Статьи

Як батьки відповідають за своїх дітей, так журналісти – за матеріали, що публікують. Кожен вчинок призводить до наслідку. Від нас залежить, принесе він користь або, навпаки, зруйнує чиєсь життя. 

Вперше я зацікавилася темою свободи слова, коли мені довелося писати статтю, яка містила одну точку зору, про теперішню війну в Україні. Перед цим я поспілкувалася з бійцем із зони АТО. Саме розмова з ним змінила мою патріотичну позицію, переконання щодо конфлікту на Сході. Він говорив про страшні факти:

- Яку інформацію замовчують наші ЗМІ? 

- Із 1000 військових – 900 мертвих. Їх тіла знаходять, але не повідомляють рідних.

- Що ти не очікував дізнатися?

- 80% збитків жителям самопроголошених ДНР і ЛНР завдала нацгвардія через власну необізнаність, неуважність, недостатню підготовленість до воєнних дій.

Я повірила. Причиною тому був авторитет бійця. Проте чи можу я розповісти людям ті історії жахів? Чи маю я право опублікувати аналітичний матеріал, якщо його зміст не перевірений, здатний підірвати надії й сподівання народу, спричинити негативне ставлення до української армії?

Демократія, плюралізм, вільний доступ, політична незалежність – сукупність цих понять створює свободу слова, яку ми часто плутаємо із вседозволеністю

Говорячи про перше, не треба забувати, що для журналіста, чесної та порядної людини, не припустимо використовувати сумнівну інформацію, яка може призвести до паніки, а також якщо вона отримана шляхом обману.  Певні обмеження притаманні всьому – навіть такому гарному принципу як свобода слова.

Прослуховування чужих телефонних розмов, злам сайтів, погрози не є журналістикою, це – злочин. Тому я не вважаю, що метою створення провідних медіа, а саме: News of the World і WikiLeaks було інформування суспільства. Протягом довгого часу ці проекти нехтували не тільки інтересами держави, а й правами людей. Заради сенсації вони вдавалися до хитрощів – заборонених джерел інформації. На мою думку, якщо News of the World і WikiLeaks дозволили собі перетворити мораль і етику на другорядні речі, тоді такі «журналісти» працюють не для суспільства. Вони реалізують одне єдине бажання – слави.

Хіба, викриваючи секрети влади, ми шкодимо тільки політикам? Перш за все, ми порушуємо спокій нашого народу. Наприклад, після оприлюднення сайтом  WikiLeaks відеозапису з війни в Іракові жителів Багдада охопила паніка, так як вони дізналися про розстріл цивільних людей. 

Недарма, існує 6 пункт Етичного кодексу BBC, котрий попереджає розповсюдження непотрібної істерики під час повідомлення про нещасні випадки. Ось і виходить, що свобода слова хоч і надає нам право вільно висловлювати думки, та робити потрібно це обережно.

Від редактора: Робота переможця конкурсу статтей та есе «Свобода. Демократія. Медіа» в рамках медіашколи для молоді FreedomUkraine, організованої Академією української преси за підтримки програми MYMEDIA.

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Як батьки відповідають за своїх дітей, так журналісти – за матеріали, що публікують. Кожен вчинок призводить до наслідку. Від нас залежить, принесе він користь або, навпаки, зруйнує чиєсь життя. 

Вперше я зацікавилася темою свободи слова, коли мені довелося писати статтю, яка містила одну точку зору, про теперішню війну в Україні. Перед цим я поспілкувалася з бійцем із зони АТО. Саме розмова з ним змінила мою патріотичну позицію, переконання щодо конфлікту на Сході. Він говорив про страшні факти:

- Яку інформацію замовчують наші ЗМІ? 

- Із 1000 військових – 900 мертвих. Їх тіла знаходять, але не повідомляють рідних.

- Що ти не очікував дізнатися?

- 80% збитків жителям самопроголошених ДНР і ЛНР завдала нацгвардія через власну необізнаність, неуважність, недостатню підготовленість до воєнних дій.

Я повірила. Причиною тому був авторитет бійця. Проте чи можу я розповісти людям ті історії жахів? Чи маю я право опублікувати аналітичний матеріал, якщо його зміст не перевірений, здатний підірвати надії й сподівання народу, спричинити негативне ставлення до української армії?

Демократія, плюралізм, вільний доступ, політична незалежність – сукупність цих понять створює свободу слова, яку ми часто плутаємо із вседозволеністю

Говорячи про перше, не треба забувати, що для журналіста, чесної та порядної людини, не припустимо використовувати сумнівну інформацію, яка може призвести до паніки, а також якщо вона отримана шляхом обману.  Певні обмеження притаманні всьому – навіть такому гарному принципу як свобода слова.

Прослуховування чужих телефонних розмов, злам сайтів, погрози не є журналістикою, це – злочин. Тому я не вважаю, що метою створення провідних медіа, а саме: News of the World і WikiLeaks було інформування суспільства. Протягом довгого часу ці проекти нехтували не тільки інтересами держави, а й правами людей. Заради сенсації вони вдавалися до хитрощів – заборонених джерел інформації. На мою думку, якщо News of the World і WikiLeaks дозволили собі перетворити мораль і етику на другорядні речі, тоді такі «журналісти» працюють не для суспільства. Вони реалізують одне єдине бажання – слави.

Хіба, викриваючи секрети влади, ми шкодимо тільки політикам? Перш за все, ми порушуємо спокій нашого народу. Наприклад, після оприлюднення сайтом  WikiLeaks відеозапису з війни в Іракові жителів Багдада охопила паніка, так як вони дізналися про розстріл цивільних людей. 

Недарма, існує 6 пункт Етичного кодексу BBC, котрий попереджає розповсюдження непотрібної істерики під час повідомлення про нещасні випадки. Ось і виходить, що свобода слова хоч і надає нам право вільно висловлювати думки, та робити потрібно це обережно.

Від редактора: Робота переможця конкурсу статтей та есе «Свобода. Демократія. Медіа» в рамках медіашколи для молоді FreedomUkraine, організованої Академією української преси за підтримки програми MYMEDIA.

Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *