від вираженої українофобії до антисемітизму – походить аж ніяк не від українських правих. Я маю хронологічні файли подібного роду висловлювань і дій, які належать як представникам виконавчої влади, так і депутатському корпусу від правлячої коаліції, включно з комуністами", – наголосила Наталія Беліцер у розмові з Радіо Свобода.

Після  Революції Гідності в Україні зросла кількість проявів екстремізму серед політиків. Варто згадати лише висловлювання Олега Ляшка, лідера радикальної партії України. "Комуняку на гілляку, комуняки – брехуни!", – подібні фрази можна почути від нього під час засідань у Верховній Раді.

Президент Міжнародної ліги захисту прав громадян України Едуард Багіров стверджує, що українське суспільство є заручником політичних ігрищ із використанням екстремізму й ксенофобії. Він намагався через суди вплинути на Верховну Раду й на законодавчому рівні зупинити поширення екстремізму. "Я подав майже 500 судових позовів проти депутатів, які використовують мову ворожнечі, які дозволяють собі екстремістські висловлювання. І нічого! Офіційно екстремізм в Україні заборонений, але на побутовому рівні українці не мають змогу убезпечити себе від його проявів. У суспільства відсутній зворотній зв’язок із політиками", – розповідає Багіров.

Найяскравішим прикладом екстремістської поведінки в Одесі можна вважати напад лідера партії "Родина" Олега Маркова на мітингарів біля одеської ОДА. Людина отримала важкі травми в присутності міліції, між тим покарання Олег Марков отримав тільки через кілька років, по статті хуліганство, хоча це був чистий прояв екстремістської поведінки, якою він хотів показати, що Одеса, мовляв, не стерпить українських націоналістів. 

Використання екстремістських гасел у внутрішньо неконсолідованому українському суспільстві становить серйозну загрозу існуванню України, вважає експерт Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. На його думку для викорінення екстремізму в Україні можливі два шляхи: "Боротися з екстремізмом можна двома речами. Або заборонити взагалі будь–які його прояви, заганяючи все у підпілля – і тоді можна сидіти і чекати, доки вибухне цей казан. Або ж давайте розмовляти, обговорювати складні питання. Сам процес обговорення болючих проблем, які стосуються ксенофобії, має бути специфічний, має бути пошук спільних інтересів", – розмірковує Семиволос.

Дослідження проведені «Київським міжнародним інститутом соціології (КМІС)» спільно з «Інститутом прав людини, протидії ксенофобії і екстремізму (ІПЛЕКС)» показують: близько 10% людей в Україні схвалюють насильство над представниками окремих рас і національностей; близько 17% опитаних мають екстремістські вподобання

Найбільш насторожує те, що екстремістські налаштовані людей представляють переважно не молодшу вікову групу (як у більшості країн), а середню – у віці від 30 до 40 років. Крім того, за рівнем освіти екстремістські налаштовані люди належать не до малоосвіченої частини суспільства, а до середньоосвіченої, тобто ми маємо справу із сформованими особами і сформованими поглядами. За таких соціологічних обставин ситуація з екстремізмом в Україні стає все більш гострою. 

Про це свідчить і хвиля "сміттєвої люстрації", яка не так давно прокотилася Україною. У ганебному киданні чиновників проглядаються саме екстремістські настрої, і насторожує те, що організатори та учасники подібних акцій це  люди середнього віку, що в свою чергу говорить про тенденцію серйозних проявів екстримізму саме серед людей середнього віку. 

Михайло Шутій, здобувач кафедри адміністративного права та організації адміністративної діяльності Академії управління МВС вважає, що мінімізувати загрозу можна буде через перейняття досвіду органів внутрішніх справ Європейских країн, де створено спеціальні підрозділи з метою боротьби з екстремістськими проявами. Він вважає, що до таких підрозділів доцільно включити спеціальні аналітичні групи, які на основі аналізу та всебічної оцінки ситуації мають доповідати керівництву пропозиції щодо прийняття відповідних управлінських рішень щодо протидії екстремістським організаціям чи навіть їх ліквідацію. 

"Особливою має стати роль громадських організацій у зазначеному питанні. З метою силового впливу на порушення громадського порядку та громадської безпеки, які відбуваються в наслідок дій екстремістських організацій, мабуть, є доцільним створення окремих спеціальних підрозділів, до яких би входили представники Служби безпеки України, МВС України та інших силових структур. Особлива увага повинна приділятися засобам масової інформації, телебаченню та радіо, адже правильно побудована діяльність силових структур разом з засобами масової інформації може знизити ризик виникнення масового безладу", – пише Михайло Шутій у своїй статті "Нормативне забезпечення протидії екстремізму в Україні та забезпечення громадської безпеки".

Загроза  появи екстремістських організацій, коли в країні нестабільний економічний та політичний стан є досить великою. І це одна з найгостріших проблем в даний момент. 

Робота переможця конкурсу статтей та есе «Свобода. Демократія. Зміни» в рамках медіашколи для молоді FreedomUkraine, організованої Академією української преси за підтримки програми MYMEDIA.

 

 

 

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *