Статьи

Чоп – місто, по уроках географії відоме як найзахідніша точка України. Загальна його площа – всього 6, 19 км2. Тобто, обійти Чоп можна десь за півгодини. Це місто прикордонників, митників і залізничників. Воно межує із Словаччиною і Угорщиною, а тому є своєрідним вікном у Європу для українців.

Кордони, коні, контрабанда

Перші письмові згадки про місто відносяться до 1281 року. Але заселилися ці землі ще раніше – у 895 році. З тих часів і до сьогодні місто жодного разу не змінювало своєї назви. «Чопове» - це мито за товар, «чоповий збір». Інший варіант назви – від прізвища поміщика Чапі, який колись був місцевим феодалом.

В інтернеті можна знайти історії про те, чому такий маленький населений пункт все ж є містом. Згідно з однією із версій, колись через вокзал цього великого залізничного вузла проїздив Микита Хрущов. Він визирнув з поїзда, оглянув краєвиди і запитав у людей на пероні, як зветься це гарне місто, і після того Чоп справді став містом. За іншою версією, це був не Хрущов, а Йосип Сталін, який повертався з Потсдамської конференції 3 серпня 1945 року.

– Насправді, все було взагалі не так. У цій історії фігурує Хрущов. Але це був не поїзд. Це була зустріч. Він виступав перед містянами у центрі, звернувся до Чопа, як до міста, і Чоп став ним, - розповідає хлопець на ім’я Стефан, адміністратор групи «Типичный Чоп» у соцмережі «Вконтакте». Він погоджується провести екскурсію містом і трошки розказати про Чоп. Його дід, Юрій Олександрович Товт, у 1990-х був мером Чопа. 

По центру Чопа проходить вулиця Головна. По боках від неї – житлові будинки і об’єкти інфраструктури. Тут є Будинок культури, пошта, греко-католицька, римо-католицька, православна, реформаторська церкви і Церква Адвентистів Сьомого Дня. Є вокзал, через який проходять як українські поїзди, так і потяги міжнародного сполучення, приміський вокзал. Є автовокзал, з якого маршрутки ходять в Ужгород, Мукачево та менші населені пункти поряд із Чопом. 

Маршруткою Чоп-Ужгород місцеві жителі користуються і для того, аби з центру міста доїхати на окраїну. Насправді пішки цей шлях займає максимум 15 хвилин, але люди, що тут живуть, не звикли багато ходити. Тут – дуже незвичне поєднання засобів пересування містом. Одні їздять на бричках, запряжених кіньми, інші – на велосипедах, багато хто пересувається на автомобілях. Вони тут – переважно іномарки із закордонними номерами, бо закордоном купити авто значно дешевше. До речі, автівки ви тут побачите в основному із великим кузовом. Пояснення цьому – в Чопі багато хто займається контрабандою. Через кордон перевозиться все, від одягу до цигарок. Всі про це знають, майже всі так чи інакше у цьому задіяні, але майже ніхто не хоче говорити про це вголос.

 

Окремої уваги варті тутешні дороги. Це стара бруківка, зверху залита асфальтом. Невідомо, чим саме зумовлений такий спосіб вирішення проблеми із дорогами, що є, мабуть, в кожному куточку України. Але вийшло, що асфальт тут зійшов, як сніги навесні, частково оголивши стару бруківку. Частина асфальтового покриття все ж лишилася, що зробило дороги двошаровими.

Отож, у місті проходять державні кордони зі Словаччиною і Угорщиною. Саме розташуванням Чопа на карті світу зумовлений міжнаціональний мікс людей, що тут живуть. Більше за все тут українців та угорців, є словаки, цигани, румуни, інші народи. Багато хто живе закордоном: до нього тут рукою подати. Цілком нормальним для місцевих жителів є візит до Угорщини на каву, шопінг чи ділову зустріч. Говорять також різними мовами, але переважають російська й угорська. Старше населення – наприклад, запнуті у хустки привітні бабусі, можуть взагалі не розуміти української і російської.

З Угорщиною кордон проходить по річці Тиса. На карті лінія позначена прямо посередині ріки. Трохи більше, ніж у сотні метрів від Головної вулиці, на околиці міста, є спуск до дамби на річці Тиса.

Зелена трава, високі густі дерева, вогкий грунт, все навколо поросле очеретом. Здавалося би, це просто шматок природи і нічого більше. Насправді ж, саме за непролазним очеретом і колючою ожиною захована огорожа. Тут і проходить український кордон. Огорожа густо заплетена зеленню, і тому здалеку скидається на звичайний пагорб. Якщо подолати хащі й перелізти за паркан, там буде сама Тиса. А вже за нею – ще один кордон і  Угорщина. Неподалік є доріжка, пройшовши якою, можна дістатися до цієї огорожі. Праворуч від таблички у кущах – ледь помітна постать прикордонника у камуфляжі. Це – плакат. Якщо підійти ближче, видно, що прикордонник картонний і трошки вигорів на сонці.

День тиші

Переддень будь-яких виборів вважається днем тиші. Це маленький вихідний від політики: заборонені будь-які агітації у будь-якому вигляді. Всі білборди, плакати, листівки, реклама у ЗМІ мають бути зняті. 

Перше, що впадає в око, коли виходиш з Чопського вокзалу в суботу, 25 жовтня (окрім набридливих таксистів, звичайно) – білборд «Блоку Петра Порошенка» на центральній, Європейській площі. 

Саме від цього блоку тут балотується чи найбільш ключовий кандидат по мажоритарні – Роберт Горват. До самореклами він підійшов ґрунтовно. Листівками із обличчям Роберта Горвата заклеєний чи не кожен стовп у Чопі. При чому, іноді навіть по кілька Горватів на одному стовпі. Що помітно одразу – тут немає агіток від інших політсил чи кандидатів. Місцеві кажуть: Горват подбав про те, щоби зняти рекламу конкурентів. Забігаючи наперед, зазначу, що агітки Горвата розвішені по всій окрузі. Наступного дня після виборів, по дорозі в Ужгород, знайоме обличчя бачимо на кожній зупинці в різних населених пунктах. Лише один раз трапилася маленька, майже непримітна наліпка «Самопомочі».

У піцерії поблизу пішохідного мосту, що перекинутий через залізничні шляхи, дерев’яні сходи на другий поверх теж прикрашені плакатом Роберта Горвада. Питаю у місцевих, чому висять агітки, якщо сьогодні вже не можна.

– Ніхто не слідкує за тим. Ці реклами можуть до весни висіти, нікому вони не треба, - говорить Стефан.

– Роберт упав! На нас уже заяви пишуть, треба знімать, - хвилин за 10 кричать хлопці згори. Плакат відкручують і він падає додолу. 

– Один із кандидатів, Юрій Світлик, взагалі не витрачався на рекламу. Крейдою на асфальті й на бетонних парапетах писав «Світлик». Жаль, дощі йшли, та позмивали, - розказує Стефан.

Ще одна реклама по-чопськи – «Лампочки Ілліча». Це у Києві виборців зазвичай підкупають гречкою, макаронами чи згущенкою. Кандидат-мажоритарник Василь Ілліч Ковач підійшов до ситуації творчо і роздавав чопачам справжні лампочки у креативній обгортці. Пізніше бачили, як ці обгортки валяються на вулицях Чопа вже без подарунка.

«И вот, настал великий день…»

26 жовтня у Чопі відкривається три дільниці. У Будинку культури – звичайна виборча дільниця №210802. При вході, у фойє, розвішена інформація про всіх кандидатів та партії, що хочуть пройти у парламент. 

– За кого голосувать, скажи? – одірвавшись від списків, питається один чоловік у іншого.

– Країні потрібні зміни? Потрібні. А які зміни нам потрібні? Радикальні! Правда ж? – відповідає йому співрозмовник, – Голосувать треба за молодих, і чим більше, тим краще!

Поряд Неля Григорівна, літня жіночка у пальто і сірому береті гортає розкладені на столі біографії мажоритарників. 

– Піду голосувати за правду! - каже вона. – Хоча, ми були молоді, й не дістали тої правди. І ви, молоді тепер, виростете, і навряд чи її знайдете. 

На цій дільниці – чотири скриньки для голосування. На стіні висить порядок проведення виборів, інструкція, як працювати із бюлетенем. 

– Порушень у нас нема. Розпочали роботу о 07:15, все підготували. На нашій дільниці 20 людей, що голосують на дому. Приїздило двоє іноземних спостерігачів з ОБСЄ, - каже голова ДВК Наталія Федорівна Яремчук. По дільниці ходить руде котеня. Підбігає до чоловіка, який сидить на стільці біля стіни, і по штанині залазить йому на коліна. 

– Це наш спостерігач. Допомагає нам! – сміються жінки. 

Особливість чопських виборів – п’ять кандидатів із прізвищем Ковач. 

– У бюлетенях розрізняємо їх за датами народження і по-батькові. У них різні біографії, різні професії. Все різне. Ковач – взагалі розповсюджене прізвище у Чопі. Тут половина Ковачів, це угорське прізвище. Тому воно й не дивно, - коментує таке явище Наталія Федорівна. Проте, серед місцевих є інше пояснення. Говорять, ніби п’ятеро Ковачів у списках зроблені для того, аби спеціально ввести в оману виборців. 

Тихо і спокійно й на інших дільницях. У залі засідань Чопської міськради, де розташована дільниця №210803, роздруківки з інформацією про кандидатів складені у купки. Одна – на столі біля входу, інша – на піаніно всередині. Аби щось почитати, їх треба гортати, а це не зручно. 

На дільниці №210804, що в угорській школі, голосує військова частина Т0300. Це залізничні війська, або Державна спеціальна служба транспорту, молоді хлопці, років по 20 на вигляд. Одного із них не знаходять у списках, хоча запрошення на вибори він отримував. 

– Числюся у відрядженні в Києві, тому мене й нема. Ну я не надто розстроєний. Краще би Порошенко сказав, коли нам можна додому, – каже він уже на вулиці. Хлопця звати Іван. 

Далі він розповідає про свою службу. Каже, що мали служити рік, а минуло, натомість, вже майже 18 місяців. Через АТО на Донбасі частину не розформовують – президент Петро Порошенко не дає відповідного наказу. Тому доводиться чекати, чого саме – нікому невідомо. Каже, кількох відправляли відновлювати розбомблений Слов’янськ. Платили за це 154 гривні на місяць – фактично, нічого. 

Мертва тиша навкруги

На деяких дільницях по Закарпаттю помічені порушення. Наприклад, селі Репине Міжгірського району члени комісії від нічого робити розставляли підписи на бюлетенях. Мабуть, хотіли зекономити свій час. Також були зафіксовані випадки видачі бюлетенів без паспортів. Помічений навіть один випадок погрози журналістці видання «Точка опори», яка помітила порушення з боку членів виборчої комісії.

У Чопі ж вибори пройшли тихо і спокійно. Загалом, на трьох дільницях проголосувало 3739 виборців.

По багатомандатному округу за «Блок Петра Порошенка» віддали свій голос 27,68% виборців, за «Народний Фронт» – 16,07%, за "Самопоміч" – 11, 47%, за «Радикальну партію» Ляшка – 5,16%.

По одномандатному округу №68 результати виявилися більш ніж передбачуваними. За попередніми підрахунками, Роберт Горват отримав 30,35%, Віктор Щадей – 12,27%, Олександр Ледида – 10,1%, Василь Ковач – 9,6%.

Жодних порушень, жодних провокацій, каруселей та інших традиційних для виборів інцидентів. Все – у дусі цього міста. 

– У нас тут мало чого цікавого. Зазвичай, все проходить тихо, - говорить чопач Михайло, -  Тут якщо велосипед у когось вкрадуть, то це вже ЧП на все місто. 

Материал подготовлен в рамках Школы политического репортажа, организованной Школой журналистики Украинского католического университета и MYMEDIA (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке DANIDA)

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

Чоп – місто, по уроках географії відоме як найзахідніша точка України. Загальна його площа – всього 6, 19 км2. Тобто, обійти Чоп можна десь за півгодини. Це місто прикордонників, митників і залізничників. Воно межує із Словаччиною і Угорщиною, а тому є своєрідним вікном у Європу для українців.

Кордони, коні, контрабанда

Перші письмові згадки про місто відносяться до 1281 року. Але заселилися ці землі ще раніше – у 895 році. З тих часів і до сьогодні місто жодного разу не змінювало своєї назви. «Чопове» - це мито за товар, «чоповий збір». Інший варіант назви – від прізвища поміщика Чапі, який колись був місцевим феодалом.

В інтернеті можна знайти історії про те, чому такий маленький населений пункт все ж є містом. Згідно з однією із версій, колись через вокзал цього великого залізничного вузла проїздив Микита Хрущов. Він визирнув з поїзда, оглянув краєвиди і запитав у людей на пероні, як зветься це гарне місто, і після того Чоп справді став містом. За іншою версією, це був не Хрущов, а Йосип Сталін, який повертався з Потсдамської конференції 3 серпня 1945 року.

– Насправді, все було взагалі не так. У цій історії фігурує Хрущов. Але це був не поїзд. Це була зустріч. Він виступав перед містянами у центрі, звернувся до Чопа, як до міста, і Чоп став ним, - розповідає хлопець на ім’я Стефан, адміністратор групи «Типичный Чоп» у соцмережі «Вконтакте». Він погоджується провести екскурсію містом і трошки розказати про Чоп. Його дід, Юрій Олександрович Товт, у 1990-х був мером Чопа. 

По центру Чопа проходить вулиця Головна. По боках від неї – житлові будинки і об’єкти інфраструктури. Тут є Будинок культури, пошта, греко-католицька, римо-католицька, православна, реформаторська церкви і Церква Адвентистів Сьомого Дня. Є вокзал, через який проходять як українські поїзди, так і потяги міжнародного сполучення, приміський вокзал. Є автовокзал, з якого маршрутки ходять в Ужгород, Мукачево та менші населені пункти поряд із Чопом. 

Маршруткою Чоп-Ужгород місцеві жителі користуються і для того, аби з центру міста доїхати на окраїну. Насправді пішки цей шлях займає максимум 15 хвилин, але люди, що тут живуть, не звикли багато ходити. Тут – дуже незвичне поєднання засобів пересування містом. Одні їздять на бричках, запряжених кіньми, інші – на велосипедах, багато хто пересувається на автомобілях. Вони тут – переважно іномарки із закордонними номерами, бо закордоном купити авто значно дешевше. До речі, автівки ви тут побачите в основному із великим кузовом. Пояснення цьому – в Чопі багато хто займається контрабандою. Через кордон перевозиться все, від одягу до цигарок. Всі про це знають, майже всі так чи інакше у цьому задіяні, але майже ніхто не хоче говорити про це вголос.

 

Окремої уваги варті тутешні дороги. Це стара бруківка, зверху залита асфальтом. Невідомо, чим саме зумовлений такий спосіб вирішення проблеми із дорогами, що є, мабуть, в кожному куточку України. Але вийшло, що асфальт тут зійшов, як сніги навесні, частково оголивши стару бруківку. Частина асфальтового покриття все ж лишилася, що зробило дороги двошаровими.

Отож, у місті проходять державні кордони зі Словаччиною і Угорщиною. Саме розташуванням Чопа на карті світу зумовлений міжнаціональний мікс людей, що тут живуть. Більше за все тут українців та угорців, є словаки, цигани, румуни, інші народи. Багато хто живе закордоном: до нього тут рукою подати. Цілком нормальним для місцевих жителів є візит до Угорщини на каву, шопінг чи ділову зустріч. Говорять також різними мовами, але переважають російська й угорська. Старше населення – наприклад, запнуті у хустки привітні бабусі, можуть взагалі не розуміти української і російської.

З Угорщиною кордон проходить по річці Тиса. На карті лінія позначена прямо посередині ріки. Трохи більше, ніж у сотні метрів від Головної вулиці, на околиці міста, є спуск до дамби на річці Тиса.

Зелена трава, високі густі дерева, вогкий грунт, все навколо поросле очеретом. Здавалося би, це просто шматок природи і нічого більше. Насправді ж, саме за непролазним очеретом і колючою ожиною захована огорожа. Тут і проходить український кордон. Огорожа густо заплетена зеленню, і тому здалеку скидається на звичайний пагорб. Якщо подолати хащі й перелізти за паркан, там буде сама Тиса. А вже за нею – ще один кордон і  Угорщина. Неподалік є доріжка, пройшовши якою, можна дістатися до цієї огорожі. Праворуч від таблички у кущах – ледь помітна постать прикордонника у камуфляжі. Це – плакат. Якщо підійти ближче, видно, що прикордонник картонний і трошки вигорів на сонці.

День тиші

Переддень будь-яких виборів вважається днем тиші. Це маленький вихідний від політики: заборонені будь-які агітації у будь-якому вигляді. Всі білборди, плакати, листівки, реклама у ЗМІ мають бути зняті. 

Перше, що впадає в око, коли виходиш з Чопського вокзалу в суботу, 25 жовтня (окрім набридливих таксистів, звичайно) – білборд «Блоку Петра Порошенка» на центральній, Європейській площі. 

Саме від цього блоку тут балотується чи найбільш ключовий кандидат по мажоритарні – Роберт Горват. До самореклами він підійшов ґрунтовно. Листівками із обличчям Роберта Горвата заклеєний чи не кожен стовп у Чопі. При чому, іноді навіть по кілька Горватів на одному стовпі. Що помітно одразу – тут немає агіток від інших політсил чи кандидатів. Місцеві кажуть: Горват подбав про те, щоби зняти рекламу конкурентів. Забігаючи наперед, зазначу, що агітки Горвата розвішені по всій окрузі. Наступного дня після виборів, по дорозі в Ужгород, знайоме обличчя бачимо на кожній зупинці в різних населених пунктах. Лише один раз трапилася маленька, майже непримітна наліпка «Самопомочі».

У піцерії поблизу пішохідного мосту, що перекинутий через залізничні шляхи, дерев’яні сходи на другий поверх теж прикрашені плакатом Роберта Горвада. Питаю у місцевих, чому висять агітки, якщо сьогодні вже не можна.

– Ніхто не слідкує за тим. Ці реклами можуть до весни висіти, нікому вони не треба, - говорить Стефан.

– Роберт упав! На нас уже заяви пишуть, треба знімать, - хвилин за 10 кричать хлопці згори. Плакат відкручують і він падає додолу. 

– Один із кандидатів, Юрій Світлик, взагалі не витрачався на рекламу. Крейдою на асфальті й на бетонних парапетах писав «Світлик». Жаль, дощі йшли, та позмивали, - розказує Стефан.

Ще одна реклама по-чопськи – «Лампочки Ілліча». Це у Києві виборців зазвичай підкупають гречкою, макаронами чи згущенкою. Кандидат-мажоритарник Василь Ілліч Ковач підійшов до ситуації творчо і роздавав чопачам справжні лампочки у креативній обгортці. Пізніше бачили, як ці обгортки валяються на вулицях Чопа вже без подарунка.

«И вот, настал великий день…»

26 жовтня у Чопі відкривається три дільниці. У Будинку культури – звичайна виборча дільниця №210802. При вході, у фойє, розвішена інформація про всіх кандидатів та партії, що хочуть пройти у парламент. 

– За кого голосувать, скажи? – одірвавшись від списків, питається один чоловік у іншого.

– Країні потрібні зміни? Потрібні. А які зміни нам потрібні? Радикальні! Правда ж? – відповідає йому співрозмовник, – Голосувать треба за молодих, і чим більше, тим краще!

Поряд Неля Григорівна, літня жіночка у пальто і сірому береті гортає розкладені на столі біографії мажоритарників. 

– Піду голосувати за правду! - каже вона. – Хоча, ми були молоді, й не дістали тої правди. І ви, молоді тепер, виростете, і навряд чи її знайдете. 

На цій дільниці – чотири скриньки для голосування. На стіні висить порядок проведення виборів, інструкція, як працювати із бюлетенем. 

– Порушень у нас нема. Розпочали роботу о 07:15, все підготували. На нашій дільниці 20 людей, що голосують на дому. Приїздило двоє іноземних спостерігачів з ОБСЄ, - каже голова ДВК Наталія Федорівна Яремчук. По дільниці ходить руде котеня. Підбігає до чоловіка, який сидить на стільці біля стіни, і по штанині залазить йому на коліна. 

– Це наш спостерігач. Допомагає нам! – сміються жінки. 

Особливість чопських виборів – п’ять кандидатів із прізвищем Ковач. 

– У бюлетенях розрізняємо їх за датами народження і по-батькові. У них різні біографії, різні професії. Все різне. Ковач – взагалі розповсюджене прізвище у Чопі. Тут половина Ковачів, це угорське прізвище. Тому воно й не дивно, - коментує таке явище Наталія Федорівна. Проте, серед місцевих є інше пояснення. Говорять, ніби п’ятеро Ковачів у списках зроблені для того, аби спеціально ввести в оману виборців. 

Тихо і спокійно й на інших дільницях. У залі засідань Чопської міськради, де розташована дільниця №210803, роздруківки з інформацією про кандидатів складені у купки. Одна – на столі біля входу, інша – на піаніно всередині. Аби щось почитати, їх треба гортати, а це не зручно. 

На дільниці №210804, що в угорській школі, голосує військова частина Т0300. Це залізничні війська, або Державна спеціальна служба транспорту, молоді хлопці, років по 20 на вигляд. Одного із них не знаходять у списках, хоча запрошення на вибори він отримував. 

– Числюся у відрядженні в Києві, тому мене й нема. Ну я не надто розстроєний. Краще би Порошенко сказав, коли нам можна додому, – каже він уже на вулиці. Хлопця звати Іван. 

Далі він розповідає про свою службу. Каже, що мали служити рік, а минуло, натомість, вже майже 18 місяців. Через АТО на Донбасі частину не розформовують – президент Петро Порошенко не дає відповідного наказу. Тому доводиться чекати, чого саме – нікому невідомо. Каже, кількох відправляли відновлювати розбомблений Слов’янськ. Платили за це 154 гривні на місяць – фактично, нічого. 

Мертва тиша навкруги

На деяких дільницях по Закарпаттю помічені порушення. Наприклад, селі Репине Міжгірського району члени комісії від нічого робити розставляли підписи на бюлетенях. Мабуть, хотіли зекономити свій час. Також були зафіксовані випадки видачі бюлетенів без паспортів. Помічений навіть один випадок погрози журналістці видання «Точка опори», яка помітила порушення з боку членів виборчої комісії.

У Чопі ж вибори пройшли тихо і спокійно. Загалом, на трьох дільницях проголосувало 3739 виборців.

По багатомандатному округу за «Блок Петра Порошенка» віддали свій голос 27,68% виборців, за «Народний Фронт» – 16,07%, за "Самопоміч" – 11, 47%, за «Радикальну партію» Ляшка – 5,16%.

По одномандатному округу №68 результати виявилися більш ніж передбачуваними. За попередніми підрахунками, Роберт Горват отримав 30,35%, Віктор Щадей – 12,27%, Олександр Ледида – 10,1%, Василь Ковач – 9,6%.

Жодних порушень, жодних провокацій, каруселей та інших традиційних для виборів інцидентів. Все – у дусі цього міста. 

– У нас тут мало чого цікавого. Зазвичай, все проходить тихо, - говорить чопач Михайло, -  Тут якщо велосипед у когось вкрадуть, то це вже ЧП на все місто. 

Материал подготовлен в рамках Школы политического репортажа, организованной Школой журналистики Украинского католического университета и MYMEDIA (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке DANIDA)
Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *