Статьи

Майже два мільйони українців зустрічали 2014 рік на Майдані Незалежності. Якщо раніше традиційно це свято відзначалося вдома, в сімейному колі, то минулого року «однією великою українською родиною». Але змінився не лише спосіб святкування – за 2014 відбулись зміни в самому суспільстві.

Україна перебуває у критичній ситуації. Іде війна з сусідньою державою, яка має ресурси, щоб ця війна продовжувалась довго. Крім того, у країні економічна криза, безробіття і велика кількість вимушених переселенців. Однак, є і інший, не такий сумний, бік медалі. 

Після революції в Україні сформована нація людей, які об`єднані між собою політичними, економічними та суспільними інтересами. Голова громадської організації «Чернігівський освітній центр «Ініціатива»  Павло Пущенко говорить, що в українців є  розуміння того, що Майдан – це лише перший крок і рік після Майдану – це лише початок важкого шляху всього суспільства.  «Зараз ми маємо чітке розуміння того, що зміни в країні залежать персонально від кожного. Віра в «доброго президента», який все зробить, зникла разом з героєм першого Майдану. Цей рік, дав українцям для творення  політичної нації набагато більше, аніж два десятиріччя перед цим», – розповідає Пущенко.

Громадський активіст з Черкас Констянтин Мірош, виходив на Майдан  із власних переконань: «Я йшов з відчуттям солідарності, братерства і розумінням того, що країні потрібні зміни. Як представник молоді, саме я маю боротись за власне майбутнє. Я не жалію, що була революція, але зараз відбуваються не ті речі, на які розраховували майданівці».

Йому здавалось, що Майдан був фіналом. Тепер розуміє, що це був лише початок боротьби. Незаконна анексія Криму, введення військ на територію нашої держави, спроба розділити народ на два ворогуючі табори – такі перешкоди постали перед Україною.

Волонтери допомагали всім

Волонтерство і благодійність в Україні набирає обертів. За даними соціологів, майже 78% українців чимось допомагають бійцям та переселенцям, третина дає гроші, інші – продукти, речі, особистий час, знання, зусилля.  

«Якби не волонтери, Україна не змогла б дати відсіч ворогові, бо він напав тоді, коли державні інститути не працювали»,- говорить боєць одного з підрозділів Збройних сил України з позивним «Тарас». 

«Всім вони нам допомагають, окрім зброї і боєприпасів! Все повністю возять волонтери. Ось, подивіться, мені вчора уперше за півроку служби  оборони вперше видало форму. Бо влітку туди (в АТО – авт.) я поїхав у своєму, а все інше волонтери довозили. Якби не вони, ми би просто там з голоду померли і замерзли, можна так сказати», – розповів військовий.

У Києві волонтери міжнародного благодійного фонду «Твори добро» разом з експертами ООН організовують збір і передачі гуманітарної допомоги переселенцям, а також літнім людям та багатодітним родинам на Донбасі. «Волонтери готові надати колегам логістику і зорганізувати процес збору і передачі допомоги на Схід. Ми починаємо співпрацю з програмою ООН із допомоги переселенцям», – розповіла координатор фонду Тетяна Попова. 

Національна символіка стала модою

Якщо раніше побачити людину,одягнену в вишиванку було незвичним, то сьогодні 29% має вишиванку,а 37% хотіли б її мати.  Її одягають не як модний одяг, а як демонстрацію власної національної позиції. 24 серпня, на 23 річницю Незалежності України, тисячі українців вийшли на вулиці свого міста в вишиванках.

Мешканці Івано-Франківська почали частіше звертатись до місцевих тату-салонів,щоб зробити татуювання з патріотичними мотивами. Цим люди хочуть виділити своє походження та національну позицію. 

Майстер тату з Франківська Віталій Курус розповідає, що починаючи від подій на Майдані, прикарпатці частіше стали робити собі патріотичні татуювання: «Якщо колись такі тату робили люди, які їхали за кордон надовго, то зараз роблять і вчителі, молодь та навіть старші люди. В основному «набивають» різні стилізації тризуба. Часто роблять козаків, калину і написи на українську тематику. Сумно але є і таке, що роблять татуювання  в честь родичів, які загинули на АТО, у кого брат, у кого батько».

Змінилось ставлення людей до прапору. Якщо раніше його можна було побачити лише на державних будівлях, то тепер він майорить на  верхівках багатьох звичайних будинків. Офіційно затверджений державою День прапору тепер святкують більше, ніж рік тому. Активісти з Одеси, Дніпропетровська і Києва започаткували масштабний всеукраїнський флешмоб "Встанови прапор України". Сайт проекту запустився 2 травня і там можна побачити, в яких містах України долучились до флешмобу. Прапори України майорять, окрім Дніпропетровська, у Харкові, Алчевську, Одесі, Сумах, Миколаєві, Запоріжжі, у Києві та на Київщині, Чернівцях і навіть у Будапешті.

Нові бетмени

Місце суперменів і бетменів в Україні зайняли Небесна Сотня та Кіборги Донецького аеропорту.

Режисер Андрій Шараскін ще рік тому ставив вистави в Львівському театрі для дітей та розвивав мережу дитячих театральних студій. В січні минулого року він поїхав на Майдан.   

Там він приєднався до «Правого сектору», а на початку березня записався в добровольчий батальйон, який формувався на базі «Правого сектору». Зараз Шараскін – командир загону українського корпусу добровольців.

В згадку про мирне життя і професію Андрія, його побратими дали йому позивний «Богема». Він - один з тих «кіборгів», які тримають оборону в Донецькому аеропорту.

Мати героя Небесної сотні, Марія Дмитрів поділилася спогадами про те, яка з її сином сталася трагедія - перший раз поїхав на Майдан, казав: «Мамо, я не буду вдома сидіти на дивані, мушу їхати». 

«Потім поїхав другий раз, 20 лютого мені подзвонив й сказав, що охороняє з хлопцями людей на Майдані від тітушок, які не давали спокою і робили різні провокації. Потім цілий день не було від нього дзвінка,а пізніше  я побачила по телевізору розстріли на Майдані. А ввечері в 7-ій годині сказали, що мого синочка вже немає. Я в це не повірила, але то було дійсно так. Мій син вірив, що можемо змінити світ так, як хочемо», - пригадує Марія.

Багато змін відбулось цього року. Їх не помітно у конституційному устрої країни, системній люстрації чи тотальному подоланню корупційних схем. Але змінилася свідомість громадян, кожен відчув свою відповідальність у побудові нової держави. 

Робота переможця конкурсу статтей та есе «Свобода. Демократія. Зміни» в рамках медіашколи для молоді FreedomUkraine, організованої Академією української преси за підтримки програми MYMEDIA.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Майже два мільйони українців зустрічали 2014 рік на Майдані Незалежності. Якщо раніше традиційно це свято відзначалося вдома, в сімейному колі, то минулого року «однією великою українською родиною». Але змінився не лише спосіб святкування – за 2014 відбулись зміни в самому суспільстві.

Україна перебуває у критичній ситуації. Іде війна з сусідньою державою, яка має ресурси, щоб ця війна продовжувалась довго. Крім того, у країні економічна криза, безробіття і велика кількість вимушених переселенців. Однак, є і інший, не такий сумний, бік медалі. 

Після революції в Україні сформована нація людей, які об`єднані між собою політичними, економічними та суспільними інтересами. Голова громадської організації «Чернігівський освітній центр «Ініціатива»  Павло Пущенко говорить, що в українців є  розуміння того, що Майдан – це лише перший крок і рік після Майдану – це лише початок важкого шляху всього суспільства.  «Зараз ми маємо чітке розуміння того, що зміни в країні залежать персонально від кожного. Віра в «доброго президента», який все зробить, зникла разом з героєм першого Майдану. Цей рік, дав українцям для творення  політичної нації набагато більше, аніж два десятиріччя перед цим», – розповідає Пущенко.

Громадський активіст з Черкас Констянтин Мірош, виходив на Майдан  із власних переконань: «Я йшов з відчуттям солідарності, братерства і розумінням того, що країні потрібні зміни. Як представник молоді, саме я маю боротись за власне майбутнє. Я не жалію, що була революція, але зараз відбуваються не ті речі, на які розраховували майданівці».

Йому здавалось, що Майдан був фіналом. Тепер розуміє, що це був лише початок боротьби. Незаконна анексія Криму, введення військ на територію нашої держави, спроба розділити народ на два ворогуючі табори – такі перешкоди постали перед Україною.

Волонтери допомагали всім

Волонтерство і благодійність в Україні набирає обертів. За даними соціологів, майже 78% українців чимось допомагають бійцям та переселенцям, третина дає гроші, інші – продукти, речі, особистий час, знання, зусилля.  

«Якби не волонтери, Україна не змогла б дати відсіч ворогові, бо він напав тоді, коли державні інститути не працювали»,- говорить боєць одного з підрозділів Збройних сил України з позивним «Тарас». 

«Всім вони нам допомагають, окрім зброї і боєприпасів! Все повністю возять волонтери. Ось, подивіться, мені вчора уперше за півроку служби  оборони вперше видало форму. Бо влітку туди (в АТО – авт.) я поїхав у своєму, а все інше волонтери довозили. Якби не вони, ми би просто там з голоду померли і замерзли, можна так сказати», – розповів військовий.

У Києві волонтери міжнародного благодійного фонду «Твори добро» разом з експертами ООН організовують збір і передачі гуманітарної допомоги переселенцям, а також літнім людям та багатодітним родинам на Донбасі. «Волонтери готові надати колегам логістику і зорганізувати процес збору і передачі допомоги на Схід. Ми починаємо співпрацю з програмою ООН із допомоги переселенцям», – розповіла координатор фонду Тетяна Попова. 

Національна символіка стала модою

Якщо раніше побачити людину,одягнену в вишиванку було незвичним, то сьогодні 29% має вишиванку,а 37% хотіли б її мати.  Її одягають не як модний одяг, а як демонстрацію власної національної позиції. 24 серпня, на 23 річницю Незалежності України, тисячі українців вийшли на вулиці свого міста в вишиванках.

Мешканці Івано-Франківська почали частіше звертатись до місцевих тату-салонів,щоб зробити татуювання з патріотичними мотивами. Цим люди хочуть виділити своє походження та національну позицію. 

Майстер тату з Франківська Віталій Курус розповідає, що починаючи від подій на Майдані, прикарпатці частіше стали робити собі патріотичні татуювання: «Якщо колись такі тату робили люди, які їхали за кордон надовго, то зараз роблять і вчителі, молодь та навіть старші люди. В основному «набивають» різні стилізації тризуба. Часто роблять козаків, калину і написи на українську тематику. Сумно але є і таке, що роблять татуювання  в честь родичів, які загинули на АТО, у кого брат, у кого батько».

Змінилось ставлення людей до прапору. Якщо раніше його можна було побачити лише на державних будівлях, то тепер він майорить на  верхівках багатьох звичайних будинків. Офіційно затверджений державою День прапору тепер святкують більше, ніж рік тому. Активісти з Одеси, Дніпропетровська і Києва започаткували масштабний всеукраїнський флешмоб "Встанови прапор України". Сайт проекту запустився 2 травня і там можна побачити, в яких містах України долучились до флешмобу. Прапори України майорять, окрім Дніпропетровська, у Харкові, Алчевську, Одесі, Сумах, Миколаєві, Запоріжжі, у Києві та на Київщині, Чернівцях і навіть у Будапешті.

Нові бетмени

Місце суперменів і бетменів в Україні зайняли Небесна Сотня та Кіборги Донецького аеропорту.

Режисер Андрій Шараскін ще рік тому ставив вистави в Львівському театрі для дітей та розвивав мережу дитячих театральних студій. В січні минулого року він поїхав на Майдан.   

Там він приєднався до «Правого сектору», а на початку березня записався в добровольчий батальйон, який формувався на базі «Правого сектору». Зараз Шараскін – командир загону українського корпусу добровольців.

В згадку про мирне життя і професію Андрія, його побратими дали йому позивний «Богема». Він - один з тих «кіборгів», які тримають оборону в Донецькому аеропорту.

Мати героя Небесної сотні, Марія Дмитрів поділилася спогадами про те, яка з її сином сталася трагедія - перший раз поїхав на Майдан, казав: «Мамо, я не буду вдома сидіти на дивані, мушу їхати». 

«Потім поїхав другий раз, 20 лютого мені подзвонив й сказав, що охороняє з хлопцями людей на Майдані від тітушок, які не давали спокою і робили різні провокації. Потім цілий день не було від нього дзвінка,а пізніше  я побачила по телевізору розстріли на Майдані. А ввечері в 7-ій годині сказали, що мого синочка вже немає. Я в це не повірила, але то було дійсно так. Мій син вірив, що можемо змінити світ так, як хочемо», - пригадує Марія.

Багато змін відбулось цього року. Їх не помітно у конституційному устрої країни, системній люстрації чи тотальному подоланню корупційних схем. Але змінилася свідомість громадян, кожен відчув свою відповідальність у побудові нової держави. 

Робота переможця конкурсу статтей та есе «Свобода. Демократія. Зміни» в рамках медіашколи для молоді FreedomUkraine, організованої Академією української преси за підтримки програми MYMEDIA.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *