Статьи

У поліському містечку Камені-Каширському голосують за хор імені Верьовки й безкоштовне морозиво для дітей. 

Два роки тому мультимільйонер Ігор Єремєєв переміг у 23-му мажоритарному окрузі на півночі Волинської області. Орієнтація на Партію регіонів у Верховній Раді VII скликання та голосування за закони 16 січня не завадили йому повторити цей фокус, набравши майже 40% голосів. Що змушує мешканців краю, де зродилась УПА, віддавати голоси за грошові мішки? У пошуках відповіді ми заїхали до глибокого Полісся, де в готелі нас недовірливо запитали: «Ви впевнені, що платите одразу за два дні?». 
 
 
Це Камінь-Каширський, райцентр Волинської області. В  готелі «Турія» замовляємо номер люкс, бо тільки в ньому є вбиральня. Люкс – це килими на стінах, поламані меблі, холодна вода у крані та пальми у вазонках. Сусідні двері в готельному коридорі – «Нарощування нігтів» і «Адвокат». На вулиці мінус десять, і опалення в готелі, звісно, немає. Засинаємо під символічну пісню «Синий иней», що лунає з поближнього генделика – там гуляють весілля. А вранці йдемо вимагати назад гроші, заплачені за заморожений люкс.
 
Очі закутаної у светри й хустки пані Галини заливаються сльозами: «Повернути можу хіба зі своєї кишені. Я теж сиджу без опалення. Приходжу додому – відразу під гарячу воду». Вона працює тут багато років, а керівництво лише дорікає збитковістю готелю. 
 
- Готель – це обличчя міста! Я й так прибираю, пальми з Туреччини везу й постіль перу в себе вдома. Все сама… 
 
Забираємо свої претензії назад і лишаємо засмученій жінці на столі львівську шоколадку. 
 

Два президенти 

Ми на Волі. Це головна вулиця Каменя-Каширського. Від центральної частини типового радянського містечка її відрізняє хіба що відсутність Леніна – його звалили ще у 91-му. 
 
Неділя – день виборів і базарний день, тож людей на вулиці дуже багато. Чоловіків тут, схоже, всіх звати як не Богдан, то Сергій. Біля кафе «Каштан» знайомимось із одним Сергієм, а згодом до нас долучається ще один – місцевий депутат від «Батьківщини». Вони пропонують екскурсію містом. 
 
- Ви, дівчата, їздите в машині з двома президентами, - жартують чоловіки. Вони очолюють спортивні клуби – «Юність» і «Фортуна». 
 
- Єремєєв своє візьме, - впевнено каже Сергій з «Батьківщини». – Він євроінтеграцію не підтримував, був у більшості з Януковичем, голосував за закони 16 січня. Все одно голосуватимуть за нього. 
 
Чому? Пояснює: 
 
- На людей тиснуть гроші. Він привозив національний хор імені Григорія Верьовки! Наші собі думають: «О, клас, то ж такий хор до нас приїхав!». А ще дві машини з морозивом для дітей. Усі були в шоці! А для нього це витрати, як мені Миколаїчу пива купити. 
 
Сергієва колега по партії Людмила Кирда таки сподівається перемогти Єремєєва. Як згодом покаже підрахунок голосів, марно. 
 

Вибори як свято

Пиво в Камені-Каширському люблять, але горілку більше. Для цього містечка вибори – свято. Як за радянських часів: проголосував і відразу в бар, а якщо дуже корить відсвяткувати, то спершу «стопочка», а потім уже громадянський обов’язок. 
 
На одній із чотирьох виборчих дільниць міста над кабінками для голосування розвішали новорічну гірлянду. Це актова зала будинку дитячої та юнацької творчості, й атмосфера тут відповідна: скриньки для бюлетенів стоять на сцені, реєструють виборців жіночки у вишиванках. За вікном – танк із радянською зіркою. 
 
 
Дід напідпитку не може знайти у списку Яценюка або згадати, як називається його партія. Підходить до столу реєстрації: 
 
- Повєстка була, десь загубилася. 
 
- Діду, не повєстка, а запрошення. Повєстка – то в міліцію. 
 
- А, то в мене й повєстка десь була! 
 
Кому віддати свій голос, вирішують продавчині на сусідньому базарі. Кажуть, за Єремєєва не голосуватимуть, «бо все вже вкрав». Із партією визначились одразу: «Самопоміч». Лідера, Андрія Садового, на прізвище не знають, кажуть «ну, той, ваш львівський мер». 
 
Парубки біля базару, підморгуючи, використовують вибори як привід для знайомства: 
 
- Ну, що, дівчата, проголосували? А ми за «Правий сектор» будемо. А за депутата… Та хто більше заплатить, за того й поставимо галочку. 
 

Усім по барабану

Місцеві хлопці причепливі: бачать приїжджих дівчат здалека й гукають на каву, чай або «щось покрєпчє».  Молодь гуртується в кількох піцеріях у центрі міста. 
 
- Дєвочкі, підсідайте до нас за столік, ми нормальні пацани! – Ми чемно відмовляємось. – А шо я, лошок какой-то? Ну, серйозно? Нормальний, тіпо, я пацан на вигляд? – Ми підтверджуємо, що нормальний. – А якби я в інше врємя суток і доби підійшов? Ви б підсіли? 
 
Хлопець іде розчарованим. На дільниці кажуть, що молодь майже не голосує. Та й старші люди пасивні: на 18-ту явка ледь доповзла до 50%. 
 
 
 
Позаторік на третьому місці в Камені-Каширському була Комуністична партія. Голосували не так за комуністів, як за Адама Мартинюка, який періодично з’являвся в місті. 
 
- За кого голосували? – питаємо стареньку бабусю. 
 
- Та не помню. Шо першим у списку було, за те й галку поставила. – Отже, за Радикальну партію Ляшка. Інша бабуся злякалась запитання й відповіла, примруживши очі:
 
- Воєнна тайна. Як питають, що несеш з собою, кажи – патрони. 
 
 
А от інженеру Володимиру та його дружині Тетяні не до сміху. Відповідає в серцях, бо накипіло: владу треба змінювати! Його сина вбили у Трускавці, й він уже вісім років не може закрити справу. Ходив по судах, вимагав повторної експертизи, ініціював безліч акцій – усе марно. Дружина намагається зупинити чоловіка, але він не змовкає: 
 
- Що за країна, коли в судах такі люди? Я чотири роки не міг відкрити кримінальну справу! – він був на Майдані й голосує за «Правий сектор». Так йому порадили знайомі, які воюють у Дебальцевому. 
 
- Мажоритарника не обирав, не знайшов достойного. А ті, хто голосує за Єремєєва – раби й бидло! 
 
Розчарований в українських політиках і 27-річний вчитель історії Сергій. Хлопець воював на Сході й повернувся додому на реабілітацію.  А тут мусив доводити, що справді воював, аби отримати статус учасника бойових дій. 
 
- Ні за кого не буду голосувати. Піду на вибори, візьму і спорчу бюлетень. Намалюю дулю, - сміється Сергій. – Як може парламент півроку не забезпечувати військових елементарним – формою, буржуйками? Усім по барабану! Допомагають лише ті, чиї близькі на війні.
 

Весілля

Біля входу до Будинку культури, де розташована центральна дільниця, юрмляться спостерігачі від Радикальної партії Ляшка. Обговорюють музику, що лунає з кафе «Дружба». Там сьогодні весілля. Молодята разом із гостями на морозі просто неба витанцьовують під коломийки. 
 
- Візьміть сємки й на душі стане тєплєє, - звертається один із спостерігачів до нас. 
 
- Під фанеру валять, - каже інший, киваючи в бік музикантів. 
 
На дільниці вже готуються до підрахунку. Нас реєструють як журналістів і попереджають: 
 
- Ми ОБСЄ не боїмося. Все прозоро! 
 
 
Дільниця закривається, й жінки починають заповнювати форми для протоколів, коли до Будинку культури залітає чоловік. Його брюки й черевики блищать, з-під куртки визирає вишиваний рушник, щоки розчервонілися – встиг з весілля. 
 
Задихано кричить до жінок: 
 
- Де бюлетень!? 
 
Материал подготовлен в рамках Школы политического репортажа, организованной Школой журналистики Украинского католического университета и MYMEDIA (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке DANIDA)

Комментарии

Републикация
Закрыть
Правила републикации материала
  • 1MYMEDIA приветствует использование, перепечатывание и распространение материалов, опубликованных на нашем сайте.
  • 2Обязательным условием использования материалов MYMEDIA является указание их авторства, ресурса mymedia.org.ua как первоисточника и размещение активной ссылки на оригинал материала на нашем сайте.
  • 3Если републикуется лишь часть материала, это обязательно указывается в тексте.
  • 4Не допускаются изменения содержания, имен или фактов, наведенных в материале, а также другие его трансформации, которые влекут за собой искажение смысла и замысла автора.
  • 5MYMEDIA оставляет за собой право в любое время отозвать разрешение на использование материала.

У поліському містечку Камені-Каширському голосують за хор імені Верьовки й безкоштовне морозиво для дітей. 

Два роки тому мультимільйонер Ігор Єремєєв переміг у 23-му мажоритарному окрузі на півночі Волинської області. Орієнтація на Партію регіонів у Верховній Раді VII скликання та голосування за закони 16 січня не завадили йому повторити цей фокус, набравши майже 40% голосів. Що змушує мешканців краю, де зродилась УПА, віддавати голоси за грошові мішки? У пошуках відповіді ми заїхали до глибокого Полісся, де в готелі нас недовірливо запитали: «Ви впевнені, що платите одразу за два дні?». 
 
 
Це Камінь-Каширський, райцентр Волинської області. В  готелі «Турія» замовляємо номер люкс, бо тільки в ньому є вбиральня. Люкс – це килими на стінах, поламані меблі, холодна вода у крані та пальми у вазонках. Сусідні двері в готельному коридорі – «Нарощування нігтів» і «Адвокат». На вулиці мінус десять, і опалення в готелі, звісно, немає. Засинаємо під символічну пісню «Синий иней», що лунає з поближнього генделика – там гуляють весілля. А вранці йдемо вимагати назад гроші, заплачені за заморожений люкс.
 
Очі закутаної у светри й хустки пані Галини заливаються сльозами: «Повернути можу хіба зі своєї кишені. Я теж сиджу без опалення. Приходжу додому – відразу під гарячу воду». Вона працює тут багато років, а керівництво лише дорікає збитковістю готелю. 
 
- Готель – це обличчя міста! Я й так прибираю, пальми з Туреччини везу й постіль перу в себе вдома. Все сама… 
 
Забираємо свої претензії назад і лишаємо засмученій жінці на столі львівську шоколадку. 
 

Два президенти 

Ми на Волі. Це головна вулиця Каменя-Каширського. Від центральної частини типового радянського містечка її відрізняє хіба що відсутність Леніна – його звалили ще у 91-му. 
 
Неділя – день виборів і базарний день, тож людей на вулиці дуже багато. Чоловіків тут, схоже, всіх звати як не Богдан, то Сергій. Біля кафе «Каштан» знайомимось із одним Сергієм, а згодом до нас долучається ще один – місцевий депутат від «Батьківщини». Вони пропонують екскурсію містом. 
 
- Ви, дівчата, їздите в машині з двома президентами, - жартують чоловіки. Вони очолюють спортивні клуби – «Юність» і «Фортуна». 
 
- Єремєєв своє візьме, - впевнено каже Сергій з «Батьківщини». – Він євроінтеграцію не підтримував, був у більшості з Януковичем, голосував за закони 16 січня. Все одно голосуватимуть за нього. 
 
Чому? Пояснює: 
 
- На людей тиснуть гроші. Він привозив національний хор імені Григорія Верьовки! Наші собі думають: «О, клас, то ж такий хор до нас приїхав!». А ще дві машини з морозивом для дітей. Усі були в шоці! А для нього це витрати, як мені Миколаїчу пива купити. 
 
Сергієва колега по партії Людмила Кирда таки сподівається перемогти Єремєєва. Як згодом покаже підрахунок голосів, марно. 
 

Вибори як свято

Пиво в Камені-Каширському люблять, але горілку більше. Для цього містечка вибори – свято. Як за радянських часів: проголосував і відразу в бар, а якщо дуже корить відсвяткувати, то спершу «стопочка», а потім уже громадянський обов’язок. 
 
На одній із чотирьох виборчих дільниць міста над кабінками для голосування розвішали новорічну гірлянду. Це актова зала будинку дитячої та юнацької творчості, й атмосфера тут відповідна: скриньки для бюлетенів стоять на сцені, реєструють виборців жіночки у вишиванках. За вікном – танк із радянською зіркою. 
 
 
Дід напідпитку не може знайти у списку Яценюка або згадати, як називається його партія. Підходить до столу реєстрації: 
 
- Повєстка була, десь загубилася. 
 
- Діду, не повєстка, а запрошення. Повєстка – то в міліцію. 
 
- А, то в мене й повєстка десь була! 
 
Кому віддати свій голос, вирішують продавчині на сусідньому базарі. Кажуть, за Єремєєва не голосуватимуть, «бо все вже вкрав». Із партією визначились одразу: «Самопоміч». Лідера, Андрія Садового, на прізвище не знають, кажуть «ну, той, ваш львівський мер». 
 
Парубки біля базару, підморгуючи, використовують вибори як привід для знайомства: 
 
- Ну, що, дівчата, проголосували? А ми за «Правий сектор» будемо. А за депутата… Та хто більше заплатить, за того й поставимо галочку. 
 

Усім по барабану

Місцеві хлопці причепливі: бачать приїжджих дівчат здалека й гукають на каву, чай або «щось покрєпчє».  Молодь гуртується в кількох піцеріях у центрі міста. 
 
- Дєвочкі, підсідайте до нас за столік, ми нормальні пацани! – Ми чемно відмовляємось. – А шо я, лошок какой-то? Ну, серйозно? Нормальний, тіпо, я пацан на вигляд? – Ми підтверджуємо, що нормальний. – А якби я в інше врємя суток і доби підійшов? Ви б підсіли? 
 
Хлопець іде розчарованим. На дільниці кажуть, що молодь майже не голосує. Та й старші люди пасивні: на 18-ту явка ледь доповзла до 50%. 
 
 
 
Позаторік на третьому місці в Камені-Каширському була Комуністична партія. Голосували не так за комуністів, як за Адама Мартинюка, який періодично з’являвся в місті. 
 
- За кого голосували? – питаємо стареньку бабусю. 
 
- Та не помню. Шо першим у списку було, за те й галку поставила. – Отже, за Радикальну партію Ляшка. Інша бабуся злякалась запитання й відповіла, примруживши очі:
 
- Воєнна тайна. Як питають, що несеш з собою, кажи – патрони. 
 
 
А от інженеру Володимиру та його дружині Тетяні не до сміху. Відповідає в серцях, бо накипіло: владу треба змінювати! Його сина вбили у Трускавці, й він уже вісім років не може закрити справу. Ходив по судах, вимагав повторної експертизи, ініціював безліч акцій – усе марно. Дружина намагається зупинити чоловіка, але він не змовкає: 
 
- Що за країна, коли в судах такі люди? Я чотири роки не міг відкрити кримінальну справу! – він був на Майдані й голосує за «Правий сектор». Так йому порадили знайомі, які воюють у Дебальцевому. 
 
- Мажоритарника не обирав, не знайшов достойного. А ті, хто голосує за Єремєєва – раби й бидло! 
 
Розчарований в українських політиках і 27-річний вчитель історії Сергій. Хлопець воював на Сході й повернувся додому на реабілітацію.  А тут мусив доводити, що справді воював, аби отримати статус учасника бойових дій. 
 
- Ні за кого не буду голосувати. Піду на вибори, візьму і спорчу бюлетень. Намалюю дулю, - сміється Сергій. – Як може парламент півроку не забезпечувати військових елементарним – формою, буржуйками? Усім по барабану! Допомагають лише ті, чиї близькі на війні.
 

Весілля

Біля входу до Будинку культури, де розташована центральна дільниця, юрмляться спостерігачі від Радикальної партії Ляшка. Обговорюють музику, що лунає з кафе «Дружба». Там сьогодні весілля. Молодята разом із гостями на морозі просто неба витанцьовують під коломийки. 
 
- Візьміть сємки й на душі стане тєплєє, - звертається один із спостерігачів до нас. 
 
- Під фанеру валять, - каже інший, киваючи в бік музикантів. 
 
На дільниці вже готуються до підрахунку. Нас реєструють як журналістів і попереджають: 
 
- Ми ОБСЄ не боїмося. Все прозоро! 
 
 
Дільниця закривається, й жінки починають заповнювати форми для протоколів, коли до Будинку культури залітає чоловік. Його брюки й черевики блищать, з-під куртки визирає вишиваний рушник, щоки розчервонілися – встиг з весілля. 
 
Задихано кричить до жінок: 
 
- Де бюлетень!? 
 
Материал подготовлен в рамках Школы политического репортажа, организованной Школой журналистики Украинского католического университета и MYMEDIA (проект, который реализует NIRAS / ВВС при финансовой поддержке DANIDA)
Копировать в буфер обмена
Подписаться на новости
Закрыть
Отписаться от новостей
Закрыть
Опрос
Закрыть
  • 1Какой стол вам нравится?*
  • 2На каком стуле вам удобнее сидеть?*
    На кресле
    На электрическом стуле
    На табуретке
  • 3Как вы провели лето? *